Постанова

від 12.06.2023 по справі 911/2440/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2023 р. м.Київ Справа№ 911/2440/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Тищенко О.В.

Шаптали Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання Щербини А.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інструментальний завод»

на рішення Господарського суду Київської області

від 25.01.2023

у справі № 911/2440/22 (суддя Конюх О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тім Сталь»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інструментальний завод»

про стягнення 97 299,10 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

24.11.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «Тім Сталь», звернувся до Господарського суду Київської області з позовом від 10.11.2022 до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Інструментальний завод», в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 97 299,10 грн., а саме:

- 87 100,42 грн. інфляційних втрат (за період листопад 2021-вересень 2022);

- 10 198,68 грн. 3% річних (за період з 11.12.2021 по 10.11.2022).

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 01.08.2022 Господарським судом Київської області було ухвалено рішення у справі №911/207/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тім Сталь» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інструментальний завод» про стягнення заборгованості, а саме 370 399,92 грн. основного боргу, 19 604,06 - 3% річних за період з 29.07.2020 по 10.12.2021 та 59 699,14 грн. інфляційних за серпень 2020 - жовтень 2021.

Позивач вказував, що станом на день подання позовної заяви, рішення Господарського суду Київської області від 01.08.2022 у справі № 911/207/22 - є невиконаним. Відтак, позивач нарахував інфляційні витрати та 3% річних за період, що не охоплений рішенням Господарського суду Київської області від 01.08.2022 у справі № 911/207/22, а саме: 87 100,42 грн. інфляційних втрат за період листопад 2021- вересень 2022 та 10 198,68 грн. 3% річних за період з 11.12.2021 по 10.11.2022.

Короткий зміст відзиву на позовну заяву

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач посилався на те, що не ухилявся від виконання договірних зобов`язань, про що свідчать платежі, проведені на рахунок позивача 17.07.2020 в розмірі 20 000,00 грн.; 06.08.2021 - 50 000,00 грн., 28.10.2021 - 49 000,00 грн.; 29.10.2021 - 49 100 грн.; 01.11.2021 - 38 600,00 грн., 02.11.2021 - 24 000,00 грн., 03.11.2021 - 31 000,00 грн., 11.11.2021 - 20 000,00 грн.

Незважаючи на отримані проплати, позивачем навмисно не було доведено до відома Господарського суду Київської області у справі № 911/207/22 про часткове погашення відповідачем заборгованості, а саме платежі від 17.07.2020 на суму 20 000,00 грн., 06.08.2021 - 50 000,00 грн., 28.10.2021 - 49 000,00 грн., 29.10.2021 - 49 100,00 грн.

Отже, враховуючи часткове погашення боргу, сума основного боргу на день розгляду справи № 911/207/22 Господарським судом Київської області становила не 370 399,92 грн., а 168 100 грн.

Відповідач вказував, що про існування судової справи № 911/207/22 та винесене Господарським судом Київської області рішення від 01.08.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «Інструментальний завод» стало відомо у вересні 2022 з отриманої постанови приватного виконавця про арешт майна боржника, а тому відповідач був позбавлений можливості надати докази, що підтверджували б часткову оплату за договором та надати свої аргументи і заперечення Господарському суду Київської області під час розгляду справи № 911/207/22.

Також відповідач зазначав, що:

- станом на 18.11.2022 борг перед позивачем відсутній, що підтверджується платіжним дорученням №69782598/2 від 18.11.2022 та постановою приватного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 21.11.2022.

