Рішення

від 19.01.2023 по справі 161/11301/22

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/11301/22

Провадження № 2/161/563/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2023 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Черняка В.В.,

за участю секретаря судового засідання Жаловаги І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку цивільну справу за позовом за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Агрохолдинг Авангард» про стягнення середнього заробітку за період затримки у виплаті заробітної плати та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Філії «Агрохолдинг Авангард» Приватного акціонерного товариства «Агрохолдинг Авангард» про стягнення середнього заробітку за період затримки у виплаті заробітної плати та моральної шкоди.

В обґрунтування вимог зазначає, що 15 грудня 2021 року він був прийнятий на роботу до Філії «Агрохолдинг Авангард» Приватного акціонерного товариства «Агрохолдинг Авангард» на посаду водія автотранспортних засобів бригади доставки готової продукції м. Луцьк (промислова зона). 03 травня 2022 року його було звільнено за ч. 1 ст. 36 КЗпП України. Однак, при звільнені з ним не було проведено розрахунку по виплаті заробітної плати за квітень 2022 року та суму компенсації частину відпуски. Вказані кошти перераховані на його банківську картку в травні та серпні 2022 року.

З посиланням на вказане, позивач просить стягнути з відповідача суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені, а також 10000 грн. моральної шкоди.

Ухвалою суду від 26 вересня 2022 року справу було прийнято до розгляду та відкрито провадження.

Ухвалою суду від 02 листопада 2022 року у справі було замінено неналежного відповідача (Філію «Агрохолдинг Авангард» Приватного акціонерного товариства «Агрохолдинг Авангард на Приватне акціонерне товариство «Агрохолдинг Авангард»).

02 грудня 2022 року на адресу суду від представника відповідача надійшов письмовий відзив на позов, в якому останній вказує, що позивач був прийнятий на роботу відповідно до наказу Філії «Агрохолдинг Авангард» Приватного акціонерного товариства «Агрохолдинг Авангард» № 493/к від 14 грудня 2021 року на посаду водія автотранспортних засобів бригади доставки готової продукції м. Луцьк (промислова зона) з 15 грудня 2021 року з оплатою праці згідно штатного розпису. 03 травня 2022 року наказом Філії за угодою сторін його було звільнено. На день звільнення заборгованість роботодавця складала 41917,70 грн., яка виплачена йому у повному обсязі шляхом перерахування на банківську картку 30.05.2022 року 18348,95 грн., 11.08.2022 року 17306,39 грн. та 15.08.2022 року 6262,36 грн. Несвоєчасна виплата заробітної плати зумовлена об`єктивними зовнішніми чинниками збройною агресією російської федерації проти України, що розпочалась 24 лютого 2022 року, яка вплинула на виробничу діяльність відповідача та його відокремлених підрозділів. Внаслідок бойових дій відповідачу завдано значні збитки, що призвело до критичного економічного становища (два відокремлених підрозділи підприємства в Херсонській та Харківській областях зазнали пошкоджень, відновлення діяльності неможливо на даний час). Крім того, з березня по серпень 2022 року, враховуючи статус відповідача по забезпеченню харчовою продукцією, практично більшу частину діяльності відповідача перепрофільовано на допомогу із задоволення першочергових потреб ЗСУ, інших військових формувань, населення, тимчасово переміщених осіб, що вплинуло на отримання прибутків. Незважаючи на вказані обставини відповідач не відмовився від виконання зобов`язань та провів розрахунки з позивачем. З огляду на вказане, позовні вимоги є безпідставними та не підлягають до задоволення.

В письмовій заяві від 19 січня 2023 року представник позивача просить здійснювати розгляд справи без його участі, позов підтримує та просить задовольнити.

Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до наказу Філії «Агрохолдинг Авангард» Приватного акціонерного товариства «Агрохолдинг Авангард» № 493/к від 14 грудня 2021 року позивача було прийнято на роботу на посаду водія автотранспортних засобів бригади доставки готової продукції м. Луцьк (промислова зона) з 15 грудня 2021 року з оплатою праці згідно штатного розпису, графіком роботи «23/7 шестиденний 40 год. вих. вт.» та випробовувальним терміном 1 місяць (а.с.10-11).

03 травня 2022 року наказом філії №122/к ОСОБА_1 було звільнено з роботи за угодою сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП України).

На день звільнення заборгованість відповідача перед позивачем складала 41917,70 грн. (з урахуванням відрахованих обов`язкових платежів), яка виплачена йому у повному обсязі шляхом перерахування на банківську картку 30.05.2022 року 18348,95 грн., 11.08.2022 року 17306,39 грн. та 15.08.2022 року 6262,36 грн. (факт отримання коштів не заперечується та визнається позивачем).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Суб`єктом трудових відносин з позивачем виступало ПрАТ «Агрохолдинг Авангард» в особі відокремленого підрозділу.

Згідно ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними відповідно до законодавства всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

Отже, при недотриманні роботодавцем вимог статті 116 КЗпП України настають наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України. Роботодавець не несе відповідальність, передбачену статтею 117 КЗпП України, у разі відсутності його вини, однак в такому випадку обов`язок із доведення відсутності вини покладається на роботодавця.

В своїх запереченнях сторона відповідача посилається на форс-мажорні обставини.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 243/2071/18 вказано, що зважаючи на вимоги позивача - виплата заборгованості із заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, компенсацію за затримку видачі трудової книжки та середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, а також встановлені форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), застосуванню підлягають положення трудового і цивільного законодавства.

Частиною першою статті 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до положень статті 263 ЦК України непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

Обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини) - це обставини, що перешкоджають виконанню зобов`язань однією зі сторін, незалежні від її волевиявлення і контролю, а також непереборні при вживанні всіх розумних заходів щодо їх запобігання. Визначення обставин непереборної сили наведено у статті 79 Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (укладена у Відні 11 квітня 1980 року). Для визначення яких-небудь обставин форс-мажорними необхідна обов`язкова наявність ряду чинників: непереборність сили, що викликала ці обставини; неможливість контролювати ситуацію, впливати на неї; виникнення перешкоди не могло бути передбачено під час укладення зобов`язання.

Положеннями частини другої статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Із урахуванням положень частини першої статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» і пункту 6.10 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого Рішенням Президії Торгово-промислової палати України и18 грудня 2014 року № 44(5), документом, який засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), є сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), який видає Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати, вимоги до якого встановлені пунктом 6.11 Регламенту.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 905/857/19 (провадження № 12-56гс21) зазначила, що «Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно (частина перша статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»).

Разом з цим, обставини, які можуть бути кваліфіковані як обставини непереборної сили (форс-мажор), можуть бути підтверджені належними доказами, зокрема висновками експертів, показаннями свідків. Суд також враховує підстави звільнення від доказування - обставини, які визнаються учасниками справи, обставини, визнані судом загальновідомими тощо (статті 75 ГПК України). Отже, суд визнає наявність форс-мажорних обставин з урахуванням установлених обставин справи та наявних у справі доказів».

Листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 ТПП України засвідчило форсмажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

В постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (КГС ВС) від 25.01.2022 у справі №904/3886/21 зазначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

З огляду на викладене абстрактний та загальний лист ТПП від 28.02.2022 не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання (а доведення причинно-наслідкового зв`язку в такому випадку є обов`язковим).

Суд також зауважує, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах, а відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості. Крім того, незважаючи на введений воєнний стан по всі території України, суд повинен об`єктивно оцінювати такі підстави з урахуванням місця розташування філії відповідача, з якою перебував у трудових відносинах позивач.

Відповідно до положень ст.ст.12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Посилаючись на форс-мажор, як на підставу для звільнення від відповідальності, відповідач не довів належними та допустимими доказами, що у конкретному випадку між позивачем та відповідачем виникли обставини, які відповідач не міг передбачити чи відвернути.

Відтак, роботодавець не виконав вимоги трудового законодавства України щодо вчасної виплати всіх належних при звільненні позивача сум у передбачені статтею 116 КЗпП України строки, тому повинен сплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, а отже, вимоги у цій частині є законними та обґрунтованими.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100.

При обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середнього заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку.

Таким чином, загальна сума середнього заробітку за час затримки розрахунку обчислюється шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів в період затримки.

Розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку становить 75823,28 грн., з розрахунку 104 робочі дні затримки (з 04 травня 2022 року по 15 серпня 2022 року) х 729,07 грн. (середньоденна заробітна плата (а.с.5).

Вказана сума, що підлягає стягненню, визначена без утримання прибуткового податку та інших обов`язкових платежів.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Згідно ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно ч.3 ст.23 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Суд зауважує, що в результаті затримки з невиплатою заробітної плати при звільненні позивачка понесла моральні страждання, які виразились у неотриманні коштів на проживання на протязі певного періоду, що зумовило зміну способу життя, необхідності докладання додаткових зусиль для утримання себе та своєї сім`ї, що визнається судом моральною шкодою, яка підлягає задоволенню частково з урахуванням розміру невиплачених відповідачем сум, розміру та тривалості завданих моральних страждань.

При визначені розміру моральної шкоди суд враховує, що відповідачем частково виплачувалася заборгованість із заробітної плати, що підтверджено випискою по картковому рахунку ОСОБА_1 .

Враховуючи характер та обсяг душевних і психічних страждань, яких зазнав позивач, характер немайнових втрат, тяжкість вимушених змін у її житті, та зважаючи на положення Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди, з урахуванням встановлених судом обставин справи, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, підлягають задоволенню частково в розмірі 2000,00 грн., та вважає вказану суму достатньою для сприяння відновленню порушених прав позивача.

На підставі викладеного, позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно до положень ст. 141 ЦПК України, присуджує позивачу судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме: з відповідача на користь держави підлягає до стягнення 992,40 грн. судового збору (за вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки) та 198,48 грн. судового збору на користь позивача за вимогу про стягнення моральної шкоди (992,40 х 2000/ 10000).

Керуючись ст. ст. 10,12,13, 77-81,141, 247, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із Приватного акціонерного товариства «Агрохолдинг «Авангард» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04.05.2022 р. по 15.08.2022 р. в розмірі 75823 (сімдесят п`ять тисяч вісімсот двадцять три) грн. 28 коп.

Стягнути із Приватного акціонерного товариства «Агрохолдинг «Авангард» на користь ОСОБА_1 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп. моральної шкоди.

Стягнути із Приватного акціонерного товариства «Агрохолдинг «Авангард» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 198 (сто дев`яносто вісім) грн. 48 коп.

Стягнути із Приватного акціонерного товариства «Агрохолдинг «Авангард» на користь держави судовий збір у розмір 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 40 коп.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Агрохолдинг Авангард» (03115, м. Київ, проспект Перемоги, 121 В; ЄДРПОУ 00851519).

Повний текст рішення суду складено 24 січня 2023 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області В.В. Черняк