Постанова

від 12.01.2023 по справі 905/2304/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2023 року м. Харків Справа № 905/2304/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Бородіна Л.І. , суддя Здоровко Л.М.

за участі секретаря судового засідання Фурсової А.М.

за участі представників:

позивача - Оксень А.В., адвокат

відповідача Гайдак О.В., адвокат

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Високовольтне обладнання, м. Дружківка, Донецька область (вх. №991 Д/2)

на рішення Господарського суду Донецької області від 19.08.2022 у справі №905/2304/21 (суддя Макарова Ю.В., повний текст рішення складено та підписано 19.08.2022)

за позовом Акціонерного товариства Українська залізниця, м. Київ, в особі філії Центр забезпечення виробництва Акціонерного товариства Українська залізниця, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Високовольтне обладнання, м. Дружківка, Донецька область

про стягнення штрафних санкцій у розмірі 279 018,21грн,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2021 року Акціонерне товариство Українська залізниця в особі філії Центр забезпечення виробництва Акціонерного товариства Українська залізниця звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Високовольтне обладнання про стягнення штрафних санкцій у розмірі 279 018,21 грн, з яких: 249 113,68 грн штраф, 29 904,53 пеня.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо вчасної поставки товару за договором поставки №ЦЗВ-07-00221-01 від 13.05.2021.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 20.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/2304/21; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено відповідачу строк до 12.01.2022 (з урахуванням поштового пробігу) для подання через канцелярію суду відзиву на позов.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 19.08.2022 у справі №905/2304/21 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Високовольтне обладнання (84205, Донецька область, місто Дружківка, вулиця Ростовська, будинок 1-А, код ЄДРПОУ 43095609) на користь Акціонерного товариства Українська залізниця (03150, місто Київ, вулиця Єжи Гедройця, будинок 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі філії Центр забезпечення виробництва Акціонерного товариства Укрзалізниця (03049, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 11/15; код ЄДРПОУ 40081347) штраф у розмірі 249 113,67 грн, пеню в розмірі 27466,15 грн, судовий збір у розмірі 4 148,69 грн.

В частині стягнення штрафу у розмірі 0,1 грн та пені у розмірі 2438,38 грн відмовлено.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції виходив з обставин, якими встановив, що 13.05.2021 між філією Центр забезпечення виробництва Акціонерного товариства Українська залізниця (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Високовольтне обладнання (постачальник) укладено договір поставки №ЦЗВ-07-00221-01 (далі - договір). За приписами п.1.1 договору постачальник зобов`язався поставити та передати у власність, а замовник прийняти та оплатити продукцію, найменування, марка й кількість якої зазначалась в специфікації до договору. Разом з тим, як було встановлено судом, поставка спірної продукції на суму 1 660 757,82 грн була здійснена відповідачем з простроченням обумовлених договором строків поставки. Визнавши встановленим факт поставки продукції з простроченням строку, визначеного у договорі, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача фінансових санкцій, обумовлених договором, а саме, штрафу та пені, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум.

Відповідач із вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення Господарського суду Донецької області від 19.08.2022 у справі №905/2304/21 скасувати. Прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в частині стягнення пені. Зменшити розмір неустойки у вигляді штрафу за порушення строку поставки продукції за договором №ЦЗВ-07-00221-01 від 13.05.2021 з 190 323,00 грн до 95 162,00 грн, тобто до 50% від нарахованої суми штрафу. Вирішити питання судових витрат.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу відповідач зазначає, що у ціновій пропозиції від 03.04.2021 підприємством було зазначено, що максимальний місячний обсяг продукції, який має поставити відповідач становить 6000 шт. Позивач із вказаною ціновою пропозицією був ознайомлений в момент прийняття рішення про визначення переможця та погодився на її умови. Вказане обмеження у розмірі поставки викликано технологічним циклом виробництва продукції заводами-виробниками. Не зважаючи на вказану умову, позивач 02.08.2021 засобами поштового зв`язку направив рознарядку на відвантаження продукції у кількості 7 281 шт., що є значно більше, ніж обсяг продукції, що зазначений у ціновій пропозиції. Про це відповідач повідомив позивача листом №53 від 05.08.2021, в якому просив переглянути умови рознарядки щодо кількості продукції, яку необхідно поставити протягом 30 календарних днів. Також апелянт зазначає, що відповідно до п. 5.3. договору датою поставки продукції вважається дата її прийняття замовником у відділі матеріальних ресурсів м. Фастів філії ЦЗЗ АТ Укрзалізниця, Київська обл., м. Фастів, вул. Шевченко 48, що підтверджується належно оформленою видатковою накладною. Датою відправлення рознарядки від 30.07.2021 №ЦЗВ-20/2411 є 02.08.2021, отже, 30 календарних днів закінчуються 01.09.2021. Таким чином, апелянт вважає, що відповідачем було поставлено продукцію на загальну суму 3 902 550,18 грн у встановлені рознарядкою строки. Протягом вересня 2021 року відповідачем було поставлено продукцію ще на 1 660 757,82 грн, тобто поставка за вказаною рознарядкою виконана відповідачем в повному обсязі. Апелянт у зв`язку з цим вважає, що вартість продукції, поставленої у вересні 2021 року за рознарядкою від 30.07.2021 становить 5 563 308,00 грн - 3 902 550,18 грн = 1 660 757,82 грн. Тому, максимальний розмір штрафу, який може бути нарахований відповідно до умов договору становить 1 660 575,82 грн х 15% = 249 113,67 грн. Разом з тим, судом першої інстанції не враховано, що відповідно до положень тендерної документації у складі тендерної пропозиції подається банківська гарантія. На виконання вказаної умови відповідачем було надано у складі тендерної документації банківську гарантію №8243/21-ГВ від 07.05.2021 на суму 58 790,28 грн. 06.09.2021 позивачем направлено вимогу №ЦЗВ-20/2864 про сплату коштів у розмірі 58 790,28 грн за гарантією та 14.09.2021 вказана сума коштів сплачена банком позивачу, а відповідачем банку. Таким чином, апелянт вважає, що розмір штрафу, який стягнуто рішенням суду не є обґрунтованим враховуючи розмір банківської гарантії в сумі 58 790,28 грн, яка отримана позивачем 14.09.2021. Тому, апелянт вважає, що максимально можлива сума штрафу за договором становить 249 113,67 грн - 58 790,28 грн = 190 323,39 грн.

