Рішення

від 17.01.2023 по справі 921/577/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Кн.Острозького, 14а, м.Тернопіль,46025, тел.:0352520573, e-mail: inbox@te.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 січня 2023 року м.Тернопіль Справа № 921/577/22 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

при секретарі судового засідання Свергун О.Б.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: керівника Кременецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській області, м.Тернопіль

Кременецької міської ради, м.Кременець Тернопільської області

Лопушненської сільської ради, с.Лопушне Кременецького району Тернопільської області

до відповідача: Кременецького районного комунального лісогосподарського підприємства «Кремліс», с.Іква Кременецького району Тернопільської області

про стягнення 47558,16грн

за участю представників:

позивача-1: Мартинюк З.І., юрисконсульт, довіреність №1-1-15-162 від 17.01.2023;

позивача-2: не з`явився;

позивача-3: не з`явився;

відповідача: Сідоров В.М., адвокат, ордер серії ВО №1044731 від 09.12.2022 (в режимі відеоконференцзв`язку).

прокуратури: Куліковська Л.Б., прокурор Спеціалізованої екологічної прокуратури, довіреність №12-14ВИХ-23 від 05.01.2023;

В порядку ст.8, 222 Господарського процесуального кодексу України судом здійснювалося повне фіксування судового процесу технічними засобами.

Зміст позовних вимог.

Керівник Кременецької окружної прокуратури, м.Кременець Тернопільської області звернувся 04.11.2022 (згідно з накладною на поштове відправлення №4700303427151) до Господарського суду Тернопільської області з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській області, м.Тернопіль, Кременецької міської ради, м.Кременець Тернопільської області, Лопушненської сільської ради, с.Лопушне Кременецького району Тернопільської області до Кременецького районного комунального лісогосподарського підприємства «Кремліс», с.Іква Кременецького району Тернопільської області, про стягнення 47558,16грн шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

В обґрунтування позову прокурор вказує, що в ході реалізації представницьких повноважень в порядку ст.131-1 Конституції України та ст.23,24 Закону України «Про прокуратуру» прокуратурою опрацьовано матеріали кримінального провадження №12020210120000006 від 04.01.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.246 КК України, в ході розгляду якого виявлено порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Оскільки підприємство не забезпечило охорону і збереження лісових насаджень на земельній ділянці, що належить йому на праві постійного користування, як наслідок, на відповідній земельній ділянці було проведено незаконну рубку 47 дерев, відтак, завдано шкоди навколишньому природному середовищу на загальну суму 47558,16 грн.

Правовими підставами позову визначено положення статей 1, 16, 17, 19, 63, 64, 86, 89, 90, 93, 105, 107 Лісового кодексу України, ст.ст.68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст.ст.614, 1166, 1172 ЦК України.

Звернення прокурора з цим позовом обґрунтовано необхідністю захисту інтересів держави у сфері охорони навколишнього природного середовища у зв`язку з нездійсненням відповідних повноважень контролюючими органами до компетенції якого віднесено повноваження щодо реалізації державної політики у сфері державного контролю за охороною навколишнього природного середовища, зокрема при здійсненні охорони, захисту та використання лісів при веденні лісового господарства; а також нездійсненням відповідних повноважень у спірних правовідносинах Кременецькою міською радою та Лопушненською сільською радою.

У поданому клопотанні №02-07/1240 від 02.12.2022 (вх.№8190 від 05.12.2022) Лопушненська сільська рада не заперечила проти заявлених позовних вимог та просила задоволити їх в повному обсязі.

У клопотанні №77/02-25 від 16.01.2022 (вх.№384 від 17.01.2022) Кременецькою міською радою підтримано позовні вимоги прокуратури у повному обсязі.

Представником Державної екологічної інспекції у Тернопільській області в судовому засіданні підтримано позов у повному обсязі.

Заперечення відповідача.

15.12.2022 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву без номера від 09.12.2022 (вх.№8538), у якому відповідач заперечив позовні вимоги у повному обсязі, зазначивши про відсутність вини відповідача у завданні шкоди навколишньому природному середовищу, оскільки органами Державної екологічної інспекції до адміністративної відповідальності у сфері порушення природоохоронного законодавства працівників підприємства не притягнуто.

Вважає, що в даному випадку шкоду заподіяно саме підприємству внаслідок незаконної порубки дерев, про що було повідомлено у грудні 2019 року правоохоронні органи, та в подальшому відкрито кримінальне провадження за ч.1 ст.246 КК України (незаконна порубка дерев), тобто право на відшкодування заподіяної шкоди виникло у відповідача.

Окрім того, відповідач вважає, що прокуратурою не доведено належними та достовірними доказами розміру шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, внаслідок незаконної порубки дерев, що є обов`язковою умовою для застосування цивільно-правової відповідальності. Наводить інші заперечення.

23.12.2022 Кременецькою окружною прокуратурою на адресу суду надіслано відповідь на відзив №51.61-455 ВИХ-22 від 19.12.2022 (№8779), в якій викладені відповідачем у відзиві доводи прокуратура вважає безпідставними та необґрунтованими.

05.01.2023 Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області надано відповідь на відзив №1-1-11-2828 від 29.12.2022 (вх.№88), в якій Інспекція (позивач-1 у справі) стверджує, що уповноваженою особою інспекції на підставі постанови слідчого СВ Кременецького відділу поліції ГУ НП у Тернопільській області від 04.01.2020 в рамках досудового розслідування кримінального провадження №12020210120000006 від 04.01.2020 взято участь в огляді місця події та проведено заміри для підтвердження факту незаконної порубки деревини. Позивач-1 зазначає, що забезпечення охорони лісів від незаконних порубок та запобігання кримінальним правопорушенням у сфері лісового господарства належить до безпосередньої компетенції відповідача, а тому просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Процесуальні дії суду у справі.

Ухвалою суду від 14.11.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи; встановлено сторонам процесуальні строки для подання заяв по суті позовних вимог; судове засідання, призначене на 13.12.2022, не відбулося у зв`язку із знеструмленням електромережі адмінбудівлі суду, про що складено Акт щодо знеструмлення електромережі суду від 13.12.2022, та відкладено на 27.12.2022.

У судовому засіданні 27.12.2022 після заслуховування пояснень учасників справи, оголошено перерву до 17.01.2023 з урахуванням клопотання відповідача та з метою надання йому можливості подати письмові заперечення на відповідь на відзив до 08.01.2023, про що постановлено ухвалу, котру занесено до протоколу судового засідання.

У судовому засіданні представники сторін та прокурор підтримали викладені у попередньо поданих заявах по суті спору доводи та пояснення.

Відповідно до ч.1, 2 ст.233 ГПК України, суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Відповідно до ч.6 ст.233 та ч.7ст.240 ГПК України в судовому засіданні 17.01.2023 за результатами розгляду справи, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Фактичні обставини справи.

Як вбачається з матеріалів справи, Кременецькою окружною прокуратурою Тернопільської області в ході реалізації представницьких повноважень в порядку ст.131-1 Конституції України, ст.ст.23, 24 Закону України «Про прокуратуру» опрацьовано матеріали кримінального провадження №12020210120000006 від 04.01.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.246 КК України, за результатами якого встановлено порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища.

В ході досудового розслідування встановлено, що Кременецьким районним комунальним лісогосподарським підприємством «Кремліс» не здійснено комплекс заходів, спрямованих на збереження лісів, запобігання незаконних порубок. Вказане стало можливим через неналежне виконання окремими посадовими особами КРКЛП «Кремліс» своїх посадових обов`язків, та допущено незаконну рубку дерев невстановленими особами в кварталі 50 виділу 33, кварталі 70 виділу 5, кварталі 83 виділу 14 лісових насаджень КРКЛП «Кремліс», які знаходяться на території Попівецької та Староолексинецької сільських рад Кременецького району Тернопільської області (на даний час належать до територій Кременецької міської ради та Лопушненської сільської ради відповідно).

Так, на території колишньої Попівецької сільської ради у кварталі 50 виділу 33 лісових насаджень КРКЛП «Кремліс» виявлено незаконну рубку 40 дерев різних порід, з них породи береза - 28 шт., породи осика - 7 шт., породи граб - 5 шт. до ступеня припинення росту.

На території Староолексинецької сільської ради у кварталі 70 виділу 5 та кварталі 83 виділу 14 лісових насаджень КРКЛП «Кремліс» виявлено незаконну рубку невстановленими особами 7 дерев різних порід: у кварталі 70 виділу 5 виявлено 5 пнів дерев породи сосна; у кварталі 83 виділу 14 виявлено 2 пні, з яких 1 дерево породи сосна, а 1 дерево породи черешня.

На виконання постанови слідчого СВ Кременецького ВВП ГУ НП в Тернопільській області від 04.01.2020 у кримінальному провадженні №12020210120000006 Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області проведено розрахунок розміру шкоди, заподіяної лісу незаконним вирубуванням дерев.

Згідно із проведеним розрахунком розміру шкоди, заподіяної лісу внаслідок незаконного вирубування 40 дерев у кварталі 50 виділу 33 лісових насаджень КРКЛП «Кремліс» розмір заподіяної шкоди склав 39367,07грн.

Згідно із проведеним розрахунком розміру шкоди, заподіяної лісу внаслідок незаконного вирубування 7 дерев у кварталах 70 та 83, розмір заподіяної шкоди склав 8191,09грн.

Таким чином, згідно проведених Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області розрахунків загальний розмір шкоди, заподіяної лісу внаслідок незаконного вирубування 47 дерев склав 47558,16грн.

Надалі, Інспекцією згідно супровідного листа № 1/1-1-05-544/27 від 10.02.2020 до Кременецького відділу поліції ГУ НП в Тернопільській області надіслано довідку від 31.01.2020 до протоколу огляду місця події, проведеного у межах кримінального провадження №12020210120000006 від 04.01.2020, разом із розрахунками розміру шкоди для проведення досудового розслідування за цим фактом.

Постановою Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області від 30.06.2022 закрито кримінальне провадження №12020210120000006 від 04.01.2020 у зв`язку з закінченням строку досудового розслідування, винних осіб у вчиненні даного правопорушення - не встановлено.

Відповідно до листа КРКЛП «Кремліс», адресованого до Кременецької окружної прокуратури №32 від 27.06.2022 відповідачем визнано факт лісопорушення, а саме самовільну порізку дерев на території, підвідомчій відповідачу; заподіяні державі збитки у розмірі 47558,16грн відповідачем станом на 02.11.2022 (дата складання позовної заяви) не відшкодовано.

Невідшкодування державі матеріальної шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, послугувало підставою для звернення прокурора до суду з позовом про стягнення з відповідача 47558,16грн шкоди в примусовому порядку.

Щодо наявності у прокурора правових підстав для звернення до суду з позовом, суд зазначає наступне.

Межі повноважень прокурора передбачені як Господарським процесуальним кодексом України так і Законом України «Про прокуратуру».

Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Згідно з ч. 4, 7 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Як вбачається з матеріалів справи, позов у цій справі подано прокурором в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській області, м.Тернопіль, Кременецької міської ради, м.Кременець, Тернопільської області та Лопушненської сільської ради, с.Лопушне Кременецького району Тернопільської області.

Право органів місцевого самоврядування щодо подання позовів про стягнення завданої довкіллю шкоди ґрунтується на приписах ст.13, 142, 145 Конституції України; ст. 15, 19, 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища"; ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Статтею 15 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що місцеві ради в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку (ст.145 Конституції України).

Відповідно до ст.47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ч.3 п.7 ст.29 та ч. 1 п. 4 ст.69-1 Бюджетного кодексу України, збитки, завдані внаслідок незаконної порубки лісових ресурсів, підлягають стягненню та зарахуванню до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища відповідних сільських рад, на території яких вчинено правопорушення, для подальшого перерозподілу у автоматичному режимі між бюджетами відповідних рівнів.

Як вбачається з матеріалів справи, територія кварталу 50 виділу 33 лісових насаджень Кременецького РКЛП «Кремліс», у межах якого виявлено факт незаконної порубки деревини, перебуває у адміністративно-територіальних межах Попівецької сільської ради, яка на даний час належить до території Кременецької міської ради Тернопільської області. З огляду на викладене, саме Кременецька міська рада є органом, до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища якого мають стягуватися збитки, завдані внаслідок незаконної порубки лісових ресурсів.

У свою чергу, територія кварталу 70 виділу 5, кварталу 83 виділу 14 лісових насаджень Кременецького РКЛП «Кремліс» перебуває в адміністративно-територіальних межах Староолексинецької сільської ради, яка зараз є територією Лопушненської сільської ради Кременецького району Тернопільської області.

Кременецькою окружною прокуратурою у листі №51-2278 ВИХ-22 від 15.07.2022 повідомлено Кременецьку міську раду про даний факт незаконної рубки деревини із зазначенням розміру завданої шкоди та необхідність вжиття відповідних заходів реагування.

У листі №1833/02-25 від 19.07.2022 міською радою повідомлено, що нею не було вжито заходів з метою відшкодування збитків, спричинених незаконною порубкою лісових насаджень; рада не вживатиме заходів щодо стягнення вищевказаних витрат шляхом подання відповідної позовної заяви до суду по причині відсутності коштів на сплату судового збору.

Кременецькою окружною прокуратурою також надіслано лист-запит №51-2279 ВИХ-22 від 15.07.2022 до Лопушненської сільської ради, в якому прокуратура просила повідомити чи вживались заходи з метою стягнення шкоди, заподіяної внаслідок незаконної порубки лісів.

У листі №02-07/673 від 19.07.2022 Лопушненською сільською радою повідомлено про невжиття заходів щодо стягнення шкоди, у зв`язку з відсутністю коштів на сплату судового збору. Додатково зазначено про відсутність у штаті сільської ради посади юриста, тому просила прокуратуру звернутися з позовною заявою до Господарського суду Тернопільської області.

Державна екологічна інспекція у Тернопільській області є територіальним органом Державної екологічної інспекції України на території Тернопільської області, який здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства про охорону та захист лісів.

12.05.2022 Кременецькою окружною прокуратурою за №1383ВИХ-22 до Державної екологічної інспекції у Тернопільській області надіслано листа у порядку ст.23 Закону України «Про прокуратуру», у якому зазначено про наявність підстав для вжиття заходів представницького характеру з метою усунення порушень вимог законодавства.

З листа Державної екологічної інспекції у Тернопільській області №1-1-05-1096 від 20.05.2022 вбачається, що в рамках досудового розслідування кримінального провадження №12020210120000006 від 04.01.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.246 КК України, інспекцією проведено розрахунок суми заподіяної шкоди зеленим насадженням, що становить 47558,16грн. Інспекцією заходи досудового врегулювання спору не вживались по причині не встановлення винних осіб, причетних до скоєного. вбачається, що вказаним уповноваженим органом не вживалися.

Таким чином, не вжиття належних та достатніх заходів компетентним та уповноваженим органом - Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області, щодо стягнення з відповідача шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, також свідчить про бездіяльність позивача-1.

Оскільки ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" форми відповідного повідомлення уповноваженого органу не визначено, вказаний лист прокурора №1383ВИХ-22 з посиланням на таку норму, який було направлено позивачам з метою з`ясування підстав представництва, відповідають приписам цієї статті, а тому підпадають під розуміння повідомлень, обумовлених у ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Враховуючи те, що з моменту направлення прокурором позивачам повідомлень минув відповідний строк, позивачі жодних заходів не вживали, суд доходить висновку про наявність факту невжиття компетентними органами жодних заходів протягом розумного строку після того, як цим органам стало відомо про можливе порушення інтересів держави, а відтак і про їх бездіяльність.

З наведеного слідує, що прокурор у даній позовній заяві правомірно зазначив, що уповноваженими органами не здійснювався захист інтересів держави у спірних правовідносинах, а відтак, ним належним чином доведені підстави для звернення з відповідним позовом до суду.

Щодо мотивів відсутності у компетентних органів грошових коштів на сплату судового збору, суд відзначає таке.

Згідно з п.26 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» від 08.11.2005, суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, тому що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Постановою Верховного суду України у справі №11/446 від 15.05.2012 визначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на черговий рік, не виправдовує бездіяльність установи, яка фінансується із бюджету.

Як наслідок, вказана обставина (необхідність сплатити судовий збір при зверненні до суду) не могла слугувати перешкодою для подання позову до суду, а відтак всі посилання з цього приводу, судом оцінюються критично.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 зазначила, що сам факт не звернення до суду суб`єкта владних повноважень з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави свідчить про те, що вказаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 19.07.2018 у справі №822/1169/17.

Отже, оскільки Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області, Кременецькою міською радою та Лопушненською сільської радою своєчасних та належних заходів для усунення виявлених порушень не вжито, суд прийшов до висновку, що прокурор аргументовано навів доводи щодо бездіяльності відповідних компетентних органів, що в призмі приписів ст.23 Закону України «Про прокуратуру» свідчить про правомірність звернення прокурора з даним позовом в інтересах держави в особі вказаних органів.

Мотиви та норми закону, з яких суд виходить при ухваленні рішення.

Підставою для звернення Кременецької окружної прокуратури з даним позовом стали матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020210120000006 від 04.01.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, за фактом незаконної рубки лісових насаджень на території Страроолексинецької та Попівецької сільських рад Кременецького району, а саме у кварталі 50 виділу 33 лісових насаджень КРКЛП «Кремліс» - 40 дерев, у кварталі 70 виділу 5 5 дерев, у кварталі 83 виділу 14- 2 зрубані дерева.

Статтею 13 Конституції України визначено, зокрема, що земля та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Ліс, як природний ресурс загальнодержавного значення, підлягає державній охороні і регулюванню на всій території України.

