Рішення

від 18.01.2023 по справі 569/15717/22

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/15717/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2023 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області у складі судді Левчука О.В.,

за участі секретаря судового засідання Янка М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2

про зміну способу стягнення аліментів та стягнення додаткових витрат на дитину

В засіданні приймали участь:

представник позивачки: ОСОБА_3 ;

представник відповідача: ОСОБА_4

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Рівненського міського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить змінити спосіб стягнення аліментів, що визначений рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 16.06.2017 по справі №569/236/17 шляхом стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на користь утримання спільного неповнолітнього сина - ОСОБА_5 у в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття, а також стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_5 у розмірі 17 286, 50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14.11.2014 між сторонами було укладено шлюб, який зареєстровано відділом реєстрації актів цивільного стану Рівненського міського управління юстиції, про що в книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис №1771. За час перебування у шлюбі в позивачки та відповідача народився син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 16.06.2017 Рівненським міським судом Рівненської області по справі №569/236/17 винесено рішення, згідно з яким шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 припинено, дитину - ОСОБА_5 залишено з матір`ю, встановлено аліменти на утримання дитини в твердій грошовій сумі у розмірі 850,00 грн. щомісячно, починаючи з 06.01.2017 до досягнення дитиною повноліття. Позивачка вказує, що син по досягненню 6 років пішов до першого класу школи у 2021 році, дитина потребує більших витрат на матеріальне забезпечення, розвиток, освіту, що потягнуло зміну матеріального становища дитини.

Також, позивачка просить стягнути додаткові витрати на дитину з відповідача, оскільки в 2021 році зверталась до стоматолога з сином і понесла значні витрати у зв`язку з цим. Натомість відповідач ніяк не долучився до сплачення вартості послуг стоматолога. Згідно з фінансовим звітом ФОП ОСОБА_6 вартість наданих стоматологічних послуг за 23.09.2021 склалда 1000,00 грн., за 27.09.2021 - 9700,00 грн., їх оплата підтверджується дублікатами чеків, що подаються разом із позовною заявою. Крім цього, оскільки спільна з відповідечем дитина має здібності для зайняття спортом та виявлила бажання їх розвивати, з метою забезпечення загального фізичного розвитку сина, що позитивно впливає на стан здоров`я, ОСОБА_5 з 01.09.2022 почав відвідувати спортивну секцію - заняття з кікбоксингу у спортивному клубі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (Громадська організація «Рівненська обласна федерація Кікбоксингу «ВТКА БУДОКАН» код ЄДРПОУ 38176125). За відвідування таких занять ОСОБА_5 у вересні та жовтні 2022 року позивачкою сплачено по 850 грн. за кожен місяць відповідно, що підтверджується довідками. ОСОБА_7 з 12.09.2017 по 13.07.2021 відвідував дитячий садок - заклад дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу №12 художньо-естетичного напрямку Рівненської міської ради, що посвідчується довідкою №169 від 01.11.2021. Позивачкою понесено витрати за навчання дитини у згаданому закладі дошкільної освіти за період з 12.09.2017 по 13.07.2021 у розмірі 7686,00 грн. та за харчування дитини за вказаний період у розмірі 9376,00 грн. З вересня 2021 року ОСОБА_5 навчається у Рівненській гімназії «Гармонія» Рівненської міської ради, що підтверджується довідкою №01-24 від 17.09.2021. Також із вказаної довідки вбачається, що освітнім закладом надаються ОСОБА_5 додаткові освітні послуги в сумі 690 грн. щомісячно, у зв`язку з чим позивачкою понесено додаткові витрати на оплату освітніх послуг у розмірі 5111,00 грн., з них: за період з вересня 2021 по лютий 2022 року - 4090,00 грн., та за період з вересня по жовтень 2022 року у розмірі 1021,00 грн. Підсумовуючи вище викладене, позивачкою понесено додаткових витрат на навчання, лікування та розвиток здібностей спільної із відповідачем дитини у розмірі 34573,00 грн.

Ухвалою суду від 10 листопада 2022 року прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі.

03січня 2023року відповідачемподано відзивна позовнузаяву,в якомувін вказує,що вимогипозивачки єбезпідставними,твердження пройого працевлаштування голослівним, оскільки на даний час він є безробітним та матеріальне становище з моменту розірвання шлюбу не покращилось, додаткових доходів він не має, жодного рухомого чи нерухомого майна ним придбано не було. Зазначає, що після розлучення позивачка постійно чинила йому перешкоди у спілкуванні з дитиною, не допускала відповідача до квартири де проживає син. Саме тому ОСОБА_2 змушений був звертався до Служби у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради із заявою про встановлення йому графіку побачень із дитиною. Відтак розпорядженням міського голови №626-р від 26.07.2016 відповідачу було встановлено дні та години зустрічі з сином. Відповідач у своєму відзиві вказує, що позивачка і надалі продовжувала перешкоджати бачитись йому з дитиною, у зв`язку з чим ним було подано позов до Рівненського міського суду Рівненської області про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільного спілкування з ОСОБА_5 , рішенням від 15.05.2017 у справі № 569/12409/16-ц було ухвалено зобов`язати ОСОБА_1 не перешкоджати відповідачу по справі брати участь у вихованні та вільному спілкуванні, а також визначено відповідні способи участі у спілкуванні з малолітнім сином. Незважаючи на описані обставини позивачка і надалі чинить ОСОБА_2 перешкоди у спілкуванні з дитиною.

Відповідач також вказує, що Рівненським міським відділом державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) проводиться індексація розміру аліментів визначених судом у твердій грошовій сумі відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, враховуючи вищевказані Зміни та положення Закону України від 17.05.2016 «Про внесення змін до деяких законів України щодо індексації розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі». Статтею 192 Сімейного кодексу України закріплено вичерпний перелік обставин, які можуть бути підставою для зміни розміру аліментів. Належних та допустимих доказів наявності обставин погіршення матеріального стану, стану здоров`я, зміни сімейного стану дитини сторін, інших обставин, які відповідно до ст. 192 СК України є підставою для зміни способу стягнення аліментів та їх розміру, а також доказів наявності у відповідача відповідного доходу для визначення розміру аліментів в частці від такого доходу позивачкою не надано. Щодо додаткових витрат зазначає, що позивачка не зверталась до нього з проханнями про додаткові витрати на сина, не погоджувала з ним освітні заклади в яких навчався та навчається син та додаткові гуртки що відвідує дитина, не повідомляла про необхідність лікування дитини, наявність у дитини будь-яких діагнозів (в тому числі тих які стосуються стоматологічних проблем сина), не повідомляла про будь-які проблеми зі здоров`ям дитини. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

04 січня 2023 року предстаник позивачки подала до суду відповідь на відзив, в якій зазначає про безпідставність та неправдивість тверджень відповідача про те, що її довірителька чинить перешкоди ОСОБА_2 у спілкуванні з дитиною, просить вимоги позовної заяви задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні предстаник позивачки підтримала позовні вимоги, просила позов задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши думку сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Сторони у справі перебували у зареєстрованому шлюбі.

Згідно з рішенням Рівненського міського суду Рівненської області у справі№569/236/17 від 16.06.2017, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано, дитину - ОСОБА_5 залишено з матір`ю, встановлено аліменти на утримання дитини в твердій грошовій сумі у розмірі 850,00 грн. щомісячно, починаючи з 06.01.2017 до досягнення дитиною повноліття.

Від шлюбу мають дитину, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого Відділом ДРАЦС Рівненського міського управління юстиції 16.04.2015, актовий запис №962.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 15.05.2017 у справі № 569/12409/16-ц було ухвалено зобов`язати ОСОБА_1 не перешкоджати відповідачу по справі брати участь у вихованні та вільному спілкуванні, а також визначено відповідні способи участі у спілкуванні з малолітнім сином.

Щодо зміни способу стягнення аліментів на дитину, суд звертає увагу, що за змістом ст.180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Так, ст.192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Враховуючи зміст ст.181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч.3 ст.181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.181,192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Такий висновок також узгоджується із правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 5 лютого 2014 року у справі № 6-143цс-13.

Як встановлено судом, розмір аліментів, які стягуються з відповідача на утримання спільної з позивачкою дитиною, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було визначено у розмірі 850 грн. щомісячно та до досягнення дитиною повноліття.

Разом з тим, статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» передбачено, що для дітей віком від 6 до 18 років з 1 січня року прожитковий мінімум становить 2618 грн., з 1 липня 2744 грн., з 1 грудня 2833 грн.

Вирішуючи питання про зміну способу стягнення та розмір аліментів, які мають бути стягнуті в даному випадку з відповідача на користь позивачки, суд враховує, що право обрання того чи іншого способу стягнення аліментів (у частці від доходу або у твердій грошовій сумі), якщо останні вже визначені початково судовим рішенням, належить одержувачу аліментів.

Суд погоджується із мотивами, зазначеними у позовній заяві, враховуючи пріоритетність прав дитини, що аліменти в розмірі 850 грн. на дитину є недостатніми та не відповідають нормам чинного законодавства.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Суд звертає увагу, що положенням Цивільно-процесуального кодексу визначено, що аліменти у розмірі 1/4 частини доходів можуть бути стягнуті судом у порядку наказного (безспірного) провадження, що є фактичним законодавчим визначенням оптимального і звичайно прийнятого розміру аліментів на одну дитину.

Визначаючи розмір аліментів, суд виходить з принципу справедливості та розумності, враховує стан здоров`я дитини сторін та відповідача, необхідність забезпечення дитині належного рівня утримання, а також бере до уваги, що обов`язок утримувати неповнолітню дитину є обов`язком як батька, так і матері, та вважає необхідним змінити спосіб стягнення аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 на підставі рішення Рівненського міського суду від 16.06.2017 у справі № 569/236/17 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з твердої грошової суми на 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття.

Така зміна способу стягнення аліментів буде відповідати інтересам всіх учасників даних правовідносин та засадам справедливості, добросовісності та розумності.

При цьому доводи відповідача про те, що останній є безробітним та матеріальне становище з моменту розірвання шлюбу в нього не покращилось, додаткових доходів він не має, не заслуговують на увагу, оскільки батько зобов`язаний вживати всіх необхідних заходів із метою отримання законних джерел для забезпечення гідних умов проживання й розвитку дитини, оскільки він не є непрацездатною особою та має задовільний стан здоров`я. Це відповідає інтересам дитини та захищає її права.

Відповідно до п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» у разі задоволення судом вимоги про зміну розміру аліментів новий розмір аліментів сплачується з дня набрання рішенням законної сили.

Щодо вимоги позивачки про стягнення додаткових витрат на дитину, суд зазначає таке.

У зв`язку з необхідністю стоматологічного втручання для лікування зубів Нещерет данила ОСОБА_8 , через гостру біль в зубі, що також викликала підвищену температуру, позивачка зверталася до стоматолога ФОП ОСОБА_9 .

Згідно з медичною карткою стоматологічного хворого ОСОБА_5 стоматологом було визначено діагноз, рекоменадції щодо лікування дитини та також опис проведеного лікування.

Згідно фінансового звіту ФОП ОСОБА_9 вартість наданих стоматологічних послуг за 23.09.2021 склала 1000, 00 грн, за 27.09.2021 - 9700, 00 грн, які були оплачені позивачкою,що стверджується квитанціями від 23.09.2021 №0.02277952297.1 та від 27.09.2021 №0.0.2282105649.1.

Отже, позивачкою були понесені додаткові витрати за стоматологічні послуги в сумі 10 700 грн.

Крім того, згідно довідки № 169 від 01.11.2021, виданої директором дитячого садка-закладу дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу №12 художньо-естетичного напрямку Рівненської міської ради, ОСОБА_7 з 12.09.2017 по 13.07.2021 відвідував даний заклад.

Позивачкою було понесено витрати за навчання дитини у згаданому закладі дошкільної освіти за період з 12.09.2017 по 13.07.2021 у розмірі 7686,00 грн. та за харчування дитини за вказаний період у розмірі 9376,00 грн.

