Рішення

від 15.12.2022 по справі 910/2470/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.12.2022Справа №910/2470/21

За позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнікол"про визнання недійсним правочинуСуддя Бойко Р.В. секретар судового засідання Баринова О.М.Представники сторін:від позивача:Шапран Л.І.від відповідача:Савко Р.Я.ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У лютому 2021 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнікол" про визнання недійсними актів надання послуг №№ 2, 4, 5, 6, 8, 10, 11, 13 від 05.03.2019.

В обґрунтування позовних вимог Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" зазначає, що 28.02.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнікол" виставило позивачу рахунки на оплату з демонтажу-монтажу навісного обладнання блоку двигуна D2876-LUE623, серійний номер 41719461271945, на рейковий автобус PESA 620М-011 та 05.03.2019 надало на підпис акти надання послуг на загальну суму 2 511 914,55 грн. Вказані рахунки відповідача на оплату за надані послуги, за переконанням позивача, є пропозицією укласти господарський договір у спрощений спосіб, а підписані між сторонами акти надання послуг за цими рахунками - правочином. Проте, оскільки правочин укладено без проведення процедури закупівлі з порушенням вимог Закону України "Про публічні закупівлі", позивач вважає, що такий правочин підлягає визнанню недійсним на підставі частини 1 статті 203, статті 215 Цивільного кодексу України з огляду на імперативність заборони щодо придбання товарів, робіт та послуг без проведення процедур, визначених цим Законом.

Також позивач стверджує, що вказані правочини підписані начальником виробничого підрозділу локомотивного депо Київ-Пасажирський РФ "Південно-Західна залізниця" АТ "Українська залізниця" на підставі довіреності, за змістом якої останній діє з урахуванням обмежень, встановлених п. 5.6 та п. 5.7 Положення про РФ "Південно-Західна залізниця" АТ "Українська залізниця", а отже є такими, що підписані за відсутності попереднього дозволу довірителя у зв`язку із перевищенням визначеної суми та не містять двох підписів уповноважених осіб.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.06.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2021, у справі №910/2470/21 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Судові рішення мотивовані тим, що оспорювані акти не є правочинами у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України, оскільки їх підписання господарюючими суб`єктами не створює, не змінює та не припиняє прав та обов`язків, а лише засвідчує певні обставини, а тому вони не підлягають визнанню недійсними, а обраний позивачем спосіб захисту шляхом визнання недійсним актів не може відновити права або законні інтереси позивача. Оскільки оспорювані акти є документами, що фіксують (підтверджують) вчинення відповідного правочину, а не самим правочином, до них не можуть застосовуватись положення статей 203 та 215 Цивільного кодексу України, що визначають підстави недійсності правочину.

Постановою Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №910/2470/21 касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" задоволено частково; постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2021 у справі №910/2470/21 скасовано, а справу №910/2470/21 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Вказана постанова Верховного Суду мотивована тим, що місцевим господарським судом необґрунтовано відмовлено в прийнятті поданої позивачем 07.05.2021 заяви, в якій він на підставі статей 42, 46 Господарського процесуального кодексу України просив змінити предмет позову, а саме: визнати недійним правочин на загальну суму 2 511 914,55 грн., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнікол" та Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" у спрощений спосіб шляхом підписання 05.03.2019 актів надання послуг №№ 2, 4, 5, 6, 8, 10, 11, 13, згідно з відповідними рахунками від 28.02.2019 №№ 9, 8, 11, 12, 14, 10, 13, 17, на що не звернув увагу апеляційний господарський суд.

30.06.2022 матеріали справи №910/2470/21 повернулись до Господарського суду міста Києва та за наслідками автоматизованого розподілу справу №910/2470/21 було передано для розгляду судді Бойко Р.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2022 прийнято справу №910/2470/21 до свого провадження та вирішено її розглядати за правилами загального позовного провадження; прийнято до розгляду заяву Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" про зміну предмету позову вих. №НЮ-ППС-2-17/21 від 06.05.2021; визначено сторонам строки для подання заяв по суті спору (з урахуванням зміни предмету позову); підготовче засідання у справі призначено на 28.07.2022.

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2022 встановлено відповідачу додатковий строк на подання відзиву на позов з урахуванням зміни предмету позову - 10 днів; відкладено підготовче засідання на 30.08.2022.

11.08.2022 засобами поштового зв`язку від Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнікол" надійшов відзив на позов, в якому відповідач зазначає, що у актах надання послуг від 05.03.2019 №№ 2, 4, 5, 6, 8, 10, 11, 13 та рахунках-фактури від 28.02.2019 №№ 9, 8, 11, 12, 14, 10, 13, 17 вказані роботи, які мають різну вартість, різну калькуляцію вартості виконаних робіт, а тому не можуть бути визнані одним правочином. Також відповідач вказує, що Акціонерним товариством "Українська залізниця" не доведено факт, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнікол" мало можливість бути ознайомленим з Положенням про Регіональну Філію "Південно-Західна залізниця", а також про наявність в Положенні будь-яких обмежень для її керівників. Крім того, відповідач вказує, що вимоги Закону України "Про публічні закупівлі" не були порушені, оскільки вартість предмету закупівлі за кожним окремим правочином, оформленим актами надання послуг від 05.03.2019 №№ 2, 4, 5, 6, 8, 10, 11, 13 та рахунками-фактури від 28.02.2019 №№ 9, 8, 11, 12, 14, 10, 13, 17, була меншою, ніж визначено ч. 1 ст. 2 цього Закону.

24.08.2022 засобами поштового зв`язку від Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що всі акти надання послуг від 05.03.2019 №№ 2, 4, 5, 6, 8, 10, 11, 13 та рахунки-фактури від 28.02.2019 №№ 9, 8, 11, 12, 14, 10, 13, 17 стосуються одного виду робіт, які виконувались на одному двигуні одного рейкового автобуса в одну і ту ж дату - демонтаж-монтаж навісного обладнання блоку двигуна D2876-LUE623, серійний номер 4171194661271945, на рейковий автобус PESA 620М-011. Щодо тверджень відповідача про необізнаність про відсутність компетенції у підписанта спірних актів, то Акціонерне товариство "Українська залізниця" вказує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнікол", проявивши розумну зацікавленість, могло знати про відсутність у керівника виробничого підрозділу локомотивного депо Київ-Пасажирський Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" повноважень на укладення правочинів від імені Акціонерного товариства "Українська залізниця", оскільки Статут Акціонерного товариства "Українська залізниця", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №735, та розміщений у вільному доступі в мережі Інтернет. Також позивач зазначає, що підписання актів надання послуг від 05.03.2019 №№ 2, 4, 5, 6, 8, 10, 11, 13 на загальну суму 2 511 914,55 грн. є поділом предмета закупівлі на частини, що є порушенням ч. 7 ст. 2 Закону України "Про публічні закупівлі".

Протокольними ухвалами Господарського суду міста Києва від 30.08.2022 прийнято відзив на позов до розгляду; поновлено строк на подачу відповіді на відзив та прийнято її до розгляду; оголошено перерву в підготовчому засіданні до 08.09.2022.

07.09.2022 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнікол" надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач зазначає, що в додатках до актів зафіксовано демонтаж та встановлення різних запасних частин, що виключає можливість об`єднання виконаних робіт в один правочин. Також відповідач зазначає, що на підставі кожного окремого акту, як первинного документу, що відображає зміст господарської операції, зареєстровано податкові накладні. При цьому, Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнікол" стверджує, що Акціонерне товариство "Українська залізниця" не є замовником в розумінні Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки здійснює діяльність на комерційній основі. Окрім того, відповідач звертає увагу суду, що ст. 124 Статуту Акціонерного товариства "Українська залізниця" (на яку посилається позивач) регулює виключно діяльність Правління Акціонерного товариства "Українська залізниця", в той час як Регіональна філія "Південно-Західна залізниця" діє на підставі положення.

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2022 закрито підготовче провадження у справі №910/2470/21; встановлено порядок дослідження доказів - в порядку їх розміщення в матеріалах справи; призначено розгляд справи №910/2470/21 по суті на 27.09.2022.

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2022 запропоновано сторонам надати інформацію про вартість деталей станом на сьогоднішній день; оголошено перерву в засіданні до 13.10.2022;

Призначене на 13.10.2022 судове засідання не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Бойка Р.В. у відпустці, тому ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.10.2022 призначено судове засідання у справі №910/2470/21 на 18.10.2021.

Протокольними ухвалами Господарського суду міста Києва від 18.10.2022 долучено подані позивачем докази до матеріалів справи №910/2470/21; відкладено судове засідання на 17.11.2022.

Протокольними ухвалами Господарського суду міста Києва від 17.11.2022 долучено поданий позивачем доказ до матеріалів справи №910/2470/21; оголошено перерву у судовому засіданні до 24.11.2022.

У призначене на 24.11.2022 судове засідання представники сторін не з`явились, у зв`язку з чим ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2022 відкладено судове засідання на 15.12.2022.

В судове засідання 15.12.2022 з`явились представники сторін, надали пояснення по суті спору, за змістом яких представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, а представники відповідача проти позову заперечували та просили відмовити в його задоволенні.

В судовому засіданні 15.12.2022 судом завершено розгляд справи №910/2470/21 по суті, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У засіданнях здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.02.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнікол" виставило Акціонерному товариству "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" рахунки на оплату з демонтажу-монтажу навісного обладнання блоку двигуна D2876-LUE623, серійний номер 41719461271945, на рейковий автобус PESA 620М-011 та 05.03.2019 надало на підпис акти надання послуг на загальну суму 2 511 914,55 грн., а саме:

- рахунок №8 від 28.02.2019 на суму 323 923,31 грн. та акт надання послуг №4 від 05.03.2019 до вказаного рахунку;

- рахунок №9 від 28.02.2019 на суму 246 785,00 грн. та акт надання послуг №2 від 05.03.2019 до вказаного рахунку;

- рахунок №10 від 28.02.2019 на суму 285 655,57 грн. та акт надання послуг №10 від 05.03.2019 до вказаного рахунку;

- рахунок №11 від 28.02.2019 на суму 363 096,92 грн. та акт надання послуг №5 від 05.03.2019 до вказаного рахунку;

- рахунок №12 від 28.02.2019 на суму 278 628,16 грн. та акт надання послуг №6 від 05.03.2019 до вказаного рахунку;

- рахунок №13 від 28.02.2019 на суму 338 300,64 грн. та акт надання послуг №11 від 05.03.2019 до вказаного рахунку;

- рахунок №14 від 28.02.2019 на 2 суму 61 556,98 грн. та акт надання послуг №8 від 05.03.2019 до вказаного рахунку;

- рахунок №17 від 28.02.2019 на суму 413 958,97 грн. та акт надання послуг №13 від 05.03.2019 до вказаного рахунку.

Спір у справі виник у зв`язку з твердженнями позивача, що спірними актами та рахунками оформлений правочин на закупівлю товарів та послуг - демонтажу-монтажу навісного обладнання блоку двигуна D2876-LUE623, серійний номер 41719461271945, на рейковий автобус PESA 620М-011, однак даний правочин підлягає визнанню недійсним, оскільки 1) укладений представником Акціонерного товариства "Українська залізниця" із перевищенням повноважень; 2) правочин укладено без проведення процедури закупівлі з порушенням вимог Закону України "Про публічні закупівлі".

Для вирішення даного спору суду необхідно надати відповідь на наступні питання:

1) чи становлять акти надання послуг від 05.03.2019 №№ 2, 4, 5, 6, 8, 10, 11, 13 та рахунки-фактури від 28.02.2019 №№ 9, 8, 11, 12, 14, 10, 13, 17 один правочин чи є оформленням різних правочинів?

2) чи були повноваження у керівника виробничого підрозділу "Локомотивне депо Київ-Пасажирський" Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" підписувати акти надання послуг від 05.03.2019 №№ 2, 4, 5, 6, 8, 10, 11, 13 (укладати правочин/правочини)?

3) чи було порушено вимоги Закону України "Про публічні закупівлі" під час укладення спірного(их) правочину(ів)?

1. Щодо першого питання.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За приписами частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 638 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України зазначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За приписами ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно з ч. 1 ст. 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Суд зазначає, що поняття повнота та безумовність оферти є одночасно необхідними, а існування одночасно двох названих умов до акцепту є достатнім для того, щоб констатувати, що відповідь на оферту є такою, що дає змогу зробити висновок про згоду акцептанта з офертою та з її умовами. Неповнота та небезумовність відповіді на пропозицію укласти договір не є акцептом, тобто є умовами для констатації факту відмови акцептанта від пропозиції, а з іншого боку неповнота та не безумовність відхиляють початкову оферту. Іншими словами неповнота та не безумовність акцепту є умовами припинення оферти.

