Постанова

від 18.01.2023 по справі 320/1775/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа №320/1775/22 Суддя (судді) першої інстанції: Василенко Г.Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Беспалова О.О.,

Грибан І.О.,

за участю

секретаря судового засідання Кузьмука Б.І.,

представника позивача Бондаренка О.В.,

представника позивача Кутько Г.С.,

представника відповідача Сливки А.В.,

розглянувши у відкритому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПС на рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2022 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМА «ГРОНА» до Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю ФІРМА «ГРОНА» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПС, в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0017280715 від 18.01.2022 та №0017420715 від 18.01.2022.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 01.09.2022 адміністративний позов задоволено:

визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0017280715 та №0017420715 від 18.01.2022року, що прийняті Головним управлінням ДПС у Київській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України;

стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Грона" (код ЄДРПОУ 21178239) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Київській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 44096797) судовий збір у розмірі 24810 (двадцять чотири тисячі вісімсот десять) грн. 00 коп.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 01.09.2022 та відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Щодо не створення позивачем кваліфікаційного активу та не збільшення балансової вартості основних засобів, придбаних за рахунок запозичень, при цьому перевіркою встановлено, що кошти, отримані в межах програми АТ «Укрексімбанк» з рефінансування витрат на підвищення ефективності використання енергії були покладені на депозит, тобто, за твердженням відповідача, використані не за цільовим призначенням на ціні, не пов`язані з веденням господарської діяльності підприємства.

Відповідач вказує, що позивачем не надано актів введення обладнання в експлуатацію та будь-яких інших документів, які підтверджують введення обладнання в експлуатацію. Отже, строк створення активів, являється більше 3 місяців, оскільки докази протилежного не надані ні до перевірки, ні до заперечень, ні до суду. Крім того, між укладенням договорім стосовно основних засобів (створення/придбання) до веденням їх в експлуатацію (відповідно до позиції позивача) минуло більше 3 місяців.

На думку відповідача, такі активи, як: Поливочна станція GOE (інв. №1607), Обладнання для виробництва седндвіч-печева Houdijk (інв. №1598), Обладнання для приготування жирових начинок HAAS Mondomix (інв. №1672), Цукрова лінія формування та декорування HAAS Meincke (інв. №1571), Лінія для випічки крекерів RBS 2 (інв. №1570) підпадають під визначення поняття «кваліфікаційного активу».

Кредит був залучений для цільового використання, а саме оплата за основні фонди - (Поливочна станція GOE (інв. №1607), Обладнання для виробництва седндвіч-печева Houdijk (інв. №1598), Обладнання для приготування жирових начинок HAAS Mondomix (інв. №1672), Цукрова лінія формування та декорування HAAS Meincke (інв. №1571), Лінія для випічки крекерів RBS 2 (інв. №1570) і всі витрати за даним кредитом було понесено в зв`язку з придбанням основних фондів.

Відповідач вважає, що у разі не здійснення витрат на створення кваліфікаційного активу (Поливочна станція GOE (інв. №1607), Обладнання для виробництва седндвіч-печева Houdijk (інв. №1598), Обладнання для приготування жирових начинок HAAS Mondomix (інв. №1672), Цукрова лінія формування та декорування HAAS Meincke (інв. №1571), Лінія для випічки крекерів RBS 2 (інв. №1570) - дані кошти (кредит) не були б залучені. Отже, фінансові витрати, можна було б уникнути, якби не здійснювалися витрати на створення кваліфікаційного активу.

Відтак, відсотки які нараховувалися (спачувалися) позивачем за користування запозиченими коштами підлягають капіталізації та віднесенню до собівартості основних засобів, які є кваліфікаційними активами.

На думку відповідача, кошти отримані в межах програми АТ «Укрексімбанк» на підвищення ефективності використання енергії були покладені на депозит, тобто використані не за цільовим призначенням на цілі не пов`язані з веденням господарської діяльності підприємства. Таким чином, в порушення пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового Кодексу України при визначенні значення рядка 02 Декларацій «Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності» встановлено заниження показника на суму 15 533 544 грн., в т.ч.: за 2017 рік на суму 5 357 098 грн., за 2018 рік на суму 7 145 377 грн., за 2019 рік - 3 031 069 грн.

Щодо здійснення господарських операцій між ТОВ Фірма «ГРОНА» та ТОВ «Аетодрайв БЦ», відповідач вважає, що суд першої інстанції проігнорував посилання ГУ ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПС на наступні факти, яка в сукупності вказують на нереальність господарських операцій:

Основні засоби: Балансова (первісна) вартість основних засобів ТОВ «Автодрайв БЦ» станом на 01.01.2017 та на 01.01.2019 - відсутні. Об`єкти оподаткування (20- ОПП) офіс, який знаходиться за адресою Київська область, м. Біла Церква, вул. Сквирське Шосе, буд. 178.

Трудові ресурси: згідно Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (звіт 1 Дф): за 1 квартал 2017 за ознакою « 101» працювали 4 особи, за ознакою « 157» отримувала дохід 1 особа; за 2 квартал 2017 року за ознакою « 101» працювали 8 осіб; за 3 квартал 2017 року за ознакою « 101» працювали 7 осіб, за ознакою « 157» отримували дохід 2 особи; за 4 квартал 2017 року за ознакою « 101» працювали 6 осіб, за ознакою « 157» отримували дохід 2 особи; за 1 квартал 2018 року за ознакою « 101» працювали 6 осіб, за ознакою « 157» отримували дохід 1 особа; за 2 квартал 2018 року за ознакою « 101» працювали 6 осіб; за 3 квартал 2018 року за ознакою « 101» працювали 6 осіб, за ознакою « 157» отримували дохід 2 особи; за 4 квартал 2018 року за ознакою « 101» працювали 7 осіб; за 1 квартал 2019 року за ознакою « 101» працювали 6 осіб, за ознакою « 157» отримували дохід 1 особа.

В Єдиному державному реєстрі судових рішень наявна інформація: Кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019110260000056 від 13.02.2019, щодо факту заволодіння майном ТОВ Фірма «Грона» (код ЄДРПОУ 21178239, адреса: Київська обл., м. Сквира, вул. Залізнична, 10) шляхом обману, вчиненому у великих розмірах, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 Кримінального Кодексу України. У даному кримінальному провадженні встановлено, що допитаний свідок показав, що на даний час ніде не працює, будь-яких оголошень щодо перевезення вантажів не надавав, великогабаритним транспортом ніколи не володів. Досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлений слідством час та за невстановлених обставин ОСОБА_3, переслідуючи умисел на корисливу зацікавленість з метою наживи, умисно шляхом обману, за допомогою Інтернет-сайту «Lardi-trans.com», надав недостовірні відомості про себе та представившись сторонньою особою, отримав замовлення на перевезення вантажу - кондитерських виробів від ТОВ Фірма «Грона» (код ЄДРПОУ 21178239, адреса: Київська обл., м. Сквира, вул. Залізнична, 10) до ТОВ «Контрейд Плюс» (код ЄДРПОУ 37976250, адреса: м. Житомир, вул. Металістів, 7), по маршруту Сквира - Житомир.

Тобто, ОСОБА 3, перевозив товар, який відповідно до первинних документів мав перевозити ТОВ «Автодрайв БІД». Таким чином, судом першої інстанції не досліджено, хто насправді здійснював перевезення товарів.

За даними Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, ТОВ «Автодрайв БЦ» (код ЄДРПОУ 40014642) орендує 4 автомобілі та 1 причіп, які не зазначені в товарно транспортних накладних. За даними Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, ТОВ «Автодрайв БЦ» не здійснює придбання транспортних послуг у інших контрагентів-постачальників. в т.ч. у підприємств, зазначених у заявках на перевезення як перевізники.

За даними заявок на перевезення вантажу автомобільним транспортом перевізниками частково зазначені фізичні особи. Згідно Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (звіт 1 ДФ) за період, коли були здійснені перевезення дані фізичні особи дохід на ТОВ «Автодрайв БЦ» не отримували. ТОВ «Автодрайв БЦ» протягом 2017 року послуги перевезення надано 58 підприємствам: у 2018 році - 39 підприємствам.

Отже, на підставі вищевикладеного відповідачем встановлено відсутність реальності здійснення господарської операцій з надання транспортних послуг ТОВ «Автодрайв БЦ» для ТОВ Фірма «Грона» (код ЄДРІІОУ 211 78239) в період з 01.01.2017 по 30.06.2021 на суму 4 427 750 грн. без ПДВ, віднесених ТОВ Фірма «Грона» до складу витрат на збут.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.12.20.22 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду на 18.01.2023.

13.01.2023 до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить таку залишити без задоволення, а спірне рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Позивач звертає увагу, що відповідач під час розгляду даної справи посилається на різні підстави прийняття ним оскаржуваного рішення, зокрема: «не створення кваліфікаційного активу», а в інших випадках відповідач посилається на те, що «кредитні кошти не використовувалися за призначенням, а збільшили оборотні активи підприємства». Позивач зауважує, що зазначені підстави є взаємовиключними, оскільки фактичне не використання кредитних коштів на створення кваліфікаційних активів зумовлює відповідну неможливість капіталізації відсотків, сплачених за користування кредитом. В свою чергу вимога відповідача капіталізувати відсотки нівелює аргументи щодо нібито нецільового використання кредитних коштів. У той же час по тексту апеляційної скарги у цій частині ГУ ДПС послідовно наполягає саме на капіталізації суми відсотків, стверджуючі, що "відсотки за кредитним договором повинні бути віднесені до собівартості основних засобів, які є кваліфікаційними активами". одночасно спростовуючи свій же висновок щодо нібито нецільового використання кредитних коштів.

Позивач вважає, що припущення відповідача про те, що розміщення підприємством коштів па депозитному рахунку (зберігання коштів) нібито не пов`язане з його господарською діяльністю, є помилковим та суперечить чинному законодавству України. Оскільки, ТОВ ФІРМА "ГРОНА" є суб`єктом господарювання і здійснює підприємницьку діяльність. Підприємницькою діяльністю є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик, господарська діяльність задля досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Види діяльності, використання активів, якими є в т.ч. грошові кошти, визначення способу їх використання (збереження) здійснюється у відповідності до рішень уповноважених органів. У даному випадку умови використання залучених коштів регламентовані кредитним договором №27117К5/ЕЕР-121-ЕХ1М від 10.03.2017 та контролюються банківською установою, а саме АТ "Укрексімбанк".

Позивач також звертає увагу, що як вказано у самому Акті, неодноразово наголошувалось під час перевірки, розгляді заперечень на Акт, зазначено у позові та у відповіді на відзив - запозичені у банка грошові кошти у загальному розмірі 4 298 000 доларів США було розміщено на депозитному рахунку (здійснене відновлення обсягів раніше витрачених з фінансового інвестування коштів запозиченими коштами). Отже оскільки до умов кредитного договору і безпосередньо за рахунок запозичених кошітв обладнання не придбавалось/ не оплачувалось, акти введення обладнання придбаного за рахунок запозичених коштів відсутні. У той же час, акти введення в експлуатацію всіх основних засобів, які використовуються підприємством під час здійснення господарської діяльності наявні, були надані для перевірки.

Наведене вище підтверджує помилковість припущень апеляційної скарги щодо змісту оформлених під час проведення перевірки запитів про надання первинних документів, неправильну оцінку відповідачем змісту господарської операції (не за її суттю, а по надуманим і формальним ознакам), та неможливість надання відповідачеві документів з надуманим та з бажаним ним змістом (акти введення в експлуатацію обладнання, придбаного відповідно до кредитного договору) внаслідок об`єктивної відсутності саме такого обладнання і таких актів.

Позивач звертає увагу, що стосовного усього (без виключення) обладнання, введеного ТОВ ФІРМА "ГРОНА" в експлуатацію протягом перевіряємого періоду підприємства наявні всі належним чином складені й оформлені акти введення в експлуатацію, які під час проведення перевірки були надані перевіряючим.

Позивач вважає, що судом першої інстанції, достеменно було встановлено і не заперечується відповідачем, що запозичені грошові кошти у загальному розмірі 4 298 000 доларів США було розміщено на депозитному рахунку (здійснене тимчасове фінансове інвестування запозичених коштів). Отже, якщо перевіряючі вважали, що фінансові витрати за кредитним договором №27117К5/ЕЕР-121-ЕХІМ від 10.03.2017 підлягають капіталізації, то сума фінансових витрат, що підлягає включенню до собівартості кваліфікаційного активу, повинна була бути зменшеною на суму доходу від тимчасового фінансового інвестування запозичених коштів, а зазначене під час перевірки враховано не було, сума визначеного відповідачем нібито завищення витрат розрахована без застосування наведеної норми, що підтверджує вибірковий підхід до застосування норм чинного законодавства відповідачем.

