Рішення

від 25.01.2023 по справі 240/21574/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2023 року м. Житомир справа № 240/21574/21

категорія 111030300

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Токаревої М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Відродження" до Головного управління ДПС у Житомирській області, як відокремлений підрозділ ДПС України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Відродження" звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Житомирській області від 17.06.2021 №00060250702 про зменшення ТОВ "АФ "Відродження" розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 318468,00грн. за лютий місяць 2021 року.

Крім того, позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Житомирській області, як відокремленого підрозділу ДПС України, на користь позивача ТОВ "АФ "Відродження" понесені у справі судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4 777,02грн. та правничої допомоги в розмірі 30 000,00грн.

В обґрунтування позову вказано, що відповідачем була проведена документальна позапланова перевірка ТОВ "АФ "Відродження" з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за лютий місяць 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах За наслідками перевірки складено акт перевірки №5371/06-30-07-02/31884860 від 21.05.2021, яким встановлено порушення.

Позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є незаконними та необґрунтованим, оскільки не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та фактичних обставинах, в їх основу покладено суб`єктивні припущення контролюючого органу щодо можливого факту порушення ТОВ "АФ "Відродження" податкового законодавства, вони порушують права та законні інтереси товариства, як добросовісного та сумлінного платника податків, а тому підлягає визнанню протиправним і скасуванню в повному обсязі.

Справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою від 10.11.2021 справу призначено до розгляду у порядку загального провадження.

Усною ухвалою суду постановленою без виходу до нарадчої кімнати та занесеною до протоколу судового засідання від 14.12.2021 було залучено до розгляду справи у якості третьої особи фермерське господарство "Нива Агроплюс".

Відповідачем було подано відзив на позовну за змістом просив відмовити у його задоволенні з тих підстав, що проведеним дослідженням ланцюгів постачання встановлено обставини, чисельність працівників є недостатньою для проведення задекларованих обсягів фінансово-господарських операцій, інформація про залучення стороннього трудового ресурсу відсутня; проведений аналіз вказує на недостовірність даних щодо наявності земельних ділянок, об`єктів нерухомості, сільськогосподарської техніки, відображених ФГ "НИВА АГРОПЛЮС" у повідомленнях за формою 20-ОПП, що може свідчити про відсутність у ФГ "НИВА АГРОПЛЮС" основних засобів та земельних ділянок; в ЄРПН відсутні податкові накладні на придбання ФГ "НИВА АГРОПЛЮС" супутніх товарів та послуг, необхідних для ведення фінансово-господарської діяльності (оренда приміщень, оренда транспортних засобів, оренда колісної техніка та комбайнів, придбання (відшкодування) комунальних послуг, придбання посівів, придбання мінеральних добрив та агрохімікатів тощо), а також послуг навантаження, розвантаження, транспортування сільгосппродукції; аналіз наявної податкової інформації стосовно постачальників ФГ "НИВА АГРОПЛЮС" вказує на неможливість проведення ними операцій з фактичного постачання товарів, враховуючи відсутність реального джерела походження ідентифікованих товарів, недостатність або відсутність у постачальників необхідних матеріальних та трудових ресурсів, декларування операцій з придбання-продажу товарів за нереально низькими цінами тощо. За твердженням відповідача це свідчить про відсутність реального здійснення господарських операцій з поставки сільськогосподарської продукції ФГ "НИВА АГРОПЛЮС" підприємству ТОВ "Агрофірма "Відродження", та їх здійснення з метою Формування штучного податкового кредиту для останнього.

Третьою особою було надано до суду письмові пояснення у яких вказано, що реалізована Фермерським господарством «Нива Агроплюс» Товариству з обмеженою відповідальністю «АФ «Відродження» соя в кількості 96,900 тон в лютому 2021 року, була вирощена на орендованих земельних ділянках про що було подано податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи. Про ведення господарської діяльності у сфері сільського господарства свідчать подані звіти до органів Держстатистики. Господарська операція з поставки сої ТОВ «АФ «Відродження» носила реальний характер.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши подані сторонами письмові докази, допитавши свідків, суд дійшов наступного висновків.

У ході судового розгляду встановлено, що Головним управлінням ДПС у Житомирській області було проведена документальна позапланова перевірка ТОВ "АФ "Відродження" з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за лютий місяць 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах. За результатами проведеної перевірки складено акт №5371/06-30-07-02/31884860 від 21.05.2021 у якому зафіксовано порушення ТОВ "АФ "Відродження" п.п.16.1.2, п.п.16.1.12, п.п.16.1.15 п.16.1 ст.16, п,44.1, п.185.1 ст.185, п.186.4 ст.186, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.5 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201 ПК України, п.5розділу III, п.п1 п.4 Розділу V Порядку заповнення і подання звітності з ПДВ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28.01.2016 року №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289, що призвело до:

- завищення від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 21 Декларації), на суму 318468грн. за лютий 2021 року;

- не реєстрації за операціями відсутності документального підтвердження використання ТМЦ в господарській діяльності податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму ПДВ 36 932,83грн., в тому числі за січень 2021 року на суму ПДВ 21 138,83грн., за лютий 2021 року на суму ПДВ 15 794грн.

На підставі зазначеного акту Головним управлінням ДПС у Житомирській області було винесено податкове повідомлення-рішення від 17.06.2021 №00060250702 про зменшення ТОВ "АФ "Відродження" розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 318468,00грн. за лютий місяць 2021 року.

Не погоджуючись з висновками акта перевірки та прийнятим повідомленням-рішенням, позивач подавав на них заперечення і скаргу відповідно, які залишено без задоволення.

Вважаючи вказане повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Так, п. 198.1 ст. 198 ПК України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Згідно п. 199.1 ст. 199 ПК України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 ст. 200 ПК України визначено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно п. 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань (п. 201.7 ст. 201 ПК України).

Відповідно до п. 201.10 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Так, Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996/ХІV (Закон №996) визначає правові засади регулювання, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. У розумінні даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону №996 передбачено, що первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частинами другою та третьою статті 9 цього ж Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов`язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування об`єкту оподаткування податком на прибуток (витрат) та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Із матеріалів справи встановлено, що у перевіряємий період позивач мав фінансово-господарські відносини контрагентом фермерське господарство "Нива Агроплюс".

Між ТОВ "АФ "Відродження" та ФГ "Нива Агроплюс" було укладено договір №41 від 24.02.2021 складського зберігання і надання послуг з приймання, сушки, очищення та відвантаження сільськогосподарських культур та Додатку №1 від 24.01.2021 та договір поставки №36 від 24.02.2021.

У відповідності до п.1.2. Договору складського зберігання, ФГ "Нива Агроплюс" взяло на себе зобов`язання передати на зберігання 650 тон сої, а ТОВ "АФ "Відродження", у відповідності до п.1.1. та п.1.3 Договору зобов`язалося провести його очищення, сушіння та інше доопрацювання зерна і зберігати його на протязі строку з 24.02.2021 по 31.05.2021.

По Договору зберігання ФГ "Нива Агроплюс" доставило та передало ТОВ "АФ "Відродження" на зберігання сою у відповідних об`ємах, в тому числі і партію сої в кількості 96,900 тон в лютому місяці 2021 року.

На підтвердження виконання умов вказаних договорів позивачем надано: ТТН №1 від 24.02.2021 на поставку та приймання сої в заліковій вазі в кількості 24320кг; техталон на автомобіль та причіп, а також посвідченням особи водія, який доставив сою; ТТН №2 від 24.02.2021 на поставку та приймання сої в заліковій вазі в кількості 23100кг; техталон на автомобіль та причіп, а також посвідченням особи водія, який доставив сою; ТТН №3 від 24.02.2021 на поставку та приймання сої в заліковій вазі в кількості 25220кг; техталон на автомобіль та причіп, а також посвідченням особи водія, який доставив сою; ТТН №4 від 24.02.2021 на поставку та приймання сої в заліковій вазі в кількості 24260кг; техталон на автомобіль та причіп, а також посвідченням особи водія, який доставив сою; Реєстр ТТН №90 від 25.02.2021 на прийняте зерно з визначенням якості по середньодобовому зразку, якою в тому числі зафіксовано приймання сої по ТТН №1, .№2, №3 та №4 в заліковій вазі в загальній кількості 96 900кг.

Так, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, відповідач виходив з того, що до перевірки не надано посвідчення або сертифікату про якість не дає можливість визначити фактичного виробника соєвих бобів та їх відповідність вимогам ДСТУ 4964:2008 Національний стандарт України. Соя.

Встановлено невідповідність між даними звітів про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2020 року (№4-сг), відомостями про об`єкти оподаткування (20-ОПП) а також інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в частині місцезнаходження земельних ділянок що може свідчити про недостовірність даних, відображених платником у повідомленнях за формою 20-ОПП, а, отже, про відсутність у ФГ "НИВА АГРОПЛЮС" необхідних земельних ресурсів для здійснення господарської діяльності.

Також, ФГ "Нива Агроплюс" до Державної податкової служби надано повідомлення про прийняття працівника на роботу наказами від 18.01.2021 5 працівників. Однак, відповідно до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за І квартал 2021 року, Відомостей про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам, Відомостей про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору працівники фермерського господарства працюють за цивільно-правовими договорами, ознака доходу 102, трудові книжки на підприємстві відсутні.

У ході аналізу даних АС "Податковий блок" ФГ "НИВА АГРОПЛЮС" укладено договори оренди приміщення від 25.12.2020, суборендодавець ТОВ "ЛЕНДЕКСПОРТ ТОРГ", суборендар - ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО "НИВА АГРОПЛЮС" проте, акт прийому-передачі відсутній, докази щодо фактичного використання орендованого приміщення (акти отриманих послуг, платіжні доручення, будь-які інші документи) відсутні.

Також укладено договір суборенди нерухомого майна (складу зберігання) від 28.12.2020, суборендодавець - ТОВ "ЛЕНД ЕКСПОРТ ТОРГ" , суборендар - ФГ "НИВА АГРОПЛЮС" .

В ході проведення аналізу інформації, наявної в ДПС встановлено, що ТОВ "ЛЕНДЕКСПОРТ ТОРГ" (код ЄДРПОУ 42909782) відомості про об`єкти оподаткування не подавало. З липня 2019 року податкова звітність суб`єктом господарювання не подана. Свідоцтво платника ПДВ анульовано 09.11.2020 причина анулювання - ненадання декларацій протягом року, що на думку контролюючого органу може свідчити про неможливість оренди офісних та складських приміщень Фермерським Господарство "НИВА АГРОПЛЮС", необхідних для здійснення господарської операції.

Відповідно до інформації наявної в базах даних ДПС, зокрема, форма 4- ДФ, ЄРПН відсутнє підтвердження здійснення операцій з оренди автотранспортних засобів або отримання транспортних послуг, найму водіїв, зазначених в товарно-транспортних накладних, або здійснення виплати їм доходу, що за твердженням контролюючого органу може свідчити про недостовірність даних, відображених платником у товарно-транспортних накладних, а, отже, про відсутність у ФГ "НИВА АГРОПЛЮС" необхідних матеріальних та трудових ресурсів для здійснення навантаження та перевезення соєвих бобів.

Також ГУ ДПС в Житомирській області зазначає, що в ЄРПН відсутні податкові накладні на придбання ФГ "НИВА АГРОПЛЮС" супутніх товарів та послуг, необхідних для ведення фінансово-господарської діяльності (оренда приміщень, оренда транспортних засобів, оренда колісної техніка та комбайнів, придбання (відшкодування) комунальних послуг, придбання посівів, придбання мінеральних добрив та агрохімікатів тощо), а також послуг навантаження, розвантаження, транспортування сільгосппродукції.

Аналіз наявної податкової інформації стосовно постачальників ФГ "НИВА АГРОПЛЮС" вказує на неможливість проведення ними операцій з фактичного постачання товарів, враховуючи відсутність реального джерела походження ідентифікованих товарів, недостатність або відсутність у постачальників необхідних матеріальних та трудових ресурсів, декларування операцій з придбання-продажу товарів за нереально низькими цінами тощо.