- відповідач не міг вчасно виконати зобов`язання за Договором внаслідок обставин непереборної сили, які склалися на початку 2020, а саме, поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2;

- обставиною непереборної сили, внаслідок якої відповідач не міг виконати свої зобов`язання за договором, стала військова агресія Російської Федерації проти України, яка вплинула на всі сфери господарської діяльності в Україні, в тому числі і на можливість виконання цивільно-правових зобов`язань.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду Київської області від 25.01.2023 у справі № 911/2440/22 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Тім Сталь» задоволено повністю, а саме:

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інструментальний завод» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тім Сталь» 87 100,42 грн. (вісімдесят сім тисяч сто гривень сорок дві копійки) інфляційних втрат, 10 198,68 грн. (десять тисяч сто дев`яносто вісім гривень шістдесят вісім копійок) процентів річних, 2 481,00 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одну гривню нуль копійок) судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

- відповідачем не долучено до матеріалів справи рахунків, на підставі яких здійснювались оплати, та за якими можна було б встановити, що дані платежі здійснено для погашення заборгованості за накладною № 200728008 від 28.07.2022, яка була предметом розгляду Господарським судом Київської області у справі № 911/207/22;

- посилання відповідача щодо унеможливлення виконання договірних зобов`язань за договором поставки № 1/0703-19 від 07.03.2019, відхилені судом, з огляду на те, що кінцевим строком оплати є 28.07.2020, а наведена аргументація стосується кінця 2021 та початку 2022, тобто перебуває поза межами строку настання обов`язку з оплати;

- постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2022 не було введено заборону на здійснення господарської діяльності, відтак таке призупинення наказом від 30.11.2021 грунтувалось на власному рішенні відповідача, яке мало порушувати права та інтереси контрагентів, та не є підставою для звільнення відповідача від виконання господарських зобов`язань;

- будь-яких доказів пошкодження або втрати майна чи документів в результаті збройної агресії, перебування на території активних бовових дій, або на тимчасово окупованій території, або інших конкретних обставинах, пов`язаних із воєнними діями, які об`єктивно перешкодили відповідачу виконати свої зобов`язання, суду не надано. До того ж, не вважаються форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) фінансова та економічна криза, дефолт, зростання офіційного та комерційного курсів іноземної валюти до національної валюти, недодержання/порушення своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку подібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів тощо.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інструментальний завод» (11.02.2023 згідно відмітки поштового трекера на описі вкладеного в цінний лист, з яким була направлена апеляційна скарга) звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції при винесенні рішення Господарського суду Київської області від 25.01.2023 у справі № 911/2440/22 неправильно визначився із характером спірних правовідносин, не застосував закон, який підлягає застосуванню, у зв`язку з чим прийняв помилкове рішення, яке підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що:

- суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про те, що відповідачем не долучено до матеріалів справи рахунків, на підставі яких здійснювались вказані оплати, та за якими можна було б встановити, що дані платежі здійснено для погашення заборгованості за накладною № 200728008 від 28.07.2020, яка була предметом розгляду Господарським судом Київської області у справі № 911/207/22, адже відповідачем додано до матеріалів справи квитанції № 0.0.23220180728.1 від 28.10.2021 на суму 49 000,00 грн. з призначенням платежу «оплата зідно рах. 200728005 від 28.07.2020» та квитанцію № 0.0.2321296058.1 від 29.10.2021 на суму 49 100,00 грн. з призначенням платежу «оплата згідно рах. 200728005 від 28.07.2020», в яких чітко зазначено призначення платежу, і таке саме призначення зазначено в квитанціях , доданих позивачем до позову, як підтвердження часткового погашення відповідачем заборгованості за накладною № 200728008 від 28.07.2020;

- відповідач не зміг виконати вчасно зобов`язання за договором внаслідок обставин непереборної сили, які склались на початку 2020, а саме, поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 та військова агресія російської федерації проти України, яка вплинула на всі сфери господарської діяльності в Україні, в тому числі і на можливість виконання цивільно-правових зобов`язань;

- Товариство з обмеженою відповідальністю «Інструментальний завод» звернувся за отримання сертифікату до Торгово-промислової палати, проте отримати сертифікат зміг лише 14.02.2023, а зазначені Торгово-промисловою палатою у сертифікаті № 3200-23-0675 від 14.02.2023 обставини є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання договору поставки № 1/0703-19 від 07.03.2019, і вказаний сертифікат долучено до апеляційної скарги.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу

28.03.2023 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Тім Сталь» надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято до розгляду у відповідності до ст. 119, ст. 263 Господарського процесуального кодексу України, і у якому позивач просив апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інструментальний Завод» на рішення Господарського суду Київської області від 25.01.2023 у справі № 911/2440/22 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції вважає законним, обґрунтованим і таким, що не підлягає скасуванню.

