Рішення

від 24.01.2023 по справі 917/776/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.2023 Справа № 917/776/22

за позовною заявою Заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях, вул. Небесної Сотні, 1/23, м. Полтава, 36014,

до відповідача Фермерського господарства "ФАВОРИТ - АГРО ПЛЮС", вул.Сонячна,6, с. Новачиха, Лубенський район, Полтавська область, 37820

про розірвання договору купівлі - продажу та стягнення неустойки в сумі 330 420,48 грн, -

Суддя Тимощенко О.М.

Секретар судового засідання Отюгова О.І.

Представники учасників справи:

від позивача: Біленко О.І.

від прокуратури: Пальонна О.О.

від відповідача: не з`явився

вільний слухач О.Циганенко

Обставини справи: 22.07.2022 року до господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях до Фермерського господарства "ФАВОРИТ - АГРО ПЛЮС" про розірвання договору купівлі - продажу об`єкта малої приватизації єдиного майнового комплексу державного підприємства "Лубенське агроторгове підприємство", за адресою: Полтавська область, м. Лубни, просп. Володимирський, 76, (код ЄДРПОУ 39802083), шляхом викупу від 22.12.2021 року та про стягнення неустойки в сумі 330 420,48 грн (вх. №849/22).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач у порушення умов договору купівлі - продажу об`єкта малої приватизації єдиного майнового комплексу державного підприємства "Лубенське агроторгове підприємство", за адресою: Полтавська область, м. Лубни, просп. Володимирський, 76, (код ЄДРПОУ 39802083), шляхом викупу від 22.12.2021 року, ФГ «ФАВОРИТ - АГРО ПЛЮС» не здійснено повну оплату за об`єкт приватизації. Внаслідок зазначеного прострочення, позивачем було нараховано 330 420,48 грн. неустойки, яку відповідач також не сплатив. Зазначені порушення є підставою для розірвання договору. Зважаючи на зазначене, прокурор просить стягнути з відповідача 330 420,48 грн. неустойки та розірвати договір купівлі-продажу об`єкта малої приватизації.

Ухвалою від 25.07.2022 року суд прийняв вказану позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, постановивши розглядати справу у порядку загального провадження, підготовче засідання призначено на 06.09.2022 на 11:00 год.

Направлення сторонам в паперовому вигляді копії ухвали суду від 25.07.2022 року у строк, передбачений ст. 242 ГПК України, не відбулось у зв`язку з відсутністю окремих номіналів поштових марок та тимчасовим припиненням господарським судом Полтавської області відправлення поштової кореспонденції у паперовому вигляді, про що відповідальними працівниками суду складено відповідні акти від 28.07.2022 року (а. с. 52).

Копія ухвали суду від 25.07.2022 року була направлена на офіційну електронну адресу прокуратури та доставлено до електронного кабінету - 11.01.2022 року, про що свідчить довідка про доставку електронного листа (а. с. 50).

03.08.2022 року на офіційному веб-порталі судової влади України розміщено оголошення про призначення підготовчого засідання по справі № 917/776/22 на 06.09.2022 р. на 11:00 год. Дата слухання справи також відображена і на сайті господарського суду Полтавської області.

04.08.2022 року від представника позивача на адресу суду на виконання пункту 5 ухвали від 25.07.2022 року надійшло повідомлення про підтримку вимог прокурора в повному обсязі (вх. № 5280).

У підготовче засідання 06.09.2022 року позивач та відповідач повноважних представників не направили.

Протокольною ухвалою від 06.09.2022 року було оголошено перерву у підготовчому засіданні до 06.10.2022 року до 09:00 год.

Направлення сторонам в паперовому вигляді копії ухвали - повідомлення суду від 06.09.2022 року у строк, передбачений ст. 242 ГПК України, не відбулось у зв`язку з відсутністю окремих номіналів поштових марок та тимчасовим припиненням господарським судом Полтавської області відправлення поштової кореспонденції у паперовому вигляді, про що відповідальними працівниками суду складено відповідні акти від 07.09.2022 року (а. с. 64).

