Постанова

від 18.01.2023 по справі 916/3417/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/3417/21Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Разюк Г.П.,

суддів: Діброви Г.І., Савицького Я.Ф.

при секретарі судового засідання Полінецькій В.С.

за участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом - адвоката Пашніної А.В. за свідоцтвом №2053 від 21.09.2009 та ордером серії АЕ №1152858від 13.09.2022;

від відповідача за первісним позовом адвоката Згоди О.О. за договором №89/21 від 22.11.2021 та ордером серії ВН 1182579 від 08.09.2022;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ХАНБЕР та Товариства з обмеженою відповідальністю СВС-К

на рішення Господарського суду Одеської області від 12.08.2022, проголошене о 10:44:13 суддею Рогою Н.В. у м. Одесі, повний текст якого складено 22.08.2022

у справі № 916/3417/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СВС-К

до Товариства з обмеженою відповідальністю ХАНБЕР

про стягнення 221 975,17 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ХАНБЕР

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю СВС-К

про розірвання договору та стягнення 379 731,70 грн.,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «СВС-К» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до ТОВ «ХАНБЕР» про стягнення з останнього заборгованості у розмірі 221 975,17 грн., з яких: основного боргу -157 311 грн., інфляційних втрат - 18 349,36 грн., пені -46 314,81 грн.

Позовні вимоги обґрунтовувались неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки від 03.07.2019 №СД03072019, зокрема, не сплатою частини вартості поставленого позивачем ліфтового обладнання: ліфта з електричним керуванням Пасажирський без машинного відділення 630 кг, 4 зупинки, MRL CFO-1500 CEO Asansцr Mьhendislik Elektronik San. Ve Tic. Ltd St. Turkiye, а саме: 157 311 грн., у зв`язку з чим були нараховані штрафні санкції, які підлягають стягненню з ТОВ «ХАНБЕР».

У грудні до місцевого господарського суду надійшла зустрічна позовна заява ТОВ «ХАНБЕР» до ТОВ «СВС-К» про розірвання договору поставки №СД03072019 від 03.07.2019 та стягнення сплачених за ним грошових коштів у розмірі 379 731,70 грн., яку було об`єднано до спільного розгляду в межах даної справи.

Позивач за зустрічним позовом зазначав про істотне порушення ТОВ «СВС-К» умов укладеного між сторонами договору, яке полягає в тому, що він не отримав обладнання, зазначене сторонами у договорі, на отримання якого розраховував під час його укладення та яке потрібно було йому для використання у своїй господарській діяльності, зокрема під час будівництва об`єкту, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога 6, що є підставою на його думку відповідно до вимог ч. 2 ст. 651 ЦК України для розірвання відповідного договору поставки. Крім того, враховуючи, що після укладення вищевказаного договору поставки, ТОВ «ХАНБЕР» були сплачені на його виконання відповідачу за зустрічним позовом грошові кошти на загальну суму 379 731,70 грн., позивач за зустрічним позовом вважає, що наявні правові підстави для їх повернення і стягнення з ТОВ «СВС-К».

Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.08.2022 у задоволенні обох позовів відмовлено повністю.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що за відсутності належних та достатніх доказів на підтвердження виконання договору поставки №СД03072019 від 03.07.2019 щодо поставки товару, відсутні підстави для стягнення заборгованості за поставлений товар, як наслідок, відсутні підстави для стягнення інфляційних втрат та пені, нарахованих у зв`язку з порушенням умов зазначеного договору, у зв`язку з чим відмовив у задоволенні первісних позовних вимог.

Приймаючи рішення про відмову у задоволені зустрічного позову, суд першої інстанції встановив, що ТОВ «ХАНБЕР» в зустрічній позовній заяві не зазначено про наявність та розмір шкоди, спричиненої порушенням ТОВ «СВС-К» строків поставки обладнання, зокрема, яка може полягати у придбанні іншого ліфтового обладнання або інших наслідків, крім того, з матеріалів справи не вбачається, що ціль укладення договору поставки не може бути досягнута в майбутньому. На підставі вищенаведеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічної позовної заяви в частині розірвання договору поставки №СД03072019 від 03.07.2019, та, як наслідок, відсутність підстав для стягнення з ТОВ «СВС-К» 379 731,70 грн., отриманих ним на виконання ТОВ «ХАНБЕР» умов зазначеного договору.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду в частині відмови в задоволені зустрічного позову, ТОВ «ХАНБЕР» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в цій частині та ухвалити нове, яким задовольнити зустрічну позовну заяву в повному обсязі, а також стягнути з ТОВ «СВС-К» судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу, понесені при розгляді справи в суді першої та апеляційної інстанції у розмірі 40 000 грн.

ТОВ «ХАНБЕР» зазначає, що місцевий господарський суд оскаржуваним рішенням вірно встановив факт не виконання зобов`язань ТОВ «СВС-К», але при цьому безпідставно не захистив порушені права ТОВ «ХАНБЕР», не зважаючи на те, що спосіб захисту, обраний останнім, відповідає вимогам діючого законодавства.

Крім того, ТОВ «ХАНБЕР» вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував ч. 2 ст. 651 ЦК України та позицію Верховного Суду, викладену в постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 910/3568/18, від 17.04.2019 у справі № 910/6381/18, від 14.08.2019 у справі № 910/8819/18, від 28.08.2019 у справі №910/5381/18, оскільки не врахував той факт, що ТОВ «СВК-К» не вчинило жодної дії щодо виконання умов укладеного між сторонами договору поставки, а звернулось до суду з позовом до ТОВ «ХАНБЕР» про стягнення заборгованості за ним з метою уникнення виконання договірних зобов`язань, що є істотним порушенням умов договору і достатньою підставою для його розірвання, позаяк ТОВ «СВС-К» і в майбутньому не збирається його виконувати.

При цьому, ТОВ «ХАНБЕР» зазначає, що аналогічна думка викладена Верховним Судом в постановах від 24.02.2021 у справі №912/354/20, від 17.03.2021 у справі №910/5816/20 та від 01.02.2022 у справі №904/7189/20.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ХАНБЕР» ТОВ «СВС-К» просить залишити її без задоволення та зазначає, що вона дублює позовну заяву, при цьому у апелянта протягом майже 2,5 років, що минули з моменту настання строку поставки, не було претензій до ТОВ «СВС-К» щодо непостачання обладнання, що не враховано судом першої інстанції.

ТОВ «СВС-К» теж не погоджується із рішенням Господарського суду Одеської області від 12.08.2022, але в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог, і також звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати часткового та ухвалити нове у відповідній частині, яким задовольнити первісні позовні вимоги в повному обсязі, а в іншій частині рішення залишити без змін.

На думку ТОВ «СВС-К», рішення суду в оскаржуваній частині є незаконним та необґрунтованим, оскільки його прийнято із суттєвим порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Зокрема, ТОВ «СВС-К» вважає, що місцевим господарським судом неправомірно відмовлено у задоволенні клопотання позивача за первісним позовом про призначення у даній справі судової інженерно-технічної експертизи, якою могло б бути доведено, що встановлений за адресою: м.Одеса, вул.Віце-адмірала Азарова, буд. 6б ліфт з електричним керуванням є тим самим, що поставлений за умовами договору поставки № СД03072019 від 03.07.2019, у зв`язку з чим заявлено відповідне клопотання суду апеляційної інстанції.

Також на думку апелянта, місцевим господарським судом неправомірно надано оцінку кожному наданому позивачем доказу без аналізу вказаних доказів та аргументів позивача у їх сукупності, а також не було здійснено дослідження первинних документів.

Апелянт стверджує, що відповідач за первісним позовом ввів суд в оману зазначивши про те, що ним повинно було бути установлено обладнання, зазначене в укладеному між сторонніми договорі, за іншою адресою, а саме м. Одеса Фонтанська дорога,6 (багато поверхова будівля), і його неотримання є істотним порушенням умов договору, тоді як позивач не має жодного відношення до постачання ліфтового обладнання за вказаною адресою, оскільки за цією адресою взагалі відсутні 4-х поверхові будівлі, тож яким чином відповідач планував на вказаному об`єкті встановити спірне ліфтове обладнання не зрозуміло. Більш того, апелянт вважає, що ним було доведено прямий зв`язок відповідача, який є замовником будівництва з об`єктом за адресою м. Одеса, вул. Морська 8-а, який зазначено в договорі сторін, як місце поставки, а фактично ліфт встановлено в будинку за адресою: м. Одеса, вул. Віце-Адмірала Азарова, буд. 6б..

ТОВ «ХАНБЕР» в поясненнях від 02.11.2022 зазначає, що доводи апеляційної скарги ТОВ «СВС-К» є необрунтованими, оскільки не підтверджено жодним доказом, що «ТОВ «ХАНБЕР» має відношення до будівлі, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Віце-Адмірала Азарова, буд. 6б, а на час укладання договору і до будинку за адресою: м.Одеса, вул.Морська, буд. 8-Ф, так як вона вже була прийнята в експлуатацію і передана житловій організації.

08.11.2022 до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання від ТОВ «СВС-К» про призначення у даній справі судової інженерно-механічної експертизи для встановлення обставин щодо підтвердження/спростування факту відповідності ліфта з електричним керуванням, який встановлено за адресою: м. Одеса, вул. Віце-Адмірала Азарова, буд. 6б (4-х поверхова будівля, що знаходиться у внутрішній частині комплексу) технічній документації, зокрема кресленням, за умовами договору поставки від 17.10.2019 року №СД17102019 та паспорту ліфта, у задоволенні якого колегією суддів відмовлено, оскільки з наявної у матеріалах довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №305995088 від 27.07.2022 вбачається, що земельна ділянка та будівля за вказаною адресою є власністю іншої особи, а саме: громадянина Яцканича С.М. і доказів того, що зазначена будівля має відношення до відповідача за первісним позовом матеріали справи не містять. Крім того, договір поставки від 17.10.2019 року №СД17102019 не є предметом спору у даній справі.

Після закінчення з`ясування обставин і перевірки їх доказами в судовому засіданні, до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання ТОВ «СВС-К» про долучення до матеріалів справи скриншотів з інтернет ресурсів щодо пов`язаності ТОВ «ХАНБЕР» та громадянина ОСОБА_1 , яке колегія суддів залишає без розгляду на підставі ч.2 ст.207 ГПК України, як несвоєчасно подане.

13.12.2022 ТОВ «ХАНБЕР» подано клопотання про приєднання до матеріалів справи копії протоколу загальних зборів ТОВ «ХАНБЕР» від 11.10.2022 та виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до яких ОСОБА_1 призначено директором ТОВ «ХАНБЕР» з 12.10.2022, тобто після розгляду даного спору судом першої інстанції. Зазначене клопотання колегією також залишається без розгляду підставі ч.2 ст.207 ГПК України, як несвоєчасно подане.

18.01.2023 ТОВ «СВС-К» заявлено клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , яке колегія суддів залишає без розгляду на підставі ч.2 ст.207 ГПК України, як несвоєчасно подане.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційних скарг сторін, відзивів на них, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги судова колегія дійшла до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.07.2019 між ТОВ «ХАНБЕР» (Покупець) та ТОВ «СВК-К» (Постачальник) укладено Договір поставки №СД03072019 /далі-Договір/, відповідно до п.1.1 якого Постачальник зобов`язується у встановлений строк передати товар (обладнання) у власність Покупця, а Покупець - оплатити та прийняти у Постачальника обладнання в асортименті, у кількості та за ціною, що зазначаються у Специфікації №1, яка с невід`ємною частиною даного Договору.

На підставі Договору між сторонами склалися правовідносини щодо поставки товару, а саме: Постачальник зобов`язався за умови своєчасного здійснення оплат Покупцем згідно умов п.п. 2.4., 2.7., 2.7.1. цього Договору та погодження сторонами Технічного завдання до даного Договору, передати обладнання Покупцеві впродовж 47 календарних днів від дати здійснення Покупцем авансового платежу та отримання Постачальником Технічного завдання (Додаток №2 до Договору), погодженого сторонами даного Договору та заводом-виготовлювачем (п.5.1. Договору), а Покупець, в свою чергу, зобов`язався своєчасно та в повному обсязі здійснити оплату ціни цього Договору відповідно до умов, передбачених цим Договором (п.5.2.1. Договору).

Згідно п.2.4 Договору сторони погодилися, що загальна сума (ціна) Договору станом на дату підписання цього Договору складає 537 042 грн. 70 коп. в т.ч. ПДВ - 89 507 грн. 12 коп., відповідно до загальної вартості Обладнання, визначеної в Специфікації №1.

Згідно з п.2.7 Договору Покупець здійснює повну оплату ціни Договору в наступному порядку: авансовий платіж, у розмірі 268 521 грн. 35 коп. в т.ч. ПДВ Покупець перераховує на поточний рахунок Постачальника, з дати підписання цього Договору протягом двох робочих днів (п.2.7.1); платіж, у розмірі 268 521 грн. 35 коп. в т.ч. ПДВ Покупець перераховує на поточний рахунок Постачальника з дати закінчення монтажних робіт протягом двох робочих днів, але не пізніше 05.09.2019. (п.2.7.2).

Відповідно до п.п. 1.2, 3.1 Договору поставка обладнання Покупцю здійснюється на умовах DDP згідно з правилами Інкотермс 2010. Місце поставки на умовах DDP: Одеса, вул. Морська, буд.8-А.

Згідно з п.3.4 Договору прийняття-передача обладнання оформлюється шляхом підписання Покупцем накладної на відвантаження із зазначенням в такій накладній асортименту, кількості, одиниці виміру, ціни та загальної суми обладнання, переданого у власність Покупця.

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що Покупець приймає обладнання за якістю та комплексністю згідно Специфікації №1 та технічної документації на обладнання.

Згідно до п.3.5 Договору прізвище особи, уповноваженої Покупцем прийняти Обладнання, вказується у накладній на відвантаження згідно з наданою їй довіреністю.

Пунктом 3.6 Договору визначено, що право власності на обладнання переходить до Покупця у момент підписання ним накладної на відвантаження. З моменту підписання накладної на відвантаження Покупець несе повну відповідальністю за збереження та ризик випадкової загибелі або пошкодження обладнання зазначеного в накладній на відвантаження.

Згідно з п.3.7.1 Договору в день поставки обладнання Покупець зобов`язаний прийняти поставлене обладнання і забезпечити наступні умови: належне оформлення товаросупровідних документів в порядку та строки, передбачені Договором і вимогами законодавства України (в тому числі, але не обмежуючись: своєчасне надання (передача) документів на право отримання обладнання від імені Покупця, здійснення відтиску відповідних печаток та штампів Покупця на товаросупровідних документах про приймання обладнання).

Згідно п.3.8 Договору обладнання передається Покупцеві на підставі довіреності та отримання товарно-матеріальних цінностей, оформленої згідно вимог законодавства.

Пунктами 3.9.-3.10 Договору передбачено, що у випадку неможливості виконання Покупцем вимог п.п. 3.7.1, 3.7.2 Договору Покупець зобов`язується протягом доби з моменту отримання відповідного повідомлення поінформувати в такий самий спосіб Постачальника про це із зазначенням причин невиконання вказаних умов. У випадку порушення Покупцем умов п.3.7, п.3.7.1, п.3.7.2 Договору Постачальник має право призупинити/скасувати поставку обладнання (його частини) та/або вимагати від Покупця відшкодування збитків, спричинених подібним порушенням.

Відповідно до п.3.12 Договору приймання-передача обладнання за кількістю і якістю здійснюється у відповідності фактичної кількості вантажних місць даним, що зазначені у товарно-супровідних документах обладнання.

Згідно п.3.14 Договору у випадку, якщо Покупець вчасно не прийняв обладнання в строк, передбачений п.3.7 Договору або Постачальник не мав можливості передати обладнання з причин неповної/несвоєчасної оплати обладнання в строки і порядку, передбаченому п.2.7 Договору або через невиконання Покупцем п.3.7.1-3.7.2 Договору, Покупець зобов`язаний відшкодувати Постачальнику всі витрати та збитки, понесені Постачальником і спричинені Продавцем Постачальнику у зв`язку з цим, на підставі відповідного рахунку Постачальника протягом 5 банківських днів від дати виставлення такого рахунку. В цьому випадку Постачальник і Покупець також повинні погоджувати нові строки поставки обладнання. Постачальник має право призупинити передачу обладнання за наявності не відшкодованих витрат і збитків Постачальника згідно цього пункту.

Сторонами підписано Додаток №2 до Договору «Технічна специфікація ліфтів L1».

Крім того, на виконання умов Договору сторонами підписано Специфікацію №1 від 03.07.2019, відповідно до якої сторони визначити, що Постачальник поставляє на користь Покупця наступне обладнання: ліфт з електричним керування пасажирський без машинного відділення 630 кг, 4 зупинки, MRL CЕO-1500 CEO Asansцr Mьhendislik Elektronik San. Ve Tic. Ltd St. Turkiye вартістю 537 042 грн. 70 коп.

