Постанова

від 01.10.2007 по справі 11/82-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

11/82-А

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

01.10.2007р.м.Київ№ 11/82-А

За позовомДержавної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

до1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Ватсон-Телеком»,2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Говерла»

провизнання недійсним договору.

Головуючий суддя   Євсіков О.О.,

                                                                                судді   Шабунін С.В.,

Копитова О.С.  

Секретар судового засідання Пунейко Л.М.

Представники:

від позивача       -          Ткач С.С. (предст. за дов.);

від відповідача-1  -          Шабельніков А.В. (предст. за дов.);

від відповідача-2-          не з'явилися.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 02.10.2007 о 10 год. 27 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 05.10.2007 на 16 год. 30 хв., про що повідомлено представнику позивача та відповідача-1 після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним з підстав, передбачених ст. 49 ЦК УРСР, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ватсон-Телеком»та Товариством з обмеженою відповідальністю  «Говерла»договору від 02.12.2003 № 4/1203. Позивач також просить зобов'язати ТОВ „Говерла” повернути ТОВ «Ватсон-Телеком»все одержане за спірним договором, вартість 539.253,00 грн., та стягнути з  ТОВ «Ватсон-Телеком»в доход Державного бюджету кошти у розмірі 539.252,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступні обставини.

Відповідно до ст. 49 ЦК УРСР необхідними умовами для визнання недійсною угоди є укладання її з метою завідомо суперечною інтересам держави, суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

На думку позивача, умисел відповідача-2 на укладання угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, підтверджується тим, що рішенням Подільського районного суду м. Києва від 13.05.2005 № 2-2115/05 визнано недійсними: Установчий договір ТОВ «Говерла»від 14.11.2001 (зареєстрований Подільською районною державною адміністрацією м. Києва за №03762 21.11.2001) з 01.05.2004; Статут ТОВ «Говерла»від 14.11.2001 (зареєстрований Подільською районною державною адміністрацією м. Києва за №03762 від 21.11.2001) з 01.05.2004; Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 05.02.2002 з 01.05.2004; а також визнано Товариство з обмеженою відповідальністю «Говерла»юридичною особою, яка не здатна мати, набувати і здійснювати цивільні права та обов'язки та не може бути позивачем і відповідачем у суді з 1 травня 2004 року.

Відповідач-1 позовних вимог не визнав, мотивуючи свої заперечення тим, що позивачем документально не доведено наявності у діях відповідачів умислу щодо настання наслідків, завідомо суперечних інтересам держави, при укладенні та виконанні спірного  договору. Також відповідач-1 зазначає, що відповідачі своєчасно і в повному обсязі виконали умови спірного договору; на момент укладення вказаного договору відповідач-2 був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, а також як платник податку на прибуток і як платник податку на додану вартість.

Відповідач-2 відзиву на позов не надав, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив. У зв'язку з нез'явленням представників відповідача-2 та ненаданням витребуваних доказів розгляд справи неодноразово відкладався, ухвали про призначення розгляду справи та про її відкладення а також повістки-виклики  направлялися відповідачу-2 за всіма наявними у матеріалах справи адресами, в т.ч. зазначеними в його установчих та реєстраційних документах.

Відповідно до ст. 128 КАС України справа вирішується на підставі наявних і ній доказів.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем-1 документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, 02.12.2003 між ТОВ «Ватсон-Телеком»та ТОВ «Говерла»укладено Договір № 4/1203  щодо надання рекламних послуг, відповідно до якого рекламодавець (ТОВ «Ватсон-Телеком») доручає, а рекламіст (ТОВ «Говерла») зобов'язується виконати роботу з організації рекламної компанії рекламодавця.

На підтвердження фактичного виконання умов спірного договору суду надано до матеріалів справи наступні документи:

листи-замовлення №1 (12.01.2004) - №7 (14.04.2004), відповідно до яких ТОВ «Ватсон-Телеком»замовляло розробку дизайну, оригінал-макетів рекламних матеріалів та їх тиражування;

протоколи Узгодження №1 (02.12.2003) - №21 (14.05.2004) до Договору №4/1203 від 02.12.2003, відповідно до яких сторони визначали конкретний обсяг робіт, а саме затверджували макети реклами для подання в пресу (додаються до них), обсяг та місце розміщення реклами, та визначали вартість робіт;

