Постанова

від 24.01.2023 по справі 464/12837/13-ц

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 464/12837/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Чорна С.З.

Провадження № 88-ц/811/13/21 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.

Провадження № 88-ц/811/15/20

Провадження №22-ц/811/3321/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Мікуш Ю.Р., Шандри М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за заявами ОСОБА_1 вінтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 проперегляд занововиявленими обставинамипостанови Львівськогоапеляційного судувід 10листопада 2020року таза апеляційноюскаргою ОСОБА_6 на ухвалуСихівського районногосуду м.Львова вскладі суддіТеслюка Д.Ю.від 20грудня 2022року у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , Організації торговельно-виробничих процесів у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Ярмарх», третя особа: ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та за позовною заявою ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , Організації торгівельно-виробничих процесів «Ярмарх» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, -

в с т а н о в и л а :

рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 22 червня 2018 рокувизнано поважними причини пропущення ОСОБА_2 позовної давності для звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу. Позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу /гарантійні зобов`язання/ від 04.11.1999, відповідно до пункту 1 якого предметом договору є приміщення майнового комплексу (магазину) загальною площею 1280 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 . Визнано поважними причини пропущення ОСОБА_3 позовної давності для звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу. Позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу /гарантійні зобов`язання/ від 04.11.1999, відповідно до пункту 1 якого предметом договору є приміщення майнового комплексу (магазину) загальною площею 1280 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 . Визнано поважними причини пропущення ОСОБА_4 позовної давності для звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу. Позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу /гарантійні зобовязання/ від 04.11.1999, відповідно до пункту 1 якого предметом договору є приміщення майнового комплексу (магазину) загальною площею 1280 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 . Позов ОСОБА_5 задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу /гарантійні зобовязання/ від 04.11.1999, відповідно до пункту 1 якого предметом договору є приміщення майнового комплексу (магазину) загальною площею 1280 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) 4236,20 грн. судових витрат. Стягнуто з ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 ) 640 грн. судових витрат.

Вказане рішення оскаржила ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_6 .

Постановою Львівськогоапеляційного судувід 10листопада 2020року апеляційнускаргу ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_6 задоволено.Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 22 червня 2018 року скасовано та ухвалено у справі нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , Організації торговельно-виробничих процесів у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Ярмарх», третя особа: ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та позову ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , Організації торгівельно-виробничих процесів «Ярмарх» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , про визнання недійсним договору купівлі-продажу відмовлено.

31 грудня 2020 року до Львівського апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Львівського апеляційного суду від 10 листопада 2020 року.

В заяві просить скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 10 листопада 2020 року та ухвалити нове судове рішення, яким апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_6 адвоката Юхименко Р.І. на Сихівського районного суду м. Львова від 22 червня 2018 рокузалишити без задоволення, а рішення Сихівського районного суду м. Львова від 22 червня 2018 року залишити без змін.

Вважає, що підставою для перегляду постанови за нововиявленими обставинами є те, що суд апеляційної інстанції вважав встановленою і такою, що не підлягала доказуванню в межах розгляду справи №464/12837/13-ц, ту обставину, що 04.11.1999 року між ОСОБА_6 та ТзОВ «Ярмарх» було укладено договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу /гарантійні зобов`язання/, який сторонами було виконано. Однак, уже після ухвалення Львівським апеляційним судом постанови від 10.11.2020 року, а саме 26.11.2020 року, набув законної сили вирок Залізничного районного суду м.Львова 14 травня 2018 року у кримінальній справі № 466/3141/15к, який залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного суду від 26.11.2020 року. Цим вироком ОСОБА_6 визнано винним за ч.3 ст. 358 КК України (у редакції КК України від 05.04.2001 року), тобто у використанні завідомо підроблено документа. Вироком встановлено, що ОСОБА_6 24.02.2004 подав до Франківського районного суду м. Львова позовну заяву про стягнення боргу з ОСОБА_8 та ОСОБА_8 в розмірі 185 900 грн., а 15.06.2004 року з метою підтвердження своїх позовних вимог подав в судовому засіданні завідомо підроблений договір купівлі-продажу від 04.11.1999р., укладений між директором ОТВП ТзОВ «Ярмарх» Мархевкою Г.М. та директором ПП «Бізнес» ОСОБА_6 . За таких обставин, вироком суду, що набрав законної сили, встановлено факт фальшивості письмового доказу договору купівлі-продажу /гарантійні зобов`язання/ від 04.11.1999 року, що, відповідно до п.2 ч.2 ст. 423 ЦПК України, є підставою для перегляду постанови Львівського апеляційного суду від 10.11.2020 року за нововиявленими обставинами.

