Рішення

від 19.01.2023 по справі 340/3416/22

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2023 року м. Кропивницький Справа № 340/3416/22

Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Петренко О.С., розглянувши у порядку спрощеного (письмового) провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до відповідача-1: Світловодського міського голови Маліцький Андрій Іванович (27501, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Героїв України, 14)

до відповідача-2: Управління освіти, молоді та спорту територіальної громади Світловодської міської ради (27501, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Героїв України, 14, код ЄДРПОУ 44367468)

до відповідача-3: Виконавчого комітету Світловодської міської ради (27501 Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Героїв України, 14, код ЄДРПОУ 04055280)

до відповідача-4: Управління освіти виконавчого комітету Світловодської міської ради

про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження заступника Світловодського міського голови Маліцького А.І. №294-к від 01.07.2022 року "Про звільнення ОСОБА_1 ";

- поновити його на роботі на посаді начальника управління освіти, молоді та спорту територіальної громади Світловодської міської ради з 01.07.2022 року;

- стягнути з управління освіти, молоді та спорту територіальної громади Світловодської міської ради на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати незаконного звільнення по дату поновлення на роботі;

- стягнути з виконавчого комітету Світловодської міської ради на його користь завдану незаконним звільненням моральну шкоду в розмірі 100 000,00 грн.

Ухвалою суду від 29.07.2022 року відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін.

Ухвалою суду від 29.09.2022 року до участі в справі в якості співвідповідача залучено Управління освіти виконавчого комітету Світловодської міської ради, розгляд справи розпочато спочатку.

Відповідачем-1 до суду надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що звільнення позивача відбулось з огляду на ліквідацію управління освіти виконавчого комітету Світловодської міської ради. З огляду на викладені обставини, вважає, що позивачу слід у задоволенні позовних вимог відмовити. (а.с.64-71).

Відповідач 2,3,4 правом на відзив не скористались.

Від позивача до суду надійшла відповідь на відзив (а.с.80-81).

Суд, дослідивши надані сторонами докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності на підставі наданих доказів, дійшов наступних висновків.

Позивач, починаючи з 13.05.2009 року займав посаду начальника управління освіти виконавчого комітету Світловодської міської ради.

Розпорядженням Світловодського міського голови №87-к від 05.02.2021 року "Про звільнення ОСОБА_1 " його звільнено з займаної посади на підставі абз. 2 ч.1 ст.20 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" з 08.02.2021.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.05.2021 в справі №340/449/21 вказане вище розпорядження визнано протиправним та скасовано, поновлено його на посаді начальника управління освіти виконавчого комітету Світловодської міської ради з 03.03.2021, стягнуто з управління освіти на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03.03.2021 по 13.05.2021 включно.

14.05.2021 року Світловодським міським головою прийнято розпорядження №390-к "Про поновлення ОСОБА_1 ", яким скасовано розпорядження міського голови від 05.02.2021 №87-к, поновлено його на посаді начальника управління освіти виконавчого комітету Світловодської міської ради з 03.03.2021 року.

Розпорядженням Світловодського міського голови №424-к від 27.05.2021 "Про звільнення ОСОБА_1 ", позивач знову звільнений з посади начальника управління освіти виконавчого комітету Світловодської міської ради з 27.05.2021 року на підставі п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30.06.2022 в справі №340/3471/21, вказане розпорядження Світловодського міського голови визнано протиправним та скасовано.

01.07.2022 Світловодським міським головою видано розпорядження №294-к "Про звільнення ОСОБА_1 ", яким його звільнено з займаної посади начальника управління освіти виконавчого комітету Світловодського міської ради з 01.07.2022 року на підставі ч.1 ст.40 КЗпП України, в зв`язку з ліквідацією названого управління.

Не погоджуючись з вказаним розпорядженням, позивач звернувся з зазначеним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280-97/ВР (далі - Закон № 280-97/ВР), місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" від 07.06.2001 № 2493-III (далі Закон № 2493-III), служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 2493-III, посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Таким чином, приписи цього закону є спеціальними до спірних правовідносин, які виникли з приводу проходження особою публічної служби, а тому мають пріоритетне застосування. За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Закону № 280-97/ВР визначено повноваження міського голови, зокрема, останній вносить на розгляд ради пропозиції щодо структури виконавчих органів ради, апарату ради та її виконавчого комітету, їх штатів, встановлених відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною першою статті 46 Закону № 280-97/ВР, сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Пунктами 3, 5 частини першої статті 26 Закону № 280-97/ВР встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються утворення виконавчого комітету ради, визначення його чисельності, затвердження персонального складу; внесення змін до складу виконавчого комітету та його розпуск, затвердження за пропозицією сільського, селищного, міського голови структури виконавчих органів ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України, витрат на їх утримання.

Порядок формування структури виконавчих органів міської ради вирішується на пленарному засіданні сесії ради, та міський голова на підставі і на виконання відповідних рішень ради видає розпорядження у межах своїх повноважень.

Підприємство (установа, організація) вправі самостійно визначати свою організаційну структуру, встановлювати чисельність працівників і штатний розпис.

Питання встановлення доцільності скорочення чисельності або штату працівників лежить поза межами компетенції суду.

Аналогічна правова позиція відображена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27.03.2019 № 756/5243/17-ц.

Згідно з частинами другою та третьою статті 7 Закону № 2493-III, посадові особи місцевого самоврядування діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією України і законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, актами органів місцевого самоврядування, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

На посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія Закону України "Про запобігання корупції" та законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

КЗпП України розповсюджується на посадових осіб органів місцевого самоврядування виключно у випадках, не врегульованих Законами України "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про місцеве самоврядування в Україні".

Як вбачається з розпорядження міського голови №294-к від 01.07.2022, ОСОБА_1 звільнено з посади начальника управління освіти виконавчого комітету Світловодської міської ради на підставі ч.1 ст.40 Кодексу законів про працю України, у зв`язку з ліквідацією управління (а.с.11).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Таким чином, у разі звільнення працівника посадової особи органу місцевого самоврядування, на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, таке звільнення допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Відповідач не навів обставин та не надав відповідних доказів, що питання переважного права на залишення на роботі позивача взагалі розглядалося. Більше того, відповідачем у відзиві не наведено заперечень проти доводів позивача на наявність у нього переважного права на залишення на роботі.

Відповідно до частин першої-третьої статті 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Вивільнення працівників, які мають статус державних службовців, відповідно до Закону України "Про державну службу", здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей:

про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів;

у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті;

не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

Відповідач порушив порядок вивільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Так, позивача не було повідомлено про вивільнення у строк, передбачений частиною першою статті 49-2 КЗпП України (не пізніше ніж за 30 днів).

Доводи відповідача, що ОСОБА_1 був ознайомлений про наступне вивільнення, що підтверджується актом про відмову від ознайомлення з наказом від 19.05.2021 №230 не беруться судом до уваги. Так, працівників про наступне вивільнення попереджають не пізніше ніж за 30 днів письмово. Відлік зазначеного строку починається з дня попередження конкретної особи про її звільнення.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 25 травня 2016 року № 6-3048цс15, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги статті 49-2 КЗпП України, якщо він запропонував працівнику наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому, роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України, роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві, установі, організації протягом усього періоду та існували на день звільнення.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15 та залишена без змін Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.09.2018, справа № 800/538/17.

Отже, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено порядок звільнення позивача з займаної посади. У зв`язку з чим розпорядження Світловодського міського голови № 294-к від 01.07.2022 "Про звільнення ОСОБА_1 " слід скасувати як протиправне.

Звільнення працівника з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Таким чином позивач підлягає поновленню на посаді начальника управління освіти виконавчого комітету Світловодської міської ради з 04.07.2022 року.

Частиною другою статті 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу за загальним правилом обчислюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995.

Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

За пунктом 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Як встановлено судовими рішеннями та не заперечується сторонами, середньоденний заробіток становив 949,85 грн.

Кількість днів вимушеного прогулу з 04.07.2022 по 19.01.2023 становить 200 днів.

Таким чином, з урахуванням кількості днів вимушеного прогулу за період з 04.07.2022 по 19.01.2023, розмір заробітної плати за час вимушеного прогулу, що підлягає виплаті позивачу складає: 949,85 грн. /день х 200 днів =189 970,00 грн.

Приписами пунктів 2 та 3 частини першої статті 371 КАС України встановлено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

З врахуванням наведених положень, стягнення заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на роботі належить до негайного виконання.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 22.02.2012 №4-рп/2012 в справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень ст. 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу, установлено, що за статтею 47 КЗпП роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно ст.43 КАС України, здатність мати процесуальні права та обов`язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами), адміністратором за випуском облігацій.

Здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).

З огляду на те, що управління освіти виконавчого комітету Світловодської міської ради є саме суб`єктом порушеного, матеріального правовідношення щодо позивача, зважаючи на те, що наразі не припинене та не виключене з реєстру як юридична особа, суд вважає, що саме управління освіти виконавчого комітету Світловодської міської ради є належним відповідачем, який повинен відповідати за даним позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди суд враховує наступне.

Так, статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відшкодування моральної шкоди визначені Цивільним кодексом України.

Частинами першою та другою статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків (майнової шкоди) у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Так, відповідно до частин другої, третьої статті 23 ЦК України, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Отже, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Враховуючи те, що в позовній заяві позивачем не доведено те, що, внаслідок таких дій та рішень відповідача 4, він зазнав фізичні, душевні та психічні страждання, не надано доказів цього, тому у вказаній частині слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з частиною першою статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги частково обґрунтованими та такими, що підлягають до часткового задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.139, 246, 382, 255, 292-297, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасування розпорядження міського голови Світловодської міської ради Кіровоградської області від 01 липня 2022 року за №294-к "Про звільнення ОСОБА_1 ".

Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника управління освіти виконавчого комітету Світловодської міської ради з 04 липня 2022 року.

Стягнути з управління освіти виконавчого комітету Світловодської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період 04 липня 2022 року по 19 січня 2023 року у розмірі 189 970,00 грн. (сума зазначена без урахування обов`язкових утримань).

Рішення суду в частині поновлення на посаді та присудження виплати заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць, тобто в розмірі 19 946 грн. 85 коп. (сума зазначена без урахування обов`язкових утримань) звернути до негайного виконання.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду О.С. Петренко