Постанова

від 19.04.2023 по справі 922/1759/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2023 року м. Харків Справа № 922/1759/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Геза Т.Д., суддя Терещенко О.І. , суддя Тихий П.В.

за участю секретаря судового засідання Євтушенка Є.В.

від позивача не з`явився,

від відповідача не з`явився

розглянувши у судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду,

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу "Зміївської теплової електричної станції" Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (вх.№371 Х/1)

на рішення господарського суду Харківської області від 10.01.2023 (суддя Жиляєв Є.М., повний текст складено 20.01.2023),

у справі № 922/1759/22

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Крамзалізничпостач", м.Київ,

до: Публічного акціонерного товариства "Центренерго", смт. Козин Київської області, в особі відокремленого підрозділу "Зміївської теплової електричної станції" Публічного акціонерного товариства "Центренерго", смт. Слобожанське Харківської області,

про стягнення 299258,41 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Крамзалізничпостач" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства "Центренерго", в якому просило суд стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 237540,00 грн, пеню у розмірі 15319,71 грн та індекс інфляції у розмірі 46398,70 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем своїх грошових зобов`язань за Договором про закупівлю (поставку) товарів від 19.10.2021 №12/297, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Центренерго" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Крамзалізничпостач". Всупереч встановленому Договором порядку розрахунків за отриману продукцію, відповідачем не здійснено перерахування грошових коштів на рахунок постачальника у розмірі 237540,00 грн. Крім того, позивач вказує про наявність правових підстав для стягнення з відповідача пені в розмірі 15319,71 грн та інфляційних втрат у розмірі 46398,70 грн у зв`язку із несвоєчасною оплатою продукції.

Нормативно-правовим обґрунтуванням поданої позовної заяви визначено приписи статей 509, 526, 530, 549, 712, 692, 610, 625 Цивільного кодексу України та статті 193, 222 Господарського кодексу України.

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.01.2023 у справі №922/1759/22 позов задоволено повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Крамзалізничпостач" 237540,00 грн основного боргу за договором про закупівлю (поставку) товарів № 12/297 від 19.10.2021; 15 319,71 грн пені; 46398,70 грн індексу інфляції та 4488,90 грн судового збору.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем була здійснена поставка згідно Договору №12/297 про закупівлю (поставку) товарів від 19.10.2021 року продукції вартістю 237540,00 грн, про що свідчить підписаний уповноваженими представниками сторін Акт прийому-передачі та видаткова накладна № 223 від 09.12.2021.

Місцевим господарським судом встановлено, що станом на день звернення з позовом до суду та на день вирішення спору в суді, внаслідок неналежного виконання споживачем свого обов`язку з оплати продукції за спірним договором, мала місце заборгованість перед постачальником у сумі 237540,00 грн, доказів погашення відповідачем заборгованості перед позивачем у вказаній сумі матеріали справи не містять.

За результатами розгляду судом першої інстанції клопотання відповідача про зменшення розміру пені та інфляційних втрат, місцевий господарський суд дійшов висновку, що відповідачем у справі не надано жодних доказів на обґрунтування вказаного клопотання, а тому не розцінює як достатній аргумент саме лише зазначення відповідача про те, що в умовах воєнного стану, який є форс-мажорними, невідворотними обставинами, які безумовно впливають на об`єкти критичної, енергетичної інфраструктури, до якого відноситься підприємство відповідача, що є загальновідомим фактом відображеним у тому числі в засобах масової інформації, в силу чого не підлягає (факт) доказуванню.

Тому місцевий господарський суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено виключних та достатніх підстав для застосування ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України; нараховані пеня та інфляційні втрати не є надмірно великими у порівнянні із сумою основного боргу за договором.

Таким чином суд першої інстанції встановив, що відповідач не довів винятковості випадку у даному разі та наявності умов, що можуть бути підставою для зменшення розміру пені, а відтак в задоволенні клопотання про зменшення розміру пені та інфляційних відмовлено.

Публічне акціонерне товариство "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства "Центренерго" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 10.01.2023 у справі №922/1759/22 в частині стягнення з відповідача на користь позивача 15319,71 грн пені та 46398,70 грн індексу інфляції і ухвалити нове рішення у відповідній частині, яким зменшити розмір вказаних сум до 20% від розміру заявлених сум.