Так, 28.02.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнікол" було виставлено Акціонерному товариству "Українська залізниця" в особі виробничого підрозділу "Локомотивне депо Київ-Пасажирський" Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" рахунки-фактури від 28.02.2019 №№ 9, 8, 11, 12, 14, 10, 13, 17, в яких визначалась ціна за демонтаж-монтаж навісного обладнання блоку двигуна D2876-LUE623, серійний номер 41719461271945, на рейковий автобус PESA 620М-011.

05.03.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнікол" та Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі виробничого підрозділу "Локомотивне депо Київ-Пасажирський" Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" було підписано акти надання послуг №№ 2, 4, 5, 6, 8, 10, 11, 13, в яких фіксувалось виконання відповідачем робіт з демонтажу-монтажу навісного обладнання блоку двигуна D2876-LUE623, серійний номер 41719461271945, на рейковий автобус PESA 620М-011 за встановленою в рахунках-фактури від 28.02.2019 №№ 9, 8, 11, 12, 14, 10, 13, 17 ціною.

Сторонами визнано наступні обставини спірних правовідносин:

- від імені Акціонерного товариства "Українська залізниця" дані акти підписані керівником виробничого підрозділу "Локомотивне депо Київ-Пасажирський" Регіональної філії "Південно-Західна залізниця";

- послуги передбачали демонтаж та встановлення різних запасних частин блоку двигуна D2876-LUE623, серійний номер 41719461271945, на рейковий автобус PESA 620М-011;

- дані послуги (роботи) були фактично виконані Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнікол".

Частиною 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Оскільки після ознайомлення зі спірними рахунками-фактури щодо вартості запропонованих відповідачем товарів та робіт із їх встановлення, позивачем було допущено представників Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнікол" до виконання робіт, а в подальшому прийнято такі роботи шляхом підписання відповідних актів, суд дійшов висновку, що сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов правочину.

Приписами ч. 2 ст. 628 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За поясненнями сторін фактично Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнікол" було здійснено ремонт одного і того ж двигуна D2876-LUE623, серійний номер 41719461271945, на один і той же рейковий автобус PESA 620М-011 та такий ремонт передбачав необхідність заміни старих деталей (тих, які вийшли з ладу) на нові. Відтак, суд приходить до висновку, що сторонами укладено змішаний договір, який містить елементи договору поставки та договору підряду, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України, Глави 61 Цивільного кодексу України.

Водночас, акти надання послуг від 05.03.2019 №№ 2, 4, 5, 6, 8, 10, 11, 13 фактично фіксують етапи виконання ремонту одного і того ж двигуна в один і той же день.

ІІ. Щодо другого питання.

Позивач стверджує, що у керівника виробничого підрозділу "Локомотивне депо Київ-Пасажирський" Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" були відсутні повноваження укладати договори від імені Акціонерного товариства "Українська залізниця" (в тому числі, у спрощений спосіб шляхом підписання актів виконаних робіт).

Частиною 2 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Статтею 90 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. Юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії). Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

При цьому, особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України).

У частині 3 ст. 92 Цивільного кодексу України вказано, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Так, статтею 124 Статуту Акціонерного товариства "Українська залізниця", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №735 (тут і надалі в редакції, чинній станом на дату укладення спірного правочину), передбачено, що будь-які договори, довіреності, інші правочини та документи, а також банківські та фінансові документи від імені товариства повинні бути підписані щонайменше двома особами: членами правління та/або іншими уповноваженими на це особами. Такі договори, довіреності, правочини та документи від імені товариства вважаються належним чином укладеними (вчиненими) та мають юридичну силу для товариства виключно у разі, коли вони скріплені двома підписами.

Тобто, Статутом позивача встановлено, що будь-які договори, інші правочини та документи, а також банківські та фінансові документи від імені товариства повинні бути підписані щонайменше двома особами: членами правління та/або іншими уповноваженими на це особами.

