Ухвала

від 29.10.2012 по справі 11/82-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2012 року м. Київ К-6024/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.

Кошіля В.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

на постанову Господарського суду міста Києва 01.10.2007

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2009

у справі № 11/82-А

за позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Ватсон-Телеком"

2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Говерла"

про визнання недійсним договору, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду міста Києва 01.10.2007, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2009, відмовлено в задоволенні позову Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання недійсним договору від 02.12.2003 №4/1203, зобов'язання ТОВ "Говерла" повернути ТОВ "Ватсон-Телеком" все одержане за спірним договором, стягнути з ТОВ "Ватсон-Телеком" в доход Державного бюджету кошти у розмірі 539252,00 грн.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 02.12.2003 між ТОВ «Ватсон-Телеком»та ТОВ «Говерла»було укладено Договір № 4/1203 щодо надання рекламних послуг, за умовами якого рекламодавець (ТОВ «Ватсон-Телеком») доручає, а рекламіст (ТОВ «Говерла») зобов'язується виконати роботу з організації рекламної компанії рекламодавця.

На підтвердження фактичного виконання умов спірного договору в матеріалах справи наявні наступні документи:

- листи-замовлення №1 (12.01.2004) - №7 (14.04.2004), відповідно до яких ТОВ «Ватсон-Телеком»замовляло розробку дизайну, оригінал-макетів рекламних матеріалів та їх тиражування;

- протоколи Узгодження №1 (02.12.2003) - №21 (14.05.2004) до Договору №4/1203 від 02.12.2003, відповідно до яких сторони визначали конкретний обсяг робіт, а саме затверджували макети реклами для подання в пресу (додаються до них), обсяг та місце розміщення реклами, та визначали вартість робіт;

- журнали «Промелектро»за 2004 рік №2, №3, Журнал «Сети и Бизнес»за 2004 рік №1 (14), №3 (16), №2 (15), Журнал «Телеком»за 2004 рік №1-2, №3, №4, №5, №6, №7-8, Журнал «Сети и Телекомуникации»за 2004 рік №1-2, №3, №4, №5, №6-7, Журнал «Зв'язок»за 2004 рік №1, №2, №3, №4, Газеті «Діловий Кур'єр Зв'язок»за 2004 рік №1 (334), №2 (335), №3 (336), №4 (337), №5 (338), №6 (339), №7 (340), №8 (341), №9 (342), №10 (343), №11 (344), №12 (345), №13 (346), №14 (347), №15 (348), №16 (349), №17 (350), №18 (351), №19 (352), №20 (353), №21 (354), №22 (355), №23 (356), №24 (357), в яких розміщувалась реклама ТОВ «Ватсон-Телеком»згідно вказаного Договору №4/1203 від 02.12.2003;

- акти виконаних робіт №1 (30.01.2004) - №26 (30.07.2004), відповідно до яких ТОВ «Говерла»передавало роботи, а ТОВ «Ватсон-Телеком»їх приймало;

- накладні за Договором №4/1203 від 02.12.2003;

- податкові накладні за Договором №4/1203 від 02.12.2003;

- банківські виписки по взаєморозрахункам з ТОВ «Говерла»за Договором №4/1203 від 02.12.2003;

- декларації з податку на прибуток ТОВ «Ватсон-Телеком»за період дії Договору №4/1203 від 02.12.2003 з ТОВ «Говерла»;

- податкові декларації з податку на додану вартість ТОВ «Ватсон-Телеком»за період дії Договору №4/1203 від 02.12.2003 з ТОВ «Говерла».

Позивач, стверджуючи про наявність в діях відповідача-2 умислу, спрямованого на досягнення мети суперечної інтересам держави, вважає, що підставою для висновку щодо спрямованості діяльності відповідача-2 є рішення Подільського районного суду м. Києва від 13.05.2005 № 2-2115/05, яким визнано недійсними: Установчий договір ТОВ «Говерла» від 14.11.2001 (зареєстрований Подільською районною державною адміністрацією м. Києва за №03762 21.11.2001) з 01.05.2004; Статут ТОВ «Говерла»від 14.11.2001 (зареєстрований Подільською районною державною адміністрацією м. Києва за №03762 від 21.11.2001) з 01.05.2004; Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 05.02.2002 з 01.05.2004; а також, визнано Товариство з обмеженою відповідальністю «Говерла»юридичною особою яка не здатна мати, набувати і здійснювати цивільні права та обов'язки та не може бути позивачем і відповідачем у суді з 01.05.2004.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про відмову у задоволенні позовних вимог, враховуючи наступне.

Як було вірно встановлено судами, наявність умислу не може бути підтверджена лише рішенням районного суду про визнання установчих документів цієї сторони договору недійсними та скасування державної реєстрації, оскільки предметом дослідження у цивільній справі була, зокрема, відповідність установчих документів вимогам чинного законодавства, а не наявність протиправного умислу при укладенні угоди, що мала місце під час підприємницької діяльності суб'єкта.

Крім того, ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 07.06.2007 рішення Подільського районного суду м. Києва від 13.05.2005 у цивільній справі за позовом ДПІ у Подільському районі м. Києва до ТОВ «Говерла», ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним установчих документів та свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «Говерла»від 13.05.2005 року - скасоване.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 03.07.2007 у справі №2-3250/07 закрито провадження по вказаній цивільній справі.

На момент укладення спірного договору, як і станом на час розгляду спору в суді першої інстанції, відповідач-2 (ТОВ «Говерла») був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, а також, як платник податку на прибуток і як платник податку на додану вартість.

Юридичним наслідком скасування державної реєстрації підприємства з підстав визнання його установчих документів недійсними мало бути здійснення ліквідаційної процедури, під час якої вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, в тому числі держави. Сам факт скасування державної реєстрації підприємства не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

В матеріалах справи відсутні допустимі докази наявності у ТОВ «Говерла»податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникли внаслідок виконання спірного договору. До справи не надано рішень податкового органу про донарахування відповідачам податкових зобов'язань, податкових повідомлень, які б підтвердили наявність податкового борг у відповідачів, зокрема ТОВ «Говерла», про умисел якого стверджує позивача, в т.ч. внаслідок виконання саме спірного договору.

Зокрема, додатковими доказами того, що податковий облік ТОВ «Ватсон-Телеком»здійснюється відповідно до чинного законодавства та діяльність підприємства в період дії Договору №4/1203 не суперечила інтересам держави та суспільства та відповідала чинному законодавству України, є висновок №5143 Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 15.10.2004 та висновок №7374 Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 25.10.2005.

Також, слід зазначити, що в пункті 1.3 оглядового листа Вищого арбітражного суду України № 01-8/481 від 20.04.2001 зазначено, що порушення сторонами договору законодавства про податки не є підставою для визнання його недійсним. Якщо податковим органом не подано доказів спрямованості укладеної угоди на вчинення порушення податкового законодавства, несплата податків (обов'язкових платежів) не є підставою для визнання угоди недійсною.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 220 1 , 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва - відхилити.

Постанову Господарського суду міста Києва 01.10.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний Судді (підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль