Постанова

від 08.12.2022 по справі 910/16640/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2022 р. м.Київ Справа№ 910/16640/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Тищенко О.В.

за участю секретаря судового засідання Щербини А.В.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 08.12.2022

від позивача: Андишула А.М. (представник);

від відповідача: Дем`яненко С.О. (представник);

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги

Київської міської ради

на рішення Господарського суду м. Києва

від 24.05.2022 (повний текст складено та підписано 03.06.2022)

у справі № 910/16640/21 (суддя Головіна К. І.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Київхімпостач"

до Київської міської ради

про розірвання договору оренди земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Приватне акціонерне товариство "Київхімпостач" (далі - ПрАТ "Київхімпостач", позивач) звернулось до суду першої інстанції з позовом до Київської міської ради (далі - Київради, відповідач) про розірвання договору оренди земельної ділянки від 29.12.2016 (в редакції договору від 30.05.2019 про внесення змін до договору оренди).

У обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що на підставі договору оренди земельної ділянки від 29.12.2016 (в редакції договору від 30.05.2019 про внесення змін до договору оренди), укладеного з Київрадою зі строком дії до 30.12.2026, ПрАТ "Київхімпостач" є орендарем земельної ділянки площею 0,1612 га (кадастровий номер 8000000000:78:194:0150) та земельної ділянки площею 0,0501 га (кадастровий номер 8000000000:78:194:0151), розташованих на перетині проспекту Степана Бандери з проспектом Героїв Сталінграда в Оболонському районі міста Києва, з цільовим призначенням - для будівництва, обслуговування та експлуатації об`єктів інженерно-транспортної, енергетичної інфраструктури (трансформаторних підстанцій) та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу). На виконання вказаного договору позивачем була завершена забудова вказаних земельних ділянок, а збудовані об`єкти були передані у комунальну власність територіальної громади міста Києва та власність інвестора (ПрАТ "ДТЕК Київські Електромережі"), отже, право користування орендаря земельними ділянками фактично припинилось. За таких обставин ПрАТ "Київхімпостач" у листопаді 2020 звернулося до відповідача з клопотанням про розірвання договору оренди земельних ділянок, однак, останній відмовив у розірванні вказаного договору, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду. Посилаючись на ч. 2 ст. 19, ч. 1 ст. 31, ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі", п. а) ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України, ПрАТ "Київхімпостач" у позові просить розірвати договір оренди земельної ділянки від 29.12.2016 (в редакції договору від 30.05.2019 про внесення змін до договору оренди), укладений сторонами.

Короткий зміст заперечень відповідача проти позову

Відповідач у задоволенні позову просив відмовити повністю, посилаючись на те, що факт завершення будівництва на земельних ділянках не свідчить про припинення користування орендарем цими земельними ділянками та не є підставою для розірвання договору оренди землі. Наголошував, що факт припинення користування земельною ділянкою може бути підтверджений, зокрема, доказами передачі права власності на новозбудований об`єкт нерухомості іншій особі, оформлення права власності, оренди чи постійного користування на земельну ділянку в порядку, встановленому ст. 41, 42 Земельного Кодексу України. Отже, на думку відповідача, дострокове розірвання укладеного із позивачем договору оренди за згодою сторін можливе при виникненні відповідного права на земельні ділянки у нових власників розташованої на цих земельних ділянках нерухомості, а тому за зазначеними позивачем підставами розірвання договору оренди є неможливим.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду м. Києва від 24.05.2022 у справі № 910/16640/21 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Київхімпостач" до Київської міської ради про розірвання договору оренди земельної ділянки - задоволено. Розірвано договір оренди земельної ділянки від 29.12.2016, посвідчений 29.12.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т. М. за № 1409, в редакції договору від 30.05.2019 про внесення змін до договору оренди, укладений між Приватним акціонерним товариством "Київхімпостач" та Київською міською радою. Стягнуто з Київської міської ради (01044., м. Київ, вул. Хрещатик, 36; ідентифікаційний код 22883141) на користь Приватного акціонерного товариства "Київхімпостач" (02000, м.Київ, вул.. Марка Вовчка, 14; ідентифікаційний код 05539123) витрати по сплаті судового збору в сумі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.

Рішення суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог мотивовано тим, що позивачем надані належні та допустимі докази в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України в підтвердження факту припинення користування ПрАТ "Київхімпостач" земельними ділянками, що є об`єктами договору від 29.12.2016 (в редакції договору від 30.05.2019 про внесення змін до договору оренди), для будівництва, обслуговування та експлуатації об`єктів інженерно-транспортної, енергетичної інфраструктури (трансформаторних підстанцій), а отже, наявні обумовлені законом підстави для розірвання укладеного між сторонами договору оренди. При цьому, щодо визначення дати, з якої договір оренди земельної ділянки від 29.12.2016 підлягає розірванню, то суд першої інстанції з огляду на ч. 5 ст. 188 Господарського кодексу України, дійшов висновку, що відповідний договір вважається розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з постановленим рішенням, відповідач - Київська міська рада (23.06.2022 згідно відмітки поштового трекеру на конверті, у якому надіслано апеляційну скаргу) звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, судом встановлено, що скаржник просить скасувати оскаржуване рішення Господарського суду м. Києва від 24.05.2022 у справі № 910/16640/21 повністю та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не було у повному обсязі встановлено обставини, які мають значення для справи, оскільки не враховано необхідність застосування правового механізму заміни сторони у даному зобов`язанні, а також положення договору оренди земельної ділянки від 29.12.2016, що закріплюють обов`язковість застосування вказаного механізму.

Зокрема, скаржник посилався на те, що виходячи з імперативних положень ст. 120 Земельного кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу України , ст. 7 Закону України «Про оренду землі» можна дійти висновку, що при набутті іншою особою права власності на нерухоме майно право користування земельною ділянкою під цим майном у попереднього власника припиняється автоматично, в силу закону, без необхідності додаткового оформлення факту припинення такого права будь-якими актами чи документами. Договір оренди землі у цьому випадку не припиняється, а має місце заміна орендаря у зобов`язанні. Отже, скаржник наголошує, що у спірних правовідносинах договір оренди не підлягає розірванню.

Також, скаржник вказував:

- на необхідність врахування приписів п. 8.4 договору оренди землі від 29.12.2016, яким передбачено, що у випадку наміру у орендаря припинити право користування земельною ділянкою (її частиною), цей договір розривається за згодою сторін, або до цього договору вносяться зміни при виникненні відповідного права на землю у нового власника об`єктів, які були відчужені;

- відсутності обставин та підстав, визначених ст. ст. 31, 32 Закону України «Про оренду землі» для розірвання договору за рішенням суду;

- помилковість посилань позивача як на підставу розірвання договору, на приписи п.п. а, є ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України;

- заявлена позивачем вимога про розірвання договору не відповідає ст. 120 Земельного кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу України , Закону України «Про оренду землі», а також вказаними нормами не передбачено такий спосіб захисту.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

25.07.2022 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, і який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду з огляду на ст. ст. 119, 263 Господарського процесуального кодексу України, і у якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Доводи позивача у відзиві зводяться до того, що:

- підставою для звернення з відповідним позовом про розірвання договору є ч. 2 ст. 19, ч. 1 ст. 31, ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі», ч. ч. 1, 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, п. а) ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України;

- починаючи з 26.06.2020 позивач не використовує у жодний спосіб земельні ділянки , що є об`єктом оренди за договором, через будівництво вказаних об`єктів та їх передачі у власність суб`єктам господарювання;

- підставою для розірвання договору є не лише завершення будівництва об`єктів, тобто досягнення мети, з якою надавалися земельні ділянки за цим договором, введення об`єктів будівництва в експлуатацію та передача їх у власність інших осіб, тобто фактичне припинення використання позивачем земельної ділянки, але і добровільна відмова від права користування;

