Постанова

від 15.06.2023 по справі 569/15717/22

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2023 року

м. Рівне

Справа № 569/15717/22

Провадження № 22-ц/4815/451/23

Рівненський апеляційний суд :

в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :

головуючий: Боймиструк С.В.,

судді: Гордійчук С.О., Шимків С.С.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 18 січня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну способу стягнення аліментів та стягнення додаткових витрат на дитину,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2022року ОСОБА_2 звернулася до Рівненського міського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить змінити спосіб стягнення аліментів, що визначений рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 16.06.2017 по справі №569/236/17 шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання спільного неповнолітнього сина - ОСОБА_3 у в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття, а також стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 додаткові витрати на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 у розмірі 17 286, 50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14.11.2014 між сторонами було укладено шлюб, який зареєстровано відділом реєстрації актів цивільного стану Рівненського міського управління юстиції, про що в книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис №1771. За час перебування у шлюбі в позивачки та відповідача народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 16.06.2017 Рівненським міським судом Рівненської області по справі №569/236/17 винесено рішення, згідно з яким шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 припинено, дитину - ОСОБА_3 залишено з матір`ю, встановлено аліменти на утримання дитини в твердій грошовій сумі у розмірі 850,00 грн. щомісячно, починаючи з 06.01.2017 до досягнення дитиною повноліття. Позивачка вказує, що син по досягненню 6 років пішов до першого класу школи у 2021 році, дитина потребує більших витрат на матеріальне забезпечення, розвиток, освіту, що потягнуло зміну матеріального становища дитини.

Також, позивачка просить стягнути додаткові витрати на дитину з відповідача, оскільки в 2021 році зверталась до стоматолога з сином і понесла значні витрати у зв`язку з цим. Натомість відповідач ніяк не долучився до сплачення вартості послуг стоматолога. Згідно з фінансовим звітом ФОП ОСОБА_4 вартість наданих стоматологічних послуг за 23.09.2021 склалда 1000,00 грн., за 27.09.2021 - 9700,00 грн., їх оплата підтверджується дублікатами чеків, що подаються разом із позовною заявою. Крім цього, оскільки спільна з відповідечем дитина має здібності для зайняття спортом та виявлила бажання їх розвивати, з метою забезпечення загального фізичного розвитку сина, що позитивно впливає на стан здоров`я, ОСОБА_3 з 01.09.2022 почав відвідувати спортивну секцію - заняття з кікбоксингу у спортивному клубі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (Громадська організація «Рівненська обласна федерація Кікбоксингу «ВТКА БУДОКАН» код ЄДРПОУ 38176125). За відвідування таких занять ОСОБА_3 у вересні та жовтні 2022 року позивачкою сплачено по 850 грн. за кожен місяць відповідно, що підтверджується довідками. ОСОБА_5 з 12.09.2017 по 13.07.2021 відвідував дитячий садок - заклад дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу №12 художньо-естетичного напрямку Рівненської міської ради, що посвідчується довідкою №169 від 01.11.2021. Позивачкою понесено витрати за навчання дитини у згаданому закладі дошкільної освіти за період з 12.09.2017 по 13.07.2021 у розмірі 7686,00 грн. та за харчування дитини за вказаний період у розмірі 9376,00 грн. З вересня 2021 року ОСОБА_3 навчається у Рівненській гімназії «Гармонія» Рівненської міської ради, що підтверджується довідкою №01-24 від 17.09.2021. Також із вказаної довідки вбачається, що освітнім закладом надаються ОСОБА_3 додаткові освітні послуги в сумі 690 грн. щомісячно, у зв`язку з чим позивачкою понесено додаткові витрати на оплату освітніх послуг у розмірі 5111,00 грн., з них: за період з вересня 2021 по лютий 2022 року - 4090,00 грн., та за період з вересня по жовтень 2022 року у розмірі 1021,00 грн. Підсумовуючи вище викладене, позивачкою понесено додаткових витрат на навчання, лікування та розвиток здібностей спільної із відповідачем дитини у розмірі 34573,00 грн.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 18 січня 2023 року позов задоволено частково.

