Рішення

від 25.01.2023 по справі 520/3900/22

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

25 січня 2023 р. справа № 520/3900/22

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олексія Котеньова, за участі секретаря судового засідання Аліни Блудової,

представника позивача - Іллі Кундіуса,

представника відповідача, Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України - Олександра Павленка,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку у м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОСТАЧ-КС" (вул. Данилевського, буд. 10, м. Харків, 61058, код ЄДРПОУ 41018847) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495), Державної податкової служби України (Львівська площа, буд. 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 43005393) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, визнання дій протиправними, стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ПОСТАЧ-КС", звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України , Державної податкової служби України, в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати Рішення № 1544 від 10 січня 2022 року Комісії Головного управління ДПС у Харківській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації про відповідність Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОСТАЧ-КС" критеріям ризиковості платника податку;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Харківській області виключити Товариство з обмеженою відповідальністю "ПОСТАЧ-КС" з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості;

- визнати протиправними дії Державної податкової служби України щодо зменшення суми реєстраційного ліміту, на яку ТОВ "ПОСТАЧ-КС" має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на величину від`ємного значення у розмірі 2 349 566, 27 грн у системі електронного адміністрування податку на додану вартість;

- стягнути з Державної податкової служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОСТАЧ-КС" збитки у розмірі 2 349 566,27 грн та відшкодувати моральну шкоду в розмірі 50 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ТОВ ПОСТАЧ-КС" здійснює законну підприємницьку діяльність, своєчасно сплачує податки та збори, співпрацює з реальними суб`єктами господарювання про, а тому є всі достатні підстави стверджувати, що контролюючий орган неправомірно включив позивача в перелік ризикових платників.

Позивач вважає, що будь-які нібито порушення, які вчинено контрагентами позивача, не можуть тягнути для нього настання негативних наслідків, а отже включення ТОВ ПОСТАЧ- КС до переліку ризиковнх платників у зв`язку з тим, що його контрагенти задіяні в проведенні ризиковнх операцій, суперечить Конституції України та Податковому кодексу України.

Також позивач наголошує на тому, що всупереч вимог, встановлених постановою КМУ № 569 від 16.10.2014, безпідставно та повторно списано з реєстраційного ліміту позивача грошові кошти в розмірі - 2349566,27 грн. Включно у зв`язку з повторним, безпідставним та протиправним списанням в СЕА необхідної реєстраційної суми для реєстрації податкових накладних за рішенням суду позивач був змушений понести збитки у розмірі 2349566,27 грн, що свідчить, на думку позивача, про протиправність дій контролюючого органу та про його обов`язок відшкодувати шкоду позивачу.

Так, при виконанні рішення суду ДПС України з основного реєстраційного ліміту було повторно списано грошові кошти для реєстрації заблокованих податкових накладних.

28.08.2021 під час реєстрації податкової накладної № 1 від 01 серпня 2019 року на суму ПДВ 111695,76 грн. з основної суми реєстраційного ліміту платника податків було списано грошові кошти у розмірі 111 695, 76 грн., 03.09.2021 для реєстрації податкової накладної №4 від 09 жовтня 2019 року на суму ПДВ у розмірі 89 854, 38 грн. було списано 89 854, 38 грн., 03.09.2021, для реєстрації податкової накладної № 3 від 07 жовтня 2019 року на суму ПДВ 44 229, 24 грн. було списано грошові кошти у розмірі 44 229, 24 грн., 23.10.2021 для реєстрації податкової накладної №1 від 01 жовтня 2019 року на суму ПДВ 102 267 грн. було списано грошові кошти у розмірі 102 267 грн., для реєстрації податкової накладної № 5 від 10 жовтня 2019 року суму ПДВ 150 026, 58 грн. було списано грошові кошти у розмірі 150 026, 58 грн., для реєстрації податкової накладної № 7 від 25 жовтня 2019 на суму ПДВ 541181, 52 грн. було списано грошові кошти у розмірі 541181, 52 грн., для реєстрації податкової накладної № 6 від 25 жовтня 2019 суму ПДВ 116 629, 92 грн. було списано грошові кошти у розмірі 116 629, 92 грн., для реєстрації податкової накладної № 8 на суму ПДВ було списано грошові кошти у розмірі 68 547, 88 грн., 28.10.2021 для реєстрації податкової накладної № 9 від 29.10.2019 суму ПДВ 581821,60 грн. було списано грошові кошти у розмірі 581821,60 грн., 23.11.2021 для реєстрації податкової накладної № 1 від 04.11.2019 суму ПДВ 38 043, 72 грн. було списано грошові кошти у розмірі 38 043, 72 грн., для реєстрації податкової накладної № 2 від 11.11.2019 суму ПДВ було 325 040 грн. було списано грошові кошти у розмірі 325 040 грн., для реєстрації податкової накладної № 4 від 04.11.2019 суму ПДВ 23 562 грн. було списано грошові кошти у розмірі 23 562 грн.,25.11.2021 для реєстрації податкової накладної № 3 від 14.11.2019 на суму ПДВ 156 666, 67 грн. було списано грошові кошти у розмірі 156 666, 67 грн.

Позивачем було повторно сплачено необхідну суму для реєстрації вказаних податкових, після чого відбулася їх реєстрації.

Безпідставне списання суми реєстраційного ліміту та включення позивача до переліку ризикових платників негативно вплинуло на його ділову репутацію, оскільки співпраця з ним ставила під загрозу включення його контрагентів в даний перелік, а тому позивач вважає наявними підстави для відшкодування моральної шкоди.

Відповідачем, ГУ ДПС у Харківській області, у відзиві на позов вказано, що у контролюючого органу наявна вхідна негативна інформація на суму 1259,6 тис.грн, за результатами аналізу реєстрації в ЄРПН встановлені взаємовідносини з ризиковими контрагентами. Наявна податкова інформація свідчить про ймовірність задіяння ТОВ «ПОСТАЧ-КС» у мінімізації сплачених до бюджету сум ПДВ та про правомірність внесення платника податку до переліку ризикових з огляду на обґрунтовані сумніви в реальності здійснення господарських операцій позивачем.

Відповідач, ДПС України, у відзиві на позов зазначив, що СЕА ПДВ працює виключно в автоматичному режимі та на підставі алгоритмів, розроблених відповідно до статті 2001 Кодексу та Порядку № 569, і не допускає ручного втручання в її роботу.

На виконання рішень Харківського окружного адміністративного суду у справах № 520/11622/19 та № 520/2975/2020 ДПС 16.08.2021 до ЄРПН внесено відомості щодо реєстрації вище наведених податкових накладних.

Станом на 29.06.2022 показник ?Перевищ за 08.2019 становить 0,00 грн, який зменшено від первинного показника ?Перевищ (111 696 грн) на загальну суму за рахунок зареєстрованої податкової накладної № 1 від 01.08.2019 на загальну суму ПДВ 111 695,76 грн., щодо якої на підставі рішення суду у справі № 520/11622/19 внесено відомості в частині її реєстрації та яка є зареєстрованою датою її подання на реєстрацію.

Станом на 29.06.2022 показник ?Перевищ за 10.2019 становить 0,00 грн., який зменшено від первинного показника ?Перевищ (1 712 970 грн) на загальну суму за рахунок зареєстрованих податкових накладних: № 1 від 01.10.2019 на загальну суму ПДВ 102 267 грн., № 3 від 07.10.2019 на загальну суму ПДВ 44 229,24 грн., № 4 від 09.10.2019 на загальну суму ПДВ 89 854,38 грн., № 5 від 10.10.2019 на загальну суму ПДВ 150 026,58 грн., № 6 від 25.10.2019 на загальну суму ПДВ 116 629,92 грн, № 7 від 25.10.2019 на загальну суму ПДВ 541 181,52 грн., № 8 від 25.10.2019 на загальну суму ПДВ 68 547,88 грн., № 9 від 29.10.2019 на загальну суму ПДВ 581 821,60 грн., щодо яких на підставі рішення суду у справі № 520/2975/2020 внесено відомості в частині її реєстрації та які є зареєстрованими датою її подання на реєстрацію.

Станом на 29.06.2022 показник ?Перевищ за 11.2019 становить 35 577, який зменшено від первинного показника ?Перевищ (543 312 грн) на загальну суму за рахунок зареєстрованих податкових накладних: № 1 від 04.11.2019 на загальну суму ПДВ 38 043,72 грн., № 4 від 04.11.2019 на загальну суму ПДВ 23 562,00 грн., № 2 від 11.11.2019 на загальну суму ПДВ 325 040,00 грн., № 3 від 14.11.2019 на загальну суму ПДВ 156 666,67 грн., щодо яких на підставі рішення суду у справі № 520/2975/2020 внесено відомості в частині її реєстрації та які є зареєстрованими датою її подання на реєстрацію.

Оскільки СЕА ПДВ працює виключно в автоматичному режимі і не допускає ручного втручання в її роботі, реєстрацію податкових накладних та/або розрахунків коригування в ЄРПН на підставі рішення суду за рахунок показника суми перевищення податкових зобов`язань, у разі внесення запису до Реєстру про повторну реєстрацію платником ПДВ здійснити в автоматичному режимі не є можливим.

Відповідач вказує, що за даними ІКС Податковий блок підсистеми Облік платежів («Реєстр транзакцій») перерахування позивачем на електронний рахунок суми у розмірі 2 349 556. 27 грн. не відбувалося. Також, свою чергу, платником не надано доказів до позову (банківської виписки), які б підтверджували поповнення електронного рахунку СЕА ПДВ на суму 2 349 556, 27 грн.

Таким чином, ДПС України вважає доводи позовної заяви неправомірними, не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

У відповідях на відзив позивач повторно наголосив на неможливості віднесення його до ризикових платників податків з врахуванням принципу індивідуальної відповідальності , а також вказав, що рішення по справі № 520/11622/19, яким зобов`язано ДПС України зареєструвати податкову накладну № 1 від 01 серпня 2019 року на суму 670174,56 грн., в тому числі ПДВ 111695,76 грн. набрало законної сили 05.11.2020, а рішення по справі № 520/2975/2020, яким зобов`язано ДПС України зареєструвати податкові накладні № 1 від 01 жовтня 2019 року на суму ПДВ 102 267 грн., №3 від 07 жовтня 2019 року на суму ПДВ 44 229, 24 грн., №4 від 09 жовтня 2019 року на суму ПДВ у розмірі 89 854, 38 грн., №5 від 10 жовтня 2019 року на суму ПДВ 150 026, 58 грн., №6 від 25 жовтня 2019 року на суму ПДВ 116 629, 92 грн., №7 від 25 жовтня 2019 року на суму ПДВ 541181, 52 грн., №8 від 25 жовтня 2019 року на суму ПДВ 68547, 88 грн., №9 від 29 жовтня 2019 року на суму ПДВ 581821,60 грн., №1 від 04 листопада 2019 року на суму ПДВ 38043, 72 грн., №4 від 04 листопада 2019 року на суму ПДВ 23562 грн., №2 від 11 листопада 2019 року на суму ПДВ 325040 грн., №3 від 14 листопада 2019 року на суму ПДВ 156 666, 67 грн. набрало законної сили 06.10.2020.

Датою внесення відомостей до Реєстру вважається день, зазначений в рішенні суду, або день набрання законної сили таким рішенням (п. 20 Порядку 1246). Отже, станом на дату набрання законної сили рішенням суду, у платника податку була наявна та достатня сума перевищення, яка необхідна для реєстрації вищевказаних податкових накладних.

Як вбачається з прит-скрінів електронного кабінету ТОВ «ПОСТАЧ-КС», реєстрацію податкових накладних в ЄРПН почала відбуватися з серпня 2021 року. Крім того, реєстрація податкових накладних відбувалася не за рахунок суми перевищення, як вказано відповідачем, а за рахунок повторного зняття реєстраційного ліміту

У відзиві ДПС України вказано, що під час реєстрації податкових накладних, за рішенням суду, було використано сформований показник УПеревищ

Проте, на думку позивача, реєстрація податкових накладних в СЕА ПДВ відбулася не за рахунок показника перевищення, як це передбачено Порядком № 569, а за рахунок основного реєстраційного ліміту платника податку, що в свою чергу вказує на те, позиція відповідача побудована лише на припущеннях останнього, жодним чином не обґрунтована, не містить належних, допустимих доказів та не відповідає дійсності. Отже, всупереч вимог встановлених ПК України, законодавства, яке регулює податкові правовідносини, Позивач 2 рази був змушений сплатити ПДВ, що є неприпустимим. Таким чином, є всі законні підстави для відновлення порушених прав платника податку шляхом повернення повторно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 2 349 566, 27 грн.

Також позивач вказує, що з метою реєстрації ПН в ЄРПН Позивачем було поповнено рахунок в системі електронного адміністрування на суму 207 500 грн.

Відповідно до даних електронного кабінету, а саме розділу СЕА ПДВ, підрозділ Реєстр транзакцій, ТОВ «ПОСТАЧ-КС» не отримувало повернення перерахованих грошових коштів. Вказані грошові кошти були використані для здійснення розрахунків за податковими зобов`язаннями, що підтверджують принт-скріни з електронного кабінету за 2021 2022 рік.

Також позивачем надано до суду додаткові пояснення, в яких зазначено, що реєстрація податкових накладних № 1 від 01 серпня 2019 року на суму 670174,56 грн., в тому числі ПДВ 111695,76 грн., № 1 від 01 жовтня 2019 року на суму ПДВ 102 267 грн., №3 від 07 жовтня 2019 року на суму ПДВ 44 229, 24 грн., №4 від 09 жовтня 2019 року на суму ПДВ у розмірі 89 854, 38 грн., №5 від 10 жовтня 2019 року на суму ПДВ 150 026, 58 грн., №6 від 25 жовтня 2019 року на суму ПДВ 116 629, 92 грн., №7 від 25 жовтня 2019 року на суму ПДВ 541181, 52 грн., №8 від 25 жовтня 2019 року на суму ПДВ 68547, 88 грн., №9 від 29 жовтня 2019 року на суму ПДВ 581821,60 грн., №1 від 04 листопада 2019 року на суму ПДВ 38043, 72 грн., №4 від 04 листопада 2019 року на суму ПДВ 23562 грн., №2 від 11 листопада 2019 року на суму ПДВ 325040 грн., №3 від 14 листопада 2019 року на суму ПДВ 156 666, 67 грн. відбулася не за сформований показник перевищення у сумі 2 606 045 грн, а за рахунок суми основного реєстраційного ліміту. Тобто, суб`єктом владних повноважень не було забезпечено автоматичне збільшення суми реєстраційного ліміту, наявного у платника податку, необхідного для реєстрації податкових накладних в ЄРПН.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити адміністративний позов з підстав та мотивів, викладених в ньому.

Представник відповідача, ГУ ДПС, у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримав правову позицію, викладену у відзиві, та просив суд у задоволенні позову відмовити.

Представник ДПС України у судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений відповідно до вимог процесуального законодавства.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, які прибули у судове засідання, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю ПОСТАЧ-КС є юридичною особою, зареєстрованою відповідно до Закону України Про державну реєстрацію юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з присвоєнням Ідентифікаційного коду юридичної особи 41018847, перебуває на обліку у Центральному управлінні Шевченківської Державної податкової інспекції (Шевченківський район м. Харкова) Головного управління ДПС у Харківській області, знаходиться за адресою: 61145, м. Харків, вул. вул. Данилевського, буд. 10.

Видами діяльності позивача є 42.99 Будівництво інших споруд, н.в.і.у.; 46.11 Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель.

Для здійснення господарської діяльності ТОВ ПОСТАЧ-КС орендує житлове приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Космічна, 26, у ФОП ОСОБА_1 на підставі Договору оренди нежитлового приміщення від 03 травня 2019 року та Акту приймання-передачі.

10 січня 2022 року ТОВ ПОСТАЧ-КС через електронний кабінет платника податку отримало Рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку № 1544.

Відповідно до Рішення № 1544 ТОВ ПОСТАЧ-КС відповідає п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку підприємство та/або контрагент задіяні у проведені ризикових операцій.

Не погодившись із діями контролюючого органу щодо віднесення його до переліку ризикових платників податку, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд застосовує такі норми права.

Згідно з п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України (далі - ПК України) датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

В силу п. 201.10 ст. 201 ПК України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

Функціонування Єдиного реєстру податкових накладних (далі за текстом - ЄРПН) відбувається в автоматизованому режимі за правилами, визначеними Порядком ведення єдиного реєстру податкових накладних, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010, № 1246 (далі - Порядок № 1246), а також Порядком електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 (далі за текстом - Порядок № 569).

Зокрема, п. 12 Порядку № 1246 передбачено, що саме в автоматизованому режимі здійснюється перевірка одержаної від платника податків податкової накладної на предмет наявності підстав для зупинення реєстрації.

Відповідно до п. п. 201.16 ст. 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1165 (далі за текстом - Порядок № 1165).

За визначенням п. 2 Порядку № 1165 автоматизований моніторинг відповідності податкової накладної/розрахунку коригування критеріям оцінки ступеня ризиків - сукупність заходів та методів, що застосовуються контролюючим органом для виявлення ознак наявності ризиків порушення норм податкового законодавства за результатами проведення автоматизованого аналізу наявної в інформаційних системах контролюючих органів податкової інформації.

Відповідно до п. 6 та п. 7 Порядку № 1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня. У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку. Включення платника податку до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення. Платник податку отримує рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку через електронний кабінет у день прийняття такого рішення (додаток 4). У рішенні зазначається підстава, відповідно до якої встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку. У разі надходження до контролюючого органу відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, комісія регіонального рівня виключає платника податку з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку. Комісія регіонального рівня постійно проводить моніторинг щодо відповідності/невідповідності платників податку критеріям ризиковості платника податку. У разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Додатком 4 до Порядку зупинення реєстрації № 1165 встановлена форма рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, в якій зазначено, що рішення про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.

З положень наведених норм чинного законодавства України вбачається, що прийняття контролюючим органом рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку змінює правовий режим моніторингу реєстрації податкових накладних в ЄРПН, з абсолютною невідворотністю призводить до зупинення реєстрації будь-якої складеної цією особою податкової накладної в ЄРПН, а тому спірне рішення Комісії регіонального рівня може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.

Абзацом 14 п. 6 Порядку № 1165 визначено, що у разі надходження до контролюючого органу відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, комісія регіонального рівня виключає платника податку з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Зазначене свідчить, що положеннями Порядку № 1165, на відміну від раніше існуючого Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого Постановою КМ України від 21.02.2018 за № 117, передбачено право на оскарження рішення податкового органу щодо включення платника податків до реєстру платників податків.

Отже, Порядок № 1165, який був чинним на час прийняття спірного рішення, прямо передбачає можливість оскарження рішень про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі № 340/474/20, від 05 січня 2021 року у справі № 640/10988/20, від 05 січня 2021 року у справі № 640/11321/20, від 22 липня 2021 року у справі № 520/111/2.

Верховний Суд у постановах від 16 грудня 2020 року у справі № 340/474/20, від 05 січня 2021 року у справі № 640/10988/20, від 05 січня 2021 року у справі № 640/11321/20 вказав, що при вирішенні спорів такої категорії суди попередніх інстанцій, з огляду на правове регулювання і характер цих відносин, мають досліджувати і надавати оцінку змісту оскаржуваного Рішення, змісту протоколу засідання комісій та наданих податковим органом документів, порядку прийняття рішення та повноваженням комісії контролюючого органу.

Також суд касаційної інстанції зазначив, що комісія контролюючого органу, приймаючи рішення з посиланням на те, що у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, має обґрунтувати суду на підставі якої інформації комісія дійшла такого висновку та надати належні, допустимі докази в підтвердження цієї інформації.

