Рішення

від 23.10.2007 по справі 20-9/312-2/191

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-9/312-2/191

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"23" жовтня 2007 р. справа № 20-9/312-2/191

За позовомтовариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельно-виробнича фірма „Мелодія” (99011, м. Севастополь, вул. В.Морська, 25)  

до відповідачаФонд комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача

товариство з обмеженою відповідальністю „Санта-Юг” (99029, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 11, оф. 96)

провизнання договору недійсним

Суддя  Шевчук Н.Г.

Представники:

позивача –        Монько С.В., довіреність № 1/1 від 12.01.2007;

відповідача –   не з'явився;

третьої особи –не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

          Товариство з обмеженою відповідальністю  “Торгово-виробнича фірма “Мелодія”  (далі –ТОВ “ТВФ “Мелодія”) звернулося до суду з позовом  до Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації  про  визнання укладеного сторонами  договору оренди № 133 від 07.03.2000   недійсним. Додатково позивач просить суд поновити пропущений з поважних причин строк позовної давності.

          Рішенням господарського суду міста Севастополя від 02.02.2006 у справі №20-9/312, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 31.01.2007,  позов задоволено, визнаний недійсним договір оренди № 133-00 від 07 березня 2000 року між ТОВ “ТВФ “Мелодія” та Управлінням з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації (т. 1 арк. с. 106-108, т. 2 арк. с. 114-131).            

          Постановою Вищого господарського суду України від 19.04.2007 зазначені судові рішення скасовані, справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції (т. 2 арк. с. 174-176).

          Верховний суд України  ухвалою від 25.06.2007 відмовив у порушенні касаційного провадження з перегляду зазначеної постанови (т. 3 арк. с. 57).

          Вищий господарський суд України у постанові від 19.04.2007 вказав на необхідність при новому розгляді справи встановити, чи мало місце схвалення позивачем договору оренди №133-00, а також вказав на те, що судами першої та апеляційної інстанцій не враховані обставини, встановлені рішенням господарського суд міста Севастополя від 23.09.2004, залишеним без змін постановами господарських судів апеляційної та касаційних інстанцій, у справі №20-3/234 за позовом Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації  до ТОВ “ТВФ “Мелодія”.

          У процесі розгляду господарськими судами спору ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суд від 15.11.2006 на виконання вказівок Вищого господарського суду України, викладених у постанові від 02.11.2006 (т. 1 арк. с. 160-162), до участі у справі була залучена третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, товариство з обмеженою відповідальністю “Санта-Юг” (т. 2 арк. с. 1-3).

          Під час нового розгляду спору у справі, якій був присвоєний №20-9/312-2/191, ухвалою господарського суду міста Севастополя від 08.05.2007 у порядку статті 25 Господарського процесуального кодексу України була допущена заміна відповідача Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації  на його правонаступника Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради (т. 3 арк.. с. 12).

          При новому розгляді справи позивач наполягає на задоволенні позовних вимог і просить визнати договір оренди № 133-00 від 07 березня 2000 року, укладений ТОВ “ТВФ “Мелодія” та Управлінням з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації, недійсним з підстав, передбачених статтею 48 Цивільного кодексу УРСР (в редакції 1963р.) як такий, що суперечить вимогам статей 23, 25, 26, 29, 32, 63 Цивільного кодексу УРСР, статті 59 Закону України “Про господарські товариства”, статуту товариства, оскільки вважає, що договір №133-00 від 07.03.2000 укладений неуповноваженою особою, у подальшому він не був схвалений товариством, не припинив дію раніше укладений цими ж сторонами договір оренди цього ж майна №2206 від 03.07.1997, який і виконувався позивачем (т. 1 арк.с.62-64, 97-103. т. 3 арк. с. 81-83,  106-108).

          Відповідач проти позову заперечує, обґрунтовує свої заперечення тим, що  оскаржуваний договір є реальною угодою, яка виконувалася сторонами (т. 1 арк. с. 28).

          Третя особа підтримує позицію відповідача і також вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

          Клопотання позивача про виключення товариства з обмеженою відповідальністю “Санта-Юг” з числа учасників господарського процесу суд  залишив без задоволення, оскільки така можливість Господарським процесуальним кодексом України не передбачена (т. 3 арк. с. 73-74).

          З цих же підстав залишене без задоволення і клопотання товариства з ТОФ “ТВФ “Мелодія” про витребування із Севастопольського апеляційного господарського суду матеріалів справи №20-3/234-7/239 для їх дослідження і огляду. При цьому судом враховано та звернуто увагу позивача, що у випадку, якщо позивач вважає за необхідне надати документи, які містяться у справі №20-3/234-7/239, в якості доказів по справі, що розглядається, то він як учасник цього спору не позбавлений можливості у порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України  зняти з них копії (т. 3 арк. с. 75-76).

          При новому розгляді справи розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи  суд

В С Т А Н О В И В :

16.01.1997 товариство покупців членів трудового колективу ДКП “Магазин № 6 “Мелодія”  викупило у власність  за договором № 262/40К  державне майно цілісного майнового комплексу ДКП  “Магазин № 6 “Мелодія”, що надало йому право на викуп Патенту № 28  на право торгівлі у вбудованому  приміщенні по вулиці В. Морська, буд.  25 у місті Севастополі строком на 10 років –до 26.12.2006.

19.04.1997 товариство покупців членів трудового колективу ДКП “Магазин № 6 “Мелодія”   заснувало  ТОВ  “ТВФ “Мелодія”,  якому передало у власність майно за договором № 262/40К від 16.01.1997 та патент №28 на право оренди приміщення, яке  розташовано по вулиці В. Морська, буд.  25 у місті Севастополі.

03.07.1997 між ТОВ “ ТВФ “Мелодія” в особі директора Шишкіна В. В., (орендар) та Управлінням з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації в особі начальника Управління Медвєдєва О. Р., (орендодавець) був укладений договір оренди приміщення по вулиці В. Морська, буд. 25  № 2206.

Строк дії договору  до 26.12.2006.

07.03.2000 між ТОВ “ТВФ “Мелодія” в особі директора Востокова Г. Г., (орендар)  та Управлінням з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації в особі начальника Управління Краєвої В. І. (орендодавець) був укладений договір оренди приміщення по вулиці В. Морська, буд. 25 № 133-00.

Строк дії договору  до 26.12.06.

Предметом обох договорів є передача орендодавцем орендареві у строкове платне користування  нежитлового приміщення,  розташованого за адресою: місто Севастополь, вул. В. Морська, будинок 25.

Згідно пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Пунктом 9 цих Положень встановлено, що до договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.

Відповідно до пункту 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину  стороною (сторонами) вимог, які встановлені  частинами першою –третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Такими вимогами є:

- зміст правочину  не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також  моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин,  повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника право чину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- правочин, що вчиняється  батьками (усиновителями), не може  суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

На момент укладення договору оренди №133-00 від 07.03.2000 діяв Цивільний кодекс УРСР (у редакції 1963р.), вимогам якого та іншого діючого на той час законодавства і мав відповідати цей договір.

Порядок підписання правочину та визначення уповноваженої на це особи врегульовані нормами статті 207 Цивільного кодексу України “Вимоги до письмової форми правочину”, а тому недодержання цих вимог є дефектом форми правочину.

Вимога щодо вчинення правочину у формі, встановленій законом, відповідно до частини 4 статті 203 цього Кодексу є однією із загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Проте, відповідно до норми частини 1 статті 215 названого Кодексу недодержання в момент вчинення правочину вимог частини 4 статті 203 Цивільного кодексу України не є беззастережною підставою для визнання такого правочину недійсним.

В силу приписів частини 3 статті 215 цього Кодексу якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Нормами статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.            

Відповідно до норм статей 29, 41. 63 Цивільного кодексу УРСР (в редакції 1963р.), який діяв на момент укладення договору оренди №133-00 від 07.03.2000, юридична особа набуває цивільних прав і бере на себе цивільні обов'язки через свої органи, що діють у межах прав, наданих їм за законом або статутом (положенням).

Порядок призначення або обрання органів юридичної особи визначається їх статутом (положенням).

Угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.

Угода, укладена від імені другої особи особою, не уповноваженою на укладення угоди або з перевищенням повноважень, створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки для особи, яку представляють, лише в разі дальшого схвалення угоди цією особою.

Наступне схвалення угоди особою, яку представляють, робить угоду дійсною з моменту її укладення.

Відповідно до повідомлення Ленінської районної державної адміністрації міста Севастополя від 23.02.2007 № 922/25-11 на період укладення спірного договору директором ТОВ “ТВФ “Мелодія” був Востоков Г.Г., який був поновлений на посаді генерального директора товариства (т. 3 арк. с. 96).

Натомість, надані позивачем наказ № 6 від 03.10.1998 про виконання обов'язків директора товариства Шишкіним В.В., контракт із зазначеною особою від 21.04.1999, протоколи зборів учасників ТОВ “ТВФ “Мелодія” від 20.04.1999 та від 12.08.2000, які,  до того, ж містять суперечливу інформацію щодо дати звільнення Востокова В.В. з посади генерального директора, з урахуванням приписів статті 34 Господарського процесуального кодексу України щодо належності і допустимості доказів не є доказами того, що Востоков В.В. 07.03.2000 не мав повноважень на підписання спірного договору (т. 1 арк. с. 65-72).

Згідно довідки державного комунального підприємства “Аррикон” №70 від 27.09.2004, яка була надана позивачу, ТОВ “ТВФ “Мелодія” станом на 20.09.2004 заборгованості по орендній платі за оренду нежитлових приміщень у будинку №25 по вул.. В.Морській не має (т. 2 арк. с. 99).

Довідкою державного комунального підприємства “Аррикон” №15 від 31.01.2007 підтверджено, що орендна плата за зазначені приміщення здійснювалась ТОВ “ТВФ “Мелодія” по договору оренди  №133-00 від 07.03.2000  і у визначеному цим договором розмірі (т. 3 арк. с. 97).

Натомість, докази в підтвердження того, що орендна плата сплачувалась ТОВ “ТВФ “Мелодія” за договором оренди №2206 від 03.07.1997, відсутні. На вимоги суду вони не були надані позивачем (т. 3 арк. с. 103-105).           

Таким чином, зазначені обставини спростовують посилання позивача на те, що ТОВ “ТВФ “Мелодія” договір оренди №133-00 від 07.03.2000 не виконувався і не був схвалений.

Надані позивачем до матеріалів справи квитанції про оплату орендної плати по договору оренди №133-00 від 07.03.2000 через Востокову І.В. з листопада місяця 2003 року по серпень місяць 2004 року у зв'язку з відсутністю доказів сплати орендної плати ТОВ “ТВФ “Мелодія” за договором оренди №2206 від 03.07.1997 за весь період оренди починаючи з березня місяця 2000 року та відсутністю переплати по орендній платі за оренду зазначених нежитлових приміщень не є доказом твердження позивача про те, що ТОВ “ТВФ “Мелодія” не знало про існування договору оренди №133-00 від 07.03.2000 і не виконувало його (т. 1 арк. с. 73-84).  

Не заслуговує на увагу і посилання позивача в якості доказу недійсності договору оренди №133-00 від 07.03.2000 відсутність по цьому договору акту приймання-передачі орендованого майна цього майна та оцінки об'єкта оренди, оскільки нежитлові приміщень у будинку №25 по вул. В.Морській на той час вже були передані позивачу і перебували у його користування відповідно до акту приймання-передачі при укладенні договору оренди №2206 від 03.07.1997, і при укладенні цього договору була оцінка виконана об'єкта, вартість якого не змінилась і у спірному договорі.

Діюче на момент укладення договору оренди №133-00 від 07.03.2000  законодавство не встановлює вимог щодо обов'язку сторін при укладенні нового договору оренди до закінчення строку дії раніше укладеного договору оренди цього майна вчиняти дії по припиненню раніше укладеного договору, як то укладати окрему відповідну угоду, обмінюватись відповідними листами передбачати такий пункт у новому договорі.

Що стосується рішення господарського суду міста Севастополя у справі №20-3/234 від 23.09.2004 за позовом  Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації  до товариства з обмеженою відповідальністю  ТВФ “Мелодія” про розірвання договору оренди №133-00 від 07.03.2000 та звільнення приміщень, залишене без змін постановами Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.10.2004 та  Вищого господарського суду України від 10.02.2005, у порушенні провадження з перегляду якої відмовлено ухвалою Верховного Суду України від 31.03.2005 (т. 2 арк. с. 62-64, 93-100), то суд не може врахувати встановлені ним обставини при вирішенні даного спору, оскільки остаточне рішення по справі № 20-3/234 судом не прийняте, рішення переглядається за нововиявленими обставинами і ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.11.2005 провадження у цій справі зупинено до набрання законної сили рішенням у справі, що розглядається (т. 3 арк. с. 84-87).

Таким чином, позовні вимоги  ТОВ “ТВФ “Мелодія” про визнання недійсним договору оренди № 133-00 від 07.03.2000 задоволенню не підлягають.

Приймаючи до уваги викладене та керуючись статтями 49,  82-85, 11112 Господарського процесуального кодексу України   суд

В И Р І Ш И В :

У   задоволенні позову відмовити.

          Суддя                                                                                                             Н.Г.Шевчук

Рішення оформлено відповідно

до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України

і підписано  29.10.2007.