28.09.2022 року на офіційному веб-порталі судової влади України розміщено оголошення про перерву у підготовчому засіданні до 06.10.2022 року до 09:00 год. Дата слухання справи також відображена і на сайті господарського суду Полтавської області.

06.10.2022 року від прокуратури на адресу суду надійшла уточнена позовна заяву (вх. № 7196) без змін предмету та підстави позову, де було зазначено вірна адреса та код ЄДРПОУ відповідача (вул. Сонячна, 6, с. Новачиха, Лубенський район, Полтавська область, 37820, код ЄДРПОУ 37137530).

У підготовче засідання 06.10.2022 року відповідач повноважного представника не направив.

Інших заяв чи клопотань до суду не надходило.

Відповідач відзив на позов не надав, повноваженого представника в судові засідання року не направив, належним чином повідомлений про дату і час судового засідання (копія ухвали від 06.10.2022 року повернулася до суду без вручення з відміткою поштового відділення "адресат відмовився", арк. справи 85-88).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання судової повістки (листа з ухвалою суду) відповідачем та повернення її до суду з відповідною поміткою є наслідками діяння відповідача, тобто його власною волею.

Протокольною ухвалою від 06.10.2022 року було прийнято до розгляду уточнену позовну заяву та оголошено перерву у підготовчому засіданні до 27.10.2022 року до 09:00 год.

Ухвалою від 27.10.2022 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 17.11.2022 року на 09.00.

У зв`язку з ввімкненням 17.11.2022р. автоматизованої системи централізованого оповіщення "повітряна тривога" у м. Полтава та Полтавській області розгляд справи по суті не відбувся, а тому ухвалою від 17.11.2022 року призначено справу №917/776/22 до судового розгляду по суті на 13.12.2022 року на 11 год. 30 хв.

У зв`язку з перебуванням судді Тимощенко О.М. у відпустці засідання суду 13.12.2022 року не відбулося, про що господарським судом Полтавської області було розміщене оголошення на веб-сторінці офіційного веб-порталу «Судова влада» у мережі Інтернет (https://court.gov.ua/).

Ухвалою суду від 02.01.2023 року суд призначив справу до розгляду на 24.01.2023 року. Вказану ухвалу відповідач отримав 14.01.2023 року.

Відповідач повноважних представників в судові засідання не направив, належним чином повідомлений про дати і час судових засідань, що підтверджується поштовими повідомленням про вручення ухвал суду ( арк. справи 99,102,107).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").

В судовому засіданні 24.01.2023 року представники прокуратури та позивача підтримали позовні вимоги та наполягали на їх задоволенні.

Відповідач правом на подачу відзиву не скористався, належним чином повідомлявся судом про розгляд справи.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами ( ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

В судове засідання від відповідача прибув О. Циганенко, при цьому докази наявності повноважень у розумінні ст. 56 ГПК України суду не були подані, відомості про такі повноваження відсутні і у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (витяг в мат. справи). Враховуючи наведене вказана особа була присутня в судовому засіданні як вільний слухач.

Письмові пояснення по суті справи (вх. № 8840 від 17.11.2022 року) з додатком (копія довіреності від 10.11.2020 року №1690), підписані О.Циганенко, повернуті ухвалою суду від 24.01.2023 року на підставі ст. 170 ГПК України.

В судовому засіданні 24.01.2023 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення суду, повідомив коли буде виготовлено повне рішення, роз`яснив порядок, строки оскарження рішення та набранням ним чинності.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників прокуратури та позивача, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Відповідно до Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях (далі - РВ ФДМ України по Полтавській та Сумській областях) прийнято рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу Державного підприємства «Лубенське агроторгове підприємство», про що свідчить наказ від 26.05.2021 № 575 (арк. справи 19).

-Згідно протоколу про результати електронного аукціону №UА-Р8-2021-10-27-000030-1 від 25.11.2021 переможцем електронного аукціону стало ФГ «ФАВОРИТ - АГРО ПЛЮС» ( арк. справи 22).

22.12.2021 року між РВ ФДМ України по Полтавській та Сумській областях та ФГ «ФАВОРИТ - АГРО ПЛЮС» (відповідач) укладено Договір купівлі- продажу об`єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу Державного підприємства «Лубенське агроторгове підприємство», розташованого по просп. Володимирському, буд. 76 у м. Лубни Полтавської області (арк. справи 23-26).

При укладенні Договору сторони, зокрема, узгодили наступне:

-Згідно пункту 2.1 розділу 2 вказаного Договору, ціна продажу об`єкта приватизації становить 6 608 409,60 грн. (у тому числі ПДВ 1 101 401,60 грн.) згідно протоколу про результати електронного аукціону №UА-Р8-2021-10-27-000030-1 від 25.11.2021;

- покупець зобов`язаний сплатити за придбаний об`єкт приватизації 6608409,60 грн. у повному обсязі протягом 30 календарних днів з дня підписання цього Договору в порядку, встановленому пунктом 2.2 Договору;

-Пунктом 2.2 Договору передбачено, що розрахунки за об`єкт приватизації здійснюються в такому порядку: гарантійний внесок для участі в аукціоні, сплачений покупцем на банківський рахунок оператора електронного майданчика ТБ «Аукціоніст» в сумі 536566,60 грн., що становить 10% (відсотків) стартової ціни об`єкта приватизації, зараховується покупцеві в рахунок ціни продажу об`єкта приватизації шляхом його перерахування оператором електронного майданчика на рахунок продавця; протягом 10 днів з дня підписання цього договору на сплачені покупцем грошові кошти в сумі 536566,60 грн. (гарантійний внесок) покупець зобов`язаний перерахувати на рахунок продавця, ПДВ в розмірі 107313,32 грн. ; грошові кошти покупця в розмірі 5964529,68 грн., з урахуванням ПДВ, за придбаний об`єкт приватизації сплачуються покупцем шляхом безготівкового перерахування з рахунка покупця на рахунок продавця протягом 30 календарних днів з дня підписання цього договору.

-Пунктом 7.1 Договору визначено, що покупець зобов`язаний в строк та порядку, встановлені цим Договором, сплатити ціну продажу об`єкта приватизації, разом з неустойкою (у разі її нарахування);

-Положеннями розділу 9 Договору передбачено, що у разі повного або часткового невиконання умов цього Договору покупець несе відповідальність, встановлену цим Договором та законодавством України (пункт 9.1); у разі несплати коштів за Об`єкт приватизації протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня укладання цього договору покупець сплачує на користь продавця неустойку в розмірі 5 (п`яти) відсотків ціни продажу об`єкта приватизації (пункт 9.2).

Відповідач, в порушення вказаних умов договору, не сплатив повну вартість за придбаний об`єкт приватизації, що не спростовано та не заперечується відповідачем.

Досліджуючи подані докази, суд звертає увагу, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (стаття 13 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до аналогічних положень частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Вичерпний перелік підстав звільнення від доказування закріплює стаття 75 вказаного Кодексу.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами регулюються положеннями чинного законодавства про приватизацію, зокрема Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», а також нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 202 Господарського кодексу України та статтею 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

РВ ФДМ України по Полтавській та Сумській областях на адресу ФГ «ФАВОРИТ - АГРО ПЛЮС» направлено претензію від 25.04.2022 №11-123-00428 з вимогою виконати належним чином усі зобов`язання за договором та сплатити неустойку ( арк. справи 27) та повідомлення про розірвання договору від ( арк. справи 28).

Відповідей на вказані пропозицію та претензію відповідач не надав, вимоги позивача залишив без розгляду та задоволення. Отже, відповідач порушив свої зобов`язання за договором та не сплатив вартість придбаного майна у встановлені строки.

При цьому, станом на дату розгляду даного спору відповідач не надав суду доказів сплати вартості придбаного майна згідно з умовами договору.

За приписами ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Так, відповідно до ч. 3. ст. 24 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), несплата коштів за об`єкт приватизації згідно з договором купівлі-продажу протягом 60 днів з дня укладення договору купівлі-продажу є підставою для розірвання такого договору відповідно до статті 30 цього Закону.

Частиною 3 ст. 26 вказаного Закону встановлено, що несплата протягом 60 днів коштів за об`єкт приватизації з дня укладення договору купівлі-продажу відповідно до його умов є виключною умовою для розірвання договору купівлі-продажу об`єкта приватизації в порядку, передбаченому законодавством.

Згідно з ч. 9. ст. 26 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано, у тому числі за рішенням суду, в разі невиконання іншою стороною зобов`язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки або визнано недійсним за рішенням суду.

Частиною 11 ст. 27 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» передбачено, що орган приватизації зобов`язаний вимагати від нового власника виконання зобов`язань, визначених договором купівлі-продажу об`єкта приватизації, а в разі їх невиконання застосовувати до нього санкції згідно із законом і захищати права держави або територіальної громади іншим чином, у тому числі звертатися до суду з позовом про розірвання договору купівлі-продажу об`єкта приватизації або визнання його недійсним.

За таких обставин, позовні вимоги про розірвання договору купівлі-продажу від 22.12.2021 року - є обґрунтованими.

Стосовно позовної вимоги щодо стягнення неустойки за несплату вартості придбаного об`єкту приватизації, суд зазначає наступне.

Приписами ст.216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Окрім того, відповідно до частини першої статті 549, пункту 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов`язання.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно з частиною 5 статті 656 Цивільного кодексу України особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом. Зокрема, правові, економічні та організаційні основи приватизації державного і комунального майна та майна, що належить Автономній Республіці Крим регулюються Законом України "Про приватизацію державного і комунального майна" (далі - Закон).

Згідно з частинами 1 та 2 статті 24 Закону покупець, який підписав договір купівлі-продажу, сплачує на відповідний поточний рахунок органів приватизації ціну продажу об`єкта приватизації не пізніше ніж протягом 30 днів з дня підписання договору купівлі-продажу. За несплату коштів за об`єкт приватизації згідно з договором купівлі-продажу протягом 30 днів з дня укладення договору купівлі-продажу нараховується неустойка.

Частиною 4 статті 29 Закону встановлено, що у разі несплати коштів за об`єкт приватизації згідно з договором купівлі-продажу протягом 30 днів з дня укладення договору та його нотаріального посвідчення (у разі якщо нотаріальне посвідчення договору передбачено законодавством) покупець сплачує на користь органу приватизації неустойку в розмірі 5 відсотків ціни продажу об`єкта. У разі несплати коштів згідно з договором купівлі-продажу протягом наступних 30 днів договір підлягає розірванню.

Умовами розділу 9 Договору передбачено, що у разі повного або часткового невиконання умов цього Договору покупець несе відповідальність, встановлену цим Договором та законодавством України (пункт 9.1); у разі несплати коштів за Об`єкт приватизації протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня укладання цього договору покупець сплачує на користь продавця неустойку в розмірі 5 (п`яти) відсотків ціни продажу об`єкта приватизації (пункт 9.2).

У зв`язку з несплатою відповідачем коштів за придбаний об`єкт приватизації, покупцю нараховано неустойку в розмірі 330 420,48 грн., що дорівнює 5 відсоткам ціни продажу об`єкта приватизації.

Таким чином, невиконання умов договору зі сплати частини платежу свідчить про неналежне виконання всього договору з оплати всієї суми та є підставою для нарахування неустойки, виходячи зі всієї суми договору.

З урахуванням наведеного, з огляду на положення частини 4 статті 29 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» та враховуючи встановлений судом факт невиконання відповідачем зобов`язань зі сплати коштів за об`єкт приватизації у встановлені договором строки та розмірі, суд вважає обґрунтованим стягнення з відповідача неустойки в розмірі 330 420,48 грн.

Статтею 1311 Конституції України на органи прокуратури покладена функція представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Приписами ч. 3 ст. 4 ГПК України передбачено, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Право звернення прокурора до суду в інтересах держави передбачено також ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 53 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно зі ст. 24 Закону України «Про прокуратуру» право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного господарського судочинства надається Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.

Відповідно до ч.ч. 3-4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999р. №3-рп/99 визначено, що під представництвом прокуратурою інтересів держави треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави з урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, у зв`язку із чим прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство підставу позову та зазначає, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999р. у справі № 1-1/99, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.

З контексту викладеного вище рішення Конституційного суду України, враховуючи положення чинного законодавства, вбачається, що прокурором прояв порушення інтересів держави визначається самостійно з урахуванням публічного інтересу.

Визначальним при вирішенні наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».

Держава зацікавлена у дотриманні процедур реалізації прав на державне майно, так само як і у дотриманні норм чинного законодавства. Додержання вимог закону не може не являти суспільного інтересу, оскільки є проявом управлінської функції держави та спрямоване на забезпечення єдиного підходу до врегулювання тих чи інших правовідносин, впровадження системності та прозорості при реалізації прав громадянами і юридичними особами, принципу конституційної рівності суб`єктів цивільних правовідносин.

У даній справі наявність «інтересу держави» полягає у порушенні права держави у сфері використання державного майна.

Несплата ФГ «ФАВОРИТ - АГРО ПЛЮС» коштів за об`єкт приватизації порушує економічні інтереси держави шляхом ненадходження коштів до державного бюджету та унеможливлює використання коштів для цілей та потреб держави у сфері ефективного розпорядження державним майном.

Забезпечення економічної безпеки України, згідно ст. 17 Конституції України, є однією з найважливіших функцій держави, справою всього Українського народу.

В свою чергу ненадходження коштів до бюджету спричиняє шкоду економічним інтересам держави, загрожує невиконанням загальнодержавних та місцевих програм, які фінансуються з бюджету, підриває основні принципи існуючого ладу. Зокрема, ненадходження коштів унеможливлює здійснення з Державного бюджету видатків, пов`язаних з виконанням найважливіших функцій держави, визначених Конституцією України: на забезпечення конституційного ладу держави, територіальної цілісності, недоторканності України та суверенітету, забезпечення громадського порядку, безпеки та судової влади, на економічну діяльність держави, на утримання установ та закладів соціально-культурної сфери, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій.

Вирішуючи ж питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, суд звертається до практики Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004р. категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес».

У справі «Менчинська проти Російської Федерації» (рішення від 15.01.2009, заява №42454/02, п.35) Європейський Суд з прав людини висловив таку думку (у неофіційному перекладі): «сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній із сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».

Звернення прокурора до суду з даним позовом спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про використання об`єктів державної власності. Допущене відповідачем порушення умов договору призвело до завдання шкоди позивачу внаслідок чого не досягнуто основної мети приватизації: прискорення економічного зростання, залучення інвестицій шляхом продажу об`єктів приватизації ефективному приватному власнику.

Суд зазначає, що правовідносини щодо приватизації об`єктів державного майна становлять суспільний інтерес, а не дотримання вимог чинного законодавства при та не отримання державою коштів від продажу об`єктів приватизації такому суспільному інтересу не відповідає.

Зі змісту положень ч. 4 ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» вбачається, що прокурор, звертаючись до суду з позовною заявою в інтересах держави, зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, яким не здійснюється або неналежним чином здійснюється захист цих інтересів.

У даній справі прокурором здійснюється представництво інтересів держави у суді в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях, як органу, уповноваженого державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», управління об`єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Згідно ст. 4 вищевказаного Закону, суб`єктом управління об`єктами державної власності є, в тому числі, Фонд державного майна України.

Положеннями ст. 7 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» визначено, що Фонд державного майна України виступає у встановлених законодавством випадках організатором продажу нерухомого майна державних унітарних підприємств.

Пунктом 4 Положення про РВ ФДМ України по Полтавській та Сумській областях, затвердженого наказом ФДМ України від 05.01.2022 № 12 (далі-Положення), визначені основні завдання регіонального відділення, зокрема: здійснення контролю у сфері організації та проведення приватизації державного майна, відчуження державного майна у випадках, встановлених законодавством, передачі державного майна в оренду та користування; повернення у державну власність державного майна, що було приватизоване, відчужене або вибуло з державної власності з порушенням законодавства; управління корпоративними правами держави, які перебувають у сфері його управління.

Пунктом 5.1 Положення, ФДМ України делеговано регіональному відділенню наступні повноваження у сфері приватизації державного майна:

-приймати рішення про приватизацію об`єктів державної власності у випадках, установлених законом;

-здійснювати повноваження власника державного майна, щодо якого прийнято рішення про приватизацію;

-продавати майно, що перебуває у державній власності, у процесі його приватизації,

-укладати договори купівлі-продажу об`єктів приватизації;

-здійснювати контроль за виконанням умов договорів купівлі-продажу нерухомого майна;

-затверджувати умови продажу об`єктів приватизації, розроблені аукціонною комісією.

Таким чином, РВ ФДМ України по Полтавській та Сумській областях, як сторона договору купівлі-продажу, вимоги якого не виконано відповідачем, є уповноваженим органом на виконання функцій держави у спірних правовідносинах.

Разом з тим, РВ ФДМ України по Полтавській та Сумській областях, як уповноваженим органом державної влади, відповідні заходи, направлені на захист майнових інтересів держави у виниклих спірних правовідносинах, не вжито.

На підставі викладеного, прокурор правомірно звернувся з даним позовом до суду в інтересах держави в особі РВ ФДМ України по Полтавській та Сумській областях.

За таких обставин, підсумовуючи вищевикладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими, відповідачем не спростовані та не заперечуються, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі та надана їм правова оцінка.

Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір підлягає покладенню на відповідача.

Керуючись ст.ст.13,56, 129,232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Розірвати Договір купівлі- продажу об`єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу Державного підприємства «Лубенське агроторгове підприємство», розташованого по просп. Володимирському, буд 76 у м. Лубни Полтавської області, вартістю 6 608 409,60 грн., укладений 22.12.2021 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях (вул. Небесної Сотні, 1/23, м. Полтава, 36014, ідентифікаційний код 42769539) та Фермерським господарством "ФАВОРИТ - АГРО ПЛЮС", вул. Сонячна, 6, с. Новачиха, Лубенський район, Полтавська область, 37820, ідентифікаційний код 37137530).

3.Стягнути з Фермерського господарства "ФАВОРИТ - АГРО ПЛЮС", вул. Сонячна, 6, с. Новачиха, Лубенський район, Полтавська область, 37820, ідентифікаційний код 37137530) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях (р/р№UА448201720355599003000018853 одержувач: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях, код за ЄДРПОУ 42769539, банк одержувача: Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172) неустойку в розмірі 330420,48 грн.

4.Стягнути з Фермерського господарства "ФАВОРИТ - АГРО ПЛЮС", вул. Сонячна, 6, с. Новачиха, Лубенський район, Полтавська область, 37820, ідентифікаційний код 37137530) на користь Полтавської обласної прокуратури (36000, м. Полтава, вул. 1100 річчя Полтави, 7, р/р № UА118201720343130001000006160, банк ДКСУ м. Київ, код ЄДРПОУ 02910060, код класифікації видатків бюджету - 2800) понесені витрати на сплату судового збору в сумі 7437,31 грн.

Видати наказ із набранням цим рішенням законної сили.

Повне рішення складено 26.01.2023 року

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Тимощенко О.М.