Ухвала

від 24.01.2023 по справі 308/7880/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

24 січня 2023 року

м. Київ

справа № 308/7880/16-ц

провадження № 61-29св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Ужгородська районна рада Закарпатської області, ОСОБА_2 ,

треті особи: Оноківська сільська рада Ужгородського району Закарпатської області, Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», Ужгородська міська рада,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1 , подані представником ОСОБА_3 , на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 вересня 2020 року, ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 жовтня 2020 року у складі судді Данко В. Й. та постанови Закарпатського апеляційного суду від 18 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Джуги С. Д., Кожух О. А., Куштана Б. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів попередніх інстанцій

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Ужгородської районної ради Закарпатської області, ОСОБА_4 , треті особи: Оноківська сільська рада Ужгородського району Закарпатської області (далі - Оноківська сільська рада), Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» (далі - ПАТ «ОТП Банк»), Ужгородська міська рада, про визнання недійсним рішення районної ради, визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю, витребування земельної ділянки.

Позов обґрунтованотим, що рішенням Виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 26 грудня 1990 року № 245 ОСОБА_1 виділено під індивідуальне житлове будівництво мрн «Шахта» земельну ділянку, площею 0,048 га, позиція 304. Рішенням Виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 26 квітня 1995 року № 58 передано у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 0,048 га, на АДРЕСА_1 . Надалі на підставі цього рішення Ужгородська міська рада 03 жовтня 1995 року видала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЗК № 915-0077. Крім цього, позивачка у встановленому порядку отримала викопіювання з місця розташування земельної ділянки, уклала з міською радою договір про забудову земельної ділянки, отримала паспорт на забудову земельної ділянки, а також отримала дозвіл на виконання будівельних робіт. У державному акті на право власності зазначається, що по сусідству з позивачем є ОСОБА_4

ОСОБА_4 на праві власності належала земельна ділянка на території мрн «Шахта» Ужгородської районної ради на підставі державного акта серії І-ЗК № 000305, виданого Ужгородською районною радою 31 липня 2000 року. В описі меж відомості про суміжного користувача (власника) земельної ділянки ОСОБА_1 відсутні. Підставою для видачі ОСОБА_4 земельної ділянки, площею 0,10 га, на території мрн «Шахта» Ужгородської районної ради є рішення 11 сесії 23 скликання Ужгородської ради від 21 липня 2000 року.

Проте як свідчить архівна копія рішення 12 сесії Ужгородської районної ради від 21 липня 2000 року ОСОБА_4 виділено земельну ділянку для індивідуального житлового будівництва в мрн « Шахта », площею 0,09 га. Таким чином, у ОСОБА_4 є більша площа земельної ділянки, ніж йому виділялася.

У державному акті міститься посилання на рішення 11 сесії 23 скликання від 21 липня 2000 року. Розбіжності у рішенні та державному акті ОСОБА_4 встановлено у акті перевірки від 14 жовтня 2008 року.

ОСОБА_4 вперше отримав земельну ділянку, площею 0,048 га, на АДРЕСА_2 по сусідству з ОСОБА_1 на підставі рішення Виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 28 грудня 1990 року № 245. Надалі ним також отриманий акт відводу земельної ділянки. Зі схеми розміщення земельних ділянок, земельні ділянки є суміжними і межують одна з одною. Тобто ще у 1990 році відповідач знав чия по сусідству з ним є земельна ділянка. Проте, чинний на той момент ЗК України не передбачав виділення земельних ділянок одній і тій же особі для одного і того ж виду користування двічі. Отже, рішення Ужгородської районної ради від 12 липня 2000 року та виданий на ім`я ОСОБА_4 державний акт на право приватної власності на земельну ділянку є незаконними та такими, що підлягають визнанню недійсними, оскільки виділена відповідачу земельна ділянка накладається на належну їй земельну ділянку.

