Рішення

від 10.07.2024 по справі 320/9164/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2024 року м.Київ № 320/9164/22

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась Приватна науково - виробнича компанія "Інтербізнес" з позовом до Державна служба України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування постанов відділу державного нагляду (контролю) у Київській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 06.09.2022 №344308 та від 13.09.2022 №344329.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.10.2022 цю справу передано за підсудністю до Окружного адміністративного суду м.Києва.

Однак, Законом України № 2825-IX від 13 грудня 2022 року «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду», який набув чинності 15 грудня 2022 року, ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва та вирішено, що до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

Отже, згідно з цим законом вказані адміністративні справи підсудні Київському окружному адміністративному суду.

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України №2825-ІХ, Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали справи №320/9164/22 до Київського окружного адміністративного суду.

За результатом автоматизованого розподілу, справу №320/9164/22 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю прийнятої відповідачем постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі по 17000 грн за два порушення вимог ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт". Зокрема, позивач вказує на те, що висновки контролюючого органу є такими, що не відповідають нормам чинного законодавства.

Ухвалою суду від 23.01.2023 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог. Серед іншого наголошує, що водій повинен на місці здійснення контролю пред`явити на місці здійснення контролю ті документи, які від нього вимагаються.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

13.07.2022 інспекторами Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті, відповідно до направлення від 11.07.2022 № 018/в на рейдову перевірку, та 23.07.2022 інспекторами Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті, відповідно до направлення від 18.07.2022 №020/в на рейдову перевірку, на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів в місцях навантаження і розвантаження, проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів.

Відповідно до пункту 3, 4 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 № 422 (далі Порядок № 422 у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), співробітниками Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті було зупинено транспортний засіб марки MAN, державний номерний знак НОМЕР_1 , який використовувався Філією «Баришівська» ПНВК «Інтербізнес» як автомобільним перевізником

відповідно до наданої товарно-транспортних накладних від 12.07.2022 № YY00-033187 та від 22.07.2022 № YY00-034237.

Посадовими особами було взято до уваги товарно-транспортні накладні від 12.07.2022 № YY00-033187 та від 22.07.2022 № YY00-034237 як належний доказ по справі, а фактичні обставини зафіксовані в актах проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 13.07.2022 № 329487 та від 23.07.2022 № 329983 відповідно, які саме і є первинним носієм доказової інформації.

Згідно з наданими вищезазначеними товарно-транспортними накладними було встановлено, що автомобільним перевізником є Філія «Баришівська» ПНВК «Інтербізнес» (код ЄДРПОУ 42771820).

За відомостями свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів із вантажем становила понад 3,5 тонн, то зазначені транспортні засіб повинні бути обладнані діючим та повіреним тахографом.

Під час перевірки встановлено, що при здійсненні перевірок дотримання режиму праці і відпочинку водія, посадовою особою Укртрансбезпеки було виявлено, що на момент перевірки

документи, визначені статтею 48 Закону № 2344-ІІІ, відсутні, а саме: не оформлено протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу.

Вказані акти було направлені позивачеві разом із повідомленнями про призначення розгляду адміністративної справи.

За результатом розгляду матеріалів перевірки Начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Київській області Державної служби України з безпеки на транспорті було прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 06.09.2022 № 344308 та від 13.09.2022 № 344329 відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону № 2344-ІІІ у розмірі 17 000,00 грн кожна відповідно.

Не погоджуючись з вказаними постановами, позивач звернувся до суду за захистом своїм прав.

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, та спірному рішенню, суд враховує такі нормативно-правові акти.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормативно-правовим актом, який визначає засади організації та діяльності автомобільного транспорту є Закон України від 05.04.2001 №2344-III "Про автомобільний транспорт" (далі - Закон № 2344-III).

Статтею 1 Закону № 2344-III визначено, що автомобільний перевізник це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями.

Згідно статті 18 Закону № 2344-III з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

У силу статті 34 Закону № 2344-III автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства.

Статтею 48 Закону № 2344-III передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Виходячи зі змісту вказаної норми Закону № 2344-III перелік документів, які повинен мати водій для здійснення внутрішніх вантажних перевезень, зазначений у статті 48 Закону № 2344-III, не є вичерпним, до таких документів належать також інші документи, передбачені чинним законодавством України.

Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 № 385, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 20.10.2010 року № 946/18241 (далі - Інструкція № 385).

Інструкцію № 385 розроблено відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - ЄУТР), Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а також Законів України "Про автомобільний транспорт", "Про дорожній рух" та визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів та поширюється на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі) (пункт 1.2 та 1.3. Інструкції №385).

Відповідно до визначень, наведених у пункті 1.4 Інструкції № 385: контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі; тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.

Згідно з пункту 2.7 Інструкції № 385 за результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу ПСТ оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу за формою, наведеною в додатку 1.

Бланк протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу роздруковується відповідальною особою ПСТ на папері формату А4 (210х297 мм) щільністю 100 г/кв.м або більше. Не допускається робити закреслення чи виправлення відомостей, які заносяться до протоколу, а також внесення додаткових записів після того, як протокол підписано та поставлено печатку відповідальної особи ПСТ. У графах, які не заповнюються під час складання протоколу, проставляються прочерки.

ПСТ надає один примірник зазначеного протоколу перевізнику, а другий залишає собі і зберігає разом з тахокартою або у разі цифрового тахографа - з роздруківкою та електронними файлами, що підтверджують достовірність наведених у протоколі даних.

Протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу зберігають протягом трьох років з дати проведення робіт.

Відповідно до пункту 3.3. Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, зокрема: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

У свою, чергу згідно п. 3.5 Інструкції № 385 передбачено покладення на перевізник обов`язку із забезпечення водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий) (пункт 3.5 Інструкції №385).

Згідно пункту 3.6 Інструкції № 385 перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа.

Відповідно до пункту 1.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 № 340, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 року за № 811/18106 (далі - Положення № 340).

Положення № 340 розроблено відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, Регламенту (ЄС) № 561/2006 Європейського Парламенту та Ради від 15.03.2006 року про гармонізацію відповідного соціального законодавства, що регулює відносини в галузі автомобільного транспорту та вносить зміни до Регламентів Ради (ЄЕС) № 3821/85 та (ЄС) № 2135/98 і скасовує Регламент Ради (ЄЕС) № 3820/85, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Кодексу законів про працю України та Законів України "Про автомобільний транспорт", "Про дорожній рух".

Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ) (пункт 1.3 Положення № 340).

Автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Суд наголошує, що відповідно до п. 6.1 Положення № 340 водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України (пункт 7.1 Положення №340).

Аналіз вищенаведених норм права свідчить про те, що протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; тахокарти, а також картки водія або роздруківки даних роботи цифрового тахографа є документами, передбаченими законодавством України, на підставі яких виконуються пасажирські і вантажні перевезення автомобільним транспортом, та підпадають під інші документи, визначені законодавством, оформлення яких передбачено статтею 48 Закону № 2344-III.

Таким чином, наявність таких документів перевіряється під час здійснення державного контролю на автомобільному транспорті у ході рейдових перевірок відповідно до пункту 15 Порядку проведення рейдових перевірок, затвердженого постановою КМУ № 1567 від 08.11.2016 року.

Розвиваючи вказане, суд зазначає. що з 20.12.2010 року набула чинності Поправка № 6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів (далі - ЄУТР), підписаної в Женеві 01.07.1970 року, в частині надання до контролю реєстраційних листків (тахокарти) за поточний день та попередні 28 календарних дні, а в разі відсутності тахокарт надання Бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.

Суд зауважує, що протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу і заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, є документом, що, відповідно до статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", повинен знаходитись у водія під час здійснення перевезення.

Отже водій транспортного засобу повинен був мати при собі, зокрема, протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

Проте таких документів посадовим особам контролюючого органу під час проведення рейдової перевірки водій не надав.

Судом враховано, що згідно з пунктом 1.4 Положення № 340 це Положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються, зокрема, під час стихійного лиха, аварій та інших надзвичайних ситуацій.

Однак, на думку суду, дія пункту 1.4 Положення № 340 розповсюджується на перевізників у випадках коли така надзвичайна ситуація має безпосередній вплив на здійснення перевезення та унеможливлює або суттєво ускладнює виконання перевізником вимог цього положення.

Проте, позивач не навів жодних обставин, які б свідчили про перевезення вантажу з метою запобігання чи ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, або усунення її наслідків та не повідомив обставин, які би унеможливлювали або перешкоджали виконанню ним вимог Положення № 340.

Натомість, відповідно до відомостей з ЄДРПОУ позивач є юридичною особою, видом діяльності якого за КВЕД є вантажний автомобільний транспорт.

Окрім того, відомості з товаро-транспортної накладної свідчать про наявність відповідних господарський правовідносин.

Таким чином, посилання позивача щодо існування, як на дату проведення перевірки, так і на момент прийняття спірної постанови, правового режиму воєнного стану, є безпідставними.

Поряд з цим слід зауважити, що Положення № 340 не встановлює відповідальності за відсутність окремих документів у водія транспортного засобу на момент проведення рейдової перевірки, а лише врегульовує особливості робочого часу, часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку.

Суд наголошує, що встановлені контролюючи органом порушення полягають саме у відсутності у водія необхідних документів, передбачених ст. 48 Закону № 2344-III, відповідальність за що регламентовано абз. 3 ч. 1 ст. 60 цього Закону.

Натомість відповідальність за порушення режимів праці та відпочинку водіями транспортним засобів, передбачена абз.8 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III, виникає виключно у випадку наявності відповідної інформації та документів, що свідчать про порушення вимог Положення № 340.

Згідно з пунктом 3.5 Інструкції № 385 перевізники забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

Тож обставини, на які посилається позивач, не звільняють перевізника від обов`язку дотримання приписів Інструкції № 385.

Таким чином, у спірних правовідносинах вказаних вимог законодавства Філія «Баришівська» ПНВК «Інтербізнес» не дотрималась та позивачем до суду не надано суду будь-яких доказів на спростування факту виявлених правопорушень, зазначених в акті перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 06.09.2022 №344308, від 13.09.2022 №344329.

Щодо твердження позивача про те, що його відокремлений структурний підрозділ філія "Баришівська" ПНВК "Інтербізнес" не може відповідати за вчинені порушення, оскільки є відокремленим підрозділом без статусу юридичної особи та не є автомобільний перевізником, а відповідач мав би накласти штрафні санкції саме на позивача, який є юридичною особою, суд зазначає таке.

Статтею 60 Закону № 2344-III встановлено, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт застосовуються до автомобільних перевізників.

Відповідно до статті 1 Закону № 2344-ІІІ автомобільний перевізник це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; водій це особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Права, обов`язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів Замовників, визначають Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 № 363, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568.

Відповідно до глави першої Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні перевізник це фізична або юридична особа - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу MAN TGX 18/400, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 (сідловий тягач-Е) та напівпричіп марки CHEREAU, модель CSD 35FHB, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , перебувають у власності ТОВ "Європа Транс Агро".

Зазначений транспортний засіб марки MAN, модель TGX 18.400, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 (сідловий тягач-Е), на підставі Договору оренди транспортних засобів № ЄТА-ФБАРІН-06/22-ТЗ, укладеного 01.06.2022 року між ТОВ «Європа Транс Агро» і ПНВК «Інтербізнес», без екіпажу перебуває у тимчасовому користуванні Приватної науково-виробничої компанії «Інтербізнес» (ЄДРПОУ 01200244) в особі її відокремленого структурного підрозділу філії «Баришівська» ПНВК «Інтербізнес» (ЄДРПОУ 42771820). Передача автомобіля в оренду оформлена 01 червня 2022 року Додатком № 1 до зазначеного Договору і Актом приймання передачі № 1. Вантажний автомобіль оснащений тахографом.

Напівпричіп марки CHEREAU, модель CSD 35FHB, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , перебуває у тимчасовому користуванні Приватної науково-виробничої компанії «Інтербізнес» (ЄДРПОУ 01200244) в особі її відокремленого структурного підрозділу філії "Баришівська» ПНВК «Інтербізнес» (ЄДРПОУ 42771820) на підставі Договору суборенди транспортних засобів № ЄТА-ФБАРІН-10/19-СБ, укладеного 17.10.2019 року між ТОВ «Європа Транс Агро» і ПНВК «Інтербізнес». Передача напівпричепу в суборенду оформлена 12 травня 2022 року Додатком № 4 до зазначеного Договору і Актом приймання передачі № 4.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Згідно із ч. 1 ст. 798 ЦК України, предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо.