Також апелянт посилається на положення ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України та зазначає, що приписами наведеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Предметом розгляду у даній справі були відносини щодо стягнення штрафних санкцій за несвоєчасно поставлений товар за договором поставки. Судом встановлено, що відповідач поставив продукцію з простроченням строку, загальна сума поставки товару з простроченням становить 1 660 757,82 грн. Оскільки відповідач не мав перед позивачем грошового зобов`язання, а мав лише зобов`язання щодо поставки товару, апелянт вважає, що до правовідносин не може бути застосовано положення про стягнення пені.

Також в апеляційній скарзі заявник, посилаючись на положення ч.3 ст.551 ЦК України, просить зменшити розмір неустойки у вигляді штрафу за порушення строку поставки продукції. Обґрунтовуючи клопотання, апелянт зазначає, що відповідач був зареєстрований за адресою: Донецька область, м. Дружківка. З початком повномасштабної агресії російської федерації проти України 24 лютого 2022 відповідач фактично припинив діяльність через постійні обстріли та порушення логістичних зв`язків. В подальшому, у березні 2022 року підприємству вдалося частину виробництва та працівників евакуювати до Чернівецької області та розпочати діяльність там. Станом на сьогодні, відповідач не має можливості сплатити одразу всю суму штрафу та продовжити виконання взятих на себе зобов`язань за іншими договорами. Підприємство станом на даний час орендує як складські, так і виробничі приміщення, орендує житло для працівників, які також евакуювалися з Донецької області. Мусить налагоджувати нові логістичні шляхи для постачання сировини та відвантаження готової продукції. Враховуючи викладене, просить суд зменшити розмір неустойки у вигляді штрафу за порушення строку поставки продукції за договором №ЦЗВ-07-00221-01 від 13.05.2021 з 190 323,39 62,00 грн до 95 162,00 грн, тобто до 50% від нарахованої суми штрафу.

Крім того, скаржник просить поновити йому строк для подання доказів у справі, які не були ним надані раніше. Як зазначає апелянт, внаслідок збройної агресії російської федерації відповідач не мав можливості подати їх раніше, а позивач не зазначив про наявність доказів, які безпосередньо впливають на розмір заборгованості. До апеляційної скарги додає цінову пропозицію відповідача на закупівлі, лист-відповідь на рознарядку, копію вимоги позивача до банку - гаранта, копію вимог банка-гаранта до відповідача, копію платіжного доручення на погашення суми гарантії, копію платіжного доручення на перерахунок суми гарантії від гаранта позивачу, копію договору оренди №25 від 01.07.2022 з актом та платіжними дорученнями, копію договору оренди №26 від 01.07.2022 з актом та платіжними дорученнями.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач проти доводів апеляційної скарги заперечує. З приводу доводів апелянта про перевищення позивачем при наданні спірної рознарядки максимального місячного обсягу продукції, яку може поставляти ТОВ «Торговий дім «Високовольтне обладнання» у відповідності до тендерної пропозиції, зазначає, що умовами договору поставки не передбачено жодних обмежень щодо обсягів постачання продукції, що вказуються в рознарядках. У зв`язку із цим, твердження відповідача про відсутність у позивача права виставляти рознарядку на партію товару більш ніж на 6000 шт. вважає такими, що не відповідають дійсним обставинам справи. Також зазначає, що у складі тендерної пропозиції ТОВ «Торговий дім «Високовольтне обладнання» було подано лист-підтвердження «щодо умов проекту договору» (у відповідності до додатку 8 до тендерної документації), де останній попередньо надав згоду з всіма умовами проекту договору (знаходиться у відкритому доступі). Крім того, позивач вважає, що у випадку не погодження з будь-якою умовою проекту договору учасник мав право в порядку ст. 24 Закону України «Про публічні закупівлі» звернутися до замовника за відповідними роз`ясненнями щодо тендерної документації або з вимогою щодо усунення порушення під час проведення процедури закупівлі. Також вважає, що рознарядки позивача у повній мірі відповідали розділу 5 «Умови і строки поставки» до договору поставки, який не містить додаткових застережень стосовно можливої кількості вказаної у рознарядках продукції. Також зазначає, що на виконання умов п. 5.2. договору поставки позивач 30.07.2021 направив відповідачу письмову рознарядку №ЦЗВ-20/2411 на суму 5 563 308,00 грн з ПДВ. Таким чином, за умовами договору відповідач повинен був здійснити поставку всієї партії товару протягом 29 (двадцяти дев`яти) календарних днів але не більше 30 календарних днів з дати письмової рознарядки замовника, а граничний строк поставки всієї обумовленої рознарядкою партії продукції (полімерних ізоляторів у кількості 7281 шт.) настав 29.08.2021.

З приводу клопотання апелянта про зменшення штрафних санкцій, а саме, розміру штрафу, зазначає, що відповідачем не вживались заходи для своєчасного виконання умов договору поставки, при поданні апеляційної скарги не було надано будь-яких доказів, які б свідчили про майновий стан відповідача, не доведено належними та допустимими доказами, що розмір неустойки є надмірно великим у порівнянні зі збитками кредитора, а також те, що розмір належної до стягнення неустойки може дійсно суттєво вплинути на майновий стан ТОВ «Торговий дім «Високовольтне обладнання». Відповідач усвідомлював та повинен був усвідомлювати можливість настання негативних комерційних ризиків здійснення власної господарської діяльності. В процесі розгляду справи не було надано жодного документа, що слугувало б достатнім доказом настання форс-мажорних обставин та наявність обставин для звільнення постачальника від відповідальності за взятими на себе договірними зобов`язаннями.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.11.2022 задоволено клопотання ТОВ Торговий Дім Високовольтне обладнання та поновлено апелянту строк на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ Торговий Дім Високовольтне обладнання на рішення Господарського суду Донецької області від 19.08.2022 у справі №905/2304/21 та призначено справу до розгляду на 08.12.2022. Встановлено сторонам у справі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань, тощо, протягом 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2021 році (згідно дати звернення з позовом 06.12.2021) становив 2270,00 грн, в той же час ціна позову у даній справі є 279 018,19 грн, що становить більше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У зв`язку з цим, керуючись приписами ч. 10 ст. 270 ГПК України розгляд справи вирішено судом здійснювати з повідомленням учасників справи та призначенням судового засідання.

Судове засіданні 08.12.2022 не відбулось у зв`язку із знаходженням судді доповідача Лакізи В.В у відпустці.

Ухвалою суду від 09.12.2022 учасників справи повідомлено про призначення розгляду апеляційної скарги ТОВ Торговий Дім Високовольтне обладнання на рішення Господарського суду Донецької області від 19.08.2022 у справі №905/2304/21 на 12.01.2023. Також вказаною ухвалою було вирішено здійснювати розгляд справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів представників за допомогою сервісу "EASYCON".

В судове засідання 12.01.2023 з`явились представники позивача та відповідача. Представник відповідача просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову в частині стягнення пені відмовити. Зменшити розмір неустойки у вигляді штрафу за порушення строку поставки продукції за договором №ЦЗВ-07-00221-01 від 13.05.2021 з 190 323,00 грн до 95 162,00 грн, тобто до 50% від нарахованої суми штрафу. Представник позивача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах, встановлених статтею 269 ГПК України, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, зважаючи на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи 13.05.2021 Філія Центр забезпечення виробництва Акціонерного товариства Українська залізниця (філія ЦЗВ АТ Укрзалізниця, замовник) та Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Високовольтне обладнання (ТОВ Торговий Дім Високовольтне обладнання, постачальник) уклали договір поставки №ЦЗВ-07-00221-01 (далі договір).

За умовами п.1.1 договору постачальник зобов`язується поставити та передати у власність, а замовник прийняти та оплатити продукцію, найменування, марка й кількість якої вказується в специфікації, що є невід`ємною частиною договору, на умовах, які викладені у цьому договорі.

Найменування продукції: конструкційні матеріали (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 2.4. датою виготовлення продукції: не раніше 01.01.2021.

Згідно п. 4.3. договору, його сума на момент підписання складає 9 798 380,00 грн, крім того ПДВ 20% -1 959 676,00 грн, що разом становить 11758056,00 грн.

Обсяги закупівлі та сума договору може бути змінена замовником у звязку зі зіною реального фінансування та планів замовника. Про зміну обсягів закупівлі замовник повідомляє постачальника шляхом направлення листа (п. 4.5. договору).

У розділі 5 договору сторони визначили строки та умови поставки продукції.

Зокрема, сторони дійшли згоди, що постачальник здійснює поставку продукції автомобільним або залізничним транспортом на умовах СРТ (Перевезення сплачено до..) пункт призначення відділ матеріальних ресурсів м. Фастів філії ЦЗВ АТ Укралізниця, Київська обл., м. Фастів, вул. Шевченко, 48 (відповідно до вимог ІНКОТЕРМС ред. 2010р.)

Вантажовідправником продукції може бути третя особа, зазначена постачальником.

У п.5.2 договору сторони дійшли згоди, що поставка продукції проводиться партіями протягом строку дії договору, тільки після письмової рознарядки замовника, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності замовника до прийому продукції.

Рознарядка надається постачальнику в оригіналі шляхом направлення засобами поштового зв`язку (Укрпошта) цінного листа з описом вкладення та з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та/або направлення сканкопії рознарядки електронним листом із застосуванням електронної пошти (E-mail).

