Рішення

від 25.01.2023 по справі 910/9646/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.01.2023 Справа № 910/9646/22

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Дрілл Інвест"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Геос-Укб"простягнення 464304,77 грнСуддя Смирнова Ю.М.

Без виклику учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дрілл Інвест" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Геос-Укб" 464304,77 грн, з яких: 314719,90 грн основного боргу, 78326,45 грн пені, 7527,00 грн 3% річних, 63731,42 грн інфляційних втрат. Також позивач просив суд стягнути з відповідача 38929,14 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору №20/05/21-ГД від 20.05.2021 в частині оплати виконаних робіт у встановлений цим правочином строк.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2022 на підставі ст.174 Господарського процесуального кодексу України позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрілл Інвест" було залишено без руху.

Позивачем у строк, встановлений судом, усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2022 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/9646/22, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

29.11.2022 від відповідача надійшло клопотання про продовження строку для підготовки та подання відзиву на позовну заяву, мотивоване тим, що відповідачем укладено договір про надання правової допомоги з адвокатом лише 28.11.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2022 продовжено відповідачу строк для подання відзиву на позов до 14.12.2022.

08.12.2022 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній проти заявлених позовних вимог заперечив та зазначив, зокрема, що порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань було наслідком впливу обставин непереборної сили, які виникли поза волею відповідача. Крім того, відповідач вважає, що позивачем, з огляду на приписи ст.218 Господарського кодексу України, безпідставно нараховані штрафні санкції в період з грудня 2021 року по 23.09.2022, а заявлені позивачем до стягнення витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірними з виконаною роботою, складністю справи, часом, витраченим адвокатом на надання правової допомоги.

Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

20.05.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дрілл Інвест" (виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Геос-Укб" (замовник, відповідач) було укладено договір №20/05/21-гд (договір), відповідно до умов якого виконавець зобов`язується на свій ризик, із матеріалів замовника (продаж), виконати і передати замовнику роботи з влаштування буронабивних паль на об`єкті: "Будівництво житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями та паркінгом по вул.Казиміра Малевича 44, 46 у Голосіївському районі м.Києва", а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи (п.п.1.1, 1.2 договору).

Початок виконання робіт - 2 дні з моменту підписання даного договору. Строк закінчення робіт - 31.12.2021 (п.2.1 договору).

Загальна вартість договору (з урахуванням вартості накладних, транспортних та будь-яких інших витрат) за цим договором формується та зазначається в довідках про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (примірна форма №КБ-3) з врахуванням визначених договором розцінок (п.2.5 договору).

Згідно п.2.7 договору замовник сплачує підряднику аванс в розмірі 100000,00 грн у т.ч. ПДВ після підписання договору та передачі підряднику будівельного майданчика та геодезичної основи для виконання робіт згідно акту прийому-передачі.

Відповідно до п.п.3.1, 3.1.1 договору замовник зобов`язаний проводити фінансування виконання робіт виконавцем, а згідно п.п.3.2, 3.2.1, 3.2.6 виконавець зобов`язаний виконувати роботи власними та залученими силами і засобами, в порядку та на умовах, передбачених даним договором, відповідно до проектно-кошторисної та робочої документації, вимог ДБН, нормативно-правових актів, щомісячно до 26-го числа поточного (звітного) місяця надавати замовнику довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (примірна форма №КБ-3) та акт приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма №КБ- 2в).

Згідно п.5.2 договору замовник зобов`язується протягом 10 робочих днів з моменту отримання повідомлення, актів та документації, перелічених в п.5.1 даного договору, отримання підписаних з боку виконавця актів, що вказані в п.п.3.2.4, 3.2.11 даного договору забезпечити прийом виконаних робіт та передати виконавцеві один екземпляр підписаного зі свого боку акту приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма №КБ-2в). При виникненні зауважень до виконаних робіт замовник зобов`язується у вказаний термін надати виконавцеві письмову мотивовану відмову від прийому робіт та підписання акту приймання виконаних будівельних робіт.

Акт приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма КБ-2в), підписаний уповноваженими представниками обох сторін є підставою для сплати замовником вказаної в акті вартості робіт протягом 5 банківських днів з моменту підписання цього акту за умови надходження коштів від замовника будівництва (п.5.3 договору).

За порушення строків оплати замовник сплачує виконавцеві неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на дату прострочення, від суми заборгованості за кожний день прострочення (п.6.3 договору).

Сторони дійшли згоди про те, що у випадку виникнення обставин непереборної сили, які не залежать від волі сторін (таких як війна, блокада, повінь, землетрус, пожежа та інші стихійні лиха, акти органів державної влади і управління, що обмежують правоздатність сторін в рамках правовідносин за цим договором) та роблять неможливим виконання договору, сторони відповідальності не несуть. Сторона, для якої склалася неможливість виконання обов`язків за даним договором, повинна у термін до 5 днів повідомити іншу сторону про початок вищезгаданих обставин. У разі, якщо сторона не повідомить іншу сторону про початок вказаних обставин, то вона не буде мати можливості обґрунтувати свої порушення у виконанні умов договору наявністю форс-мажорних обставин. Достатнім доказом наявності форс-мажорних обставин є документ, виданий Торгово-промисловою палатою та інші документи, що підтверджують неможливість виконання сторонами своїх обов`язків з незалежних від них причин (п.п.7.1, 7.3 договору).

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2021 року (п.8.1 договору).

Як слідує з матеріалів справи, виконавцем виконано, а замовником прийнято без зауважень та заперечень виконані роботи на загальну суму 1649277,06 грн, що підтверджується довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за травень 2021 року на суму 1043035,31 грн, за листопад 2021 року на суму 606241,75 грн та відповідними актами приймання виконаних робіт.

Відповідачем було оплачено виконані позивачем роботи частково, на загальну суму 567523,69 грн, що підтверджується випискою банку з рахунку позивача, яка наявна в матеріалах справи. Крім того 31.12.2021 було проведено коригування на суму 767033,47 грн, у зв`язку з чим, за твердженнями позивача, сума оплат відповідача склала 1334557,16 грн.

Як зазначив позивач у позовній заяві, відповідач заборгованість за виконані роботи у розмірі 314719,90 грн не оплатив, внаслідок чого Товариство з обмеженою відповідальністю "Дрілл Інвест" звернулося з відповідним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором підряду.

Згідно ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст.854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Частиною 4 ст.882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Стаття 525 Цивільного кодексу України визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, за укладеним між сторонами договором позивачем було виконано, а відповідачем прийнято без зауважень та заперечень виконані роботи на загальну суму 1649277,06 грн. Ці роботи оплачені відповідачем частково на суму 1334557,16 грн (з урахуванням корегування, проведеного 31.12.2021 на суму 767033,47 грн).

Судом встановлено, що на підписаних між сторонами довідках про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за травень 2021 року на суму 1043035,31 грн, за листопад 2021 року на суму 606241,75 грн та відповідних актах приймання виконаних робіт не проставлено дати їх фактичного підписання.

Однак, як вже вказувалось судом, згідно п.п.3.2.6, 5.2, 5.3 договору виконавець зобов`язаний щомісячно до 26-го числа поточного (звітного) місяця надавати замовнику довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (примірна форма №КБ-3) та акт приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма №КБ- 2в), замовник зобов`язується протягом 10 робочих днів з моменту отримання повідомлення, актів та документації, перелічених в п.5.1 даного договору, отримання підписаних з боку виконавця актів, що вказані в п.п.3.2.4, 3.2.11 даного договору забезпечити прийом виконаних робіт та передати виконавцеві один екземпляр підписаного зі свого боку акту приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма №КБ-2в). При виникненні зауважень до виконаних робіт замовник зобов`язується у вказаний термін надати виконавцеві письмову мотивовану відмову від прийому робіт та підписання акту приймання виконаних будівельних робіт. Акт приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма КБ-2в), підписаний уповноваженими представниками обох сторін є підставою для сплати замовником вказаної в акті вартості робіт протягом 5 банківських днів з моменту підписання цього акту за умови надходження коштів від замовника будівництва.

Тобто з наведених положень договору вбачається, що довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (примірна форма №КБ-3) та акти приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма №КБ- 2в) за травень 2021 року повинні були бути надані відповідачу до 26.05.2021 та 26.11.2021 відповідно, підписані замовником у строк до 09.06.2021 та 10.12.2021 включно та повинні були бути оплачені замовником у строк до 16.06.2021 та 17.12.2021 відповідно.

Отже з урахуванням положень ст.530 Цивільного кодексу України та приписів укладеного між сторонами правочину строк виконання відповідачем грошового зобов`язання по оплаті вартості виконаних позивачем робіт станом на момент вирішення спору по суті настав.

Однак, як свідчать матеріали справи, відповідач своїх зобов`язань по оплаті виконаних позивачем робіт належним чином та у строк, встановлений укладеним між сторонами договором не виконав (доказів протилежного замовник суду не надав), у зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість на суму загальну суму 314719,90 грн, яка підлягає стягненню на користь позивача, внаслідок чого позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі.

За прострочення виконання зобов`язання по оплаті виконаних робіт, позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних на суму 7527,00 грн за загальний період прострочки з 06.12.2021 по 23.09.2022 та інфляційні втрати на суму 78326,45 грн за загальний період прострочки з грудня 2021 року по серпень 2022 року.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст.625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем зобов`язання по оплаті виконаних позивачем робіт, то вимоги останнього про стягнення з 3% річних та інфляційних втрат є законними та обґрунтованими.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, який долучений позивачем до позовної заяви, з урахуванням положень п.п.3.2.6, 5.2, 5.3 договору, дійшов висновку, що він є невірним, внаслідок чого, за розрахунком суду, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних на суму 7242,87 грн за період прострочення з 18.12.2021 по 23.09.2022 та інфляційні втрати на суму 61474,26 грн за період з січня 2022 року по серпень 2022 року, а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені, суд зауважує наступне.

Пунктом 3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст.230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом п.6.3 договору визначено, що за порушення строків оплати замовник сплачує виконавцеві неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на дату прострочення, від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Як встановлено судом, відповідачем у встановлений строк свого обов`язку зі сплати за виконані позивачем роботи не виконано, чим допущено прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання, і він вважається таким, що прострочив, а тому позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховано пеню.

В той же час відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Суд зазначає, що даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховуються штрафні санкції і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Тобто з наведеного полягає, що пеня розраховується від заборгованості за кожним періодом (кожним актом) окремо з урахуванням умов договору щодо здійснення оплати робіт.

Однак за висновками суду, долучений позивачем до позовної заяви розрахунок пені є таким, що здійснений без урахування наведених вище норм чинного законодавства України та умов п.п.3.2.6, 5.2, 5.3 договору, а отже є невірним.

За розрахунком суду, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня у розмірі 35110,67 грн за період прострочення з 18.12.2021 по 18.06.2022.

Щодо посилання відповідача на форс-мажорні обставини, як на підставу для звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п.7.1, 7.3 договору сторони дійшли згоди про те, що у випадку виникнення обставин непереборної сили, які не залежать від волі сторін (таких як війна, блокада, повінь, землетрус, пожежа та інші стихійні лиха, акти органів державної влади і управління, що обмежують правоздатність сторін в рамках правовідносин за цим договором) та роблять неможливим виконання договору, сторони відповідальності не несуть. Сторона, для якої склалася неможливість виконання обов`язків за даним договором, повинна у термін до 5 днів повідомити іншу сторону про початок вищезгаданих обставин. У разі, якщо сторона не повідомить іншу сторону про початок вказаних обставин, то вона не буде мати можливості обґрунтувати свої порушення у виконанні умов договору наявністю форс-мажорних обставин. Достатнім доказом наявності форс-мажорних обставин є документ, виданий Торгово-промисловою палатою та інші документи, що підтверджують неможливість виконання сторонами своїх обов`язків з незалежних від них причин.

Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на своєму сайті в мережі Інтернет розмістила лист №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, що адресований всім кого це стосується, згідно якого на підставі ст.ст.14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Відповідно до ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до ч.2 ст.218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Тобто, в даному випадку сторона повинна довести, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 30.05.2022 у справі №922/2475/21.

Однак, належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що введення воєнного стану є форс-мажорними обставини саме у випадку, що стосується виконання умов договору щодо своєчасної оплати виконаних позивачем робіт, відповідач не надав.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрілл Інвест" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Геос-Укб" підлягають частковому задоволенню.

Згідно положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того позивач просив суд покласти на відповідача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 38929,14 грн.

Ст.126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем долучено до матеріалів справи договір про надання адвокатських послуг №21-2022 від 21.09.2022, який укладений між адвокатом Марусин Дар`єю Василівною та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дрілл Інвест", ордер серії КС №778823 від 21.09.2022, акт надання послуг №113 від 22.09.2022 до цього договору на суму 38929,14 грн, свідоцтв про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №8757/10 від 07.02.2020.

Згідно акту надання послуг №113 від 22.09.2022 на суму 38929,14 грн до договору про надання адвокатських послуг №21-2022 від 21.09.2022 адвокатом зазначено про надання послуг з написання позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрілл Інвест" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Геос-Укб" та про представлення інтересів позивача в Господарському суді міста Києва під час судового засідання на загальну суму 25000,00 грн, гонорар адвоката складає 13929,14 грн, а всього на загальну суму 38929,14 грн.

Суд зазначає, що справа №910/9646/22 розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, у зв`язку з чим адвокатом послуги з представлення інтересів позивача в Господарському суді міста Києва під час судового засідання фактично не надавались.

При цьому між позивачем та адвокатом погоджено вартість послуг всіх перелічених вище послуг на суму 38929,14 грн.

Відповідно до усталеної практики, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі ж самі критерії застосовуються ЄСПЛ при присудженні судових витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, у рішенні у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, судом зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим, а у рішенні у справі "Лавентс проти Латвії" (Lavents v.Latvia) від 28.11.2002 ЄСПЛ зазначив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відтак, з урахуванням наведеного вище та враховуючи фактичний об`єм наданих адвокатом послуг, співмірність суми витрат із складністю даної справи, відповідність суми понесених витрат критеріям реальності і розумності, а також доведеність позивачем у відповідності до вимог ст.74 Господарського процесуального кодексу України, надання йому адвокатом частини послуг професійної правничої допомоги у суді першої інстанції на загальну суму 26429,14 грн, витрати на професійну правничу допомогу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог у зв`язку з висновками суду про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Геос-Укб" (03035, місто Київ, вулиця Петрозаводська, будинок 2, літера А, ідентифікаційний код 38825398) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрілл Інвест" (04060, місто Київ, вулиця Ольжича, будинок 9, ідентифікаційний код 43085653) основний борг у розмірі 314719 (триста чотирнадцять тисяч сімсот дев`ятнадцять) грн 90 коп., пеню у розмірі 35110 (тридцять п`ять тисяч сто десять) грн 67 коп., 3% річних на суму 7242 (сім тисяч двісті сорок дві) грн 87 коп., інфляційні втрати на суму 61474 (шістдесят одна тисяча чотириста сімдесят чотири) грн 26 коп., судовий збір у розмірі 6278 (шість тисяч двісті сімдесят вісім) грн 21 коп. та 23824 (двадцять три тисячі вісімсот двадцять чотири) грн 56 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.М.Смирнова