Позивач наголошує, що кредитний договір укладений з метою рефінансування витрат підприємства, що буди понесені у періоді до укладання Кредитного договору та отримання коштів за цим Договором, а саме до 10.03.2017, а не для фінансування майбутніх витрат чи якихось інвестицій. При цьому джерелом фінансування витрат, понесених підприємством в рамках проектів з модернізації і ще до отримання коштів банку, були власні надходження грошових коштів від реалізації виробленої продукції (за рахунок доходів, отриманих від господарської діяльності підприємства та кошти, раніше розміщені на депозит підприємством). Окрім того, відсутні будь-які належні та допустимі докази, того, що нібито "кредит був залучений для цільового використання, а саме оплата за основні фонди" (певне, конкретно визначене обладнання, вказаних відповідачем у його апеляційній скарзі). Кредитний договір та усі документи з його отримання та використання запозичених коштів таких відомостей не містять, отже наведене є лише безпідставними припущеннями відповідача. Відповідачу під час перевірки і розгляду справи судом першої інстанції неодноразово наголошувалось позивачем, що розмір суми фактичного запозичення в межах укладеного договору визначався за формулою, складовими якої є дійсно суми раніше здійснених за рахунок власних коштів витрат, понесених у рамках проекту заміни застарілого обладнання, оптимізації і розширення технологічних процесів діючого виробництва, які на момент розгляду заяви на отримання коштів в межах кредитного договору були вже оплачені (здійснені).

Отже, на думку позивача, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, що залучені за кредитним договором кошти та їх фактичне використання нібито є «фінансовими витратами, яких можна було б уникнути, якби не здійснюватися витрати на створення кваліфікаційного активу». Позивач вкотре наголошує, що у разі нездійснення ним за рахунок власних коштів витрат, понесених у рамках проекту заміни застарілого обладнання, оптимізації і розширення технологічних процесів діючого виробництва (які відповідач безпідставно вважає кваліфікаційними активами) - обігові кошти (в т.ч. кредит) все рівно були б залучені та розміщені на депозит. Єдиним наслідком не залучення кредитних коштів було б фактичне їх не розміщення на депозит, і це б жодним чином не змінило ситуацію з раніше вже здійсненими ТОВ ФІРМА "ГРОНА" за рахунок власних обігових коштів витрат, понесених у рамках проекту заміни застарілого обладнання, оптимізації і розширення технологічних процесів діючого виробництва.

Отже, фінансові витрати за кредитом не пов`язані із витратами на придбання/оплату обладнання, оскільки запозичені кошти не використовувались на придбання/оплату обладнання, а були розміщені на депозит.

Щодо здійснення господарських операцій між ТОВ Фірма "ГРОНА" та ТОВ "Авто драйв БЦ", позивач вважає, що посилання відповідача на зазначені в апеляційній скарзі постанови Верховного Суду є безпідставними оскільки: предмет та підстави позовів у справах, перелічених в апеляційній скарзі та у цій справі №320/1775/22 та фактичні обставини, що формують зміст правовідносин відображені в цій справі, є різними. У кожній із зазначених справ суди виходили з обставин та умов конкретних правовідносин і фактично-доказової бази, що виключає подібність спірних правовідносин у вказаних справах.

Позивач звертає увагу, що апеляційна скарга не містить будь-яких доказів, заперечень, спростувань щодо:

фактичного отримання наданих під час проведення перевірки ТОВ ФІРМА "ГРОНА" усіх первинних документів на підтвердження здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Автодрайв БЦ". Наведене підтверджується Реєстром таких документів та додатком до Реєстру, в якому для зручності роботи перевіряючих було зроблено узагальнюючий перелік документів наданих їй для роботи. Зазначене підтверджується власноручним розписом, який зроблено перевіряючою на зазначених документах;

відсутності у перевіряючих жодних зауважень до форми або змісту наданих документів, а також їх повноти, а також невстановлення факту невідповідності наданих для перевірки документів формі та змісту, які встановлені чинним законодавством.

ТОВ ФІРМА "ГРОНА" вважає, що відсутність в апеляційній скарзі жодних обґрунтованих заперечень щодо наведених обставин, належним чином встановлених судом першої інстанції при розгляді цієї справи, а саме: стосовно надання всіх документів для проведення перевірки, відсутність конкретних зауважень до форми та змісту конкретних документів, що характеризують здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, є підставою для висновку про фактичне визнання відповідачем цих обставин.

Що стосується посилання відповідача у його апеляційній скарзі на обставини кримінальної о провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019110260000056 від 13.02.2019, то зазначені припущення апеляційної скарги не підтверджені жодним належним та допустимим доказом.

Дійсно, 12.02.2019 ТОВ ФІРМА "ГРОНА" звернулося до Сквирського ВП ГУНП в Київській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 190 Кримінального кодексу України.

За вказаною заявою старшим слідчим СВ Сквирського ВП ГУНП в Київській області, підполковником поліції Клочак М.В., до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019110260000056 від 13.02.2019 внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 Кримінального кодексу України.

Звернення із зазначеною заявою зумовлено тим, що ТОВ "Автодрайв БІД", під час надання транспортно-експедиційних послуг, залучило до транспортування готової продукції ТОВ ФІРМА "ГРОНА" іншу особу, яка наразі у межах кримінального провадження №12019110260000056 від 13.02.2019 обвинувачується вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України, вчиненого щодо майна ТОВ ФІРМА "ГРОНА" (готової продукції, що транспортувалась на адресу покупця). Наразі ТОВ ФІРМА "ГРОНА" є потерпілою особою та цивільним позивачем у справі №376/1411/19 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/96081403).

Згідно обвинувального акта у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019110260000056 від 13.02.2019, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України.

На думку позивача, наведені обставини додатково підтверджують фактичний характер господарських операції щодо надання ТОВ "Автодрайв БЦ" транспортно-експедиційних послуг.

В судове засідання, призначене на 18.01.2023 з`явились представники позивача та представник відповідача. Представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, представники позивача заперечили проти задоволення такої та просили залишити без змін оскаржуване рішення суду першої інстанції. Учасники справи надали свої пояснення по суті справи, правом надання додаткових пояснень не скористались, виступили в судових дебатах.

Керуючись частинами 1 та 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Грона» (код ЄДРПОУ: 21178239, місцезнаходження: 09000, Київська обл., Сквирський район, м. Сквира, вул. Залізнична, буд 10) зареєстроване як юридична особа 31.10.1995. Номер запису: 4801200000010069, та як платник податків перебуває на обліку в ГУ ДПС у Київській області, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Основним видом діяльності позивача за КВЕД (10.72) є, зокрема: виробництво сухарів і сухого печива; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок тривалого зберігання.

У період з 21.10.2021 по 01.12.2021 ГУ ДПС у Київській області на підставі пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 77.4 ст. 77, п. 82.1 ст. 82, п. 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 №89 "Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок", відповідно до плану-графіка документальних планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання на жовтень 2021 року, наказу ГУ ДПС у Київській області від 29.09.2021 №2168-п та направлень від 21.10.2021 №7282, №7283, №7284, №7285, №7286, №7287, №7288 виданих ГУ ДПС у Київській області, проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ Фірма "Грона", з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017 по 30.06.2021, валютного законодавства за період з 01.01.2017 по 30.06.2021, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 30.06.2021 іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 30.06.2021

За результатами проведеної перевірки складено Акт від 08.12.2021 №21427/10-36-07-15/21178239 Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ Фірма «Грона», згідно висновків якого встановлене порушення:

- п. 44.1 ст. 44. пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п. 6 П(С)Б016 "Витрати", в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток загальну суму 3 593 033 грн., в т.ч. за 2017 рік на суму 1 340 028 грн., за 2018 рік - 1 652 138 грн., за 2019 рік - 600 867 грн.;

- п. 198.1, п. 198.3, ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 839 783 грн. в т.ч. за період березень 2018 - 61 341 грн. квітень 2018 - 470 359 грн., липень 2019- 308 083 грн.

Такі висновки контролюючий орган пов`язує з фактом відсутності реального здійснення господарських операцій між ТОВ Фірма "Грона" та ТОВ "Автодрайв БЦ", не створення позивачем кваліфікаційного активу та не збільшення балансової вартості основних засобів, придбаних за рахунок запозичень.

Також перевіркою встановлено, що кошти, отримані в межах програми АТ "Укрексімбанк" з рефінансування витрат на підвищення ефективності використання енергії були покладені на депозит, тобто, використані не за цільовим призначенням на цілі, не пов`язані з веденням господарської діяльності підприємства.

За наслідком проведеної перевірки та на підставі Акту перевірки 21427/10-36-07-15/21178239 від 08.12.2021 ГУ ДПС у Київській області прийняті податкові повідомлення - рішення від 18.01.2022:

№0017280715, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств на загальну суму 3 952 336 грн.;

№0017420715, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 953 761 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення - рішення протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, вказуючи на відсутність у ТОВ Фірма "Грона" права на формування показників податкового кредиту та витрат на збут за операціями щодо придбання послуг перевезення у ТОВ "Автодрайв БЦ", суб`єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження товарності правочинів, укладених з вказаним контрагентом, суд першої інстанції дійшов висновку про не доведення контролюючим органом своїх висновків про те, що позивачем фактично здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій.

Стосовно не створення позивачем кваліфікаційного активу та не збільшення балансової вартості основних засобів, придбаних за рахунок запозичень, при цьому перевіркою встановлено, що кошти, отримані в межах програми АТ "Укрексімбанк" з рефінансування витрат на підвищення ефективності використання енергії були покладені на депозит, тобто, за твердженням відповідача, використані не за цільовим призначенням на цілі, не пов`язані з веденням господарської діяльності підприємства, суд першої інстанції прийшов до висновку, що висновок позивача про те, що розміщення підприємством коштів на депозитному рахунку (зберігання коштів) не пов`язане з його господарською діяльністю суперечить приписам чинного законодавства, оскільки зазначені дії пов`язані зі здійсненням звичайної діяльності, що здійснюється підприємством, яка належним чином відображена в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності, створює об`єкт до оподаткування, як й інша господарська діяльність підприємства, що пов`язана безпосередньо зі виробництвом та реалізацією продукції, товарів та послуг.

Крім того, відповідачем не доведено, стверджувані ним в акті перевірки випадки придбання ТОВ Фірма "Грона" основних засобів саме за рахунок запозичень у межах кредитного договору №27117К5/ЕЕР-121-ЕХІМ від 10.03.2017, а отже не доведена і необхідність створення позивачем кваліфікаційного активу та/або збільшення балансової вартості основних засобів. А також, позивач правомірно та у відповідності до наведених норм включив суму сплачених відсотків до складу своїх фінансових витрат та врахував їх при визначенні об`єкту оподаткування податком на прибуток.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

За визначенням, що міститься у пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК) податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

За приписами п. 198.1.-198.3., 198.6. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи з вищевикладеного, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документа про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Зі змісту вказаних приписів вбачається, що право на податковий кредит виникає при наявності одночасно двох обов`язкових умов: за умови придбання товарів (послуг) чи основних фондів з метою їх подальшого використання у власній господарській діяльності та при наявності податкової накладної, оформленої відповідно до вимог Кодексу. При цьому право на податковий кредит залежить від того, чи відбувся факт придбання товару або оплати за нього.

Наведене позиція викладена в постановах Верховного Суду від 15.11.2021 у справі №300/1761/19 та №520/8063/19, яка підлягає врахуванню у спірних правовідносинах.

На виконання п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV (надалі - Закон №996-ХІV) визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні

За визначеннями, що містяться у ст. 3 Закону №996-ХІV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку;

первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення №88) встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства).

За визначенням, що міститься у п. 2.1 Положення №88 господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Частини 1 та 2 ст. 9 Закону №996-ХІV встановлюють, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської: операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення: особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, як вірно вказує суд першої інстанції, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників. Також істотне значення для встановлення судом факту реальності виконання договору саме із заявленим контрагентом є фактичні обставини укладення та виконання договору, обґрунтованість вибору контрагента.

Як не заперечується учасниками справи, ТОВ Фірма "Грона" мало господарські відносини з ТОВ "Автодрайв БЦ" (ЄДРПОУ 40014642).

Так, в акті перевірки контролюючий орган зазначив, що в результаті взаємовідносин з ТОВ "Автодрайв БЦ" позивачем занижено фінансовий результат до оподаткування.

Зокрема, відповідач послався на те, що ТОВ "Автодрайв БЦ": зареєстровано 16.09.2015 №13531020000007520; перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у Київській області (м. Біла Церква); адреса: 91000, Київська обл., м. Біла Церква, Сквирське шосе, буд. 178; основний вид діяльності оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ від 01.01.2016 №200244762 (діюче); остання декларація з податку на додану вартість подана за жовтень 2021 року.

Трудові ресурси: згідно Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (звіт 1 Дф): за 1 квартал 2017 за ознакою « 101» працювали 4 особи, за ознакою « 157» отримувала дохід 1 особа; за 2 квартал 2017 року за ознакою « 101» працювали 8 осіб; за 3 квартал 2017 року за ознакою « 101» працювали 7 осіб, за ознакою « 157» отримували дохід 2 особи; за 4 квартал 2017 року за ознакою « 101» працювали 6 осіб, за ознакою « 157» отримували дохід 2 особи; за 1 квартал 2018 року за ознакою « 101» працювали 6 осіб, за ознакою « 157» отримували дохід 1 особа; за 2 квартал 2018 року за ознакою « 101» працювали 6 осіб; за 3 квартал 2018 року за ознакою « 101» працювали 6 осіб, за ознакою « 157» отримували дохід 2 особи; за 4 квартал 2018 року за ознакою « 101» працювали 7 осіб; за 1 квартал 2019 року за ознакою « 101» працювали 6 осіб, за ознакою « 157» отримували дохід 1 особа.

В Єдиному державному реєстрі судових рішень по ТОВ "Автодрайв БЦ" наявна інформація по кримінальному провадженню, що внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019110260000056 від 13.02.2019, щодо факту заволодіння майном ТОВ Фірма "Грона" шляхом обману, вчиненому у великих розмірах, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст 190 Кримінального Кодексу України.

За даними Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, ТОВ "Автодрайв БЦ" орендує 4 автомобілі та 1 причіп, які не зазначені в товарно - транспортних накладних.

За даними Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, ТОВ "Автодрайв БЦ не здійснює придбання транспортних послуг у інших контрагентів-постачальників, в т.ч. у підприємств, зазначених у заявках на перевезення як перевізники ТОВ "Автодрайв БЦ" протягом 2017 року послуги перевезення надано 58 підприємствам; у 2018 році - 39 підприємствам.

Відтак, відповідачем під час перевірки встановлено відсутність реальності здійснення господарської операцій з надання транспортних послуг ТОВ "Автодрайв БЦ" для ТОВ Фірма "Грона" в період з 01.01.2017 по 30.06.2021 на суму 4 427 750 грн. без ПДВ, віднесених ТОВ Фірма "Грона" до складу витрат на збут. Відбулось здійснення операцій з надання податкової вигоди третім особам з метою штучного формування податкового кредиту, та які не мають реального характеру.

Як підтверджено матеріалами справи, 13.01.2016 між ТОВ фірма "Грона" (Замовник) в особі директора Левенчук Н.М. та ТОВ "Автодрайв БЦ" (Виконавець) в особі Підопригори О.С. укладено договір перевезення №13/01, згідно якого Виконавець здійснює перевезення вантажів на підставі транспортних заявок. За цим Договором виконавець вправі укладати від свого імені договори перевезення вантажу, включаючи договори, на організацію перевезення, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також здійснювати інші обов`язки, пов`язані з перевезенням, залишаючись відповідальним за перевезення та збереження вантажу перед замовником. Виконавець зобов`язаний забезпечувати подачу транспортних засобів під завантаження в узгоджені сторонами строки і в стані, придатному для виконання даних перевезень, а також наявність усіх необхідних документів на кожен автомобіль; здійснювати своїми силами і засобами закупівлю і заправку паливно-мастильних матеріалів для забезпечення працездатності автомобіля. Ціна договору визначається рахунками-фактурами та актами виконаних робіт по Договору.

На виконання умов Договору №13/01 від 13.01.2016 ТОВ "Автодрайв БЦ" надано транспортно-експедиційній послуги на замовлення ТОВ Фірма «Грона», що підтверджено актами виконаних робіт у кількості 637 шт., які містять інформацію про найменування робіт, а саме транспортні послуги за маршрутом, кількість наданих послуг, сума за виконані послуги; належним чином оформленими товарно - транспортними накладними; заявками на перевезення вантажу; видатковими накладними (675 аркушів) щодо реалізації (відпуску) готової продукції ТОВ Фірма "Грона" покупцям, та/або щодо закупівлі сировини й матеріалів ТОВ Фірма "Грона" у постачальників; копіями свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, водійських посвідчень та документів, що посвідчують особу у кількості 2 189 шт., акти звірки із покупцями ТОВ Фірма "Грона" на підтвердження у тому числі і фактичного транспортування партій продукції, сировини, матеріалів саме у ті дні і за тим конкретним маршрутом, що повністю відповідає змісту господарської операції ТОВ Фірма "Грона" із ТОВ "Автодрайв БЦ", а також - оплату поставленої продукції покупцем та отримання ТОВ Фірма "Грона" відповідних доходів.

Учасниками справи не заперечується, що господарські операції з поставки готової продукції належним чином відображені у фінансовому/бухгалтерському обліку ТОВ Фірма "Грона" та призвели до фактичного руху активів та/або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях ТОВ Фірма "Грона" у зв`язку з його господарською діяльністю.

ТОВ "Автодрайв БЦ" виписано за період 2017 рік - лютий 2019 року на адресу ТОВ фірма "Грона" податкові накладні на придбання транспортних послуг на загальну суму 5 313 300 грн.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними ТОВ Фірма "Грона" включено до податкового кредиту за періоди: березень 2017 року - лютий 2019 року.

Відповідно до Єдиного реєстру податкових накладних по взаємовідносинах з ТОВ Фірма "Грона" та ТОВ "Автодрайв БЦ" за 2017-2019 роки зареєстровані та враховані у складі податкового кредиту податкові накладні на загальну суму 5 309 800 грн.

Розрахунки між суб`єктами господарювання здійснювалися у безготівковій формі, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень та виписками банку.

Як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції відповідачем не висловлено сумніву щодо достовірності первинних документів по взаємовідносинах з ТОВ Фірма "Грона" та ТОВ "Автодрайв БЦ". Також, відповідачем не подано до суду доказів щодо наявності рішень суду про визнання недійсними правочинів позивача з ТОВ Фірма "Грона".

Матеріалами справи підтверджено, що копії первинних документів не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, про що вірно вказано судом першої інстанції та не заперечено відповідачем, що спростовує висновок контролюючого органу щодо відсутності реальності господарських операцій позивача з ТОВ "Автодрайв БЦ".

Крім того, ТОВ "Автодрайв БЦ" (контрагент позивача) на час вчинення операцій був належним чином зареєстрованим як юридична особа, тому суд першої інстанції прийшов до вірного переконання, що наведені в акті перевірки доводи щодо неспроможності контрагента позивача здійснювати надання транспортно- експедиційних послуг із залученням третіх осіб - перевізників, не доведені та не підтверджені належними доказами.

Зважаючи на встановлені факти, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновки про відсутність умов у ТОВ "Автодрайв БЦ" для здійснення фінансово-господарської діяльності зроблені на підставі службової інформації, що є недостатньою для визнання угод, укладених із позивачем, нереальними (безтоварними).

Щодо, твердження контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ "Автодрайв БЦ" у період, що перевірявся, з огляду на відсутність інформації щодо реєстрації в ЄРПН податкових накладних від інших контрагентів-постачальників на користь ТОВ "Автодрайв БЦ" щодо придбання транспортних засобів, транспортно-експедиційних послуг, транспортних послуг, послуг оренди автотранспортних засобів від інших контрагентів та відсутність серед переліку об`єктів оподаткування згідно форми 20-ОПП інформації щодо наявності на обліку ТОВ "Автодрайв БЦ" відповідних транспортних засобів, суд першої інстанції вірно зазначив, що ТОВ Фірма "Грона" не є особою, відповідальною за ведення податкового обліку на підприємстві контрагента.

Згідно ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов`язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов`язаннями.

Відсутність у контрагента позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Вказана позиція висловлена Верховним судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №1570/4299/12.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 61 Конституції України щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності особи, діюче законодавство України, так само як ПК України не передбачає відповідальності у виді донарахування податкових зобов`язань, застосування штрафних санкцій або не підтвердження права на податковий кредит на господарюючого суб`єкта за можливі неправомірні дії свого контрагента; окрім того, не передбачає обов`язку або права одного платника податку контролювати показники податкової звітності з податку на додану вартість іншого платника податку, або на господарюючих суб`єктів не покладається обов`язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

Відповідачем не подано жодних належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його контрагента, та невідповідності інформації, що міститься у податковій звітності позивача з інформацією, що міститься у податковій звітності, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект або інших відомостей, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо фіктивність відповідних господарських операцій, належним чином підтверджених.

Здійснення господарської діяльності контрагентом, не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов`язок суб`єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів щодо відсутності реального вчинення господарських операцій між позивачем та контрагентом, а твердження податкового органу щодо відсутності реального здійснення господарських операцій спростовано наявними матеріалами справи.

Порушення контрагентом позивача правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення платником податків вимог закону щодо формування даних податкової звітності, тому платник податків не повинен зазнавати негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 09.10.2018 у справі №815/3459/17 та від 10.11.2020 у справі №822/6302/15.

Відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про штучний характер господарських операцій, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Разом з тим, судом першої та апеляційної інстанції встановлено рух активів (товару) по ланцюгу від постачальника до покупця, встановлено зв`язок між фактом придбання товару і господарською діяльністю позивача.

Наведене позиція викладена в постановах Верховного Суду від 15.11.2021 у справі №300/1761/19 та №520/8063/19.

Верховний Суд у постанові від 02.04.2019 по справі №826/6245/18 висловив правову позицію, що не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

Зважаючи на вказане вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції посилання контролюючого органу на дані, зазначені контрагентом позивача ТОВ "Автодрайв БЦ" у поданих ними до контролюючого органу податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ), то ТОВ Фірма "Грона" не є особою, відповідальною за нарахування доходів водіям перевізника та утримання податків з таки; доходів.

Зокрема, причина не нарахування доходу цим водіям з боку ТОВ "Автодрайв БЦ" не може бути відомою ТОВ Фірма "Грона", адже позивач не є особою, відповідальною за нарахування доходів водіям експедитора-перевізника та утримання податків з доходів водіїв, а тому не може нести відповідальність в формі зменшення суми податкового кредиту та виключення відповідних сум зі складу витрат на збут.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Автодрайв БЦ" здійснює діяльність, пов`язану із вантажними перевезеннями, подає звітність до податкового органу, складає та подає на реєстрацію податкові накладні, які й до цього час є зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних - отже Системою автоматичного моніторингу відповідності критеріям оцінки ризиків (САМКОР) перевірені операції та підтверджена їх легальність та невідповідність критеріям ризиковості.

Отже, є вірним висновок суду першої інстанції, що податковий орган не може покладати на позивача негативні наслідки не включення з боку перевізників водіїв в звіт 1-ДФ, якщо таке мало місце, адже перевірка та забезпечення додержання податкової дисципліни щодо належного документального оформлення трудових відносин відноситься саме до компетенції відповідача.

Також, як було вказано вище та підтверджено матеріалами справи, кошти сплачені позивачем його контрагенту в оплату за надані послуги, є пов`язаними з основною діяльністю позивача.

Відтак, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що укладені між позивачем та ТОВ "Автодрайв БЦ" правочини відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочинів, є економічно виправданими, факт виконання господарських зобов`язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та його контрагентом враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.

Щодо не створення позивачем кваліфікаційного активу та не збільшення балансової вартості основних засобів, придбаних за рахунок запозичень, при цьому перевіркою встановлено, що кошти, отримані в межах програми АТ "Укрексімбанк" з рефінансування витрат на підвищення ефективності використання енергії були покладені на депозит, тобто, за твердженням відповідача, використані не за цільовим призначенням на цілі, не пов`язані з веденням господарської діяльності підприємства, слід зазначити наступне.

10.03.2017 між АТ "Укрексімбанк" (банк) та ТОВ фірма "Грона" (Позичальник) укладено кредитний договір №27117К5/ЕЕР-121-ЕХІМ з метою рефінансування витрат, пов`язаних з Проектом енергоефективності, відповідно до якого: Міжнародний банк реконструкції та розвитку та АТ "Укрексімбанк" уклали угоду про позику від 10.06.2011 №8064-UA в межах гарантії, наданої Україною, відповідно до якої Міжнародний банк реконструкції та розвитку погодився надати Банку позику на умовах викладених в Угоді про позику, для надання підтримки в реалізації проектів з енергоефективності в Україні.

Відповідно до умов Угоди про позику АТ "Укрексімбанк" погодився надати відібраним за погодженими з Міжнародним банком реконструкції та розвитку критеріями прийнятності позичальника частину коштів Позики в межах кредитних договорів та на умовах, затверджених Міжнародного банку реконструкції та розвитку, для цілей фінансування/рефінансування Проектів.

Позичальник звернувся до Банку із запитом про надання йому частини коштів Позики для цілей реалізації Проекту, з урахуванням передумов та взаємних домовленостей, що відображені в договорі та уклали кредитний договір з метою фінансування інвестицій Позичальника, спрямованих на підвищення ефективності використання енергії, за рахунок коштів Міжнародного банку реконструкції та розвитку, відповідно до Проекту з енергоефективності.

Відповідно до умов договору для реалізації Проекту Банк надає Позичальникові Кредит у межах проекту з енергоефективності, а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити Проценти за Кредитом. Кредит надається Позичальнику шляхом відкриття невідновлювальної кредитної лінії. Ліміт кредитної лінії: 4 460 000 доларів США. Сума основного боргу у валюті Кредиту в гривневому еквіваленті за Офіційним курсом Національного банку України на кожну поточну дату не може перевищувати 128 100 000 грн. Кінцевий термін погашення кредиту: 01.03.2024.

Згідно пункту 2.5 Кредитного договору кредит надається позичальнику на такі цілі: рефінансування витрат, понесених у рамках проекту заміни застарілого обладнання, оптимізації і розширення технологічних процесів діючого виробництва.

Відповідно до пунктів 5.4-5.7 Кредитного договору: рефінансуванню за рахунок Кредиту підлягають витрати за Контрактами, що відповідають вимогам чинного законодавства України, Банку та Міжнародного банку реконструкції та розвитку. Напередодні платежів за рахунок Кредиту Позичальник зобов`язаний надати до банку заявку на виплату кредитних коштів разом з реквізитами заявки на платіж і документи, що підтверджують виникнення таких витрат у межах Проекту та їх прийнятність для рефінансування. Надання кредиту здійснюється на підставі заявки на виплату кредитних коштів разом з реквізитами заявки на платіж шляхом зарахування на поточний рахунок Позичальника у Банку, вказаний у підпункті 11.2.16 цього Договору, з метою рефінансування витрат за Проектом з одночасним утворенням заборгованості за Кредитом на позичковому рахунку Позичальника, відкритому згідно пункту 5.10 Договору. Платежі за рахунок Кредиту здійснюються протягом поточного Банківського дня в разі отримання банком відповідних Первинних документів Позичальника ... але не раніше ніж після отримання від Позичальника документів, що є підставою для їх здійснення (Контракти, митні декларації, інвойси, рахунки, накладні, акти виконаних робіт тощо), та їх належним чином завірених копій, з урахуванням часу, необхідного для їх перевірки банком.

Пунктом 5.9 Кредитного договору до випадків, коли надання Позичальнику Кредиту не здійснюється, віднесено: 5.9.1. Надані для здійснення платежів документи не відповідають вимогам чинного законодавства чи документи суперечать цільовому призначенню Кредиту.

Згідно пункту 8.1.7 Кредитного договору саме банк має право контролювати, у тому числі за участю представників Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Міністерства фінансів України, виконання Позичальником будь-яких зобов`язань за цим Договором, зокрема, цільового використання Кредиту.

При цьому, пункт 10.3 Кредитного договору передбачає за нецільове використання кредитних коштів Позичальник сплачує Банку штрафну санкцію у розмірі 25% від суми Кредиту, використаної не за цільовим призначенням.

В Додатку №3 до Кредитного Договору, передбачено два варіанти заявки на виплату кредитних коштів: Варіант 1 застосовується у разі фінансування витрат за Проектом та передбачає оплату кредитних коштів безпосередньо на рахунок Постачальника/контрагента за контрактом, а Варіант 2 застосовується у разі рефінансування витрат за Проектом шляхом здійснення платежу Позичальника (його поточний рахунок)

Згідно банківських виписок, запозичені кошти були зараховані безпосередньо на рахунок позичальника, що також встановлено під час перевірки, зазначено в акті перевірки та не заперечується відповідачем. Зазначене підтверджує надання коштів банком саме в порядку рефінансування раніше здійснених витрат.

Перевіркою встановлено, що грошові кошти, які були отримані підприємством безпосередньо за договором №27117К5/ЕЕР-121-ЕХІМ від 10.03.2017, надійшли на поточний рахунок 10.03.2017 та в подальшому не використовувалися для придбання активів.

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ фірма «Грона» отримала кредитні кошти 10.03.2021 у сумі 4 460 000 дол. США (120 012 498,72 грн.) на поточний валютний рахунок.

Відповідно до банківської виписки 14.03.2017 та 22.03.2021 ТОВ фірма "Грона" покладено на депозитний рахунок грошові кошти:

згідно Генерального договору банківського вкладу №401140164 від 14.03.2017, додаткова угода №1 від 14.03.2017 на суму 200 000 дол. США (5 378 913,6 грн.);

згідно договору банківського вкладу з виплатою процентів щомісяця №25 від 14.03.2017 на суму 1 050 000 дол. США (28239296,4 грн.);

згідно договору банківського вкладу з виплатою процентів у кінці строку №15 від 14.03.2021 на суму 3 000 000 дол. США (80 683 704 грн.);

згідно Генерального договору банківського вкладу №401140164 від 14.03.2017, додаткова угода №2 від 22.03.2017 на суму 48 000 дол. США (1 288 850,88 грн.).

Як було вказано вище, на думку відповідача, оскільки кошти отримані в межах програми АТ "Укрексімбанк" на підвищення ефективності використання енергії були покладені на депозит, отже були використані не за цільовим призначенням на цілі не пов`язані з веденням господарської діяльності підприємства.

Згідно листа АТ "Укрексімбанк" (надісланого банком на запит позивача №1299 від 25.01.2022) кредитний договір №27117К5/ЕЕР-121-ЕХІМ від 10.03.2017 був укладений між АТ "Укрексімбанк" та ТОВ фірма «Грона» відповідно до Проекту з енергоефективності (угоди між АТ "Укрексімбанк та Міжнародним банком реконструкції та розвитку) у межах Генеральної кредитної угоди від 29.04.2011 №27111 N1.

Згідно Кредитного договору кредит надавався Позичальнику на такі цілі, як рефінансування витрат, понесених у рамках проекту заміни застарілого обладнання, оптимізації і розширення технологічних процесів діючого виробництва.

Під час судових засідань в першій та апеляційній інстанції встановлено, що позивачем було здійснено заміну обладнання на підприємстві для чого було використано власні кошти, що були зняті з банківських рахунків товариства, але для того щоб повернути кошти на зазначені рахунки позивачем для цієї цілі оформлено кредит.

Згідно пп. 5.9.1 п. 5.9 розділу 5 Кредитного договору надання Позичальнику кредиту не могло бути здійснене у випадках надання Позичальником документів, що не відповідали б вимогам чинного законодавства або у разі суперечності таких документів цільовому призначенню кредиту. Надання кредитних коштів шляхом зарахування їх на поточний рахунок Позичальника здійснювалось АТ "Укрексімбанк" для рефінансування витрат, фактично здійснених Позичальником на придбання основних засобів, на підставі належним чином оформлених документів, наданих АТ "Укрексімбанк" Позичальником до надання кредитних коштів.

Як не заперечується учасниками справи, АТ "Укрексімбанк" не має претензій чи зауважень щодо цільового використання ТОВ фірма "Грона" кредитних коштів у загальному розмірі 4 460 000 доларів США, наданих йому за Кредитним договором. Крім того, АТ "Укрексімбанк" підтверджує, що отримані на поточний рахунок кошти в межах Кредитного договору, ТОВ фірма "Грона" могло використати за власним бажанням, самостійно визначаючи спосіб їх використання, в т.ч. і шляхом розміщення на депозит.

Зважаючи на встановлені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновки в акті перевірки про те, що розміщення ТОВ Фірма "Грона" коштів на депозитному рахунку (зберігання коштів) є нецільовим використанням кредитних коштів і не пов`язане з господарською діяльністю позивача, є помилковими, суперечать чинному законодавству України. Відповідачем також не доведена наявність у нього визначених законом повноважень для дослідження цільового характеру використання позикових коштів, отриманих позивачем від банківської установи. Правовідносини з використання запозичених коштів регламентовані кредитним договором №27117К5/ЕЕР-121-ЕХІМ від 10.03.2017, контролюються банківською установою (АТ "Укрексімбанк"), отже знаходяться поза межами визначених законом повноважень позивача, як податного органу.

Підприємницькою діяльністю є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик, господарська діяльність задля досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Види діяльності, використання активів, якими є в т.ч. грошові кошти, визначення способу їх використання (збереження) здійснюється у відповідності до рішень уповноважених органів.

За визначенням, що міститься у підпунктах 14.1.36, 14.1.206 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

проценти - дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений строк коштів або майна. До процентів включається платіж за використання коштів, залучених у депозит.

За визначенням, що міститься у Положенні про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 03.12.2003 №516, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2003 за №1256/8577 вклад (депозит) - це грошові кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті або банківські метали, які банк прийняв від вкладника або які надійшли для вкладника на договірних засадах на визначений строк зберігання чи без зазначення такого строку (під процент або дохід в іншій формі) і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Отже розміщення коштів на депозитному рахунку є зберіганням коштів у банку на умовах виплати процентів.

За визначенням, що міститься у ст. 3 Законі №996-ХІV фінансова звітність - звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

За визначенням, що міститься у Національному положенні (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73: звичайна діяльність - будь-яка основна діяльність підприємства, а також операції, що її забезпечують або виникають внаслідок її проведення;

операційна діяльність - основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю;

інвестиційна діяльність - придбання та реалізація тих необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів (грошей);

фінансова діяльність - діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного та позикового капіталів підприємства.

Як не заперечується учасниками справи, протягом 2018 року- травня 2019 року кредит у сумі 4 460 000 дол. США було погашено у повному обсязі достроково. Відсотки за даний кредит відображено на рахунку 951 у складі "Фінансових витрат".

За даними оборотно-сальдової відомості за дебетом рахунку 10 за 2017 рік відбулося збільшення балансової вартості основних засобів на 142 796 548 грн. Доказів фінансування витрат з придбання основних засобів за рахунок кредитних коштів, після їх отримання позивачем у березні 2017 року за кредитним договором №27117К5/ЕЕР-121-ЕХІМ від 10.03.2017, матеріали не містять і відповідачем не надано.

Відповідач посилається на вимоги Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати", якими передбачено, що:

Кваліфікаційний актив - актив, який обов`язково потребує суттєвого часу для його створення.

Капіталізація фінансових витрат - включення фінансових витрат до собівартості кваліфікаційного активу;

Собівартість кваліфікаційного активу - витрати на придбання, будівництво, створення виготовлення, виробництво, вирощування і доведення кваліфікаційного активу до стану, у якому він придатний для використання із запланованою метою або продажу.

Як вказував відповідач в суді першої та апеляційної інстанції, що всупереч зазначених вимог ТОВ Фірма "Грона" не створювався кваліфікаційний актив та не збільшувалася балансова вартість основних засобів, придбаних за рахунок запозичень.

Натомість, відповідачем не доведено, зазначені в акті перевірки випадки придбання ТОВ Фірма "Грона" основних засобів саме за рахунок запозичень у межах кредитного договору №27117К5/ЕЕР-121-ЕХІМ від 10.03.2017, а отже не доведена і необхідність створення позивачем кваліфікаційного активу та/або збільшення балансової вартості основних засобів.

Підставами збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням №0017280715 від 18.01.2022 визначено встановлене під час перевірки порушення позивачем пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, яким передбачено, що Об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку): зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Приписи зазначеної норми передбачають визначення об`єкту оподаткування як фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, із наступним його коригуванням на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Як вірно зауважив суд першої інстанції, під час перевірки не встановлено будь-яких порушень щодо повноти визначення різниць, які виникають відповідно до ПК України, про що вказано на сторінці 37 Акту та у додатку 7 до нього і не заперечується сторонами.

Нормами законодавства, на які посилається відповідач на обґрунтування правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень не заборонено включення до складу витрат сплачених банківській установі відсотків, а також не передбачена необхідність коригування фінансового результату до оподаткування на суму сплачених відсотків.

При цьому, Розділ III ПК України, яким врегульовані питання визначення податку на прибуток підприємств, не містить жодних обмежень щодо формування витрат платника податку їх зв`язком із господарською діяльністю. Єдиним таким випадком правового регулювання обчислення податку на прибуток залежно від господарської діяльності платника податку, є встановлені пунктом 138.3.1-138.3.2 випадки коригування амортизації, нарахованої за правилами бухгалтерського обліку, - проте зазначені приписи не мають жодного відношення до відображення сплачених відсотків у складі витрат.

Зважаючи на зміст вказаних норм, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що фінансовий результат до оподаткування визначається з урахуванням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Діючі положення встановлюють право підприємства на включення до складу витрат, а відповідно, і впливу на фінансовий результат до оподаткування здійснених фінансових витрат, зокрема інших витрат підприємства, пов`язаних із запозиченнями. Жодного застереження чи обмеження щодо включення до складу витрат сум нарахованих і сплачених відсотків їх зв`язком із господарською діяльністю чи цільовим використанням запозичених коштів - чинне законодавство не містить, що додатково підтверджуються відсутністю в Акті висновків про таке порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів.

Пунктом 3 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України 07.02.2013 №73, визначено, що: витрати це зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Отже, сума нарахованих та сплачених банківській установі відсотків за кредитним договором зазначеним вимогам повністю відповідає, позивач правомірно та у відповідності до наведених норм включив суму сплачених відсотків до складу своїх фінансових витрат та врахував їх при визначенні об`єкту оподаткування податком на прибуток.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що у суду першої інстанції були належні правові та фактичні підстави для висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень №0017280715 та №0017420715 від 18.01.2022, та відповідно для задоволення позову.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення у відповідності до норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, та не підлягає скасуванню.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було у повній мірі встановлено обставини справи, яким надано належну правову оцінку із дотриманням діючих норм матеріального та процесуального права.

У свою чергу, вказані в апеляційній скарзі доводи відповідача 1 не свідчать про наявність передбачених ст. 317 КАС України підстав для скасування рішення суду першої інстанції, зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 242-245, 308, 310, 315, 316, 321-322, 325, 328-329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПС залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови буде складено 23 січня 2023 року.

Головуючий суддя В.Ю. Ключкович

Судді О.О. Беспалов

І.О. Грибан