Постанова

від 18.10.2007 по справі 30/2-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

30/2-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

18 жовтня 2007 р.                                                                                   № 30/2-07  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючогоХодаківської І.П.

суддів :Савенко Г.В.Данилової Т.Б.

перевіривши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельна фірма “Слов'янський базар”

на  постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.04.2007 року

у справі№  30/2-07 господарського суду Дніпропетровської області

за позовомЗакритого акціонерного товариства “ДОПСОК”

до

Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельна фірма “Слов'янський базар”

провизнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 12.12.2005 року

за участю представників сторін:

позивача: Миронова І.В. дов. від 30.12.06 р.

відповідача: Рисіна С.В. дов. від 27.04.07 р. № 2704-1310

За згодою сторін відповідно до ч.2 ст.85 та ч.1 ст.1115 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні від 18.10.07 були оголошені лише вступна та резолютивна частини постанови колегії суддів Вищого господарського суду України.

Позивач, закрите акціонерне товариство “Допсок” звернувся до господарського суду із позовом, яким просив визнати договір купівлі-продажу нерухомого майна, що знаходиться за адресою м. Дніпропетровськ, пров. Парусний буд. 7 укладений 12.12.2005р. між закритим акціонерним товариством “Допсок” та товариством з обмеженою відповідальністю “Торгова фірма “Слов'янський базар”.

В обґрунтування заявлених позовних вимог закрите акціонерне товариство “Допсок” вказує, що спірна угода була укладена за наявності зловмисної змови представника позивача з іншою стороною на вкрай невигідних умовах.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2007 р. по справі №30/2-07 задоволені позовні вимоги ЗАТ “Допсок” до ТОВ “Торговельна фірма “Слов'янський базар”, визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 12.12.2005 р. За результатом розгляду справи господарський суд застосував наслідки, передбачені статтею 216 ЦК України та зобов'язав сторони повернути отримане за договором купівлі-продажу майно.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.04.2007 р. по справі №30/2-07 вказане рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2007 року по справі №30/2-07 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.04.2007 р. по справі №30/2-07 скасувати в повному обсязі, та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивача відмовити.

Відповідач вказує, що судові рішення прийняті господарськими судами попередніх інстанцій всупереч ст.43 ГПК України, оскільки мав місце необ'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що договір було укладено в простій письмовій формі та посвідчено нотаріально, продаж здійснено за ціною 592196,47 гривень. Сторони підтвердили факт повного розрахунку за проданий об'єкт. Спираючись на надані позивачем матеріали огляду ринку нерухомості в м. Дніпропетровська, виконаного товариством з обмеженою відповідальністю НВФ “Фінансова та технічна експертиза” суд дійшов висновку, що реальна ринкова вартість нерухомого майна, в тому числі проданого за спірним договором, під час укладання оспорюваного договору значно перевищувала вартість вказану у договорі.

Відповідно до вимог ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань які потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Відповідно до вимог ст. 34 обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивач не заявляв клопотання про призначення судової експертизи не предмет з'ясування фактичної або реальної ринкової вартості проданої за спірним договором нерухомості.

Таким чином, господарський суд допустив встановлення факту, який підлягає доказуванню, недопустимими доказами, на підставі чого ухвалив незаконне рішення.

Також судове рішення було обґрунтоване посиланням на визнання позовних вимог відповідачем.

Відповідно до вимог ст. 43 ГПК України визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до  вимог ст.19  Конституції України,  ніхто  не примушений робити те, що не передбачено законодавством України.

Законодавством України не передбачено обов'язок проведення експертної оцінки для здійснення продажу нерухомості за ціною не нижче визначеної оцінювачем. Свобода договору є непорушним принципом цивільних відносин.

Відповідно до вимог наведених вище статей господарського кодексу України, звертаємо увагу суду також на вимоги ст.ст.632, 692 Цивільного кодексу України, ціна продажу майна є суттєвою умовою договору купівлі-продажу та встановлюється за домовленістю сторін (свобода волевиявлення при укладанні правочину, ч.3 ст.203 Цивільного кодексу України). Виключення складають випадки, встановлені законами, згідно з якими застосуванню підлягають ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування

Таким чином, сторони договору мали всі належні права для вільного визначення ціни договору.

Згідно ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Наданий суду Огляд ринку нерухомості не є належним та допустимим доказом наявності зловмисної змови представників сторін.

Вартість нерухомого майна була визначена у витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданому КП "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації". Згідно з вимогами Методичних рекомендацій питань технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України, від 5 вересня 2003 р. N 146, оціночна вартість визначена спеціалістами МБТІ, та була відображена у тексті самого договору.

За таких умов, ціна договору є такою, що в т.ч. ґрунтувалася на даних офіційної оцінки відображеної в умовах спірного договору.

Позивач стверджує, що оспорюваний договір укладено за зловмисної згоди сторін. В якості, на думку Позивача, доказу такої змови наводить доводи щодо відносин Царенка М.Г. з певними  юридичними особами.

Згідно з вимогами ст.34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарським судом, було прийнято до уваги і той факт, що Царенко М.Г. під час укладання спірної угоди одночасно обіймав посаду голови правління ЗАТ “Допсок” та був учасником ТОВ “Арніка” (Царенко М.Г. мав частку у статутному капіталі 84,5 %) яке, в свою чергу володіло 50 % акцій позивача. На підставі цих обставин господарський суд дійшов висновку про зловмисну домовленість між представниками покупця і продавця.

Але на підставі цих встановлених фактів господарський суд не встановив в чому саме був склад зловмисної змови представників сторін, хто з ким про що домовилися, та в чому виразилась ця домовленість. На підставі матеріалів справи,  господарський суд не встановив наявності безпосереднього зв'язку між діями представників сторін та їх волевиявленням. Не встановлено також факту впливу викладених у судовому рішення обставин на волевиявлення представників сторін щодо укладання угоди.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, за текстом спірного договору, вартість майна за договором відповідала оціночній вартості майна встановленої при виробленні технічної документації відповідним бюро технічної інвентаризації у м. Дніпропетровськ.

Відповідно до вимог статті 1117 ГПК України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, при цьому касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

На вказані порушення судом першої інстанції норм процесуального права суд апеляційної інстанції увагу не звернув та не дав їм відповідної правової оцінки.

Вищенаведене в сукупності призвело до прийняття неправильних судових рішень.

За таких обставин, прийняті у справі судові акти підлягають скасуванню, оскільки позивачем не доведено обставини на які він спирається, судами не було застосовано інших заходів для повного та всебічного розгляду справи, як це передбачено ст. 43 ГПК України.

Отже, судова колегія вважає за необхідне на підставі зазначеного ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

  1.Касаційну   скаргу   Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговельна фірма “Слов'янський базар” задовольнити.

2.          Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2007 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.04.2007 р. по справі №30/2-07 скасувати.

               3.Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

       Головуючий                                                                              І.Ходаківська

Судді:                                                                                                Г.Савенко

Т.Данилова