Постанова

від 24.01.2023 по справі 826/8052/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2023 року

м. Київ

справа № 826/8052/16

касаційне провадження № К/9901/37875/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.12.2016 (суддя - Кобилянський К.М.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2017 (головуючий суддя - Беспалов О.О., судді - Губська О.А., Сорочко Є.О.) у справі №826/8052/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЯ РОШ» (далі у тексті - ТОВ «ЛЯ РОШ», Товариство) до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі у тексті - ДПІ у Шевченківському районі, Інспекція) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

ТОВ «ЛЯ РОШ» звернулось до суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.02.2016 № 0000242800.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 05.12.2006, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2017, позовні вимоги задовольнив повністю: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 19.02.2016 № 0000242800.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.12.2016, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2017 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування своїх вимог Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин).

При цьому зазначає, на момент перевірки відсутні документи про походження товару, що знаходиться в реалізації, на суму вартості 65 155, 00 грн. Перелік такого товару (алкогольні напої в асортименті) наведений в додатку № 1 до акта перевірки.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 03.05.2017 відкрив провадження за касаційною скаргою Інспекції та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 23 січня 2023 року прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження, визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 24 січня 2023 року.

Позивач відзив (заперечення) на касаційну скаргу не надав, що не перешкоджає її розгляду.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами ГУ ДФС в Івано-Франківській області у період з 02.02.2016 по 05.02.2016 на підставі наказу від 22.01.2016 № 72 проведено фактичну перевірку господарської діяльності ресторану «Веселий Гуцул», що розташований за адресою: Івано-Франківська обл., Яремчанський район, с. Поляниця, участок Прохідний, 12Б, що належить позивачу (код ЄДРПОУ 37727324, місцезнаходження: м. Київ, вул. Естонська, буд. 120), за результатами якої складено акт від 05.02.2016 № 15/09-19-21-11/1/37727324.

За результатами акту перевірки, відповідачем встановлено порушення позивачем п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (далі у тексті - Закон № 265), а саме: на момент перевірки відсутні документи про походження товару, що знаходиться в реалізації, на суму вартості 65 155, 00 грн. Перелік такого товару (алкогольні напої в асортименті) наведений у Додатку № 1 до акта перевірки.

На підставі висновків акту перевірки 19.02.2016 ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення за № 0000242800 (форми «С»), яким до ТОВ «ЛЯ РОШ» застосовані штрафні (фінансові) санкції за порушення п. 12 ст. 3 Закону № 265 на суму 130 310, 00 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки та з огляду на вказане порушення відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.05.2015 № 004932200, згідно з яким до підприємця застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 7 614, 70 грн.

Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) облік товарних запасів фізичною особою-підприємцем ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб`єктів малого підприємництва. Обов`язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Статтею 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, порушення вимог пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) полягає в нездійсненні обліку товарних запасів у порядку, встановленому законодавством, на складах та/або за місцем їх реалізації, здійсненні продажу товарів (послуг), що не відображені в такому обліку.

Згідно з частинами першою, другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що позивачем обліковував товари на рахунку 281 централізованою бухгалтерією за своїм місцезнаходженням.

Відтак висновок відповідача про відсутність обліку товарів зі складу є помилковим та спростовуються матеріалами справи.

В порядку ч. 2 ст. 71 КАС України відповідачем не доведено, що обліковані позивачем товари відмінні від тих, що описані в акті перевірки (оскільки додаток до акту перевірки містить лише загальні назви товарів).

Надаючи оцінку наведеним доводам, судові інстанції цілком об`єктивно виходили з того, що перевірка ТОВ «ЛЯ РОШ» була проведена не за місцем зберігання первинних документів, а відповідачем не доведено порушення позивачем встановленого порядку обліку товарно-матеріальних цінностей, а тому дійшли правомірного висновку про протиправність застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 130 310, 00 грн згідно з спірним податковим повідомленням-рішенням й безпідставність притягнення позивача до відповідальності за порушення порядку ведення обліку товарних запасів.

Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про протиправність застосування контролюючим органом штрафних санкцій згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а відтак про задоволення позову.

За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.12.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева І.Я.Олендер Р.Ф. Ханова