Сторони погодили, що рознарядка вважається отриманою постачальником з дня її відправлення замовником засобами поштового зв`язку (Укрпошта) та/або електронною поштою (E-mail).

Кожна партія продукції постачається протягом 29 (двадцяти дев`яти) календарних днів (але не більше 30 календарних днів) з дати письмової рознарядки замовника, якщо інше не вказано у рознарядці.

Датою поставки продукції вважається дата приймання цієї продукції замовником у відділі матеріальних ресурсів м. Фастів філії ЦЗВ АТ Укрзалізниця, Київська область, м. Фастів, вул. Шевченко, 48, що підтверджується належно оформленою видатковою накладною (п. 5.3. договору).

За умовами п.10.1 договору при порушенні строків постачання постачальник оплачує замовнику штраф у розмірі 15% від суми непоставленої в строк продукції на умовах передбачених п.5.2. цього договору, а за прострочення понад 15 календарних днів додатково стягнення пеня у розмірі 0,1% від суми непоставленої в строк продукції за кожен день прострочення. При цьому постачальник не звільняється від виконання своїх зобов`язань допоставити продукцію, якщо про інше його не попередив письмово замовник.

Строк дії цього договору встановлюється з моменту його підписання сторонами до 31.12.2021, закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від обов`язку виконання у повному обсязі взятих на себе за цим договором зобов`язань щодо поставки та оплати продукції в межах термінів, визначених умовами цього договору (п.13.7 договору).

У якості додатку до договору сторонами була підписана Специфікація №1, у якій вони визначили найменування товару, його кількість та вартість.

30.07.2021 направив на електрону пошту відповідача рознарядку (дозвіл) від 30.07.2021 №ЦЗВ-20/2411 в якій зазначав, що у відповідності до договору поставки №ЦЗВ-07-00221-01 від 13.05.2021 замовник надає дозвіл на відвантаження полімерних ізоляторів кількістю 7281 шт загальною вартістю 5 563 308, 00 грн з ПДВ.

Факт отримання вказаної рознарядки підтверджується відміткою про її отримання постачальником 30.07.2021, що міститься на рознарядці. (а.с. 21).

Також зазначена рознарядка 02.08.2021 була направлена замовником засобами поштового зв`язку на адресу ТОВ ТД Високовольтне обладнання, що підтверджується наявною в матеріалах копією поштової накладної та опису вкладення (а.с. 22).

Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначав, що поставка продукції на суму 1660757,82 грн була здійснена відповідачем із простроченням обумовлених договором строків поставки.

Для врегулювання спору у досудовому порядку позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія №ЦЗВ-20/2793 від 01.09.2021 з вимогою сплати штрафних санкцій у розмірі 834 496,20 грн через неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки продукції за рознарядкою від 30.07.2021 №ЦЗВ-20/2411.

У відповіді на претензію №27-П від 27.09.2021 відповідач вимоги позивача визнав необґрунтованими, надав пояснення щодо підстав неможливості здійснити поставку всього обсягу замовленої продукції, не погодився з розміром заявленого до сплати штрафу. Зокрема, постачальник зазначав, що відповідно до рознарядки від 30.07.2021, постачальник протягом 30 днів здійснив поставку продукції на загальну суму 3 902 550,18 грн. Протягом вересня 2021 року поставлено продукцію ще на суму 1 660 757,82 грн, отже, рознарядка від 30.07.2021 постачальником виконана. Вартість продукції, поставленої за рознарядкою від 30.07.2021 становить 5 563 308,00 -3 902 550,18 грн = 1660757,82 грн, а тому максимальний розмір штрафу може бути нарахований на суму 1 660 757,82 грн (1 660 757,82 грн х 15% = 249 113,67 грн). Також повідомляв замовнику, що замовник скористався правом на використання банківської гарантії та отримав від гаранта 50 00,00 грн в якості компенсації вказаних штрафних санкцій.

12.11.2021 позивач направив на адресу відповідача претензію №ЦЗВ-20/4382 від 12.11.2021, за змістом якої просив відповідача сплатити пеню у розмірі 29 904,53 грн.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за укладений між сторонами договором в частини своєчасної поставки товару, залишення претензій без задоволення, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача штрафу в сумі 249 113,68 грн та пені в сумі 29 904,53 грн.

Рішення господарського суду, яким частково задоволено позовні вимоги позивача є предметом апеляційного оскарження.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Предметом спірних правовідносин сторін у даній справі є матеріально-правові вимоги позивача з приводу несвоєчасного виконання відповідачем умов договору поставки №ЦЗВ-07-00221-01 від 13.05.2021.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 11, статті 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини, які є обов`язковими для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 3, 6, 627 ЦК в Україні діє принцип свободи договору. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суб`єкти господарювання укладають договори на різних, погоджених між ними умовах. Суб`єкти господарської діяльності здійснюють господарську діяльність на власний ризик, самостійно обирають способи поведінки з контрагентами, способи проведення та оформлення господарських операцій тощо.

Договір, з якого виникли спірні правовідносини, за своєю правовою природою є договором поставки.

За укладеним між сторонами договором поставки відповідач свідомо узяв на себе обов`язок своєчасно поставити замовнику відповідну продукцію.

Відповідно до частин першої та другої статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Частинами першою, другою статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з статтею 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною першою статті 525 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу статей 525, 615 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) за статтею 610 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов п.5.2. договору поставки №ЦЗВ-07-00221-01 від 13.05.2021 позивач 30.07.2021 направив відповідачу письмову рознарядку №ЦЗВ-20/2411 на суму 5 563 308,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 5.2. договору, кожна партія продукції постачається протягом 29 (двадцяти дев`яти) календарних днів (але не більше 30 календарних днів) з дати письмової рознарядки замовника, якщо інше не вказано у рознарядці.

Отже, виходячи з умов договору поставки №ЦЗВ-07-00221-01 від 13.05.2021 відповідач повинен був здійснити поставку всієї партії товару протягом 29 (двадцяти дев`яти) календарних днів (але не більше 30 календарних днів) з дати письмової рознарядки замовника.

Відтак, як правомірно зазначено судом першої інстанції, виходячи з умов договору поставки, граничний строк поставки всієї обумовленої рознарядкою партії продукції (полімерних ізоляторів у кількості 7281шт) настав 29.08.2021.

Доказів того, що відповідач не прийняв до виконання рознарядку в обсязі поставки, які обумовлені її умовами, матеріали справи не містять.

Також, за умовами п. 5.2. договору, датою поставки продукції вважається дата приймання цієї продукції замовником у відділі матеріальних ресурсів м. Фастів філії ЦЗВ АТ Укрзалізниця, Київська область, м. Фастів, вул. Шевченко, 48, що підтверджується належно оформленою видатковою накладною (п. 5.3. договору).

До матеріалів справи позивачем надано видаткові накладні від 25.08.2021 №РН-0000110 та №РН-0000111, від 26.08.2021 №РН-0000113, від 27.08.2021 №РН-0000114. Вказані видаткові накладні складені та підписані уповноваженими представниками сторін. Також вказаними накладними підтверджується, що у строк, обумовлений договором, відповідачем вчасно здійснено поставку продукції на суму 3 902 550,18 грн. Зокрема, за видатковою накладною від 25.08.2021 №РН-0000110 товар поставлено 26.08.2021, за видатковою накладною від №РН-0000111 товар поставлено 27.08.2021, за видатковою накладною від 26.08.2021 №РН-0000113 товар поставлено 27.08.2021, за видатковою накладною від 27.08.2021 №РН-0000114 товар поставлено 28.08.2021 (а.с. 24-27).

Оскільки за умовами договору граничним строком поставки за рознарядкою позивача від 30.07.2021 було 29.08.2021, в матеріалах справи відсутні відомості того, що поставка не здійснюється у вихідні дні, виходячи с наявних у матеріалах справи первинних документів постачання/отримання продукції відбувалось, в тому числі і у вихідні дні, колегія суддів вважає, що кінцевий строк поставки, який припадає на вихідні не підлягає перенесенню. Отже, прострочення поставки продукції за рознарядкою від 30.07.2021 почалось з 30.08.2021.

З наданих позивачем до матеріалів справи документів також вбачається, що залишок товару, обумовленого рознарядкою, поставлено відповідачем з простроченням строку, визначеного договором. Зокрема, за видатковими накладними від 03.09.2021 №РН-0000119 на суму 385 495,74 грн товар отримано представником одержувача 06.09.2021; від 06.09.2021 №РН-0000121 на суму 73645,20 грн товар отримано представником одержувача 08.09.2021; від 07.09.2021 №РН-0000122 на суму 146 240,64 грн товар отримано представником одержувача 09.09.2021; від 09.09.2021 №РН-0000124 на суму 113 742,72 грн товар отримано представником одержувача 13.09.2021; від 13.09.2021 №РН-0000126 на суму 148 740,48 грн товар отримано представником одержувача 15.09.2021; від 15.09.2021 №РН-0000129 на суму 233 735,04 грн товар отримано представником одержувача 17.09.2021; від 17.09.2021 №РН-0000133 на суму 170475,00 грн товар отримано представником одержувача 20.09.2021. За видатковою накладною від 27.09.2021 №РН-0000145 на суму 388 683,00 грн відомості щодо дати отримання представником одержувача товару відсутні, в той же час, дата її складання свідчить, що відповідачем її складено поза межами строку поставки, визначеного у договорі.

Загальна сума поставки з простроченням складає 1 660 757,82 грн.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що у ціновій пропозиції від 03.04.2021 підприємством було зазначено, що максимальний місячний обсяг продукції, який має поставити відповідач становить 6000 шт. Вказане обмеження у розмірі поставки викликано технологічним циклом виробництва продукції заводами-виробниками. Позивач із вказаною ціновою пропозицією був ознайомлений в момент прийняття рішення про визначення переможця та погодився на її умови. Не зважаючи на вказану умову, позивач 02.08.2021 засобами поштового зв`язку направив рознарядку на відвантаження продукції у кількості 7281 шт., що є значно більше, ніж обсяг продукції, що зазначений у ціновій пропозиції відповідача. Про це відповідач повідомив позивача листом №53 від 05.08.2021, в якому просив переглянути умови рознарядки щодо кількості продукції, яку необхідно поставити протягом 30 календарних днів.

