Ухвала

від 20.01.2023 по справі 320/9164/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про забезпечення позову

20 січня 2023 року м.Київ № 320/9164/22

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження заяву про забезпечення позову в справі за позовом Приватної науково - виробничої компанії "Інтербізнес" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування постанови,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась Приватна науково - виробнича компанія "Інтербізнес" з позовом до Державна служба України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування постанов відділу державного нагляду (контролю) у Київській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 06.09.2022 №344308 та від 13.09.2022 №344329.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.10.2022 цю справу передано за підсудністю до Окружного адміністративного суду м.Києва.

Однак, Законом України № 2825-IX від 13 грудня 2022 року «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду», який набув чинності 15 грудня 2022 року, ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва та вирішено, що до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

Отже, згідно з цим законом вказані адміністративні справи підсудні Київському окружному адміністративному суду.

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України №2825-ІХ, Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали справи №320/9164/22 до Київського окружного адміністративного суду.

За результатом автоматизованого розподілу, справу №320/9164/22 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І.

Частиною 2 статті 30 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження адміністративним судом, до якого вона надіслана.

Адміністративна справа надійшла до суду 20.01.2023 та була передана судді для продовження розгляду.

Також, 20.01.2023 на адресу суду надійшла заява про забезпечення адміністративного позову, у якій позивач просить: зупинити стягнення у виконавчому провадженні ВП № 70480581, яке здійснюється державним виконавцем Баришівського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) Качур Тетяною Миколаївною на підставі постанови № 344308 від 06.09.2022, виданої відділом державного нагляду (контролю) у Київській області Державної служби України з безпеки на транспорті, про стягнення з філії «Баришівська» Приватної науково-виробничої компанії «Інтербізнес» на користь держави штрафу у розмірі 17 000 гри. 00 коп.; зупинити стягнення у виконавчому провадженні ВП № 70480479, яке здійснюється державним виконавцем Баришівського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) Качур Тетяною Миколаївною на підставі постанови № 344329 від 13.09.2022, виданої відділом державного нагляду (контролю) у Київській області Державної служби України з безпеки на транспорті, про стягнення з філії «Баришівська» Приватної науково-виробничої компанії «Інтербізнес» на користь держави штрафу у розмірі 17 000 грн. 00 коп.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, позивач вказує, що постановами Баришівського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 07.12.2022 відкриті виконавчі провадження №70480581, 70480479 про стягнення штрафу на підставі спірних постанов відповідача у загальному розмірі 34000 грн

Позивач вважає, що за цих обставин невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав у випадку задоволення пред`явленого ним позову.

Частиною 1 статті 154 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Враховуючи наведене та беручи до уваги, що матеріалів справи достатньо для вирішення відповідного процесуального питання, суд вважає за можливе здійснити розгляд заява про забезпечення позову у письмовому провадженні (без участі сторін).

Вирішуючи питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно пунктами 1, 2 частини 2 статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Положеннями пунктів 1, 2 частини 1 статті 151 КАС України передбачено, що позов може бути забезпечено шляхом зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта або забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Крім того, у постанові Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову "зазначено, що при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18, від 30.09.2019 у справі № 826/10936/18, від 22.11.2019 у справі № 640/18007/18.

Відповідно до постанов Відділу державного нагляду (контролю) у Київській області від 06.09.2022 №344308 та від 13.09.2022 №344329 до філії "Баришівська" ПНВК "Інтербізнес" за порушення законодавства про автомобільний транспорт застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17 000 грн по кожній з них.

Частиною 6 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що адміністративно-господарські штрафи стягуються відповідно до закону центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), і зараховуються до Державного бюджету України, крім адміністративно-господарських штрафів, передбачених абзацами чотирнадцятим - шістнадцятим частини першої статті 60 цього Закону, та плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю, які зараховуються до державного дорожнього фонду.

Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) примусовому виконанню підлягають рішення на підставі зокрема й рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.

Отже, вищезазначені постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Київській області є виконавчими документами, на підставі якого можуть вчинятися примусові дії щодо її виконання.

Судом встановлено, що державним виконавцем Баришівського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області ЦМУ Міністерства юстиції (м.Київ) Качур Т.М. від 07.12.2022 відкрито виконавчі провадження №70480581, 70480479 з примусового виконання спірних постанов про стягнення з позивача штрафів у розмірі по 17000 грн по кожній з цих постанов.

Законом України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною другою статті 48 Закону № 1404-VIII, стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Частиною четвертою цієї статті встановлено, що на кошти боржника, що перебувають на рахунках у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення.

У свою чергу, положеннями ст. 56 Закону № 1404-VIII визначено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Разом із тим, у силу вимог пункту другого частини 1 статті 34 Закону № 1404-VIII, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Отже, законом визначено порядок виконання судового рішення про зупинення стягнення на підставі виконавчого документа та встановлено обов`язок державного виконавця зупинити вчинення виконавчих дій в разі прийняття судом відповідного рішення.

Таким чином, вжиття судом заходів забезпечення позову у спосіб зупинення стягнення у виконавчих провадженнях № 70480581, 70480479 унеможливить подальше вчинення виконавчих дій.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Зокрема Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини, у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Відтак, суд погоджується з доводами позивача щодо наявність достатніх підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 150 КАС України, для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у цій справі.

При цьому, заходи забезпечення адміністративного позову у такий спосіб, який просить позивач, відповідатимуть предмету адміністративного позову та, водночас, застосовуючи заходи забезпечення позову судом не розглядається питання правомірності заявлених у подальшому позовних вимог і наявності обставин, як підстав для задоволення позову. У даному випадку судом встановлюється саме існування спору та обрано адекватні заходи для забезпечення позову, які будуть діяти до моменту вступу у законну силу судового рішення.

Відтак, суд вважає за необхідне забезпечити позов шляхом зупинення стягнення у виконавчих провадженнях №70480581, 70480479 на підставі постанов Відділу державного нагляду (контролю) у Київській області про застосування адміністративно-господарського штрафів №344308 від 06.09.2022, №344329 від 13.09.2022 до набрання законної сили рішення суду у цій справі.

Керуючись статтями 9, 150, 151, 154, 243, 248, 256 КАС України, суд

у х в а л и в:

Задовольнити заяву Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" про забезпечення позову.

Зупинити стягнення у виконавчому провадженні №70480581, яке здійснюється державним виконавцем Баришівського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) Качур Тетяною Миколаївною на підставі постанови № 344308 від 06.09.2022, виданої відділом державного нагляду (контролю) у Київській області Державної служби України з безпеки на транспорті, про стягнення з філії «Баришівська» Приватної науково-виробничої компанії «Інтербізнес» на користь держави штрафу у розмірі 17 000 грн 00 коп. до набрання законної сили рішенням суду у справі №320/9164/22.

Зупинити стягнення у виконавчому провадженні №70480479, яке здійснюється державним виконавцем Баришівського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) Качур Тетяною Миколаївною на підставі постанови № 344329 від 13.09.2022, виданої відділом державного нагляду (контролю) у Київській області Державної служби України з безпеки на транспорті, про стягнення з філії «Баришівська» Приватної науково-виробничої компанії «Інтербізнес» на користь держави штрафу у розмірі 17 000 грн 00 коп. до набрання законної сили рішенням суду у справі №320/9164/22.

Копію ухвали надіслати сторонам та Баришівському відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Центрально міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Лисенко В.І.