2 серпня 2021 року до Львівського апеляційного суду надійшла друга заява ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Львівського апеляційного суду від 10 листопада 2020 року.

В заяві просить скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 10 листопада 2020 року та ухвалити нове судове рішення, яким апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_6 адвоката Юхименко Р.І. на Сихівського районного суду м. Львова від 22 червня 2018 рокузалишити без задоволення, а рішення Сихівського районного суду м. Львова від 22 червня 2018 року залишити без змін.

Вважає підставою для перегляду постанови за нововиявленими обставинами те, що однією з підстав для ухвалення Львівським апеляційним судом постанови від 10.11.2020 року стало рішення апеляційного суду Львівської області від 24.12.2007 року. Однак, постановою Верховного Суду від 14 липня 2021 року заяву ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Верховного Суду України від 22.02.2012 року задоволено. Рішення Верховного Суду України від 22 лютого 2012 року скасовано. Скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення апеляційного суду Львівської області від 24 грудня 2007 року, ухвалу Верховного Суду України від 12 травня 2008 року скасовано, рішення Галицького районного суду м. Львова від 14 серпня 2007 року залишено у силі. Отже, відповідно до п.3 ч.2 ст. 423 ЦПК України, даний факт є підставою для перегляду постанови Львівського апеляційного суду від 10.11.2020 року за нововиявленими обставинами.

Окрім цього, ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 20 грудня 2022 року заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 21.03.2012 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , Організації торговельно-виробничих процесів у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Ярмарх», третя особа ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , Організації торгівельно-виробничих процесів «Ярмарх» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу скасовано.

Дану ухвалу оскаржив ОСОБА_6 .

В апеляційній скарзі просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжиті ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 21.03.2012 відмовити.

Зазначає,що процедураприпинення прававласності регулюється,зокрема,Цивільним кодексомУкраїни таЗаконом України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень».За загальнимправилом,право власностіна майноприпиняється вмомент йогознищення,проте намайно,права наяке підлягаютьдержавній реєстрації,таке правоприпиняється змоменту внесеннязмін доДержавного реєструречових правна нерухомемайно зазаявою власника. ОСОБА_6 ,як власникцілісного майновогокомплексу (магазину)такої заявине подавав.Відтак,обґрунтування представникапозивачів щодоприпинення прававласності ОСОБА_6 є необґрунтованим.Наголошує,що скасуванняухвали прозабезпечення позовуможе утруднитичи зробитинеможливим виконаннясудового рішенняу ційсправі вмайбутньому.Стверджує,що позивачамине наданодо судудокументів,що підтверджуютьправо власностіта/абоінших документів,які бсвідчили проналежність позивачамнежитлового приміщеннябудівлі магазинуліт.А1загальною площею1041.9кв.м.,що знаходитьсяза адресою: АДРЕСА_1 . Відтак, вважає, що дії позивачів спрямовані на укладення фраудаторних договорів з метою ухилення виконання судових рішень, а клопотання про скасування заходів забезпечення свідчить про недобросовісність позивачів. Також, зазначає, що доказів про те що судове рішення виконано добровільно або у примусовому порядку, заявником не надано. За таких обставин, вважає, що підстав для скасування заходів забезпечення позову немає, оскільки заявник не навів доказів того, що потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування, або що рішення суду вже виконане. Звертає увагу на те, що судом першої інстанції не було належно повідомлено ОСОБА_6 та його представника про розгляд даного клопотання.

В судовезасідання учасникисправи (їхпредставники)не з`явилися,однак судвважав заможливе проводитирозгляд справиза їхвідсутності (відсутностіїх представників), зважаючи на те, що учасники справи повідомлялись про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки (неявки представників) суду представлено не було та зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України та те, що від ОСОБА_8 , ОТВП у формі ТзОВ «Ярмарх», представника позивачів ОСОБА_1 надійшли клопотання про розгляд справи без їх участі та участі позивачів.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Клопотання відповідача ОСОБА_6 та його представниці ОСОБА_10 про відкладення розгляду справи з підстав відрядження та зайнятості у іншому судовому засіданні відповідно колегія суддів вважала необґрунтованими та відхилила, зважаючи на те, що такі не були підтверджені належними доказами, якими не слід вважати залізничні квитки про вибуття до іншого населеного пункту відповідача. Будь-яких інших доказів на підтвердження клопотань подано не було.