З приводу наведених доводів колегія суддів зазначає, що виходячи з приписів ст.ст. 3, 6, 627 ЦК в Україні діє принцип свободи договору. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Суб`єкти господарювання укладають договори на різних, погоджених між ними умовах та здійснюють господарську діяльність на власний ризик, самостійно обирають способи поведінки з контрагентами, способи проведення та оформлення господарських операцій тощо.

Правовідносини сторін виникли з підстав виконання сторонами договору поставки №ЦЗВ-07-00221-01 від 13.05.2021, укладеного за результатом участі відповідача у процедурі закупівлі в системі публічних закупівель Prozzoro як з переможцем зазначеної процедури. Як зазначає апелянт, в своїй ціновій пропозиції він повідомляв позивача, що максимальний місячний обсяг продукції, який має поставити відповідач становить 6000 шт, в той час як в рознарядці позивачем було визначено до постачання продукцію у кількості 7 281 шт., що, як зазначав апелянт, є значно більшим від обсягу продукції, зазначеному в ціновій пропозиції позивача.

В той же час, колегія суддів зазначає, що умовами договору поставки №ЦЗВ-07-00221-01 від 13.05.2021, укладеного за наслідками участі відповідача у процедурі закупівлі, не передбачено жодних застережень стосовно кількості продукції, що може бути замовлена замовником за рознарядкою, а зазначено лише, що продукція постачається партіями. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник самостійно та безоплатно через авторизовані електронні майданчики оприлюднює в електронній системі закупівель у порядку, встановленому Уповноваженим органом та цим Законом, інформацію про закупівлю, в тому числі, оголошення про проведення конкурентних процедур закупівель, тендерну документацію та проект договору про закупівлю. Таким чином, відповідач як учасник тендерної закупівлі мав можливість ознайомитись із проектом договору про закупівлю та прийняти рішення щодо участі у торгах з подальшим підписанням договору поставки. Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 24 вказаного Закону, фізична/юридична особа має право не пізніше ніж за 10 днів до закінчення строку подання тендерної пропозиції звернутися через електронну систему закупівель до замовника за роз`ясненнями щодо тендерної документації та/або звернутися до замовника з вимогою щодо усунення порушення під час проведення тендеру. Усі звернення за роз`ясненнями та звернення щодо усунення порушення автоматично оприлюднюються в електронній системі закупівель без ідентифікації особи, яка звернулася до замовника. Замовник повинен протягом трьох робочих днів з дня їх оприлюднення надати роз`яснення на звернення та оприлюднити його в електронній системі закупівель відповідно до статті 10 цього Закону. В той же час, апелянтом не надано доказів звернення до позивача як до замовника торгів з приводу надання відповідних роз`яснень щодо тендерної документації, зокрема, умов договору щодо кількості продукції, що може бути замовлена замовником одночасно за рознарядкою.

Отже, наявні в матеріалах справи документи підтверджують порушення відповідачем умов договору поставки №ЦЗВ-07-00221-01 від 13.05.2021 в частині своєчасної поставки товару на суму 1 660 757,82 грн.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 Цивільного кодексу України)

Відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини першої статі 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 Цивільного кодексу України).

Частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Отже, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій за прострочення виконання зобов`язання і строки їх нарахування.

У якості забезпечення зобов`язань за договором поставки №ЦЗВ-07-00221-01 сторони у п.10.1 дійшли згоди, що при порушенні строків постачання постачальник оплачує замовнику штраф у розмірі 15% від суми непоставленої в строк продукції на умовах передбачених п.5.2. цього договору, а за прострочення понад 15 календарних днів додатково стягнення пеня у розмірі 0,1% від суми непоставленої в строк продукції за кожен день прострочення. При цьому постачальник не звільняється від виконання своїх зобов`язань допоставити продукцію, якщо про інше його не попередив письмово замовник.

Посилаючись на порушення відповідачем дисципліни розрахунків, позивачем заявлено до стягнення 249 113,68 грн штрафу та 29 904,53 пені.

Відповідно до розрахунку позивача, нарахування штрафу здійснено наступним чином: 1 660 757,82 грн (вартість непоставленої в строк продукції) х 15% (розмір штрафу) = 249 113,68 грн.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд першої інстанції встановив, що позивач допустив арифметичну помилку, а тому задовольнив позовні вимоги в частині стягнення штрафу в розмірі 249 113,67 грн та відмовив у позові в частині стягнення штрафу у розмірі 0,1.

Також, розрахунок розміру пені здійснено позивачем за наступними періодами:

- на суму боргу 1 660 757,82 грн за період з 29.08.2021 по 05.09.2021;

- на суму боргу 1 275 262 08 грн за період з 06.09.2021 по 07.09.2021;

- на суму боргу 1 201 616,88 грн за період 08.09.2021;

- на суму боргу 1 055 376,24 грн за період з 09.09.2021 по 12.09.2021;

- на суму боргу 941633,52 грн за період з 13.09.2021 по 14.09.2021;

- на суму боргу 792 893,04 грн за період з 15.09.2021 по 16.09.2021;

- на суму боргу 559 158,00 грн за період з 17.09.2021 по 19.09.2021;

- на суму боргу 388 683,00 грн за період з 20.09.2021 по 28.09.2021.

