Рішення

від 24.01.2023 по справі 910/12427/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.01.2023Справа № 910/12427/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми «Варто», Київська обл., Бучанський р-н, м. Вишневе

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фіднова», м. Київ

про стягнення 695 375,60 грн,

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «Варто» (далі - ТзОВ ВКФ «Варто»/позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фіднова» (далі - ТзОВ «Фіднова»/відповідач) про стягнення 695 375,60 грн, у тому числі: 617 724,64 грн - основного боргу, 64 678,12 грн - пені та 12 972,84 грн - 3% річних, у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань за договором поставки №2808/21 від 28.08.2021.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 21.11.2022 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

05.01.2023 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому ТзОВ «Фіднова» повідомило суд про погашення основного боргу, на підтвердження оплати долучено платіжні доручення №90299 від 18.11.2022 на суму 100 000,00 грн, №90343 від 24.11.2022 на суму 100 000,00 грн, №90463 від 06.12.2022 на суму 100 000,00 грн, №90548 від 13.12.2022 на суму 100 000,00 грн та №90619 від 20.12.2022 на суму 32 007,16 грн, що разом складає 432 007,16 грн, а також заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог за вих. № 14-12/1 від 14.12.2022 на суму 185 717,48 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення пені відповідач просить суд зменшити її розмір до 646,78 грн, а також заявив клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги до 1 500,00 грн.

12.01.2023 до канцелярії суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій ТзОВ ВКФ «Варто» підтвердило, що станом на день складання цієї відповіді у відповідача відсутня заборгованість за поставлений товар, водночас, позивач заперечує проти задоволення заяви про зменшення розміру пені та витрат на правничу допомогу.

Отже, дослідивши матеріали справи, суд встановив, що ТзОВ «Фіднова» здійснило оплату за поставлений товар у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями №90299 від 18.11.2022 на суму 100 000,00 грн, №90343 від 24.11.2022 на суму 100 000,00 грн, №90463 від 06.12.2022 на суму 100 000,00 грн, №90548 від 13.12.2022 на суму 100 000,00 грн та №90619 від 20.12.2022 на суму 32 007,16 грн, що разом складає 432 007,16 грн, а також сторонами зараховано зустрічні однорідні вимоги на суму 185 717,48 грн на підставі заяви відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог за вих. № 14-12/1 від 14.12.2022.

Таким чином, ТзОВ «Фіднова» погасило заборгованість за поставлений товар на загальну суму 617 724,64 грн, що не заперечується ТзОВ ВКФ «Варто».

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач з цим позовом звернувся до суду 10.11.2022, при цьому заборгованість у розмірі 617 724,64 грн погашена відповідачем у період з 18.11.2022 по 20.12.2022, тобто після звернення позивача до суду з цим позовом, відповідно суд вважає за необхідне закрити провадження у справі в цій частині, у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

04.08.2021 за домовленістю сторін, відповідач згідно з платіжним дорученням № 631 здійснив передоплату за товар в сумі 10 929,40 грн.

05.08.2021 згідно видаткової накладної ЦБВФВ-117964 позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 21 858,80 грн, проте ТзОВ «Фіднова» за поставлений товар не розрахувалося, внаслідок чого з урахуванням передоплати в останнього виникла заборгованість в сумі 10 929,40 грн.

28.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «Варто» (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фіднова» (далі - покупець) укладено договір поставки № 2808/21, відповідно до якого постачальник зобов`язався поставляти та передавати у власність покупця, а покупець приймати та оплачувати товар.

В п. 1.3. договору сторони погодили, що товар поставляється окремими партіями в асортименті та кількості, визначеним сторонами у видаткових накладних та/або специфікації (-ях), у порядку, визначеному у графіках поставок, які є невід`ємними частинами договору.

Згідно п. 2.1. та п. 2.2. договору ціна товару узгоджується сторонами у специфікаціях (додаток №1 до даного договору) і не підлягає зміні в односторонньому порядку без підписання додаткової угоди щодо зміни цін на товар. Ціна на інший товар (який не зазначений у додатках до договору) визначається у накладних. Загальна ціна договору складається із ціни всіх поставок, що вказуються у видаткових накладних та/або специфікаціях. Ціна товару та загальна вартість цього договору включає ПДВ.

Відповідно до п. 2.4. договору оплата товару здійснюється протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання товару, що підтверджується підписанням сторонами видаткової накладної, якщо інші умови оплати не зазначені у специфікаціях.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що за затримку оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день затримки оплати відповідної партії товару або частини партії товару.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом одного календарного року, а в частині зобов`язань, що залишились невиконаними на дату - до повного виконання таких зобов`язань. Якщо сторони, у строк не менш ніж за 20 днів до закінчення строку дії даного договору, не повідомлять одна одну про бажання розірвати договір або укласти новий договір, то договір вважається щоразу продовженим на наступний календарний рік на тих самих умовах. Кількість таких пролонгацій необмежена (п. 9.1. договору).

У період з 31.08.2021 по 16.07.2022 позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 606 795,24 грн, що підтверджується підписаними видатковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи.

Таким чином, загальна вартість поставленого та неоплаченого товару, з урахуванням поставки, яка відбулась 05.08.2021 до укладення договору поставки № 2808/21, складала 617 724,64 грн.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що відповідач за поставлений товар розрахувався, але з порушенням строків, встановлених у п. 2.4. договору.

Отже, у зв`язку з простроченням відповідачем оплати за поставлений товар, позивач нараховує пеню в сумі 64 678,12 грн та 3% річних в сумі 12 972,84 грн по кожній видатковій накладній окремо.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Так, відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положення частини 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом вище встановлено, що 28.08.2021 між позивачем та відповідачем укладено договір поставки №2808/21, відповідно до якого ТзОВ ВКФ «Варто» поставило, а ТзОВ «Фіднова» прийняло товар з урахуванням поставки, яка була здійснена 05.08.2021 до укладення договору, на загальну суму 628 654,04 грн, що підтверджується матеріалами справи, при цьому, не оплачено відповідачем товар на суму 617 724,64 грн.

Статтею 530 ЦК України вставлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до п. 2.4. договору оплата товару здійснюється протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання товару, що підтверджується підписанням сторонами видаткової накладної, якщо інші умови оплати не зазначені у специфікаціях.

Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що останній здійснив оплату за поставлений товар з порушенням строків, встановлених п. 2.4. договору.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Отже, внаслідок прострочення виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо своєчасної оплати за поставлений товар, позивач нараховує пеню в сумі 64 678,12 грн та 3% річних в сумі 12 972,84 грн по кожній видатковій накладній окремо.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що за затримку оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день затримки оплати відповідної партії товару або частини партії товару.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 ГК України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та 3% річних, та встановив, що позивачем при їх розрахунку допущено арифметичну помилку, проте розмір заявлених сум не перевищує суми, обчисленої судом, відповідно ці вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені з 64 678,12 грн на 646,78 грн, суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Позивач і відповідач є господарюючими суб`єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною свої зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з статтею 74 ГПК України, статтею 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 910/9765/18.

Отже, дослідивши подане відповідачем клопотання про зменшення пені за порушення строку оплати поставленого товару, перевіривши доводи, якими обґрунтовується таке клопотання, зокрема відповідач зазначає про несприятливе фінансове становище, проте на підтвердження цього не надав суду будь-яких доказів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення суми пені.

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору в частині стягнення пені та 3% річних покладаються на відповідача.

Разом із тим, відповідно до ч. 3 ст. 130 ГПК України, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Водночас, згідно п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Оскільки позивачем не подано до суду будь-яких заяв щодо відшкодування судових витрат за рахунок відповідача або повернення сплаченої суми позивачу внаслідок закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 617 724,64 грн, суд унеможливлений вирішити питання щодо повернення судового збору. При цьому, суд одночасно повідомляє ТзОВ ВКФ «Варто», що останнє не позбавлене права звернутися до суду із відповідним клопотанням.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми «Варто» в частині стягнення основного боргу у розмірі 617 724,64 грн - закрити.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми «Варто» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фіднова» про стягнення 64 678,12 грн - пені та 12 972,84 грн - 3% річних задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фіднова» (01135, місто Київ, вулиця Жилянська, будинок 97 літера З; ідентифікаційний код 42071643) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми «Варто» (08132, Київська область, місто Вишневе, вулиця Промислова, будинок 5; ідентифікаційний код 30895651) 64 678 (шістдесят чотири тисячі шістсот сімдесят вісім) грн 12 коп. - пені, 12 972 (дванадцять тисяч дев`ятсот сімдесят дві) грн 84 коп. - 3% річних та 1 166 (одну тисячу сто шістдесят шість) грн 70 коп.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.В. Бондарчук