Рішення

від 20.01.2023 по справі 140/6999/22

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2023 року ЛуцькСправа № 140/6999/22

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Димарчук Т.М.,

розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Реал Естейт Плюс» до Луцької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Реал Естейт Плюс» (далі - ТОВ «Реал Естейт Плюс», позивач) звернулося в суд з позовом до Луцької міської ради (далі - відповідач, міськрада) про визнання протиправним та скасування рішення від 28.09.2022 №35/66 «Про скасування містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва «Реконструкція магазину по вул. Ковельська, 66 в м. Луцьку».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваним рішенням відповідача скасовано містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва «Реконструкція магазину по вул. Ковельська, 66 в місті Луцьку» та наказ Управління містобудування та архітектури Луцької міської ради від 13.09.2019№ 67-МУ «Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва «Реконструкція магазину но вул. Ковельська,66 в місті Луцьку».

Позивач не погоджується з оскаржуваним рішенням міськради, вважає його протиправним та таким, що прийняте з порушенням вимог чинного законодавства. При цьому вказує, що у Луцької міської ради та її виконавчих органів відсутні правові підстави для розгляду питання про скасування містобудівних умов та обмежень, оскільки в силу вимог статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» скасування містобудівних умов та обмежень можливе виключно за заявою замовника про їх скасування або за рішенням суду.

Вказує також на те, що в мотивувальній частині оскаржуваного рішення зазначено, що воно прийняте у зв`язку із недотриманням Управлінням містобудування та архітектури міської ради вимог рішень Луцької міської ради від 24.06.2015 №75/10 «Про заборону проведення реконструкцій в багатоквартирних житлових будинках без рішення співвласників багатоквартирного будинку» та від 22.07.2020, №88/2 «Про розроблення проектів детальних планів територій на території Луцької міської територіальної громади», статті 369 ЦК України та у зв`язку із порушенням пункту 24 Договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:21:026:0038 від 25.03.2019.

Однак, будинок АДРЕСА_1 , який є об`єктом реконструкції, не є і ніколи не був житловим будинком, а отже на такий об`єкт не поширюються вимоги рішення Луцької міської ради від 24.06.2015 №75/10 «Про заборону проведення реконструкцій в багатоквартирних житлових будинках без рішення співвласників багатоквартирного будинку».

Забудовник подав до Управління містобудування та архітектури Луцької міської ради рішення правління ОСББ «Ковельська,64» (сусіднього житлового будинку, який примикає до об`єкта будівництва) про надання згоди позивачу на проведення реконструкції магазину по вул. Ковельській,66, а також рішення загальних зборів співвласників приміщень ОСББ «Ковельська, 64» з такою самою згодою.

Рішення Луцької міської ради від 22.07.2020 № 88/2 «Про розроблення проектів детальних планів територій на території Луцької міської територіальної громади» було прийняте майже через рік після затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва «Реконструкція магазину по вул. Ковельська,66 в місті Луцьку», не має зворотної дії в часі, а отже не може ретроспективно застосовуватись до правовідносин, що мали місце до набрання ним чинності.

Посилання відповідача на недотримання позивачем положень ст. 369 ЦК України, як на підставу для скасування містобудівних умов та обмежень є необгрунтованим, адже дана норма регламентує порядок здійснення права спільної сумісної власності, а об`єкт будівництва належить лише позивачу, інших співвласників в нього немає.

Вказує також на те, що положення п.15 ч.1 ст. 26 закону України «Про місцеве самоврядування», якими передбачено право місцевих рад скасовувати акти власних виконавчих органів, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень, не поширюються на правовідносини з надання (отримання, реєстрації), відмови у видачі чи анулювання (скасування) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, оскільки такі правовідносини є предметом регулювання спеціального законодавства в галузі містобудування - закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

З наведених підстав просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 21.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено судовий розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами (а.с.31).

Луцька міська рада у відзиві на позовну заяву від 02.12.2022 (а.с.33-37) позовні вимоги не визнала, посилаючись на те, що відповідно до п.15 ч.1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішується, зокрема, питання скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України,іншим актам законодавства, рішенням відповідноїради, прийнятим у межах повноважень. Вважає, що прийняла оскаржуване рішення в межах повноважень, визначених законом, з дотримання встановленої процедури, обґрунтовано, добросовісно та пропорційно. Вказує на те, що рішенням Луцької міської ради від 24.06.2015 №75/10 «Про заборону проведення реконструкцій в багатоквартирних житлових будинках без рішення співвласників багатоквартирного будинку» передбачено, заборону проводити реконструкції в багатоквартирних житлових будинках без рішення співвласників багатоквартирного будинку, прийнятих відповідно до Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», зокрема будь-які добудови до багатоквартирних будинків. Таким чином, для добудови та надбудови приміщень позивач зобов`язаний в обов`язковому порядку отримати згоду власників суміжних приміщень, якими є співвласники багатоквартирного будинку, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , проте на момент затвердження спірних містобудівних умов та обмежень такої згоди позивачем надано не було, а тому управління містобудування та архітектури Луцької міської ради повинно було відмовити у наданні останніх.

Окрім того, вказує на те, що пунктом 1 рішення Луцької міської ради від 22.07.2020 №88/2 «Про розроблення проєктів детальних планів територій на території Луцької міської територіальної громади», зобов`язано управління містобудування та архітектури видавати містобудівні умови та обмеження на будівництво багатоквартирних житлових будинків (три і більше поверхів) та будівель громадського та комерційного призначення площею більше 1000 м кв лише у відповідності та на основі проєктів детальних планів територій.

Разом з тим позивачем в супереч вищенаведеному надбудовано третій поверх, з порушенням містобудівних умов та обмежень. Відповідач також вважає, що позивачем порушено пункт 24 договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:21:026:0038 від 25.03.2019 згідно з яким орендар має право за письмовою згодою орендодавця зводити у встановленому законодавством порядку виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження.

З наведених підстав просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

У поданій до суду відповіді на відзив (а.с.60-63) позивач зазначив, що наведені відповідачем доводи є безпідставними та необґрунтованими. Зазначив, що на спірні правовідносини не розповсюджується рішення Луцької міської ради від 24.06.2015 №75/10 «Про заборону проведення реконструкцій в багатоквартирних житлових будинках без рішення співвласників багатоквартирного будинку», оскільки в даному випадку об`єктом реконструкції був не житловий будинок по АДРЕСА_2 , а нежитлове приміщення магазину по АДРЕСА_1 . Реконструкція здійснюється не шляхом добудови до житлового будинку, а надбудови до сусіднього нежитлового приміщення. Будь-якого втручання в конструкції житлового будинку проєктом не передбачено. Приміщення магазину по АДРЕСА_1 є окремим будинком, який має окремі зовнішні несучі стіни, які спираються на окремий фундамент. Окрім того, позивач жодним чином не порушив п. 24 договору оренди земельної ділянки від 25.03.2019, оскільки на орендованій земельній ділянці не зводив жодних виробничих, культурно-побутових чи інших будівель чи споруд, а також не закладав багаторічних насаджень. На земельній ділянці розташований належний позивачу об`єкт нерухомого майна - магазин, який було зведено ще за часів СРСР. Порядок отримання дозволів на проведення реконструкції існуючих об`єктів нерухомого майна визначається законами України «Про регулювання містобудівної діяльності» та «Про основи містобудування», а також відповідними підзаконними актами. Інформації про необхідність отримання будь-яких додаткових погоджень для проведення реконструкції розташованих на земельній ділянці будівель та споруд договір оренди земельної ділянки від 25.03.2019 не містить. Зазначив, що реконструкція приміщення магазину здійснюється на підставі поданого позивачем у встановленому законом порядку повідомлення про початок будівельних робіт, що відповідачем не заперечується.

Зазначив, що повноваження управління містобудування та архітектури органу місцевого самоврядування щодо надання містобудівних умов та обмежень встановлюються виключно законами України та не можуть бути обмежені рішеннями органу місцевого самоврядування. За таких обставин посилання відповідача на його власні рішення, як на підставу скасування містобудівних умов та обмежень, не ґрунтуються на законі.

Суд, перевіривши доводи позивача та відповідача у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення, з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що наказом Управління містобудування та архітектури Луцької міської ради №67-МУ від 13.09.2019 ТОВ «Реал Естейт Плюс» затверджено містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва «Реконструкція магазину по АДРЕСА_1 », зобов`язано відповідального працівника внести відомості про надані містобудівні умови та обмеження до Реєстру містобудівних умов та обмежень не пізніше п`яти робочих днів з дати видання цього наказу та оприлюднити на геопорталі відкритих даних Луцької міської ради (а.с.12, 39).

Рішенням міськради від 28.09.2022 №35/66 «Про скасування містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва «Реконструкція магазину по АДРЕСА_1 » скасовано вищевказані містобудівні умови та обмеження та наказ Управління містобудування та архітектури Луцької міської ради від 13.09.2019 №67-МУ «Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва «Реконструкція магазину по АДРЕСА_1 », зобов`язано департамент містобудування, земельних ресурсів та реклами міської ради внести відомості про скасування містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва «Реконструкція магазину по АДРЕСА_1 » до Реєстру містобудівних умов та обмежень не пізніше п`яти робочих днів з дати прийняття рішення та оприлюднити на Геопорталі відкритих даних Луцької міської ради (а.с.10).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно достатті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності визначеніЗаконом України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 №3038-VI(далі - Закон №3038-VI в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно достатті 26 Закону №3038-VIзабудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва. Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбаченихстаттею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування (частини перша, п`ята зазначеної статті).

Основними складовими вихідних даних, у розумінні частини першоїстатті 29 Закону №3038-VI, є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.

Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки- це документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією (пункт 8 частини першоїстатті 1 Закону №3038-VI).

За змістом частин другої, третьоїстатті 29 Закону №3038-VIфізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва. Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника (із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки), до якої додаються: 1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію - у разі, якщо речове право на земельну ділянку не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; 2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці - у разі, якщо право власності на об`єкт нерухомого майна не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації); 3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000. Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним.

Органи, що здійснюють управління у сфері містобудівної діяльності, архітектурно-будівельного контролю та нагляду, визначеністаттею 6 Закону №3038-VI, частинами першою, другою якої встановлено, що управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється, зокрема, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування. До уповноважених органів містобудування та архітектури належать органи, визначені устатті 13 Закону України «Про архітектурну діяльність» від 20.05.1999 №687-XIV(далі - Закон №687-XIV). Органом державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду (частина третя цієї ж статті).

В свою чергу, за змістомстатті 13 Закону №687-XIV, до якої відсилаєстаття 6 Закону №3038-VI, до уповноважених органів містобудування та архітектури належать, в тому числі, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад з питань архітектури. Органи місцевого самоврядування здійснюють свою діяльність у сфері містобудування та архітектури відповідно доЗакону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР(далі - Закон №280/97-ВР).

Обсяг повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі будівництва встановлюєстаття 31 Закону №280/97-ВР, підпунктом 9 пункту «а» частини першої якої закріплено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження - надання відповідно дозаконумістобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок.

В той же час, підстави для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень, а також для їх скасування встановлюють частини четверта, восьмастатті 29 Закону №3038-VI.

Зокрема, підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є: 1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень; 2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці; 3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні (частина четвертастатті 29 Закону №3038-VI).

Згідно із частиною восьмоюстатті 29 Закону №3038-VIмістобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника. Внесення змін до містобудівних умов та обмежень може здійснювати орган, що їх надав, за заявою замовника або за рішенням суду.