Досліджуючи правомірність здійсненого позивачем розрахунку, суд першої інстанції виходив з того, що прострочення поставки товару почалось з 30.08.2021, відтак позивачем неправомірно здійснюється нарахування пені на суму боргу 1 660 757,82 грн починаючи з 29.08.2021. Також суд першої інстанції не погодився з обраним позивачем початком періоду розрахунку пені на суму боргу 388 683,00 грн за період з 20.09.2021 по 28.09.2021, оскільки поставка товару на вказану суму відбулася за видатковою накладною №РН-0000145 від 27.09.2021, яка не містила відомостей щодо іншої дати отримання товару, а тому кінцевою датою нарахування розміру пені місцевим господарським судом правомірно визначено 26.09.2021.

Здійснивши власний розрахунок пені (в межах обраних позивачем періодів нарахування), місцевий господарський суд дійшов висновку, що розмір пені, який підлягає до стягнення з відповідача становить 27 466,15 грн. В іншій частині пеня у розмірі 2 438,38 грн не підлягає задоволенню.

Перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок розміру штрафу та пені, а також періоди нарахування неустойки, колегія суддів вважає, що здійснений судом першої інстанції розрахунок є арифметично правильним, періоди нарахування пені є правомірними.

В апеляційній скарзі скаржник також зазначає, що відповідно до положень ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання. Водночас, відповідач не мав перед позивачем грошового зобов`язання, а мав лише зобов`язання щодо поставки товару. У зв`язку з цим, апелянт вважає, що до спірних правовідносин не може застосовуватись положення про стягнення пені.

З приводу наведених доводів колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини сьомої статті 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно частини другої статті 9 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Таким чином, до правовідносин сторін договору щодо забезпечення належного виконання господарського договору штрафними санкціями (неустойка, штраф, пеня) слід застосовувати положення Глави 26 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частина перша статті 173 ГК України містить визначення господарського зобов`язання, яким визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Тобто, в розумінні статей 173 та 230 ГК України пеня є різновидом господарської санкції за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, суть якого може полягати як в зобов`язанні сплатити гроші (грошове зобов`язання), так і в зобов`язанні виконати роботу, передати майно, надати послугу (негрошове зобов`язання).

Таким чином застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених частиною четвертою статті 231 ГК України, можливо, оскільки суб`єкти господарських відносин при укладанні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки невиконання грошового зобов`язання.

В апеляційній скарзі відповідач також зазначає, що приймаючи рішення про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 249 113,67 грн, судом першої інстанції не враховано, що відповідно до умов процедури закупівлі у складі тендерної пропозиції відповідач мав надати позивачу банківську гарантію. На виконання вказаної умови у складі тендерної документації відповідачем було надано банківську гарантію №8243/21-ГВ від 07.05.2021 на суму 58 790,28 грн. 06.09.2021 позивачем до банка-гаранта направлено вимогу №ЦЗВ-20/2864 про сплату коштів у розмірі 58 790,28 грн за гарантією. 14.09.2021 вказана сума коштів сплачена банком позивачу, а відповідачем банку. Таким чином, апелянт вважає, що враховуючи факт отримання позивачем банківської гарантії, яка забезпечувала виконання відповідачем договору поставки №ЦЗВ-07-00221-01 від 13.05.2021 в розмірі 58 790,28 грн, сума штрафу, що підлягає стягненню з відповідача становить 249 113,67 грн - 58 790,28 грн = 190 323,39 грн.

Апелянт також зазначає, що позивач під час розгляду справи у суді першої інстанції не повідомив суд про наявність таких доказів, в той час як вони впливають безпосередньо на розмір заборгованості відповідача. Враховуючи наведене, апелянт просить поновити йому строк для подання доказів у справі, які не були подані ним до суду першої інстанції раніше та зазначає, що не мав можливості подати їх раніше через збройну агресію російської федерації. До апеляційної скарги апелянт додає копію листа - вимоги філії «Центру забезпечення виробництва» Акціонерного товариства «Українська залізниця» від 06.09.2021 до Акціонерного товариства «Банк інвестицій та заощаджень», відповідно до якої, позивач повідомляв банківську установу про необхідність сплати 58 790,28 грн, які є гарантією забезпечення зобов`язань ТОВ « Торговий дім «Високовольтне обладнання» за договором поставки №ЦЗВ-07-00221-01 від 13.05.2021; копію повідомлення-вимоги Акціонерного товариства «Банк інвестицій та заощаджень» від 10.09.2021 до ТОВ «Торговий дім «Високовольтне обладнання» про необхідність відшкодування фактично сплаченої за гарантією суми у розмірі 58 790,28 грн та копію платіжного доручення №236 від 14.09.2021 про сплату відповідачем на користь банка суми гарантійного забезпечення в сумі 58 790,28 грн.

З приводу наведених доводів колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3, ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Статтею 269 ГПК України, якою встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Системний аналіз статті 269 ГПК України свідчить про те, що єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом апеляційної інстанції доказів, що не надавались стороною до суду першої інстанції, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлювали своєчасне вчинення такої процесуальної дії. Тягар доведення таких обставин покладений на учасника справи, у даному випадку на відповідача.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що ухвалою Господарського суду Донецької області від 20.12.2021 прийнято до розгляду позовну заяву Акціонерного товариства Українська залізниця в особі філії Центр забезпечення виробництва Акціонерного товариства Українська залізниця та відкрито провадження у справі 905/2304/21. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Крім того, вказаною ухвалою відповідачу було встановлено строк до 12.01.2022 (з урахуванням поштового пробігу) для подання через канцелярію суду відзиву на позов (із урахуванням вимог ст.165 ГПК України) разом з належним чином засвідченими доказами на підтвердження позиції зі спору. Також відповідача повідомлено, що у разі ненадання відзиву на позов у встановлений судом строк, справа згідно з ч.9 ст.165 ГПК України буде розглянута за наявними в ній матеріалами.

