Ухвала

від 24.01.2023 по справі 161/268/23

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/268/23 Провадження №11-сс/802/26/23 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1 Категорія:арешт майна Доповідач: ОСОБА_2

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2023 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

представника власника майна адвоката ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора на ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 січня 2023 року про арешт майна,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 січня 2023 року частково задоволено клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП у Волинській області ОСОБА_8 , погодженого із прокурором у кримінальному провадженні прокурором відділу Волинської обласної прокуратури ОСОБА_6 , й накладено арешт на майно у кримінальному провадженні, що внесено до ЄРДР за №12023030000000001 від 01.01.2023 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а саме на загальний автобус марки «Mercedes» р.н. НОМЕР_1 із забороною відчуження та розпоряджання даним майном. У задоволенні решти вимог клопотання - відмовлено.

Мотивуючи прийняте рішення, слідчий суддя, послався на те, що стороною кримінального провадження, на підставі наданих та досліджених в судовому засіданні доказів, доведено наявність підстав для накладення арешту на майно, а саме на транспортний засіб марки «Mercedes» р.н. НОМЕР_1 встановивши заборону відчужувати та розпоряджатися вказаним майном, а тому в цій частині його задовольнив.

Водночас, задовольняючи клопотання частково, та відмовляючи в застосуванні заборони на користування вказаним транспортним засобом, слідчим суддею було враховано той факт, що ТзОВ «ВОЛОДИМИРЕЦЬ ТРАНССЕРВІС» є фактично добросовісним набувачем, даний транспортний засіб необхідний для здійснення транспортної діяльності, з метою не надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб, з врахуванням того, що підозри на даний час у кримінальному провадженні не оголошено, а тому з метою забезпечення його прав на розпорядження та користування належним йому майном, клопотання в частині застосування заборони на користування вказаним транспортним засобом, до задоволення не підлягає.

Прокурор в апеляційній скарзі вважає оскаржуване судове рішення незаконним в частині відмови клопотання, оскільки слідчим суддею допущено істотне порушення вимог кримінально процесуального закону. Вказує, що слідчий суддя задовольнивши клопотання про арешт частково, не обґрунтував підстави такого рішення. В ході досудового розслідування встановлені обставини, які дають підстави вважати, що загальний автобус марки «Mercedes» р.н. НОМЕР_1 , який було оглянуто та поміщено на зберігання на територію майданчика тимчасового утримання транспортних засобів ГУНП у Волинській області, за адресою: вул. Заводська, 2А, м. Ковель, Волинська область, зберігає на собі сліди вчинення кримінального правопорушення (містить пошкодження в результаті дорожньо транспортної пригоди), а тому він відповідає критеріям, зазначеним у ч.2 ст. 167 КПК України. Водночас, вищевказаний транспортний засіб, має силу речового доказу, оскільки є матеріальним об`єктом, який зберіг на собі його сліди та містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Вказує, що у кримінальному провадженні слідчим призначено ряд судових експертиз, в тому числі інженерно транспортна з метою встановлення технічного стану автобуса та автомобіля, транспортно трасологічні експертизи з метою встановлення місця зіткнення транспортних засобів, якими частинами та під яким кутом вони контактували в момент зіткнення. Посилаючись на дані обставини, просить ухвалу слідчого судді в частині відмови у задоволенні клопотання про арешт майна скасувати та постановити нову, якою клопотання слідчого задовольнити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який апеляційну скаргу підтримав, представника власника майна, який заперечував проти задоволення скарги, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченим цим кодексом.

Статтею 2 КПК України передбачено, що завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.

При розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.

Вказана норма узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження .

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст. 132, 173 КПК України, повинен врахувати: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

На переконання колегії суддів, вказаних вимог кримінального процесуального закону слідчим суддею було дотримано.

Так, клопотанням слідчого та наданими до нього матеріалами підтверджено, що СУ ГУНП у Волинській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12023030000000001 від 01 січня 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Органом досудового розслідування встановлено, що 31.12.2022 року, близько 07 год. 30 хв., ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи автомобілем марки «Фольксваген» р.н. НОМЕР_2 , на ділянці дороги поблизу с. Пісочне, Ковельського району, Волинської області, виїхав на зустрічну смугу руху, після чого допустив зіткнення з рейсовим автобусом міжнародного сполучення марки "Мерседес" р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_9 від отриманих травм помер на місці події.

В ході досудового слідства, 31 грудня 2022 року під час огляду місця дорожньо-транспортної пригоди поблизу с. Пісочне, Ковельського району Волинської області, було вилучено автомобіль марки «Volkswagen» р.н. НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який було оглянуто та поміщено на зберігання на територію майданчика тимчасового утримання транспортних засобів ГУНП у Волинській області, за адресою: вул. Заводська, 2А, м. Ковель, Волинська область.

Слідчий, у межах цього провадження, звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на загальний автобус марки «Mercedes» р.н. НОМЕР_1 , який було оглянуто та поміщено на зберігання на територію майданчика тимчасового утримання транспортних засобів ГУНП у Волинській області, за адресою: вул. Заводська, 2А, м. Ковель, Волинська область, шляхом позбавлення ТзОВ «ВОЛОДИМИРЕЦЬ ТРАНССЕРВІС» код ЄДРПОУ 34981953 та його представників права на відчуження, розпорядження та користування зазначеним транспортним засобом.

Водночас, постановою слідчого від 01.01.2023 року загальний автобус марки «Mercedes» р.н. НОМЕР_1 визнано речовим доказом.

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді 10 січня 2023 року було частково задоволено клопотання слідчого та накладено арешт на загальний автобус марки «Mercedes» р.н. НОМЕР_1 із забороною відчуження та розпорядження даним майном.

Співставляючи встановлені обставини з вимогами кримінального процесуального закону, й враховуючи додані до клопотання докази, якими слідчий обґрунтовує його доводи, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про необхідність накладення арешту на вказаний автобус, із застосовуванням найменш обтяжливого способу арешту майна забороною його відчуження та розпорядження, що не призведе до наслідків, які суттєво позначаються як на інтересах власника так і інших осіб, у тому числі щодо здійснення підприємницької діяльності.

Доводи прокурора про необхідність накладення арешту на вказаний автобус із обов`язковою забороною користування ним, на переконання колегія суддів є необгрунтованими, оскільки, в цьому випадку заборона користування загальним автобусом марки «Mercedes» р.н. НОМЕР_1 є невиправданим обтяжливим способом, а обраний слідчим суддею спосіб обтяження, шляхом заборони відчуження та розпорядження, спрямований на його збереження як речового доказу є таким, що буде сприяти меті його застосування.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді прийнята з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства, є цілком законною та обґрунтованою, і підстав для її скасування в оскаржуваній частині, як того просить прокурор в своїй апеляційній скарзі - немає.

При цьому, доводи прокурора про необхідність заборони користування вищевказаним автобусом з посиланням на потребу у проведенні відповідних експертиз є безпідставними, оскільки як пояснив представник власника майна на даний час транспортний засіб вже оглянуто експертами та проводяться експертизи.

Усі інші доводи прокурора, які викладені в апеляційній скарзі щодо незаконності оскаржуваного судового рішення та наведені в ході апеляційного розгляду також не заслуговують на увагу суду, оскільки на думку колегії суддів фактично зводяться до довільної та суперечливої інтерпретації дійсних обставин провадження та відповідних норм чинного законодавства і жодним чином не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції.

Апеляційний суд не вбачає будь-яких порушень норм кримінального процесуального закону, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді з мотивів, викладених в апеляційній скарзі сторони обвинувачення.

Таким чином, апеляційну скаргу прокурора слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу слідчого судді, - без змін.

Керуючись ст.ст. 98, 170, 376, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу прокурора, залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 січня 2023 року, в рамках кримінального провадження №12023030000000001 від 01.01.2023 року, - без змін.

Ухвала остаточна й оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді