Рішення

від 23.01.2023 по справі 910/11537/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.2023Справа № 910/11537/22за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптимагал»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський Асфальтобетонний Завод №8»

про стягнення 116 442,95 грн

Суддя Картавцева Ю.В.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптимагал» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський Асфальтобетонний Завод №8» про стягнення 116 442,95 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору постачання нафтопродуктів №ОГ-16/06/22-СП від 16.06.2022 у частині оплати вартості поставленого товару, з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача 116 442,95 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2022 позовну заяву залишено без руху.

11.11.2022 на електронну пошту суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

15.11.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Оскільки у справі № 910/11537/22 ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд дійшов висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2022 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив; подати суду докази надіслання (надання) їх іншим учасникам справи.

У встановлений судом строк відповідачем не подано до суду відзиву на позовну заяву позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптимагал» (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київський асфальтобетонний завод №8» (покупець, відповідач) укладено Договір постачання нафтопродуктів №ОГ-16/06/22-СП від 16.06.2022 (Договір), відповідно до п. 1.1. якого, постачальник зобов`язується передавати партіями у власність покупця нафтопродукти (бензин автомобільний, дизельне паливо, газ скраплений вуглеводний), іменований надалі за текстом - «Товар», а покупець зобов`язується приймати Товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного Договору та Додаткових угод до нього.

Відповідно до п. 2.2. Договору, загальна ціна цього Договору визначається кількістю отриманого та оплаченого Товару Покупцем протягом всього строку дії Договору. Вартість кожної окремої партії Товару визначається Постачальником в рахунках-фактурах та накладних документах.

У п. 2.3. Договору сторони домовились, що оплата Товару здійснюється Покупцем на умовах попередньої оплати у розмірі 100 % ціни партії Товару протягом 1 (одного) банківського дня на підставі виставленого Постачальником рахунку-фактури. Сторони можуть змінити умови та порядок розрахунків Додатковою угодою до цього Договору.

Дослідивши зміст укладеного між Позивачем та Відповідачем Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Як зазначено позивачем у позовній заяві, ним поставлено покупцю товар, загальною вартістю 223 100,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №2682 від 14.07.2022, товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) №ОГ00-002682 від 14.07.2022 та актом звірки взаємних розрахунків №260 від 15.09.2022 за період з 11.07.2022 по 26.09.2022.

Також, позивачем зазначено, що відповідач на підставі виставленого постачальником рахунку на оплату №86 від 13.07.2022 здійснив оплату вартості товару частково, всього на суму 125 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №65 віл 15.07.2022 на суму 75 000,00 грн з призначенням платежу: «Оплата за дизельне паливо по рах.№86 від 13.07.2022. У сумі 62 500,00 грн, ПДВ - 20% 12 500,00 грн» та платіжним дорученням №131 від 22.09.2022 на суму 50 000,00 грн з призначенням платежу: «Оплата за дизельне паливо по рах.№2682 від 14.07.2022р (частково) у сумі 46 728,97 грн, ПДВ - 7% 3 271,03 грн».

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першої статті 2 ГПК завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним з основних принципів господарського судочинства є принцип диспозитивності, за яким суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених випадках.

Як було встановлено судом, між ТОВ «Оптимагал» та ТОВ «Київський асфальтобетонний завод №8» укладено Договір постачання нафтопродуктів №ОГ-16/06/22-СП від 16.06.2022.

З наявних в матеріалах справи платіжних доручень вбачається, що покупцем постачальнику сплачено 125 000,00 грн згідно рах.№86 від 13.07.2022 та рах.№2682 від 14.07.2022

Разом з тим, суд зазначає, що за умовами абз. 2 п. 3.6. Договору сторони поголили, що прийом - передача Товару проводиться Сторонами на підставі товарно-транспортних накладних за участю уповноважених представників Сторін. Кількість Товару визначається масовим та/або об`ємним та/або об`ємно - масовим методом. Засоби вимірювальної техніки повинні буди допущенні до застосування на території України та такими, що пройшли повірку або державну метрологічну атестацію у визначеному законом порядку.

У п. 3.11. Договору визначено, що підписання видаткових накладних здійснюється шляхом обміну між Постачальником та Покупцем через засоби електронного зв`язку фотокопій видаткових накладних з підписами Сторін протягом 3-х календарних днів з моменту отримання Покупцем Товару та з подальшим обміном оригіналу видаткової накладної на поставлений Товар засобами поштового зв`язку до 15 числа за звітним календарним місяцем.

Відповідно до п. 3.12. Договору у разі відмови Покупця від підписання видаткової накладної, поставка вважається здійсненого на підставі підписаної товарно-транспортної накладної.

Згідно п. 3.13. Договору підписуючи товарно-транспортні накладні, видаткові накладні та приймаючи Товар Покупець підтверджує, що поставка Товару відбулась на умовах попередньо узгоджених сторонами на конкретну поставку, щодо ціни, кількості, асортименту та умов постачання Товару.

При цьому, суд зазначає, що позивачем до позову додано видаткову накладну №2682 від 14.07.2022, товарно-транспортну накладну на відпуск нафтопродуктів (нафти) №ОГ00-002682 від 14.07.2022 та акт звірки взаємних розрахунків №260 від 15.09.2022 за період з 11.07.2022 по 26.09.2022, які підписані та скріплені лише печаткою постачальника. Підпис покупця, як і відтиск його печатки, на зазначених документах відсутній.

Так, частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ч.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд зазначає, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару в господарській діяльності покупця).

Суд звертає увагу на те, що у разі дефектів первинних документів або невизнання стороною факту постачання спірного товару сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18.

З огляду на зазначене, суд зазначає, що наявні у матеріалах справи видаткова накладна №2682 від 14.07.2022, товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів (нафти) №ОГ00-002682 від 14.07.2022 та акт звірки взаємних розрахунків №260 від 15.09.2022 за період з 11.07.2022 по 26.09.2022 не є належними доказами факту здійснення поставки за Договором постачання нафтопродуктів №ОГ-16/06/22-СП від 16.06.2022, а відповідно і факту виникнення у відповідача зобов`язань з оплати товару відповідно до умов спірного Договору.

Відтак, оскільки, позивачем не доведено обставин виникнення у відповідача перед позивачем зобов`язань зі сплати грошових коштів, зокрема, у розмірі 98 100,00 грн, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у справі № 910/11537/22 в частині стягнення основного боргу.

Щодо вимог позивача про стягнення пені у розмірі 13 841,51 грн, інфляційних втрат у розмірі 3 670,95грн та 3% річних у розмірі 830,49 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) та інфляційних втрат не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, що полягає в отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові, а також у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до п. 4.3. Договору у випадку порушення покупцем термінів здійснення взаєморозрахунків, передбачених договором і відповідними Додатками до нього, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується на весь період прострочення по день проведення розрахунків у відповідності з умовами Договору.

Однак, оскільки позивачем не доведено факту здійснення поставки товару та виникнення у відповідача обов`язку зі сплати заявленої в позові суми основного боргу, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог про стягнення пені у розмірі 13 841,51 грн, інфляційних втрат у розмірі 3 670,95грн та 3% річних у розмірі 830,49 грн, які є похідними вимогами.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача покладаються на позивача у зв`язку з відмовою в позові.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.В. Картавцева