Позивач вказує, що у відповідача було достатньо часу для виконання своїх зобов`язань, усі посилання на обставини непоборної сили є спробою та намаганням уникнути наслідків невиконання своїх зобов`язань відповідно до договору.

Щодо долучення до апеляційної скарги відповідачем нового доказу по справі у вигляді сертифікату про форс-мажорні обставини наданого Київською обласною торгово-промисловою палатою, позивач вказує, що наданий сертифікат є недостатнім підтвердженням виникненням форс-мажорних обставин для відповідача.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 17.02.2023, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інструментальний завод» на рішення Господарського суду Київської області від 25.01.2022 у справі № 911/2440/22, передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді - Станік С.Р., суддів: Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2023 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/2440/22. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інструментальний завод» на рішення Господарського суду Київської області від 25.01.2022 у справі № 911/2440/22.

02.03.2023 на виконання ухвали до Північного апеляційного господарського суду з суду першої інстанції надійшли матеріали справи № 911/2440/22.

В свою чергу, головуючий суддя Станік С.Р. з 01.03.2023 по 03.03.2023 включно, з 06.03.2023 по 10.03.2023 включно, перебував у відпустці і вирішення питання стосовно поданої апеляційної скарги здійснюється після виходу судді з відпустки.

Північний апеляційний господарський суд за результатами розгляду питання про відповідність апеляційної скарги дійшов висновку про відповідність апеляційної скарги вимогам, які зазначені у ст. 258 Господарського процесуального кодексу України, підстав для її повернення та відмови у відкритті апеляційного провадження не встановлено.

При здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в статтях 2, 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно Конституції України реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Разом з цим, згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (Глава 1. Апеляційне провадження).

За правилами п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" установлено у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі: для працездатних осіб з 1 січня - 2481 гривень.

Отже, малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує: 248 100,00 грн. грн. (2 481,00 грн * 100 = 248 100,00 грн.) - станом на момент звернення з відповідним позовом та на момент звернення з апеляційною скаргою.

Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимога щодо стягнення коштів у розмірі 97 299,10 грн. вказана справа, у відповідності до приписів п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, відноситься до малозначних справ.

Частиною 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до п. п. 4, 5 ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2023 відкрито апеляційне провадження у справі № 911/2440/22 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інструментальний завод» на рішення Господарського суду Київської області від 25.01.2022. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інструментальний завод» на рішення Господарського суду Київської області від 25.01.2022 у справі № 911/2440/22 ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвала Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2023 надіслана учасникам справи засобами поштового зв`язку, а саме: позивачу за адресою: вул. Центральна, 16, Красилів, Хмельницька обл., 31000, та відповідачу за адресою: бул. М. Грушевського, 13, м. Біла Церква, Білоцерківський р-н, Київська обл., 09100.

Отже, учасники справи належним чином повідомлені про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Окільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11 Господарського процесуального кодексу України.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно встановлено судом першої інстанції, і зщо підтверджується наявними матераламис прави, рішенням господарського суду Київської області від 01.08.2022 у справі № 911/207/22 позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інструментальний завод» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тім Сталь» 370 399,92 грн. основного боргу, 19 604,06 грн. 3% річних та 59 699,14 грн. інфляційних.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судовими рішеннями у справі № 911/207/22 встановлено, що 07.03.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тім Сталь» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інструментальний завод» (покупець) укладено Договір поставки №1/0703-19 (далі за текстом - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язаний у порядку та строки, встановлені Договором, передати у власність покупця металопрокат (далі за текстом - товар), загальний асортимент, кількість і ціна якого вказуються у рахунках на оплату та/або специфікаціях, що є невід`ємною частиною даного Договору, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим Договором (п. 1.1 Договору).

