Постанова

від 26.01.2023 по справі 200/5229/20-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2023 року

м. Київ

справа №200/5229/20-а

адміністративне провадження №К/9901/25894/22, № К/9901/26741/22, № К/9901/30469/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді: Губської О.А.,

суддів: Білак М.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 200/5229/20-а

за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської обласної прокуратури, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Офіс Генерального прокурора про визнання протиправним наказу та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито

за касаційними скаргами Офісу Генерального прокурора, Київської обласної прокуратури на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року ( головуючий суддя Голошивець І.О.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2022 року (колегія суддів: головуючий суддя Сіваченко І.В., судді: Блохін А.А., Гаврищук Т.Г.), а також ОСОБА_1 на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2022 року

ВСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. Позивач звернувся до суду з позовом до Київської обласної прокуратури, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Офіс Генерального прокурора, у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Київської області №219к від 06.05.2020 про звільнення його з посади начальника відділу нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України прокуратури Київської області та органів прокуратури;

- поновити його в органах прокуратури та на посаді начальника відділу нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України прокуратури управління нагляду за органами безпеки, фіскальною та прикордонною службою прокуратури Київської області, або, у разі її ліквідації на день ухвалення рішення, іншу з аналогічними функціональними обов`язками;

- стягнути з прокуратури Київської області на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06.05.2020 по день фактичного поновлення на роботі, розрахований згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою ПКМУ від 08.02.1995 №100;

- зобов`язати прокуратуру Київської області скасувати в трудовій книжці запис про його звільнення з прокуратури Київської області.

1.1. Позов обґрунтований тим, що наказом Прокуратури Київської області від 06.05.2020 № 219к звільнено позивача з посади начальника відділу нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру». Підставами для звільнення слугували ненадання позивачем заяви про проходження атестації у строк до 15.10.2019. Позивач вважає зазначений наказ незаконним, таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

2.1. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року позов задоволено частково.

2.2. Визнано протиправним та скасовано наказ прокурора Київської області №219к від 6 травня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України прокуратури Київської області та органів прокуратури.

2.3. Поновлено позивача на посаді начальника відділу нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України прокуратури Київської області з 7 травня 2020 року.

2.4. Стягнуто з Київської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 7 травня 2020 року до 14 грудня 2021 року в сумі: 1075473,80 грн з вирахуванням податків, зборів, обов`язкових платежів.

2.5. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

3. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2022 року рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року змінено в мотивувальній частині, а також в абзаці четвертому резолютивної частини слова і цифри «в сумі 1075473,80 грн» замінено словами і цифрами «в сумі 160 168 (сто шістдесят тисяч сто шістдесят вісім) гривень 32 коп.».

3.1. В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року залишено без змін.

3.2. Змінюючи рішення суду першої інстанції суд апеляційної виходив з того, що позивач не був переведений прокурором обласної прокуратури, тому на нього не може поширюватись дія постанови Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1155 "Про умови оплати праці прокурорів", відтак, окреме обрахування середньої заробітної плати за період з 07.05.2020 по 10.09.2020 та з 11.09.2020 по 14.12.2020 не є обґрунтованим. Також не можуть бути застосовані до спірних правовідносин приписи пункту 10 Порядку № 100, оскільки стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу тут не є тим питанням, з приводу якого виникли спірні правовідносини, тому застосування Порядку № 100 в цьому випадку не передбачає застосування тієї його редакції, яка була чинною на час виникнення спору.

3.3. Крім цього, позивач не працював протягом травня-червня 2020 року. Однак, суд першої інстанції всупереч Порядку № 100 взяв заробіток позивача за листопад та грудень 2019 року. При цьому згідно абзацу шостого пункту Порядку № 100 час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду. До такого часу слід відносити дні простою не з вини працівника; час знаходження у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (шестирічного віку згідно з медичним висновком); час знаходження у відпустці без збереження заробітної плати тощо, чого в спірних правовідносинах немає.

