Ухвала

від 17.03.2023 по справі 910/16640/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 березня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/16640/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий (доповідач), Зуєв В.А., Случ О.В.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Київської міської ради

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2022

та рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2022

у справі № 910/16640/21

за позовом Приватного акціонерного товариства "Київхімпостач"

до Київської міської ради

про розірвання договору оренди земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

На адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 27.02.2023 надійшла касаційна скарга Київської міської ради на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2022 (повний текст складено 24.01.2023) та рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2022 у справі № 910/16640/21, подана до Суду 23.02.2023.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.02.2023 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Могил С.К.- головуючий, Зуєв В.А., Случ О.В.

Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги на відповідність вимогам ст.ст. 287 - 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Суд дійшов висновку, що подана скарга їм не відповідає з огляду на таке.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що підставами касаційного оскарження заявник визначив п.п. 1, 3, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Таким чином, із огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, касаційна скарга має містити:

пункт 1) - формулювання висновку щодо застосування норми права із зазначенням цієї норми права з викладенням правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також покликання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких правовідносинах;

пункт 2) - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та мотивів такого обґрунтування відступлення;

пункт 3) - зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.

У разі оскарження судового рішення з підстави, передбаченої п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у ч.ч. 1, 3 ст. 310 цього Кодексу.

Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) ч. 2 ст. 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

З урахуванням змін до ГПК України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

При цьому п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України скаржник визначає з посиланням на п. 8 ч. 3 ст. 310 ГПК України.

Водночас колегія суддів звертає увагу скаржника, що, оскаржуючи судові рішення на підставі п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, скаржник повинен чітко зазначити, яке саме процесуальне порушення, передбачене ч. ч. 1, 3 ст. 310 цього Кодексу, призвело до прийняття незаконного судового рішення, та вказати, яким чином це порушення впливає на встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 300 ГПК України передбачено що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Таким чином процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) ст. 287 ГПК України, а тому право касаційного оскарження обмежено виключно тими підставами, які передбачені наведеними вище положеннями ст. 287 ГПК України.

Правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.

Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які сам заявник скарги не викладав у тексті касаційної скарги, оскільки вказане свідчитиме про порушення Судом принципу змагальності сторін.

Таким чином, беручи до уваги викладене скаржнику слід належним чином обґрунтувати підставу касаційного оскарження судового рішення, передбачену п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України з відповідним визначенням обставин, наведених у ч. ч. 1, 3 ст. 310 ГПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Частиною 2 ст. 174 ГПК України унормовано, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Отже, способом усунення недоліків касаційної скарги є надання уточненої касаційної скарги із зазначенням належного обґрунтування необхідності відкриття касаційного провадження на підставі п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України з урахуванням наведених вище вимог процесуального законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 290 ГПК України касаційна скарга підписується особою, яка подає скаргу, або її представником. До касаційної скарги, поданої представником, додається довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 ГПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Касаційну скаргу від імені Київської міської ради підписано представником Зеленчуком Володимиром.

Згідно з ч. 4 ст. 56 ГПК України держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.

Особи, які можуть бути представниками у суді, визначені ч. 1 ст. 58 ГПК України, а саме - представником у суді може бути адвокат або законний представник.

А отже, Київська міська рада може брати участь у справі у Верховному Суді або в порядку самопредставництва, або через адвоката.

На підтвердження наявності повноважень у Зеленчука В. О. подавати касаційну скаргу від Київської міської ради заявником до касаційної скарги додано копію довіреності від 15.02.2023 № 225-КМГ-483, копію розпорядження Київського міського голови від 14.09.2021 № 807 про призначення Зеленчука В.О. на посаду головного спеціаліста відділу захисту інтересів територіальної громади міста Києва у судах та інших органах управління правового забезпечення діяльності Київської міської ради секретаріату Київської міської ради, копію розпорядження заступника міського голови - секретаря Київської міської ради від 21.09.2021 № 121 "Про затвердження положень про управління правового забезпечення діяльності Київської міської ради секретаріату Київської міської ради та його структурні підрозділи" і копії Положення про управління правового забезпечення діяльності Київської міської ради секретаріату Київської міської ради та Положення про відділ захисту інтересів територіальної громади міста Києва у судах та інших органах управління правового забезпечення діяльності Київської міської ради секретаріату Київської міської ради.

Як вбачається з п. 2.1 розділу 2, пп. 3.1.1. п. 3.1 розділу 3 Положення про відділ захисту інтересів територіальної громади міста Києва у судах та інших органах управління правового забезпечення діяльності Київської міської ради секретаріату Київської міської ради основним завданням та основними функціями відділу є захист прав та інтересів Київської міської ради, Київського міського голови, заступника міського голови - секретаря Київської міської ради у судах у порядку самопредставництва та представництва в інших органах влади під час розгляду правових питань і спорів у встановленому порядку.

Суд зазначає, що особа, яка представляє орган місцевого самоврядування у суді за довіреністю і виконує процесуальні дії на підставі повноважень, наданих їй довіреністю, виступає від імені цього органу - довірителя, а не в порядку самопредставництва. З огляду на викладене представник, звертаючись до суду від імені Київської міської ради на підставі виданої йому довіреності, не діє у такому разі як законний представник в порядку самопредставництва.

За загальним правилом у теорії права, самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення. Для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності). (Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 13.03.2020 у справі № 922/2844/19).

Однак, доказів (як-то посадової інструкції головного спеціаліста відділу захисту інтересів територіальної громади міста Києва у судах та інших органах управління правового забезпечення діяльності Київської міської ради секретаріату Київської міської ради) на підтвердження того, що Зеленчук В. О. може представляти інтереси скаржника у справі в порядку самопредставництва відповідно до ч. 4 ст. 56 ГПК України не додано. Докази наявності статусу адвоката у Зеленчука В. О. також відсутні.

Беручи до уваги викладене, документи, надані на підтвердження повноважень представника Київської міської ради, за відсутності доказів на уповноваження саме Зеленчука В.О. як головного спеціаліста відділу здійснювати в порядку самопредставництва захист прав та інтересів Київської міської ради, не можуть свідчити про те, що відповідна особа уповноважена діяти від імені відповідного органу в порядку самопредставництва.

Щодо клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, Суд зазначає таке.

Подаючи 23.02.2023 касаційну скаргу на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2022 у справі № 910/16640/21 (повний текст складено 24.01.2023, оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 27.01.2023), Київська міська рада просить суд поновити строк на подання цієї скарги, з посиланням на те, що датою фактичного надходження повного тексту постанови Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2022 у справі № 910/16640/21 є 27.01.2023, а датою винесення резолюції керівником управління правового забезпечення діяльності Київської міської ради та доручення працівнику управління на опрацювання отриманої постанови є 30.01.2022. Зазначає, що в умовах воєнного стану в Україні через задіяння до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних Сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройній агресії проти України частини працівників управління, а тому значне навантаження на діючих працівників управління, численні затримки в робочому процесі, пов`язані з оголошенням повітряних тривог, представник Київської міської ради не мав можливості забезпечити дотримання процесуальних строків.

Розглянувши наведені обґрунтування причин пропуску процесуального строку на касаційне оскарження, Суд наголошує на тому, що підстави, наведені скаржником у клопотанні не можуть вважитися поважними з огляду на таке.

За змістом ст. 288 ГПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки, в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Оскаржувана постанова Північного апеляційного господарського суду була проголошена 08.12.2022 (повний текст складено 24.01.2023), в Єдиному державному реєстрі судових рішень текст оскаржуваної постанови оприлюднено 27.01.2023, а тому строк на її оскарження закінчився 13.02.2023.

Касаційну скаргу подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 23.02.2023, тобто, з пропуском строку на її оскарження.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Отже можливість поновлення пропущеного строку судом касаційної інстанції не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується із наявністю поважних причин пропуску строку, обов`язок з доведення яких покладено на скаржника.

05.10.2021 офіційно розпочали функціонування три підсистеми (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: "Електронний кабінет", "Електронний суд" підсистема відеоконференцзв`язку, у зв`язку з чим відповідно до ч. 6 ст. 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в добровільному порядку.

Пунктом 17 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС визначено, що особам, які зареєстрували електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Згідно з п. 37 наведеного розділу підсистема "Електронний суд" забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених. До електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів (далі - АСДС) та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення (ч. 2 ст. 288 ГПК України).

Як вбачається з комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" Київська міська рада зареєструвала офіційну електронну адресу в Єдиній судовій інформаційно - телекомунікаційній системі.

Водночас, документ в електронному вигляді: повний текст постанови Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2022 у справі № 910/16640/21 надіслана в електронний кабінет Київської міської ради та доставлена 26.01.2023 18:25, що підтверджується довідкою про доставку документа в кабінет електронного суду, яка отримана з автоматизованої системи документообігу суду комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду".

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.

Згідно з абз. 2 ч. 6 цієї статті, якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, таке рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Таким чином, датою вручення оскаржуваного судового рішення є 27.01.2023, тому передбачений положенням ч. 2 ст. 288 ГПК України двадцятиденний строк, який обчислюється з дня вручення скаржнику повного тексту оскаржуваного судового рішення, закінчився 16.02.2023, у той час як касаційну скаргу було подано 23.02.2023.

Слід також зазначати, що з оскаржуваної постанови Північного апеляційного господарського суду вбачається, що в судовому засіданні 08.12.2022 був присутній представник Київської міської ради Дем`яненко С.О., тобто скаржник безумовно був обізнаний про ухвалення постанови в даному судовому засіданні за його ж апеляційною скаргою.

Отже, скаржником не обґрунтовано звернення з касаційною скаргою після спливу строку на оскарження зазначеної постанови апеляційного господарського суду, не наведено аргументів та не надано доказів стосовно того, що саме позбавило скаржника можливості звернутися до суду раніше ніж 23.02.2023, оскільки наведенні у клопотанні доводи, враховуючи отримання скаржником повного тексту постанови через систему "Електронний суд" 27.01.2023 та зважаючи на безумовну обізнаність скаржника про ухвалення постанови в судовому засіданні 08.12.2022, а також беручи до уваги юридичну адресу і фактичне місцезнаходження Київської міської ради, не можуть вважатися поважними причинами пропуску строків на її оскарження, тому що зумовлені суб`єктивною поведінкою сторони.

Беручи до уваги положення ч. 1 ст. 119 ГПК України, вирішуючи питання про поновлення пропущеного процесуального строку суд має оцінити доводи заявника, та подані ним докази, що підтверджують поважність причин пропуску такого строку. При цьому такі доводи та докази мають підтверджувати об`єктивну неможливість заявника вчинити відповідну процесуальну дію у встановлені строки. У разі ж, коли пропуск такого процесуального строку настав у зв`язку із суб`єктивними чинниками, які залежали від самого заявника, а не через об`єктивно непереборні причини, або коли такі об`єктивно непереборні причини заявником не доведені, у суду відсутні правові підстави для визнання підстав пропуску процесуального строку поважними.

Звернення з касаційною скаргою є суб`єктивною дією скаржника, який зацікавлений у касаційному перегляді судового рішення та залежить від його волевиявлення.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом ( ч. 3 ст. 13 ГПК України).

Можливість поновлення судом касаційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, суд має вказати підстави поновлення строку, і такі підстави мають бути об`єктивними і не можуть залежати від суб`єктивних чинників, якими керувався скаржник, та які призвели до пропуску строку на касаційне оскарження в даному випадку.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України унормовано, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 3 ст. 292 ГПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними.

Суд визначає скаржникові спосіб усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в цій ухвалі, шляхом подачі клопотання (заяви) про поновлення строку на касаційне оскарження з наведенням інших (поважних) підстав, що зумовили пропуск цього строку.

Таким чином, касаційна скарга Київської міської ради підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку на усунення недоліків поданої ним касаційної скарги, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме - заявнику касаційної скарги необхідно: 1) подати уточнену касаційну скаргу із зазначенням належного обґрунтування необхідності відкриття касаційного провадження в частині підстави, передбаченої п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України; 2) надати Суду документи на уповноваження Зеленчука В.О. як головного спеціаліста відділу здійснювати в порядку самопредставництва захист прав та інтересів Київської міської ради; 3) подати клопотання (заяву) про поновлення строку на касаційне оскарження з наведенням інших (поважних) підстав, що зумовили пропуск строку на касаційне оскарження та надати відповідні докази на підтвердження цих підстав.

Керуючись ст. ст. 56, 58, 119, 174, 234, 287-288, 290, 292 ГПК України, Суд,-

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Київської міської ради на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2022 у справі № 910/16640/21 залишити без руху.

2. Надати скаржнику строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Зуєв В.А.

Случ О.В.