Поставка товару за цим Договором здійснюється у відповідності до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів «ІНКОТЕРМС 2010», на умовах EXW - склад постачальника: м. Дніпро, вул. Повітряна, буд. 5, якщо інше не обумовлено сторонами у специфікації (п. 2.2 Договору).

Згідно з п. 2.3 Договору строк поставки товару: протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання на поточний рахунок постачальника 100% попередньої оплати, якщо інше не обумовлено сторонами у специфікації.

Оплата здійснюється покупцем в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Фактом оплати вважається надходження грошових коштів на поточний рахунок постачальника. (п. 3.2 Договору).

Згідно з п. 3.3 Договору порядок розрахунків: 100 % попередня оплата, якщо інше не обумовлене у специфікації. Покупець не вправі посилатись на відсутність рахунку як підставу нездійснення платежу. За відсутності рахунку покупець зобов`язаний здійснити оплату на підставі цього Договору поставки.

Відповідно до п. 3.4 Договору факт оплати товару є підтвердженням отримання покупцем рахунку.

Цей Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31 грудня 2019, а у частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором (п. 11.1 Договору).

Як стверджує позивач, на виконання зобов`язань за Договором ним було поставлено у власність покупця товар на загальну суму 483 999,92 грн., що підтверджується видатковою накладною №200728008 від 28.07.2020, яка підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена їх печатками.

Строк оплати товару у відповідності до п. 3.3 Договору є передоплата, тобто кінцевим строком оплати є дата поставки товару - 28.07.2020.

Однак, відповідач в порушення п. 3.3 Договору своєчасно та в повному обсязі свої зобов`язання з оплати отриманого товару не виконав, розрахувався частково, а саме: 01.11.2021 на суму 38 600,00 грн., 02.11.2021 на суму 24 000,00 грн., 03.11.2021 на суму 31 000,00 грн., 11.11.2021 на суму 20 000,00 грн., відтак за відповідачем рахується заборгованість за отриманий товар за накладною №200728008 від 28.07.2020 в сумі 370 399,92 грн.

У зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з позовом у справі № 911/207/22 і просив стягнути з відповідача 370 399,92 грн. боргу.

Рішенням господарського суду Київської області від 01.08.2022 у справі № 911/207/22 позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 370 399,92 грн. основного боргу, 19 604,06 грн. 3% річних та 59 699,14 грн. інфляційних.

Під час розгляду справи № 911/207/22 місцевий господарський суд стягнув з покупця інфляційні втрати та 3% річних за період з моменту виникнення заборгованості по кінцеву дату розрахунку - 10.12.2021.

Відтак, позивач звернувся до Господарського суду Київської області з даним позовом про стягнення з відповідача процентів річних та інфляційних втрат за період, не охоплений судовим рішенням у справі № 911/207/22, а саме: 87 100,42 грн. інфляційних втрат за період з листопада 2021 року по вересень 2022 року та 10 198,68 грн. 3% річних за період з 11.12.2021 по 10.11.2022.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей" .

Як правильно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, рішенням Господарського суду Київської області від 01.08.2022 у справі № 911/207/22 позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інструментальний завод» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тім Сталь» 370 399,92 грн. основного боргу, 19 604,06 грн. 3% річних та 59 699,14 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із частиною першою статті 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Приписами статті 604 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов`язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов`язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація).

З аналізу наведених норм закону випливає, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з ухваленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Судом першої інстанції вірно встановлено, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, що під час розгляду справи № 911/207/22 місцевий господарський суд стягнув з покупця інфляційні втрати та 3% річних за період з моменту виникнення заборгованості по кінцеву дату розрахунку - 10.12.2021.