Пунктом 5.3 Положення про регіональну філію "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", затвердженого наказом ПАТ "Українська залізниця" від 19.02.2018 №108, в редакції від 27.12.2018 №786, (надалі - Положення), передбачено, що директор філії діє на підставі довіреності, виданої товариством у порядку, передбаченому Статутом товариства та цього Положення. У довіреності визначаються межі та обсяг повноважень директора філії на виконання дій від імені товариства.

Відповідно п. 5.6 Положення у випадку, коли виконання зазначених п. 5.5 цього Положення повноважень, передбачає витрату грошових коштів, розпорядження майном, у тому числі його відчуження та списання та/або укладення договорів (угод) (у тому числі й з одним контрагентом та/або щодо одного класу товару/робіт/послуг сукупно за рік) на суму більше ніж еквівалент 10 000,00 доларів США за офіційним обмінним курсом Національного банку України, встановленим на дату вчинення такої витрати, розпорядження (відчуження, списання), керівник філії має право здійснити такі дії тільки після попереднього отримання письмового дозволу правління товариства.

Згідно п. 5.7 Положення будь-які договори, довіреності, інші правочини та документи, а також банківські та фінансові документи від імені товариства вважаються належним чином укладеними (вчиненими) та мають юридичну силу для філії, товариства та третіх осіб виключно у разі, коли вони укладені (вчинені) з дотриманням правила двох підписів (скріплені двома підписами щонайменше двох посадових осіб філії) уповноважених на це посадовими особами філії, які діють на підставі довіреності, виданої товариством (керівник та заступник керівника філії, іншого структурного підрозділу філії або іншого уповноваженою на це посадовою особою філії тощо). Довіреності, правочини та інші вихідні документи від імені товариства, адресовані третім особам, вважаються належним чином укладеними (вчиненими) філією, якщо вони укладені (вчинені) відповідно до Статуту товариства та внутрішніх документів товариства.

Варто відзначити, що у постанові від 17.11.2022 у справі №910/11870/20, предметом якої є стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнікол" боргу з оплати наданих послуг за спірними актами, Верховний Суд зазначив, що під час оформлення акта необхідно враховувати, що складати первинні документи можуть лише уповноважені особи, які є відповідальними за проведення цієї господарської операції. Документ, яким особа уповноважується на підписання акта обов`язково зазначається у акті надання робіт/послуг. При цьому в даному випадку зазначення документу, який підтверджує повноваження сторони акта є необхідним, оскільки сторонами не укладався договір, як єдиний документ.

Попри наведене, спірні акти не містять посилання на будь-який документ, який уповноважує представника Акціонерного товариства "Українська залізниця" - керівника виробничого підрозділу "Локомотивне депо Київ-Пасажирський" Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" на підписання таких актів.

Однак, в матеріалах справи наявна нотаріально засвідчена довіреність від 17.12.2018, видана Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі виконуючого обов`язки директора Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" та виконуючого обов`язки заступника директора Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" начальнику виробничого підрозділу "Локомотивне депо Київ-Пасажирський" Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" Протанському Андрію Олександровичу та головному інженеру виробничого підрозділу "Локомотивне депо Київ-Пасажирський" Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" Мошковському Дмитру Олександровичу терміном до 23.09.2019. У відповідності до вказаної довіреності Протанський А.О. та Мошковський Д.О. були уповноважені підписувати акти прийому-передачі, акти виконаних робіт, акти наданих послуг, накладні, товарні накладні за умови дотримання правил, встановлених пунктами 5.6 та 5.7 Положення про філію (прикметно, що аналогічний текст також був виділений жирним накресленням у відповідній довіреності).

Отже, акти надання послуг від 05.03.2019 №№ 2, 4, 5, 6, 8, 10, 11, 13 згідно ст. 124 Статуту Акціонерного товариства "Українська залізниця", п. 5.7 Положення та довіреності від 17.12.2018 підлягали підписанню двома посадовими особами позивача в особі відповідного структурного підрозділу, однак дані положення дотримані не були, оскільки спірні акти від імені позивача були скріплені лише підписом Протанського А.О.

Окрім того, фактично спірними актами було оформлено правочин підряду з ремонту двигуна загальною вартістю 2 511 914,55 грн., що станом на дату оформлення даного правочину - 05.03.2019 становило еквівалент 93 633,53 доларам США за офіційним курсом Національного банку України, а відтак даний правочин міг бути укладений філією (її структурним підрозділом) тільки після попереднього отримання письмового дозволу правління товариства.

