Ухвала

від 01.03.2023 по справі 320/1775/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

01 березня 2023 року

Київ

справа №320/1775/22

адміністративне провадження №К/990/6394/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гімона М.М.,

суддів: Усенко Є.А., Яковенка М.М.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, на рішення Київського окружного адміністративного суду від 01.09.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.01.2023 (повний текст складено 23.01.2023) у справі № 320/1775/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМА «ГРОНА» до Головного управління ДПС у Київській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

22.02.2023 до суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Київській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (далі - скаржник, ГУ ДПС), направлена до суду поштою 21.02.2023.

При вирішенні питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.

1. Відповідно до частини четвертої статті 330 КАС України до касаційної скарги додаються документ про сплату судового збору, а також копії касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи.

Скаржник, в порушення вимог цієї норми, до касаційної скарги не додав документа про сплату судового збору.

Відповідно до підпункту 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" (далі - Закон № 3674-VI) за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду, розмір судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (з 01.01.2023 - не більше 53680 грн).

Згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI (у редакції чинній на день подання позову до суду) за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2481 грн) і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (24810 грн).

Позов у цій справі заявлено юридичною особою у 2022 році, який містить вимоги майнового характеру на загальну суму 4906097 грн. Отже, сплаті за подання позову у цій справі в частині вимог майнового характеру підлягав сплаті судовий збір, обмежений максимальним розміром, - в сумі 24810 грн. Судовими рішеннями позов задоволено у повному обсязі і ГУ ДПС не погоджується з усіма висновками судів попередніх інстанцій.

Відповідно, за подання касаційної скарги у цій справі сплаті підлягає судовий збір в сумі 49620 грн (24810 грн х 200%).

Судовий збір за подання касаційної скарги до Верховного Суду сплачується шляхом внесення або перерахування коштів за реквізитами:

Отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783

Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП)

Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007

Код класифікації доходів бюджету - 22030102

Найменування податку, збору, платежу - Судовий збір (Верховний Суд, 055)

Призначення платежу - *;101;

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД (назва відповідного касаційного суду, де розглядається справа, або Велика Палата Верховного Суду), номер справи, у якій сплачується судовий збір.

2. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Усталеною є позиція Верховного Суду про те, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

При цьому, вимогам касаційної скарги щодо скасування судових рішень і ухвалення нового про відмову в позові має кореспондувати викладення у касаційній скарзі підстав для оскарження судових рішень у взаємозв`язку із усіма висновками, які стали підставою для задоволення позову. Тобто, вимоги касаційної скарги мають бути сформульовані і відповідати їх безпосередньому обґрунтуванню.

У касаційній скарзі міститься посилання, що підставами для касаційного оскарження судових рішень у розрізі висновків судів попередніх інстанцій є:

- пункти 1 і 4 частини четвертої статті 328 КАС України в частині висновків про реальний характер господарських операцій між позивачем і TOВ «Автодрайв БЦ». На переконання скаржника, суди не дослідили зібрані у справі докази (Акт документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ГРОНА» від 08.12.2021 №21427/10-36-07-15/21178239, у якому обґрунтовано відсутність у ТОВ «АВТОДРАЙВ БЦ» технічної, технологічної, трудової можливість надати послуги по перевезенню) і не врахували висновків Верховного Суду щодо застосування норми права (пункту 44.1 статті 44, пункту 134.1. статті 134, пунктів 198.1, 198.3, статті 198 ПК України, частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»), викладених у подібних правовідносинах у постановах від 06.10.2022 у справі № 260/1053/19, від 10.11.2020 у справі №640/25738/19, від 31.01.2020 у справі №520/10953/18, від 19.09.2018 у справі №822/1771/17, від 27.03.2018 у справі №826/1588/13-а, від 14.05.2019 у справі №825/3990/14. Як зазначає ГУ ДПС, у цих постановах Верховний Суд висловив правову позицію щодо необхідності підтвердження реальності господарських операцій належними первинними документами, дослідження фактів зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю, щодо необхідності платникам податку виявляти належну обачність й обережність при виборі контрагента та щодо врахування фактичної можливості у суб`єктів господарювання виконати обумовлені договорами роботи/послуги, зокрема встановлення факту відсутності/наявності трудових та матеріальних ресурсів. Верховний Суд зазначав, що, з`ясовуючи обставини реальності вчинення господарської операції, слід ретельно перевіряти доводи податкового органу про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або зафіксовані іншими доказами. Також, на переконання скаржника, судами першої та апеляційної інстанцій застосовано принцип «добросовісності платника» без урахування практики Верховного Суду, сформованої у подібних правовідносинах, а саме: постановах від 26.06.2018 у справі № 816/1422/17, від 18.06.2019 у справі №2а-1399/11/2670, від 05.03.2020 у справі 826/9368/15, від 24.04.2019 у справі №826/22352/15, від 05.03.2020 у справі № 826/9368/15. Суди не з`ясували, чи дотримувався платник податків «принципу розумної обачності» при виборі контрагенту. Добросовісність платника податків полягає у обачності при виборі контрагента, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій;

- пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України в частині висновків, що позивач не повинен був створювати кваліфікаційний актив. ГУ ДПС зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування сукупності норм у подібних правовідносинах, а саме: пункту 44.1 статті 44, пункту 134.1. статті 134 ПК України, пункту 6 П(С)БО 16 «Витрати», пунктів 4, 5, 6 П(С)БО 31 «Фінансові витрати» щодо необхідності включення фінансових витрат до собівартості кваліфікаційного активу (капіталізація фінансових витрат) у разі здійснення банком рефінансування понесених витрат на створення основних засобів. Відповідач вважає, що відсотки які нараховувалися (сплачувалися) Позивачем за користування запозиченими коштами (отриманими у результаті рефінансування витрат) підлягають капіталізації та віднесенню до собівартості основних засобів, які є кваліфікаційними активами, а не віднесенню до складу фінансових витрат. Крім того, як вбачається з отриманих пояснень та первинних банківських документів, кошти отримані в межах програми АТ «Укрексімбанк» на підвищення ефективності використання енергії були покладені на депозит, тобто використані не за цільовим призначенням на цілі не пов`язані з веденням господарської діяльності підприємства.

В подальшому у касаційній скарзі приведено обґрунтування визначених скаржником підстав, які колегія суддів вважає недостатніми для відкриття касаційного провадження.

Щодо визначених скаржником підстав для відкриття касаційного провадження відповідно до пунктів 1 і 4 частини четвертої статті 328 КАС України, колегія суддів зазначає таке.

Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінку судами їх сукупності не можна вважати подібністю правовідносин.

Скаржник визначив пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України в частині незгоди із висновками судів попередніх інстанцій про те, що господарські операції позивача з його контрагентом мали реальний характер.

Слід зазначити, що висновки ж Верховного Суду у справах, пов`язаних з питанням дослідження реальності господарських операцій є сформованими і усталеними. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, які саме документи мають силу первинних, а які обставини можуть свідчити про нереальність господарських операцій. Верховний Суд у своїх постановах послідовно дотримується позиції про обов`язок судів надавати оцінку обставинам та наданим на їх підтвердження доказами у їх сукупності.

З огляду на зміст судових рішень у цій справі, відсутні підстави вважати, що вони суперечать зазначеним висновкам Верховного Суду, а підставою для задоволення позову в цій частині став висновок, що сукупність встановлених обставин і досліджених доказів підтверджують реальність господарських операцій, які давали підстави для формування даних податкового обліку на підставі тих документів, які були складені позивачем з його контрагентом.

Різниця у встановлених обставинах у сукупності з наданими сторонами доказами об`єктивно впливає на умови застосування норм права, а тому сам факт наявності судових рішень якими у задоволенні позовів платників податків було відмовлено не свідчить про застосування судами у цій справі норм права без урахування висновків Верховного Суду.

Посилаючись на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник зазначає про наявність підстав для скасування судових рішень, передбачених пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України. Єдиним доказом, який на переконання ГУ ДПС, залишився не дослідженим є акт перевірки. Однак, такі доводи мають формальний характер, адже саме досліджуючи висновки контролюючого органу, викладені у цьому акті суди з`ясовували предмет доказування у справі, як наслідок, вирішували спір, що виник між сторонами.

До того ж скаржник не наводить які саме обставини залишилися у справі не встановленими. Колегія суддів звертає увагу, що обставиною в розумінні КАС України є фактичні дані (певний матеріально-правовий факт), а не правова оцінка суду встановленому факту, у зв`язку з чим доводи про надання неправильної оцінки наявним у матеріалах справах доказам не можуть розцінюватися як неповне з`ясування судом обставин у справі.

Фактично, наведене у касаційній скарзі обґрунтування пунктів 1 і 4 частини четвертої статті 328 КАС України зводиться до незгоди із наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою встановленим обставинам у взаємозв`язку із наявними в матеріалах справи доказами, що не є тотожним застосуванню норм права без урахування висновків Верховного Суду. Тобто, в цій частині доводи ГУ ДПС суперечать правовому змісту пунктів 1 і 4 частини четвертої статті 328 КАС України, а так само статті 341 КАС України.

Щодо визначеної скаржником підстави для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, колегія суддів зазначає таке.

Колегія суддів вважає, що в цілому доводи ГУ ДПС можуть бути підставою для відкриття касаційного провадження в цій частині висновків суду, однак, містять деякі суперечності, які потребують усунення.

Так, суди попередніх інстанцій встановили, що за наслідками перевірки встановлено, що грошові кошти, які були отримані підприємством безпосередньо за договором №27117К5/ЕЕР-121-ЕХІМ від 10.03.2017, надійшли на поточний рахунок 10.03.2017 та в подальшому не використовувалися для придбання активів, а були покладені на депозитний рахунок. Суди зазначили, що відповідачем не доведено зазначені в акті перевірки випадки придбання ТОВ Фірма "Грона" основних засобів саме за рахунок запозичень у межах кредитного договору №27117К5/ЕЕР-121-ЕХІМ від 10.03.2017, а отже не доведена і необхідність створення позивачем кваліфікаційного активу та/або збільшення балансової вартості основних засобів.

У касаційній скарзі містяться суперечливі доводи: з одного боку ГУ ДПС зазначає перелік обладнання, яке, за його позицією, було придбано позивачем відповідно до умов кредитного договору; з іншого - ГУ ДПС зазначає, що усі кошти, отримані за кредитним договором, позивач поклав на депозитний рахунок. Такі суперечності впливають як на предмет доказування у справі в цій частині вимог, так і на застосування норм права. Відповідно, ГУ ДПС має чітко викласти свою позицію з цього питання.

Слід зазначити, що в цій частині доводи стосуються здебільшого встановлення обставин у справі, однак, ГУ ДПС не визначає в цій частині висновків судів підставу для касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України, як і не обґрунтовує, чи мало місце в цій частині не повне встановлення обставин та/або не дослідження доказів.

Колегія суддів звертає увагу, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).

Усталеною є позиція Верховного Суду про те, що вимогам касаційної скарги щодо скасування судових рішень і ухвалення нового про відмову в позові має кореспондувати викладення у касаційній скарзі підстав для оскарження судових рішень у взаємозв`язку із усіма висновками, які стали підставою для задоволення позову. Тобто, вимоги касаційної скарги мають бути сформульовані і відповідати їх безпосередньому обґрунтуванню.

Отже, касаційна скарга має містити обґрунтування неправильного застосування судами норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права послідовне у взаємозв`язку із усіма висновками судів попередніх інстанцій, які стали підставою для задоволення позову та обов`язковим посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України (з наведенням обов`язкових умов у їх взаємозв`язку, передбачених для відповідної підстави).

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, а так само визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити в подальшому її розгляд.

У зв`язку з наведеним, скаржнику необхідно подати уточнену касаційну скаргу, зміст якої, зокрема, щодо підстав касаційного оскарження, має бути викладено з урахуванням мотивів, наведених у цій ухвалі.

Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

З огляду на викладене, касаційна скарга залишається без руху з наданням скаржнику строку для усунення виявлених недоліків.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 169, 330, 332 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, на рішення Київського окружного адміністративного суду від 01.09.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.01.2023 (повний текст складено 23.01.2023) у справі № 320/1775/22 - залишити без руху.

Надати скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, а саме:

- надати платіжний документ про доплату судового збору за подання касаційної скарги у розмірі, встановленому Законом № 3674-VI;

- надати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав касаційного оскарження, має бути викладено з урахуванням мотивів, наведених у цій ухвалі.

Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали касаційне провадження буде відкрито в частині доводів, які визнані достатніми для відкриття касаційного провадження.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

СуддіМ.М. Гімон Є.А. Усенко М.М. Яковенко