Враховуючи викладене, позивачка просила визнати недійсним рішення 12 сесії 23 скликання Ужгородської районної ради від 21 липня 2000 року в частині передачі у приватну власність ОСОБА_4 земельної ділянки, площею 0,09 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку (присадибна земельна ділянка) на території мікрорайон «Шахта» Ужгородської районної ради; визнати недійсним державний акт серії І - ЗК № 000305 на право власності на земельну ділянку, площею 0,010 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку (присадибна земельні ділянка) на території мікрорайон « Шахта » Ужгородської районної ради ( АДРЕСА_3 ), виданий Ужгородською районною радою 31 липня 2000 року ОСОБА_4 , що реєстрований за № 351; витребувати від ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 0,048 га, що знаходиться на АДРЕСА_1 , що належить їй на підставі державного акта на право власності серії ЗК № 915-0077, виданого Ужгородською міською радою 03 жовтня 1995 року.

ОСОБА_4 помер, у зв`язку з чим 07 березня 2020 року ухвалою суду залучено до участі у справі ОСОБА_2 як правонаступника померлого.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 вересня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що фактичне збільшення земельної ділянки ОСОБА_4 до площі 0,09 га відбулося за рахунок видачі розпорядження голови Ужгородської районної державної адміністрації від 28 квітня 2000 року № 191, на виконання рішення XIV сесії ХХІ скликання Ужгородської районної ради народних депутатів від 17 вересня 1993 року про виділ земельної ділянки ОСОБА_4 площею 0,04 га, та як наслідок ухвалення рішення Ужгородської районної ради від 21 липня 2000 року 12 сесії ХХІІІ.

Висновок судового земельно-технічного дослідження від 19 серпня 2020 року № Д0033/2020 є належним та недопустимим доказом щодо предмета спору, оскільки він складений без безпосереднього дослідження його об`єкта, висновок складений на підставі матеріалів, наданих стороною позивача, без виходу на земельну ділянку ОСОБА_1 з метою її безпосереднього дослідження, що дає підстави встановити факт накладення земельної ділянки ОСОБА_4 .

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 жовтня 2020 року заяву ОСОБА_2 про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 080,00 грн.

Вирішуючи питання про відшкодування відповідачці витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив із того, що під час розгляду справи ОСОБА_2 здійснено витрати на професійну правничу допомогу адвоката в загальному розмірі 5 080,00 грн, що підтверджується договором про надання правової допомоги від 02 березня 2020 року, рахунком від 28 вересня 2020 року № 000330, актом виконаних робіт від 28 вересня 2020 року № 000330, детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідним для надання правничої допомоги від 28 вересня 2020 року та платіжними документами про оплату вартості отриманої відповідачем правничої допомоги.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 18 листопада 2021 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ОСОБА_4 згідно з оскарженими рішенням та державним актом на право приватної власності на землю надано у приватну власність земельну ділянку площею 0,10 га за адресою: мкрн «Шахта» Ужгородської районної ради. В той час, як ОСОБА_1 згідно з рішеннями Виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 26 грудня 1990 року та від 26 квітня 1995 року та державного акта на право приватної власності від 03 жовтня 1995 року виділено у власність земельну ділянку із іншою площею - 0,048 га на АДРЕСА_1 . Підстав вважати, що відповідні земельні ділянки накладаються не має.

Експертний висновок складено без безпосереднього дослідження його об`єкта, на підставі матеріалів, наданих стороною позивача, без виходу експертом на земельні ділянки і їх безпосереднього дослідження, без дослідження технічної документації на ці земельні ділянки.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 18 листопада 2021 року ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 жовтня 2020 року залишено без змін.

Залишаючи ухвалу суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 є процесуальним правонаступником померлого ОСОБА_4 , і згідно з частиною другою статті 55 ЦПК України усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив, а тому для ОСОБА_2 , як процесуального правонаступника ОСОБА_4 не було передбачено на момент подання заперечення проти позову від 07 листопада 2016 року обов`язку попередньо визначати судові витрати.

Додатковою постановою Закарпатського апеляційного суду від 02 лютого 2022 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 9 786,67грн.