В Специфікації №1 сторони визначили, що вартість обладнання у п.2.1 даного Договору вказана в національній валюті України за курсом 1 дол. США = 26,7026 грн. (Офіційний курс продаж валюти в день підписання Договору+2%).

Для визначення обмінного курсу валюти сторони домовились використовувати інформацію, розміщену на сайті: https://bank.gov.ua/ (офіційний курс валют).

Вартість Договору, яку Покупець зобов`язаний сплатити Постачальнику у встановлені терміни, визначається платежами, зазначеними у п.3 цього Договору та коригується у випадку збільшення курсу долару, передбаченому у п.2.3 даного Договору та у відповідності з обмінним курсом валюти офіційний курс продажу валюти в день підписання Договору+2% на день оплати за формулою:

С= (А х Пр) х (Е/Е1), де:

С - сума оплати на дату виконання оплати, включаючи ПДВ 20%;

А - вартість Договору, встановлена в п.2.1. даного Договору, включаючи ПДВ;

Е - обмінний курс гривні до валюти визначеній https://bank.gov.ua (офіційний курс валют + 2%) на день виконання оплати;

E1 - обмінний курс гривні до валюти, 26,7026 на день підписання Договору;

Пр - відсоток оплати по даному етапу.

Відповідно до п.9.1 Договору цей Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх печатками і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Після набрання чинності цим Договором всі попередні переговори за ним, листування, попередні договори, протоколи про наміри або будь-які інші усні чи письмові домовленості сторін з питань, що так чи інакше стосуються цього Договору, втрачають юридичну силу.

ТОВ «СВС-К» звертає увагу суду на те, що Ліфт з електричним керуванням Пасажирський без машинного відділення 630 кг, 4 зупинки, MRL CFO-1500 CEO Asansцr Mьhendislik Elektronik San. Ve Tic. Ltd St. Turkiye виготовлено резидентом республіки Туреччина CEO Asansцr Mьhendislik Elektronik San. Ve Tic. Ltd St. Turkiye, поставлено на територію України суб`єктом господарювання іншої держави відповідно до Договору- заявки №28 від 06.08.2020, а саме: між вантажоодержувачем ТОВ «СВС-К» повіреним ТОВ «Оксія Капітал Транс Груп» та CEO Asansцr Mьhendislik Elektronik San. Ve Tic. Ltd St. Turkiye.

Крім того, з позиції позивача за первісним позовом, факт поставки підтверджуються вантажною митною декларацією за формою МД-2 №UA500090/2019/012909 від 13.08.2019 про імпорт обладнання, яке, за твердженнями позивача за первісним позовом, в подальшому було передане ТОВ «ХАНБЕР».

Також, на підтвердження господарської операції з поставки обладнання ТОВ «СВС-К» надало податкові накладні, складені в рамках Договору, а саме: податкову накладну №4 від 31.10.2019, податкову накладну №7 від 14.08.2019 та розрахунок коригування від 14.08.2019 №8 до податкової накладної №5 від 05.07.2019.

ТОВ «СВС-К» повідомляє, що з метою з`ясування обставин встановлення ліфтового обладнання на об`єкті ТОВ «ХАНБЕР», представник ТОВ «СВС-К» звернувся з адвокатським запитом до ТОВ «АПОГЄЙ».

На вказаний запит представником ТОВ «СВС-К» отримано відповідь у телефонному режимі та отримано копію Договору №69 на виконання робіт з монтажу та налагодження ліфтового обладнання від 28.08.2019, укладеного між ТОВ «АПОГЄЙ» (код ЄДРПОУ - 34421853) та ТОВ «ХАНБЕР» щодо виконання робіт з монтажу та налагодження пасажирського ліфта вантажопідйомністю 630 кг на 4 зупинки MRL CFO-1500 CEO Asansцr Mьhendislik Elektronik San. Ve Tic. Ltd St. Turkiye, який встановлений за адресою: м. Одеса, вул. Віце-адмірала Азарова, 8; копію Акту №01-69/1 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2020 року., копію довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за лютий 2020 року та підсумкову відомість ресурсів за лютий 2020 року.

Виходячи з усної відповіді ТОВ «АПОГЄЙ» та зазначених документів, на думку позивача, було здійснено монтаж ліфта пасажирського зі швидкістю руху кабіни до 1 м/с вантажопідйомністю 630 кг на 12 зупинок, висота шахти 38 м, але це є саме той ліфт, що поставлений ТОВ «ХАНБЕР» первісним позивачем.

Крім того, представник ТОВ «СВС-К» зауважує на тому, що вона особисто виїздила за адресою: м. Одеса, вул. Морська, 8-А - м. Одеса, вул. Азарова, 8 та здійснила фото- та відеофіксацію ліфтового обладнання, а саме: Ліфта з електричним керуванням Пасажирський без машинного відділення 630 кг, 4 зупинки, MRL CFO-1500 CEO Asansцr Mьhendislik Elektronik San. Ve Tic. Ltd St. Turkiye, яке, за твердженнями представника ТОВ «СВС-К», встановлено за вказаною адресою в 4-поверховій будівлі.

За твердженнями позивача за первісним позовом, жодних актів невідповідності обладнання сторонами не складалося, претензій з боку відповідача щодо неналежної якості товару не надходило. Крім того, із врахуванням п.4. Специфікації №1 строк постачання товару, вважається таким, що настав з моменту спливу 47 календарних днів від здійснення першого платежу, який згідно із платіжним дорученням №1192 було здійснено 05.07.2019, тобто строк постачання товару настав 22.08.2019. При цьому, як зазначає позивач за первісним позовом, жодних листів та претензій щодо непостачання обладнання з боку ТОВ «ХАНБЕР» не надходило . Навпаки, через 2 календарні місяці нібито прострочення строку поставки ТОВ «ХАНБЕР» сплачено частину заборгованості згідно з платіжним дорученням №1333 від 14.11.2019.

На підставі вищевикладеного, ТОВ «СВС-К» вважає, що факт поставки обладнання на користь ТОВ «ХАНБЕР» на виконання Договору є доведеним, чим спростовуються доводи зустрічної позовної заяви щодо порушення ТОВ «СВС-К» умов Договору в частині поставки обладнання.

Так, позивач за первісним позовом зазначає, що на виконання Договору ТОВ «ХАНБЕР» сплачено грошові кошти згідно з наступними платіжними дорученнями: №1192 від 05.07.2019 на суму авансового платежу 268 521 грн. 35 коп.; №1333 від 14.11.2019 на загальну суму 111 210 грн. 35 коп., що в загальному становить 379 731 грн. 70 коп. Однак, у визначений Договором строк, а саме до 05.09.2019 Покупцем не було сплачено частину вартості поставленого обладнання, а саме: 157 311 грн., у зв`язку з чим за ТОВ «ХАНБЕР» утворилась відповідна заборгованість.

ТОВ «ХАНБЕР», в свою чергу зазначає, що на виконання своїх договірних зобов`язань 05.07.2019 товариство перерахувало на рахунок Постачальника 268 521 грн. 35 коп., що підтверджуються платіжним дорученням №1192. В подальшому, не дивлячись на те, що Постачальником було пропущено строк виконання договірних зобов`язань щодо поставки товару, передбачений п.5.1 даного Договору, за усною домовленістю сторін Покупцем зроблено ще одне перерахування коштів на рахунок Постачальника на суму 111 210 грн.. 35 коп., що підтверджується платіжним дорученням №1333 від 14.11.2019.

Таким чином, на виконання своїх обов`язків за Договором ТОВ «ХАНБЕР» перераховано 379 731 грн. 70 коп., однак, з позиції ТОВ «ХАНБЕР», обладнання, зазначене у Договорі, не було поставлене, чим істотно порушено умови Договору .

За твердженнями ТОВ «ХАНБЕР», за адресою: м. Одеса, вул. Азарова Віце-адмірала 6-б дійсно знаходиться 4-поверхова будівля, матеріали фото та відеозйомки якої було надано ТОВ «СВС-К» до матеріалів справи, однак, відповідно до довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №305995088 від 27.07.2022 земельна ділянка за вказаною адресою є власністю громадянина ОСОБА_1 на підставі рішення Одеської міської ради №2519-VII від 04.10.2017. Більше того, ОСОБА_1 є замовником будівництва об`єкта за вказаною адресою, у зв`язку з чим, на думку ТОВ «ХАНБЕР», посилання ТОВ «СВС-К» на пов`язаність будівлі за адресою: м. Одеса, вул. Азарова Віце-адмірала 6-б з фактом поставки ліфта з електричним керування пасажирський без машинного відділення 630 кг, 4 зупинки, MRL CЕO-1500 CEO Asansцr Mьhendislik Elektronik San. Ve Tic. Ltd St. Turkiye, є недоведеними.

Позивач за зустрічним позовом зауважує на тому, що Договір, укладений з ТОВ «СВК-К», підписано під час будівництва ним багатоквартирного житлового комплексу з підземними паркінгами вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та станцією технічного обслуговування з магазином супутніх товарів та адміністративно- побудованими приміщеннями за адресою: м.Одеса, Малиновський район, вул. Фонтанська дорога, 6 (перша черга будівництва) на підставі дозволу на виконання будівельних робіт від 14.12.2018 за №ОД 112183471374, і обладнання, яке є предметом Договору поставки, передбачалось використати під час будівництва зазначеного об`єкту.

Однак, враховуючи порушення умов Договору в частині поставки обладнання протягом значного строку, ТОВ «ХАНБЕР» закінчило будівництво даного об`єкту без поставленого обладнання, не розраховуючи на поставку обладнання, привівши об`єкт нерухомості до необхідних норм та стандартів, що підтверджується сертифікатом №ІУ 123210401866 від 12.04.2021, яким, зокрема, засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта проектній документації та підтверджено його готовність до експлуатації.

Невиконання умов Договору поставки з боку ТОВ «СВК-К» в частині поставки обладнання, призвело до того, що будівництво вищевказаного об`єкту нерухомості закінчено без встановлення ліфту та об`єкт введено в експлуатацію без необхідності проведення будь-яких додаткових робіт та встановлення будь-якого додаткового обладнання, що є підставою відповідно до ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України для розірвання договору поставки і повернення сплачених за ним грошових коштів у розмірі 379 731 грн. 70 коп..

За положеннями пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині третій статті 203 ЦК України закріплено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Згідно зі статтею 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти: 1) правочини між юридичними особами; 2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частинами 1, 2 ст.712 ЦК за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо не встановлено інше.

Згідно з ст.662 ЦК продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 664 ЦК товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Згідно з ст.689 ЦК покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Статтею 693 ЦК передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати або передання оплаченого товару.

Вказана норма передбачає необхідність встановлення факту передачі / непередачі товару покупцем як підстави для повернення суми попередньої плати.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» здійснення господарської операції підтверджується первинним документом, який містить відомості про господарську операцію та має містити особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Таким чином, факт приймання-передачі товару доводиться лише зазначеним засобом доказування.

Зазначений перелік обов`язкових реквізитів первинних документів кореспондується з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., відповідно до якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Підпунктом 2.5 пункту 2 цього Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Отже, за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема ст.9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та відображають реальні господарські операції. Вказаний висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.12.2020р. у справі №910/14900/19.

Надаючи оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач за первісним позовом доказів, які б підтверджували виконання ним договору поставки №СД03072019 від 03.07.2019 щодо поставки товару, а саме ліфта з електричним керуванням Пасажирський без машинного відділення 630 кг, 4 зупинки, MRL CFO-1500 CEO Asansцr Mьhendislik Elektronik San. Ve Tic. Ltd St. Turkiye не надав, отже його вимога про стягнення заборгованості за поставлений товар та як наслідок інфляційних втрат та пені, нарахованих у зв`язку з порушенням умов зазначеного Договору є безпідставною.

При цьому, надана позивачем за первісним позовом видаткова накладна №РН-0000012 від 14.08.2019 підставно не була прийнята місцевим господарським судом до уваги, оскільки остання не містить підпису уповноваженої особи ТОВ «ХАНБЕР» на отримання відповідного обладнання, крім того, в матеріалах справи не мітиться довіреність представника ТОВ «ХАНБЕР» на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Договір-заявка №28 від 06.08.2019 на надання транспортно-експедиційних послуг, укладена з ТОВ «ОКСІЯ КАПІТАЛ ТРАНС ГРУП» (код ЄДРПОУ 38450757), за відсутності товарно-транспортної накладної, тоб то доказів її виконання, також не підтверджує факт доставки обладнання ТОВ «ХАНБЕР». Крім того, дослідивши її зміст, колегією суддів встановлено, що відповідний договір датований раніше аніж дата виготовлення ліфта, який повинен був бути поставлений за умовами договору поставки №СД03072019 від 03.07.2019, а відтак колегією суддів також не приймається до уваги.

Посилання ТОВ «СВС-К» на Договір №69 на виконання робіт з монтажу та налагодження ліфтового обладнання від 28.08.2019, укладений між ТОВ «АПОГЄЙ» та ТОВ «ХАНБЕР», стосовно виконання комплексу робіт з монтажу та налагодження пасажирського ліфта вантажопідйомністю 630 кг MRL CEO1200 на 4 зупинки, на думку суду, також не є доказом виконання комплексу робіт з монтажу та налагодження ліфта з електричним керування пасажирський без машинного відділення 630 кг, 4 зупинки, MRL CЕO-1500 CEO Asansцr Mьhendislik Elektronik San. Ve Tic. Ltd St. Turkiye, адже як сам Договір №69, так і документи на підтвердження виконаних на підставі цього Договору робіт, містять посилання на ліфт з іншими характеристиками кабіни.

Щодо поданої ТОВ «СВС-К» митної декларації UA500090/2019/012909 від 13.08.2019, то вона як вірно встановлено місцевим господарським судом містить ліше інформацію про те, що ліфт з електричним керуванням у розібраному стані, вантажопідйомністю 630 кг, модель МП СЕО-1/1шт, торгівельної марки EMAY було ввезено на митну територію України та оформлено на ТОВ «СВС-К», разом з тим не підтверджує факт його отримання ТОВ «ХАНБЕР» .

Крім того, місцевим господарським судом під час розгляду справи в суді першої інстанції здійснено огляд доказів за їх місцезнаходженням в порядку ст.82 ГПК України, а саме - візуальний огляд ліфтів, що встановлені у вказаному у договорі сторін будинку №8-А по вул. Морська у м. Одеса та встановлено, що за вказаною адресою знаходиться 14- ти поверхова житлова будівля з підземним паркінгом, у якій встановлено ліфтове обладнання на 16 зупинок в кількості 4 шт. Факт наявності в даному будинку ліфта з електричним керування пасажирський без машинного відділення 630 кг, 4 зупинки, MRL CЕO-1500 CEO Asansцr Mьhendislik Elektronik San. Ve Tic. Ltd St. Turkiye не встановлено.

При цьому, посилання ТОВ «СВС-К» на те, що на внутрішньодомовій території житлового будинку №8-А по вул. Морській у м. Одеса знаходиться 4-поверхова будівля з адресою м. Одеса, вул. Віце-адмірала Азарова 6-б, в якій і установлений зазначений ліфт, колегією суддів відхиляється, оскільки доказів того, що відповідний ліфт було встановлено у зазначений будинок матеріали справи не містять. В матеріалах справи відсутні і докази того, що ТОВ «ХАНБЕР» має відношення до відповідної будівлі, більш того, з наявної у справі копії інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №305995088 від 27.07.2022 вбачається, що земельна ділянка за вищевказаною адресою з кадастровим номером 5110137500:36:004:0012 площею 0,0125га є власністю громадянина ОСОБА_1 на підставі рішення Одеської міської ради №2519-VII від 04.10.2017. Також слід зазначити, що протилежне свідчило б про наявність ознак кримінального правопорушення в діях працівників ТОВ «ХАНБЕР», докази чого теж відсутні в матеріалах справи.

Щодо твердження апелянта про те, що подані позивачем за первісним позовом податкові накладні свідчать про реальність здійснення господарської операції з поставки відповідного товару, то як вірно встановив суд першої інстанції, вони не можуть буди єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним, оскільки були складені по факту першої події, а це отримання платежів за договором, що підтверджується спів паданням відповідних дат, отже в сукупності з іншими доказами у справі вони не підтверджують факт поставки товару за укладеним між сторонами договором, а відтак правомірно не прийняті судом до уваги.

Таким чином, місцевий господарський суд цілком підставно та обґрунтовано дійшов висновку, що ТОВ «СВС-К» не доведено факт належного виконання Договору поставки №СД03072019 від 03.07.2019р., а саме: факт поставки та отримання ТОВ «ХАНБЕР» ліфта з електричним керування пасажирський без машинного відділення 630 кг, 4 зупинки, MRL CЕO-1500 CEO Asansцr Mьhendislik Elektronik San. Ve Tic. Ltd St. T Turkiye rkiye вартістю 537 042,70 грн, у зв`язку з чим правомірно відмовив у задоволенні первісного позову ТОВ «СВС-К».