Крім того, незважаючи на те, що затверджена Порядком № 1165 форма рішення не передбачає конкретизації підстав у разі відповідності пунктам 1 - 8 критеріїв ризиковості платника податку, це не скасовує обов`язок податкового органу необхідності доказування, передбаченого частиною другою статті 77 КАС України.

Як убачається з матеріалів справи, оскаржувані рішення прийнято з підстав відповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку, а саме, пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку.

Додатком № 1 до Порядку № 1165 визначені Критерії ризиковості платника податку на додану вартість, пункт 8 яких передбачає, що такий критерій, як наявність у контролюючих органів податкової інформації, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.

Згідно з додатком 4 Порядку № 1165 в рішенні про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку обов`язково зазначається підстава його прийняття, зокрема, відповідний пункт критеріїв ризиковості платника податку та у разі відповідності пункту 8 критеріїв ризиковості платника податку розшифровується, яка саме податкова інформація.

Суд зазначає, що загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Верховний Суд у постанові від 23 жовтня 2018 року у справі № 822/1817/18, яка зазначена судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні, вказав, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на пункт відповідних Критеріїв оцінки, без наведення відповідного підпункту, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд. Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Суд зауважує, що оскаржувані рішення податкового органу не містить додаткової інформації щодо контрагентів позивача, які задіяні у проведенні ризикових операцій, в рішенні лише зазначено "підприємство та/або контрагент задіяні у проведенні ризикових операцій.

З наданого до суду відзиву та листа №146/20-40-18-03-14 від 12.08.2022 судом встановлено, що підставою прийняття спірного рішення слугувала податкова інформація, разом із тим, відповідачем до суду не надано податкової інформації, що передбачено у п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку, на підставі якої прийнято оскаржене рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку.

Водночас, позивачем надано до суду пояснення та докази, що свідчать про те, що ТОВ ПОСТАЧ-КС не виробляє безпосередньо товари, а є посередником готової продукції, що в свою чергу пояснює відсутність обладнання. Вся продукція, яка придбається платником податку в повному обсязі реалізується контрагентам покупцям.

Як вказав представник позивача , оновними контрагентами,в яких ТОВ ПОСТАЧ-КС придбає товар є: ОВ «АТЛАНТ БУД СХІД» (код ЄДРПОУ 41988858), про що свідчать договір поставки б/н від 02 березня 2019 року; рахунок фактура № ШЕА-011583 від 14 липня 2021 року; видаткова накладна № ШЕА-033844 від 16 липня 2021 року; рахунок фактура № ШЕА-011727 від 15 липня 2021 року; видаткова накладна № ШЕА-033846 від 16 липня 2021 року; рахунок фактура № ШЕА-011666 від 15 липня 2021 року; видаткова накладна № ШЕА-033845 від 16 липня 2021 року; виписка з банківського рахунку; ТОВ «Виробнича компанія «ВІВАТ» (код ЄДРПОУ 42751212), про що свідчать: договір поставки № 05/05-483.13 від 05 травня 2021 року; рахунок на оплату № 1016 від 05 травня 2021 року; видаткова накладна № 1016 від 05 травня 2021 року; товарно транспортна накладна № 1016/1 від 05 травня 2021 року; товарно транспортна накладна № 1016/2 від 05 травня 2021 року; товарно транспортна накладна № 1016/3 від 05 травня 2021 року; товарно транспортна накладна № 1016/4 від 05 травня 2021 року; видаткова накладна № 1017 від 06 травня 2021 року; товарно транспортна накладна № 1017/1 від 06 травня 2021 року; товарно транспортна накладна № 1017/2 від 06 травня 2021 року; товарно транспортна накладна № 1017/3 від 06 травня 2021 року; товарно транспортна накладна № 1017/4 від 06 травня 2021 року; видаткова накладна № 926 від 06 травня 2021 року; товарно транспортна накладна № 926/1 від 06 травня 2021 року; товарно транспортна накладна № 926/2 від 06 травня 2021 року; товарно транспортна накладна № 926/3 від 06 травня 2021 року; видаткова накладна № 1018 від 07 травня 2021 року; товарно транспортна накладна № 1018/1 від 07 травня 2021 року; товарно транспортна накладна № 1018/2 від 07 травня 2021 року; товарно транспортна накладна № 1018/3 від 07 травня 2021 року; видаткова накладна № 1019 від 07 травня 2021 року; товарно транспортна накладна № 1019/1 від 07 травня 2021 року; товарно транспортна накладна № 1019/2 від 07 травня 2021 року; товарно транспортна накладна № 1019/3 від 07 травня 2021 року; видаткова накладна № 1020 від 10 травня 2021 року; товарно транспортна накладна № 1020 від 10 травня 2021 року; видаткова накладна № 1021 від 11 травня 2021 року; товарно транспортна накладна № 1021/1 від 11 травня 2021 року; товарно транспортна накладна № 1021/2 від 11 травня 2021 року; видаткова накладна № 1022 від 14 травня 2021 року; товарно транспортна накладна № 1022 від 14 травня 2021 року; видаткова накладна № 1023 від 19 травня 2021 року; товарно транспортна накладна № 1023/1 від 19 травня 2021 року; товарно транспортна накладна № 1023/2 від 19 травня 2021 року; видаткова накладна № 1024 від 20 травня 2021 року; товарно транспортна накладна № 1024/1 від 20 травня 2021 року; товарно транспортна накладна № 1024/2 від 20 травня 2021 року; товарно транспортна накладна № 1024/3 від 20 травня 2021 року; товарно транспортна накладна № 1024/4 від 20 травня 2021 року; видаткова накладна № 1025 від 21 травня 2021 року; товарно транспортна накладна № 1025/1 від 21 травня 2021 року; товарно транспортна накладна № 1025/2 від 21 травня 2021 року; товарно транспортна накладна № 1025/3 від 21 травня 2021 року; видаткова накладна № 1026 від 26 травня 2021 року; товарно транспортна накладна № 1026 від 26 травня 2021 року; виписка з банківського рахунку; ТОВ «ЛАЙТКОМ ПРОДАКШН» (код ЄДРПОУ 43828799), про що свідчать: договір постачання №ЛП-0000722 від 01 жовтня 2021 року; видаткова накладна № 4277 від 11 жовтня 2021 року; видаткова накладна № 4324 від 12 жовтня 2021 року; видаткова накладна № 4420 від 13 жовтня 2021 року; видаткова накладна № 4604 від 18 жовтня 2021 року; видаткова накладна № 4688 від 19 жовтня 2021 року; видаткова накладна № 4793 від 20 жовтня 2021 року; видаткова накладна № 4900 від 21 жовтня 2021 року; видаткова накладна № 5046 від 22 жовтня 2021 року; видаткова накладна № 5184 від 25 жовтня 2021 року; видаткова накладна № 5293 від 26 жовтня 2021 року; видаткова накладна № 5450 від 27 жовтня 2021 року; видаткова накладна № 5512 від 28 жовтня 2021 року; видаткова накладна № 5622 від 29 жовтня 2021 року; видаткова накладна № 6306 від 08 листопада 2021 року; видаткова накладна № 6479 від 10 листопада 2021 року; видаткова накладна № 6486 від 10 листопада 2021 року; видаткова накладна № 6488 від 11 листопада 2021 року; виписка з банківського рахунку.

Основними контрагентами, яким ТОВ ПОСТАЧ-КС поставляє товар є: ДП «Харківський бронетанковий завод» (код ЄДРПОУ: 08099848), про що свідчать: договір № 1 від 11 грудня 2020 року; видаткова накладна № 78 від 12 травня 2021 року; видаткова накладна № 76 від 17 травня 2021 року; видаткова накладна № 87 від 17 травня 2021 року; видаткова накладна № 77 від 18 травня 2021 року; видаткова накладна № 4 від 17 грудня 2021 року; виписка з банківського рахунку; ФОП ОСОБА_2 (ІПН: НОМЕР_1 ), про що свідчать: договір поставки № 01/003 від 03 березня 2021 року; видаткова накладна № 69 від 17 травня 2021 року; видаткова накладна № 70 від 17 травня 2021 року; видаткова накладна № 115 від 14 червня 2021 року; виписка з банківського рахунку; ПП «ПРОМТЕХСЕРВІС» (код ЄДРПОУ: 24211345), про що свідчать: договір поставки № 1/160321 від 16 березня 2021 року; видаткова накладна № 28 від 31 березня 2021 року; видаткова накладна № 29 від 31 березня 2021 року; виписка з банківського рахунку; ТОВ «БУД ТЕХНОТОРГ» (код ЄДРПОУ: 43697041), про що свідчать: договір поставки № 17/05/2021-01 від 17 травня 2021 року; рахунок на оплату № 112 від 18 травня 2021 року; видаткова накладна № 99 від 19 травня 2021 року; товарно транспортна накладна № 99 від 19 травня 2021 року; видаткова накладна № 268 від 26 травня 2021 року; товарно транспортна накладна № 268 від 26 травня 2021 року; виписка з банківського рахунку.

ТОВ ПОСТАЧ-КС з метою отримання товару від контрагентів постачальників та його поставки контрагента - покупцям користується транспортно-експедиційними послугами ТОВ НОВА ПОШТА на підставі Публічного договору про надання послуг з організації перевезення відправлень, про що свідчить Заява про приєднання від 06.04.2021 та Виписка з банківського рахунку.

Також до суду подано докази того, що ТОВ ПОСТАЧ-КС вчасно подає податкову звітність контролюючим органам, про що свідчить: Витяг щодо суми податку, на яку платник податку на додану вартість має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва, Податкова декларація з податку на прибуток підприємств, Податкова декларація з податку на додану вартість.

Таким чином, суд доходить висновку, що відповідачем не доведено, що існують підстави для застосування до позивача пункту 8 Критеріїв ризиковості платників податку, у зв`язку з чим спірне рішення відповідача про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку №15544 від 10.01.2022 є протиправним та підлягає скасуванню.

Зазначені висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22 липня 2021 року у справі № 520/480/20.

Щодо позовної вимоги позивача про зобов`язання ГУ ДПС у Харківській області виключити позивача з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, суд зазначає таке.

Відповідно до пунктів 2, 4, 10 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

За правилами частин третьої і четвертої статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Зі змісту наведених норм випливає, що втручанням у дискреційні повноваження суб`єкту владних повноважень може бути прийняття судом рішень не про зобов`язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб`єкта владних повноважень.

Тобто, законодавець передбачив обов`язок суду змусити суб`єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження) шляхом прийняття відповідного рішення.

Згідно з позицією Верховного Суду, яка сформована у постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 361/7567/15-а, від 07 березня 2018 року у справі № 569/15527/16-а, від 20 березня 2018 року у справа № 461/2579/17, від 20 березня 2018 року у справі № 820/4554/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 569/16681/16-а та від 12 квітня 2018 року у справі № 826/8803/15, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію з цього питання, згідно з якої національні суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (пункт 157 рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункт 44 рішення у справі «Брайєн проти Об`єднаного Королівства» (Bryan v. the United Kingdom); пункти 156-157, 159 рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункти 47-56 рішення у справі «Путтер проти Болгарії» (Putter v. Bulgaria № 38780/02).

Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

Натомість, з урахуванням установлених обставин, у цій справі контролюючий орган не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.

При цьому, судом ураховується, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 08.11.2019 по справі № 227/3208/16-а.

Також, суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Водночас, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Крім того, суд звертає увагу, що внаслідок прийняття рішення (про включення платника до переліку ризикових платників податків) позивач потрапляє у стан правової невизначеності.

Вищевказана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 05 січня 2021 року у справі №640/10988/20.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача у спірних відносинах буде саме зобов`язання ГУ ДПС у Харківській області виключити позивача з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Щодо позовних вимог про зменшення суми реєстраційного ліміту, суд зазначає таке.

Судом встановлено з наданих до суду доказів, що ТОВ ПОСТАЧ-КС складено та направлено на реєстрацію податкові накладні: № 1 від 01 серпня 2019 року на суму ПДВ 111695,76 грн.; №1 від 01 жовтня 2019 року на суму ПДВ 102 267 грн.; №3 від 07 жовтня 2019 року на суму ПДВ 44 229, 24 грн.; №4 від 09 жовтня 2019 року на суму ПДВ у розмірі 89 854, 38 грн.; №5 від 10 жовтня 2019 року на суму ПДВ 150 026, 58 грн.; №6 від 25 жовтня 2019 року на суму ПДВ 116 629, 92 грн.; №7 від 25 жовтня 2019 року на суму ПДВ 541181, 52 грн.; №8 від 25 жовтня 2019 року на суму ПДВ 68547, 88 грн.; №9 від 29 жовтня 2019 року на суму ПДВ 581821,60 грн.; №1 від 04 листопада 2019 року на суму ПДВ 38043, 72 грн.; №4 від 04 листопада 2019 року на суму ПДВ 23562 грн.; №2 від 11 листопада 2019 року на суму ПДВ 325040 грн.; №3 від 14 листопада 2019 року на суму ПДВ 156 666, 67 грн.

Реєстрація вказаних податкових накладних була зупинена.

ТОВ «ПОСТАЧ-КС» в деклараціях з ПДВ за жовтень 2019 року та листопад 2019 року відображено в податкових зобов`язання заблоковані податкові накладні та сплачену суму ПДВ, необхідну для їх реєстрації, яка склала 2 349 566, 27 грн. Вказані суми віднесено до показника перевищення.

Відповідно до рішення по справі № 520/11622/19, яке набрало законної сили 05.11.2020, ДПС України зобов`язано зареєструвати податкову накладну № 1 від 01 серпня 2019 року на суму 670174,56 грн., в тому числі ПДВ 111695,76 грн.

Рішенням по справі № 520/2975/2020, яке набрало законної сили 06.10.2020, зобов`язано ДПС України зареєструвати податкові накладні № 1 від 01 жовтня 2019 року на суму ПДВ 102 267 грн., №3 від 07 жовтня 2019 року на суму ПДВ 44 229, 24 грн., №4 від 09 жовтня 2019 року на суму ПДВ у розмірі 89 854, 38 грн., №5 від 10 жовтня 2019 року на суму ПДВ 150 026, 58 грн., №6 від 25 жовтня 2019 року на суму ПДВ 116 629, 92 грн., №7 від 25 жовтня 2019 року на суму ПДВ 541181, 52 грн., №8 від 25 жовтня 2019 року на суму ПДВ 68547, 88 грн., №9 від 29 жовтня 2019 року на суму ПДВ 581821,60 грн., №1 від 04 листопада 2019 року на суму ПДВ 38043, 72 грн., №4 від 04 листопада 2019 року на суму ПДВ 23562 грн., №2 від 11 листопада 2019 року на суму ПДВ 325040 грн., №3 від 14 листопада 2019 року на суму ПДВ 156 666, 67 грн.

З наданих до суду принт-скрінів електронного кабінету ТОВ «ПОСТАЧ-КС» судом встановлено, що реєстрація податкових накладних в ЄРПН почала відбуватися з серпня 2021 року.

З метою реєстрації ПН в ЄРПН позивачем поповнено рахунок в системі електронного адміністрування на суму 207500 грн., про що свідчить платіжне доручення № 599 від 28.08.2021 на суму 5000 грн.; платіжне доручення № 612 від 03.09.2021 на суму 150000 грн.; платіжне доручення № 613 від 03.09.2021 на суму 40000 грн.; платіжне доручення № 720 від 25.11.2021 на суму 12 500 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазстосовує такі норми права.

Основні принципи функціонування системи електронного адміністрування податку на додану вартість визначено статтею 200-1 розділу V ПК України і пунктами 33,34 і 341 підрозділу 2 розділу XX ПК України.

Згідно з п.2001-1.1 ст.200-1 ПК України система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку: суми податку, що містяться у складених та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України; суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість; суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; інші показники, які згідно з вимогами пункту 34 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.

Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року №569 "Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість" (далі - Порядок №569).

Даний порядок визначає механізм відкриття та закриття рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, особливості складення податкових накладних та розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних у такій системі, а також механізм проведення розрахунків з бюджетом з використанням зазначених рахунків.

За визначенням п.2 Порядку № 569 електронний рахунок у системі електронного адміністрування ПДВ (далі - електронний рахунок) - це рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який платником перераховуються кошти з власного поточного рахунка в сумах, необхідних для збільшення розміру суми, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, а також у сумах, недостатніх для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов`язань з цього податку. Кошти з такого рахунка підлягають перерахуванню до бюджету та/або на спеціальний рахунок. Для кожного платника податку Казначейством відкривається один електронний рахунок.

Згідно з п. 3 Порядку №569 періодичність, структура та формат обміну інформацією і реєстрами платників податку, необхідними для функціонування системи електронного адміністрування податку, визначаються ДФС та Казначейством.

Реєстрація в ЄРПН податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних здійснюється виключно у межах реєстраційної суми, яка обчислюється за формулою, встановленою пунктом 200-1.3 статті 200-1 розділу V ПК України та пунктом 9 Порядку № 569.

Відповідно п. 9 Порядку №569 платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Реєстрі на суму податку (УНакл), обчислену за такою формулою: ?Накл = ?НаклОтр + ?Митн + ?ПопРах + ?Овердрафт - ?НаклВид - ?Відшкод - ?Перевищ, де ?Перевищ - загальна сума перевищення податкових зобов`язань, зазначених платником податку у поданих контролюючому органу податкових деклараціях з податку, суми податку, зазначеної у складених таким платником податкових накладних, зареєстрованих у Реєстрі, яка визначається як різниця між: сумами податкових зобов`язань за операціями з постачання/надання товарів/послуг та отримання послуг від нерезидента, місцем постачання яких визначено митну територію України, здійсненими після 1 липня 2015 року, та їх подальшого коригування згідно із статтею 192 Кодексу, задекларованими платником у податкових деклараціях з податку, з урахуванням поданих уточнюючих розрахунків до них; сумами податку, зазначеними платником податку в податкових накладних, що складені за такими операціями (в тому числі податкових накладних, які не видаються отримувачу, а також складених під час отримання послуг від нерезидента, місцем постачання яких визначено митну територію України), здійсненими після 1 липня 2015 року, та розрахунків коригування, складених починаючи з 1 липня 2015 року та зареєстрованих в Реєстрі, до податкових накладних, складених до 1 липня 2015 року.

19.09.2017 ДФС України в Листі № 1365/99-99-15-03-01-18 виклала доповнення до Заявки на доопрацювання програмного забезпечення щодо функціонування системи електронного адміністрування ПДВ в частині обрахунки суми податку на додану вартість, на яку платник має зареєструвати податкову накладну/розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, з урахуванням змін, внесених до Кодексу законами України від 24.12.2015 р. № 909-VІІ та від 21.12.2016 р. № 1797-VІІІ (далі доповнення).

Згідно з текстом доповнення, починаючи з моменту його реалізації, але не раніше 01.07.2017 формування показника ?Перевищ здійснюється для кожного платника ПДВ підсумовуванням позитивної різниці між значеннями показників ?ПЗ та ?ЄРПН за кожний звітний період, починаючи з періоду липень 2015 року / III квартал 2015 року, де:

- ?ПЗ (сума податкових зобов`язань, зазначених платником у податкових деклараціях з урахуванням уточнюючих розрахунків до них) за звітний період;

- ?ЄРПН сума податку, що міститься в складених платником податкових накладних та розрахунках коригування до податкової накладної на зменшення суми компенсації чи збільшення суми компенсації, зареєстрованих в ЄРПН за звітний період.

Відповідно до п.п.9,11 Порядку № 569 показник ?Перевищ 01.07.2015 обліковується в розрізі платників податку наростаючим підсумком, де ?Перевищ визначається як загальна сума перевищення податкових зобов`язань, зазначених платником податку у поданих контролюючому органу податкових деклараціях з податку, суми податку, зазначеної у складених таким платником накладних зареєстрованих у Реєстрі, яка визначається як різниця між:

- сумами податкових зобов`язань за операціями з постачання/надання товарів/послуг та отримання послуг від нерезидента, місцем постачання яких визначено митну територію України, здійсненими після 01.07.2015 р., та їх подальшого коригування згідно з ст.192 ПК України задекларованим платником у податкових деклараціях з податку (починаючи з податкової звітності за липень 2015 року/ІІІ квартал 2015 року) з урахуванням поданих уточнюючих розрахунків до них;

- сумами податку, зазначеними платником податку в податкових накладних, що складені та такими операціями (в тому числі податкових накладних, які не видаються отримувачу, а також складених під час отримання послуг від нерезидента, місцем постачання яких визнано митну територію України), здійсненими після 01.07.2015 р. та зареєстрованими в Реєстрі, до податкових накладних, складених до 01.07.2015 р.

Тобто, при визначенні показника ?Перевищ за період з липня 2015 до моменту реалізації Доповнення повинні враховуватися всі суми (в тому числі від`ємні, які зазначені в податкових накладних та розрахунках коригування за наростаючим принципом).

Відповідно до п. 91 Порядку № 569 якщо у платника податку загальна сума податкових зобов`язань, зазначених ним у поданих податкових деклараціях з урахуванням уточнюючих розрахунків, перевищує суму податку, що міститься в складених таким платником податкових накладних та розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Реєстрі (УПеревищ), а сума податку (УНакл), визначена відповідно до пункту 9 цього Порядку, є недостатньою для реєстрації таким платником податкової накладної або розрахунку коригування до такої податкової накладної за звітні (податкові) періоди виникнення зазначеного перевищення, платник податку має право зареєструвати податкову накладну або розрахунок коригування в Реєстрі на суму податку, що дорівнює значенню показника УПеревищ, зменшеного на суму задекларованих до сплати податкових зобов`язань за періоди починаючи з 1 липня 2015 р. (включаючи податкові зобов`язання, які були сплачені платником податку, та податкові зобов`язання, які не були сплачені платником податку) та збільшеного на значення показника УПопРах незалежно від значення показника УНакл, визначеного відповідно до пункту 9 цього Порядку.

За приписами п.13 Порядку № 569 ДФС автоматично обчислює суму податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Реєстрі.

Таким чином, саме на Державну податкову службу України покладається обов`язок щодо забезпечення автоматичного збільшення у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суми, на яку платник податків має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму непогашеного від`ємного значення податку на додану вартість.

Виходячи з положень п.200-1.3 ст.200-1 ПК України, показник ?Перевищ може збільшуватися лише внаслідок фактичного збільшення суми податкових зобов`язань, зазначених у податкових деклараціях з ПДВ, та/або зменшення суми податкових зобов`язань, зазначеного у податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН.

Так, до суду позивачем надано докази та детальні письмові пояснення, відповідно до яких необхідна сума для реєстрації ПН: № 1 від 01 серпня 2019 року на суму ПДВ 111 695,76, № 4 від 09 жовтня 2019 року на суму ПДВ у розмірі 89 854, 38 грн., №3 від 07 жовтня 2019 року на суму ПДВ 44 229, 24 грн., № 1 від 01 жовтня 2019 року на суму ПДВ 102 267 грн. знімалася не за рахунок суми перевищення, яка була у платника податку, а за рахунок основного реєстраційного ліміту, про що свідчить графа «Сума операції» «-» 111 695,76 та графа «Сума ліміту» «-» 50 749,78 (60 945,98 наявний у користуванні позивача поточний реєстраційний ліміт) - 111 695,76 (необхідна сума для реєстрації ПН № 1 від 01.08.2019), графа «Сума операції» «-» 89 854, 38, «-» 44 229, 24, «-» 102 267 та графа «Сума ліміту» «-» 38 892,65 (107 603,59 (наявний у користуванні позивача поточний реєстраційний ліміт)- 89 854, 38 (необхідна сума для реєстрації ПН № 4 від 09.10.2019) - 44 229, 24 (необхідна сума для реєстрації ПН № 3 від 07.10.2019) - 102 267 (необхідна сума для реєстрації ПН № 1 від 01.10.2019); необхідна сума 1 495 030 для реєстрації ПН: №5 від 10 жовтня 2019 року на суму ПДВ 150 026, 58 грн., №6 від 25 жовтня 2019 року на суму ПДВ 116 629, 92 грн., №7 від 25 жовтня 2019 року на суму ПДВ 541181, 52 грн., №8 від 25 жовтня 2019 року на суму ПДВ 68547, 88 грн., №9 від 29 жовтня 2019 року на суму ПДВ 581821,60 грн. хоча і береться на підставі Перевищення /10.2019, проте з від`ємним значенням - 1 476 619, Перевищення /10.2019, проте з від`ємним значенням - 18 412, тобто у платника податку повторно списується дана сума і реєстрація вказаних податкових накладних відбувається за рахунок суми основного реєстраційного ліміту, що підтверджує показник суми ліміту «-» 1 515 511,65 (- 38 892,65 - 1 476 619) та «-» 526 424,35 (- 18 412 508 012,35); необхідна сума 505 268 для реєстрації ПН: №4 від 04 листопада 2019 року на суму ПДВ 23 562 грн., №2 від 11 листопада 2019 року на суму ПДВ 325 040 грн., №3 від 14 листопада 2019 року на суму ПДВ 156 666, 67 грн. хоча і береться на підставі Перевищення /11.2019, проте з від`ємним значенням - 526 424,35, тобто у платника податку повторно списується дана сума і реєстрація вказаних податкових накладних відбувається за рахунок суми основного реєстраційного ліміту, що підтверджує показник суми ліміту «-» 526 424,35 (- 21 156,35 - 505 268); необхідна сума для реєстрації ПН №1 від 04 листопада 2019 року на суму ПДВ 38 043,72 грн., знімалася не за рахунок суми перевищення, яка була у платника податку, а за рахунок основного реєстраційного ліміту, про що свідчить графа «Сума операції» «-» 38 043,72 та графа «Сума ліміту» «-» 408 002,97 (446 046,54 наявний у користуванні Позивача поточний реєстраційний ліміт) - 38 043,72 (необхідна сума для реєстрації ПН № 1 від 04.11.2019).

Тобто, фактично у спірних правовідносинах реєстрація податкових накладних відбувалася не за рахунок суми перевищення, а за рахунок повторного зняття реєстраційного ліміту.

Так, реєстрація податкових накладних № 1 від 01 серпня 2019 року на суму 670174,56 грн., в тому числі ПДВ 111695,76 грн., № 1 від 01 жовтня 2019 року на суму ПДВ 102 267 грн., №3 від 07 жовтня 2019 року на суму ПДВ 44 229, 24 грн., №4 від 09 жовтня 2019 року на суму ПДВ у розмірі 89 854, 38 грн., №5 від 10 жовтня 2019 року на суму ПДВ 150 026, 58 грн., №6 від 25 жовтня 2019 року на суму ПДВ 116 629, 92 грн., №7 від 25 жовтня 2019 року на суму ПДВ 541181, 52 грн., №8 від 25 жовтня 2019 року на суму ПДВ 68547, 88 грн., №9 від 29 жовтня 2019 року на суму ПДВ 581821,60 грн., №1 від 04 листопада 2019 року на суму ПДВ 38043, 72 грн., №4 від 04 листопада 2019 року на суму ПДВ 23562 грн., №2 від 11 листопада 2019 року на суму ПДВ 325040 грн., №3 від 14 листопада 2019 року на суму ПДВ 156 666, 67 грн. відбулася не за сформований показник перевищення у сумі 2 606 045 грн, а за рахунок суми основного реєстраційного ліміту.

Відтак, проведеним судовим розглядом підтверджено протиправність дій Державної податкової служби України щодо зменшення суми реєстраційного ліміту, на яку ТОВ ПОСТАЧ-КС має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на величину від`ємного значення у розмірі 2 349 566, 27 грн. у системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові КАС ВС від 16.12.2021 по справі № 1640/3029/18 внаслідок безпідставного зменшення суми реєстраційного ліміту в системі електронного адміністрування, на яку платник податку мав право зареєструвати податкові накладні, контролюючий орган зобов`язано відновити/збільшити відповідний показник, з подальшим відображенням такого збільшення у витягу з СЕА ПДВ.

У справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу належного урядування. Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Право позивача на звернення до суду з цим позовом корелюється з поняттям законного інтересу.

Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 р. у справі № 1-10/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) розтлумачено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", а саме зазначено, що цей термін треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Законний інтерес - це юридичний інтерес, що заснований на законі і випливає з нього, схвалюється ним, хоча і не закріплений у конкретних правових нормах.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист. Крім того, суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, «ефективний засіб правового захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Відповідно до ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В рішенні по справі «Щокін проти України» (Заяви № 23759/03 та № 37943/06, п. 49-51) Європейський Суд вказав, що накладання органами державної влади на заявника додаткових зобов`язань зі сплати податку становило втручання в його майнові права у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів». Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (див. рішення у справі «Ятрідіс проти Греції» (Jatridis v. Greece) [ВП], № 31107/96, пункт 58, ЄСПЛ 1999-II).

Говорячи про «закон», стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (<…>), № 26449/95, пункт 54, від 9 листопада 1999 року). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy), [ВП], № 33202/96, пункт 109, ЄСПЛ 2000-І).

Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна, є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про те, що належним способом відновлення порушеного права позивача, а також із метою усунення порушень, допущених відповідачем у спірних правовідносинах, є зобов`язання ДПС України відновити/збільшити у Системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму, на яку позивач має право зареєструвати податкові накладні та/ або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на величину від`ємного значення у розмірі 2349566,27 грн, з подальшим відображенням відповідного збільшення у витягу з системи електронного адміністрування ПДВ.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди в у розмірі 50000 грн, суд зазначає таке.

Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також, ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч.3 ст.23 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Статтею 1167 Цивільного кодексу України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 № 4 (далі - Постанова) встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктами 4, 5 Постанови визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно з пунктом 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Виходячи з вищезазначеного, суд вважає, що позивачем не обґрунтовано наявності страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин, причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями відповідача, відповідно до яких заподіяно шкоду, яку саме заподіяно шкоду та в чому вона полягає. Тобто, позивач повинен довести факт завдання йому моральної шкоди, надати належні докази того, що саме дії та бездіяльність відповідача призвела до матеріальних втрат і душевних страждань, що вимагає від позивача додаткових зусиль для організації його життя.

В обґрунтування наявності підстав для стягнення моральної шкоди позивач зазначає лише, що його моральні страждання безпосередньо пов`язані з протиправною поведінкою відповідача і знаходяться з нею в причинному зв`язку.

Разом з тим, суд зазначає, що позивачем не надано жодних доказів заподіяння йому моральних страждань протиправною поведінкою відповідача по справі, зокрема, доказів погіршення здоров`я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних страждань, або інших негативних явищ, що настали внаслідок незаконних дій або бездіяльності відповідача.

Крім того, позивач жодним чином не обґрунтовує розмір моральної шкоди в сумі 50000,00 грн.

Водночас суд зазначає, що позивачем має бути доведено, а судом оцінено наявність та розмір такої шкоди в кожному окремому випадку.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 50000 гривень є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Судові витрати щодо сплати судового збору підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОСТАЧ-КС" (вул. Данилевського, буд. 10, м. Харків, 61058, код ЄДРПОУ 41018847) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495), Державної податкової служби України (Львівська площа, буд. 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 43005393) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, визнання дій протиправними, стягнення матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати Рішення № 1544 від 10 січня 2022 року Комісії Головного управління ДПС у Харківській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації про відповідність Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОСТАЧ-КС" критеріям ризиковості платника податку.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) виключити Товариство з обмеженою відповідальністю "ПОСТАЧ-КС" (вул. Данилевського, буд. 10, м. Харків, 61058, код ЄДРПОУ 41018847) з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості.

Визнати протиправними дії Державної податкової служби України щодо зменшення суми реєстраційного ліміту, на яку ТОВ "ПОСТАЧ-КС" має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на величину від`ємного значення у розмірі 2349566,27 грн у системі електронного адміністрування податку на додану вартість;

Зобов`язати Державну податкову службу України (Львівська площа, буд. 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 43005393) відновити/збільшити у Системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму, на яку Товариство з обмеженою відповідальністю "ПОСТАЧ-КС" (вул. Данилевського, буд. 10, м. Харків, 61058, код ЄДРПОУ 41018847) має право зареєструвати податкові накладні та/ або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на величину від`ємного значення у розмірі 2349566,27 грн, з подальшим відображенням відповідного збільшення у витягу з системи електронного адміністрування ПДВ.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОСТАЧ-КС" (вул. Данилевського, буд. 10, м. Харків, 61058, код ЄДРПОУ 41018847) суму судового збору у розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 00 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (Львівська площа, буд. 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 43005393) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОСТАЧ-КС" (вул. Данилевського, буд. 10, м. Харків, 61058, код ЄДРПОУ 41018847) суму судового збору у розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі виготовлено 25 січня 2023 року.

СуддяОлексій Котеньов