Постанова

від 17.05.2023 по справі 140/6999/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2023 рокуЛьвівСправа № 140/6999/22 пров. № А/857/2894/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді : Кухтея Р.В.,

суддів : Шинкар Т.І., Шевчук С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Луцької міської ради на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 січня 2023 року (ухвалене головуючою-суддею Димарчук Т.М. за правилами спрощеного позовного провадження у м. Луцьку) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Реал Естейт Плюс" до Луцької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в :

У жовтні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Реал Естейт Плюс" (далі - ТзОВ "Реал Естейт Плюс", Товариство, позивач) звернулося в суд із адміністративним позовом до Луцької міської ради (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення №35/66 від 28.09.2022 "Про скасування містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва "Реконструкція магазину по вул. Ковельська, 66 в м. Луцьку".

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 20.01.2023 позовні вимоги були задоволені повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Луцька міська рада подала апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити ТзОВ "Реал Естейт Плюс" у задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що рішенням Луцької міської ради №75/10 від 24.06.2015 "Про заборону проведення реконструкцій в багатоквартирних житлових будинках без рішення співвласників багатоквартирного будинку" встановлено заборону проводити реконструкції в багатоквартирних житлових будинках без рішення співвласників багатоквартирного будинку, прийнятих відповідно до Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" №417-VIII від 14.05.2015 (далі - Закон №417), в тому числі будь-які добудови до багатоквартирних будинків. Таким чином, для добудови та надбудови приміщень позивач зобов`язаний в обов`язковому порядку отримати згоду власників суміжних приміщень, якими є співвласники багатоквартирного будинку, проте на момент затвердження містобудівних умов та обмежень, такої згоди позивачем надано не було, а тому управління містобудування та архітектури Луцької міської ради повинно було відмовити у їх наданні. Пунктом 1 рішення Луцької міської ради №88/2 від 22.07.2020 "Про розроблення проєктів детальних планів територій на території Луцької міської територіальної громади" управління містобудування та архітектури зобов`язано видавати містобудівні умови та обмеження на будівництво багатоквартирних житлових будинків (три і більше поверхів) та будівель громадського та комерційного призначення площею більше 1000 м.кв. лише у відповідності та на основі проєктів детальних планів територій. Проте, всупереч цьому, позивачем надбудовано третій поверх, з порушенням містобудівних умов та обмежень. Разом з тим, позивачем порушено пункт 24 договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:21:026:0038 від 25.03.2019, згідно якого орендар має право за письмовою згодою орендодавця зводити у встановленому законодавством порядку виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження.

Позивач не скористався правом подачі відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк.

Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що наказом Управління містобудування та архітектури Луцької міської ради №67-МУ від 13.09.2019 ТзОВ "Реал Естейт Плюс" було затверджено містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва "Реконструкція магазину по вул. Ковельська, 66 в м. Луцьку", зобов`язано відповідального працівника внести відомості про надані містобудівні умови та обмеження до Реєстру містобудівних умов та обмежень не пізніше п`яти робочих днів з дати видачі цього наказу та оприлюднити на геопорталі відкритих даних Луцької міської ради.

Рішенням Луцької міської ради №35/66 від 28.09.2022 "Про скасування містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва "Реконструкція магазину по вул. Ковельська, 66 в м. Луцьку" були скасовані вищевказані містобудівні умови та обмеження та наказ Управління містобудування та архітектури Луцької міської ради №67-МУ від 13.09.2019 про їх затвердження, зобов`язано департамент містобудування, земельних ресурсів та реклами міської ради внести відомості про скасування містобудівних умов та обмежень для проектування вищевказаного об`єкта будівництва до Реєстру містобудівних умов та обмежень не пізніше п`яти робочих днів з дати прийняття рішення та оприлюднити на Геопорталі відкритих даних Луцької міської ради.

Вважаючи оспорюване рішення протиправним, ТзОВ "Реал Естейт Плюс" звернулося до адміністративного суду з вимогою про його скасування.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Суд зазначив, що містобудівні умови та обмеження можуть бути скасовані у зв`язку з їх невідповідністю містобудівному законодавству, містобудівній документації на місцевому рівні, проте таке скасування можливе лише за рішенням суду, прийнятим за зверненням головних інспекторів будівельного нагляду з відповідним позовом за наслідками здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду. Отже, відповідачем не доведено наявності у нього повноважень та передбачених законом правових підстав для прийняття оспорюваного рішення, а відтак не дотримано принципу належного врядування.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Спірні правовідносини врегульовано Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" №3038-VI від 17.02.2011 (далі - Закон №3038), який встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів та Законом України "Про місцеве самоврядування в України" №280/97-ВР від 21.05.1997 (далі - Закон №280/97), який відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Статтею 26 Закону №280/97 встановлено виключний перелік питань, які належать до компетенції сільських, селищних, міських рад.

Так, згідно п.15 ч.1 ст.26 Закону №280/97, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень.

Однак, спеціальним законом, який регулює спірні правовідносини щодо організаційних основ містобудівної діяльності є Закон №3038.

Згідно дефініції, наведеної у п.8 ч.1 ст.1 Закону №3038, містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

За змістом ч.2, 3 ст.29 Закону №3038, фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва. Містобудівні умови, обмеження та технічні умови для проектування об`єктів будівництва в рамках здійснення державно-приватного партнерства або реалізації проекту, що здійснюється на умовах концесії, можуть надаватися приватному партнеру, концесіонеру на підставі документа, що засвідчує право користування земельною ділянкою, виданого підприємству, установі, організації, що є балансоутримувачем майна, що передається у концесію, за умови, що така земельна ділянка (або її частина) відповідно до положень договору необхідна для здійснення державно-приватного партнерства або реалізації проекту, що здійснюється на умовах концесії. Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника (із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки)

Колегія суддів зазначає, що підстави для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень, а також для їх скасування передбачено ст.29 Закону №3038.

Згідно ч.8 ст.29 Закону №3038, містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника. Скасування містобудівних умов та обмежень здійснюється : 1) за заявою замовника; 3) за рішенням суду.

Колегія суддів звертає увагу, що наведений у статті 29 Закону №3038 перелік підстав для скасування містобудівних умов та обмежень, є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Аналіз наведених вище правових норм дає суду апеляційної інстанції підстави для висновку, що містобудівні умови та обмеження видаються на підставі містобудівної документації (в даному випадку місцевого рівня) при зверненні зацікавленої особи до уповноваженого органу з поданням визначеної документації. При цьому, наявність або відсутність підстав для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень, перелік яких є вичерпним, встановлюється на стадії їх надання або у подальшому здійснюється за заявою замовника або під час судового контролю.

Тобто, скасувати такі містобудівні умови та обмеження, можливо лише за рішенням суду або органом місцевого самоврядування за заявою замовника.

Колегія суддів зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що Товариство зверталося до органу місцевого самоврядування із заявою про скасування містобудівних умов та обмежень. Також відсутні докази на підтвердження того, що містобудівні умови та обмеження були оскаржені в судовому порядку та наявне рішення суду з цього приводу.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для прийняття оспорюваного рішення.

Разом з тим, колегія суддів враховує, що рішення Луцької міської ради №75/10 від 24.06.2015 "Про заборону проведення реконструкцій в багатоквартирних житлових будинках без рішення співвласників багатоквартирного будинку", яким передбачено заборону проводити реконструкції в багатоквартирних житлових будинках без рішення співвласників багатоквартирного будинку стосується житлових будинків, у той час, як будинок по вул. Ковельська, 66 в м. Луцьку є не житловим будинком, а нежитловим приміщенням (магазином).

Таким чином, реконструкція здійснюється не шляхом добудови до житлового будинку, а надбудови до сусіднього нежитлового приміщення.

Більше того, з матеріалів справи видно, що забудовник ТзОВ "Реал Естейт Плюс" подав до Управління містобудування та архітектури Луцької міської ради рішення правління ОСББ "Ковельська, 64" (сусіднього житлового будинку, який примикає до об`єкта будівництва) про надання згоди позивачу на проведення реконструкції магазину по вул. Ковельській, 66, а також рішення загальних зборів співвласників приміщень ОСББ "Ковельська, 64" від 23.09.2021 про надання згоди на реконструкцію з добудовою та надбудовою торгово-офісних приміщень та приміщення салону-магазину « Інтер`єр » за адресою : вул. Ковельська, 66, що межує з житловим будинком №64 по вул.Ковельській у м. Луцьку .

Також, колегія суддів вважає безпідставними покликання скаржника про видачу Управлінням спірних містобудівних умов та обмежень за відсутності детального плану території, всупереч рішення Луцької міської ради №88/2 від 22.07.2020, огляду на те, що сама по собі відсутність детального плану території, розроблення та затвердження якого відноситься до повноважень органів місцевого самоврядування, за наявності затвердженого генерального плану та плану зонування територій, не може бути підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень, оскільки таке рішення приймається виключно у разі невідповідності намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 06.02.2020 по справі №809/1258/17, від 29.04.2020 по справі №816/1752/17 та від 16.06.2021 по справі №2340/3189/18, які в силу положень ч.5 ст.242 КАС України мають бути враховані при розгляді цієї справи.

Суд першої інстанції обґруновано не врахував посилання відповідача на недотримання позивачем положень ст.369 ЦК України, як на підставу скасування містобудівних умов та обмежень, оскільки дана норма регламентує порядок здійснення права спільної сумісної власності, а об`єкт будівництва належить лише позивачу, інших співвласників у нього немає.

Посилання скаржника на пункт 24 договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:21:026:0038 від 25.03.2019, в якому перелічені права орендаря, в тому числі право за письмовою згодою орендодавця зводити у встановленому законодавством порядку виробничі, культурно-побутові ті інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження, не заслуговують на увагу, оскільки позивач на орендованій земельній ділянці не зводить виробничих, культурно-побутових чи інших будівель чи споруд, а також не закладає багаторічні насадження.

При цьому, інформації про необхідність отримання будь-яких додаткових погоджень для проведення реконструкції розташованих на земельній ділянці будівель та споруд договір оренди земельної ділянки від 25.03.2019 не містить.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини", суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерела права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006).

Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.

Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.10 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст.12, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Луцької міської ради залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 січня 2023 року по справі №140/6999/22 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді Т. І. Шинкар С. М. Шевчук