Ухвала

від 23.01.2023 по справі 910/5578/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

про зупинення провадження у справі

"23" січня 2023 р. Справа№ 910/5578/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Агрикової О.В.

Коробенка Г.П.

розглядаючи у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" та Державної казначейської служби України

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2022

у справі №910/5578/22 (суддя Турчин С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент"

до Державної казначейської служби України

про стягнення 53845,82 грн,

УСТАНОВИВ:

У липні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" (далі - позивач) звернулось у Господарський суд міста Києва з позовом до Державної казначейської служби України (далі - відповідач) про стягнення 53845,82 грн компенсації за порушення права на виконання судового акту в розумний строк, у тому числі: 588,00 грн - три проценти річних, 3257,82 грн втрат коштів він інфляції та 50 000,00 грн немайнової шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Господарського суду Запорізької області від 02.07.2020 у справі №908/3103/19, яке набрало законної сили 16.11.2020, з Державного бюджету України на користь позивача було стягнуто немайнову шкоду у розмірі 12334,00 грн, однак у встановлений строк відповідач рішення суду не виконав і фактичне перерахування коштів відбулось лише 21.06.2022, тому позивачем нараховані три проценти річних і інфляційні втрати за період з 17.11.2020 по 20.06.2022.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05 жовтня 2022 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" інфляційні втрати у сумі 2195,39 грн та 3% річних у сумі 360,90 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" подало апеляційну скаргу, у якій просить змінити оскаржуване рішення в частині немайнової шкоди та відшкодувати за рахунок держави немайнову шкоду в розмірі 50000грн, завдану бездіяльністю відповідача.

Також не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Державна казначейська служба України подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25 листопада 2022 року було поновлено позивачу строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача, зупинено дію оскаржуваного рішення, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - до 20 грудня 2022 року, сторонам роз`яснено, що апеляційна скарга буде розглянута у письмовому провадженні, без виклику учасників справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08 грудня 2022 року було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача, об`єднано розгляд апеляційних скарг позивача і відповідача у одне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу відповідача - до 27 грудня 2022 року, сторонам роз`яснено, що апеляційна скарга буде розглянута у письмовому провадженні, без виклику учасників справи.

22 грудня 2022 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, у якій він заперечує проти її задоволення.

Розглянувши доводи та аргументи апеляційних скарг, дослідивши обставини справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що провадження у справі підлягає зупиненню з наступних підстав.

Предметом розгляду даного спору є вимоги про стягнення 53845,82грн компенсації за порушення права позивача на виконання судового рішення, яке набрало законної сили, в розумний строк, у тому числі: 588,00 грн - три проценти річних, 3257,82 грн втрат коштів він інфляції та 50 000,00 грн немайнової шкоди.

Позивач вказує, що судове рішення було виконано із значним порушенням встановленого законом строку, через дев`ятнадцять місяців після набрання рішенням законної сили, у зв`язку з чим позивач вказує, що бездіяльністю казначейства йому завдано шкоду та, окрім того, виплату боргу здійснено без встановленої законом компенсації в розмірі трьох процентів річних.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що ним в межах бюджетних призначень та в порядку черговості 30.06.2022 перераховано кошти в розмірі 12334,00 грн на користь позивача, а тому свої зобов`язання щодо виконання рішення суду по справі № 908/3103/19 перед позивачем Державна казначейська служба України виконала в повному обсязі. На переконання відповідача, позивач помилково посилається на Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", оскільки наказ суду виконувався Казначейством за рахунок бюджетної програми КПКВК 3504030 "Відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб". Також вказував, що Казначейством було вжито всіх передбачених законодавством заходів, спрямованих на виконання рішення суду, тому підстави для стягнення немайнової шкоди відсутні.

Згідно зі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Бруманеску проти Румунії" дійшов висновку про те, що принцип правової визначеності є одним із фундаментальних аспектів верховенства права, і для того, щоб судове рішення відповідало вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно, щоб воно було розумно передбачуваним. Отже, забезпечення єдності судової практики є нічим іншим, як реалізацією принципу правової визначеності.

У той же час, при розгляді апеляційних скарг встановлено, що на даний час між цими ж сторонами існує декілька аналогічних спорів, зокрема Верховним Судом розглядаються касаційні скарги ТОВ "Технохімреагент" та Державної казначейської служби України у справі №910/479/21 і ухвалою Верховного Суду від 18.01.2023 було зупинено касаційне провадження до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у справі №420/2411/19.

Так, передаючи справу №420/2411/19 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду виходив з того, що для вирішення спору у цій справі необхідно з`ясувати чи підлягає застосуванню частина друга статті 625 ЦК України до спірних правовідносин в аспекті стягнення на користь позивача компенсації інфляційних втрат, спричинених тривалим невиконанням остаточного судового рішення Казначейством та чи можливо безпосередньо застосувати практику ЄСПЛ для стягнення суми грошових коштів з урахуванням індексу інфляції у подібних правовідносинах та яке рішення необхідно вважати остаточним з метою визначення періоду такого прострочення.

В ухвалі Верховного Суду від 18.01.2023 у справі №910/479/21 вказано, що оскільки подібні спори щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат з підстав тривалого невиконання Казначейством рішень судів розглядаються в порядку цивільного, господарського і адміністративного судочинства, на думку колегії судів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, насамперед постає потреба у вирішенні питання предметної юрисдикції цих правовідносин, віднесення цієї категорії справ до юрисдикції адміністративного чи господарського (цивільного) суду.

Частиною 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується з положеннями ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи, при цьому, судам нижчих інстанцій результат вирішення конкретної судової справи.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 Господарського процесуального кодексу України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

У цьому випадку, згідно з приписами п. 11 ч. 1 ст. 229 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі зупиняється до закінчення перегляду в касаційному порядку.

З метою забезпечення єдності судової практики, враховуючи те, що питання стягнення 3% річних та інфляційних втрат з підстав тривалого невиконання Казначейством рішень судів, тобто питання, яке розглядається Великою Палатою Верховного Суду в межах справи №420/2411/19 та становить виключну правову проблему, апеляційний господарський суд вважає необхідним запинити провадження у даній справі до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №420/2411/19 та вирішення питання про застосування норм права у подібних правовідносинах.

Керуючись ст.ст. 228, 229, 234 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Зупинити апеляційне провадження у справі до закінчення перегляду судовою палатою для розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №420/2411/19 та оприлюднення повного тексту судового рішення ухваленого за результатами такого розгляду.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді О.В. Агрикова

Г.П. Коробенко