При цьому вказаною вище нормою визначено, що скасування містобудівних умов та обмежень здійснюється: 1) за заявою замовника; 3) за рішенням суду.

У разі скасування за рішенням суду містобудівних умов та обмежень посадові особи відповідного уповноваженого органу містобудування та архітектури несуть відповідальність згідно із законом (частина восьмастатті 29 Закону №3038-VI).

Суд наголошує, що наведений устатті 29 Закону №3038-VIперелік підстав для скасування містобудівних умов та обмежень є вичерпним і остаточним, розширеному тлумаченню не підлягає.

Разом з тим, згідно з положеннями частини першоїстатті 41-1 Закону №3038-VIдержавний архітектурно-будівельний нагляд - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі - об`єкти нагляду), вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час провадження ними містобудівної діяльності.

Частинами другою-четвертоюстатті 41-1 Закону №3038-VIвизначено, що державний архітектурно-будівельний нагляд здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З метою здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду головні інспектори будівельного нагляду: 1) перевіряють законність рішень у сфері містобудівної діяльності, прийнятих об`єктами нагляду; 2) витребовують від органів державної влади, фізичних та юридичних осіб документи і матеріали щодо предмета нагляду, одержують інформацію з автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та баз даних, створених органами державної влади; 3) мають право безперешкодного доступу до місць будівництва об`єктів, приміщень, документів та матеріалів, необхідних для здійснення нагляду; 4) вимагають від органів державного архітектурно-будівельного контролю проведення перевірок у разі наявності ознак порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил; 5) залучають у разі потреби до здійснення нагляду фахівців підприємств, установ, організацій, контрольних і фінансових органів.

У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, вчинених об`єктами нагляду, головні інспектори будівельного нагляду мають право: 1) видавати обов`язкові до виконання об`єктами нагляду приписи про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; 2) притягати посадових осіб об`єктів нагляду до відповідальності за вчинені правопорушення відповідно до закону; 3) ініціювати притягнення посадових осіб об`єктів нагляду до дисциплінарної відповідальності; 4) вносити подання про звільнення посадової особи об`єкта нагляду до органу, який здійснив його призначення; 5) вносити подання про позбавлення права виконувати певні види робіт посадової особи об`єкта нагляду до органу, яким таке право надавалося; 6) звертатися до суду з позовами про скасування рішень, прийнятих об`єктами нагляду, які порушують вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності, з подальшим оприлюдненням такої інформації на порталі електронної системи; 7) зупиняти дію рішень, прийнятих об`єктами нагляду відповідно до визначених цимЗакономповноважень, які порушують вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності (крім документів, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів), з одночасним поданням позову до суду про скасування такого рішення та подальшим оприлюдненням такої інформації на порталі електронної системи.

13.03.2020 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №219 «Про оптимізацію органів державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду», якою утворено Державну інспекцію містобудування України (далі - ДІМ) як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду (далі - Постанова №219).

Зазначеною Постановою №219 внесено зміни до Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 №698(далі - Порядок №698), та пунктом 2 Порядку №698 визначено, що державний архітектурно-будівельний нагляд здійснюється посадовими особами ДІМ шляхом проведення планових, позапланових, документальних і камеральних перевірок.

Комплексний аналіз наведених правових норм законодавства дає підстави для висновку, що містобудівні умови та обмеження видаються на підставі містобудівної документації при зверненні зацікавленої особи до уповноваженого органу з поданням визначеної документації. При цьому, наявність або відсутність підстав для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень, перелік яких є вичерпним, встановлюється на стадії їх надання або у подальшому під час здійснення архітектурно-будівельного або судового контролю.

Суд зазначає, що скасування рішень об`єктів нагляду з підстав їх незаконності є крайнім заходом та належить виключно до повноважень суду, при цьому наявність порушень об`єктами нагляду вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності встановлюється за результатами проведення перевірок посадовими особами ДІМ у визначеномузакономпорядку, які, як свідчать матеріали справи, в даному випадку не проводились.

Як встановлено судом, рішення про скасування містобудівних умов та обмежень прийняте Луцькою міською радою з посиланням на пункт 15 частини першоїстатті 26 Закону №280/97-ВР, який встановлює виключну компетенцію, зокрема міських рад скасовувати акти виконавчих органів ради, які не відповідаютьКонституціїчи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень.

Водночас, суд зазначає, що частиною десятоюстатті 59 Закону №280/97-ВРвизначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідностіКонституціїабо законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Устатті 3 Конституції Українизакріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

Цей принцип знайшов своє відображення устатті 74 Закону №280/97-ВР, згідно з якою органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами.

ВРішенні №7-рп/2009 від 16.04.2009 Конституційний Суд Українивказав, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюванихзакономінтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюванихзакономінтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.10.2019 у справі №807/736/18, предметом спору в якій були тотожні правовідносини.

У рішенні у справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) від 20.10.2011 Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен накладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

В контексті даних правовідносин, суд зазначає, містобудівні умови та обмеження можуть бути скасовані у зв`язку з їхневідповідністю містобудівному законодавству, містобудівній документації на місцевому рівні, проте таке скасування можливе лише за рішенням суду, прийнятим за зверненням головних інспекторів будівельного нагляду з відповідним позовом за наслідками здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду.

Отже, відповідачем не доведено наявності у нього повноважень і передбаченихзакономправових підстав для прийняття рішення про скасування містобудівних умов та обмежень, а відтак не дотримано принципу належного врядування, з огляду на що суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог адміністративного позову про визнання протиправним та скасування рішення міськради від 28.09.2022 №35/66.

Суд зауважує, що рішення Луцької міської ради від 24.06.2015 №75/10 «Про заборону проведення реконструкцій в багатоквартирних житлових будинках без рішення співвласників багатоквартирного будинку» яким передбачено заборону проводити реконструкції в багатоквартирних житлових будинках без рішення співвласників багатоквартирного будинку стосується житлових будинків, у той час, як будинок по АДРЕСА_1 є не житловим будинком, а нежитловим приміщенням (магазином). Таким чином, реконструкція здійснюється не шляхом добудови до житлового будинку, а надбудови до сусіднього нежитлового приміщення.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що забудовник ТОВ «Реал Естейт Плюс» подав до Управління містобудування та архітектури Луцької міської ради рішення правління ОСББ «Ковельська, 64 (сусіднього житлового будинку, який примикає до об`єкта будівництва) про надання згоди позивачу на проведення реконструкції магазину по вул. Ковельській, 66 (а.с.13), а також рішення загальних зборів співвласників приміщень ОСББ «Ковельська, 64» від 23.09.2021 про надання згоди на реконструкцію з добудовою та надбудовою торгово-офісних приміщень та приміщення салону-магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » аз адресою вул. Ковельська, буд.66, що межує ж житловим будинком АДРЕСА_1 (а.с.13-18).

Крім того, доводи відповідача про надання Управлінням спірних містобудівних умов за відсутності детального плану території, всупереч рішення Луцької міської ради від 22.07.2020 №88/2,з огляду на невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, суд також не приймає до уваги, з врахуванням наступного.

Згідно із частиною першоюстатті 16 Закону №3038-VIпланування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Частиною першоюстатті 17 вказаного Законупередбачено, що генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід`ємною частиною генерального плану.

У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.

Відповідно до частини першоїстатті 18 Закону №3038-VIплан зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

Положеннями частини першоїстатті 19 Закону №3038-VIпередбачено, що детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.

Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, та підлягає стратегічній екологічній оцінці.

Режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій (частина першастатті 25 Закону №3038-VI).

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації населеного пункту на місцевому рівні. На його основі та відповідно до генерального плану розробляються інші види містобудівної документації на місцевому рівні, зокрема, й детальний план території. Відтак, відповідність намірів забудови містобудівній документації на місцевому рівні, під час прийняття рішення про надання або відмову у наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, уповноважений орган визначає, виходячи саме із генерального плану.

