Постанова

від 02.10.2007 по справі 4/2506-7/374

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

4/2506-7/374

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

02.10.07                                                                                           Справа  № 4/2506-7/374

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді                                Мельник Г.І.

суддів:                                          Новосад Д.Ф.

                                                Михалюк О.В.

розглянувши апеляційну скаргу СП ТзОВ фірми «Тиса»№65 від 21.03.07р.

на рішення господарського суду Львівської області від 13.03.2007р.

у справі    №4/2506-7/374

за позовом МПП «Охорона», м. Самбір

до відповідача 1 ЗАТ «Фарфор», м. Борислав

до відповідача 2 СП ТзОВ фірми «Тиса», м. Львів

про стягнення 55 350,00 грн.

за участю представників :

від позивача: Голець І.І.

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: Кошель Ю.Д.

В ході судового засідання представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України роз'яснено, заперечень щодо складу суду не поступило.

Встановив: рішенням господарського суду Львівської області (суддя Білоус Б.О.) від 13.03.2007 року у справі №4/2506-7/374 задоволено позовні вимоги.

Відповідач 2 з постановленим рішенням не погоджується, подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Львівської області від 13.03.2007 року скасувати, та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки договір по охороні об'єкта було укладено з відповідачем 1, а відповідач 2 виступав лише поручителем відповідача 1 за договором поруки. Покликається, що зобов'язання за договором поруки виконанні ним в повному обсязі, оскільки сума, що передбачена п. 3.1 договору поруки виплачена в повному обсязі, а тому вважає, що підстав для стягнення з нього недовиплаченої суми за фактично надані послуги немає. Крім цього, зазначає, що зобов'язання по оплаті за надані охоронні послуги перед позивачем виконанні в повному обсязі ліквідаційною комісією з майна банкрута –ЗАТ «Фарфор».

Позивач у відзиві зазначає, що згідно умов договору поруки поручитель зобов'язується солідарно та повністю відповідати за зобов'язання відповідача 1. Зазначає, що на виконання умов договору поруки відповідачем 2 було перераховано позивачу за надання послуг по охороні суму, яка істотно перевищує суму обумовлену п. 3.1 договору поруки, що підтвердужує факт взяття солідарного виконання зобов'язань. Тому просить залишити рішення без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач 1 ліквідований, в матеріалах справи наявна ухвала господарського суду Львівської області від 8.12.06р. про ліквідацію ЗАТ «Фарфор»та довідка про виключення його з ЄДРПОУ.

Справа слуханням відкладалася з 16.08.07р. на 13.09.07р., а також оголошувалася перерва до 2.10.07р.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Львівської області від 13.03.2007 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

          При цьому колегія виходила з наступного:

17.03.03р. між МПП «Охорона»та ЗАТ «Фарфор»укладено договір №2 на охорону об'єкта. Об'єкт охорони визначений у додатку 1 до договору. Сума оплати становить 90 000,0 грн. в рік. Строк дії договору встановлено до 17.03.04 року і згідно п. 1 розд. 10 договору він  вважається продовженим на один рік в разі, якщо жодна із сторін не вимагає його припинення за два місяці до закінчення  строку його дії. За відсутності таких вимог строк дії договору було продовжено на 2004 рік.

Аналізом наявних у справі доказів встановлено, що ЗАТ «Фарфор»взяті на себе зобов'язання виконав частково і сума заборгованості за надані послуги по охороні об'єкта становить 55 350,0 грн. Доказів оплати даної суми відповідачем не подано.

17.03.03р. між СП ТзОВ «Тиса»(поручитель), МПП «Охорона»(кредитор) та ЗАТ «Фарфор» (боржник) укладено договір поруки, згідно п. 1 якого поручитель зобов'язується солідарно відповідати перед кредитором за виконання зобов'язань за договором повністю. Відповідно до п. 4.1 договору поручитель зобов'язаний виконати свої зобов'язання по сплаті боргу за договором охорони, відповідно до п. 1 договору поруки. Термін дії договору поруки збігається з терміном дії договору на охорону об'єкту (п. 6.1 договору).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно  до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи, що ЗАТ «Фарфор»обов'язку по оплаті за надані послуги по охороні об'єкта належним чином не виконало, а СП ТзОВ «Тиса»поручилося за невиконання зобов'язань колегія погоджується з висновком господарського суду та важає стягнення з відповідача 2 суми заборгованості за надані послуги по охороні об'єкта підставним та обгрунтованим.

Щодо покликань скаржника на те, що згідно п. 3.1 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником усіх зобов'язань за договором у сумі, що дорівнює 7500 грн. і дана сума повністю ним оплачена не можуть братися колегією до уваги, оскільки суперечать наведеному вище п. 1 договору, яким передбачена солідарна відповідальність в повному обсязі.

Крім цього,  наявними у справі платіжними дорученнями підтверджено факт оплати СТ ТзОВ «Тиса»позивачу 17 129,0 грн. (а.с. 40-41, 65-67), даний факт не заперечувався представниками сторін, і цим самим підтверджує виконання поручителем взятих на себе договірних зобов'язань.

Посилання скаржника на те, що ЗАТ “Фарфор” ліквідовано не є підставою для звільнення поручителя від виконання зобов'язання  за договором поруки. Більш того, як встановлено з пояснень представників сторін, матеріалів справи, ЗАТ «Фарфор»являлось дочірнім підприємством СП ТзОВ «Тиса», на майні якого і було створене та власне це майно було об'єктом охорони. Не буреться колегією до уваги твердження позивача про відсутність належним чином посвідчених актів виконаних робіт, оскільки згідно умов договору такі сторонами не передбачалися.

          Отже, з огляду на вище викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Львівської області відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально необґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює дані правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст.33,43,49,91,99,101,103,105 ГПК України, суд

                   ПОСТАНОВИВ:                         

          1.Рішення господарського суду Львівської області від 21.05.2007р. по справі за №4/850-26/159 залишити без змін.

          2.В задоволенні апеляційної скарги відмовити.

     3.Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

          3.Матеріали справи скеровуються в господарський суд Львівської області.

Головуючий–суддя                   Мельник Г.І.

Судді                              Новосад Д.Ф.

                                       Михалюк О.В.