Згідно довідки № 01-24/191 від 17.09.2021, виданої директором Рівненської гімназії «Гармонія» Рівненської міської ради, з вересня 2021 року ОСОБА_5 навчається в даному закладі. Освітнім закладом надаються ОСОБА_5 додаткові освітні послуги в сумі 690 грн. щомісячно, у зв`язку з чим позивачкою понесено додаткові витрати на оплату освітніх послуг у розмірі 5111,00 грн., з них: за період з вересня 2021 по лютий 2022 року - 4090,00 грн., та за період з вересня по жовтень 2022 року у розмірі 1021,00 грн.

Відповідно до довідки, виданої керівником секції спортивного клубу «Будокан» (Громадська організація «Рівненська обласна федерація Кікбоксингу «ВТКА БУДОКАН» код ЄДРПОУ 38176125), ОСОБА_7 відвідує заняття з кікбоксингу в даному закладі з 01.09.2022, а також за його відвідування оплачено матір`ю ОСОБА_1 абонемент вартістю 850 грн. за відвідування секції у вересні 2022 року, та 850 грн. за відвідування секції у жовтні 2022 року.

Обставини щодо понесення таких витрат позивачкою сторонами не оспорюються.

Суд зазначає, що будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція про права дитини), держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з частиною першоюстатті 8 Закону України «Про охорону дитинства»кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

За змістомстатті 180 СК Українибатьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Одним із різновидів аліментних зобов`язань між батьками і дітьми є зобов`язання батьків брати участь у додаткових витратах на дитину (частина першастатті 185 СК України): той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається у цій статті. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв`язку з розвитком певних її здібностей. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку.

Наявність фактично понесених або передбачуваних додаткових витрат має довести особа, яка заявляє позовні вимоги про їх стягнення.

У постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 6-1489цс17 зроблено висновок, щоСК Українивиходить з принципу рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого.

У постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 183/1679/17 (провадження № 61-21662св18), від 12 грудня 2019 року у справі № 756/4947/17-ц (провадження № 61-47858св18), від 01 квітня 2020 року у справі № 521/16268/18 (провадження № 61-20458св19), від 08 грудня 2021 року у справі № 607/12170/20 (провадження № 61-17663св21) викладено правові висновки про те, що особливі обставини, яких стосуєтьсястаття 185 СК України, можуть бути зумовлені як негативними фактами (хворобами), так і позитивними фактами.

Виходячи із аналізустатті 185 СК Українита встановлених обставин справи, суд вважає, що позивачкою додаткових витрат на дітей, а саме: придбання сенсору ОСОБА_10 для вимірування рівня цукру в крові та стоматологічні послуги є тими особливими обставинами, щодо яких передбачено стягнення додаткових витрат з батьків на утримання дитини, відповідно до положеньстатті 185 СК України.

За частиною другоюстатті 185 СК України,розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Суд враховує, що відповідач є працездатним, має задовільний стан здоров`я, інших дітей не має, аліменти не сплачує нікому, тільки на користь спільної з позивачкою дитини, отже, відповідач має можливість оплатити половину додаткових витрат на дитину. Окрім того, виходячи із вимог закону, участь у додаткових витратах на дитину є не правом, а обов`язком батька (матері) незалежно від сплати ним (нею) аліментів і закон не передбачає можливості повного звільнення особи від участі в таких витратах, а обставини, що мають істотне значення, враховуються лише при визначенні судом розміру участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору.

Таким чином, встановивши наявність у позивачки, з якою проживає малолітній син, особливих обставин у додаткових витратах, суд з урахуванням обставин, що мають істотне значення (розвиток здібностей дітей, стан здоров`я; матеріального стану позивача та відповідача (який є працездатним, має задовільний стан здоров`я) дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки половини понесених позивачкою додаткових витрат за стоматологічні послуги в сумі 5 350 грн.

Водночас, щодо додаткових витрат позивачки на дитину за навчання та харчування у дитячому садку-закладу дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу №12 художньо-естетичного напрямку Рівненської міської ради, за навчання та отримання додаткових освітніх послуг у Рівненській гімназії «Гармонія» Рівненської міської ради, а також за відвідування секції спортивного клубу «Будокан» судом враховується, що наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

До таких правових висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 13.09.2017 року у справі № 6-1489цс17.