Що стосується зустрічних позовних вимог ТОВ «ХАНБЕР», то колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається спірні правовідносини, що виникли між сторонами за відповідним зустрічним позовом, пов`язані з розірванням договору підряду з підстав істотного його порушення постачальником та повернення коштів отриманих останнім на виконання його умов.

Підстави для зміни або розірвання договору, визначені ст. 651 Цивільного кодексу України і за загальним правилом, викладеним в частині першій цієї статті, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Про зміну або розірвання договору в порядку частини першої статті 651 Цивільного кодексу України сторони вправі домовитися в будь-який час на свій розсуд (крім випадків, обумовлених законодавчо).

Разом з тим, законодавець передбачає випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін.

Так, за частиною другою статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Зміна умов договору (чи його розірвання) в судовому порядку з причин істотного порушення договору є правовим наслідком порушення зобов`язання іншою стороною договору у відповідності до пункту 2 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України, тобто способом реагування та захисту права від порушення договору, яке вже відбулося.

Іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку (крім істотного його порушення) відповідно до частини другої статті 651 Цивільного кодексу України є випадки, встановлені законом або договором, і настання таких випадків зумовлює право сторони ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин.

Як вбачається зі змісту зустрічного позову, його правовою підставою ТОВ «ХАНБЕР» визначило частину другу статті 651 Цивільного кодексу України та послалося на істотне порушення відповідачем за зустрічним позовом, як постачальником, умов договору, а саме: на невиконання своїх зобов`язань, передбачених п. 1 Специфікації №1 до вищевказаного договору, зокрема відповідач за зустрічним позовом своєчасно, а саме у строк передбачений п. 5.1 договору, не поставив позивачу за зустрічним позовом ліфта з електричним керуванням Пасажирський без машинного відділення 630 кг, 4 зупинки, MRL CFO-1500 CEO Asansцr Mьhendislik Elektronik San. Ve Tic. Ltd St. Turkiye, внаслідок чого позивач не міг використати його під час будівництва багатоквартирного житлового комплексу, яке проводилось ним під час укладення договору.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац 2 ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України).

З аналізу статті 651 Цивільного кодексу України вбачається, що йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати зміни договору на підставі ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення між шкодою та тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Наведений правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 910/3568/18, від 17.04.2019 у справі № 910/6381/18 та від 14.08.2019 у справі № 910/8819/18.

Крім того, оцінка істотного порушення договору здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені законом. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Наведені правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 17.04.2019 у справі № 910/6381/18 та від 28.08.2019 у справі № 910/5381/18.

Зміна умов договору (чи його розірвання) в судовому порядку з причин істотного порушення договору є правовим наслідком порушення зобов`язання іншою стороною договору у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 611 Цивільного України, тобто способом реагування та захисту права від порушення договору, яке вже відбулося. Аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 914/2649/17.

Колегією суддів встановлено обставину невиконання відповідачем за зустрічним позовом у строк встановлених договором зобов`язань, передбачених п. 1 Специфікації №1 до вищевказаного договору, та визнано її доведеною. Колегія суддів дійшла висновку про те, що допущене ТОВ «СВС-К» порушення є істотним в розумінні частини другої статті 651 Цивільного кодексу України, оскільки внаслідок не поставлення ТОВ «СВС-К» обладнання, передбаченого договором, ТОВ «ХАНБЕР» не змогло його використати під час будівництва багатоквартирного комплексу, яке проводилось ним під час укладення цього договору, а тому, вважає наявними підстави для розірвання договору поставки №СД03072019, укладеного 03.07.2019 між ТОВ «СВС-К» та ТОВ «ХАНБЕР», що безпідставно було залишено судом першої інстанції поза уваги.

Крім того, оскільки ТОВ «СВС-К» після укладення відповідного договору отримано від ТОВ «ХАНБЕР» грошові кошти на його виконання і доказів їх повернення матеріали справи не містять, судова колегія вбачає підстави для стягнення цих коштів на підставі ст. ст. 693,1212 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, з наданих позивачем за зустрічним позовом доказів на підтвердження оплати, а саме платіжних доручень № 1192 від 05.07.2019 на суму 268 521,35 грн. та №1333 від 14.11.2022 на суму 111 210,35 грн. вбачається, що останній платіж було здійснено на виконання іншого договору, а саме №СД17102019 від 17.10.2019, а тому відсутні підстави для повернення ТОВ «ХАНБЕР» сплачених за цією платіжкою коштів у даній справі.

Таким чином стягненню з ТОВ «СВС-К» на користь ТОВ «ХАНБЕР» підлягає лише 268 521,35грн..

Враховуючи зазначене, апеляційна скарга ТОВ ХАНБЕР підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 12.08.2022 у справі № 916/3417/21 скасуванню в частині відмови у задоволенні зустрічного позову, з прийняттям у відповідній частині нового рішення про часткове його задоволення.

Що стосується заяви позивача за зустрічним позовом про стягнення з ТОВ «СВС-К» витрат на професійну правничу допомогу, понесену при розгляді справи в суді першої та апеляційної інстанції, у розмірі 40 000 грн., то колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Положеннями ст. 128 ГПК України іншій стороні надано право заперечувати проти заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу та на сторону, яка заявляє про неспівмірність вказаних витрат, покладається обов`язок доведення неспівмірності витрат на оплату послуг адвоката.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Заперечень на заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу від відповідача за зустрічним позовом не надійшло.

При цьому, на підтвердження надання послуг на професійну правничу допомогу при даної справи заявником надано:

- копія ордеру на надання правничої (правової допомоги) серія ВН №1182579 від 08.08.2022;

- копія Договору про надання правової допомоги № 89/21 від 22.11.2021;

- копія акту приймання-передачі наданих послуг від 15.08.2022 по договору про надання правової допомоги № 89/21 від 22.11.2021;

- копії рахунку №89/21 від 24.112021 на 20 000грн. та рахунку №89\21 від 15.12.2021 на сум 20 000грн.;

- копії платіжних доручень №931 від 01.12.2021 на суму 20 000 грн. та №975 від 15.12.2021 на суму 20 000 грн.

З наданого договору про надання правової допомоги № 89/21 від 22.11.2021 вбачається, що його укладено між ФОП Згодою О.О., який проводить діяльність на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ОД №0022932, виданого радою адвокатів Одеської області 18.01.2017 (надалі адвокат) з однієї сторони та ТОВ «ХАНБЕР» з іншої (надалі - клієнт).

Пунктом п.1.1 договору сторони узгодили, що його предметом є надання адвокатом усіма законними методами та способами правничої допомоги клієнту, в рамках судової справи №916/3417/21, а також в інших справах, пов`язаних з виконанням договору поставки №СД03072019, укладеного між клієнтом та ТОВ «СВС-К», а клієнт зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правничу допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених договором.

Пунктом 3.1 договору, передбачено, що вартість послуг адвоката за цим договором становить 40 000 грн.. Вартість послуг з даним договором може бути зменшена або збільшена за домовленістю сторін, у зв`язку з неможливістю або безперспективністю вжиття процесуальних заходів для захисту прав та інтересів клієнта, або зменшена при можливості вжиття заходів для позитивного результату для клієнта, але не може бути менш ніж 80% від загальної суми договору.

Згідно п. 3.1 розрахунки за цим договором проводяться наступним чином:

- 20 000грн. клієнт сплачує на рахунок адвоката до 26.11.2021

- 20 000 грн. клієнт сплачує на рахунок адвоката до 26.12.2021

Відповідно до п. 4.1 цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до часу виконання дій зазначених в п. 1 1 даного договору.

Актом прийому-передачі наданих послуг від 15.08.2022 встановлено, що в період з 22.11.2021 по 15.08.2022 адвокатом надано, а клієнтом прийнято правничу допомогу, а саме: вивчення документів наданих клієнтом, надання усної консультації-22.11.2021; ознайомлення з матеріалами справи №916/3417/21 в Господарському суді Одеської області - 09.12.2021; підготовка зустрічної позовної заяви №473/12-21 до Господарського суду Одеської області та додатків до неї в справі №916/3417/21 з 09.12.2021 по 15.12.2021; підготовка на виконання ухвали суду від 27.01.2022 доказів та надання їх до суду відповідно до супровідного листа за вих. №540/02-22 від 09.02.2022; підготовка пояснень з процесуальних питань за вих. №689/07-22 та копії доказів на клопотання позивача за первісним позовом про приєднання до матеріалів справи доказів та призначення інженерно-механічної експертизи - 06.07.20 2; підготовка та подача клопотання за вих. №756/07-22 з копіями доказів до Господарського суду Одеської області у справі №916/3417/21 - 27.07.2022 та участь у судових засіданнях у справі №916/3417/21 в Господарському суді Одеської області з 22.11.2021 по 12.08.2022.

Таким чином, загальна вартість наданої правової допомоги склала 40 000 грн.

На думку колегії суддів, ТОВ «ХАНБЕР» на підтвердження витрат на надання правової допомоги надані належні та допустимі докази, які судом досліджені вище, та які містять детальний опис наданих послуг, тому заява позивача за зустрічним позовом про відшкодування цих витрат є обґрунтованою, разом з тим, оскільки позовна заява та апеляційна скарга ТОВ «ХАНБЕР» задоволені частково, а саме на 70,71%, то у відповідності до ст. 129 ГПК України стягненню з ТОВ «СВС-К» на користь ТОВ «ХАНБЕР» підлягають витрати на професійну правничу допомогу також частково, а саме у розмірі 28 284 грн.

Крім того, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання зустрічної позовної заяви покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам, при цьому витрати по сплаті судового збору за подання і розгляд первісного позову ТОВ«СВС-К» останньому не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275, 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

І. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СВС-К» залишити без задоволення, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ХАНБЕР задовольнити частково, рішення Господарського суду Одеської області від 12.08.2022 у справі № 916/3417/21 скасувати частково, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

« 1. У задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «СВС-К» відмовити повністю.

2. Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАНБЕР» задовольнити частково.

Розірвати договір поставки №СД03072019, укладений 03.07.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СВС-К» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ХАНБЕР».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СВС-К» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАНБЕР» 268 521,35 грн., отриманих на виконання умов договору поставки №СД03072019 від 03.07.2019.

У задоволенні решти зустрічного позову відмовити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СВС-К» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАНБЕР» 6 297,63 грн. судового збору, сплаченого за подання зустрічної позовної заяви.»

ІІ. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СВС-К» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАНБЕР» 9 446,43 грн. судового збору, сплаченого за розгляд апеляційної скарги, та 28 284 грн. витрат на професійну правничу допомогу, понесених при розгляді справи в суді першої та апеляційної інстанції.

Видачу наказів за постановою з зазначенням повних реквізитів сторін доручити Господарському суду Одеської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови у зв`язку з відрядженням судді Діброви Г.І. з 23 по 24 січня 2023 складено 25 січня 2023. о 10:30год.

Головуючий суддяРазюк Г.П.

Суддя Діброва Г.І.

Суддя Савицький Я.Ф.