Рішення

від 10.01.2023 по справі 922/1759/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.01.2023м. ХарківСправа № 922/1759/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

при секретарі судового засідання Деркач П. О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Крамзалізничпостач" (01103, м. Київ, вул. Михайла Бойчука, буд. 18а) до Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (08711, Київська обл., смт. Козин, вул. Рудиківська, буд. 49) в особі відокремленого підрозділу "Зміївської теплової електричної станції" Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (63460, Харківська обл., смт. Слобожанське, Балаклійське шосе, буд. 2) про стягнення 299258,41 грн. за участю представників:

позивача - не з`явився,

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Крамзалізничпостач" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства "Центренерго", в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму боргу у розмірі 237540,00 грн. за отриману продукцію за Договором № 12/297 про закупівлю (поставку) товарів від 19.10.2021; пеню в розмірі 15319,71 грн. та індекс інфляції у розмірі 46398,70 грн. Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача своїх зобов`язань за договором № 12/297 про закупівлю (поставку) товарів від 19.10.2021.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 922/1759/22 за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 06.12.2022 об 11:30.

18.11.2022 через загальний відділ документообігу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №14342) з додатковими документами, які досліджено та приєднано до матеріалів справи.

01.12.2022 через загальний відділ документообігу суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи 06.12.2022 без участі уповноваженого представника позивача (вх. №15246).

01.12.2022 через загальний відділ документообігу суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №15247) з додатковими документами, які досліджено та приєднано до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 06.12.2022 у справі № 922/1759/22 відкладено підготовче засідання на 20.12.2022 о 10:00.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.12.2022 у справі № 922/1759/22 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.01.2023 о 12:00.

05.01.2023 через загальний відділ документообігу суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи № 922/1759/22, 10.01.2023 без участі уповноваженого представника позивача (вх. №274).

Представники позивача та відповідача у судове засідання 10.01.2023 не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялися своєчасно та належним чином.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на наведене та керуючись вказаними приписами господарського процесуального закону, приймаючи до уваги відсутність будь-яких повідомлень від відповідача про причини неявки в судове засідання 10.01.2023, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

Матеріалами справи установлено, що 19.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Крамзалізничпостач" та Публічним акціонерним товариством "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства "Центренерго" було укладено Договір № 12/297 про закупівлю (поставку) товарів (далі - Договір), відповідно до умов пункту 1.1. якого, постачальник зобов`язується поставити покупцю товари (продукцію) згідно умов договору, в той же час відповідно до умов пункту 1.2, покупець зобов`язується прийняти та оплатити продукцію, що поставляється відповідно до умов договору.

Відповідно до Додатку № 1 до Договору, який є його невід`ємною частиною було узгоджено поставку:

Шпала дерев`яна L-2750 А-2 у кількості 300 шт.;

Брус дерев`яний просочений Р-65, 1/9,L-5000 2(A) у кількості 100 шт.;

Костиль шляховий 16X16X165 у кількості 0,08 т.;

Шайба-скоба ЦП-138 у кількості 0,15 т.;

Підкладка КБ-50 у кількості 2.0 т.;

Болт закладний М22х175 у кількості 2.0 т.;

Клемма ПК з болтом клемним, гайкою та шайбою у кількості 0,60 т.;

Прокладка ЦП-328 у кількості 0,30 т.;

Накладка Р-65 у кількості 0,50 т.;

Втулка ізолююча КБ (ЦП-142) у кількості 0,08 т.;

Напівшпала дерев`яна 180х250х1375 у кількості 56 шт. (продукція)

Загальна вартість продукції склала 823049,09 грн. в тому числі ПДВ.

Ціна на продукцію визначається у Додатку до Договору (п. 2.2. Договору).

Відповідно до п.2.5 Договору, розрахунки за продукцію здійснюються покупцем у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника на підставі рахунку постачальника в порядку, передбаченим Додатком № 1 до Договору.

У пункті 3 Додатку № 1 до Договору передбачено, що розрахунки за продукцію здійснюються покупцем у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника в наступному порядку: протягом 30 календарних днів з моменту поставки продукції до складу покупця та підписання уповноваженим представниками сторін Акту приймання-передачі продукції за кожну окремо поставлену партію продукції.

15.11.2021 позивачем була здійснена поставка продукції вартістю 282132,00 грн., про що свідчить підписаний уповноваженими представниками сторін Акт приймання-передачі та видаткова накладна № 193 від 11.11.2021.

Також, 19.11.2021 позивачем була здійснена поставка продукції вартістю 303377,09 грн., про що свідчить підписаний уповноваженими представниками сторін Акт прийому-передачі та видаткова накладна № 194 від 18.11.2021.

Відповідно до п. 5.3. Договору датою поставки є дата підписання уповноваженими представниками сторін Акту приймання-передачі продукції.

Згідно з п. 3 вищевказаних актів передбачено, що акти є підставою для проведення розрахунків за отриману продукцію по договору.

Відповідно до п. 7.1.1. Договору Покупець зобов`язаний, своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлену продукцію.

Відповідачем була оплачена продукція за видатковими накладними № 193 від 11.11.2021, № 194 від 18.11.2021 на загальну суму 585509,09 грн., про що свідчать належним чином засвідчені копії платіжних доручень.

Так, із обставин справи слідує, що 10.12.2021 позивачем була здійснена поставка згідно Договору продукції вартістю 237540,00 грн., про що свідчить підписаний уповноваженими представниками сторін Акт прийому-передачі та видаткова накладна № 223 від 09.12.2021.

Однак, відповідач повну та своєчасну оплату отриманої продукції згідно видаткової накладної № 223 від 09.12.2021 у встановлені Договором строки позивачу не здійснив.

Згідно з умовами Договору строк належної оплати сплив 10.01.2022 року.

У зв`язку з наявною заборгованістю та з метою досудового врегулювання спору, 16.02.2022 позивачем була направлена вимога про оплату заборгованості за Договором про закупівлю (поставку) товарів № 12/297 від 19.10.2021.

Проте відповідач відповіді не надав та суму боргу не сплатив.

Так, 18.05.2022 позивачем була направлена повторно вимога про сплату залишку заборгованості у розмірі 237540,00 грн. за Договором.

У відповідь на вищевказану претензію від 30.05.2022 відповідач визнав наявну перед позивачем заборгованість та зазначив про вирішення питання щодо погашення боргу у найближчий час.

Однак заборгованість відповідачем сплачена так і не була.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно положень статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлі-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Згідно з приписами ст. 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п. 3 Додатку № 1 до Договору, розрахунки за продукцію здійснюються покупцем у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника в наступному порядку: протягом 30 календарних днів з моменту поставки продукції до складу покупця та підписання уповноваженим представниками сторін Акту приймання-передачі продукції за кожну окремо поставлену партію продукції.

Відповідно до п. 5.3. Договору датою поставки є дата підписання уповноваженими представниками сторін Акту приймання-передачі продукції.

Згідно з п. 3 вищевказаних актів передбачено, що акти є підставою для проведення розрахунків за отриману продукцію по договору.

Відповідно до п. 7.1.1. Договору покупець зобов`язаний, своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлену продукцію.

Приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 193 ГК України, зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 ГК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

На підставі наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що станом на день звернення з позовом до суду та на день вирішення спору в суді, внаслідок неналежного виконання споживачем свого обов`язку з оплати продукції за спірним Договором, має місце заборгованість перед постачальником у сумі 237540,00 грн. Доказів погашення відповідачем заборгованості перед позивачем у вказаній сумі матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене та приймаючи до уваги, що відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами, позовні вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 237540,00 грн. основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі як обґрунтовано заявлені та підтверджені матеріалами справи.

З підстав порушення строків виконання грошового зобов`язання позивачем заявлено до стягнення з відповідача 15319,71 грн. пені та 46398,70 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 9.6. Договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати продукції покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені в розмірі однієї облікової ставки НБУ від ціни неоплаченої продукції.

До позовної заяви позивачем долучено детальний розрахунок пені та інфляційних втрат.

Перевіркою виконаних позивачем розрахунків, порушень норм чинного законодавства та умов Договору судом не встановлено. Відповідачем вірність розрахунків не заперечено, власного контррозрахунку не надано.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення пені в сумі 15319,71 грн. та інфляційних втрат в сумі 46398,70 грн. є такими, що заявлені обґрунтовано.

Водночас у відзиві на позовну заяву відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру належної до стягнення пені на 80%.

Обґрунтовуючи клопотання про зменшення неустойки, відповідач зауважує на важливість здійснення господарської діяльності ПАТ «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Зміївська ТЕС, зокрема, в умовах воєнного стану, який є форс-мажорними, невідворотними обставинами, які безумовно впливають на об`єкти критичної, енергетичної інфраструктури. Також, відповідачем вказано на відсутність доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення відповідачем умов договору № 12/297 про закупівлю (поставку) товарів від 19.10.2021 року. Окрім цього, відповідачем наголошено на відсутність в діях відповідача прямого умислу, спрямованого на порушення зобов`язання, більше того, має місце оплата відповідачем більшої частини суми основного боргу, а період прострочення, який фактично з огляду на тривалу дію воєнного стану на території України фактично є не тривалим. Оскільки, як зазначає відповідач, правовідносини щодо нарахування суми інфляційних втрат, загальна сума яких є явно завищеною та носить надмірний тягар в порівнянні із залишком незначної суми заборгованості за договором № 12/297 про закупівлю (поставку) товарів від 19.10.2021 року, відповідач вважає на необхідне звернутися до суду із заявою про зменшення нарахованих на основну суму заборгованості розміру інфляційних втрат також.

Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Так, у постанові від 23.03.2021 у справі № 921/580/19 Верховний Суд зазначає, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен: 1) з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків; 2) об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з: інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов`язань; причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання; незначності прострочення у виконанні зобов`язання; невідповідності розміру пені наслідкам порушення; поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки); майнового стану сторін.

У вказаній вище постанові від 23.03.2021 Верховний Суд також вказує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності в законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

При цьому, виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру (постанова Верховного Суду від 30.03.2021 у справі № 902/538/18).

З урахуванням практики Верховного Суду, зокрема, у постанові від 04.06.2018 у справі № 908/1453/14, від 21.01.2021 у справі № 927/704/19, від 30.03.2021 у справі № 902/538/18, обставинами, на які сторони справи можуть посилатися при розгляді питання про зменшення неустойки, є: критичний фінансово-господарський стан суб`єкта господарювання; наявність заборгованості із заробітної плати; наявність податкового боргу; зменшення прибутку підприємства; відсутність коштів на банківських рахунках; потреба в грошових коштах для підтримання технологічного процесу виробництва; монопольне становище контрагента; стягнення 3 відсотків річних та інфляційних нарахувань; існування дебіторської заборгованості.

У постанові від 24.02.2021 у справі № 924/633/20 Верховний Суд зазначає, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призвести до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18).

Разом із тим, у постанові від 21.01.2021 у справі № 927/704/19 Верховний Суд звертає увагу на необхідність подання доказів, що підтверджуватимуть об`єктивну неможливість своєчасного здійснення розрахунків, зокрема відсутності коштів на інших (поточних) рахунках підприємства, в тому числі неможливості залучення кредитних коштів; ведення належної претензійно-позовної діяльності щодо стягнення дебіторської заборгованості в примусовому порядку.

Відповідачем у справі не надано жодних доказів на обґрунтування клопотання про зменшення розміру пені та інфляційних. Суд не розцінює як достатній аргумент саме лише зазначення відповідача про те, що в умовах воєнного стану, який є форс-мажорними, невідворотними обставинами, які безумовно впливають на об`єкти критичної, енергетичної інфраструктури, до якого відноситься підприємство відповідача, що є загальновідомим фактом відображеним у тому числі в засобах масової інформації, в силу чого не підлягає (факт) доказуванню.

Отже, відповідачем у даному випадку не доведено виключних та достатніх підстав для застосування ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України. Нараховані пені та інфляційних не є надмірно великими у порівнянні із сумою основного боргу за договором.

Враховуючи наведене, відповідач не довів винятковості випадку у даному разі та наявності умов, що можуть бути підставою для зменшення розміру пені, а відтак в задоволенні клопотання про зменшення розміру пені та інфляційних слід відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Зважаючи на сукупність наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Крамзалізничпостач" підлягають до повного задоволення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 129 ГПК України, та враховуючи висновки суду про повне задоволення позову покладає витрати по сплаті судового збору на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (08711, Київська обл., смт. Козин, вул. Рудиківська, буд. 49, код ЄДРПОУ 22927045) в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (63460, Харківська обл., смт. Слобожанське, Балаклійське шосе, буд. 2, код ЄДРПОУ 05471247) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Крамзалізничпостач" (01103, м. Київ, вул. Михайла Бойчука, буд. 18а, код ЄДРПОУ 42035250) - 237540,00 грн. основного боргу за Договором про закупівлю (поставку) товарів № 12/297 від 19.10.2021; 15319,71 грн. пені; 46398,70 грн. індексу інфляції та 4488,90 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "20" січня 2023 р.

СуддяЄ.М. Жиляєв