Ухвала

від 26.01.2023 по справі 640/11149/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2023 року

м. Київ

справа №640/11149/20

адміністративне провадження №К/9901/24752/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.

розглянув у порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Майндшер» про ухвалення додаткового рішення у справі № 640/11149/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Майндшер» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

УСТАНОВИВ:

Постановою Верховного Суду від 27 липня 2022 року касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишено без задоволення; рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 грудня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2021 року залишено без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Майндшер» звернулося до Верховного Суду із заявою про винесення додаткового судового рішення. В обґрунтування заяви зазначено, що при ухваленні постанови Верховного Суду від 27 липня 2022 року у справі №640/11149/20 не вирішено питання щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу. Позивач просить стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Майндшер" документально підтверджені витрати на правову допомогу під час касаційного розгляду справи №640/11149/20 в розмірі 28 000 грн (двадцять вісім тисяч) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м.Києві.

Колегія суддів, перевіривши доводи заяви та наявні матеріали справи приходить до таких висновків.

Так, за змістом частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частини 2 статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частини перша та третя статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачають, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно зі статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Положення частин першої та другої статті 134 КАС України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Колегія суддів зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 300/941/19 та від 31.03.2020 у справі № 726/549/19.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Колегія суддів зазначає, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката та пропорційність витраченого часу обсягу виконаних робіт та наданих послуг.

Як убачається з матеріалів справи, представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Майндшер" - адвокат Шевченко А.В., у встановлений законом строк, звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення. До вказаної заяви представник позивача надав до суду касаційної інстанції належним чином засвідчені: додаткову угоду №6 до договору про надання правничої (правової) допомоги від 27.01.2020, відповідно до якого розмір гонорару фіксований та становить 28 000 грн, рахунок на оплату послуг №7 від 26.04.2021 на суму 28 000 грн, платіжне доручення №510 від 27.04.2021 на суму 28 000 грн, акт здачі-прийняття наданих послуг до Рахунку на оплату послуг №7 від 26.04.2021, вартість яких складає 28 000 грн.

Крім того, судом установлено, що професійна правнича допомога у даній справі надавалась позивачу адвокатським об`єднанням «Всеукраїнське адвокатське об`єднання» в особі Шевченко А.В. на підставі договору про надання правової допомоги від 27 січня 2020 та додаткової угоди від 26.04.2020 №6 до договору про надання правничої (правової) допомоги від 27.01.2020.

Відповідно до п. 2 додаткової угоди від 26 квітня 2020 №6 до договору про надання правничої (правової) допомоги від 27.01.2020 сторони домовились, що правнича (правова) допомога здійснюється на платній основі, шляхом виплати на банківський рахунок Адвокатського об`єднання гонорару Клієнтом, у розмірі 28 000 грн відповідно до рахунків, які Клієнт зобов`язаний сплатити протягом трьох робочих днів після їх виставлення Адвокатським об`єднанням.

Як зазначено в п. 1 акту №6 здачі-прийняття наданих послух від 26.04.2021 до Рахунку на оплату послуг №7 від 26.04.2021, який подав представник позивача, позивачу надана така правова допомога: отримання та вивчення змісту касаційної скарги ГУ ДПС у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва та Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №640/11149/20; підготовлення заперечень на касаційну скаргу ГУ ДПС у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду та Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №640/11149/20,.

Згідно з п.2 вказаного акту вартість наданих послуг склала 28 000 грн.

Водночас, колегія суддів установила, що надані адвокатами послуги, перелік яких наведено у пункті 1, за своїм змістом є підготовкою відзиву на касаційну скаргу, відтак, фактично охоплюються послугами, вказаними у пункті 2.

Колегія суддів Верховного Суду, установила також, що участь заявника в суді касаційної інстанції у справі, що розглядається, зводиться до ознайомлення з касаційною скаргою та подання відзиву, який, до того ж, у більшій частині за змістом співпадає з відзивом, поданим до суду апеляційної інстанції. При цьому розгляд касаційної скарги відбувався в порядку письмового провадження, без участі учасників.

Тому, ураховуючи конкретні обставини та складність справи, заявлені у заяві вимоги не не повністю обґрунтовані, оскільки не відповідають критеріям співмірності.

Таким чином, судова колегія Верховного Суду дійшла висновку про необхідність часткового задоволення заяви представника позивача та ухвалення додаткової постанови у справі про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 14 000, 00 грн.

Керуючись статтями 139, 252, 369 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Майндшер» про ухвалення додаткового рішення у справі № 640/11149/20 задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного Управління ДПС у м.Києві (вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 44116011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Майндшер» (код ЄДРПОУ 35372210, вул.Лаврська, 16, м.Київ, 01015) витрати на професійну правничу допомогу, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції у розмірі 14 000,00 (чотирнадцять тисячі) грн.

Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття і не оскаржується.

Суддя-доповідач І. В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М.М. Яковенко