Таким чином, правочин, який оформлений актами надання послуг від 05.03.2019 №№ 2, 4, 5, 6, 8, 10, 11, 13, був укладений керівником виробничого підрозділу "Локомотивне депо Київ-Пасажирський" Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" з перевищенням наданих йому повноважень.

Водночас, Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнікол", як добросовісний суб`єкт господарювання, могло та повинне було звернути увагу на необхідність скріплення спірних актів двома підписами та потребу у письмовій згоді правління на укладення такого правочину (підписання актів), зокрема, із самої довіреності від 17.12.2018, в якій жирним накресленням було звернуто увагу на необхідність дотримання відповідних умов Положення. Натомість суд не зміг себе переконати, що відповідач, виконавши підрядні роботи вартістю більш як 2,5 мільйонів гривень, передав на підписання акти без з`ясування компетенції особи, яка їх підписала від імені позивача.

ІІІ. Щодо третього питання.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади встановлені Законом України "Про публічні закупівлі".

Пунктом 9) статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" (тут і надалі - в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) передбачено, що замовники - органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи соціального страхування, створені відповідно до закону, а також юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об`єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак:

- юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів;

- органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи;

- у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків.

Із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що як станом на дату виникнення спірних правовідносин, так і станом на дату розгляду даного спору 100% акцій Акціонерного товариства "Українська залізниця" належать державі Україна в особі Кабінету Міністрів України, відтак позивач був та є замовником в розумінні Закону України "Про публічні закупівлі".

Відповідно частини 1 статті 2 Закону України "Про публічні закупівлі" даний закон застосовується до замовників, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень, а робіт - 1,5 мільйона гривень.

Частиною 7 статті 2 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено, що забороняється придбання товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим Законом, та укладання договорів, які передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим Законом. Замовник не має права ділити предмет закупівлі на частини з метою уникнення проведення процедури відкритих торгів або застосування цього Закону.

Судом встановлено, що актами надання послуг від 05.03.2019 №№ 2, 4, 5, 6, 8, 10, 11, 13 сторонами було оформлено правочин із закупівлі товарів і робіт з ремонту одного і того ж двигуна на одному і тому ж рейковому автобусі, та такі роботи були виконані в один і той же день.

Дані роботи були закуплені Акціонерним товариством "Українська залізниця" без проведення процедури закупівлі у визначеному Законом України "Про публічні закупівлі" порядку.

Більше того, відповідач не зміг довести суду, що оформлення правочину закупівлі робіт із ремонту двигуна шляхом складання сторонами восьми актів було здійснене не з метою "дроблення" суми закупівлі для здійснення такої закупівлі в обхід встановленої Законом України "Про публічні закупівлі" процедури.

За приписами частин 1 та 2 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до статей 203, 204 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно із статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

З огляду на встановлені судом обставини перевищення представником позивача повноважень під час укладення спірного правочину та порушення (недотримання) процедури закупівлі при його укладенні, наявні підстави для визнання правочину, оформленого актами надання послуг від 05.03.2019 №№ 2, 4, 5, 6, 8, 10, 11, 13, недійсним.

Судом враховано висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (в тому числі, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду), відповідно до яких відсутні підстави для визнання недійсним договору підряду, у разі коли підрядні роботи виконані та відповідно є неможливим приведення сторін у попередній стан та повернення коштів (наприклад, постанови від 03.12.2021 у справі №906/1061/20, від 30.06.2022 у справі №927/774/20).

Однак, в даному випадку, суд приходить до висновку про нерелевантність таких висновків до обставин даної справи, оскільки із додатків до актів надання послуг та пояснень учасників процесу, вбачається, що ціна цього правочину складається (приблизно) із 70% вартості запасних частин та 30% вартості виконаних робіт.

При цьому, із наданої позивачем інформації щодо моніторингу цін на запчастини на сьогоднішній день згідно інформації сайтів Інтернет ресурсів вбачається, що на деякі запасні частини вартість закупівлі в кілька разів перевищує ціну таких запчастин на даний час. Тобто, вартість товарів була значно завищення станом на дату закупівлі, оскільки навіть зі спливом трьох років після закупівлі, незважаючи на значну інфляцію та ускладнену логістику через військові дії, вартість деяких позицій на даний час є значно меншою (в рази), ніж під час закупівлі.