Таким чином, за результатами проведеного аналізу неможливо підтвердити реальність здійснення ФГ "НИВА АГРОПЛЮС" господарських операцій з контрагентами- постачальниками та контрагентами-покупцями.

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_1 , завідувач виробництва ТОВ "АФ"Відродження" та ОСОБА_2 головний бухгалтер ТОВ "АФ "Відродження" пояснили, що господарська операція з поставки сої ТОВ «АФ «Відродження» носила реальний характер.

Свідок ОСОБА_3 , заступник начальника відділу позапланових перевірок ризикових платників управління аудиту ГУ ДПС у Житомирській області.

Стосовно доводів податкового органу щодо відсутності у ФГ "НИВА АГРОПЛЮС" необхідної кількості штатних та найманих працівників та власного та/або орендованого спеціального обладнання та техніки для виконання такого роду поставок, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у останніх основних фондів, тощо. Відсутність у контрагента добросовісного платника податку, яким є позивач, матеріальних та трудових ресурсів, не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем (замовником).

Так, у постанові від 03.09.2019 у справі №810/3790/17 Верховний Суд вказав, що висновки про відсутність у контрагентів (по «ланцюгу» постачання) трудових та матеріально - технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації, наявної в базі даних ДФС, проте податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.

Крім того, стверджуючи про порушення контрагентами податкового законодавства, контролюючий орган повинен був провести зустрічні звірки з метою документального підтвердження спірних господарських відносин, а також підтвердження виду, обсягу, характеру операцій та повноти розрахунків, для з`ясування їх реальності та правомірності відображення в обліку платника податків.

Проте, доказів проведення перевірок та/або зустрічних звірок щодо контрагента позивача матеріали справи не містять.

Також, під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально поставляти на їх адресу товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти, можливо, і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Тобто, лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагентів може свідчити про незаконність формування показників податкової звітності за такими операціями.

Проте, в даному випадку відповідачем не доведено існування таких обставин.

При цьому, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року по справі №802/1428/17-а, від 17 серпня 2022 року по справі №240/936/20.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 17.06.2021 №00060250702 про зменшення ТОВ "АФ "Відродження" розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 318468,00грн. за лютий місяць 2021 року.

Що стосується розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Положення частин першої та другої статті 134 КАС України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно із ч. 2 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (п. 1 ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Згідно із п.п. 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Статтею 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», визначено, що інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 р. № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Таким чином, суд вважає, що до правової допомоги належать консультації та роз`яснення з правових питань, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

Статтею 30 Закону № 5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження витрат з оплати правової допомоги подано до суду документи: копію угоди про надання правничої допомоги від 22.06.2021 №2 та копію платіжного доручення №2925 від 06.09.2021.

Відповідно до умов угоди від 22.06.2021 №2 позивач перерахував на користь адвоката Грицика А.В., за надані ним послуги, - 30000 грн.

Отже розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у Договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Вказані обставини спростовують твердження відповідача, що позивачем не було надано доказів на підтвердження понесених витрат.

Таким чином, вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В силу вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд погоджується з доводами позивача та не приймає до уваги додаткові докази та пояснення надані відповідачем, оскільки відповідач жодним чином не обґрунтував та не довів неможливість надання ним відповідних доказів у встановлений строк.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Відповідачем по справі, як суб`єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов`язку щодо доказування правомірності своїх рішень.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Відродження" (вул. Польова,1, Громада, Любарський район, Житомирська область,13132, код ЄДРПОУ 31884860) до Головного управління ДПС у Житомирській області, як відокремлений підрозділ ДПС України (вул. Юрка Тютюнника, 7,Житомир,10003, код ЄДРПОУ ВП 44096781) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Житомирській області від 17.06.2021 №00060250702 про зменшення ТОВ "АФ "Відродження" розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 318468,00грн. за лютий місяць 2021 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Житомирській області, як відокремленого підрозділу ДПС України, на користь ТОВ "АФ "Відродження" понесені у справі судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4 777,02грн. та правничої допомоги в розмірі 30 000,00грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.С. Токарева