Відповідно до ст. 800 ЦК України, наймач самостійно здійснює використання транспортного засобу у своїй діяльності і має право без згоди наймодавця укладати від свого імені договори перевезення, а також інші договори відповідно до призначення транспортного засобу.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що 13.07.2022 водієм транспортного засобу ОСОБА_1 було надано до перевірки товарно-транспортної накладну №УУОО-033187 від 12.07.2022, відповідно до якої автомобільним перевізником є філія "Баришівська" приватної науково-виробничої компанії Інтербізнес, про що було зазначено посадовими особами відповідача в акті перевірки.

Також, 23.07.2022 водієм транспортного засобу ОСОБА_1 було надано до перевірки товарно-транспортної накладну №УУОО-034237 від 22.07.2022, відповідно до якої автомобільним перевізником є філія "Баришівська" приватної науково-виробничої компанії Інтербізнес, про що було зазначено посадовими особами відповідача в акті перевірки.

Згідно статті 95 Цивільного кодексу України, філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.

Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Спірні постанови винесені саме до філії "Баришівська" Приватно науково-виробничої компанії "Інтербізнес".

Відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань філія "Баришівська" Приватно науково-виробничої компанії "Інтербізнес" не є юридичною особою, отже не є та не може бути автомобільним перевізником в розумінні статті 1 Закону "Про автомобільний транспорт".

Аналогічного висновку дійшов Восьмий апеляційний адміністративний суд у своїй постанові від 31.05.2024 у справі № 300/5327/23.

Також, наявною у матеріалах справи копією Положення про Філію «Баришівська» приватної науково-виробничої компанії «Інтербізнес» судом встановлено, що Філія є відокремленим підрозділом приватної науково-виробничої компанії «Інтербізнес», без статусу юридичної особи, яка згідно вищевказаного Положення наділена відповідними права і обов`язками, зокрема щодо обліку та звітності, фінансово-господарської діяльності та управління тощо.

Суд звертається до норм Цивільного кодексу України, згідно статті 80 якого юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Відповідно до статті 95 цього Кодексу філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності. Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.

Також, згідно приписів частини 1 статті 62 Господарського кодексу України підприємство - самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону (частина 4 статті 64 Господарського кодексу України).

Виходячи із наведених положень законодавства, юридичні особи для здійснення своїх функцій мають право створювати філії, представництва та інші відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами.

Суд наголошує на тому, що відповідальність перевізників за порушення законодавства про автомобільний транспорт встановлена розділом V Закону України «Про автомобільний транспорт».

Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 60 коментованого Закону, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Суб`єктами відповідальності за статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» є автомобільні перевізники - суб`єкти господарювання.

Визначення автомобільного перевізника наведено у абзаці 18 статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Таким чином, Філія «Баришівська» приватної науково-виробничої компанії «Інтербізнес», як відокремлений структурний підрозділ ПНВК «Інтербізнес», без статусу юридичної особи, у розумінні визначення наведеного у абзаці 18 статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» - не є автомобільним перевізником, самостійним суб`єктом господарювання, тому відносно Філії не може бути застосована передбачена нормами статті 60 цього Закону адміністративно-господарська відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт.

У спірних правовідносинах, саме позивач ПНВК «Інтербізнес», який є юридичною особою, в структурі якої без статусу юридичної особи перебуває Філія «Баришівська», є перевізником і, відповідно, може нести відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів, незалежно від того хто у товарно-транспортній накладній із числа структурних підрозділів (одиниць, філій) юридичної особи зазначений автомобільним перевізником.

Таким чином, суд дійшов висновку визнати протиправною та скасувати постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Київській області Державної служби безпеки на транспорті від 06.09.2022 №344308, від 13.09.2022 №344329.

Решта доводів відповідача висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 139 КАС України понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 4962,60 грн та 1610,40 грн за подачу заяви про забезпечення позову.

Враховуючи задоволення позовних вимог, на користь позивача слід присудити судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 6572,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Київській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 06.09.2022 №344308.

Визнати протиправними та скасувати постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Київській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 13.09.2022 №344329.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ - 39816845, просп.Перемоги, 14, м.Київ, 01135) на користь приватної науково-виробничої компанії «Інтербізнес» (РНОКПП - 01200244, просп.Перемоги, буд.121-А, м.Київ, 03115) сплачений судовий збір у загальній сумі 6572 (шість тисяч п`ятсот сімдесят дві) грн 40 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.