Таким чином, у разі визнання недійсним даного правочину та застосування реституції позивач на вимогу відповідача зможе закупити аналогічні запчастини (на деякі з яких наразі ціни є в кілька разів меншими ніж за оспорюваним правочином) та повернути їх Товариству з обмеженою відповідальністю "Юнікол".

Позивач наполягає, що обраний ним спосіб захисту у даному випадку є ефективним оскільки в Господарському суді міста Києва розглядається спір у справі №910/11870/20, предметом якого є стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства у з обмеженою відповідальністю "Юнікол" на підставі актів надання послуг від 05.03.2019 №№ 2, 4, 5, 6, 8, 10, 11, 13 коштів у розмірі 2 511 914,55 грн. Відтак, фактично кошти за оспорюваний правочин позивачем на даний час не сплачені, тому у разі задоволення позову у справі №910/2470/21 буде нівельова необхідність сплати саме такої, завищеної на думку позивача, суми коштів за виконані роботи.

Щодо оплати фактично виконаних робіт, то за наслідками визнання оспорюваного правочину недійсним такі роботи будуть вважатись безпідставно одержаними Акціонерним товариством "Українська залізниця", а відтак Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнікол" може бути отримана їх оплата після доведення ринкової вартості таких робіт (згідно ч. 2 ст. 843 Цивільного кодексу України).

Натомість безумовне (формальне) констатування того, що роботи є виконаними, а тому договір не може бути визнаний недійсним, призведе до нівелювання духу, мети та цілей Закону України "Про публічні закупівлі", в обхід якого будуть укладатись правочини без проведення процедури закупівлі за вдвічі-втричі завищеними силами, проте після їх виконання сторонами буде уникнено негативних наслідків та фактично досягнуто мети їх укладення - отримання коштів за товари/роботи/послуги за завищеними цінами та в обхід добросовісної конкуренції і максимальної економії.

Щодо інших доводів сторін, викладених у заявах по суті справи, суд зазначає, що у п. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 (заява №63566/00) "Пронін проти України" зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Таким чином, інші доводи учасників справи судом не досліджуються, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному аспектах.

Відтак, зважаючи на те, що суд дійшов висновку про можливість реституції за наслідками визнання недійсним правочину, оформленого актами надання послуг від 05.03.2019 №№ 2, 4, 5, 6, 8, 10, 11, 13, то суд вважає, що укладення оспорюваного правочину в обхід процедури закупівлі, передбаченої Законом України "Про публічні закупівлі", є самостійною підставою для визнання такого правочину недійсним, в той час як сам факт виконання відповідачем робіт за таким договором в даному випадку не може слугувати підставою для відмови у задоволенні позову.

Судові витрати позивача на оплату судового збору за подання даного позову, а також апеляційної та касаційної скарг відповідно до п. 2) ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнікол".

Керуючись ст.ст. 2, 14, 74, 79, 129, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним правочин на загальну суму 2 511 914,55 грн., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнікол" (04052, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 13, секція 1, офіс 1; ідентифікаційний код 37032352) та Акціонерним товариством "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) в спрощений спосіб шляхом підписання 05.03.2019 актів надання послуг №№ 2, 4, 5, 6, 8, 10, 11, 13 згідно з відповідними рахунками від 28.02.2019 №№ 9, 8, 11, 12, 14, 10, 13, 17.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнікол" (04052, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 13, секція 1, офіс 1; ідентифікаційний код 37032352) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) судовий збір у розмірі 69 206 (шістдесят дев`ять тисяч двісті шість) грн. 00 коп., який складається з 2 270 (двох тисяч двісті сімдесяти) грн. 00 коп. судового збору за подачу позову в частині однієї вимоги, яка задоволена судом, 27 240 (двадцяти семи тисяч двісті сорока) грн. 00 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги, 39 696 (тридцяти дев`яти тисяч шестисота дев`яносто шести) грн. 00 коп. судового збору за подання касаційної скарги. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 23.01.2023.

Суддя Р.В. Бойко