ІІІ. Касаційне оскарження

4. Не погоджуючись з таким рішенням суду апеляційної інстанції позивач звернувся із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального та матеріального права, просить скасувати це судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

4.1. Підставою звернення з касаційною скаргою позивач зазначив пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

5. На обґрунтування підстави скаржник зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та вказує про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 235 КЗпП України у взаємодії з абзацами 6 та 3, 4, 7 пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 у разі перебування працівника на лікарняному та у відпустці.

6. Не погоджуючись з такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Офіс Генерального прокурора, Київська обласна прокуратура звернулися із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального та матеріального права, просять скасувати ці судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову повністю.

7. Підставою звернення з касаційною скаргою відповідач та третя особа зазначили пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України (якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах).

IV. Установлені судами фактичні обставини справи

8. 27.01.2015 наказом Прокуратури Київської області позивача призначено на посаду начальника відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ, державної митної служби та державної прикордонної служби управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури області з 27.01.2015 в порядку переведення з прокуратури м. Києва.

9. 01.07.2016 позивача звільнено з посади начальника відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ, державної митної служби та державної прикордонної служби управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури області наказом прокурора Київської області № 375к, у зв`язку з реорганізацією органів прокуратури та скороченням кількості прокурорів прокуратури Київської області відповідно до вимог п. 9 частини першої ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» та п. 1 частини першої ст. 40 КЗпП України.

10. Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Прокуратури Київської області, просив

- визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Київської області від 01.07.2016 № 375к про звільнення позивача з посади начальника відділу нагляду за додержанням законів органами СБ України, Державної митної служби та Державної прикордонної служби Управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури області;

- зобов`язати відповідача поновити позивача на посаді начальника відділу нагляду за додержанням законів органами СБ України та Державної прикордонної служби Управління нагляду у кримінальному провадженні Прокуратури Київської області;

- зобов`язати відповідача нарахувати (обчислити) та виплатити йому заробітну плату за час вимушеного прогулу з 01.07.2016 по дату фактичного поновлення на роботі, яку обчислити у відповідності до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженогопостановою КМУ від 08.02.1995 № 100, провівши її індексацію відповідно до Закону України Про індексацію грошових доходів населення та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 № 1078;

- стягнути з прокуратури Київської області на користь позивача моральної шкоди в розмірі 300000,00 грн.

11. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.11.2016 у справі 826/10460/16, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2017, позовні вимоги задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано наказ Прокуратури Київської області від 01.07.2016 № 375к про звільнення позивача із займаної посади;

- поновлено позивача на посаді;

- стягнуто з Прокуратури Київської області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 70478,70 грн.

У задоволенні адміністративного позову в іншій частині відмовлено.

12. На виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.11.2016, наказом від 20.11.2017 № 312к скасовано наказ від 01.07.2016 № 375к, позивача поновлено на посаді начальника відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ, державної митної служби та державної прикордонної служби управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури області.

13. Наказом Прокурора області від 27.12.2017 № 330к позивача призначено на посаду начальника відділу ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи прокуратури Київської області з 28.12.2017, звільнивши його з посади начальника відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ, державної митної служби та державної прикордонної служби управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Київської області.

14. Наказом Прокурора області від 06.04.2018 № 63к позивача призначено на посаду начальника відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні оперативно-розшукової діяльності управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Київської області з 10.04.2018, звільнивши з посади начальника відділу ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи прокуратури Київської області.

15. Постановою Верховного Суду від 03.10.2019 зазначені рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі 826/10460/16 у частині задоволення позовних вимог про поновлення позивача на посаді, з якої його було звільнено, скасовано та в цій частині направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції, а в іншій частині вказані судові рішення залишено без змін.

16. Ухвалюючи таку постанову в частині скасування рішень судів попередніх інстанцій, Верховний Суд дійшов висновку, що посада, з якої позивача було звільнено та на якій його поновлено судами, не існувала на час постановлення судового рішення в цій справі, а тому задля повного та належного захисту порушеного права позивача, суд повинен був з`ясувати, яка посада в апараті Прокуратури Київської області є рівнозначною тій, яку позивач обіймав до звільнення.

17. При цьому, Верховний Суд зазначив, що при повторному розгляді цієї справи суду необхідно з`ясувати назву посади в апараті Прокуратури Київської області, яка за обсягом та переліком функціональних завдань та обов`язків, повноважень і відповідальністю є рівнозначною посаді, яку обіймав позивач до звільнення, а також, що спосіб захисту порушеного права повинен бути пов`язаний безпосередньо з подальшою можливістю виконати судове рішення і є ефективним тоді, коли може забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

18. За результатами нового розгляду цієї справи в частині вирішення позовних вимог щодо поновлення позивача на роботі Окружний адміністративний суд м. Києва ухвалив рішення від 14.01.2020, яким у задоволенні позову в цій частині позовних вимог відмовив.

19. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2020 по справі №826/10460/16 рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.01.2020 скасовано та ухвалено постанову, якою адміністративний позов в частині позовних вимог про поновлення на посаді задоволено частково.

20. Поновлено позивача на посаді начальника відділу нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою прокуратури Київської області.

21. У задоволенні адміністративного позову в іншій частині таких позовних вимог відмовлено.

22. Наказом Генерального прокурора від 04.05.2020№ 16ш посаду, яку обіймав позивач ліквідовано та створено нову посаду з аналогічними функціональними обов`язками.

23. Наказом Прокурора області від 05.05.2020 № 203к на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2020 по справі №826/10460/16 поновлено позивача з 05.05.2020 на посаді начальника відділу нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України прокуратури Київської області, звільнивши з посади начальника відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ, державної митної служби та державної прикордонної служби управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури області.

24. Позивач надіслав до Генеральної прокуратури України заяву про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію на підставі п. 10 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури».

25. Зазначена заява датована 15.10.2019 та отримана Генеральною прокуратурою України 18.10.2019, що підтверджується відповідною відміткою на вказаній заяві.

26. Офісом Генерального прокурора Джелалову О.К. надано відповідь, викладену у листі від 17.03.2020, за змістом якого заява від 15.10.2019 подана з порушенням установленого Законом та Порядком строку та направлена до першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокурорів для вирішення питання щодо включення до графіку складання іспиту.

27. Першою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокурорів заяву позивача залишено без розгляду у зв`язку з порушенням встановлених строків подачі відповідних заяв.

28. Наказом Прокурора області від 06.05.2020 № 219к на підставі норм ст.11, пп. 2 ч. 2 ст. 41 Закону України «Про Прокуратуру», пп. 1 п. 19 розд. ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» позивача звільнено з посади начальника відділу нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України та органів прокуратури на підставі п. 9 ч. 1ст. 51 Закону України «Про Прокуратуру» з 06.05.2020.

29. Позивач, вважаючи цей наказ протиправним, звернувся до суду з цим позовом.

V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

30. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

31. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

32. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

33. За приписами частини другої статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

34. В силу вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

35. Статтею 4 Закону № 1697-VII встановлено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

36. Законом України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII) забезпечуються гарантії незалежності прокурора, зокрема щодо особливого порядку його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо.

37. Законом України від 19 вересня 2019 року № 113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (діє з 25 вересня 2019 року, далі - Закон № 113-IX) до Закону № 1697-VII були внесені зміни.

38. Зокрема, в тексті Закону №1697-VII слова «Генеральна прокуратура України», «регіональні прокуратури», «місцеві прокуратури» замінено відповідно на «Офіс Генерального прокурора», «обласні прокуратури», «окружні прокуратури».

39. Згідно з пунктами 6, 7 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ, з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру». Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.

40. Атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором (пункт 9 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ).

41. Відповідно до пункту 10 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.

42. Пунктом 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ встановлено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» за умови настання однієї із наступних підстав: 1) неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію; 2) рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури; 3) в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, який успішно пройшов атестацію; 4) ненадання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, у разі успішного проходження ним атестації, згоди протягом трьох робочих днів на переведення на запропоновану йому посаду в Офісі Генерального прокурора, обласній прокуратурі, окружній прокуратурі.

43. Відповідно до пунктів 7-17 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ, з метою проведення атестації прокурорів наказом Генерального прокурора від 3 жовтня 2019 року № 221 затверджено Порядок проходження прокурорами атестації (далі - Порядок).

44. Пунктом 9 Порядку встановлено, що атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури про переведення на посаду прокурора відповідно в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації. Форми типових заяв прокурора встановлено у додатку 2 до цього Порядку.