Оскільки тягар доказування покладено на позивача, то заявляючи додаткові витрати, позивач в будь-якому випадку повинен їх обґрунтувати та надати беззаперечні докази на їх підтвердження. Дані додаткові витрати, на відміну від аліментів, мають бути викликані саме особливими обставинами.

Тобто, якщо стягнення аліментних зобов`язань викликане необхідністю дитини у харчуванні, одязі та забезпеченні елементарних умов життя, то додаткові витрати заявляються саме у зв`язку з хронічними або разовими проблемами зі здоров`ям дитини, або у разі обставин, які пов`язані з розвитком здібностей дитини.

Тому, заявляючи вимоги про одноразове стягнення додаткових витрат на дитину, необхідно надати докази усієї суми фактично понесених витрат, в той час, як заявляючи про періодичні або постійні витрати, позивач повинен довести їх необхідність.

Слід зазначити, що матеріали справи не містять доказів того, що позивачка погоджувала з батьком додаткові витрати на дитину у вигляді оплати його навчання та харчування у дитячому садку, навчання та отримання дитиною додаткових освітніх послуг у гімназії, а також відвідування дитиною секції спортивного клубу.

Суд не знаходить підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки таких додаткових витрат на дитину, оскільки позивачкою в порушення вимог ст. 81 ЦПК України не надано жодного доказу того, що дитина навчається в гімназії, отримує додаткові освітні послуги та відвідує секціюспортивного клубусаме внаслідок існування здібностей, а не для простого вивчення програми шкільного предмету та покращення стану здоров`я.

Крім того, відповідно до Порядку здійснення органами опіки і піклування контролю за цільовим витрачанням аліментів на дитину, затвердженим наказом Мінсоцполітики України № 1713 від 15 листопада 2018 року, при перевірці цільового використання аліментів, у разі, якщо розмір аліментів, що сплачується на дитину, не перевищує розміру двох прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку (на кожну дитину), оцінюється рівень забезпечення базових потреб дитини, а саме: забезпечення харчуванням, необхідними ліками у разі потреби, одягом та взуттям відповідно до сезону, іграшками та іншими засобами для розвитку та навчання дитини відповідно до її віку.

Суд вважає, що навчання та харчування дитини, зокрема і у звичайному закладі дошкільної освіти відноситься до базових потреб дитини і не пов`язане із розвитком здібностей чи специфічним лікуванням дитини, тобто, не відноситься до особливих обставин, визначених ст. 185 СК України щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину.

Правова позиція в частині того, що харчування дитини не належить до додаткових витрат, підтверджується також висновком Верховного Суду, який викладено у постанові від 01 квітня 2019 року у справі № 233/3518/17 із аналогічних правовідносин, згідно якої наявність таких додаткових витрат має довести той з батьків, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини в якості аліментів.

Позивачкою не доведено, що такі витрати не будуть покриватися за рахунок аліментів, які сплачуватиме відповідач на утримання дитини.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Згідно зі статтею 80 ЦПК України,достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Аналізуючи зібрані у справі докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягнення витрати по сплаті судового збору за позовну вимогу про зміну способу стягнення аліментів в сумі 992, 40 грн. Крім того, на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати по сплаті судового збору за позовну вимогу про стягнення додаткових витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 307, 14 грн (5 350, 00 грн*992, 40 грн/17 286, 50 грн). За наведеного, з ОСОБА_2 підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору на загальну суму 1 299, 54 грн.

Керуючись ст.10, 12, 81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 354-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів та стягнення додаткових витрат на дитину задовольнити частково.

Змінити спосіб стягнення аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 на підставі рішення Рівненського міського суду від 16.06.2017 у справі № 569/236/17 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з твердої грошової суми на 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , одноразово в сумі 5 350 (пять тисяч триста п`ятдесят) грн 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 1 299 (одна тисяча двісті дев`яносто дев`ять) гривні 54 копійки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

позивачка: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );

відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Повне судове рішення складене та підписане 23.01.2023.

Суддя Левчук О. В.