Апелянт зазначає, що суд безпідставно не оцінив, як достатній аргумент, умови воєнного стану, які є форс-мажорними, невідворотними обставинами, що впливають на об`єкти критичної, енергетичної інфраструктури, яким є Зміївська теплова електрична станція Публічного акціонерного товариства «Центренерго».

Також апелянт вказує, що суд необґрунтовано не взяв до уваги винятковість випадку щодо положення Зміївської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства «Центренерго» та наявність умов, які є підставою для зменшення розміру пені.

Апелянт вважає, що оскільки інформація щодо ракетних обстрілів Зміївської теплової електричної станції та пошкодження об`єктів підприємства внаслідок цих обстрілів є загальновідомою, відображеною у засобах масової інформації, тому не підлягає доказуванню.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.03.2023 сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Геза Т.Д., суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.03.2023 витребувано у господарського суду Харківської області матеріали справи №922/1759/22. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу "Зміївської теплової електричної станції" Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (вх.№ 371 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 10.01.2023 у справі №922/1759/22, до надходження матеріалів справи.

На адресу Східного апеляційного господарського суду від господарського суду Харківської області надійшли матеріали справи №922/1759/22.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.03.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу "Зміївської теплової електричної станції" Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на рішення господарського суду Харківської області від 10.01.2023 у справі №922/1759/22. Призначено справу до розгляду на "19" квітня 2023 р. о 10:00.

30.03.2023 до Східного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Крамзалізничпостач" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. №3560), відповідно до якого позивач просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Позивач зазначає, що боргове зобов`язання у відповідача виникло ще 10.01.2022 року, до початку ведення військового стану на території України; доказами в обґрунтування зменшення пені та інфляційних втрат апелянт подає довідки з власного підприємства про ракетні влучання; а тому аргументи апелянта про зменшення розміру пені та індексу інфляції є необґрунтованими.

В апеляційній скарзі відповідач просить суд апеляційної інстанції долучити до матеріалів справи наступні документи: копію довідки Публічного акціонерного товариства «Центренерго» Зміївської теплової електричної станції від 14.02.2023 року №25/114, копію наказу Публічного акціонерного товариства «Центренерго» «Про документальне оформлення знищених (зруйнованих) або пошкоджених активів ПАТ «Центренерго» під час воєнних (бойових) дій або внаслідок диверсії» від 14.04.2022 року №40, копію наказу Публічного акціонерного товариства «Центренерго» Зміївської теплової електричної станції «Про склад Комісії з обстеження знищених (зруйнованих) або пошкоджених активів» від 21.04.2022 року №354, копія Розпорядження Публічного акціонерного товариства «Центренерго» Зміївської теплової електричної станції «Про документальне оформлення знищених (зруйнованих) або пошкоджених активів» від 04.11.2022 року №135, копію листа відділу поліції №2 Чугуївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області №5685/119-79/24-2022 від 27.12.2022 року, копію листа відділу поліції №2 Чугуївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області №30/119-79/02/24-2023 від 04.01.2023, копію листа відділу поліції №2 Чугуївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області №346/119-79/02/24-2023 від 18.01.2023 року.

В обґрунтування даного клопотання апелянт зазначає про неможливість подання вказаних доказів до суду першої інстанції, оскільки об`єми завданих пошкоджень, знищень (руйнувань) об`єктів виробничого призначення скаржника були задокументовані та обраховані тільки 30.01.2023 року через небезпечний доступ до знищених (руйнованих) та пошкоджених об`єктів.

Відповідно до частини 2 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Додані відповідачем до клопотання документи, а саме копія наказу Публічного акціонерного товариства «Центренерго» «Про документальне оформлення знищених (зруйнованих) або пошкоджених активів ПАТ «Центренерго» під час воєнних (бойових) дій або внаслідок диверсії» від 14.04.2022 року №40, копія наказу Публічного акціонерного товариства «Центренерго» Зміївської теплової електричної станції «Про склад Комісії з обстеження знищених (зруйнованих) або пошкоджених активів» від 21.04.2022 року №354, копія Розпорядження Публічного акціонерного товариства «Центренерго» Зміївської теплової електричної станції «Про документальне оформлення знищених (зруйнованих) або пошкоджених активів» від 04.11.2022 року №135, як додаткові докази колегією суддів не приймаються, оскільки на момент подання відзиву на позовну заяву та винесення рішення судом першої інстанції (10.01.2023) зазначені докази існували, але відповідачем не наведено обґрунтованого клопотання неможливості подання зазначених доказів до суду першої інстанції, до винесення рішення.