45. У додатку 2 до Порядку встановлено форму заяви про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію. Текст письмової заяви встановлено такий: «На підставі пункту 10 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі - Закон) прошу перевести мене на посаду прокурора в обласній прокуратурі і для цього допустити до проходження атестації.

46. З умовами та процедурами проведення атестації, визначеними у Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженому наказом Генерального прокурора (далі - Порядок), ознайомлений (ознайомлена) та погоджуюся.

47. Зокрема, підтверджую, що я усвідомлюю та погоджуюся, що у разі неуспішного проходження будь-якого з етапів атестації, передбаченого Порядком, а також за умови настання однієї з підстав, передбачених пунктом 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону, мене буде звільнено з посади прокурора.

48. Крім того, погоджуюсь із тим, що під час проведення співбесіди та ухвалення рішення кадровою комісію може братися до уваги інформація, отримана від фізичних та юридичних осіб (у тому числі анонімно), яка не підлягає додатковому офіційному підтвердженню.

49. Для цілі проходження атестації, яка включає оцінку моєї професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, даю згоду кадровим комісіям і робочим групам на повний та безпосередній доступ до інформації, визначеної у пункті 15 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону, з метою її обробки, перевірки та використання під час атестації, включаючи інформацію з обмеженим доступом і таку, що містить персональні дані, а також даю згоду на надсилання мені комісіями, у разі необхідності, письмових запитань щодо професійної етики та доброчесності».

50. Відповідно до пункту 10 Порядку заява, вказана у пункті 9 розділу I цього Порядку, подається Генеральному прокурору прокурорами Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), прокурорами регіональних прокуратур, військових прокуратур регіонів (на правах регіональних), прокурорами місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів та інших військових прокуратур (на правах місцевих) до 15 жовтня 2019 року (включно). Заява підписується прокурором особисто.

51. Неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію в силу вимог пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ є підставою для звільнення з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».

VI. Позиція Верховного Суду

52. Відповідно до частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та/або апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

53. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

54. Підставою звернення з касаційною скаргою зазначено пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

55. Предметом оскарження у цій справі є наказ про звільнення позивача з посади.

56. Цей наказ оскаржується позивачем, оскільки, на його думку, є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства та порушує його права.

57. Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи питання щодо правильності застосування цими судами норм чинного законодавства, Верховний Суд виходить з такого.

58. Відповідно до пункту 10 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ подана позивачем заява, для визначення її відповідності вимогам закону, мала містити у собі такі відомості: про переведення на посаду прокурора в обласну прокуратуру; про намір пройти атестацію; про надання згоди на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації.

59. Відповідно до пункту 10 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ Порядком проходження прокурорами атестації визначається строк подачі заяви, її форма та порядок подачі.

60. Пунктом 9 Порядку №221 встановлено, що атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури про переведення на посаду прокурора відповідно в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації. Форми типових заяв прокурора встановлено у додатку 2 до цього Порядку.

61. У додатку 2 до Порядку встановлено форму заяви про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію. Текст письмової заяви встановлено такий: «На підставі пункту 10 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі - Закон) прошу перевести мене на посаду прокурора в обласній прокуратурі і для цього допустити до проходження атестації.

62. З умовами та процедурами проведення атестації, визначеними у Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженому наказом Генерального прокурора (далі - Порядок), ознайомлений (ознайомлена) та погоджуюся.

63. Зокрема, підтверджую, що я усвідомлюю та погоджуюся, що у разі неуспішного проходження будь-якого з етапів атестації, передбаченого Порядком, а також за умови настання однієї з підстав, передбачених пунктом 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону, мене буде звільнено з посади прокурора.

64. Крім того, погоджуюсь із тим, що під час проведення співбесіди та ухвалення рішення кадровою комісію може братися до уваги інформація, отримана від фізичних та юридичних осіб (у тому числі анонімно), яка не підлягає додатковому офіційному підтвердженню.

65. Для цілі проходження атестації, яка включає оцінку моєї професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, даю згоду кадровим комісіям і робочим групам на повний та безпосередній доступ до інформації, визначеної у пункті 15 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону, з метою її обробки, перевірки та використання під час атестації, включаючи інформацію з обмеженим доступом і таку, що містить персональні дані, а також даю згоду на надсилання мені комісіями, у разі необхідності, письмових запитань щодо професійної етики та доброчесності».

66. Відповідно до пункту 10 Порядку №221 заява, вказана у пункті 9 розділу I цього Порядку, подається Генеральному прокурору прокурорами Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), прокурорами регіональних прокуратур, військових прокуратур регіонів (на правах регіональних), прокурорами місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів та інших військових прокуратур (на правах місцевих) до 15 жовтня 2019 року (включно). Заява підписується прокурором особисто.

67. Суди попередніх інстанцій установили, що позивач подав заяву про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію на підставі п. 10 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури».

68. Ця заява датована 15.10.2019 та отримана Генеральною прокуратурою України 18.10.2019.

69. Водночас ця заява передана до Укрпошти для відправлення лише 17.10.2019.

70. Також суди встановили, що спірним наказом Прокурора області від 06.05.2020 № 219к на підставі норм ст.11, пп. 2 ч. 2 ст. 41 Закону України «Про Прокуратуру», пп. 1 п. 19 розд. ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» позивача звільнено з посади начальника відділу нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України та органів прокуратури на підставі п. 9 ч. 1ст. 51 Закону України «Про Прокуратуру» з 06.05.2020.

71. Верховний Суд бере до уваги, що в силу вимог пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію є підставою для звільнення з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».

72. Отже, суди встановили, що позивач не подав у встановлений строк заяву про переведення на посаду у новостворену прокуратуру, що унеможливлює його участь у проходженні атестації та є підставою для його звільнення на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру".

73. Верховний Суд вважає помилковим висновок судів попередніх інстанцій про те, що для подання позивачем вказаної заяви з пропуском встановленого законодавством строку існували об`єктивні обставини, що є поважною причиною пропуску встановленого законом строку, оскільки Порядок № 221 не передбачає можливості поновлення строку на подання заяви.

74. Отже, у цій справі саме неподання прокурором у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію в силу вимог пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ є підставою для звільнення з позивача посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».

75. Відтак, зважаючи на висловлену Верховним Судом правову позицію щодо застосування положень пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» у зіставленні з пунктом 1 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», колегія суддів у вимірі встановлених обставин цієї справи і порушених відповідачем у касаційній скарзі питань констатує, що неподання прокурором у встановлений строк заяви за встановленою формою до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію є підставою для звільнення прокурора з посади відповідно до пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».

76. Отже, Верховний Суд констатує, що спірний наказ Прокурора області від 06.05.2020 № 219к виданий на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

77. Враховуючи те, що позовні вимоги щодо поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимоги щодо скасування наказу про звільнення, яка не підлягає задоволенню, відповідно ці вимоги також не можуть бути задоволені.

Висновок за результатами розгляду касаційної скарги.

78. Отже, доводи касаційних скарг відповідачів, які були підставою відкриття касаційного провадження, знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду та спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій по суті справи, а тому приймаються Судом як належні.

79. Доводи касаційної скарги позивача, які були підставою відкриття касаційного провадження, не знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду та не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій по суті справи, а тому не приймаються Судом як належні.

80. Крім цього, у контексті оцінки решти доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

81. Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, оскільки за правилами Кодексу адміністративного судочинства України об?єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

82. Статтею 351 Кодексу адміністративного судочинства України визначає підстави для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.

83. Відповідно до частини першої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

84. Таким чином, відповідно до повноважень, наданих статтею 349 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд вважає необхідним скасувати вказані судові рішення у частині задоволення позову та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні вимог адміністративного позову відмовити повністю.

Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 351, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2022 року залишити без задоволення.

2. Касаційні скарги Офісу Генерального прокурора, Київської обласної прокуратури на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2022 року задовольнити.

3. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2022 року у цій справі скасувати.

4. Ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Київської обласної прокуратури, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Офіс Генерального прокурора про визнання протиправним наказу та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. А. Губська

Судді М.В. Білак

Ж.М. Мельник-Томенко