Відтак, позивач звернувся до Господарського суду Київської області з позовом про стягнення з відповідача процентів річних та інфляційних втрат за період, не охоплений судовим рішенням у справі №911/207/22, а саме: 87 100,42 грн. інфляційних втрат за період з листопада 2021 року по вересень 2022 року та 10 198,68 грн. 3% річних за період з 11.12.2021 по 10.11.2022.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання рішення Господарського суду Київської області від 01.08.2022 у справі №911/207/22 22.08.2022 видано наказ про примусове виконання рішення, який було пред`явлено 05.09.2022 для виконання до приватного виконавця виконавчого округу Київської області Жарчинського О.А.

05.09.2022 приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Жарчинського О.А. відкрито виконавче провадження №69782598 з примусового виконання наказу, виданого 22.08.2022 Господарським судом Київської області у справі № 911/207/22.

Як вірно встановив суд першої істанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, доказів своєчасної сплати заборгованості згідно накладної №200728008 від 28.07.2020 та рішення Господарського суду Київської області від 01.08.2022 у справі №911/207/22, - у матеріали справи не подано.

При цьому, як вірно встановив суд першої інстанції,і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, долучені відповідачем до відзиву на підтвердження сплати заборгованості: платіжне доручення №124 від 17.07.2020 на суму 20 000,00 грн. з призначенням платежу «за штрипсу зг. рах. №200717003 від 17.07.2020р. в т.ч. ПДВ 20% 3333,33 грн.»; квитанція №0.0.2221181823.1 від 06.08.2021 на суму 50 000,00 грн.; квитанція №0.0.23220180728.1 від 28.10.2021 на суму 49 000,00 грн. з призначенням платежу «оплата згідно рах 200728005 від 28.07.2020»; квитанція №0.0.2321296058.1 від 29.10.2021 на суму 49 100,00 грн. з призначенням платежу «оплата згідно рах 200728005 від 28.07.2020» - не є належними доказами в підтвердження здійснення часткової оплати саме за накладною №20072808 від 28.07.2020, а відповідачем не було надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції рахунків, на підставі яких здійснювались вказані оплати, та за якими можна було б встановити, що дані платежі здійснено для погашення заборгованості саме за накладною №200728008 від 28.07.2020, яка була предметом розгляду Господарським судом Київської області у справі №911/207/22.

З огляду на викладене, доводи скаржника в апеляційній скарзі про те, що відповідачем додано до матеріалів справи квитанції № 0.0.23220180728.1 від 28.10.2021 на суму 49 000,00 грн. з призначенням платежу «оплата зідно рах. 200728005 від 28.07.2020» та квитанцію № 0.0.2321296058.1 від 29.10.2021 на суму 49 100,00 грн. з призначенням платежу «оплата згідно рах. 200728005 від 28.07.2020», в яких чітко зазначено призначення платежу, і таке саме призначення зазначено в квитанціях , доданих позивачем до позову, як підтвердження часткового погашення відповідачем заборгованості за накладною № 200728008 від 28.07.2020 - судом апеляційної інстанції відхиляються як необґрунтовані.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, та вірно встанвлено судом першої інстанції і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, 18.11.2022 приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Жарчинським О.А. на виконання наказу господарського суду Київської області від 22.08.2022 у справі №911/207/22 було примусово стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інструментальний завод» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тім Сталь» суму коштів у розмірі 495 535,20 грн., що підтверджується платіжним дорученням №69782598/2 від 18.11.2022 на суму 495 535,20 грн.

Згідно постанови про закінчення виконавчого провадження від 21.11.2022, виконавче провадження №69782598 з примусового виконання наказу у справі №911/207/22 виданого 22.08.2022 Господарським судом Київської області - закінчено.

Згідно з положеннями статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За положеннями зазначеної норми наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним коштами, належними до сплати кредиторові.