Щодо інших поданих документів, колегія суддів визнає поважними причини неможливості подання відповідних додаткових доказів до суду першої інстанції, та долучає їх до матеріалів справи.

У судове засідання 16.04.2023 року сторони по справі не з`явилися.

Матеріали справи містять клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Крамзалізничпостач"(вх. №3561 від 30.03.2023 року), відповідно до якого позивач просить провести розгляд справи без участі представника позивача за наявними в матеріалах справи документами.

Відповідно до частини 11 статті 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Судом апеляційної інстанції вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, явка сторін у судове засідання не визнавалася судом обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення з урахуванням повноважень, визначених в ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступне.

Враховуючи те, що відповідач не оскаржує судове рішення в частині, що стосується стягнення основного боргу за Договором № 12/297 про закупівлю (поставку) товарів від 19.10.2021 року, межами апеляційного перегляду в силу положень ст. 269 ГПК України є вимоги про стягнення пені та інфляційних втрат.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Крамзалізничпостач" та Публічним акціонерним товариством "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства "Центренерго" було укладено Договір № 12/297 про закупівлю (поставку) товарів від 19.10.2021 року, відповідно до якого постачальник зобов`язувався поставити покупцю товари (продукцію) згідно умов договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити продукцію, що поставляється відповідно до умов договору.

10.12.2021 позивачем була здійснена поставка згідно Договору №12/297 про закупівлю (поставку) товарів від 19.10.2021 року продукції вартістю 237540,00 грн., про що свідчить підписаний уповноваженими представниками сторін Акт прийому-передачі та видаткова накладна № 223 від 09.12.2021.

У строк, визначений п. 3 Додатку № 1 до Договору, відповідач повну та своєчасну оплату отриманої продукції згідно видаткової накладної № 223 від 09.12.2021 у встановлені Договором строки позивачу не здійснив, а тому заборгованість перед постачальником склала 237540,00 грн.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 193 ГК України, зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 ГК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 9.6. Договору До № 12/297 про закупівлю (поставку) товарів від 19.10.2021 року передбачено, що у разі несвоєчасної оплати продукції покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені в розмірі однієї облікової ставки НБУ від ціни неоплаченої продукції.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

У суді першої інстанції відповідачем у відзиві на позовну заяву було заявлено клопотання про зменшення розміру належної до стягнення пені на 80% та розміру інфляційних втрат.

В апеляційній скарзі апелянт просив зменшити стягнуті судом першої інстанції з відповідача суми пені та індексу інфляції до 20%.

Відповідно до ч.1 ст.233 ГК у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 2 ст.233 ГК передбачено, що якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно ч.3 ст.551 ЦК розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але ГК вказує на неспівмірність розміру неустойки з розміром збитків кредитора, як на обов`язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді, як ЦК виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення (п.28 постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20).

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що за змістом ч.1 ст.233 ГК та ч.3 ст.551 ЦК під розміром збитків потрібно розуміти саме суму, на яку нараховано неустойку, а не будь-яку іншу суму збитків. Подібний за змістом правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 14.09.2016 у справі №6-473цс16 та постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20.

Визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) забезпечує баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначає конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19.

Обґрунтовуючи клопотання про зменшення неустойки у суді першої інстанції, відповідач зауважував на важливість здійснення господарської діяльності ПАТ «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Зміївська ТЕС, зокрема, в умовах воєнного стану, який є форс-мажорними, невідворотними обставинами, які безумовно впливають на об`єкти критичної, енергетичної інфраструктури. Також, відповідачем вказано на відсутність доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення відповідачем умов договору №12/297 про закупівлю (поставку) товарів від 19.10.2021 року. Окрім цього, відповідачем наголошено на відсутність в діях відповідача прямого умислу, спрямованого на порушення зобов`язання, більше того, має місце оплата відповідачем більшої частини суми основного боргу, а період прострочення, який фактично з огляду на тривалу дію воєнного стану на території України фактично є не тривалим.