В матеріалах справи міститься рекомендоване поштове відправлення суду №6102257138290 (а.с.90), яким підтверджується, що ухвалу суду першої інстанції від 20.12.2021 отримано уповноваженою особою відповідача 28.12.2021. Отже, про необхідність подання відзиву на позовну заяву та доказів на підтвердження позиції у справі відповідач був повідомлений судом належним чином та йому, як стороні у справі, була надана процесуальна можливість для висловлення своєї позиції шляхом подання відзиву на позовну заяву та доказів, якими він мав намір спростувати позицію позивача. В той же час, у встановлений судом строк, а саме, до 12.01.2022, а також станом на час прийняття рішення 19.08.2022, відповідачем вимоги ухвали суду першої інстанції не виконані, відзив та докази в обґрунтування своєї позиції не надано. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, ухвала суду першої інстанції отримана відповідачем ще до введення воєнного стану.

Таким чином, відповідачем не доведено належними доказами неможливість подання до суду першої інстанції доказів, якими він обґрунтовує доводи апеляційної скарги в даній частині, а тому надані відповідачем документи не приймаються судом апеляційної інстанції до розгляду.

Також, в апеляційній скарзі заявник, посилаючись на положення ч.3 ст.551 ЦК України, просить зменшити розмір неустойки у вигляді штрафу за порушення строку поставки продукції. Обґрунтовуючи клопотання, апелянт зазначає, що відповідач був зареєстрований за адресою: Донецька область, м.Дружківка. З початком повномасштабної агресії російської федерації проти України 24 лютого 2022 відповідач фактично припинив діяльність через постійні обстріли та порушення логістичних зв`язків. Як зазначає скаржник, у березні 2022 року підприємству вдалося частину виробництва та працівників евакуювати до Чернівецької області та розпочати діяльність там. Станом на сьогодні, відповідач не має можливості сплатити одразу всю суму штрафу та продовжити виконання взятих на себе зобов`язань за іншими договорами. Підприємство станом на даний час орендує як складські, так і виробничі приміщення, орендує житло для працівників, які також евакуювалися з Донецької області. Мусить налагоджувати нові логістичні шляхи для постачання сировини та відвантаження готової продукції. Враховуючи викладене, просить суд зменшити розмір неустойки у вигляді штрафу за порушення строку поставки продукції за договором №ЦЗВ-07-00221-01 від 13.05.2021 з 190 323,39 62,00 грн до 95 162,00 грн, тобто до 50% від нарахованої суми штрафу. На підтвердження вказаних доводів апелянтом до суду надано договори оренди та платіжні доручення, якими скаржник підтверджує здійснення своєї господарської діяльності у Чернівецькій області.

Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання за положенням частини першої статті 550 ЦК України.

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19.

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань; при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

Колегія суддів зазначає, що сторони укладаючи договір поставки погодили усі його істотні умови, в тому числі ціну, штрафні санкції, строк виконання. Відтак відповідач, прийнявши на себе зобов`язання за договором погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань, а також усвідомлював визначені договором строки поставки та наслідки невиконання своїх зобов`язань. При цьому, неналежне виконання своїх зобов`язань відповідачем, який вільно, діючи на власний ризик, взяв на себе зобов`язання із визначеними в договорі умовами щодо строків та обсягу поставки продукції, не мало наслідком покращення господарської діяльності позивача, який правомірно очікував на належне виконання відповідачем, як стороною договору, його умов. Крім того, суд враховує, що з позовом у даній справі позивач звернувся 06.12.2021, а порушення умов договору поставки відбулось ще до початку введення воєнного стану на Україні. До того ж, суд враховує, що підприємство позивача на даний час також вимушено працювати в умовах воєнного стану, що не сприяє покращенню його господарської діяльності. Також відповідачем не надано доказів того, що ним вживались заходи для своєчасного виконання умов договору поставки, до апеляційної скарги не надано доказів, які б свідчили про майновий стан відповідача, не доведено належними та допустимими доказами, що розмір неустойки є надмірно великим у порівнянні зі збитками кредитора, а також те, що розмір належної до стягнення неустойки може дійсно суттєво вплинути на майновий стан ТОВ «Торговий дім «Високовольтне обладнання».

У зв`язку з цим, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу на 50%.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю з`ясував обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків місцевого господарського суду, а тому підстави для скасування зазначеного рішення відсутні.

Оскільки апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, то, з урахуванням положень статті 129 ГПК України, здійснені ним судові витрати за апеляційною скаргою відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 129, 270, 271, 180, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Високовольтне обладнання залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 19.08.2022 у справі №905/2304/21 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 23.01.2023

Головуючий суддя В.В. Лакіза

Суддя Л.І. Бородіна

Суддя Л.М. Здоровко