У постанові Верховного Суду 26.10.2018 у справі №922/4099/17 з огляду на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 26.04.2017 у справі № 918/329/16, наведено висновок про те, що вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, не є додатковими вимогами в розумінні статті 266 Цивільного кодексу України, а тому закінчення перебігу позовної давності за основною вимогою не впливає на обчислення позовної давності за вимогою про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат. Стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову.

Аналогічні за змістом висновки сформульовано у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/16945/14, від 27.04.2018 у справі №908/1394/17, від 21.11.2018 у справі №642/493/17-ц.

З огляду на вимоги частин 1 та 2 статті 2, частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши правильність розрахунку процентів річних за період з 11.12.2021 по 10.11.2022 та інфляційних втрат за період листопад 2021 по вересень 2022, суд першої інстанції правильно встановив, що він здійснений у відповідності до закону та арифметично вірно, відтак, з відповідача на користь позивача належать до стягнення 10 198,68 грн. 3% річних та 87 100,42 грн. інфляційних втрат, і з висновками сууд першої інстанції в цйі частині погоджується і суд апеляційної інстанції. Скаржником не було надано належних, допустимих та більш вірогідних доказів в спростування вказаного розрахунку.

Крім того, судом апеляційної інстанції досліджено долучені відповідачем на обґрунтування обставин непереборної сили наказ №3011-2021 від 30.11.2021 щодо призупинення здійснення господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Інструментальний завод» з 01 грудня 2021 до дати завершення карантину, та лист Товариства з обмеженою відповідальністю «Інструментальний завод» від 02.03.2022 №4 щодо повідомлення Товариства з обмеженою відповідальінстю «Тім Сталь» про настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які тимчасово унеможливлюють виконання договірних зобов`язань за договором поставки №1/0703-19 від 07.03.2019.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інтанції, що посилання відповідача щодо унеможливлення виконання договірних зобов`язань за договором поставки №1/0703-19 від 07.03.2019, відхиляються, з огляду на те, що кінцевим строком оплати є 28.07.2020, а наведена аргументація стосується кінця 2021 та початку 2022, тобто перебуває поза межами строку настання обов`язку з оплати. Крім того, постановою КМУ №211 від 11.03.2022 не було введено заборону на здійснення господарської діяльності, відтак таке призупинення наказом від 30.11.2021 ґрунтувалось на власному рішенні відповідача, яке не мало порушувати права та інтереси контрагентів, та не є підставою для звільнення відповідача від виконання господарських зобов`язань.

За змістом частини першої статті 263 Цивільного кодексу України, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.

За змістом частини другої статті 218 Господарського кодексу України, підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

В статті 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні» вказано, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс- мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами у відповідності до статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» шляхом видачі сертифіката.

Настання форс-мажорних обставин, в кожному окремому випадку, засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово- промисловими палатами, шляхом видачі сертифікату про такі обставини.

Статтями 4.1, 4.2, 4.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 №44 (5), Торгово-промислова палата України відповідно до статті 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» здійснює засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з усіх питань договірних відносин, інших питань, а також зобов`язань/обов`язків, передбачених законодавчими, відомчими нормативними актами та актами органів місцевого самоврядування, крім договірних відносин, в яких сторонами уповноваженим органом із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено безпосередньо регіональну ТПП.

Торгово-промислова палата України уповноважує регіональні Торгово-промислові палати засвідчувати форс-мажорні обставини з усіх питань, що належать до компетенції Торгово-промислових палат України, за винятком засвідчення форс- мажорних обставин (обставин непереборної сили), що стосуються зобов`язань за:

- умовами зовнішньоторговельних угод і міжнародних договорів України;

- умовами зовнішньоекономічних договорів, контрактів, типових договорів, угод, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції ТПП України;

- умовами договорів, контрактів, типових договорів, угод між резидентами України, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції ТПП України.

У випадку настання тимчасової неможливості виконання регіональною Торгово-промислової палати своєї функції із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зокрема, через відсутність уповноваженої особи, окупацію території, настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) тощо дану функцію виконує Торгово-промислова палата України або інша регіональна торгово-промислова палата, найближча за розташуванням, якщо це не суперечить умовам договору, контракту, угоди тощо між сторонами, або за письмовою угодою сторін.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інструментальний завод» в апеляційній скарзі посилається на сертифікат Торгово-промислової палати № 3200-23-0675 від 14.02.2023, в якому зазначені обставини, які є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання договору поставки № 1/0703-19 від 07.03.2019, і вказаний доказ було додано скаржником до суду апеляційної інстанції.

Приписами ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інструментальний Завод» зазначає, що звернувся за отриманням сертифікату до Торгово-промислової палати з запитом (№ 15 від 23.01.2023), проте отримати сертифікат зміг лише 14.02.2023. Відповідач вказує, що перешкодою щодо вчасного звернення на отримання сертифікату стали воєнні дії та території Київської області, постійні повітряні тривоги та відключення електроенергії, внаслідок чого установа не здійснювала прийом відвідувачів.

У постанові Верховного Суду від 16.12.2022 у справі № 908/1809/19 зазначено, що Господарський процесуальний кодекс України допускає випадки подачі на стадії апеляційного розгляду нових доказів для підтвердження обставин, на які посилається сторона.

Виходячи з принципу змагальності сторін, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції саме в суді першої інстанції, однак під час розгляду справи місцевим господарським судом відповідач не повідомляв суд про об`єктивні обставини, що завадили скаржнику звернутись за сертифікатом до Торгово-промислової палати раніше.

У постанові Верховного Суду від 11.09.2019 по справі № 922/393/18 викладена правова позиція щодо подання доказів до суду апеляційної інстанції. Так, у тій справі касаційний суд підтвердив дотримання процесуальних процедур судом попередньої інстанції, який відхилив клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткового доказу через те, що цей доказ датований вже після прийняття рішення судом першої інстанції.

Верховний Суд вказав, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Аналогічна правова позиція з цього питання викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 911/3250/16, від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17 та від 06.03.2019 у справі № 916/4692/15.

Судом апеляційної інстанції встановлено, на момент ухвалення оскаржуваного рішення, такого доказу, як сертифікат Торгово-промислової палати № 3200-23-0675 датований 14.02.2022 - не існувало, такий доказ було отримано скаржником вже після прийняття рішення судом першої інстанції, тому даний доказ не приймається судом апеляційної інстанції з огляду на приписи ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України.

Також, суд апеляційної інстанції, не погоджується з доводами скаржника щодо застосування до спірних правовідносин приписів п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, згідно яких у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що вказані положення стосуються правовідносин, що виникли з договору позики або кредитного договору. Натомість спірні правовідносини сторін виникли за Договором поставки №1/0703-19 від 07.03.2019, до яких вказані вище положення п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України - застосуванню не підлягають. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Отже, усі доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду апеляційної інстанції у даній справі щодо спірних правовідносин учасників справи, з урахуванням меж апеляційного оскарження, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким задоволено позов у повному обсязі та стягнуто з відповідача на користь позивача процентів річних та інфляційних втрат за період, не охоплений судовим рішення у справі № 911/207/22, а саме 87 100, 42 грн. інфляційних витрат за період з листопада 2021 року по вересень 2022 року та 10 198,68 грн. 3% річних за період з 11.12.2021 по 10.11.2022, з висновками якого погоджується і суд апеляційної інстанції.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам справи було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених у оскаржуваному рішенні.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладених в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду Київської області від 25.01.2023 у справі № 911/2440/22 за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інструментальний завод» на рішення Господарського суду Київської області від 25.01.2022 у справі № 911/2440/22 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 25.01.2022 у справі № 911/2440/22 -залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за скаржником.

4. Матеріали справи № 911/2440/22 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді О.В. Тищенко

Є.Ю. Шаптала