Ухвала

від 25.01.2023 по справі 620/2463/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

25 січня 2023 року Чернігів Справа № 620/2463/20

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Житняк Л.О.,

за участі секретаря Стасюк Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду клопотання про накладення штрафу у справі за позовом ОСОБА_1 до Борзнянської міської ради Борзнянського району Чернігівської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від10.09.2020 у справі №620/2463/20 за позовом ОСОБА_1 до Борзнянської міської ради Борзнянського району Чернігівської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії позов задоволено частково та зобов`язано Борзнянську міську раду Чернігівської області вчинити необхідні дії щодо прийняття мотивованого рішення про надання ОСОБА_1 у власність земельної ділянки загальною площею 0,3569 га, кадастровий номер 74208:10100:01:001:0064 для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з урахуванням висновків рішення суду.

02.03.2021 позивачу направлено виконавчі листи про зобов`язання вчини певні дії та стягнення з Борзнянської міської ради Борзнянського району Чернігівської області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 630 (шістсот тридцять) грн 10 коп.

02.04.2021 через канцелярію суду надійшла заява позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом зобов`язання Борзнянської міської ради Борзнянського району Чернігівської області надати звіт про виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від10.09.2020 по справі №620/2463/20 та накладення штрафу на голову Борзнянської міської ради Борзнянського району Чернігівської області ОСОБА_2 , відповідальну за виконання рішення, штраф у сумі від 20 до 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвалою суду від12.04.2021 заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від10.09.2020 у справі №620/2463/20 задоволено частково та зобов`язано Борзнянську міську раду Борзнянського району Чернігівської області подати у місячний строк з моменту отримання копії даної ухвали звіт про виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від10.09.2020 у справі №620/2463/20.

На виконання вказаної ухвали суду подано звіт про хід виконання рішення суду, у якому зазначено, що на чергову 10 сесію 8 скликання Борзнянської міської ради Чернігівської області, яка відбулась 09.07.2021 було винесено за пропозицією Міського голови проект рішення «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 » про передачу безоплатно у власність гр. ОСОБА_1 , яка проживає за адресою АДРЕСА_2 , земельну ділянку загальною площею 0,3569 га за цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 7420810100:01:001:0064, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , але під час голосування 10 депутатів утримались від прийняття рішення ради проекту рішення, тому рішення прийнято не було.

13.08.2021 через канцелярію суду надійшло клопотання позивача про встановлення нового строку подання звіту про виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від10.09.2020 у справі №620/2463/20, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від02.02.2021, в частині зобов`язання Борзнянської міської ради Чернігівської області вчинити необхідні дії щодо прийняття мотивованого рішення про надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки загальною площею 0,3569 га, кадастровий номер 74208:10100:01:0064 для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з урахуванням висновків суду, та про накладення на міського голову Борзнянської міської ради ОСОБА_2 , відповідальну за виконання судового рішення, штрафу у сумі сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за невиконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від10.09.2020 у справі №620/2463/20.

Ухвалою суду від25.08.2021 частково задоволено заяву позивача та зобов`язано Борзнянську міську раду Борзнянського району Чернігівської області подати у місячний строк з моменту отримання копії даної ухвали звіт про виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від10.09.2020 у справі №620/2463/20.

На виконання зазначеної ухвали, відповідачем 30.09.2021 подано звіт про виконання рішення суду, згідно якого питання про розгляд заяви позивача включено на розгляд чергової сесії 8 скликання Борзнянської міської ради Чернігівської області, яка відбудеться 01.10.2021. Також повідомлено, що до депутатів ради буде донесено необхідність врахування висновків суду в рішенні від10.09.2020 та зміст зазначеного рішення.

Як вбачається з витягу з протоколу тринадцятої сесії 8 скликання Борзнянської міської ради Чернігівської області, рішення не прийнято. На засіданні п`ятнадцятої сесії 8 скликання, яке відбулось 17.11.2021 та засіданні шістнадцятої сесії 8 скликання рішення знову не прийнято.

Враховуючи наведене, позивач звернулась до суду із заявою про накладення штрафу на керівника Борзнянської міської ради Чернігівської області за невиконання рішення суду у даній справі.

24.01.2023 на адресу суду відповідачем надіслано лист №101, з якого вбачається, що відповідач вважає, що ним виконується рішення суду шляхом розгляду на сесії проекту рішення «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 » про передачу безоплатно у власність земельної ділянки, але більшість депутатів не підтримуються зазначений проект рішення.

Вирішуючи заявлене клопотання, суд зважає на таке.

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 124 Конституції України регламентовано, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

Аналогічна норма закріплена у частині другій статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та у статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно зі статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

У частинах першій, другій, третій, сьомій статті 382 КАС України закріплено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України.

Сплата штрафу не звільняє від обов`язку виконати рішення суду і подати звіт про його виконання. Повторне невиконання цього обов`язку тягне за собою застосування наслідків, установлених частинами першою і другою цієї статті, але розмір нового штрафу при цьому збільшується на суму штрафу, який було або мало бути сплачено за попередньою ухвалою.

Отже, адміністративним процесуальним законодавством регламентовано інститут судового контролю за виконанням судового рішення, метою якого є забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судового рішення та реальне відновлення прав особи, які ним захищені.

Перевіряючи звіт про виконання судового рішення в цій справі, поданий відповідачем, суд звертає увагу на те, що рішенням суду від10.09.2020 було зобов`язано Борзнянську міську раду Чернігівської області вчинити необхідні дії щодо прийняття мотивованого рішення про надання ОСОБА_1 у власність земельної ділянки загальною площею 0,3569 га, кадастровий номер 74208:10100:01:001:0064 для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з урахуванням висновків рішення суду.

Разом з тим, з поданого звіту та доданих до нього документів не вбачається, що відповідачем на виконання судового рішення в цій справі вчинялися необхідні дії щодо прийняття мотивованого рішення, а навпаки підтверджується факт невиконання рішення суду у справі №620/2463/20.

Суд зазначає, що передача земельної ділянки у власність особі у разі приватизації здійснюється в порядку визначеному статтею 118 Земельного кодексу України.

В силу частини першої статті 118 Земельного кодексу України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки (частина друга статті 118 Земельного кодексу України).

Аналіз наведених норм Земельного кодексу України свідчить про те, що у випадку передачі земельної ділянки у власність особі у разі приватизації, в якої ця земельна ділянка перебувала у користуванні, така передача здійснюється на підставі поданої особою заяви, технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки. При цьому, вказівка на необхідність подання зацікавленою особою у разі приватизації земельної ділянки разом із заявою також технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки, в частині першій статті 118 Земельного кодексу України відсутня.

У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) приймає рішення про її затвердження та передачу земельної ділянки у власність або вмотивоване рішення про відмову (частина 2 ст.118 ЗК України).

Частиною першою статті 122 Земельного кодексу України встановлено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» виключно на пленарних засіданнях вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Реалізація суб`єктами владних повноважень, які є законодавчо визначеними, здійснюється в межах відповідної законної дискреції, що передбачено положеннями ч.2 ст.19 Конституції України.

Під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах закону. Зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб`єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.

Дискреційні повноваження це комплекс прав і зобов`язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення. Також ця особа може вибирати рішення у передбачених для конкретних ситуацій нормативно-правових актах або схожих документах.

Відповідно до Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він уважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.

З сукупного аналізу зазначених норм законодавства вбачається, що Борзнянській міській раді надано права вільно обирати одне з двох рішень, яке на його думку є законодавчо обґрунтованим та правильним. Тобто рішення про передачу земельної ділянки у власність або вмотивоване рішення про відмову. В той час, як не підтримання більшістю депутатів проекту рішення чинним законодавством у спірних правовідносинах взагалі не передбачено.

Без прийняття будь-якого з двох зазначених вище рішень, позивач перебуває у стані правової невизначеності, оскільки не може у повній мірі реалізовувати своє право, захищене в тому числі Конституцією України, на приватизацію земельної ділянки та позбавлений можливості оскаржити рішення суб`єкта владних повноважень, у разі незгоди з ним у відповідності до частини 10 статті 118 ЗК України.

У рішенні по справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» ЄСПЛ наголосив, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним

Суд зазначає, що виконання судового рішення є завершальною стадією судового провадження та невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.

Згідно з практикою ЄСПЛ, «Законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має законне сподівання, якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (див. рішення у справі «Копецький проти Словаччини» (Kopecky v. Slovakia) [ВП], заява №44912/98, п.52, ЄСПЛ 2004-IX). Проте не можна стверджувати про наявність законного сподівання, якщо існує спір щодо правильного тлумачення та застосування національного законодавства і вимоги заявника згодом відхиляються національними судами (див. вищенаведене рішення у справі «Копецький проти Словаччини» (Кореску v. Slovakia), п.50; «Anheuser-Busch Inc. проти Португалії» (Anheuser-Busch Inc. v. Portugal) [ВП], заява №73049/01, п.65, ЄСПЛ 2007-І).

Першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі «Формер Кінг з Греції та інші проти Греції» (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява №25701/94, пп.79 та п.82, ЄСПЛ 2000-XII).

Відповідно до статті 6 КАС України та статті 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» висновки ЄСПЛ є джерелом права.

З огляду на викладене, у суду відсутні достатні правові підстави приймати відповідний звіт та/або вважати, що судове рішення в цій справі було виконано відповідачем у повному обсязі і що захищене в цій справі право позивача на належне відновлено. Навпаки, поданий відповідачем звіт підтверджує факт про неприйняття Борзнянською міською радою Чернігівської області рішення стосовно передачі безоплатно у власність гр. ОСОБА_1 земельної ділянки або рішення про відмову у такій передачі.

Аналізуючи доводи відповідача та докази, долучені ним до звіту, суд зазначає, що з наданих доказів не вбачається вжиття боржником всіх необхідних заходів для виконання судового рішення в цій справі.

Суд наголошує, що судове рішення в цій справі було ухвалено та набрало законної сили ще 02.02.2021, тобто майже понад два роки тому, але впродовж усього цього часу залишилося невиконаним відповідачем і навіть після встановлення судового контролю в порядку статті 382 КАС України.

Верховний Суд у постанові від23.04.2020 (справа №560/523/19) зазначив, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб`єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.

Верховний Суд у постанові від31.10.2018 у справі №704/1547/17 сформулював правову позицію, що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту можна, зокрема, встановити новий строк подання звіту. Тобто, суд вправі вжити заходів реагування судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту. Для підтвердження мотивації такого підходу потрібно керуватися абзацом першим підпункту 3.2 пункту 3, абзацу другого пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від30.06.2009 №16-рп/2009, де зазначено, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини, а виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.

Враховуючи вищевикладене, за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду суд вважає за необхідне задовольнити заяву позивача, встановити відповідачу новий строк подання звіту та накласти на керівника Борзнянської міської ради Борзнянського району Чернігівської області штраф у сумі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 2481 х 20 = 49620 грн, половину суми якого стягнути на користь позивача, а саме 24810,00 грн, а іншу половину до Державного бюджету України.

Керуючись статтями 248, 370, 382 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву про накладення штрафу - задовольнити.

Встановити Борзнянській міській раді Чернігівської області новий строк для подання звіту про виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від10.09.2020 у справі №620/2463/20 - тридцять днів з дня отримання даної ухвали.

Накласти на Голову Борзнянської міської ради Чернігівської області ОСОБА_2 штраф у сумі 49620,00 (сорок дев`ять тисяч шістсот двадцять гривень) грн.

Стягнути з Голови Борзнянської міської ради Чернігівської області Осадчук Лариси Анатоліївни на користь ОСОБА_1 половину штрафу у розмірі 24810,00 (двадцять чотири тисячі вісімсот десять) грн.

Стягнути з голови Борзнянської міської ради Чернігівської області Осадчук Лариси Анатоліївни на користь Державного бюджету України половину штрафу у розмірі 24810,00 (двадцять чотири тисячі вісімсот десять) грн.

Відповідно до ч.2 ст.256 КАС України ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання, набирає законної сили з моменту її підписання суддею та згідно ст.294 КАС України може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Л.О. Житняк