Постанова

від 18.05.2023 по справі 904/3956/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2023 року м.Дніпро Справа № 904/3956/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Березкіної О.В., Дарміна М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техномайн Інжиніринг" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2023 (суддя Назаренко Н.Г., м. Дніпро, повний текст якого підписаний 23.01.2023) у справі №904/3956/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова-Плюс", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техномайн Інжиніринг", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення штрафних санкцій за договором поставки в розмірі 513 348,75 грн.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова-Плюс" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техномайн Інжиніринг" про стягнення штрафних санкцій за договором поставки №11-П від 29.07.2020 в розмірі 513 348,75 грн., з яких:

- 232 120, 37 грн. - пеня;

- 244 098, 92 грн. - інфляційні втрати;

- 37 129, 46 грн. - 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки товару №11-П від 29.07.2020, в редакції додаткової угоди №1 від 01.06.2021, в частині здійснення вчасно та в повному обсязі розрахунків за поставлений товар, що встановлено рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2021 у справі № 904/8370/21, яким присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техномайн Інжиніринг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова-Плюс" 1 393 328,00 грн. основного боргу, 20 899,02 грн. судового збору.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2021 у справі № 904/8370/21 набрало законної сили 26.01.2022, тому на його виконання 12.05.2022 виданий судовий наказ, який в подальшому пред`явлений стягувачем до виконання.

Фактично рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2021 у справі №904/8370/21 виконано боржником 06.06.2022. Тому, за порушення відповідачем строків виконання грошового зобов`язання та в силу вимог ст.599 ЦК України, позивачем у даній справі нараховано до сплати пеню за загальний період з 22.06.2021 по 06.06.2022 у розмірі 232 120,37 грн., 3% річних у розмірі 37 129,46 грн. за період з 22.06.2021 по 06.06.2022 та інфляційні втрати у розмірі 244 028,92 грн. за загальний період з червня 2021 по травень 2022.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2023 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техномайн Інжиніринг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова-Плюс" 23 158,90 грн. пені, 37 129,46 грн. - 3% річних, 244 028,92 грн. - інфляційних втрат, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 7 690,99 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Техномайн Інжиніринг", в якій, з посиланням на порушення при його ухваленні норм матеріального і процесуального права, нез`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення в оскаржуваній частині скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в цій частині позовних вимог.

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі з посиланням на постанову Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 02.03.20216 №6-2491цс5, в якій він вважає роз`яснено застосування положень ст.625 ЦК України, зауважує, що позивач повинен був обмежитися нарахуванням інфляційних втрат та 3% річних до дати отримання судового рішення по справі №904/8370/21 від 13.12.2021.

Також, з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, вважає, що судом першої інстанції безпідставно не задоволено вимоги його клопотання щодо зменшення відсотків річних та інфляційних втрат, нарахованих позивачем, які є несправедливо великими у відповідності до ціни договору та становлять надмірний фінансовий тягар для відповідача.

Одночасно апелянтом подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, яке мотивовано отриманням його засобами електронного зв`язку лише 20.02.2023.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова-Плюс", у відзиві на апеляційну скаргу проти її задоволення заперечив, вважає рішення законним та обґрунтованим, а доводи відповідача не підтвердженими належними доказами. Зокрема зазначає, що свої зобов`язання з поставки товару виконав належним чином, втім, відповідачем неналежним чином виконані зобов`язання з оплати товару відповідно до умов договору поставки та специфікацій до нього, внаслідок чого позивач був змушений звернутись до суду для стягнення основної заборгованості, що відображено у рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2021 у справі №904/8370/21. Та, навіть за наявності судового рішення, відповідачем у добровільному порядку воно виконано не було, сплату основного боргу позивачем отримано лише 06.06.2022 в межах виконавчого провадження, після значного спливу строку.

Звертає увагу, що умовами укладеного між сторонами договору визначена відповідальність за неналежне виконання умов договору, при цьому права позивача захищені чинним законодавством, оскільки останній поніс втрати, пов`язані зі значними інфляційними процесами, через порушення строків розрахунків відповідачем за договором. При цьому, судом першої інстанції враховано майновий стан відповідача і умови здійснення господарської діяльності у теперішній час та зменшено заявлену до стягнення неустойку (пеню) на 90%.

Стверджує, що у даній справі був виданий наказ, який виконано у повному обсязі, до відкриття апеляційного провадження у справі.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16.03.2023 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Іванова О.Г. (доповідач), судді Дармін М.О., Березкіна О.В.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 17.03.2023 здійснено запит матеріалів справи №904/3956/22 із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

22.03.2023 матеріали справи №904/3956/22 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.03.2023 скаржнику відновлено строк для подачі апеляційної скарги; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Техномайн Інжиніринг" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2023 у справі №904/3956/22; зупинено дію рішення на час апеляційного розгляду справи; з урахуванням положень частини 2 ст.247 ГПК України справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження; сторонам наданий строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

Так, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2021 по справі №904/8370/21 позов задоволено в повному обсязі, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техномайн Інжиніринг" (50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, проспект Поштовий, буд. 1, кімната 201К, ідентифікаційний код 37065299) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова-Плюс" (50031, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Славна, буд. 39, ідентифікаційний код 36607499) 1 393 328,00 грн. основного боргу, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 20 899,92 грн.

Вказаним рішенням встановлені наступні обставини справи:

29.07.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нова-Плюс" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ріпеа-Буд" (покупець) було укладено договір поставки товару №11-п (далі - договір).

Відповідно до умов договору постачальник зобов`язується передати, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити гірничо - шахтне обладнання (надалі, іменується товар) в асортименті, кількості і по цінах, вказаних сторонами в специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього договору (п. 1.1. договору).

Специфікація складається постачальником на підставі замовлення покупця (п. 1.2. договору).

Замовлення на поставку товару вважається погодженим сторонами з моменту підписання відповідної специфікації (п. 1.3. договору).

Кількість і асортимент поставленого товару повинні відповідати кількості і асортименту, вказаним сторонами в специфікації, а також інших супровідних документах (п. 2.1. договору).

Ціна на товар вказується у відповідній специфікації, включає витрати на упаковку, маркування і поставку продукції, якщо інше, не вказано в специфікації (п. 3.1. договору).

Загальна ціна даного договору складається із суми цін на товар, відповідно до видаткових накладних, підписаних сторонами протягом строку дії даного договору (п. 3.2. договору).

Строк для оплати товару погоджується сторонами у відповідній специфікації (п. 3.4. договору).

Постачальник зобов`язаний поставити товар належної кількості, якості з домовленими технічними характеристиками в строк, зазначений у відповідній специфікації (п. 4.2. договору).

Моментом поставки товару вважається дата, яка зазначена у відповідній видатковій накладній (п. 4.4. договору).

За невиконання чи неналежне виконання умов даного договору, винна сторона відшкодовує стороні спричинені цим збитки, у порядку, передбаченому чинним законодавством та цим договором (п. 8.1. договору)

Договір вступає в силу з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2020, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. У випадку, якщо жодна зі сторін за місяць до припинення дії договору не надішле письмове повідомлення про припинення дії договору, він вважається пролонгованим на наступний рік з 1 січня по 31 грудня. Дана умова діє на кожний наступний календарний рік (п. 13.5. договору).

01.06.2021 сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору (а.с. 10), в якій дійшли згоди внести зміни в преамбулу договору, а саме: "Товариство з обмеженою відповідальністю Техномайн Інжиніринг (надалі іменується покупець), в особі заступника директора Шмельова Юрія Анатолійовича,... "; та в п.14: "покупець: ТОВ Техномайн Інжиніринг", та "Заступник Генерального директора Ю.А. Шмельов".

На виконання умов договору, сторонами було складено та підписано специфікації:

- № 6 від 02.06.2021 (а.с. 11), про поставку товару на загальну суму 240 240,00 грн. з ПДВ. Форма оплати - післяплата - протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту відвантаження. Датою відвантаження рахується дата видаткової накладної з відміткою покупця про отримання продукції;

- № 7 від 07.06.2021 (а.с. 19), про поставку товару на загальну суму 95 088,00 грн. з ПДВ. Форма оплати - післяплата - протягом 10 календарних днів з моменту відвантаження. Датою відвантаження рахується дата видаткової накладної з відміткою покупця про отримання продукції;

- № 8 від 08.06.2021 (а.с. 27), про поставку товару на загальну суму 1 008 000,00 грн. з ПДВ. Форма оплати - післяплата - протягом 30 календарних днів з моменту відвантаження. Датою відвантаження рахується дата видаткової накладної з відміткою покупця про отримання продукції;

- № 9 від 15.06.2021 (а.с. 32), про поставку товару на загальну суму 24 000,00 грн. з ПДВ. Форма оплати - післяплата - протягом 30 календарних днів з моменту відвантаження. Датою відвантаження рахується дата видаткової накладної з відміткою покупця про отримання продукції;

- № 10 від 30.06.2021 (а.с. 37), про поставку товару на загальну суму 2 400,00 грн. з ПДВ. Форма оплати - післяплата - протягом 30 календарних днів з моменту відвантаження. Датою відвантаження рахується дата видаткової накладної з відміткою покупця про отримання продукції;

- № 11 від 21.07.2021 (а.с. 42), про поставку товару на загальну суму 17 000,00 грн. з ПДВ. Форма оплати - післяплата - протягом 30 календарних днів з моменту відвантаження. Датою відвантаження рахується дата видаткової накладної з відміткою покупця про отримання продукції.

Позивач зазначає, що на виконання умов договору поставив відповідачу товар на загальну суму 1 397 528,00 грн., на підтвердження чого надав підписані сторонами та скріплені їх печатками видаткові накладні:

- № РН-110 від 10.06.2021 про поставку товару на суму 163 200,00 грн. з ПДВ (за специфікацією № 6) (а.с. 13);

- № РН-107 від 21.05.2021 про поставку товару на суму 2 400,00 грн. з ПДВ (а.с. 55);

- № РН-132 від 01.07.2021 про поставку товару на суму 77 040,00 грн. з ПДВ (за специфікацією № 6) (а.с. 16);

- № РН-109 від 09.06.2021 про поставку товару на суму 82 128,00 грн. з ПДВ (за специфікацією № 7) (а.с. 21);

- № РН-116 від 16.06.2021 про поставку товару на суму 12 960,00 грн. з ПДВ (за специфікацією № 7) (а.с. 24);

- № РН-112 від 11.06.2021 про поставку товару на суму 1 008 000,00 грн. з ПДВ (за специфікацією № 8) (а.с. 29);

- № РН-117 від 16.06.2021 про поставку товару на суму 24 000,00 грн. з ПДВ (за специфікацією № 9) (а.с. 34);

- № РН-129 від 30.06.2021 про поставку товару на суму 2 400,00 грн. з ПДВ (за специфікацією № 10) (а.с. 39);

- № РН-007 від 21.01.2021 про поставку товару на суму 8 400,00 грн. з ПДВ (а.с. 48);

- № РН-139 від 21.07.2021 про поставку товару на суму 17 000,00 грн. з ПДВ (за специфікацією № 11) (а.с. 44).

…Відповідно до п. 3.4. договору строк для оплати товару погоджується сторонами у відповідній специфікації.

Як вказано вище, в специфікаціях:

- № 6 від 02.06.2021 (а.с. 11), про поставку товару на загальну суму 240 240,00 грн. з ПДВ, сторони погодили форму оплати - післяплата - протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту відвантаження;

- № 7 від 07.06.2021 (а.с. 19), про поставку товару на загальну суму 95 088,00 грн. з ПДВ, сторони погодили форму оплати - післяплата - протягом 10 календарних днів з моменту відвантаження;

- № 8 від 08.06.2021 (а.с. 27), про поставку товару на загальну суму 1 008 000,00 грн. з ПДВ, сторони погодили форму оплати - післяплата - протягом 30 календарних днів з моменту відвантаження;

- № 9 від 15.06.2021 (а.с. 32), про поставку товару на загальну суму 24 000,00 грн. з ПДВ, сторони погодили форму оплати - післяплата - протягом 30 календарних днів з моменту відвантаження;

- № 10 від 30.06.2021 (а.с. 37), про поставку товару на загальну суму 2 400,00 грн. з ПДВ, сторони погодили форму оплати - післяплата - протягом 30 календарних днів з моменту відвантаження;

- № 11 від 21.07.2021 (а.с. 42), про поставку товару на загальну суму 17 000,00 грн. з ПДВ, сторони погодили форму оплати - післяплата - протягом 30 календарних днів з моменту відвантаження.

Відповідно до специфікацій № 6-11 датою відвантаження рахується дата видаткової накладної з відміткою покупця про отримання продукції.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України).

Враховуючи викладене, відповідно до договору та специфікацій № 6-11, а також з урахуванням положень ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, відповідач повинен був сплатити за поставлений товар:

1) за специфікацією № 6 відповідно до видаткових накладних:

- № РН-132 від 01.07.2021 на суму 77 040,00 грн. з ПДВ у строк до 12.07.2021 включно (01.07.2021 + 10 календарних днів, з урахуванням того, що останній день сплати припадає на вихідний день);

- № РН-110 від 10.06.2021 на суму 163 200,00 грн. з ПДВ у строк до 21.06.2021 включно (10.06.2021 + 10 календарних днів, з урахуванням того, що останній день сплати припадає на вихідний день);

2) за специфікацією № 7 відповідно до видаткових накладних:

- № РН-109 від 09.06.2021 на суму 82 128,00 грн. з ПДВ у строк до 21.06.2021 включно (09.06.2021 + 10 календарних днів, з урахуванням того, що останній день сплати припадає на вихідний день);

- № РН-116 від 16.06.2021 на суму 12 960,00 грн. з ПДВ у строк до 28.06.2021 включно (16.06.2021 + 10 календарних днів, з урахуванням того, що останній день сплати припадає на вихідний день);

3) за специфікацією № 8 відповідно до видаткової накладної № РН-112 від 11.06.2021 на суму 1 008 000,00 грн. з ПДВ у строк до 12.07.2021 включно (11.06.2021 + 30 календарних днів, з урахуванням того, що останній день сплати припадає на вихідний день);

4) за специфікацією № 9 відповідно до видаткової накладної № РН-117 від 16.06.2021 на суму 24 000,00 грн. з ПДВ у строк до 16.07.2021 включно (16.06.2021 + 30 календарних днів);

5) за специфікацією № 10 відповідно до видаткової накладної № РН-129 від 30.06.2021 на суму 2 400,00 грн. з ПДВ у строк до 30.07.2021 включно (30.06.2021+ 30 календарних днів);

6) за специфікацією № 11 відповідно до видаткової накладної № РН-139 від 21.07.2021 на суму 17 000,00 грн. з ПДВ у строк до 20.08.2021 включно (21.07.2021 + 30 календарних днів).

Господарський суд зазначає, що товар поставлений за видатковими накладними № РН-107 від 21.05.2021 на суму 2 400,00 грн. з ПДВ (а.с. 55) та № РН-007 від 21.01.2021 на суму 8 400,00 грн. з ПДВ (а.с. 48) не відноситься до наявних в матеріалах справи специфікаціях.

…Доказів оплати поставленого товару в сумі 1 393 328,00 грн. відповідач не надав..

12.05.2022 на виконання рішення у справі № 904/8370/21 виданий судовий наказ (а.с.51).

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Наказ Господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2022 у справі №904/8370/21 пред`явлений стягувачем до виконання та фактично рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2021 у справі №904/8370/21 виконано боржником 06.06.2021, що підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження від 06.06.2022 (а.с.52) визнається позивачем у позові.

З урахуванням умов пункту 8.2 договору та з огляду на положення ст.ст.599, 625 ЦК України, позивачем заявлені позовні вимоги у цій справі про стягнення неустойки (пені), інфляційних втрат та відсотків річних та поданий відповідний позов до Господарського суду Дніпропетровської області.

Відповідач у відзиві на позов зауважив про сплив спеціальної позовної давності щодо вимог про стягнення пені та, з посланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, заявив клопотання про зменшення нарахованих інфляційних втрат та відсотків річних.

В обґрунтування клопотання надав докази скрутного фінансового становища підприємства.

Задовольняючи позовні вимоги частково, господарський суд виходив з того, що порушення виконання зобов`язання відповідача з оплати поставленого товару встановлено та доведено судовим рішенням у справі №904/8370/21, на виконання якого виданий наказ, який, в свою чергу, виконаний в примусовому порядку лише 06.06.2022. Оскільки сторонами у договорі передбачена відповідальність за неналежне виконання зобов`язань (п.8.2 договору), то є обґрунтованими позовні вимоги щодо стягнення пені, відсотків річних та інфляційних втрат за заявлений позивачем період (з моменту неналежного виконання зобов`язання до фактичного виконання рішення суду, за кожною окремою накладною).

При цьому судом першої інстанції відхилені доводи відповідача про сплив спеціальної позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки (пені), з огляду на положення п.12 Розділу Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, яким на період дії карантину продовжено строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, в той час як згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», в тому числі станом на 05.06.2022 (кінцеву дату нарахування пені згідно з пунктом 8.2 договору), на усій території України продовжував діяти карантин.

Також судом першої інстанції розглянуто клопотання відповідача та з урахуванням його майнового стану зменшено розмір неустойки (пені) на 90%, відповідно, із заявлених позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 232 120,37 грн., присуджено до стягнення 23 158,90 грн. пені.

При перевірці розрахунку інфляційних втрат та відсотків річних визначена його відповідність нормам законодавства та арифметична правильність, відтак, зазначені позовні вимоги задоволені у заявлених розмірах.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів констатує, що апелянт не оскаржує рішення в частині стягнення пені, тому суд апеляційної інстанції законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в цій частині не перевіряє.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо стягнення інфляційних втрат та відсотків річних і відсутності підстав для їх зменшення, з наступних мотивів.

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з наявністю прострочення виконання грошового зобов`язання за договором, наявність підстав для стягнення інфляційних втрат та 3% річних до моменту повного виконання рішення суду щодо стягнення заборгованості за договором.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм параграфів 1-3 розділу ІІІ Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору поставки, є господарськими зобов`язаннями, а згідно з приписами статей 193 ГК України, статей 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За положеннями ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Слід наголосити, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Відповідна правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18.

Таким чином, у разі коли судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

З цих підстав відхиляються доводи апеляційної скарги про неправильний розрахунок позивачем інфляційних втрат та відсотків річних, необхідністю обмеження їх датою винесення рішення у справі №904/8370/21 (13.12.2021) та посилання на постанову Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 02.03.20216 №6-2491цс5, оскільки дії позивача не суперечать наведеному в ній, так як в даному випадку судових рішенням у справі №904/8370/21 підтверджена наявність зобов`язальних відносин, що виникли з договору поставки.

Позивачем у цій справі заявлені до стягнення з відповідача інфляційні втрати за період з 22.06.2021 по 05.06.2022 у сумі 244 098 грн. 92 коп., а також 3% річних за період прострочення з 22.06.2021 по 05.06.2022 у сумі 37129 грн. 46 коп.

Оскільки вказані розрахунки відсотків річних та інфляційних втрат за прострочення виконання зобов`язання відповідають вимогам чинного законодавства та не містять арифметичних помилок, то господарським судом обґрунтовано задоволено вимоги в цій частині, зокрема по стягненню інфляційних втрат у розмірі 244 098,92 грн. та 3% річних у розмірі 37 129,46 грн.

Стосовно доводів апеляційної скарги про безпідставне не задоволення судом першої інстанції вимог його клопотання щодо зменшення відсотків річних та інфляційних втрат, нарахованих позивачем, з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, колегія суддів їх відхиляє, з огляду на наступне.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 18.03.2020 № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) дійшла висновку, що, з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

При цьому, зменшення суми неустойки є правом, а не обов`язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів (позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 14.01.2020 у справі №911/873/19, від 10.02.2020 у справі № 910/1175/19, від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19).

У спірному випадку, колегія суддів враховує, що розмір відсотків річних не є надмірним, а визначений саме в тому розмірі, який і передбачає стаття 625 ЦК України, зокрема 3% річних, на відміну від справи № 902/417/18, на яку посилається заявник апеляційної скарги, у якій за умовами договору відсотки річних були визначені у розмірі більше 90%.

За наведеного, господарським судом правильно враховано, що нараховані суми відсотків річних не є значними в порівнянні із сумою заборгованості.

Щодо клопотання відповідача про зменшення інфляційних втрат, то воно задоволенню не підлягає, оскільки не засновано на нормах цивільного законодавства.

З огляду на викладене, господарським судом правильно відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про зменшення сум відсотків річних та інфляційних втрат.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що розглядаючи справу, суд першої інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Хоча загальна ціна позову становить 513 348,75 грн., втім, не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у зв`язку з чим відповідно до ст. 287 ГПК України судові рішення у даній справі не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техномайн Інжиніринг" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2023 у справі №904/3956/22 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2023 у справі №904/3956/22 залишити без змін.

Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Техномайн Інжиніринг" за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду лише у випадках, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Поновити дію рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2023 у справі №904/3956/22.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 18.05.2023.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

СуддяО.В. Березкіна

Суддя М.О. Дармін