Рішення

від 25.01.2023 по справі 480/6127/22

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2023 року Справа № 480/6127/22

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Павлічек В.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/6127/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Михайловка-АФК" до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Михайловка-АФК», звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Сумській області в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21 лютого 2022р. №140918280701 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Михайловка-АФК» грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 137 042,00 грн. за основним платежем, 13 704,20грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а всього на загальну суму 150 746,20грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21 лютого 2022р. №141018280701 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Михайловка-АФК» грошового зобов`язання по адміністративному штрафу за несвоєчасне подання відомостей про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою №20-ОПП на загальну суму 132 600,00грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, про що було складено Акт від 19 січня 2022р. №361/18-28-07-01-08/34236274/5 на підставі якого прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №140918280701 про визначення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 137042,00грн. за основним платежем, 13704,20грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а всього на загальну суму 150 746,20грн.;

- №141018280701 про визначення грошового зобов`язання по адміністративному штрафу на загальну суму 132 600,00грн. за несвоєчасне подання відомостей про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою №20-ОПП.

Позивач не погоджується із такими податковими повідомленнями-рішеннями та зазначає, що ТОВ «Михайловка-АФК» по господарській операції по придбанню фракції газейлово-гудронової широкої у ТОВ «Мобіл Енерджи» було включено до податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 137 041,67грн. на підставі податкової накладної, виписаної останнім та зареєстрованої у Єдиному реєстрі податкових накладних. Також позивач стверджує, що в процесі проведення перевірки ним були надані всі необхідні документи, що підтверджують реальність операції з придбання фракції газейлово-гудронової широкої у ТОВ «Мобіл Енерджи».

Позивач стверджує, що не надання в процесі проведення перевірки ТОВ «Михайловка-АФК» Договору №46 від 07 лютого 2017р. відбулося у зв`язку з закінченням строків зберігання документів.

По податковому повідомленню-рішенню від 21 лютого 2022р. №141018280701, в Акті перевірки зазначено, що ТОВ «Михайловка-АФК» несвоєчасно були подані відомості про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою №20-ОПП (по 130 об`єктах).

Позивач зазначає, що норми Податкового кодексу України не встановлюють строки подання повідомлення за формою №20-ОПП, що в свою чергу виключає одну з необхідних складових для притягнення особи до відповідальності згідно з пунктом 117.1 ст.117 Податкового кодексу України.

Ухвалою суду відкрито провадження у цій справі та визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Представник позивача надав суду відзив на позов, в якому проти позову заперечує та зазначає, що у ході проведення перевірки встановлено завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за жовтень 2018 року на загальну суму 137 042 грн. за рахунок взаємовідносин з ТОВ «Мобіл Енерджи» в результаті яких встановлено проведення операцій з придбання фракції газойлево-гудронової широкої, які не підтверджуються у зв`язку з відсутністю документів та неможливістю встановити походження придбаної фракції, її реальний ланцюг постачання.

Відповідач зазначає, що в ході проведення перевірки встановлено відсутність документів, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій з придбання фракції у ТОВ «Мобіл Енерджи» та її фактичне використання в господарській діяльності підприємства.

Стосовно податкового повідомлення-рішення №141018280701 відповідач зазначає, ТОВ «Михайловка - АФК» на порушення п.63.3 ст.63 Податкового кодексу України за період з 01.07.2018 року по 30.06.2021 року несвоєчасно подавало повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою № 20-ОПП.

Представник позивача надав суду відповідь на відзив в якій з доводами відповідача не погоджується та наполягає на позовних вимогах.

Представник відповідача надав суду заперечення на відповідь на відзив, в яких просить у задоволенні позовних вимог вимог відмовити.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДПС у Сумській області була проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Михайловка-АФК» з питань дотримання вимог податкового законодавства, про що було складено Акт від 19 січня 2022р. №361/18-28-07-01-08/34236274/5 ( далі акт перевірки, а.с. 9 39).

За результатами проведеної перевірки відповідач, зокрема, дійшов висновку про порушення ТОВ «Михайловка-АФК»:

- п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість за жовтень 2018 року у сумі 137 042 грн та завищено сума від`ємного значення з податку на додану вартість за вересень 2021 на суму 11 023 грн;

- п.63.3 ст.63 Податкового кодексу України в результаті чого несвоєчасно подано повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які проводиться діяльність за формою №20-ОПП.

На підставі зазначеного акту перевірки Головним управлінням ДПС у Сумській області прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 21 лютого 2022р. №140918280701 про визначення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 137042,00грн. за основним платежем, 13704,20грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а всього на загальну суму 150 746,20грн. (а.с. 45 46);

- від 21 лютого 2022р. №141018280701 про визначення грошового зобов`язання по адміністративному штрафу на загальну суму 132 600,00грн. за несвоєчасне подання відомостей про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою №20-ОПП (а.с. 47 49).

Товариством з обмеженою відповідальністю «Михайловка-АФК» було направлено на адресу Державної податкової служби України скаргу на податкові повідомленнями-рішеннями від 21 лютого 2022р. №140918280701 та №141018280701. Рішенням Державної податкової служби України від 12 серпня 2022р. вих.№9105/6/99-00- 06-01-01-06 податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області від 21 лютого 2022р. №140918280701 та від 21 лютого 2022р. №141018280701 були залишені без змін, а скарга на них без задоволення (а.с.75 78).

Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями рішеннями позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам сторін суд виходить із такого.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 21.02.2022 р. №140918280701 про визначення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 150 746,20 грн. (основний платіж - 137 042,00 грн, штрафні (фінансові санкції) - 13 704,20 грн.), суд зазначає наступне.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (пункт44.1 статті 44 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт198.3 статті 198 Податкового кодексу України).

Також пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

З аналізу вказаних правових норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Зазначена правова позиція неодноразово була викладена у постановах Верховного Суду, зокрема від 28 квітня 2020 року (справа № 826/15568/16), від 10 квітня 2020 року (справа № 808/954/17), від 09 вересня 2021 року (справа №460/2315/19).

Згідно вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового документального підтвердження сум податкового кредиту, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений в статті 4 Закону Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», так само характеризує і податковий облік.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку. Це відповідає і вимогам статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України щодо достовірності доказів.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, наявність у платника податків первинних документів в підтвердження задекларованих сум податкового кредиту, є підставною для одержання податкової вигоди у вигляді податкового кредиту, якщо контролюючий орган не встановив і не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні, суперечливі або ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суми податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які в сукупності з встановленими обставинами мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Крім того, при вирішенні податкових спорів суд враховує презумпцію добросовісності платника податків за якою передбачається економічна виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Згідно доктрини реальності господарської операції, яка застосовується у судовій практиці Верховного Суду, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Нормами Податкового кодексу України презюмується вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції.

Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд також і в постанові від 17 січня 2023 року у справі № 160/5341/20.

Судом встановлено, що у перевіряємому періоді позивач придбав у ТОВ «Мобіл Енерджи» фракцію газейлово-гудронову широку у кількості 29900 л на загальну суму 822250 грн., в т.ч. ПДВ 137041,67 грн.

На підставі податкової накладної, виписаної ТОВ «Мобіл Енерджи» та зареєстрованої у Єдиному реєстрі податкових накладних, позивачем по вказаним господарським операціям було включено до податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 137 041,67грн. (а.с.56).

Також в процесі проведення перевірки позивачем на підтвердження господарської операції з придбання фракції газейлово-гудронової широкої у ТОВ «Мобіл Енерджи» були надані і інші документи: рахунок на оплату №229 від 03 жовтня 2018р. (а.с. 51); банківська виписка про перерахування грошових коштів на користь ТОВ «Мобіл Енерджи» за придбану фракцію газейлово-гудронову широку (а.с. 52); видаткова накладна №258 від 05 жовтня 2018р. (а.с. 53); товарно-транспортна накладна №258 від 05 жовтня 2018р. (а.с. 54); паспорт якості №5 від 01 серпня 2018р. (а.с. 55); звіт про рух ПММ за жовтень 2018р.; звіт про рух ПММ за жовтень 2018р. (а.с.57 58); лімітно-заборні карти №4 та №5 на відпуск ПММ (а.с. 59 -60); звіт про використання та запаси палива за жовтень 2018р. (форма №4-мтп) (а.с. 61); звіт про використання та запаси палива за 2018р. (форма №4-мтп) річна (а.с. 62 64).

Усі первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Податкова накладна зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накиданих.

Отже зазначені первинні документи повинні бути враховані та відображені у бухгалтерському та податковому обліку позивача та суд вважає, що вони підтверджують факт здійснення господарських операцій позивача з придбання у ТОВ «Мобіл Енерджи» фракції газейлово-гудронової широкої на підставі якої відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаних товарів були включені до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, підставою для невизнання контролюючим органом формування позивачем податкового кредиту за господарськими операми з ТОВ «Мобіл Енерджи» слугував висновок про відсутність реальності господарських операцій, зокрема з огляду на не підтвердження таких належно оформленими документами (не надання під час перевірки договору між ТОВ «Михайлівка - АФК» та ТОВ «Мобіл Енерджи», додатків до нього, недоліки в заповненні ТТН, не надання сертифікатів відповідності на товар).

Суд зазначає, що само по собі не надання договору не є підставою для визнання такої господарської операції нереальною, за умови фактичного її здійснення та підтвердження первинними документами.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», саме первинні документи, які повинні мати обов`язкові реквізити, є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Відповідно до абзацу дев`ятого частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Отже певні недоліки в заповненні первинних документів (зокрема відсутність окремих реквізитів або помилки при їх заповненні), не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Слід також зазначити, що не зазначення в товарно - транспортних накладних певної інформації не може свідчити про відсутність самого факту перевезення придбаних позивачем ТМЦ.

Як зазначалося судом вище, надані позивачем первинні документи відповідають ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Контролюючим органом не надано допустимих та достовірних доказів, а судом під час розгляду справи не було встановлено, що відомості, які містяться в первинних документах є неповними, недостовірними, суперечливими або такими ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

З наведених вище підстав суд також вважає необґрунтованими і посилання відповідача на ненадання позивачем під час перевірки сертифікатів відповідності на товар, оскільки наявність або відсутність відповідних сертифікатів самостійно не може підтверджувати або спростовувати самого факту здійснення господарської операції. З цього приводу також слід зазначити, що сертифікати якості чи відповідності не є первинними документами на підставі яких формуються дані бухгалтерського чи податкового обліку, а є товаросупровідними документами, надаються, як правило, на вимогу покупця, та у податковому/бухгалтерському обліку не відображаються, оскільки фактично не містять достатньої і необхідної інформації про господарську операцію з поставки.

Також, як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, а саме з акту перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про нереальність господарських операцій також на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації наявної в інформаційно - аналітичних ресурсах ДПС, відповідно до якої контрагент позивача та контрагенти по ланцюгу постачання не мають достатніх трудових та матеріальних ресурсів для ведення відповідної господарської діяльності, не підтвердженість ланцюга постачання придбаного позивачем товару.

З огляду на приписи частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Тобто саме на відповідача покладено обов`язок доказування правомірності прийняття оскаржуваних у цій справі податкових повідомлень - рішень.

При цьому на підтвердження вказаної інформації відповідачем не надано належних, допустимих та достовірних доказів, як того вимагають приписи процесуального закону.

Інформація, що міститься в інформаційних базах даних контролюючих органів носить інформативний характер та не доводить наявності порушень податкового законодавства позивачем. Доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності з поставки товару позивачу, надано не було, як не було доведено та надано належних доказів, про наявність фактів, які встановлені судами та свідчили б про протиправну поведінку як позивача так і контрагентів та злагодженості дій між ними.

Вказана позиція неодноразово була висловлена Верховним Судом, зокрема в постановах від 03.10.2019 у справі № 811/3223/14, від 16.04.2020 у справі №810/3443/18, від 30.09.2021 у справі №400/1986/19, від 17 січня 2023 року у справі № 160/5341/20.

Крім того, суд вважає, що порушення певним постачальником товару у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) податкової дисципліни, крім того, такі посилання не підтверджені належними, достовірними та достатніми доказами. Згідно акту перевірки, контролюючий орган дійшов вищевказаних висновків виключно на підставі інформації наявної в інформаційних базах даних контролюючого органу, посилань на документи акт перевірки також не містить, доводи відповідача не базуються на безпосередньому дослідженні та аналізі первинних документів господарюючих суб`єктів.

При цьому судом було встановлено та відповідачем не заперечувалось, що податкова накладна, які виписана контрагентом та на підставі якої позивач сформував податковий кредит, зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних та розбіжностей між показниками податкових зобов`язань контрагентів та податкового кредиту позивача не встановлено.

Суд звертає увагу, що контролюючим органом в акті перевірки, фактично не заперечується отримання позивачем товару, що в свою чергу підтверджує факт проведення господарських операцій, при цьому відповідач вважає, що такі були отримані позивачем від невстановлених осіб (невідомого походження), проте такий висновок є безпідставним з огляду на те, що між позивачем та контрагентом наявні господарські правовідносини, оформлені відповідними документами, проведено оплату за товар, який поставлений.

Отже суд зазначає, що належних, допустимих та достовірних доказів в підтвердження посилань щодо нереальності спірних господарських операцій контролюючим органом надано не було, матеріали справи таких не містять та зазначені висновки контролюючого органу засновані на припущеннях.

Контролюючим органом на виконання передбаченого частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язку не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах є недостовірними.

Контролюючим органом зроблено відповідні висновки на підставі аналізу інформації, а не доказів, інформація (без документального підтвердження), на яку посилається відповідач, як на підставу нереальності господарських операцій, не відповідає критерію юридичної значимості та не є допустимим та достовірним доказом в розумінні процесуального Закону.

Отже суд вважає, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а податкове повідомлення-рішення від 21 лютого 2022р. №140918280701 підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення №141018280701, яким до позивача застосовано штраф на загальну суму 132 600,00грн. за несвоєчасне подання відомостей про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою №20-ОПП, суд зазначає наступне.

Згідно з висновками акту перевірки встановлено порушення, з-поміж іншого, пункту 63.3 статті 63 ПК України, а саме: за період з 01.07.2018 по 30.06.2021 позивачем не повідомлено/не своєчасно повідомлено контролюючий орган за основним місцем обліку у встановленому порядку про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані із оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою №20-ОПП.

Відповідно до пункту 63.3 статті 63 ПК України з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу.

Платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.

За змістом пред`явленого позову позивач стверджує, що відповідальність за неподання «Повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність» за формою №20-ОПП нормами ПК України, зокрема пунктом 117.1 статті 117 ПК України, не передбачено, оскільки вказана норма встановлює відповідальність за порушення строків, встановлених саме цим Кодексом, проте строк подання форми №20-ОПП встановлений іншим нормативним актом - Порядком обліку платників податків і зборів, затвердженомунаказом Мінфіну від 9 грудня 2011 року №1588(надалі - Порядок №1588).

Так, відповідно до пункту 1.4. Порядку №1588 з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання осіб (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Порядок обліку об`єктів оподаткування та об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням визначено у розділі VIII Порядку №1588, згідно з пунктом 8.1 якого платник податків зобов`язаний повідомляти про об`єкти оподаткування та об`єкти, пов`язані з оподаткуванням до контролюючих органів за основним місцем обліку.

Положеннями пункту 8.2 Порядку №1588 визначено, що об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (далі - об`єкти оподаткування), є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідними розділами Податкового кодексу України.

Повідомлення за формою №20-ОПП повинні подавати всі платники податків - як юридичні, так і фізичні особи-підприємці в разі наявності, виникнення, зміни типу об`єкта оподаткування.

Основною метою запровадження форми №20-ОПП є отримання від платників податків інформації про всі наявні в них об`єкти майна, їх місцезнаходження, переміщення та стан, у якому вони фактично перебувають (використовуються, тимчасово не використовуються, не використовуються тощо).

Згідно з пунктом 8.4 Порядку №1588 повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП (додаток 10 до Порядку) подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.

Тобто, повідомлення про об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП подається до контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дати оформлення договору купівлі-продажу, оренди чи іншого документа на право володіння, користування або розпорядження об`єктом оподаткування. Довідник об`єктів оподаткування розміщено на офіційному сайті ДПС України.

Подібна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21 липня 2020 року у справі №826/14197/17, від 20 травня 2021 року у справі №560/3008/19, від 15 лютого 2022 року у справі №160/2155/20, від 28 вересня 2022 року у справі №160/3561/20, від 10 листопада 2022 року у справі № 640/23530/21.

Відповідно до пункту 117.1 статті 117 ПК неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 340 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 1020 гривень.

Отже, відповідно до наведених вище норм Порядку №1588 платник податків зобов`язаний подавати повідомлення за формою №20-ОПП, кожного разу після реєстрації, створення чи відкриття нових об`єктів оподаткування або об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням або через які провадиться діяльність.

Під час судового розгляду встановлено, що позивач несвоєчасно повідомив про використання у господарській діяльності придбаного рухомого та орендованого нерухомого майна: транспортних засобів та сільськогосподарських земельних ділянок, перелік яких наведено на стр. 55-57 акту перевірки (а.с 36 37).

Отже, враховуючи зазначене суд доходить висновку про відсутність правових підстав для скасування повідомлення рішення №141018280701, відтак позовні вимоги в цій частині є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Разом з тим суд зазначає, що враховуючи приписи ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, в даному випадку, судові витрати відшкодовуються пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Михайловка-АФК" до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21 лютого 2022р. №140918280701 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Михайловка-АФК» грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 150 746,20грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Михайловка-АФК" (вул. Космонавтів, 14, с. Курган, Сумський район, Сумська область, 42214, код ЄДРПОУ 34236274) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області (вул. Іллінська, буд. 13,м. Суми, Сумська область,40009, код ЄДРПОУ 43995469) суму судового збору в розмірі 2 261,20 грн. (дві тисячі двісті шістдесят одна гривня 20 коп.).

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.О. Павлічек