- ст. 120 Земельного кодексу України, ст.. 377 Цивільного кодексу України, ст. 7 Закону України «Про оренду землі» не регулюють спірних правовідносин, зокрема, питання переходу права землекористування не є предметом спору у даній справі, а обумовлені вказаними нормами процедури не виключають права позивача на звернення з позовом про розірвання договору у судовому порядку;

- посилання скаржника на припис п. 8.4 договору оренди землі від 29.12.2016 - є необґрунтованими.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 27.06.2022, апеляційну скаргу Київської міської ради передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Станік С.Р., суддів Шаптала Є.Ю., Хрипун О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2022 відкрито апеляційне провадження у справі у справі №910/16640/21 за апеляційною скаргою Київської міської ради на рішення Господарського суду м. Києва від 24.05.2022, встановлено учасникам спору процесуальні строки на подання відзивів, заяв та клопотань, розгляд справи призначено на 28.07.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.07.2022 розгляд справи відкладено до 22.09.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2022 розгляд справи призначено в режимі відео конференції за клопотанням Приватного акціонерного товариства "Київхімпостач".

У зв`язку з перебуванням з 22.09.2022 по 30.09.2022 у відпустці судді Хрипуна О.О., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, здійснити розгляд справи у визначеному складі - неможливо.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 22.09.2022, справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2022 справу № 910/16640/21 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю., розгляд справи призначено на 27.10.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2022 розгляд справи призначено в режимі відео конференції за клопотанням Приватного акціонерного товариства "Київхімпостач".

27.10.2022 розгляд справи не відбувся, у зв`язку з перебуванням з 26.10.2022 по 10.11.2022 включно у відпустці судді Шаптали Є.Ю., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, а з 28.10.2022 по 18.11.2022 включно головуючий суддя Станік С.Р. перебував у відпустці, а тому вирішення питання стосовно призначення справи здійснюється після виходу суддів з відпусток.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2022 призначено до розгляду в судовому засіданні 08.12.2022 справу № 910/16640/21 за апеляційною скаргою Київської міської ради на рішення Господарського суду м. Києва від 24.05.2022.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №133/2022 від 14 березня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №259/2022 від 18 квітня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року №133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року №2119- IX), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години ЗО хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №341/2022 від 17 травня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, (зі змінами, внесеними Указами від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119- IX, та від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Крім того, керуючись статтею 3 Конституції України, статтями 10, 122 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", статтями 2, 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішенням Ради суддів України від 24 лютого 2022 року №9, рекомендаціями Ради суддів України від 02.03.2022, враховуючи положення Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", розпоряджень Ради оборони міста Києва, прийнятих відповідно до статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", пунктом 1 Наказу Голови Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2022 №1 "Про встановлення особливого режиму роботи Північного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану" наказано тимчасово до усунення обставин, які зумовили загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників суду, в умовах воєнної агресії проти України зупинено здійснення судочинства Північним апеляційним господарським судом.

Пунктом 1 Наказу Голови Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2022 №11 "Про внесення змін до наказу від 03.03.2022 №10 "Про встановлення особливого режиму роботи Північного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану" відновлено здійснення судочинства Північним апеляційним господарським судом.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша); кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга).

Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 08.12.2022 з`явились представники відповідача (скаржника), позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні 08.12.2022 підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Представник позивача в судовому засіданні 08.12.2022 проти доводів апеляційної скарги заперечував з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 29.12.2016 між ПрАТ "Київхімпостач" (орендар) та Київрадою (орендодавець) був укладений договір оренди земельної ділянки, посвідчений 29.12.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т. М. за № 1409 (далі - договір оренди).

Відповідно до умов цього договору орендодавець на підставі рішення Київради від 06.10.2016 № 234/1238 передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену цим договором (п. 1.1 договору оренди).

Об`єктом оренди відповідно до договору є земельна ділянка розміром 0,2113 га, розташована на перетині проспекту Московського та проспекту Героїв Сталінграда в Оболонському районі міста Києва, із цільовим призначенням - для будівництва, обслуговування та експлуатації об`єктів інженерно-транспортної, енергетичної інфраструктури (трансформаторних підстанцій) та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу), кадастровий номер: 8000000000:78:194:0054 (п. 2.1 договору оренди).

Відповідно до п. 8.4 договору оренди, орендар зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строк, встановлений цим договором, після державної реєстрації права оренди даної земельної ділянки; завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації; використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення.

Договір укладено на 10 років (п. 3.1 договору оренди).

Також, матеріалами справи підтверджується, що Київська міська рада рішенням № 139/6190 від 20.11.2018 "Про поділ земельної ділянки, що перебуває в оренді ПрАТ "Київхімпостач" на перетині проспекту Степана Бандери з проспектом Героїв Сталінграда в Оболонському районі міста Києва вирішила:

- погодити поділ земельної ділянки комунальної власності розміром 0,2113 га, розташованої на перетині проспекту Московського та проспекту Героїв Сталінграда в Оболонському районі міста Києва, із цільовим призначенням - для будівництва, обслуговування та експлуатації об`єктів інженерно-транспортної, енергетичної інфраструктури (трансформаторних підстанцій) та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу), кадастровий номер: 8000000000:78:194:0054, а саме: на земельну ділянку площею 0,1612 га (кадастровий номер: 8000000000:78:194:0150) та на земельну ділянку площею 0,0501 га (кадастровий номер: 8000000000:78:194:0151), із залишенням без змін місця розташування зазначених земельних ділянок та їх цільового призначення;

- внести зміни до договору оренди земельної ділянки № 1409 від 29.12.2016, залишивши в оренді ПрАТ "Київхімпостач" до 29.12.2026 земельну ділянку площею 0,1612 га (кадастровий номер: 8000000000:78:194:0150) та земельну ділянку площею 0,0501 га (кадастровий номер: 8000000000:78:194:0151).

На виконання вказаного рішення Київради, згідно з договором від 30.05.2019, сторони внесли зміни до договору оренди земельної ділянки від 29.12.2016, за якими у ПрАТ "Київхімпостач" до 29.12.2026 залишено в оренді земельну ділянку площею 0,1612 га (кадастровий номер: 8000000000:78:194:0150) та земельну ділянку площею 0,0501 га (кадастровий номер: 8000000000:78:194:0151), що розташовані на перетині проспекту Степана Бандери та проспекту Героїв Сталінграда в Оболонському районі міста Києва, із цільовим призначенням - для будівництва, обслуговування та експлуатації об`єктів інженерно-транспортної, енергетичної інфраструктури (трансформаторних підстанцій) та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу).

Отже, матеріалами справи підтверджується, що зазначені земельні ділянки були надані відповідачем ПрАТ "Київхімпостач" у строкове платне користування з метою будівництва, об`єктами якого відповідно до проектної документації є об`єкти енергетичної інфраструктури (трансформаторні підстанції).

27.05.2016 позивач завершив будівництво трансформаторної підстанції № 66 (ТП-371) на земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:78:194:0150, а 20.11.2019 - завершив будівництво трансформаторної підстанції № 3987 (номер якої було змінено на № 8456 згідно з листом ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" (інвестора будівництва даної підстанції) № 01/1/10/15744 від 18.06.2020) на земельній ділянці кадастровий номер: 8000000000:78:194:0151, і зазначені обставини підтверджуються деклараціями про готовність до експлуатації об`єктів (трансформаторних підстанцій), що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1), зареєстрованими у Департаменті Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві за № КВ № 143161480619 від 27.05.2016 та КВ № 141193240435 від 20.11.2019 (відповідно), та технічними паспортами Київського міського бюро технічної інвентаризації від 26.05.2016 та ТОВ "Техінвестбюро" від 23.06.2020, виконаними на замовлення позивача.

Тобто, станом на 20.11.2019 позивач завершив забудову (будівництво) на вказаних земельних ділянках, при цьому реєстрацією зазначених декларацій підтверджується відповідність закінчених будівництвом об`єктів (трансформаторних підстанцій) проектній документації та їх готовність до експлуатації.

29.11.2016 розпорядженням виконавчого органу Київради № 1194 було вирішено безоплатно прийняти до комунальної власності територіальної громади міста Києва та закріпити на праві господарського відання за КП "Київпастранс" трансформаторну підстанцію № 66 (ТП-371). А 24.03.2017 ПрАТ "Київхімпостач" здійснило факт передачі вказаної підстанції у комунальну власність, що підтверджується актом приймання-передачі від 24.03.2017, підписаним між ПрАТ "Київхімпостач", Департаментом комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київради та КП "Київпастранс".

26.06.2020 ПрАТ "Київхімпостач" передало ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" (інвестору будівництва) у власність будівлю трансформаторної станції № 8456 та проектно-технічну документацію на об`єкт, що підтверджується актом приймання-передачі від 26.06.2020. При цьому інвестор підтвердив, що будь-яких претензій до замовника стосовно стану об`єкта будівництва, а також стосовно повноти переданих замовником документів на об`єкт, що підлягають передачі разом із ним, він не має.

Набуття ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" у власність вказаного об`єкту нерухомого майна підтверджується наявною у справі копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацією права власності № 214710990 від 02.07.2020.

У подальшому, враховуючи закінчене будівництво зазначених об`єктів (трансформаторних підстанцій № 66 (ТП-371) і № 8456) та передачу їх у власність третіх осіб, 06.11.2020 позивач звернувся до Київради з листом № 18 про припинення права користування земельними ділянками та дострокове розірвання договору оренди землі від 29.12.2019 у зв`язку із закінченням користування вказаними земельними ділянками. Цим же листом відповідачу були направлені зазначені вище розпорядження виконавчого органу Київради № 1194 від 29.11.2016, декларації про готовність до експлуатації об`єктів, акти приймання-передачі у власність трансформаторних підстанцій та їхні технічні паспорти.

У відповідь на вказаний лист, Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київради відмовив позивачу у достроковому розірванні договору оренди (лист № 05716-23332 від 14.12.2020), посилаючись на те, що таке розірвання за згодою сторін можливе при виникненні відповідного права на земельні ділянки у нових власників розташованої на земельних ділянках нерухомості.

Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернувся з відповідним позовом до суду та просив в судовому порядку розірвати договір оренди земельної ділянки № 1409 від 29.12.2016 (в редакції договору від 30.05.2019 про внесення змін до договору оренди) у судовому порядку на підставі ч. 2 ст. 19, ч. 1 ст. 31, ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі", п. а) ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України.

Відповідач заперечуючи проти позову вказував, що факт завершення будівництва на земельних ділянках не свідчить про припинення користування орендарем цими земельними ділянками та не є підставою для розірвання договору оренди землі. Наголошував, що факт припинення користування земельною ділянкою може бути підтверджений, зокрема, доказами передачі права власності на новозбудований об`єкт нерухомості іншій особі, оформлення права власності, оренди чи постійного користування на земельну ділянку в порядку, встановленому ст. 41, 42 Земельного Кодексу України. Отже, на думку відповідача, дострокове розірвання укладеного із позивачем договору оренди за згодою сторін можливе при виникненні відповідного права на земельні ділянки у нових власників розташованої на цих земельних ділянках нерухомості, а тому за зазначеними позивачем підставами розірвання договору оренди є неможливим.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 792 Цивільного кодексу України, ч. 8 ст. 93 Земельного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду землі" (тут і далі - у редакції, чинній на час спірних правовідносин) відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України "Про оренду землі").

Частиною 1 ст. 19 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Згідно з ч. 1 ст. 31 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, іншою особою, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі", на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Частиною ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до частин 2-4 статті 188 Господарського кодексу України, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Так само ч. 1, 2 ст. 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Також, у п. 11.4 договору оренди сторони погодили умову про припинення договору оренди шляхом його розірвання за рішенням суду у порядку, встановленому законом.

Отже, виходячи із наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що припинення земельних орендних правовідносин може відбуватися як у добровільному порядку за згодою сторін, за їх волевиявленням, так і у встановлених законодавством випадках на вимогу однієї з сторін за рішенням суду незалежно від волевиявлення іншої сторони, в тому числі й органу місцевого самоврядування, як органу розпорядження землею. Аналогічних правоімрних висновків дійшов і суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України "Про оренду землі", після завершення будівництва та прийняття об`єкта в експлуатацію добросовісний орендар земельної ділянки, наданої для потреб будівництва та обслуговування відповідного об`єкта, має право на першочергове укладення договору оренди землі на строк до 50 років або припинення дії договору оренди землі.

Отже, зі змісту вказаної норми вбачається, що завершення будівництва та прийняття до експлуатації об`єкта будівництва є підставою для припинення на вимогу орендаря договору оренди земельної ділянки, на якій здійснювалось будівництво, що може бути вчинено також шляхом розірвання договору оренди в судовому порядку, у тому числі в разі відсутності згоди на припинення договору з боку орендодавця. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 12.06.2018 по справі № 910/178941/17, від 19.05.2020 по справі № 910/10752/19.

Верховний Суд у постановах від 27.03.2019 по справі № 925/315/18, від 04.03.2020 по справі № 910/7294/19 зазначив, що сам факт завершення будівництва не свідчить про факт припинення користування орендарем наданою йому для будівництва земельною ділянкою, що є підставою для розірвання договору оренди землі на підставі закону та ці події, як правило, не співпадають в часі. Факт припинення користування земельною ділянкою може бути підтверджений, зокрема, доказами передачі права власності на новозбудований об`єкт нерухомості іншій особі, передачі новозбудованого багатоквартирного будинку на баланс ОСББ чи іншої експлуатуючої організації, оформлення права власності, оренди чи постійного користування на земельну ділянку в порядку, встановленому ст. 41, 42 Земельного Кодексу України.

Так законом, що встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів є Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Відповідно до ч. 5 ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або видачі сертифіката.

Згідно з п. 11 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13.04.2011, датою прийняття в експлуатацію об`єкта є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката.

Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації (п. 3 вказаного Порядку).

Як підтверджується наявними матеріалами справи, договір оренди землі, відповідно до положень якого позивачу було надане право користування земельними ділянками для будівництва, діє до 29.12.2026, що зокрема узгоджується з п. 3.1 договору оренди.

Також, станом на 20.11.2019 ПрАТ "Київхімпостач" завершило будівництво об`єктів - трансформаторних підстанцій № 66 (ТП-371) та № 8456 на земельних ділянках площею 0,1612 га (кадастровий номер: 8000000000:78:194:0150) та площею 0,0501 (кадастровий номер: 8000000000:78:194:0151), що підтверджується зареєстрованими 27.05.2016 та 20.11.2019 у Департаменті Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві деклараціями про готовність до експлуатації об`єктів (трансформаторних підстанцій), що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1).

Крім того, як вірно встановлено судом першої інстанції і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, у березні 2017 право власності на трансформаторну підстанцію № 66 (ТП-371) ПрАТ "Київхімпостач" передано територіальній громаді міста Києва, що підтверджується актом приймання-передачі від 24.03.2017, а у червні 2020 - відповідно до акту приймання-передачі від 26.06.2020 право власності на трансформаторну підстанції № 8456 передано ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі".

Вказані обставини також підтверджуються наявними у матеріалах справи нотаріально посвідченими заявами генерального директора ПрАТ "Київхімпостач".

Отже, оцінивши наявні у справі докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази свідчать про фактичне припинення з 26.06.2020 права користування орендарем (позивачем) земельними ділянками кадастровий номер: 8000000000:78:194:0150 та кадастровий номер: 8000000000:78:194:0151, що є об`єктами договору оренди від 29.12.2016 (в редакції договору від 30.05.2019 про внесення змін до договору оренди), за їх цільовим призначенням - для будівництва, обслуговування та експлуатації об`єктів інженерно-транспортної, енергетичної інфраструктури (трансформаторних підстанцій), у зв`язку з чим у ПрАТ "Київхімпостач" виникло право на одностороннє дострокове припинення указаного договору оренди земельної ділянки, на якій здійснювалось будівництво, шляхом його розірвання в судовому порядку відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України "Про оренду землі", а також право на що обумовлено п. 11.4 , п. 11.6 договору оренди.

При цьому, посилання скаржника на п. 8.4 договору оренди, як і доводи про те, що судом першої інстанції не враховано необхідність застосування правового механізму заміни сторони у даному зобов`язанні, а також положення договору оренди земельної ділянки від 29.12.2016, що закріплюють обов`язковість застосування вказаного механізму - визнаються судом апеляційної інстанції безпідставними, адже вказаний пункт договору жодним чином не обмежує права позивача на звернення до суду саме з вимогами про розірвання договору. При цьому, як встановлено вище, право на одностороннє дострокове припинення указаного договору оренди земельної ділянки, на якій здійснювалось будівництво, шляхом його розірвання в судовому порядку обумовлено як ч. 2 ст. 19 Закону України "Про оренду землі", так і п. 11.4 , п. 11.6 договору оренди.

Крім того, суд апеляційної інстанції враховує, що п. а) ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України передбачено припинення права користування земельною ділянкою у зв`язку із добровільною відмовою орендаря від такого права, що є окремою підставою для одностороннього розірвання договору оренди землі.

В свою чергу, оскільки за наслідками розгляду справи судом першої інстанції були встановлені обставини припинення права користування ПрАТ "Київхімпостач" земельними ділянками (кадастровий номер: 8000000000:78:194:0150 та кадастровий номер: 8000000000:78:194:0151) у зв`язку із закінченням користування орендарем вказаними земельними ділянками за цільовим призначенням, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, а тому вказана підстава, обумовлена ч. 2 ст. 19 Закону України "Про оренду землі", є достатньою для розірвання спірного договору оренди землі.

При цьому, у листі про розірвання договору, направленому відповідачу (№ 18 від 06.11.2020), позивач посилався саме на наявність підстави, обумовленої ч. 2 ст. 19 Закону України "Про оренду землі", у той час, як в нотаріально завірених заявах ПрАТ "Київхімпостач" про надання згоди на припинення права користування земельними ділянками від 04.06.2020 не йдеться про пряму відмову позивача від такого права, відтак положення п. а) ст. 141 Земельного кодексу України до спірних правовідносин - застосуванню не підлягає. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції.

Доводи відповідача про те, що договір оренди має бути розірваний лише за згодою сторін при виникненні відповідного права на земельні ділянки у нових власників розташованої на земельних ділянках нерухомості, обгрунтовано відхилені судом першої інстанції як безпідставні, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, оскільки такі доводи суперечать положенням ч. 2 ст. 19, ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі", що передбачають можливість дострокового розірвання договору оренди у односторонньому порядку однією зі сторін (у тому числі орендарем) за рішенням суду у разі завершення будівництва об`єктів, введення їх в експлуатацію та передачу у власність іншій особі, і такий порядок був дотриманий позивачем.

При цьому, як підтверджується наявними матеріалами справи, починаючи з 26.06.2020 позивач не використовує у жодний спосіб земельні ділянки, що є об`єктом оренди за договором, через будівництво вказаних об`єктів та їх передачі у власність суб`єктам господарювання, і підставою для розірвання договору є, зокрема, завершення будівництва об`єктів, тобто досягнення мети, з якою надавалися земельні ділянки за цим договором, введення об`єктів будівництва в експлуатацію та передача їх у власність інших осіб, тобто фактичне припинення використання позивачем земельної ділянки.

Крім того, суд апеляційної інстанції також враховує, що ні норми ч. 2 ст. 19 Закону України "Про оренду землі", ні п. а) ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України не передбачають підстав для розірвання договору оренди землі за рішенням суду у разі виникнення права на земельні ділянки нових власників нерухомості, розташованої на цих земельних ділянках.

Отже, доводи відповідача щодо заперечень проти розірвання договору оренди землі - є безпідставними, а також не були доведені належними засобами доказування ні в суді першої інстанції під час розгляду справи, ні в суді апеляційної інстанції під час апеляційного розгляду справи.

Таким чином, оцінивши надані сторонами докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем надані належні та допустимі докази в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України в підтвердження факту припинення користування ПрАТ "Київхімпостач" земельними ділянками, що є об`єктами договору від 29.12.2016 (в редакції договору від 30.05.2019 про внесення змін до договору оренди), для будівництва, обслуговування та експлуатації об`єктів інженерно-транспортної, енергетичної інфраструктури (трансформаторних підстанцій), а отже, наявні обумовлені законом підстави для розірвання укладеного між сторонами договору оренди.

Щодо визначення дати, з якої договір оренди земельної ділянки від 29.12.2016 підлягає розірванню, то суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції в цій частині про те, що з огляду на ч. 5 ст. 188 Господарського кодексу України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду, а оскільки із заявою про припинення права користування земельними ділянками у зв`язку із закінченням будівництва на цих земельних ділянках позивач звернувся до відповідача лише 06.11.2020 (лист № 18), у якому просив останнього розірвати договір оренди від 29.12.2016, а тому договір оренди має бути розірваним з дня набрання законної сили даним рішенням.

Доводи скаржника про те, що заявлена позивачем вимога про розірвання договору не відповідає ст. 120 Земельного кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу України , Закону України «Про оренду землі», а також вказаними нормами не передбачено такий спосіб захисту, - судом апеляційної інстанції також відхиляється як підстава для скасування оскаржуваного рішення, оскільки ст. 120 Земельного кодексу України, ст.. 377 Цивільного кодексу України, ст. 7 Закону України «Про оренду землі» не регулюють спірних правовідносин, зокрема, питання переходу права землекористування не є предметом спору у даній справі, а обумовлені вказаними нормами процедури не виключають права позивача на звернення з позовом про розірвання договору у судовому порядку, що узгоджується з приписами ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України.

При цьому, суд апеляційної інстанції оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, виходить із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 12.12.2018 у справі № 570/3439/16-ц, від 27.11.2018 у справі № 905/2260/17.

Суд апеляційної інстанції, з урахуванням наведеного вище, доводи скаржника про те, що обраний позивачем спосіб захисту є неефективним в контексті обраного правового обгрунтування позову, - відхиляє як необґрунтовані та безпідставні, оскільки обраний позивачем спосіб захисту шляхом пред`явлення вимог про розірвання договору відповідає . 2 ст. 19 Закону України "Про оренду землі", а також право на що обумовлено п. 11.4 , п. 11.6 договору оренди, є законним та ефективним способом захисту порушених прав у судовому порядку.

Отже, усі доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким задоволено позов Приватного акціонерного товариства "Київхімпостач" до Київської міської ради та розірвано договір оренди земельної ділянки від 29.12.2016, посвідчений 29.12.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т. М. за № 1409, в редакції договору від 30.05.2019 про внесення змін до договору оренди, укладений між Приватним акціонерним товариством "Київхімпостач" та Київською міською радою.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду м. Києва від 24.05.2022 у справі № 910/16640/21, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника - Київську міську раду.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду м. Києва від 24.05.2022 у справі № 910/16640/21 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 24.05.2022 у справі № 910/16640/21 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за скаржником.

4. Матеріали справи № 910/16640/21 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови підписано: 24.01.2023.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді Є.Ю. Шаптала

О.В. Тищенко