журнали «Промелектро» за 2004 рік №2, №3, Журнал «Сети и Бизнес»за 2004 рік №1 (14), №3 (16), №2 (15), Журнал «Телеком»за 2004 рік №1-2, №3, №4, №5, №6, №7-8, Журнал «Сети и Телекомуникации»за 2004 рік №1-2, №3, №4, №5, №6-7, Журнал «Зв'язок»за 2004 рік №1, №2, №3, №4, Газеті «Діловий Кур'єр Зв'язок»за 2004 рік №1 (334), №2 (335), №3 (336), №4 (337), №5 (338), №6 (339), №7 (340), №8 (341), №9 (342), №10 (343), №11 (344), №12 (345), №13 (346), №14 (347), №15 (348), №16 (349), №17 (350), №18 (351), №19 (352), №20 (353), №21 (354), №22 (355), №23 (356), №24 (357), в яких розміщувалась реклама ТОВ «Ватсон-Телеком»згідно вказаного Договору №4/1203 від 02.12.2003;

акти виконаних робіт №1 (30.01.2004) - №26 (30.07.2004), відповідно до яких ТОВ «Говерла»передавало роботи, а ТОВ «Ватсон-Телеком»їх приймало;

накладні за Договором №4/1203 від 02.12.2003;

податкові накладні за Договором №4/1203 від 02.12.2003;

банківські виписки по взаєморозрахункам з ТОВ «Говерла»за Договором №4/1203 від 02.12.2003;

декларації з податку на прибуток ТОВ «Ватсон-Телеком»за період дії Договору №4/1203 від 02.12.2003 з ТОВ «Говерла»;

податкові декларації з податку на додану вартість ТОВ «Ватсон-Телеком»за період дії Договору №4/1203 від 02.12.2003 з ТОВ «Говерла».

Таким чином, вищевказаними доказами, в тому числі і первинними документами підтверджується, що договір № 4/1203 від 02.12.2003 фактично виконано, а саме ТОВ «Говерла»було надано ТОВ «Ватсон-Телеком»послуги по розміщенню реклами, які були оплачені ТОВ «Ватсон-Телеком», відповідно до умов договору, при чому при оплаті послуг по розміщенню реклами ТОВ «Говерла»ТОВ «Ватсон-Телеком»було сплачено й податок на додану вартість та податок на рекламу, доказом чого являються податкові накладні та банківські виписки.

За змістом ст. 49 ЦК УРСР недійсною є угода, яка укладена з метою, завідомо суперечною  інтересам соціалістичної держави і суспільства. Правові наслідки такої угоди залежать від наявності умислу - у обох сторін чи однієї, від виконання угоди обома сторонами чи однією.

Згідно з п. 11 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” № 02-5/111 від 12.03.1999 необхідними умовами для визнання угоди недійсною є укладання її з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. До угод, що підпадають під ознаки статті 49 Цивільного кодексу, належать, зокрема, угоди, спрямовані на придбання всупереч встановленим правилам предметів, вилучених з обігу або обіг яких обмежено, на приховування підприємствами, установами, організаціями чи громадянами, які набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, від оподаткування доходів або використання майна, що знаходиться у їх власності (користуванні), на шкоду інтересам суспільства, правам, свободі і гідності громадян.

В абзаці другому пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 25 грудня 1992 року, із змінами, внесеними Постановою Пленуму Верховного Суду України №15 від 25 травня 1998 року, зазначено, що задовольняючи позов у такій справі, суд повинен у рішенні вказати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди і хто з її учасників мав умисел на досягнення цієї мети.

Позивач, стверджуючи про наявність в діях відповідача-2 умислу, спрямованого на досягнення мети суперечної інтересам держави, вважає, що підставою для висновку щодо спрямованості діяльності відповідача-2 є рішення Подільського районного суду м. Києва від 13.05.2005 № 2-2115/05, яким визнано недійсними: Установчий договір ТОВ «Говерла» від 14.11.2001 (зареєстрований Подільською районною державною адміністрацією м. Києва за №03762 21.11.2001) з 01.05.2004; Статут ТОВ «Говерла»від 14.11.2001 (зареєстрований Подільською районною державною адміністрацією м. Києва за №03762 від 21.11.2001) з 01.05.2004; Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 05.02.2002 з 01.05.2004; а також визнано Товариство з обмеженою відповідальністю «Говерла»юридичною особою яка не здатна мати, набувати і здійснювати цивільні права та обов'язки та не може бути позивачем і відповідачем у суді з 1 травня 2004 року.

Встановлення умислу підприємства на укладення угоди з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, є предметом дослідження у цій справі. Однак наявність умислу не може бути підтверджена лише рішенням районного суду про визнання установчих документів цієї сторони договору недійсними та скасування державної реєстрації, оскільки предметом дослідження у цивільній справі була, зокрема, відповідність установчих документів вимогам чинного законодавства, а не наявність протиправного умислу при укладенні угоди, що мала місце під час підприємницької діяльності суб'єкта.

Крім того, судом встановлено, що відповідно ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 07.06.2007 рішення Подільського районного суду м. Києва від 13.05.2005 у цивільній справі за позовом ДПІ у Подільському районі м. Києва до ТОВ «Говерла», Касімчук Люсі Михайлівни, Сухотіна Володимира Юрійовича про визнання недійсним установчих документів та свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «Говерла»від 13.05.2005 року - скасоване (копія ухвали в справі).

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 03.07.2007 у справі №2-3250/07 закрито провадження по цивільній справі за позовом ДПІ у Подільському районі м. Києва до ТОВ «Говерла», Касімчук Люсі Михайлівни, Сухотіна Володимира Юрійовича про визнання недійсним  установчих документів та свідоцтва платника податку  на  додану  вартість ТОВ «Говерла»і зустрічною позовною заявою ТОВ «Говерла»до ДПІ у Подільському районі м. Києва, Касімчук Люсі Михайлівни, Сухотіна Володимира Юрійовича, третя особа РДА у Подільському районі м. Києва про визнання недійсними установчих документів, свідоцтва платника ПДВ та визнання ТОВ «Говерла»юридичною особою, яка не здатна мати, набувати та здійснювати цивільні права.

Доказів скасування вищевказаних судових рішень суду не надано.

Таким чином, на момент укладення спірного договору, як і станом на час розгляду спору,  відповідач-2 (ТОВ «Говерла») зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, а також як платник податку на прибуток і як платник податку на додану вартість.

Окремо суд відзначає, що обставини, встановлені судовим рішенням в цивільній справі,  що набрало законної сили,  згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України не доказуються при розгляді інших  справ,  у  яких беруть  участь  ті самі особи або особа,  щодо якої встановлено ці обставини. Відповідно до ч. 1 ст. 70 належними  є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.  Суд не бере до розгляду докази,  які  не  стосуються предмету доказування.

Судження, висновки суду, викладені у рішенні районного суду, не є обов'язковим для господарського суду.

Таким чином рішення районного суду не звільняє позивача від доведення наявності умислу ТОВ «Говерла»на укладення угоди, що суперечить інтересам держава та суспільства.

До матеріалів справи надано Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 27.03.2007, відповідно до якого ТОВ «Говерла»знаходиться в ЄДРПОУ та провадить господарську діяльність зі сформованим статутним фондом, та жодних змін щодо даної юридичної особи не вносилось.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації юридичної особи є датою державної реєстрації юридичної особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»юридична особа є такою, що припинилася з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Таким чином, ТОВ «Говерла»станом на день подання позовної заяви позивачем та на час прийняття рішення у справі знаходиться в ЄДРПОУ, є діючою юридичною особою та його реєстрацію не скасовано (не припинено).

Відповідно до п. 4.7 Інструкції про порядок обліку платників податків, затвердженої наказом ДПА України № 80 від 19.02.1998, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 березня 1998 року за № 172/2612, у редакції, чинній на момент взяття ТОВ «Говерла»на податковий облік, для взяття на облік платники податків - юридичні особи подають в органи державної податкової служби за своїм місцезнаходженням такі документи:

заяву за формою N 1-ОПП (додаток 1);

завірені в нотаріальному порядку копії статуту (якщо це потрібно для створюваної організаційної форми підприємства), установчих договорів з відміткою органу, що здійснив державну реєстрацію;

копію положення (для бюджетних установ, благодійних організацій);

копію свідоцтва про державну реєстрацію;

копію довідки про включення до ЄДРПОУ з присвоєним їй ідентифікаційним кодом.