Змінено спосіб стягнення аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на підставі рішення Рівненського міського суду від 16.06.2017 у справі № 569/236/17 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з твердої грошової суми на 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 додаткові витрати на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , одноразово в сумі 5 350 (п`ять тисяч триста п`ятдесят) грн.. 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

У поданій на вказане рішення апеляційній скарзі ОСОБА_1 , вважає його незаконним та необґрунтованим, прийнятим за неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, без повного та всебічного дослідження доказів.

Зазначає, що позивач не надала суду жодних доказів у підтвердження обґрунтованості своїх вимог про зміну способу стягнення аліментів та визначений нею розмір аліментів.

Вказує, що судом було встановлено обставини щодо стану його здоров`я та працевлаштування без належних доказів.

Стверджує, що офіційно не працює, має мінливий дохід, сімейний та матеріальний стан не змінювався, як і стан здоров`я дитини ОСОБА_3 . Тобто підстави для зміни розміру аліментів відсутні.

Посилаючись на висновок ВП ВС у постанові від 04.03.2020 року у справі №682/3112/18 зауважує, що зміна законодавцем мінімального розміру аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до статті 192 СК України, а є підставою для зміни мінімального розміру аліментів, зазначених у виконавчому листі у процедурі виконання та стягнення аліментів та враховується під час визначення суми аліментів або заборгованості.

Вважає, що рішення суду мотивоване неактуальними постановами Верховного Суду.

Також доводить, що стягуючи 5350 гривень, суд виходив із витрат щодо придбання сенсору для вимірювання цукру в крові. Однак, позивач таких вимог не заявляла та не надавала відповідних доказів його вартості. Крім того вказує, що заявлені витрати не є додатковими в розумінні сімейного законодавства.

На підставі викладеного просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

В поданому на апеляційну скаргу відзиві, представник позивача доводи викладені в ній не визнає, вважає її необґрунтованою, просить залишити без задоволення, а рішення місцевого суду без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно із ч. 1ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що сторони у справі перебували у зареєстрованому шлюбі.

Від шлюбу мають дитину, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого Відділом ДРАЦС Рівненського міського управління юстиції 16.04.2015, актовий запис №962.

Згідно з рішенням Рівненського міського суду Рівненської області у справі№569/236/17 від 16.06.2017, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано, дитину - ОСОБА_3 залишено з матір`ю, встановлено аліменти на утримання дитини в твердій грошовій сумі у розмірі 850,00 грн. щомісячно, починаючи з 06.01.2017 до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 15.05.2017 у справі № 569/12409/16-ц було ухвалено зобов`язати ОСОБА_2 не перешкоджати відповідачу по справі брати участь у вихованні та вільному спілкуванні, а також визначено відповідні способи участі у спілкуванні з малолітнім сином.

Відповідно до ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Згідно зі ст. ст. 150, 180 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Відповідно до вимог ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України.

Відповідно до ч.3 ст.181 СК України, за рішеннямсуду коштина утриманнядитини (аліменти)присуджуються участці віддоходу їїматері,батька абоу твердійгрошовій суміза виборомтого збатьків абоінших законнихпредставників дитини,разом зяким проживаєдитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Отже вказаною нормою закріплено законне право стягувача аліментів змінювати спосіб стягнення при цьому відсутні обмеження чи імперативні заборони в законі, щодо можливого збільшення розміру аліментів при такій зміні та не обумовлюється зміною матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із сторін.

Тому доводи апелянта про недоведеність підстав для зміни способу стягнення аліментів не заслуговують на увагу.

Суд першої інстанції, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку, а також, врахувавши обставини справи, обґрунтовано виходив з наявності підстав для зміни способу стягнення з відповідача аліментів на утримання неповнолітньої дитини, з твердої грошової суми на 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він узгоджуються з нормами сімейного кодексу та обставинами справи.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , що позивачем не доведені обставини, зазначені нею в позовній заяві, не заслуговують на увагу та висновків суду не спростовують.

Позивачкою долучено достатньо належних доказів витрат на дитину, що спрямовані на забезпечення її потреб, зокрема початок навчання в 1-ому класі школи та отримання додаткових освітніх послуг (а.с. 12), відвідування спортивних секцій (а.с.22,23), при цьому загальновідомим є той факт, що з дорослішанням дитини її інтереси та фізичний розвиток потребують відповідного харчування та матеріального забезпечення, які є базовими потребами.

Також загальновідомою є та обставина, що економіко-фінансова обстановка у державі є нестабільною, та такою де постійно має місце підвищення вартості життя. Хоч держава і визначила мінімально прожитковий мінімум, але за існуючих цін на товари споживання, він є далеко недостатнім для утримання дитини, зокрема для забезпечення її життєдіяльності, харчування, проживання, придбання засобів для навчання та їх оплати.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Твердження апелянта про відсутність доказів його матеріального стану та стану його здоров`я також не заслуговують на увагу, оскільки відсутність офіційного заробітку не свідчить про цілковиту відсутність доходів, а доводити, що стан здоров`я або ж інші обставини не дозволяють відповідачу сплачувати аліменти у визначеному розмірі повинен сам відповідач.

Також колегія суддів враховує, що стягнення 1/4 доходів відповідача не є надмірно обтяжливим тягарем, оскільки саме такий розмір визначений самим законодавцем для однієї дитини для стягнення аліментів у безспірному порядку (ст. 161).

В даній категорії справ суд повинен виходити з найкращих інтересів дитини про що неодноразово наголошувалось в документах європейських та міжнародних інституцій і Верховним Судом та враховано при прийнятті оскаржуваного рішення.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно із вимогами частини першої статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Відповідно до вимог частини другої статті 185 СК України, розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Пленум Верховного Суду України у постанові від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» у пункті 18 звернув увагу судів на те, що до передбаченої статті 185 СК України участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.

Тлумачення відповідних норм закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставиниможуть бутизумовлені,як негативними(хвороба),так іпозитивними фактами(схильністьдитини домузики,що потребуєкупівлі музичногоінструменту,або допевного видуспорту,що вимагаєдодаткових матеріальнихвитрат,або дитинапотребує оздоровленнята відпочинкубіля морячи нагірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні.

Наявність таких обставин підлягає доведенню особою, яка пред`явила такий позов.

При цьому, вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.

Такі висновки та підхід до застосування норм, що регулюють розподіл додаткових витрат між батьками дитини висловлені зокрема у Постанові ВС від 19.04.2023 року у справі 760/10847/20-ц. Відповідно доводи апелянта про неактуальність застосованої судової практики є хибними.

Повертаючись до необхідності оцінювати наявні докази особливих обставин, що зумовили додаткові витрати на дитину слід виходити з того, що необхідністю стоматологічного втручання для лікування зубів ОСОБА_3 став гострий біль в зубі, підвищена температура.

Згідно з медичною карткою стоматологічного хворого ОСОБА_3 стоматологом було визначено діагноз, рекоменадції щодо лікування дитини та також опис проведеного лікування.

Тобто місцевим судом вірно встановлено, що необхідність витрат була зумовлена хворобою дитини, яка потребувала невідкладного лікування.

Згідно фінансового звіту ФОП ОСОБА_6 вартість наданих стоматологічних послуг за 23.09.2021 склала 1000, 00 грн., за 27.09.2021 - 9700, 00 грн., які були оплачені позивачкою,що стверджується квитанціями від 23.09.2021 №0.02277952297.1 та від 27.09.2021 №0.0.2282105649.1.

Отже правильним є висновок місцевого суду, що позивачкою були понесені додаткові витрати за стоматологічні послуги в сумі 10 700 грн.

Всі інші витрати, які просила стягнути позивач, суд розцінив як такі, що не можуть бути віднесені до додаткових та стягнув з відповідача лише 1/2 за стоматологічні послуги (5350 гривень). При цьому у фінансовому звіті стоматолога ФОП ОСОБА_6 відсутні відомості про сенсор для вимірювання цукру в крові.

Таким чином є хибними доводи апеляційної скарги про необґрунтованість стягнення суми додаткових витрат на дитину.

Вказаним рішенням суд забезпечив баланс обов`язків батьків щодо утримання спільної дитини сторін.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, а зводяться лише до переоцінки та перевстановлення обставин.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, п.1 ч.1 ст. 374, 375, 381, 382, 384, п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 18 січня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Головуючий: С.В. Боймиструк

Судді: С.О. Гордійчук

С.С. Шимків