Таким чином, відсутність розробленого та затвердженого детального плану території, за наявності чинного генерального плану, не є підставою для відмови у видачі містобудівних умов чи їх скасування.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 803/1231/17, від 11.07.2019 у справі №369/9003/16-а, від 21.11.2019 у справі №1840/3059/18.

Окрім того, суд погоджується з доводами представника позивача відносно того, що рішення Луцької міської ради від 22.07.2020 №88/2 «Про розроблення проектів детальних планів територій на території Луцької міської територіальної громади» було прийняте майже через рік після затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва «Реконструкція магазину по вул. Ковельська, 66 в місті Луцьку», не має зворотної дії в часі, а отже не може ретроспективно застосовуватись до правовідносин, що мали місце до набрання ним чинності.

Посилання відповідача на недотримання позивачем положень ст. 369 ЦК України, як на підставу для скасування містобудівних умов та обмежень є необгрунтованим, адже дана норма регламентує порядок здійснення права спільної сумісної власності, а об`єкт будівництва належить лише позивачу, інших співвласників у нього немає.

Суд також вважає необгрунтованими доводи відповідача про порушення позивачем пункту 24 договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:21:026:0038 від 25.03.2019 з огляду на наступне.

У пункті 24 договору оренди від 25.03.2019, укладеному між орендодавцем Луцькою міською радою та орендарем ТОВ «Реал Естейт Плюс» перелічені права орендаря, серед яких передбачено право за письмовою згодою орендодавця зводити у встановленому законодавством порядку виробничі, культурно-побутові ті інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження (а.с.40-42).

Однак, з матеріалів справи вбачається, що позивач на орендованій земельній ділянці не зводить виробничих, культурно-побутових чи інших будівель чи споруд, а також не закладає багаторічних насаджень. На земельній ділянці розташований належний позивачу об`єкт нерухомого майна - магазин, який було зведено ще до укладення договору оренди. Порядок отримання дозволів на проведення реконструкції існуючих об`єктів нерухомого майна визначається законами України «Про регулювання містобудівної діяльності» та «Про основи містобудування», а також відповідними підзаконними нормативно-правовими актами. Інформації про необхідність отримання будь-яких додаткових погоджень для проведення реконструкції розташованих на земельній ділянці будівель та споруд договір оренди земельної ділянки від 25.03.2019 не містить.

Відповідно до змісту частини другоїстатті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною другоюстатті 2 КАС Українивизначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності передзаконом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Натомість, з огляду на встановлені судом фактичні обставини справи на наведені норми чинного законодавства, суд зазначає, що оскаржуване рішення прийняте Луцькою міською радою не на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття; без дотримання рівності передзакономта необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що відповідач належними та допустимими доказами не довів правомірності прийнятого рішення від 28.09.2022 №35/66, а відтак вказане рішення слід визнати протиправним та скасувати.

Згідно з частиною першоюстатті 139 КАС Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ТОВ «Реал Естейт Плюс» слід стягнути судовий збір в сумі 2270,00 грн сплачений відповідно до дубліката квитанції 0.0.2740501561.1 від 14.11.2022 (а.с.29).

Керуючись статтями 139, 243-246, 255, 257, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Реал Естейт Плюс» до Луцької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Луцької міської ради від 28 вересня 2022 року №35/66 «Про скасування містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва «Реконструкція магазину по вул. Ковельська, 66 в місті Луцьку».

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Реал Естейт Плюс» за рахунок бюджетних асигнувань Луцької міської ради судовий збір в розмірі 2270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Реал Естейт Плюс» (43022, місто Луцьк, вул. Ранкова, 26 а, код ЄДРПОУ 39197544).

Відповідач: Луцька міська рада (43025, місто Луцьк, вулиця Богдана Хмельницького,19, код ЄДРПОУ 34745204).

Головуючий-суддя Т.М. Димарчук