Послуги, які надані адвокатом відповідачки у суді апеляційної інстанції, затрачена на них кількість годин та їхня вартість, узгоджуються з матеріалами справи та процесуальними діями, які вчинялись під час апеляційного провадження у цій справі, вони відповідають критеріям реальності адвокатських витрат (дійсності та необхідності) і розумності, та є обґрунтованими.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У січні 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 вересня 2020року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 18 листопада 2021року, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. У касаційній скарзі зазначає, що суди ухвалили рішення без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року справі № 669/927/16-ц, від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18, від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц, від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17, від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18, від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19, від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18, від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, від 15 травня 2019 року у справі № 522/7636/14-ц, у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 925/180/18, від 14 липня 2020 року у справі № 487/10132/14-ц та у постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі № 6-1203цс15.

Також заявник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суди не дослідили зібрані у справі докази, та не надали їм належної правової оцінки, а також встановили обставини, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів. Крім того, ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 травня 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

У січні 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 жовтня 2020 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 18 листопада 2021 року, в якій просив скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_2 про ухвалення додаткового судового рішення щодо витрат на правничу допомогу.

Заявник зазначає, що судові рішення суперечить висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 643/3720/15-ц, від 17 червня 2020 року у справі № 504/2755/16-ц, від 08 квітня 2021 року у справі № 161/20630/18, від 08 вересня 2021 року у справі № 760/27331/19 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18.

У лютому 2022 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 подав відзиви на касаційні скарги, у яких зазначив, що згідно з випискою з копії Генерального плану забудови території Оноківської сільської ради за межами населеного пункту, мкрн «Підлипники», земельні ділянки, належні сторонам у справі не накладаються.

Висновок експерта є неналежним доказом, оскільки експерт не здійснював фактичних обмірів спірних земельних ділянок на місцевості.

Померлий ОСОБА_4 , набуваючи спірну земельну ділянку у власність на підставі рішення органу місцевого самоврядування, діяв добросовісно, а тому така земельна ділянка не може бути витребуваною.

Крім того, ОСОБА_1 звернулася до суду із пропуском строку давності.

Редакція ЦПК України, що діяла до 15 грудня 2017 року, необхідність здійснення попереднього визначення суми судових витрат та подання стороною разом з першою заявою по суті спору попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які вона понесла або які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, не передбачала.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалами Верховного Суду від 25 січня 2022 року у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), ВоробйовоїІ. А., Лідовця Р. А., відкрито касаційні провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи, надано строк для подання відзивів на касаційні скарги.

16 лютого 2022 року справа надійшла до суду касаційної інстанції.

У зв`язку з перебуванням судді Черняк Ю. В. у відпустці пов`язаній з вагітністю та пологами, Розпорядженням від 19 січня 2023 року № 78/0/226-23 про призначення повторного автоматизованого розподілу справи, справу передано судді Ступак О. В.

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини п`ятої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції призначає справу до судового розгляду за відсутності підстав, встановлених частинами третьою, четвертою цієї статті. Справа призначається до судового розгляду, якщо хоча б один суддя із складу суду дійшов такого висновку. Про призначення справи до судового розгляду постановляється ухвала, яка підписується всім складом суду.

Виходячи з викладеного, зважаючи на те, що під час проведення попереднього розгляду справи не встановлено обставин, передбачених частинами третьою, четвертою статті 401 ЦПК України, суд вважає за необхідне призначити справу до судового розгляду.

Керуючись статтями 401, 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Справу за позовом ОСОБА_1 до Ужгородської районної ради Закарпатської області, ОСОБА_2 , треті особи: Оноківська сільська рада Ужгородського району Закарпатської області, Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», Ужгородська міська рада, про визнання недійсним рішення районної ради, визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю, витребування земельної ділянки, за касаційними скаргами ОСОБА_1 , поданими представником ОСОБА_3 , на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 вересня 2020 року, ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 жовтня 2020 року у складі судді Данко В. Й. та постанови Закарпатського апеляційного суду від 18 листопада 2021 року призначити до судового розгляду на 01 лютого 2023 року колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:О. В. Ступак І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний