Ухвала

від 29.03.2023 по справі 308/7880/16-ц

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/7880/16-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2023 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі: головуючогосудді Хамник М.М., з участю секретаря судових засідань Івашко Я.С., розглянувши заяву адвоката Шпуганича В.П. про забезпечення позову, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Ужгородської районної ради Закарпатської області, ОСОБА_2 , за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору Оноківської сільської ради Ужгородського району, Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», Ужгородської міської ради про визнання недійсним рішення, визнання недійсним державного акту про право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки з чужового незаконного володіння.

Постановою Верховного суду від 01 лютого 2023 року рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23.09.2020 року, ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.10.2020 року та постанови Закарпатського апеляційного суду від 18 листопада 2022 року, додаткову постанову Закарпатського апеляційного суду від 02 лютого 2022 року скасовано, справу №308/7880/16-ц направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

27.03.2023 через канцелярію суду від представника позивача адвоката Шпуганича В.П. надійшла заява про забезпечення позову. Мотивуючи свою заяву представник позивача вказує на те, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 23.09.2020 відмовлено у задоволенні вищевказаного позову та скасовано накладений ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 22 лютого2017 року захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту і заборони відчуження у будь - який спосіб земельної ділянки, розташованої у АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2110100000:38:003:0083, яка зареєстрована на ОСОБА_3 .

Постановою Верховного суду від 01.02.2023касаційні скарги ОСОБА_1 , подані представником ОСОБА_4 , задоволено частково. Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 вересня2020року, ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 жовтня2020року та постанови Закарпатського апеляційного суду від 18 листопада2021року, додаткову постанову Закарпатського апеляційного суду від 02 лютого2022року скасовано та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Зазначає, що рішення суду першої інстанції, яким скасовано заходи по забезпеченню позову, скасовано та з повторним розглядом позову постала необхідність забезпечення позову, оскільки спір між сторонами існує, а Верховним судом вказано на необхідність розгляду питання призначення у справі судової експертизи, відтак розгляд справи буде триваючим.

Представник позивача стверджує, що метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення, у зв`язку з чим просить накласти арешт та заборонити відчуження у будь який спосіб земельної ділянки площею 1000 м.кв. (0.10 га) для будівництва та обслуговування житлового будинку, розташована в АДРЕСА_1 кадастровий номер якої 2110100000:38:003:0083, яка належить ОСОБА_2 до завершення розгляду справи по суті.

У судовому засіданні, яке відбулось 29.03.2023, судом оголошено про надходження до суду заяви про забезпечення позову та запропоновано сторонам висловитись з приводу даної заяви.

Представник позивача в судового засіданні просив забезпечити позов з мотивів викладених у заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти забезпечення позову, зокрема з тих підстав, що у даній справі вже вжито судами заходи забезпечення позову у вигляді арешту і заборони відчуження у будь який спосіб земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:38:003:0083, та вважає, що рішення Ужгородського міськрайонного суду від 23.09.2020 року, яким скасовано вжиті ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 22.02.2017 року заходи забезпечення, скасоване постановою Верховного Суду від 01.02.2023 року, а відтак не породжує для сторін жодних правових наслідків.

Також зазначив, що відсутність у Реєстрі речових прав на нерухоме майно даних щодо вжиття судами заходів забезпечення позову саме по собі не свідчить про відсутність таких заходів забезпечення. Стверджував, що відповідачка здійснювати відчуження спірної земельної ділянки на меті немає.

Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, заслухавши думку учасників суд дійшов наступного висновку.

Згідно з положеннями ч.ч.1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Статтею 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову, зокрема, згідно з п.1 ч.1 зазначеної статті позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до ч.3 ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними з заявленими позивачем вимогами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6 -605 цс16 від 25.05.2016, забезпечення позову по сутіце обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Інститут забезпечення позову є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 року за №9, вбачається, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що є учасниками даного судового процесу. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Суд враховує той факт, що пропонований позивачем захід здатен забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі імовірного задоволення позову.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Твердження представника відповідача ОСОБА_5 про те, що у даній справі вже вжито заходи забезпечення позову, спростовуються тим, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23.09.2020 року відмовлено у задоволенні позову та, згідно вимог ч. 9 ст. 154 ЦПК України, скасовано вжиті заходи забезпечення позову. Хоча вказане рішення в подальшому і було скасовано судом касаційної інстанції, однак, відповідно до ч.2 ст.273 ЦПК України, набрало законної сили після прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. В подальшому питання про забезпечення позову судами не вирішувалось.

Представник позивача просив вжити заходи забезпечення позову одночасно шляхом накладення арешту на нерухоме майно та шляхом заборони відчуження вказаного нерухомого майна.

Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Заборона на відчуження об`єкта нерухомого майна - це перешкода у вільному розпорядженню майном.

Суд зауважує, що враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним.

Арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову. Саме такий правовий висновоквиклав Верховний суд у постанові по справі № 643/12369/19від 19.02.2021.

Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовних вимог, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд дійшов висновку про вжиття заходів забезпечення позову саме шляхом заборони відчуження нерухомого майна.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 149, 150, 153 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Шпуганича В.П., про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Ужгородської районної ради Закарпатської області, ОСОБА_2 , за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору Оноківської сільської ради Ужгородського району, Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», Ужгородської міської ради про визнання недійсним рішення, визнання недійсним державного акту про право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки з чудового незаконного володіння, - задовольнити частково.

Заборонити відчуження нерухомого майна - земельну ділянку площею 1000 м.кв. (0.10 га), кадастровий номер 2110100000:38:03:0083, для будівництва та обслуговування житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 .

В іншій частині заяви відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбаченоЦПК України.

Копію ухвали направити для виконання до Відділу державноївиконавчої службиу містіУжгороді Західногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції (Закарпатська область, м. Ужгород, Заньковецької, 10) та учасникам справи для відома.

Реквізити сторін:

Позивач (стягувач): ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач (боржник): ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 ,РНОКПП: НОМЕР_2 .

Строк пред`явлення до виконання ухвали суду про забезпечення позову три роки.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду

Закарпатської області М.М. Хамник