Ухвала

від 15.08.2023 по справі 917/776/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

15 серпня 2023 року

м. Київ

cправа № 917/776/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,

за участю представників:

прокуратури - Керничного Н. І.,

відповідача - Коморної О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фермерського господарства "Фаворит-Агро Плюс"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.04.2023 (судді: Радіонова О. О. - головуючий, Медуниця О. Є., Стойка О. В.) і рішення Господарського суду Полтавської області від 24.01.2023 (суддя Тимощенко О. М.) у справі

за позовом заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях

до Фермерського господарства "Фаворит-Агро Плюс",

про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення неустойки в сумі 330 420,48 грн,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2022 року заступник керівника Полтавської обласної прокуратури (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Полтавської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях (далі - РВ ФДМУ) з позовом до Фермерського господарства "Фаворит-Агро Плюс" (далі - ФГ "Фаворит-Агро Плюс") про розірвання договору купівлі-продажу шляхом викупу об`єкта малої приватизації єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Лубенське агроторгове підприємство" (далі - ДП "Лубенське агроторгове підприємство") за адресою: Полтавська область, м. Лубни, просп. Володимирський, 76 (код ЄДРПОУ 39802083), вартістю 6 608 409,60 грн, укладеного 22.12.2021 між РВ ФДМУ і ФГ "Фаворит-Агро Плюс" (далі - договір купівлі-продажу від 22.12.2021) та стягнення неустойки в сумі 330 420,48 грн.

Позовна заява обґрунтована невиконанням відповідачем обов`язку зі сплати вартості придбаного об`єкта приватизації у строк, визначений договором купівлі-продажу від 22.12.2021, що є підставою для розірвання зазначеного договору та стягнення неустойки у розмірі 5 % від ціни продажу об`єкта.

ФГ "Фаворит-Агро Плюс" правом на надання відзиву на позов не скористався.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 24.01.2023 позовні вимоги задоволено. Розірвано договір купівлі-продажу від 22.12.2021 та стягнуто з відповідача на користь позивача 330 420,48 грн неустойки. Здійснено розподіл судових витрат.

Місцевий господарський суд дійшов висновку про підтвердження прокурором підстав для представництва інтересів держави в суді у наведеному випадку відповідно до вимог статті 53 Господарського процесуального кодексу України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та, задовольняючи позов, виходив із встановлених обставин невиконання відповідачем договірних зобов`язань щодо сплати коштів за об`єкт приватизації, що, зважаючи на умови спірного договору та положення законодавства, є підставою для розірвання такого договору в судовому порядку та стягнення заявленої суми неустойки.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 04.04.2023 рішення Господарського суду Полтавської області від 24.01.2023 залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з мотивами суду першої інстанції щодо задоволення вимог заявленого позову.

ФГ "Фаворит-Агро Плюс" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.04.2023 і рішення Господарського суду Полтавської області від 24.01.2022 у цій справі.

Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що при ухваленні оскаржуваного рішення судами порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з`ясовано всі обставини, що призвело до неправильного вирішення справи по суті; а також не враховано правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 24.05.2022 у справі № 904/2406/21 та від 09.08.2022 у справі № 921/340/21.

Зокрема, скаржник стверджує про відсутність у нього намірів порушувати строки оплати за об`єкт приватизації, а навпаки є бажання усунути це порушення, про що свідчить його лист від 26.01.2023, в якому він звертався до РВ ФДМУ із пропозицією укласти мирову угоду та подати її на затвердження до Господарського суду Полтавської області. Скаржник вказує на те, що несплата коштів за об`єкт приватизації відбулася, у тому числі, через те, що контрагенти відповідача затримували розрахунки за поставлену продукцію, тож на рахунках підприємства в той період була відсутня достатня сума для проведення повного розрахунку, а також господарство займалося оформленням кредиту. Водночас із 24.02.2022 в країні було введено воєнний стан, що, як зазначає скаржник, також є причиною того чому до цього часу не було проведено повного розрахунку за договором, оскільки в таких умовах ФГ "Фаворит-Агро Плюс" просто не знало як діяти, до того ж це суттєво вплинуло на можливість проводити комунікацію з органами державної влади.

Також, на думку скаржника, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, господарськими судами не було встановлено, що відповідач уникає належного виконання своїх зобов`язань за договором купівлі-продажу, оскільки відповідач намагається вчиняти належні заходи для виконання умов договору купівлі-продажу, що фактично свідчить про відсутність підстав для розірвання зазначеного договору та формальний підхід до вирішення спору.

РВ ФДМУ у відзиві на касаційну скаргу просить оскаржені у справі судові рішення залишити без змін як законні та обґрунтовані, а касаційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що доводи, викладені у касаційній скарзі, жодним чином не підтверджуються та не спростовують висновків судів попередніх інстанцій про обґрунтованість задоволення позовних вимог.

Від Полтавської обласної прокуратури надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому прокурор просить оскаржені рішення і постанову у справі залишити без змін як такі, що прийняті з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а касаційну скаргу залишити без задоволення.

Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, РВ ФДМУ згідно з наказом від 26.05.2021 № 575 прийняло рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу ДП "Лубенське агроторгове підприємство".

Відповідно до протоколу про результати електронного аукціону від 25.11.2021 № UА-Р8-2021-10-27-000030-1 переможцем електронного аукціону стало ФГ "Фаворит-Агро Плюс", у зв`язку із цим 22.12.2021 між РВ ФДМ України і ФГ "Фаворит-Агро Плюс" було укладено договір купівлі-продажу об`єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу ДП "Лубенське агроторгове підприємство", розташованого на просп. Володимирському, 76 у м. Лубни Полтавської обл.

Ціна продажу об`єкта приватизації становить 6 608 409,60 грн, у тому числі ПДВ - 1 101 401,60 грн, згідно з протоколом про результати електронного аукціону від 25.11.2021 № UA-PS-2021-10-27-000030-1 (пункт 2.1 розділу 2 спірного договору).

У пункті 2.2 вказаного договору сторони погодили, що покупець зобов`язаний сплатити за придбаний об`єкт приватизації 6 608 409,60 грн у повному обсязі протягом 30 календарних днів із дня підписання цього договору.

Розрахунки за об`єкт приватизації здійснюються, зокрема, в такому порядку:

- гарантійний внесок для участі в аукціоні, сплачений покупцем на банківський рахунок оператора електронного майданчика ТБ "Аукціоніст" в сумі 536 566,60 грн, що становить 10 % (відсотків) стартової ціни об`єкта приватизації, зараховується покупцеві в рахунок ціни продажу об`єкта приватизації шляхом його перерахування оператором електронного майданчика на рахунок продавця;

- протягом 10 днів із дня підписання цього договору на сплачені покупцем грошові кошти в сумі 536 566,60 грн (гарантійний внесок) покупець зобов`язаний перерахувати на рахунок продавця ПДВ в сумі 107 313,32 грн;

- грошові кошти покупця в розмірі 5 964 529,68 грн, з урахуванням ПДВ, за придбаний об`єкт приватизації сплачуються покупцем шляхом безготівкового перерахування з рахунку покупця на рахунок продавця протягом 30 календарних днів із дня підписання цього договору.

Відповідно до пункту 3.1 договору право власності на об`єкт приватизації переходить до покупця після сплати в повному обсязі ціни продажу об`єкта приватизації разом із неустойкою (у разі її нарахування).

За змістом пунктів 6.1- 6.2 договору купівлі-продажу від 22.12.2021 кожна сторона зобов`язується виконувати обов`язки, покладені на неї цим договором, не перешкоджати іншій стороні у виконанні її обов`язків і має право вимагати від іншої сторони виконання належним чином її обов`язків, передбачених умовами договору. Сторона, яка порушила взяті відповідно до цього договору зобов`язання, повинна усунути ці порушення. Порушенням зобов`язання за цим договором є його невиконання або неналежне виконання умов, визначених цим договором.

У пункті 7.1 вказаного договору сторони погодили, що покупець зобов`язаний в строк та порядку, встановлений цим договором, сплатити ціну продажу об`єкта приватизації, разом з неустойкою (у разі її нарахування).

Положеннями розділу 9 договору купівлі-продажу від 22.12.2021 передбачено відповідальність покупця, а саме у разі повного або часткового невиконання умов цього договору покупець несе відповідальність, встановлену цим договором та законодавством України (пункт 9.1); у разі несплати коштів за об`єкт приватизації протягом 30 (тридцяти) календарних днів із дня укладання цього договору покупець сплачує на користь продавця неустойку в розмірі 5 (п`яти) відсотків ціни продажу об`єкта приватизації (пункт 9.2).

За змістом пунктів 11.1, 11.2 договору купівлі-продажу від 22.12.2021 сторони звільняються від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим договором в разі виникнення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які не існували під час укладання цього договору та виникли поза волею сторін, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених і умовами цього договору, та які прямо передбачені Законом України "Про торгово-промислові палати України".

Сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту, коли їй стало відомо про їх виникнення, повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. Сторона повідомляє іншу сторону про закінчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) протягом 2 днів з дня, коли їй стало відомо про їх закінчення.

Згідно з положеннями пунктів 12.1- 12.3 цього ж договору внесення змін до нього здійснюється відповідно до вимог законодавства тільки за згодою сторін у порядку, затвердженому ФДМУ, шляхом укладення договору про внесення змін до договору. Сторони домовились, що одностороння відмова від виконання договору не допускається. Договір може бути розірваний на вимогу однієї із сторін, у тому числі, за рішенням суду, в разі невиконання іншою стороною зобов`язань, передбачених ним договором, у визначені строки. У разі розірвання договору об`єкт приватизації підлягає поверненню у державну власність.

Водночас у пункті 12.5 договору купівлі-продажу від 22.12.2021 сторонами визначено, що виключними умовами для розірвання договору об`єкта приватизації в порядку, передбаченому законодавством, є:

- несплата покупцем коштів за об`єкт приватизації протягом 60 днів з дати підписання договору відповідно до умов договору;

- невиконання умов продажу об`єкта приватизації і зобов`язань покупця, визначених умовами договору, в установлений договором строк;

- подання державному органу приватизації неправдивих відомостей;

- сплата за об`єкт приватизації коштів, отриманих з порушенням вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризм) та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення;

- невиконання зобов`язання покупця щодо недопущення скорочення чисельності працівників з ініціативи нового власника чи уповноваженого ним органу;

- продаж або в інший спосіб відчуження покупцем приватизованого об`єкта особам, визначеним частиною другою статті 8 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", протягом виконання зобов`язань за договором. Усі спори, що виникають при виконанні зобов`язань за цим договором, вирішуються або шляхом переговорів або в судовому порядку.

За змістом пунктів 15.2, 15.5 спірного договору він набуває чинності з дати його підписання та нотаріального посвідчення і діє до виконання у повному обсязі покупцем зобов`язань, зокрема, передбачених у пункті 7.5 цього договору, що підтверджено продавцем у встановленому законодавством порядку, якщо договір не буде раніше виконаний або припинений згідно законодавством України та умовами договору.

Під час розгляду спору у цій справі попередні судові інстанції установили та це підтверджено матеріалами справи, що в порушення умов договору ФГ "Фаворит-Агро Плюс" не здійснило оплату за об`єкт приватизації протягом 30 календарних днів із дня підписання договору купівлі-продажу у зв`язку з чим покупцеві було нараховано неустойку в сумі 330 420,48 грн, що дорівнює 5 % ціни продажу об`єкта приватизації.

Доказів внесення змін до договору купівлі-продажу від 22.12.2021 в частині строку оплати вартості за об`єкт приватизації, як наголосив суд апеляційної інстанції, матеріали справи не містять.

РВ ФДМУ направило ФГ "Фаворит-Агро Плюс" претензію від 25.04.2022 № 11-123-00428 з вимогою виконати належним чином зобов`язання за договором та сплатити неустойку.

Вказана претензія була залишена ФГ "Фаворит-Агро Плюс" без задоволення; передбачені у пункті 2.2 спірного договору зобов`язання зі сплати грошових коштів за придбаний об`єкт приватизації ним не виконано.

Предметом розгляду у цій справі є вимоги прокурора, заявлені в інтересах держави в особі РВ ФДМУ, до ФГ "Фаворит-Агро Плюс" про розірвання договору купівлі-продажу від 22.12.2021 та стягнення 330 420,48 грн неустойки у зв`язку з невиконанням відповідачем обов`язку зі сплати вартості придбаного об`єкта приватизації у строк, визначений договором.

Вирішуючи спір у справі, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, урахувавши, зокрема, положення статей 549, 651, 656 Цивільного кодексу України, статей 24, 26, 27, 29 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна", дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, дійшов висновку про наявність правових підстав для розірвання спірного договору купівлі-продажу та стягнення заявленої суми неустойки. При цьому суд виходив із того, що відповідно до положень частини 3 статті 26 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" виключними умовами для розірвання договору купівлі-продажу об`єкта приватизації в порядку, передбаченому законодавством, є несплата протягом 60 днів коштів за об`єкт приватизації з дня укладення договору купівлі-продажу відповідно до його умов, а оскільки відповідач не здійснив оплату коштів за об`єкт приватизації у встановлений строк (ним не було сплачено кошти ні протягом 30 днів з дня підписання договору, ані упродовж 60 днів з дня укладення договору), то вимога про розірвання договору купівлі-продажу від 22.12.2021 в судовому порядку, як і вимога про стягнення з відповідача неустойки відповідно до частини 4 статті 29 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна", є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції надав оцінку доводам відповідача про відсутність його вини у порушенні договірного зобов`язання (неможливість виконання умов спірного договору через запровадження воєнного стану, відсутність коштів на рахунку підприємства через неналежне виконання контрагентами відповідача зобов`язань, оформлення підприємством кредиту), навівши у судовому рішенні аргументоване мотивування відхилення таких доводів. Так, зокрема, суд зазначив, що строк з оплати за об`єкт приватизації за договором купівлі-продажу від 22.12.2021 настав ще до введення воєнного стану; відповідач, підписуючи без будь-яких зауважень договір, мав можливість ознайомитись із його змістом та, відповідно, був обізнаний із його умовами, а отже, мав усвідомлювати необхідність своєчасного виконання взятих на себе договірних зобов`язань та усвідомлювати наслідки їх невиконання у встановлений договором строк; відповідач не надав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження здійснення своєчасної оплати за об`єкт приватизації або ініціювання вирішення питання щодо внесення змін до договору. Водночас суд урахував те, що відповідач є юридичною особою, яка здійснює господарську діяльність відповідно до статті 42 Господарського кодексу України самостійно і на власний ризик, з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, та відповідно, повинен був виходити з власних можливостей при укладенні спірного договору.

Разом із тим, досліджуючи обставини щодо вжиття відповідачем всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання за договором, апеляційний господарський суд встановив, що 26.01.2023 ФГ "Фаворит-Агро Плюс" зверталося до РВ ФДМУ з пропозицією укласти мирову угоду та подати її на затвердження до Господарського суду Полтавської області. Однак, як зазначив суд, викладені відповідачем обставини не свідчать про реальність наміру щодо належного виконання зобов`язання; також відсутні докази на підтвердження вжиття відповідачем заходів щодо усунення обставин, які заважали йому належним чином виконати свої зобов`язання за договором до звернення позивача з цим позовом до суду. За висновком суду апеляційної інстанції, порушення строків оплати придбаного об`єкта приватизації є наслідком свідомої бездіяльності відповідача, а наявність вини останнього у цьому випадку (за обставин недоведення ним протилежного) презюмується. У наведеному випадку відповідач не довів того, що до подання позову позивач не вчинив будь-яких дій, які він зобов`язаний вчинити відповідно до умов договору або в силу вимог закону для виконання відповідачем свого обов`язку із своєчасної оплати повної вартості придбаного об`єкта приватизації.

Отже, як констатував суд апеляційної інстанції, за встановлених обставин невиконання відповідачем зобов`язання щодо оплати коштів за об`єкт приватизації, зважаючи на умови договору, положення цивільного законодавства і спеціального Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", а також відсутність документального підтвердження вжиття відповідачем всіх залежних від нього заходів для недопущення порушення прав позивача у встановлений договором та законом строк, наявні правові підстави для задоволення позову.

Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як уже зазначалося, скаржник звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на судові рішення у справі, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

У кожному випадку порівняння правовідносин та їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин (пункт 31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20).

Разом із тим зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

При цьому слід виходити також із того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Відповідно неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.

Доводи, наведені у касаційній скарзі, про застосування судами норм права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 24.05.2022 у справі № 904/2406/21 є безпідставними, оскільки правовідносини у вказаній справі та у цій справі, що розглядається не можуть вважатися подібними в контексті досліджуваних судами у вказаних справах доказів та встановлених ними фактичних обставин, а також підстав позовів.

У зазначеній справі, на яку посилається скаржник, Верховним Судом було констатовано допущення судами попередніх інстанції неповноти судового дослідження стосовно встановлення обставин порушення відповідачем умов спірного договору.

Натомість, у цій справі, що розглядається, попередніми судовими інстанціями достеменно встановлені обставини невиконання відповідачем спірного договірного зобов`язання (невнесення плати за об`єкт приватизації у визначений договором строк, тобто наявність виключної умови для розірвання договору купівлі-продажу об`єкта приватизації та сплати неустойки) та надано оцінку усім доводам відповідача, які він наводив, заперечуючи проти позову, та, зокрема, і доводам про відсутність його вини у порушенні договірного зобов`язання щодо сплати коштів, та доказам, наданим на підтвердження таких доводів, які (доводи) судами визнані необґрунтованими та документально недоведеними; доводи скаржника, наведені ним у касаційній скарзі, фактично зводяться до встановлення обставин справи та надання іншої оцінки доказам, наявним у матеріалах справи, на підставі яких суди першої та апеляційної інстанцій установили фактичні обставини справи, що з огляду на визначені у статті 300 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не належить до повноважень Верховного Суду.

Колегія суддів звертає увагу на те, що посилання скаржника на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження не можуть бути взяті до уваги судом касаційної інстанції, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

Також колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги щодо неврахування судами попередніх інстанцій висновків, що містяться в ухвалі Верховного Суду від 09.08.2022 у справі № 921/340/21 про закриття касаційного провадження у справі, оскільки ця ухвала не є тим судовим рішенням, про яке йдеться у частині 4 статті 236, частині 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

У свою чергу, Верховний Суд є судом права, а не факту, тому діючи у межах повноважень та порядку, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, він не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку (постанови Верховного Суду від 03.02.2020 у справі № 912/3192/18, від 12.11.2019 у справі № 911/3848/15, від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18).

З огляду на зазначене підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу, не знайшла підтвердження.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ФГ "Фаворит-Агро Плюс" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.04.2023 і рішення Господарського суду Полтавської області від 24.01.2023 у справі № 917/776/22.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Фермерського господарства "Фаворит-Агро Плюс" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.04.2023 і рішення Господарського суду Полтавської області від 24.01.2023 у справі № 917/776/22 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак