Постанова

від 26.01.2023 по справі 740/724/22

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

26 січня 2023 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 740/724/22

Головуючий у першій інстанції Пантелієнко В. Г.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/87/23

Чернігівський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Шитченко Н.В.,

суддів Мамонової О.Є., Онищенко О.І.,

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: Національний університет біоресурсів і природокористування України в особі відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування України «Ніжинський агротехнічний інститут»,

розглянув в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Національного університету біоресурсів і природокористування України в особі відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування України «Ніжинський агротехнічний інститут» на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 24 травня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Національного університету біоресурсів і природокористування України в особі відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування України «Ніжинський агротехнічний інститут» про визнання незаконним і скасування наказу про відсторонення від роботи, відновлення становища, що існувало до порушення, та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу,

місце ухвалення судового рішення м. Ніжин,

дата складання повного тексту рішення суду першої інстанції 24 травня 2022 року.

У С Т А Н О В И В:

У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Національного університету біоресурсів і природокористування України в особі відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування України «Ніжинський агротехнічний інститут», у якому просила визнати незаконними та скасувати накази відповідача від 08 листопада 2021 року № 235 «К» і № 236 «К» «Про відсторонення від роботи», відновити попереднє становище ОСОБА_1 у виконанні трудових обов`язків асистента кафедри агрономії та за сумісництвом провідного фахівця, що існувало до порушення з 08 листопада 2021 року, стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08 листопада 2021 року до дати ухвалення рішення суду.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач обіймала посаду провідного фахівця за сумісництвом та асистента кафедри агрономії у відокремленому підрозділі Національного університету біоресурсів та природокористування України «Ніжинський агротехнічний інститут». Відповідно до наказів відповідача від 08 листопада 2021 року № 235 «К» та № 236 «К» «Про відсторонення від роботи» позивачку відсторонено від роботи без збереження заробітної плати у зв`язку з ухиленням від профілактичних щеплень від COVID-19. Вважає наведені накази незаконними через невідповідність положенням ст. 43 Конституції України та ст. 46 КЗпП України.

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 24 травня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконними та скасовано накази Національного університету біоресурсів і природокористування України в особі відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування України «Ніжинський агротехнічний інститут» від 08 листопада 2021 року № 235 «К» та № 236 «К» про відсторонення від роботи ОСОБА_1 .

Стягнуто з Національного університету біоресурсів і природокористування України в особі відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування України «Ніжинський агротехнічний інститут» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період з 08 листопада 2021 року по 24 травня 2022 року в сумі 51 487,80 грн, виплату якого належить провести після утримання податків та інших обов`язкових платежів на користь держави.

Рішення в частині стягнення середнього заробітку допущено до негайного виконання в межах суми стягнення за місяць.

Стягнуто з Національного університету біоресурсів і природокористування України в особі відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування України «Ніжинський агротехнічний інститут» на користь ОСОБА_1 992,40 грн у рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору та 4 000 грн витрат за надану правничу допомогу, а всього 4 992,40 грн.

Стягнуто з Національного університету біоресурсів і природокористування України в особі відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування України «Ніжинський агротехнічний інститут» на користь держави 992,40 грн судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Національний університет біоресурсів і природокористування України в особі відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування України «Ніжинський агротехнічний інститут», вважаючи судове рішення частково незаконним і необґрунтованим, просить його скасувати в частині визначених судом першої інстанції періоду вимушеного прогулу через відсторонення та суми середнього заробітку, що стягнута на користь позивачки, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, стягнувши на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 27 982,50 грн за період з 08 листопада 2021 року по 24 лютого 2022 року, виплату якого провести після утримання податків та інших обов`язкових платежів на користь держави.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що в ході розгляду справи ОСОБА_1 , зловживаючи процесуальними правами, не повідомила суд першої інстанції про те, що з 24 лютого 2022 року її допущено до роботи, тобто відсторонення тривало 75 днів (з 08 листопада 2021 року по 23 лютого 2022 року), а не 138 днів (з 08 листопада 2022 року по 24 травня 2022 року).

Скаржник просить врахувати, що з 24 лютого 2022 року ОСОБА_1 допущено до роботи, призупинено дію наказів від 08 листопада 2021 року № 235 «К» та № 236 «К» «Про відсторонення від роботи». Починаючи з 24 лютого 2022 року по 28 лютого 2022 року позивачка отримувала заробітну плату в повному обсязі. У період з 01 березня 2022 року по 31 березня 2022 року ОСОБА_1 оголошено простій не з вини працівників і виплачено заробітну плату в розмірі 2/3 посадового окладу у зв`язку з відсутністю організаційних і технічних умов для господарської діяльності інституту у повному обсязі під час воєнного стану. З квітня 2022 року ОСОБА_1 припинено виконання посадових обов`язків, у зв`язку з чим з нею призупинено дію трудового договору, який згодом поновлено 02 травня 2022 року. З 27 травня 2022 року позивачку звільнено з посади провідного фахівця за сумісництвом у зв`язку з прийняттям на роботу працівника, який не є сумісником. Станом на 15 червня 2022 року позивачці заробітна плата за період з 24 лютого 2022 року виплачена.

Рішення суду першої інстанції оскаржується в частині визначених судом періоду відсторонення позивачки від роботи та розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

У частині задоволених позовних вимог про визнання незаконними та скасування наказу про відсторонення від роботи та в частині відмови у задоволенні вимог ОСОБА_1 про відновлення становища, що існувало до порушення, рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржується, тому на підставі ст. 367 ЦПК України колегією суддів не переглядається.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 186/1743/15-ц, яка, зокрема зазначає, у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

У наданому відзиві представник ОСОБА_1 адвокат Терновий Р.Б., погоджуючись з доводами апеляційної скарги відповідача, просить її задовольнити. Доводи відзиву зводяться до підтвердження того факту, що ОСОБА_1 дійсно допущено до роботи з 24 лютого 2022 року і її перебування у вимушеному прогулі тривало з 08 листопада 2021 року по 23 лютого 2022 року, у результаті чого середній заробіток за час вимушеного прогулу позивачки складає 27 982,50 грн, а не 51 487,80 грн, як зазначено районним судом.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, зважаючи на таке.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно із ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції в частині визначеного періоду перебування ОСОБА_1 у вимушеному прогулі та визначеному до стягнення на користь позивачки розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу таким вимогам не відповідає.

У справі встановлено, що ОСОБА_1 обіймала посаду асистента кафедри агрономії і провідного фахівця за сумісництвом.

З 08 листопада 2021 року ОСОБА_1 , асистента кафедри агрономії, відсторонено від роботи без збереження заробітної плати до усунення причини, що його зумовили, що підтверджується наказом від 08 листопада 2021 року № 235 «К» «Про відсторонення від роботи». Підстава: наказ МОЗ України «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» 04 жовтня 2021 року № 2153 (а.с. 36).

Того ж дня, ОСОБА_1 , провідного фахівця за сумісництвом, відсторонено від роботи без збереження заробітної плати до усунення причини, що його зумовили, що підтверджується наказом від 08 листопада 2021 року № 236 «К» «Про відсторонення від роботи». Підстава: наказ МОЗ України «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» 04 жовтня 2021 року № 2153 (а.с. 37).

Звернувшись з даним позовом, ОСОБА_1 зазначала про незаконність наказів відповідача від 08 листопада 2021 року № 235 «К» та № 236 «К» про відсторонення її від роботи без збереження заробітної плати у зв`язку з ухиленням від профілактичних щеплень від COVID-19 через невідповідність положенням ст. 43 Конституції України та ст. 46 КЗпП України.

Відповідно до п.10 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» якщо буде встановлено, що на порушення ст. 46 КЗпП роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв`язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу. Розрахунок такої здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року.

Визнавши незаконним та скасувавши накази відповідача від 08 листопада 2021 року № 235 «К» та « 236 «К» про відсторонення ОСОБА_1 від роботи, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивачки середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо неправильності визначеного у судовому рішенні періоду відсторонення позивачки від роботи та розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, колегія суддів виходить з такого.

Як свідчить витяг з наказу від 25 лютого 2022 року № 30 «К» «Про призупинення дії наказів про відсторонення», з 24 лютого 2022 року призупинено дію наказів від 08 листопада 2021 року № 235 «К» і № 236 «К» «Про відсторонення від роботи». З 24 лютого 2022 року допущено до роботи ОСОБА_1 , асистента кафедри агрономії і провідного фахівця за сумісництвом (а.с. 149).

З 01 березня 2022 року по 31 березня 2022 року працівникам інституту, у тому числі ОСОБА_1 , оголошено простій не з вини працівників, що підтверджується наказом від 01 березня 2022 року « 36 «К» «Про оголошення простою» (а.с. 147-148).

З 01 квітня 2022 року у період воєнного стану з працівниками інституту, у тому числі ОСОБА_1 , асистенту кафедри агрономії і провідному фахівцю за сумісництвом, призупинено дію трудового договору, що підтверджується витягом з наказу від 31 березня 2022 року № 42 «К» «Про призупинення трудового договору» (а.с. 150).

30 березня 2022 року комісією складено акт про те, що 29 березня 2022 року декан факультету агротехнологій та економіки ОСОБА_2 повідомила ОСОБА_1 , асистента кафедри агрономії і провідного фахівця за сумісництвом, у телефонній розмові в режимі гучного зв`язку про призупинення виконання нею її трудових обов`язків з 01 квітня 2022 року у зв`язку з перебуванням ОСОБА_1 в селищі Крути Ніжинського району, відсутністю стабільного мобільного покриття, інтернету та необхідних технічних засобів для виконання обов`язків асистента кафедри агрономії та провідного фахівця (секретаря кафедри агрономії) (а.с. 151).

З 02 травня 2022 року з працівниками інституту, у тому числі ОСОБА_1 , асистентом кафедри агрономії і провідним фахівцем за сумісництвом, поновлено дію трудового договору, що підтверджується витягом з наказу від 02 травня 2022 року № 52 «К» «Про поновлення дії трудового договору». Підстава: ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2136-IX (а.с. 152).

Наказом від 26 травня 2022 року № 61 «К» «Про звільнення з роботи», ОСОБА_1 , провідного фахівця за сумісництвом, звільнено з роботи з 27 травня 2022 року у зв`язку з прийняттям на роботу працівника, який не є сумісником, стаття 43-1 КЗпП України. Підстава: наказ від 31 серпня 2021 року № 167 «К» «Про прийняття на роботу» (а.с. 153).

За даними довідки про доходи ОСОБА_1 від 20 червня 2022 року № 19, у лютому-травні 2022 року загальна сума її доходу становила 12 718,84 грн (а.с. 154).

Отже, поза увагою районного суду залишилось те, що з 24 лютого 2022 року ОСОБА_1 , асистента кафедри агрономії і провідного фахівця за сумісництвом, було допущено до роботи.

Апеляційний суд погоджується з доводами відповідача про неправильність визначеного судом першої інстанції періоду відсторонення позивачки від роботи та, як наслідок, розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки відсторонення ОСОБА_1 тривало з 08 листопада 2021 року по 23 лютого 2022 року, тобто 75 днів, а не 138 днів.

Середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 373,10 грн (15 670,46 грн заробітна плата за вересень жовтень 2021 року / 42 кількість робочих днів за вересень-жовтень 2021 року) (а.с. 39). Розмір середнього заробітку за час відсторонення складає 27 982,50 грн (373,10 грн середньоденна заробітна плата х 75 днів з 08 листопада 2021 року по 23 лютого 2022 року), виплату якого належить провести після утримання податків та інших обов`язкових платежів на користь держави.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду підлягає зміні в частині визначеного судом першої інстанції періоду відсторонення позивачки від роботи, який слід зменшити, зазначивши кінцевий термін відсторонення по 23 лютого 2022 року, та розміру середнього заробітку, який підлягає зменшенню з 51 487,80 грн до 27 982,50 грн.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При подачі апеляційної скарги відповідач сплатив 1 488,60 грн судового збору (а.с. 155). У зв`язку з задоволенням апеляційної скарги і звільнення позивачки від сплати судового збору за вимогою про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, скаржнику належить компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, 1488,60 грн судового збору за апеляційний розгляд справи.

Керуючись ст. 141, 367, 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Національного університету біоресурсів і природокористування України в особі відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування України «Ніжинський агротехнічний інститут» задовольнити частково.

Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 24 травня 2022 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Національного університету біоресурсів і природокористування України в особі відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування України «Ніжинський агротехнічний інститут» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу змінити.

Зменшити визначений судом першої інстанції розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який стягнуто з Національного університету біоресурсів і природокористування України в особі відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування України «Ніжинський агротехнічний інститут» на користь ОСОБА_1 , з 51 487 (п`ятидесяти однієї тисячі чотириста восьмидесяти семи) грн 80 копійок до 27 982 (двадцяти семи тисяч дев`ятсот восьмидесяти двох) грн 50 коп., та період стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, обмеживши його 23 лютого 2022 року.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Компенсувати Національному університету біоресурсів і природокористування України в особі відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування України «Ніжинський агротехнічний інститут» (16600, Чернігівська область, м. Ніжин, вул. Шевченка, 10, код ЄДРПОУ 34492238), за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, 1 488 (одну тисячу чотириста вісімдесят вісім) грн 60 коп. судового збору за апеляційний розгляд справи.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Н.В. Шитченко

Судді О.Є. Мамонова

О.І. Онищенко