Рішення

від 25.01.2023 по справі 911/2440/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2023 р. м. Київ Справа № 911/2440/22

Суддя Конюх О.В., при секретарі судового засідання Найченко А.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Тім Сталь», м. Красилів Хмельницької області,

до відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю «Інструментальний завод», м. Біла Церква Київської області,

про стягнення 97 299,10 грн.,

без виклику представників сторін;

СУТЬ СПОРУ:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Тім Сталь», м. Красилів Хмельницької області (далі за текстом ТОВ «Тім Сталь»), 24.11.2022 звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 10.11.2022 до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Інструментальний завод», м. Біла Церква Київської області (далі за текстом ТОВ «Інструментальний завод»), в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 97 299,10 грн., а саме:

- 87 100,42 грн. інфляційних втрат (за період листопад 2021-вересень 2022);

- 10 198,68 грн. 3% річних (за період з 11.12.2021 по 10.11.2022).

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 01.08.2022 господарським судом Київської області було ухвалено рішення у справі №911/207/22 за позовом ТОВ «Тім Сталь» до ТОВ «Інструментальний завод» про стягнення заборгованості, а саме 370 399,92 грн. основного боргу, 19 604,06 - 3% річних за період з 29.07.2020 по 10.12.2021 та 59 699,14 грн. інфляційних за серпень 2020 року - жовтень 2021 року.

Позивач твердить, що станом на день подання цієї позовної заяви рішення господарського суду Київської області від 01.08.2022 у справі №911/207/22 є невиконаним.

Відтак, позивач нарахував та просить суд стягнути інфляційні та 3% річних за період, що не охоплений рішенням господарського суду Київської області від 01.08.2022 у справі 911/207/22, а саме, 87 100,42 грн. інфляційних втрат за період листопад 2021- вересень 2022 та 10 198,68 грн. 3% річних за період з 11.12.2021 по 10.11.2022.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору та витрати на правову допомогу.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.11.2022 відкрито провадження у справі №911/2440/22, постановлено справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи).

Цією ж ухвалою встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов п`ятнадцять днів з дня вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі.

29.12.2022 до господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач твердить, що не ухилявся від виконання договірних зобов`язань, про що свідчать платежі, проведені на рахунок позивача 17.07.2020 в розмірі 20 000,00 грн.; 06.08.2021 - 50 000,00 грн., 28.10.2021 49 000,00 грн.; 29.10.2021 49 100 грн.; 01.11.2021 - 38 600,00 грн., 02.11.2021 - 24 000,00 грн., 03.11.2021 - 31 000,00 грн., 11.11.2021 - 20 000,00 грн.

Незважаючи на отримані проплати, позивачем навмисно не було доведено до відома господарського суду Київської області у справі №911/207/22 про часткове погашення відповідачем заборгованості, а саме платежі від 17.07.2020 на суму 20 000,00 грн., 06.08.2021 50 000,00 грн., 28.10.2021 49 000,00 грн., 29.10.2021 49 100,00 грн. Отже, враховуючи часткове погашення боргу, сума основного боргу на день розгляду справи №911/207/22 господарським судом Київської області становила не 370 399,92 грн., а 168 100 грн.

Відповідач твердить, що про існування судової справи №911/207/22 та винесене господарським судом Київської області рішення від 01.08.2022 ТОВ «Інструментальний завод» стало відомо у вересні 2022 року з отриманої постанови приватного виконавця про арешт майна боржника, а тому відповідач був позбавлений можливості надати докази, що підтверджували б часткову оплату за договором та надати свої аргументи і заперечення господарському суду Київської області під час розгляду справи №911/207/22.

Також відповідач зазначає, що станом на 18.11.2022 борг перед позивачем відсутній, що підтверджується платіжним дорученням №69782598/2 від 18.11.2022. та постановою приватного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 21.11.2022.

ТОВ «Інструментальний завод» звертає увагу суду на ту обставину, що не міг вчасно виконати зобов`язання за Договором внаслідок обставин непереборної сили, які склалися на початку 2020 року, а саме, поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

У зв`язку із великою чисельністю захворювань серед працівників ТОВ «Інструментальний завод» (за жовтень - листопад 2021 року перехворіли 10 працівників із 11, що підтверджується табелями обліку використання робочого часу за жовтень - листопад 2021 року), було прийнято рішення про призупинення з 01.12.2021 здійснення господарської діяльності, що підтверджується наказом ТОВ «Інструментальний завод» №3011-2021 від 30.11.2021.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідач твердить, що не зміг вчасно погасити заборгованість за Договором внаслідок обставин непереборної сили, про що неодноразово повідомляв позивача під час переговорів (про які також зазначає позивач у позові) та просив про відстрочення платежу.

Також ТОВ «Інструментальний завод» зазначає, що ще однією обставиною непереборної сили, внаслідок якої відповідач не міг виконати свої зобов`язання за договором, стала військова агресія Російської Федерації проти України, яка вплинула на всі сфери господарської діяльності в Україні, в тому числі і на можливість виконання цивільно-правових зобов`язань.

У зв`язку з введенням воєнного стану та веденням бойових дій на території України, відповідач з об`єктивних причин не міг здійснювати свою діяльність, про що також неодноразово інформував позивача.

Відповідач твердить, що Торгово-промислова палата України ухвалила рішення спростити процедуру засвідчення форс-мажорних обставин. 3 метою позбавлення обов`язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії воєнного стану, на сайті Торгово-промислової палати України розміщено загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин.

Згідно листа від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов?язаниям/обов?язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Також відповідач посилається на Закон України від 15 березня 2022 року №2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон №2120-IX) доповнено, серед іншого, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України пунктом 18.

Вказаним пунктом визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Також, вказаним пунктом установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Враховуючи вище викладене, відповідач вважає, що фактично боржники звільняються від будь-якої відповідальності, у зв`язку з неможливістю виконання грошового зобов`язання за договором в період воєнного стану.

Відтак, відповідач твердить, що вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат є безпідставною та такою, що не підлягає до задоволення.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч.ч. 1-2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 3 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи у порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 ГПК України).

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши позов ТОВ «Тім Сталь» до ТОВ «Інструментальний завод» про стягнення 97 299,10 грн., дослідивши наявні у матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, суд

УСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 01.08.2022 у справі №911/207/22 позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з ТОВ «Інструментальний завод» на користь ТОВ «Тім Сталь» 370 399,92 грн. основного боргу, 19 604,06 грн. 3% річних та 59 699,14 грн. інфляційних.

Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як зазначає позивач та встановлено судовими рішеннями у справі №911/207/22, 07.03.2019 між ТОВ «Тім Сталь» (постачальник) та ТОВ «Інструментальний завод» (покупець) укладено Договір поставки №1/0703-19 (далі за текстом - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язаний у порядку та строки, встановлені Договором, передати у власність покупця металопрокат (далі за текстом - товар), загальний асортимент, кількість і ціна якого вказуються у рахунках на оплату та/або специфікаціях, що є невід`ємною частиною даного Договору, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим Договором (п. 1.1 Договору).

Поставка товару за цим Договором здійснюється у відповідності до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів «ІНКОТЕРМС 2010», на умовах EXW - склад постачальника: м. Дніпро, вул. Повітряна, буд. 5, якщо інше не обумовлено сторонами у специфікації (п. 2.2 Договору).

Згідно з п. 2.3 Договору строк поставки товару: протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання па поточний рахунок постачальника 100% попередньої оплати, якщо інше не обумовлено сторонами у специфікації.

Оплата здійснюється покупцем в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Фактом оплати вважається надходження грошових коштів на поточний рахунок постачальника. (п. 3.2 Договору).

Згідно з п. 3.3 Договору порядок розрахунків: 100 % попередня оплата, якщо інше не обумовлене у специфікації. Покупець не вправі посилатись на відсутність рахунку як підставу нездійснення платежу. За відсутності рахунку покупець зобов`язаний здійснити оплату на підставі цього Договору поставки.

Відповідно до п. 3.4 Договору факт оплати товару є підтвердженням отримання покупцем рахунку.

Цей Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31 грудня 2019 року, а у частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором (п. 11.1 Договору).

Як стверджує позивач, на виконання зобов`язань за Договором ним було поставлено у власність покупця товар на загальну суму 483 999,92 грн., що підтверджується видатковою накладною №200728008 від 28.07.2020, яка підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена їх печатками.

Строк оплати товару у відповідності до п. 3.3 Договору є передоплата, тобто кінцевим строком оплати є дата поставки товару - 28.07.2020.

Однак, відповідач в порушення п. 3.3 Договору своєчасно та в повному обсязі свої зобов`язання з оплати отриманого товару не виконав, розрахувався частково, а саме: 01.11.2021 на суму 38 600,00 грн., 02.11.2021 на суму 24 000,00 грн., 03.11.2021 на суму 31 000,00 грн., 11.11.2021 на суму 20 000,00 грн., відтак за відповідачем рахується заборгованість за отриманий товар за накладною №200728008 від 28.07.2020 в сумі 370 399,92 грн.

У зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з позовом у справі №911/207/22 і просив стягнути з відповідача 370 399,92 грн. боргу.

Рішенням господарського суду Київської області від 01.08.2022 у справі №911/207/22 позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 370 399,92 грн. основного боргу, 19604,06 грн. 3% річних та 59 699,14 грн. інфляційних.

Суд звертає увагу сторін на позицію, наведену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 та у постанові Об`єднаної палати КГС Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18, у яких зазначено таке.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Приписами статті 604 ЦК України унормовано, що зобов`язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов`язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація).

З аналізу наведених норм закону випливає, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з ухваленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Під час розгляду справи №911/207/22 місцевий господарський суд стягнув з покупця інфляційні втрати та 3% річних за період з моменту виникнення заборгованості по кінцеву дату розрахунку 10.12.2021.

Відтак, позивач звернувся до господарського суду Київської області з даним позовом про стягнення з відповідача процентів річних та інфляційних втрат за період, не охоплений судовим рішенням у справі №911/207/22, а саме 87 100,42 грн. інфляційних втрат за період листопад 2021 року по вересень 2022 року та 10 198,68 грн. 3% річних за період з 11.12.2021 по 10.11.2022.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання рішення господарського суду Київської області від 01.08.2022 у справі №911/207/22 22.08.2022 видано наказ про примусове виконання рішення, який було пред`явлено 05.09.2022 для виконання до приватного виконавця виконавчого округу Київської області Жарчинського О.А.

05.09.2022 приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Жарчинського О.А. відкрито виконавче провадження ВП №69782598 з примусового виконання наказу, виданого 22.08.2022 господарським судом Київської області у справі №911/207/22.

Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Доказів своєчасної сплати заборгованості згідно накладної №200728008 від 28.07.2020 та рішення господарського суду Київської області від 01.08.2022 у справі №911/207/22, суду не подано.

Долучені відповідачем до відзиву на підтвердження сплати заборгованості:

- платіжне доручення №124 від 17.07.2020 на суму 20 000,00 грн. з призначенням платежу «за штрипсу зг. рах. №200717003 від 17.07.2020р. в т.ч. ПДВ 20% 3333,33 грн.»;

- квитанція №0.0.2221181823.1 від 06.08.2021 на суму 50 000,00 грн.;

- квитанція №0.0.23220180728.1 від 28.10.2021 на суму 49 000,00 грн. з призначенням платежу «оплата згідно рах 200728005 від 28.07.2020»;

- квитанція №0.0.2321296058.1 від 29.10.2021 на суму 49 100,00 грн. з призначенням платежу «оплата згідно рах 200728005 від 28.07.2020»,

не дозволяють суду ідентифікувати здійснення оплати саме за накладною №20072808 від 28.07.2020.

Суд зазначає, що відповідачем не долучено до матеріалів справи рахунків, на підставі яких здійснювались вказані оплати, та за якими можна було б встановити, що дані платежі здійснено для погашення заборгованості за накладною №200728008 від 28.07.2020, яка була предметом розгляду господарським судом Київської області у справі №911/207/22.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, 18.11.2022 приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Жарчинським О.А. на виконання наказу господарського суду Київської області від 22.08.2022 у справі №911/207/22 було примусово стягнуто з ТОВ «Інструментальний завод» на користь ТОВ «Тім Сталь» суму коштів у розмірі 495 535,20 грн., що підтверджується платіжним дорученням №69782598/2 від 18.11.2022 на суму 495 535,20 грн.

Згідно постанови про закінчення виконавчого провадження від 21.11.2022 виконавче провадження №69782598 з примусового виконання наказу у справі №911/207/22 виданого 22.08.2022 господарським судом Київської області закінчено.

Згідно з положеннями статті 611 ЦК у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За положеннями зазначеної норми наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним коштами, належними до сплати кредиторові.

У постанові Верховного Суду (у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду) від 26.10.2018 у справі №922/4099/17 з огляду на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 26.04.2017 у справі № 918/329/16, наведено висновок про те, що вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених статтею 625 ЦК, не є додатковими вимогами в розумінні статті 266 ЦК, а тому закінчення перебігу позовної давності за основною вимогою не впливає на обчислення позовної давності за вимогою про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат. Стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову.

Аналогічні за змістом висновки сформульовано у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/16945/14, від 27.04.2018 у справі №908/1394/17, від 21.11.2018 у справі №642/493/17-ц.

З огляду на вимоги частин 1 та 2 статті 2, частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши правильність розрахунку процентів річних за період з 11.12.2021 по 10.11.2022 та інфляційних втрат за період листопад 2021 року по вересень 2022 року, суд встановив, що він здійснений у відповідності до закону та арифметично вірно, відтак, з відповідача на користь позивача належать до стягнення 10 198,68 грн. 3% річних та 87 100,42 грн. інфляційних втрат.

Судом досліджено долучені відповідачем на обґрунтування обставин непереборної сили наказ №3011-2021 від 30.11.2021 щодо призупинення здійснення господарської діяльності ТОВ «Інструментальний завод» з 01 грудня 2021 року до дати завершення карантину, та лист ТОВ «Інструментальний завод» від 02.03.2022 №4 щодо повідомлення ТОВ «Тім Сталь» про настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які тимчасово унеможливлюють виконання договірних зобов`язань за договором поставки №1/0703-19 від 07.03.2019.

Вказані посилання відповідача щодо унеможливлення виконання договірних зобов`язань за договором поставки №1/0703-19 від 07.03.2019, відхиляються судом, з огляду на те, що кінцевим строком оплати є 28.07.2020, а наведена аргументація стосується кінця 2021 року та початку 2022 року, тобто перебуває поза межами строку настання обов`язку з оплати. Крім того, постановою КМУ №211 від 11.03.2022 не було введено заборону на здійснення господарської діяльності, відтак таке призупинення наказом від 30.11.2021 ґрунтувалось на власному рішенні відповідача, яке не мало порушувати права та інтереси контрагентів, та не є підставою для звільнення відповідача від виконання господарських зобов`язань.

За змістом частини першої статті 263 Цивільного кодексу України непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.

За змістом частини другої статті 218 Господарського кодексу України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

В статті 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні» вказано, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс- мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами у відповідності до статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» шляхом видачі сертифіката.

Настання форс-мажорних обставин, в кожному окремому випадку, засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово- промисловими палатами, шляхом видачі сертифікату про такі обставини.

Статтями 4.1, 4.2, 4.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 №44 (5), Торгово-промислова палата України відповідно до статті 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» здійснює засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з усіх питань договірних відносин, інших питань, а також зобов`язань/обов`язків, передбачених законодавчими, відомчими нормативними актами та актами органів місцевого самоврядування, крім договірних відносин, в яких сторонами уповноваженим органом із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено безпосередньо регіональну ТПП.

ТПП України уповноважує регіональні ТПП засвідчувати форс-мажорні обставини з усіх питань, що належать до компетенції ТПП України, за винятком засвідчення форс- мажорних обставин (обставин непереборної сили), що стосуються зобов`язань за:

- умовами зовнішньоторговельних угод і міжнародних договорів України;

- умовами зовнішньоекономічних договорів, контрактів, типових договорів, угод, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції ТПП України;

- умовами договорів, контрактів, типових договорів, угод між резидентами України, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції ТПП України.

У випадку настання тимчасової неможливості виконання регіональною ТПП своєї функції із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зокрема, через відсутність уповноваженої особи, окупацію території, настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) тощо дану функцію виконує ТПП України або інша регіональна торгово-промислова палата, найближча за розташуванням, якщо це не суперечить умовам договору, контракту, угоди тощо між сторонами, або за письмовою угодою сторін.

Відкритий лист ТПП України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, на який посилається відповідач, адресований всім кого це стосується. Це означає, що кожному, кого це стосується, слід доводити причинний зв`язок між війною і неможливістю виконати свої (в т.ч. й грошові) зобов`язання. Адже обставини для суб`єктів господарювання суттєво різняться в залежності від того де знаходиться їх виробництво: на лінії фронту, на тимчасово окупованих територіях, чи в тилу.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №922/2394/21 (постанова від 14 червня 2022) вказав, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Таких висновків дотримується і Верховний Суд у постанові від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 та у постанові від 09.11.2021 у справі №913/20/21.

Разом з тим, за змістом ст. 1, 2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та Указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України.

Законом України від 24.02.2022 №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», яким введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб; в подальшому строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався.

Отже, в силу приписів ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» введення воєнного стану в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили), засвідчення якої за погодженням сторін Договору здійснюється у встановленому законодавством порядку.

Як вже було вказано вище, згідно Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» (ст. 14, 14-1) наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами шляхом видачі сертифіката.

Згідно п. 3.1, 3.3, 6.12 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії Торгово-промислової палати України 15.07.2014 №40(3) (надалі - Регламент), форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (Force Majeure) - це надзвичайні та невідворотні обставини, які об`єктивно впливають на виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків за законодавчими і іншими нормативними актами, дію яких неможливо було передбачити та дія яких унеможливлює їх виконання протягом певного періоду часу.

Дія таких обставин може бути викликана, зокрема непередбаченими обставинами, що відбуваються незалежно від волі і бажання заявника (загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись, ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго), дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дія суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, обмеження комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту тощо).

Сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - документ встановленої ТПП України форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) видається заявнику на бланку Торгово-промислової палати України / регіональної торгово-промислової палати. В сертифікаті вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов`язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин.

При цьому, суд звертає увагу на те, що воєнний стан в Україні (як форс-мажорна обставина (обставина непереборної сили)) введений в України з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, натомість обов`язок по виконанню взятих на себе договірних зобов`язань щодо оплати заборгованості за накладною №200728008 від 28.07.2020 виник у відповідача ще в 28.07.2020.

Суд зазначає, що розв`язування повномасштабної збройної агресії та введення воєнного стану є виключними важкими обставинами, які у рівній мірі впливають на обидві сторони. При цьому будь-яких доказів пошкодження або втрати майна чи документів в результаті збройної агресії, перебування на території активних бойових дій, або на тимчасово окупованій території, або інших конкретних обставин, повязаних із воєнними діями, які об`єктивно перешкодили відповідачу виконати свої зобов`язання, суду не подано.

До того ж, не вважаються форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) фінансова та економічна криза, дефолт, зростання офіційного та комерційного курсів іноземної валюти до національної валюти, недодержання/порушення своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів тощо.

Також суд не погоджується з доводами відповідача щодо застосування до спірних правовідносин приписів п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, згідно яких у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Вказані положення стосуються правовідносин, що виникли з договору позики або кредитного договору. Натомість спірні правовідносин сторін виникли за Договором поставки №1/0703-19 від 07.03.2019.

Решту пояснень та доводів відповідача суд також ретельно розглянув та відхилив як такі, що не спростовують наведених висновків суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, надані позивачем, суд задовольняє позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Тім Сталь» повністю, ухвалює рішення про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інструментальний завод» 87 100,42 грн. інфляційних втрат та 10 198,68 грн. 3% річних.

У зв`язку із задоволенням позову відповідно до ст. 129 ГПК України суд покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору у мінімальному законом встановленому розмірі 2481,00 грн.

Відповідно до ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Оскільки у процедурі спрощеного провадження стадія судових дебатів відсутня, то вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів не може розповсюджуватися на сторін у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні.

Водночас в даному випадку до правовідносин сторін підлягає застосуванню інша вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Вказані висновки щодо застосування ч. 8 ст.129 ГПК України містяться у постанові Верховного Суду від 06.10.2020 у справі №922/376/20.

В прохальній частині позовної заяви позивач просив суд стягнути з ТОВ «Інструментальний завод» на користь ТОВ «Тім Сталь» витрати на правову допомогу.

Разом з тим, доказів на підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу суду не подано.

Отже питання щодо розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу може бути вирішено судом за умови подання позивачем відповідних доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

Керуючись статтями 4, 12, 73-92, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Тім Сталь» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інструментальний завод» (09100, Київська обл., м. Біла Церква, бульвар 1-го Травня, буд. 13, ідентифікаційний код 32394011)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тім Сталь» (31000, Хмельницька обл., Хмельницький район, м. Красилів, вул. Центральна, буд. 16, ідентифікаційний код 40246112)

87 100,42 грн. (вісімдесят сім тисяч сто гривень сорок дві копійки) інфляційних втрат,

10 198,68 грн. (десять тисяч сто дев`яносто вісім гривень шістдесят вісім копійок) процентів річних,

2 481,00 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одну гривню нуль копійок) судового збору

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Конюх