Рішення

від 24.01.2023 по справі 591/5071/22

ЗАРІЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.СУМ

Справа № 591/5071/22

Провадження № 2/591/2174/22

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2023 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого судді Северинової А.С.,

з участю секретаря cудового засідання Рудь В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №591/5071/22 за позовом ОСОБА_1 доТовариства зобмеженою відповідальністю«Інтер АрмаІнжинірінг» простягнення нарахованоїале невиплаченої заробітноїплати,стягнення середньогозаробітку завесь часзатримки розрахункупри звільненні, -

В С Т А Н О В И В:

12 жовтня 2022 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат ЛюбченкоВ.М., засобами поштового зв`язку звернувся до суду з вказаним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Арма Інжинірінг» (далі ТОВ «Інтер Арма Інжинірінг») про стягнення нарахованої але не виплаченої заробітної плати, стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, яка надійшла до суду 17 жовтня 2022 року (а.с. 17).

Позовна заява мотивована тим, що він з травня 2018 року працював на посаді головного енергетика у ТОВ «Інтер Арма Інжинірінг» з оплатою праці згідно штатного розпису. За весь час його роботи він не отримував заробітну платню в повному обсязі. За період з травня 2018 року по червень 2021 року відповідачем було нараховано та не виплачено йому заробітну плату на суму 62450 грн, тобто більше трьох років він не отримував належних йому коштів за виконану роботу.

Зазначає, що наприкінці червня 2022 року він вчергове звернувся до директора підприємства з вимогою виплатити йому не виплачену заробітну плату, однак, йому повідомили, що з лютого 2022року він звільнений із займаної посади.

Вказує, що роботодавець повинен виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Враховуючи що два останні місяці йому нараховувалась заробітна плата в сумі 3300 грн, то сума середньої заробітної плати складає 3300 грн. Враховуючи положення ст. 117 КЗпП України, середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців, складає 19800 грн.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просить стягнути з ТОВ «Інтер Арма Інжинірінг» на його користь заборгованість по заробітній платі в сумі 62450 грн та середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку в сумі 19800 грн.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 25 жовтня 2022 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 09 листопада 2022 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 20 грудня 2022 року.

20 грудня 2022 року протокольною ухвалою суду розгляд справи відкладено на 06 січня 2023року у зв`язку з неявкою в судове засідання представника відповідача.

06 січня 2023 року розгляд справи відкладено на 18 січня 2023року у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги на території Сумської області.

В судове засідання сторони не з`явились, про розгляд справи повідомлені належним чином.

Від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи без його участі, позов підтримує, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ТОВ «Інтер Арма Інжинірінг» правом на відзив не скористалося. У призначений до судового розгляду час представник відповідача в судове засідання повторно не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалось.

Зі згоди позивача, викладеної в письмовій заяві, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював у ТОВ «Інтер Арма Інжинірінг».

Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 19 серпня 2022 року за період з 1 кварталу 2018 року по 1 квартал 2022 року сума нарахованого позивачу доходу ТОВ «Інтер Арма Інжинірінг» у вигляді заробітної плати становить 62450грн 00коп., а сума виплаченого доходу за цей же період цим же товариством становить 00грн 00 коп. (а.с. 8-10).

Отже, сума нарахованої, але не виплаченої відповідачем заробітної плати позивачу за період з 1кварталу 2018 року по 1 квартал 2022 року становить 62450грн 00коп.

Відповідно до статті 43Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно вимог статей 94, 97, 115КЗпП України заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати встановлюється за погодженням сторін, у відповідності до форм і систем оплати праці, норм праці, а також з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України та ст. 24 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Як передбачено ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Таким чином, ураховуючи обставини того, що станом на день звернення позивачу до суду з даним позовом заробітна плата йому виплачена не була, а також дослідивши надані позивачем відомості з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з 1 кварталу 2018 року по 1 квартал 2022 року, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі у сумі 62450 грн 00 коп., оскільки протилежного відповідачем не доведено. Отже, позов в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлено статтею 117 КЗпП України, згідно з приписами якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні, факт проведення з ним остаточного розрахунку та встановлення вини.

Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

У Рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі № 1-5/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу Конституційний Суд України вказав, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117 цього Кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Середній заробіток за статтею 117 КЗпП України за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця та є своєрідною санкцією для нього, а також не входить до структури заробітної плати.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18) зроблено правовий висновок про те, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону № 108/95-ВР, тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

Велика Палата Верховного Суду надала висновок про визначення тримісячного строку звернення до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в постанові від 18 березня 2020 року у справі № 711/4010/13-ц (провадження № 14-429цс19), а також Верховний Суд України зробив такий висновок у постановах від 26 грудня 2011 року у справі № 6-77цс11, від 24 червня 2015 року у справі № 6-116цс15, від 06 квітня 2016 року у справі № 6-409цс16, від 11 жовтня 2017 року у справі № 311/136/16, від 08 листопада 2017 року у справі № 202/4914/16-ц.

У позовній заяві позивач вказав про те, що він звільнений із займаної посади з лютого 2022 року. Проте, матеріали справи не містять даних стосовно звільнення позивача ОСОБА_1 із займаної посади головного енергетика в ТОВ «Інтер Арма Інжинірінг». При цьому, як зазначив позивач, надати ці докази він позбавлений можливості.

Так, як повідомило Управління Держпраці у Сумській області у листі від 03 серпня 2022 року, у відповідь на запит від ТОВ «Інтер Арма Інжинірінг» надійшов лист з повідомленням про припинення виробничої діяльності товариства та знищення кадрової документації у зв`язку з повномасштабною агресією Російської Федерації (а.с. 15).

Разом з тим, у позовній заяві позивач визнав той факт, що про порушене право він дізнався наприкінці червня 2022 року.

Водночас, з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні він звернувся 12 жовтня 2022 року, тобто більше ніж через рік з дня нарахування останньої заборгованості із заробітної плати, яка була нарахована йому у червні 2021 року, та більше ніж через три місяці з дня, як він зазначає, дізнався про своє звільнення з роботи, тоді як строк пред`явлення до суду цієї вимоги обмежується трьома місяцями з дня повного розрахунку по заробітній платі.

Вказаних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08лютого 2022 року у справі №755/12623/19, які відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України мають враховуватися судом при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Крім того, оскільки матеріали справи не містять належних і допустимих доказів про звільнення позивача з роботи, тому підстави для покладення на роботодавця відповідальності за статтею 117 КЗпП України відсутні.

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку, встановленому ст. 141 ЦПК України.

Оскільки позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по заробітній платі задоволені повністю, тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 992 грн 40 коп. (2481грн * 0,4), оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору за вказаною вимогою.

Водночас, судові витрати зі сплати судового збору за позовною вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні покладаються на позивача, оскільки у задоволенні позову у цій частині відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 18, 76-82, 263-265, 280-282 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Арма Інжинірінг» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у сумі 62450 грн 00 коп.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з Товариства зобмеженою відповідальністю«Інтер АрмаІнжинірінг» на користь держави судовий збір у сумі 992 грн 40 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте Зарічним районним судом м. Суми за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана до Зарічного районного суду м. Суми протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення суду безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер Арма Інжинірінг», місцезнаходження: м. Суми, вул. Лінійна, буд. 22, ЄДРПОУ 34452085.

Повне судове рішення складено 23 січня 2023 року.

Суддя А.С. Северинова