Із додаткових доказів, поданих до апеляційної скарги та долучених апеляційним судом до матеріалів справи вбачається, що протягом 2022-2023 років відбувалися ракетні обстріли "Зміївської теплової електричної станції" Публічного акціонерного товариства "Центренерго", про що внесено відповідну інформацію до Єдиного реєстру досудових розслідувань за кваліфікацією кримінального правопорушення злочину за ч.1 ст. 438 КК України.

Згідно довідки Публічного акціонерного товариства «Центренерго» Зміївської теплової електричної станції від 14.02.2023 року №25/114, загальна сума збитків, завданих відповідачу, внаслідок масових ракетних ударів по Зміївській тепловій електричній станції, задокументованих та обрахованих станом на 30.01.2023 року орієнтовно становить 148867,92 грн.

Згідно ч.3 ст.551 ЦК розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Так, у постанові від 23.03.2021 у справі № 921/580/19 Верховний Суд зазначає, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен: 1) з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків; 2) об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з: інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов`язань; причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання; незначності прострочення у виконанні зобов`язання; невідповідності розміру пені наслідкам порушення; поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки); майнового стану сторін.

Під час розгляду вказаної справи судом першої інстанції обґрунтовано взято до уваги, що сума заборгованості за договором поставки склала 237540,00 грн, а позивачем нараховано 15319,71 грн. пені, що не є надмірно великими у порівнянні із сумою основного боргу за договором.

Одним з завдань застосування санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Одне лише передбачене законом віднесення введеного воєнного стану в Україні до форс-мажорних обставин не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що конкретний обмежувальний захід, запроваджений в рамках воєнного стану унеможливлює виконання конкретного договору. Крім того, згідно з умовами Договору строк належної оплати сплив 10.01.2022 року, тобто до початку введення воєнного стану в країні.

Оцінивши надані апелянтом докази та обставини справи у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про відсутність обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Стосовно посилання відповідача про загальну відомість форс-мажорних обставин, колегія суддів зазначає, що відповідно до норм законодавства України, сторони підписуючи договори повинні виконувати умови останніх. Отже, якщо у даному випадку, п. 10.2 Договору №12/297 про закупівлю (поставку) товарів від 19.10.2021 року, сторони визначили умову «повідомлення іншої сторони про настання обставин непереборної сили не пізніше 5 днів з моменту їх виникнення», то відповідно до норм ст. 193 ГК України та ст.ст.525,526 ЦК України визначені сторонами умови договору повинні виконуватись належним чином.

Матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідачем позивача про настання обставин непереборної сили та неможливість у зв`язку із цим виконати договірні зобов`язання.

Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який дійшов висновку, що відповідачем в порушення приписів ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не доведено суду наявності підстав, визначених положеннями ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України, необхідних для зменшення розміру штрафних санкцій, а доводи, викладені відповідачем у клопотанні про зменшення розміру штрафу, не можуть бути покладені в основу рішення, оскільки товариством не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження наявності поважності причин неналежного виконання зобов`язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку та невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення.

Щодо зменшення інфляційних втрат колегія суддів зазначає, що інфляційна складова боргу, сплата яких передбачена ч.2 ст.625 ЦК, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що викладені апелянтом доводи в апеляційній скарзі не є підставою для скасування оскаржуваного рішення, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення господарського суду Харківської області від 10.01.2023 у справі №922/1759/22 підлягає залишенню без змін.

З урахуванням приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу "Зміївської теплової електричної станції" Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на рішення господарського суду Харківської області від 10.01.2023 у справі № 922/1759/22 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 10.01.2023 у справі №922/1759/22 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок та строки оскарження постанови передбачені статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 27.04.2023

Головуючий суддя Т.Д. Геза

Суддя О.І. Терещенко

Суддя П.В. Тихий