Згідно з статтею 1 Лісового кодексу України, усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Статтею 2 Лісового кодексу України передбачено, що лісові відносини - суспільні відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства. Об`єктом лісових відносин є лісовий фонд України та окремі лісові ділянки. Суб`єктами лісових відносин є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, юридичні особи та громадяни, які діють відповідно до Конституції та законів України.

Лісові відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", цим Кодексом, іншими законодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 3 Лісового кодексу України).

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Таким чином, норми Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища" у сфері спірних відносин, слід визнавати спеціальними відносно загальних норм Лісового або Земельного кодексів України. Ця спеціальність (особливість) визначається не обсягом нормативного регулювання загалом лісових або земельних питань, а особливістю механізму регулювання.

Приписами статей 16, 17 Лісового кодексу України визначено, що право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.

У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень.

Частиною другою статті 19 Лісового кодексу України передбачено, що постійні лісокористувачі зобов`язані: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів.

Положеннями ст. 63 та п. 5 ч. 1 ст. 64 Лісового кодексу України визначено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 86 Лісового кодексу України, організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів, зокрема, від незаконних рубок та пошкодження. Власники лісів і постійні лісокористувачі зобов`язані розробляти та проводити в установлений строк комплекс заходів, спрямованих на збереження, охорону та захист лісів. Перелік заходів, вимоги щодо складання планів цих заходів визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства, органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Статтею 89 Лісового кодексу України визначено, що охорону і захист лісів на території України здійснює, зокрема лісова охорона інших постійних лісокористувачів і власників лісів.

Основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів, зокрема, від незаконних рубок (ст. 90 Лісового кодексу України).

За змістом п. 5 ч. 2 ст. 105 Лісового кодексу України, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України (ст. 107 Лісового кодексу України).

Враховуючи викладені норми чинного законодавства, забезпечення охорони та захисту лісів, що передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів, в тому числі і на відповідача у даній справі як постійного лісокористувача.

Згідно з пунктом е) ч. 1 ст. 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Частиною 1 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Приписами частини четвертої вказаної статті визначено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування майнової шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння особи, яка завдала шкоду (цивільне правопорушення).

Винне діяння - це усвідомлений, вольовий вчинок людини, зовні виражений у формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження).

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Бездіяльність - це пасивна форма поведінки особи, що полягає у невчиненні нею конкретної дії (дій), які вона повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах. Бездіяльність тотожна дії за своїми соціальними та юридичними властивостями, тобто вона суспільно небезпечна і протиправна, є свідомим і вольовим актом поведінки людини.

Бездіяльність відрізняється від дії зовнішньою, фізичною стороною. При бездіяльності особа не робить певної дії, яку вона за даних конкретних умов повинна була і могла вчинити для запобігання заподіянню шкоди охоронюваним законом суспільним відносинам.

Наявність реальної можливості діяти певним чином полягає в тому, що особа в даній конкретній ситуації мала реальну можливість діяти, тобто виконати активні дії і запобігти тим самим злочинним наслідкам. При оцінці можливості (чи неможливості) виконати покладені на особу обов`язки слід враховувати конкретну обстановку, умови місця і часу, зміст обов`язків, покладених на особу. Враховуються і її суб`єктивні можливості щодо виконання необхідних дій.

У спірних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести належними та допустимими доказами факт заподіяння шкоди та її розмір, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та наявність причинно-наслідкового зв`язку між такою поведінкою та заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Питання про наявність або відсутність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

При цьому, за зобов`язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, цивільне законодавство (статті 614 та 1166 Цивільного кодексу України) передбачає презумпцію вини правопорушника.

Матеріалами справи підтверджено та не оспорюється відповідачем факт вчинення незаконної порубки дерев на земельній ділянці, що перебуває у постійному користуванні відповідача; факт відкриття Кременецьким відділом поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області 04.01.2020 кримінального провадження №12020210120000006 на підставі звернень відповідача від 27.12.2019 року та від 17.12.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.246 КК України (а.с. 15-17).

Разом з тим, як слідує з постанови Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області від 30.06.2022 про закриття кримінального провадження №12020210120000006 від 04.01.2020 винних осіб у вчиненні даного правопорушення - не встановлено.

Згідно з п.1.1 та 2.2 статуту Кременецького районного комунального лісогосподарського підприємства "КРЕМЛІС", затвердженого рішенням Кременецької районної ради № 345 від 01.03.2018, підприємство створене на підставі рішення Кременецької районної ради, котра є його засновником. Метою створення підприємства є забезпечення реалізації державної та регіональної політики у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів; забезпечення додержання лісового та природоохоронного законодавства на землях лісового фонду та отримання права на постійне користування земельними ділянками лісового фонду.

Одним з напрямків діяльності підприємства є охорона лісів і захисних лісонасаджень від незаконних порубок, актування лісопорушень з притягненням винних осіб до відповідальності згідно чинного законодавства (п. 2.3.4 Статуту).

Пунктом 3.6 Статуту визначено, що підприємство несе відповідальність за своїми зобов`язаннями усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з чинним законодавством.

Обов`язком підприємства є виконання норм і вимог щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки (п. 5.3 Статуту).

Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів та встановлено судом, відповідач здійснює управлінські, організаційно-розпорядчі та господарські заходи з організації належної охорони лісу та недопущення самовільних та незаконних рубок на території лісового фонду підприємства. Однак, факт вчинення вказаного правопорушення свідчить про те, що такі заходи не були достатніми і не змогли забезпечити збереження лісу відповідачем.

Таким чином, наведені обставини у сукупності свідчать про належне підтвердження протиправної поведінки відповідача у формі бездіяльності, яка полягає у незабезпеченні працівниками підприємства належної охорони і захисту лісів від незаконної порубки на підвідомчій відповідачу території.

Доводи відповідача про те, що факт самовільної порубки дерев було виявлено безпосередньо його працівниками саме під час здійснення заходів з охорони і захисту лісів від незаконних порубок, про що самостійно повідомлено правоохоронні органи; активну участь у документальному оформленні даного правопорушення природоохоронного законодавства, що свідчить про належне виконання відповідачем своїх посадових обов`язків, - відхиляються як необґрунтовані, оскільки такі не спростовують факт наявності вини відповідача та його бездіяльності щодо незабезпечення належної охорони лісу.

У п.88 постанови від 13.05.2020 у справі №9901/93/19 Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що в силу вимог частини другої ст.19, ст.63 і 86 Лісового кодексу України, з урахуванням правової позиції, викладеної в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09 серпня 2018 року та 19 вересня 2018 року у справах №909/976/17, №925/382/17, лісокористувач є не потерпілою, а навпаки, відповідальною особою за шкоду, завдану внаслідок незаконної порубки лісу, перед державою як власником лісових ресурсів. Адже в цьому випадку вина лісокористувача полягає у протиправній бездіяльності щодо невжиття належних заходів захисту й охорони лісових насаджень.

Таким чином, право на відшкодування шкоди, завданої самовільним вирубуванням лісу, має держава, цивільно-правову відповідальність перед якою несуть безпосередні винуватці порубки нарівні з лісокористувачами.

Наведеним спростовуються доводи відповідача стосовно відсутності у нього обов`язку нести відповідальність за шкоду, завдану діяннями осіб, які вчинили незаконну порубку лісу.

Щодо розрахунку шкоди, завданої державі внаслідок незаконної вирубки дерев та порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, суд відзначає наступне.

Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов`язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом завдана шкода відшкодовується в повному обсязі (мова йдеться про реальну шкоду та упущену вигоду).

Завдану шкоду від незаконної порубки підтверджено наявними у справі належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, а саме:

- протоколами огляду місця події від 03.01.2020, складеними у с. Ст. Олексинець та с. Н. Кокорів старшим слідчим СВ Кременецького ВП ГУ НП у Тернопільській області Грищуком В.В. за участю понятих та представника відповідача, в яких відображено кількість виявлених пнів зрубаних дерев породи «сосна», «осика», «береза», «черешня», «граб», визначено діаметр пнів біля шийки кореня, вказано чи дерево є сухостоєм і яке саме дерево, визначено чи дерево незаконно зрубане по кожному кварталу окремо;

- матеріалами досудового розслідування;

- розрахунком розміру шкоди, здійсненим Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області, заподіяної лісу внаслідок незаконної рубки дерев, виявлених у кварталі 50 виділу 33 лісових насаджень КРКЛП «Кремліс», відповідно до якого сума збитків, з урахуванням індексації за попередні роки становить 39367,07 грн., а також розрахунком розміру шкоди, здійсненим Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області, заподіяної лісу внаслідок незаконної рубки дерев, виявлених у кварталі 83 виділу 14 , кварталі 70 виділу 5 лісових насаджень КРКЛП «Кремліс», відповідно до якого сума збитків, з урахуванням індексації за попередні роки становить 8191,09грн.

Розрахунок розміру шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства внаслідок незаконної порубки дерев, здійснено відповідно до Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев та чагарників до ступеня припинення росту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 (далі - Такси).

Згідно п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу", починаючи з 1 січня 2009 року проводиться індексація затверджених цією постановою такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами.

Зазначені розрахунки проведено Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області як контролюючим органом, у відповідності до приписів ст. 202 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" на підставі Такс, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 та довідки до протоколу огляду місця події, проведеного в межах кримінального провадження №12020210120000006, внесеного до ЄРДР 03.01.2020 (з урахуванням діаметрів пнів незаконно зрубаних дерев та коефіцієнтів індексації такс).

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №925/382/17 від 19.09.2018 розрахунок збитків, проведений Державною екологічною інспекцією, визнано належним та достатнім доказом розміру заподіяних збитків.

Наведеним вище спростовуються доводи відповідача, що наведений розрахунок розміру шкоди ґрунтується на припущеннях, з посиланням на те, що в протоколах огляду місця події не визначено які саме дерева зафіксовані в протоколах (чи всі зрізані що перебували на території чи тільки незаконно зрубані дерева).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Відповідач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування невстановленими особами дерев (нанесення збитків).

Отже, саме внаслідок бездіяльності працівників відповідача стало можливим і відбулось вирубування дерев невстановленими особами та заподіяна шкода.

Виною є психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності.

Зважаючи на усвідомлення відповідачем ризику здійснення незаконної вирубки дерев, суд вважає, що відповідач передбачав можливість настання шкідливих наслідків, здійснюючи заходи по організації охорони лісу та недопущення самовільних та незаконних рубок на території лісового фонду лісгоспу, однак факт вчинення вказаного правопорушення свідчить як зазначалося вище, про недостатність таких заходів щодо забезпечення збереження лісу відповідачем та про наявність відповідної вини.

Згідно з приписами ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з ст. 1172 Цивільного кодексу України, юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків

Суд звертає увагу, що нормами чинного законодавств, зокрема Лісовим кодексом та Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" унормовано, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних порубок та інших пошкоджень, покладається саме на постійних лісокористувачів.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності.

При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.

Обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, у тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.

Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді не вчинення достатніх дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду 09.08.2018 у справі № 909/976/17, від 23.08.2018 у справі № 917/1261/17.

Відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження, що ним здійснюються заходи з організації охорони лісу, заходи з недопущення самовільних та незаконних рубок на території лісового фонду підприємства. Посилання на зазначення недостовірних даних у довідці до протоколу огляду місця події від 31.01.2020 та протоколах огляду місць події не спростовують обставин щодо недостатності вжиття підприємством заходів по охороні лісів та не звільняють відповідача, котре є комунальним підприємством, від відповідальності, завданої таким порушенням.

Юридична відповідальність є важливим елементом правового регулювання суспільних відносин, суть якого полягає в цілеспрямованому впливі на поведінку індивідів за допомогою юридичних засобів з метою впорядкування суспільних відносин, надання їм системності і стабільності, уникнення різких загострень соціальних конфліктів, втілення принципів соціальної справедливості тощо. Саме існування права як регулятора суспільних відносин обумовлене необхідністю підтримувати соціальний порядок у неоднорідному суспільстві, попереджаючи будь-які відхилення від встановлених правил поведінки.

За допомогою юридичної відповідальності встановлюються дієві механізми охорони і захисту суспільних відносин від неправомірних посягань шляхом покарання діянь, які порушують умови нормального розвитку суспільства, суперечать інтересам держави, суспільства в цілому. Розгляд юридичної відповідальності саме в цьому контексті дозволяє з`ясувати її роль і значення в системі забезпечення і гарантування прав і свобод особи, їх охорони і захисту від незаконних порушень.

Юридична відповідальність є важливим засобом забезпечення законності та правопорядку, належної реалізації чинного законодавства. З іншого боку, вона стимулює правомірну поведінку суб`єктів суспільних відносин, сприяє формуванню в населення поваги до права та закону, а отже, виступає істотним фактором побудови правової держави в Україні.

А тому, суд констатує, що покладення відповідальності виключно на осіб, що безпосередньо здійснюють незаконне вирубування, та звільнення від юридичної відповідальності, як засобу державного примусу, лісокористувачів знівелює принцип невідворотності покарання за неналежну охорону ввіреного в їх користування лісового фонду та призведе до втрати найбільш дієвого механізму стимулювання стосовно самих лісокористувачів до належного виконання покладених на них обов`язків з охорони лісу.

За таких обставин, враховуючи що згідно з ст. 19, 64, 86, 90 Лісового кодексу України обов`язок щодо охорони лісу прямо покладено на лісокористувача - безпосередньо відповідача, то суд доходить висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд враховує висновки, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі судом надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному розумінні, а зроблені в процесі розгляду даного господарського спору заяви не спростовують обставин, встановлених на підставі наявних у справі доказів.

Висновки господарського суду.

Частинами ч.1-3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідач не надав суду доказів, які б свідчили про вчинення ним дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних вирубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду на виконання вимог лісового та природоохоронного законодавства, статутних завдань, а також про відсутність його вини у протиправній бездіяльності. Між бездіяльністю відповідача та завданою шкодою існує причинний зв`язок, відсутність вини відповідачем не доведено.

На підставі поданих доказів суд дійшов висновку, що обставини, які є предметом доказування у справі, судом визнаються встановленими, позовні вимоги прокурора до відповідача є обґрунтованими та неспростованими, підтвердженими належними доказами, а тому шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього середовища в розмірі 47558,16грн підлягає відшкодуванню.

Щодо розподілу стягуваної шкоди, то суд враховує наступне.

Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України, джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 1 частини другої статті 67-1 цього Кодексу), зокрема, є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України (чинному на момент виникнення спірних правовідносин), до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать: 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Таким чином, стягнення шкоди має здійснюватись у відповідності до вищевказаних норм Бюджетного кодексу України.

Шкода, завдана порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, стягується до спеціального фонду місцевого бюджету Кременецької міської територіальної громади Тернопільської області на користь Кременецької міської ради, у розмірі 39367,07грн, оскільки на території Попівецької сільської ради, виявлено незаконну вирубку лісових насаджень, зокрема квартал 50 виділу 33 лісових насаджень КРКЛП «Кремліс», що належить до територій Кременецької міської ради.

Шкода, завдана порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, стягується до спеціального фонду місцевого бюджету Лопушненської сільської територіальної громади Кременецького району Тернопільської області на користь Лопушненської сільської ради, у розмірі 8191,09грн, оскільки на території Стороолексинецької сільської ради, вчинено правопорушення, зокрема у кварталі 70 виділу 5 та кварталі 83 виділу 14 лісових насаджень КРКЛП «Кремліс», що відноситься до Лопушненської сільської ради.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати, що складаються із сплаченого прокуратурою судового збору, згідно зі ст.129 ГПК України, покладаються на відповідача у справі.

Керуючись ст.4, 11, 13, 42, 46, 53, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 233, 236-238, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Кременецького районного комунального лісогосподарського підприємства «Кремліс» (вул.Б.Хмельницького, 12, с.Іква Кременецького району Тернопільської області, 47073, ідентифікаційний код - 211627019091) шкоду, завдану порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, у розмірі 39367 (тридцять дев`ять тисяч триста шістдесят сім)грн 07коп. до спеціального фонду місцевого бюджету Кременецької міської територіальної громади Тернопільської області (вул.Шевченка, 67, м.Кременець Тернопільської області, 47003, ідентифікаційний код - 04058338): отримувач Головне управління казначейства у Тернопільській області/тг м.Кремен./24062100, ідентифікаційний код - 37977599, рахунок UA918999980333139331000019775, призначення платежу: «Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності», з подальшим перерозподілом до бюджетів відповідних рівнів.

3. Стягнути з Кременецького районного комунального лісогосподарського підприємства «Кремліс» (вул.Б.Хмельницького, 12, с.Іква Кременецького району Тернопільської області, 47073, ідентифікаційний код - 211627019091) шкоду, завдану порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, у розмірі 8191(вісім тисяч сто дев`яносто одна)грн 09коп. до спеціального фонду місцевого бюджету Лопушненської сільської територіальної громади Кременецького району Тернопільської області (вул.Шевченка, 12, с.Лопушне Кременецького району Тернопільської області, 47054, ідентифікаційний код - 04395716): отримувач Головне управління казначейства у Тернопільській області/тг м.Лопушне./24062100, ідентифікаційний код - 37977599, рахунок UA448999980333189331000019673, призначення платежу: «Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності», з подальшим перерозподілом до бюджетів відповідних рівнів.

4. Стягнути з Кременецького районного комунального лісогосподарського підприємства «Кремліс» (вул.Б.Хмельницького, 12, с.Іква Кременецького району Тернопільської області, 47073, ідентифікаційний код - 211627019091) на користь Тернопільської обласної прокуратури (вул.Листопадова,4, м.Тернопіль, 46001, ідентифікаційний код 02910098, р/р UA498201720343190002000004091 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, код економічної класифікації видатків бюджету 2800) 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну)грн 00коп. в повернення сплаченого судового збору.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено та підписано 25.01.2023.

Суддя Н.О. Андрусик