Пунктом 4.13 вказаної Інструкції встановлено, що усі документи, перелічені в пункті 4.7,  подає особисто власник, засновник (власники, засновники) або уповноважена ним (ними) особа (заявник), або призначений керівник, або головний бухгалтер. Документи приймаються лише за наявності паспорта особи, яка подає документи, довідок про присвоєння ідентифікаційного номера з ДРФО власників, засновників (фізичних осіб), директора та головного бухгалтера.

Заяви приймають відділи обліку та реєструють у загальному відділі (канцелярії). Приймання заяви фіксується в журналі реєстрації заяв та повідомлень про взяття на облік (перереєстрацію, реорганізацію, унесення змін) платників податків за ф. N 2-ОПП. Перевірку паспортних даних та встановлення місцезнаходження платника податків виконують підрозділи податкової міліції. Заява заповнюється друкарським способом або від руки чорнилом темного кольору друкованими літерами та підписується власником, засновником або призначеним керівником, чи головним бухгалтером підприємства.

Як вбачається з матеріалів справи, підставами для реєстрації директора (засновника) ТОВ «Говерла») у податкових органах, стали визначенні законодавством документи, на підставі яких здійснювалась відповідна реєстрації, і їх відповідність законодавству перевірялась під час реєстрації.  

Даючи оцінку зібраним у справі доказам, суд виходить з того, що згідно зі ст. 49 ЦК УРСР, якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома  сторонами  -  в доход держави стягується все одержане ними за угодою.

Для даної норми закону характерними є такі ознаки:

а) вчинення дій об'єктивно призводить до порушення інтересів держави і суспільства в цілому, а тому в даному випадку повинно бути наявним порушення вимог саме норм законів та нормативних актів, які визначають соціально-економічні основи держави і суспільства;

б) такі угоди характеризуються суб'єктивним наміром сторін (чи однієї сторони) порушити вимоги закону, оскільки укладаються з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому для визнання недійсними цих угод необхідно встановити вину сторін (або, принаймні, однієї з них) у формі умислу при укладенні угоди;

в) факт наявності суб'єктивного чинника може мати місце з боку посадових осіб підприємства, а не з боку самої юридичної особи, а тому суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування.  

Суд вважає, що позивачем не доведено факту наявності суб'єктивного чинника правопорушення, а відповідно і умислу у відповідачів, чи одного з них, на укладення спірної угоди з метою приховування від оподаткування доходів.

Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Оскільки суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування, судом визнається, що позивачем не надано доказів, які свідчили б про порушення кримінальної справи проти посадових осіб відповідачів та доведення їх вини за фактом ухилення від сплати податків стосовно обставин, викладених у позовній заяві.

Позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами відповідачів встановлений обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Зокрема, при цьому суд відзначає, що не надано і доказів притягнення до кримінальної відповідальності (за ухилення від оподаткування, фіктивне підприємництво, підроблення документів, печатки тощо) осіб, які діяли від імені ТОВ «Говерла».

Юридичним наслідком скасування державної реєстрації підприємства з підстав визнання його установчих документів недійсними мало бути здійснення ліквідаційної процедури, під час якої вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, в тому числі держави. Сам факт скасування державної реєстрації підприємства не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру.

Відповідно до ч. 2  ст. 18  Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

В якості додаткового доказу того, що Договір №4/1203 між ТОВ «Ватсон-Телеком»та ТОВ «Говерла»був укладений з метою, що суперечить інтересам держави позивачем надано суду повідомлення від 23.04.2007 року №9/1-вх397 за підписом Начальника відділу дозвільної системи м. Києва Зборщик М.В., відповідно до якого ТОВ «Говерла»до відділу дозвільної системи УГБ ГУ МВС України у м. Києві з питання отримання дозволу на виготовлення печатки не зверталось.

Проте дана обставина не відповідає дійсності, а ТОВ «Говерла»було отримано дозвіл на виготовлення печатки у встановленому законом порядку.

Так, з метою з'ясування питання, чи надавався ТОВ «Говерла»дозвіл на виготовлення та отримання печатки представником відповідача-1 було направлено на ім'я начальника Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві Запит від 04.06.2007 №7604. У відповідь на вказаний запит відповідачем-1 було отримано Повідомлення від 08.06.2007 №55/4703вх за підписом заступника начальника Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві Марук М.М. (копія –у справі), відповідно до якого відділенням дозвільної системи Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві було видано дозвіл за №1009 від 29.11.2001 на виготовлення печаток та штампів ТОВ «Говерла»(код ЄДРПОУ  31752250) - директор Касімчук Л.М..

Більше того, з метою з'ясування, з якої причини ГУ МВС України в м. Києві було надано повідомлення про те, що дозвіл на виготовлення печатки ТОВ «Говерла»не надавався, представником відповідача-1 було направлено на адресу даної установи Запит від 19.06.2007 з вимогами надати читку інформацію про видачу ТОВ «Говерла»дозволу на виготовлення печатки та повідомити причини надання неправдивих відомостей. У відповідь відповідачем-1 було отримане Повідомлення від 12.07.2007 М9/1-вх719 за підписом Начальника дозвільної системи Зборщик М.В., відповідно до якого повідомлялось, що відділення дозвільної системи Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві видавався дозвіл №1009 від 29.11.2001 на виготовлення печатки для ТОВ «Говерла», а надання попередньої неправдивої відповіді пояснюється відсутністю єдиного автоматизованого обліку видачі дозволів на виготовлення печаток та штампів в системі МВС України.

Суду не надано належні докази на підтвердження того, що укладаючи угоду, сторони діяли з метою, яка суперечила інтересам держави та суспільства.

Допустимих доказів наявності у відповідачів податкових зобов'язань або податкового боргу, що виникли внаслідок виконання спірного договору, позивач не надав.

Відповідно до Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1991 № 509-ХП зі змінами і доповненнями на державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції покладені функції здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) та забезпечення застосування та своєчасного стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами (ч. 1, ч. 6 ст. 10).

Згідно з п. 1.12 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 №2181-ІІІ зі змінами і доповненнями контролюючий орган - державний орган, який у межах своєї компетенції, визначеної законодавством, здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) та погашенням податкових зобов'язань чи податкового боргу. Вичерпний перелік контролюючих органів визначається статтею 2 цього Закону. Стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпунктах 2.1.1-2.1.3 цього пункту є органи державної податкової служби.

Підпунктом 4.2.2 п.4.2 ст. 4 зазначеного Закону встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо:

а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію;

б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях;

в) контролюючий   орган   внаслідок   проведення   камеральної  перевірки виявляє арифметичні   або   методологічні   помилки   у   поданій   платником   податків   податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

г)          згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є контролюючий орган.

У відповідності до пп. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги, які є письмовою вимогою податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу (пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6, п. 1.10 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами").

Порушення будь-якою юридичною особою податкового законодавства встановлюється посадовими особами контролюючого органу у результаті перевірки фінансово-господарської діяльності і фіксуються у акті, складеному по результатах вказаної перевірки, а також зазначається у відповідному рішенні податкової служби, яке повинно бути виконане упродовж встановленого податковим законодавством строку. Податковим законодавством не передбачені інші документи, які можуть підтверджувати наявність виявлених порушень податкового або валютного законодавства.

В матеріалах справи відсутні допустимі докази наявності у ТОВ «Говерла»податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникли внаслідок виконання спірного договору. До справи не надано рішень податкового органу про донарахування відповідачам податкових зобов'язань, податкових повідомлень, які б підтвердили наявність податкового борг у відповідачів, зокрема ТОВ «Говерла», про умисел якого стверджує позивача, в т.ч. внаслідок виконання саме спірного договору.

Додатковими доказами того, що податковий облік ТОВ «Ватсон-Телеком»здійснюється відповідно до чинного законодавства та діяльність підприємства в період дії Договору №4/1203 між ТОВ «Ватсон-Телеком»та ТОВ «Говерла»не суперечила інтересам держави та суспільства та відповідала чинному законодавству України являються:

- Висновок №5143 спеціалістів-бухгалтерів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 15.10.2004, відповідно до якого зазначено зокрема, що ведення податкового обліку ТОВ «Ватсон-Телеком»за період з 01.07.2003 року по 30.06.2004 року відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»,  Інструкції про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств та організацій, а також відповідних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку за журнально-ордерною формою рахування. Записи в бухгалтерських регістрах відповідають вимогам Інструкції про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств та організацій. Документування господарських операцій і їх відображення в регістрах бухгалтерського обліку в 2003-2004 р.р. проводилось відповідно до вимог Положення «Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку». Фінансова звітність складалась на підставі даних облікових регістрів за результатами діяльності за поточний квартал та містить в собі інформацію про стан активів і пасивів ТОВ «Ватсон-Телеком». Ведення податкового обліку з податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.07.2003 року по 30.06.2004 року ТОВ „Ватсон-Телеком" здійснювало відображенням в податковому обліку податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість з дотриманням вимог чинного законодавства України. Розрахунки внесків та їх сплата до Пенсійного фонду, Фонду соціального страхування,  Фонду  страхування  на випадок безробіття,  Фонду  соціального  страхування  від нещасних випадків  на виробництві та професійних  захворювань  в  Україні  протягом  періоду  з 01.07.2003 по 30.06.2004 відображались в обліку відповідно до вимог чинного законодавства України;

- Висновок №7374 спеціалістів-бухгалтерів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 25.10.2005, відповідно до якого зазначено зокрема, що ведення бухгалтерського обліку ТОВ «Ватсон-Телеком»за період з 01.07.2004 по 30.06.2005 велось відповідно вимогам чинних нормативних актів України. ТОВ «Ватсон-Телеком»за період з 01.07.2004 по 30.06.2005 здійснювало ведення податкового обліку згідно діючих законодавчих та нормативних актів України. Розрахунки внесків та їх сплата до Пенсійного фонду, Фонду соціального страхування, Фонду страхування на випадок безробіття, Фонду соціального страхування від нещасних випадків  на виробництві та  професійних захворювань  в  Україні  протягом  періоду  з 01.07.2004 по 30.06.2005 відображались в обліку відповідно до вимог чинного законодавства України.

Суд також звертає увагу на те, що в пункті 1.3 оглядового листа Вищого арбітражного суду України № 01-8/481 від 20.04.2001 зазначено, що порушення  сторонами  договору законодавства про податки не є підставою для визнання його недійсним. Якщо податковим органом  не  подано  доказів  спрямованості  укладеної  угоди на вчинення порушення податкового законодавства, несплата податків (обов'язкових платежів) не є підставою  для  визнання  угоди недійсною.

Отже,  твердження позивача про суперечність спірної угоди інтересам держави та суспільства помилково ґрунтується на обставинах, які не мають правового значення для справи. Таке твердження не відповідає вимогам процесуального закону про належність доказів та підстави звільнення від доказування.

Сама по собі досліджувана судом угода не є такою, що суперечить інтересам держави та суспільства. Такий товар (роботи, послуги) не виключено законом із цивільного обігу, не було й інших законодавчих обмежень стосовно його купівлі-продажу.

Окрім того суд вважає безпідставним посилання позивача на ст. 49 Цивільного кодексу УРСР.

1 січня 2004 року, згідно з п. 1 та п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, Цивільний кодекс Української РСР від 18 липня 1963 року втратив чинність.

Цивільний кодекс України, який набрав чинності, не містить такі публічно-правові наслідки укладення недійсної угоди, які були встановлені ст. 49 Цивільного кодексу УРСР. Цим кодексом скасована відповідальність (правові наслідки) у вигляді публічно-правової санкції - стягнення в доход держави, одержаного однією чи обома сторонами за угодою, за укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави та суспільства. Наслідком укладення угоди, яка порушує публічний порядок (ст. 228 Цивільного кодексу України), не є адміністративно-правова конфіскація.

За змістом ч. 2 ст. 5 ЦК України кодекс має зворотну дію у часі у випадках, коли він пом'якшує або скасовує відповідальність особи.

Таким чином, застосування при вирішенні спору публічно-правових санкцій, які були встановлені законом, чинним на момент укладення угоди, але відсутні в Цивільному кодексі України на момент ухвалення рішення про притягнення до відповідальності, є необґрунтованим.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, судом визнається, що в позовній заяві відсутні достатні докази, що підтверджують або спростовують наявність як об'єктивного так і суб'єктивного складу правопорушення. Докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, у т.ч. факту навмисного ухилення від сплати податків у відповідачів.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За таких обставин, позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 69-72, 94, 97, 158-163 КАС України, господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В позові відмовити повністю.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.  ст.  185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий суддя

судді                                            О.О. Євсіков

                                           С.В. Шабунін

                                           О.С. Копитова

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –05.10.2007.