Постанова

від 07.09.2006 по справі 2/158 (7-нр)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/158 (7-НР)

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА  

07 вересня 2006 р.                                                             Справа  № 2/158 (7-НР)

за позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю „Контактна група”, м. Ужгород

до відповідача Державної податкової інспекції у                          м. Ужгороді, м. Ужгород  

до відповідача Державної податкової адміністрації у Закарпатській області, м. Ужгород

про  визнання недійсними (скасування) податкових повідомлень –рішень ДПІ у м. Ужгороді від 11.02.2003р. №00077222341/0/282/23-1/20455122/1969 та від 12.03.2003р. №0007722341/1/416/23-1/20455122/3481 (повторне) про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 92700,00 грн. та  рішення ДПА у Закарпатській області  від 29.04.2003р. №4607/10/25-055 „Про результати розгляду скарги”;

                                             Суддя  С. Швед

За участю представників сторін:

від позивача  – Ружицький О.К., представник по довіреності від 30.11.2005р. №01; Ганиш Г.В., гол. бухгалтер;

від відповідача 1 –Товтин М.В., начальник юридичного відділу (довіреність від 24.07.2006р. №8816/10/10-010);

від відповідача 2 –Сакалош Ю.Ю., старший державний податковий інспектор юридичного управління (довіреність від 24.07.2006р. №8816/10/10-10-010);

     Представники сторін у судовому засіданні 16.08.2006р. дали письмову згоду на початок розгляду справи по суті згідно з п. 3 ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України (протокол судового засідання від 16.08.2006р.).

ВСТАНОВИВ:

     Товариство з обмеженою відповідальністю „Контактна група” (далі - Товариство) просить визнати недійсними (скасувати) податкові повідомлення – рішення Державної податкової інспекції (ДПІ) у м. Ужгороді  від 11.02.2003р. №00077222341/0/282/23-1/20455122/1969 та від 12.03.2003р. №0007722341/1/416/23-1/20455122/3481 (повторне) про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 92700,00 грн. (в т.ч. 60000,00 грн. –основний платіж, 32700,00 грн. –штрафні санкції), прийняті органом державної податкової служби за результатами планової комплексної перевірки з питань дотримання ТОВ „Контактна група” вимог податкового законодавства за період IV квартал 1999 року –9 місяців 2002 року. Перевіркою встановлено порушення суб'єктом господарювання вимог п. 4.1 ст. 4 та п.п. 7.6.1. п. 7.6 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від  28.12.1994р. №334/94-ВР в редакції Закону від 22.05.1997р. №283/97-ВР з відповідними змінами та доповненнями (далі –Закон №334/94-ВР) у зв'язку з не включенням до об'єкту оподаткування податком на прибуток результатів своєї господарської діяльності у I кварталі 2001 року доходів внаслідок проведених вексельних операцій у сумі 200000,00 грн. та операції з отримання грошових коштів у сумі 18000,00 грн. від громадянина Кузьміна М.В.

          Також позивач просить скасувати рішення Державної податкової адміністрації у Закарпатській області  від 29.04.2003р. №4607/10/25-055 за результатами розгляду скарги платника податків від 31.03.2003р. №8 на  оспорювані податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Ужгороді.                    

Не погоджуючись із висновками податкового органу про донарахування Товариству податкового зобов'язання з податку на прибуток по зазначених вище позиціях акту перевірки, представник позивача вказує на їх помилковість, невідповідність фактичним обставинам справи та наявним у суб'єкта господарювання документальним доказам, які підтверджують правомірність формування об'єкта оподаткування податком на прибуток в охопленому перевіркою періоді. Зокрема, зазначає, що отримані Товариством від громадянина Кузьмина М.В. кошти у сумі 18000 грн. були внеском у статутний фонд, тому не підлягали включенню до валових доходів платника податків відповідно до п.п.4.2.5 п.4.2. ст.4 Закону № 334/94-ВР. Щодо безпідставності висновку перевірки про донарахування суми 60000,00 грн. податку на прибуток по вексельному обігу, зазначив, що вартісний показник здійснених позивачем у 2000-2001р.р. операцій з векселями свідчив про відсутність позитивного значення між доходами та витратами від здійснення такої діяльності, наявність якого є підставою для його включення до валових доходів.   

Відповідачі позов не визнали, оскільки проведеною перевіркою підтверджені факти порушень позивачем вимог Закону №334/94-ВР) щодо формування доходної частини об'єкту оподаткування податком на прибуток результатів господарської діяльності Товариства, тому позивачу і визначене до сплати податкове зобов'язання за оспорюваними податковими  повідомленнями –рішеннями.

       Дослідивши подані по справі доказові матеріали та заслухавши пояснення представників сторін, суд констатує наступне:

  Позивачем в кінці 2000р. та на протязі 2001 року було проведено ряд операцій з використанням векселів.

Так,  28.12.2000р.  на підставі акту прийому –передачі векселів (Т.1, а.с. 123) позивач як векселедавець передав Долинській експортно –імпортній базі вексель за №683125160038 на суму 200000,00 грн.

За доводами позивача на підставі зазначеної операції з торгівлі цінними паперами у Товариства виникли витрати, в зв'язку з нарахуванням боргового зобов'язання перед Долинською експортно –імпортною базою на суму виданого векселя, що підтверджується даними оборотно –сальдової відомості.

Згідно з актами прийому –передачі від 25.01.2001р. (Т.1, а.с. 119) та від 19.02.2001р. (Т.1, а.с. 120) позивач отримав від структурного підрозділу ВАТ „Укрнафта” –„Охтирканафтогаз” як векселедавця прості векселі за №783373310621 та №783373310191 на суму відповідно 100000,00 грн. кожний. Підставою для таких дій по вексельному обігу за твердженням позивача було проведення розрахунків між ТОВ „Контактна група” (кредитор), Долинською експортно –імпортною базою (боржник) та структурним підрозділом ВАТ „Укрнафта” –„Охтирканафтогаз” (поручителем) відповідно до договору поруки від 19.12.2000р. №2411 (Т.1, а.с. 122).

26.01.2001р. та 20.02.2001р. на підставі цивільно –правових договорів купівлі –продажу (Т.1, а.с. 117, 118) та актів прийому - передачі (Т.1, а.с. 116, 121) Товариство продало ДП „Укрнафтосервіскомплект”, м. Київ вищезазначені векселі №783373310621 та №783373310191. Кошти від зазначеної господарської операції у сумі 200000,00 грн. поступили на розрахунковий рахунок позивача у повному обсязі.

Також, 01.10.2001р. Товариством були здійснені вексельні операції з ТОВ „Салон Тис” в ході проведення яких (акти прийому –передачі, Т.1, а.с.114-115) ТОВ „Салон Тис” передало позивачу вексель №683125160038 на суму 200000,00 грн. (векселедавець ТОВ „Контактна група”), а позивач поставив ТОВ „Салон Тис” зварювальні агрегати  на загальну суму 84800 грн.  (дані акту перевірки, Т.1, а.с. 19) та видав ТОВ „Салон Тис” вексель №7033650300245 н суму 115200,00 грн., тобто на різницю пред'явленої до погашення  за векселем №683125160038 суми 200000,00 грн.

Збільшення доходної частини об'єкту оподаткування податком на прибуток позивача на суму 200000,00 грн. проведено органом державної податкової служби на підставі            п. 7.6. ст. 7  Закону №334/94-ВР, який регулює питання  оподаткування операцій з торгівлі  цінними  паперами  та деривативами, та  базується на висновку про отримання позивачем доходів від продажу цінних паперів (продаж векселів №783373310621 та №783373310191 ДП „Укрнафтосервіскомплект”, м. Київ), які перевищували витрати, понесені (нараховані) платником податку в зв'язку із придбанням цінних паперів і деривативів протягом такого звітного періоду, не визнаючи при цьому факту наявності будь – яких витрат платника податків, пов'язаних з придбанням векселів.

При вирішенні спірної ситуації суд виходить з наступного.

Відповідно до  п.  1.4  статті  1  Закону №334/94 -ВР  цінний папір - це документ,  що засвідчує  право  володіння або  відносини позики та відповідає вимогам, установленим законодавством про цінні папери.

   Згідно з частиною першою статті 21 Закону України "Про цінні папери та фондову біржу" від 18.06.1991 року №1201-XII  вексель - це цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання век селедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику ве кселя (векселедержателю), тобто при погашенні векселя передбачається зараху вання коштів на рахунок продавця товарів (робіт, послуг).

Векселі  відносяться до неемісійних цінних паперів та відповідно до абзацу третього пункту першого розділу другого постанови Кабінету Міністрів України від 10.02.1992р. №528 „Про затвердження Правил виготовлення і використання вексельних бланків” (чинної у періоді здійснення позивачем операцій з векселями) можуть  видаватися  лише  для  оплати  за  поставлену продукцію, виконані роботи та надані послуги, за винятком векселів Мінфіну, Національного банку та комерційних банків України

 З наведеного випливає, що видача векселя повинна відбутися після здійснення першої події - поставки товарів (робіт, послуг), що відповідно до п. 11.2 статті 11 Закону №334/94-ВР є підставою для формування валових витрат у суб'єкта господарювання, який видав вексель. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем. При цьому сума зобов'язання за поставлені товари (надані роботи, послуги) має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем.

 Аналіз здійснюваних позивачем операцій з використанням векселів по взаємовідносинах з Долинською експортно –імпортною базою та структурним підрозділом ВАТ „Укрнафта” –„Охтирканафтогаз” як по видачі векселя №683125160038 на суму 200000,00 грн. Долинській експертно –імпортній базі, так і при отриманні векселів №783373310621 та №783373310191 на загальну суму 200000,00 грн. від структурного підрозділу ВАТ „Укрнафта” –„Охтирканафтогаз” свідчить про відсутність будь –яких підстав для оформлення зазначених операцій векселями, так як матеріали справи не містять жодних даних (підтверджених документальними доказами) про наявність фактичної поставки, товарів (робіт, послуг), наявність якої є підставою для видачі векселів з урахуванням вищенаведених приписів абзацу третього пункту першого розділу другого постанови Кабінету Міністрів України від 10.02.1992р. №528 „Про затвердження Правил виготовлення і використання вексельних бланків”.

    З наведеного випливає, що векселі №783373310621 та №783373310191 не могли бути предметом операцій з торгівлі цінними паперами у розумінні п. 7.6. статті 7 Закону №334/94-ВР, оскільки були видані за відсутності реального боргового зобов'язання за поставлені товари, виконанні роботи, надані послуги тощо, тому і  висновок податкового органу про необхідність оподаткування зазначених операцій на підставі        п. 7.6. статті 7 Закону №334/94-ВР є помилковим.

    В даному випадку суд виходить з фактичних обставин справи та наявних у ній документальних доказів, які свідчать про необхідність визначення об'єкту оподаткування позивача в охопленому перевіркою періоді по спірній позиції на загальних підставах без врахуванням правил п. 7.6. статті 7 Закону №334/94-ВР, так як здійснені позивачем операції з використанням векселів не були операціями по торгівлі цінними паперами.

 У редакції Закону №334/94-ВР, яка була чинна у періоді існування спірних правовідносин, для цілей Закону використовувалися поняття податкових періодів, які дорівнювали звітному (податковому) року та звітному (податковому) кварталу (п. 11.1 ст. 11).

 На протязі 2001 року, який за правилами  п. 11.1 ст. 11 Закону №334/94-ВР є податковим періодом, позивач отримав дохід у сумі 200000,00 грн. (надходження коштів від ДП „Укрнафтосервіскомплект”, м. Київ), однак у межах зазначеного податкового періоду позивач поніс витрати по поставці товарів ТОВ „Салон Тис” у сумі 84800 грн.  (дані акту перевірки, Т.1, а.с. 19) та виписав зазначеному Товариству вексель №7033650300245 на суму 115200,00 грн. на різницю пред'явленої до погашення суми 200000,00 грн.

Отже, відображення зазначених операцій по податковому обліку позивача за загальними правилами Закону №334/94-ВР щодо оподаткування прибутку підприємств свідчить про відсутність об'єкту оподаткування для визначення платнику податків податкового зобов'язання у сумі 60000,00 грн. за податковий період 2001 року в цілому.

Що стосується застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 2700 грн. по позиції акту перевірки щодо отримання готівкових коштів від громадянина Кузьмина М.В. у сумі 18000,00 грн., то визначення характеру та призначення зазначених коштів як внеску до статутного фонду Товариства було зазначено у платіжному документі про перерахування цієї суми (платіжне повідомлення №4 від 16.01.2001р., Том 1, а.с.88) та письмовому поясненні гр. Кузьмина М.В. (Том 1, а.с.200).              

Волевиявлення гр. Кузьмина М.В. про намір стати учасником товариства не було оформлено у відповідності з вимогами Закону України „Про господарські товариства” з незалежних від позивача причин, тому зазначена сума була повернута громадянину у зв'язку з відмовою від попереднього наміру  на участь у товаристві (Том 1, а.с.89, 91).

Такі обставини у контексті підпункту 4.2.5. пункту 4.2. статті 4 Закону № 334/94-ВР не могли бути підставою для віднесення Товариством у 1 кварталі 2001 року  до доходу на предмет оподаткування отриманого внеску до статутного фонду. Не можна вважати також правомірним віднесення перевіркою цієї суми до доходу Товариства за ознаками підпункту 4.1.6. п.4.1. статті 4 названого Закону, оскільки такий випадок там не передбачений. Тим більше, у зв'язку з поверненням суми внеску, доходу у Товариства у результаті спірних операцій за підсумками податкового періоду 2001 року взагалі не існувало, що визнано і самою перевіркою ДПІ, якою по цій позиції податкове зобов'язання по податку на прибуток (як основного платежу) не визначено.

У зв'язку з відсутністю податкового зобов'язання по податку на прибуток по зазначеній операції (висновки акту перевірки, а.с. 17), неправомірним є і застосування штрафних санкцій по цій позиції у сумі 2700 грн.

Такий підхід податкового органу до застосування штрафних санкцій не базується на нормах Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. №2181-III (ділі Закон №2181-III), зокрема, ст. 17, яка визначає порядок застосування штрафних санкцій до платників податків за порушення податкового  законодавства  та не відповідає поняттю штрафної санкції  як плати у фіксованій сумі або у вигляді  відсотків  від   суми   податкового   зобов'язання, наведеному у п. 1.5 ст. 1  Закону №2181-III.

Таким чином, оспорювані позивачем податкові повідомлення –рішення про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 92700,00 грн. підлягають скасуванню.

З урахуванням наведеного і рішення ДПА у Закарпатській області від 29.04.2003р. №4607/10/25-055 „Про результати розгляду скарги”, яким констатовано правомірність визначення Товариству податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 92700,00 грн., також  слід скасувати.

Підставою для визначення рішення ДПА у Закарпатській області від 29.04.2003р. №4607/10/25-055 у якості предмету спору є приписи частини  другої  статті  124  Конституції  України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, з якої випливає, що кожен із суб'єктів правовідносин у  разі виникнення спору може звернутися до суду за його вирішенням. Зазначена норма, як і інші положення Конституції України, не містить застереження щодо допустимості судового захисту. Право на судовий захист  передбачає  і  конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя.  Відсутність такої можливості обмежує це право.

Таким чином, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

У розгляді справи оголошувалась перерва для оформлення та оголошення судового рішення до 07.09.2006р.

            На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 7, 86, 160, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Скасувати у повному обсязі податкові повідомлення –рішення Державної податкової інспекції у м. Ужгороді від 11.02.2003р. №00077222341/0/282/23-1/20455122/1969 та від 12.03.2003р. №0007722341/1/416/23-1/20455122/3481 (повторне) про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю „Контактна група” (м. Ужгород, пр. Свободи, 7/26-12, код 20455122) податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 92700,00 грн. та  рішення ДПА у Закарпатській області  від 29.04.2003р. №4607/10/25-055 „Про результати розгляду скарги”.

          3. Постанова суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня її прийняття і є обов'язковою  до виконання на території України.

        Суддя                            С. Швед