Заслухавши суддю-доповідача,дослідивши матеріалисправи,оцінивши доводиучасників справив межахдоводів заявпро переглядза нововиявленимиобставинами постановиЛьвівського апеляційногосуду від10листопада 2020року,клопотання проскасування заходівзабезпечення позову,апеляційної скарги,відзиву нанеї,колегія суддів вважає, що заяви та апеляційна скарга підлягають до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно дост.423ЦПК України,рішення,постанова абоухвала суду,якими закінченорозгляд справи,що набрализаконної сили,можуть бутипереглянуті занововиявленими абовиключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є:

1) встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане;

2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні даної справи судом;

3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено судове рішення.

Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:

1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;

2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

Відповідно до п.п. 3, 4, 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 30.03.2012 року «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами» (що регулює схожі за своїм змістом правовідносини), нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (частина друга статті 361ЦПК). Необхіднимиумовами нововиявленихобставин,визначених пунктами1,2частини другоїстатті 361ЦПК,є те,що вониіснували начас розглядусправи;ці обставинине моглибути відомізаявникові начас розглядусправи;вони входятьдо предметадоказування усправі таможуть вплинутина висновкисуду проправа таобов`язкиосіб,які берутьучасть усправі. Длявизначених пунктами3,4частини другоїстатті 361ЦПК нововиявленихобставин необхіднимиумовами єте,що вониіснували начас розглядусправи,але підставивиникли післяухвалення рішенняу справі(зокрема,шляхом скасуваннясудового рішення,яке сталопідставою дляйого ухвалення),спростовують обставини,встановлені судомна часрозгляду справи,та маютьважливе значеннядля їїрозгляду. Нововиявленіобставини маютьпідтверджуватися фактичнимиданими (доказами),що вустановленому порядкуспростовують факти,покладені воснову судовогорішення.Суд маєправо скасуватисудове рішенняу зв`язкуз нововиявленимиобставинами лишеза умови,що ціобставини можутьвплинути наюридичну оцінкуобставин,здійснену судому судовомурішенні,що переглядається. Вирішуючипитання пронаявність нововиявленихобставин,суд повиненрозмежовувати нововиявленіобставини танові обставини. Обставини,що обґрунтовуютьвимоги абозаперечення сторінчи маютьінше істотнезначення дляправильного вирішеннясправи,існували начас ухваленнясудового рішення,але залишаютьсяневідомими особам,які берутьучасть усправі,та сталивідомими тількипісля ухваленнясудового рішення,є нововиявленимиобставинами. Обставини,які виникличи змінилисятільки післяухвалення судовогорішення іне пов`язаніз вимогоюв ційсправі,а томуне моглибути врахованісудом приухваленні судовогорішення,є новимиобставинами іможуть бутипідставою дляпред`явленнянової вимоги(зокрема,погіршення майновогостану відповідачапісля ухваленнярішення простягнення знього аліментів). Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. При вирішенні питання про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами суд має виходити з визначених частиною другою статті 361ЦПКпідстав,перелік якихє вичерпнимі розширеномутлумаченню непідлягає,та дотриманнязаявником умов,що містятьсяв статтях362,364ЦПК. Судове рішення не може переглядатись у зв`язку з нововиявленими обставинами у разі якщо обставини, передбачені частиною другою статті 361 ЦПК, відсутні, а є підстави для перегляду судового рішення в апеляційному чи касаційному порядку або Верховним Судом України, а також якщо обставини, визначені частиною другою статті 361 ЦПК, були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.

Також, із практики ЄСПЛ вбачається таке:

«42.Суд повторює, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (див. рішення суду у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [ВП], №28342/95, п. 61, ECHR1999-VII).

43.Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-Х).

44.Ця справа стосується рішення щодо нового розгляду справи, провадження у якій було закінчено остаточним рішенням, у зв`язку з нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження. Така процедура сама по собі не суперечить принципові юридичної визначеності в тій мірі, в якій вона використовується для виправлення помилок правосуддя (див. рішення від 18 листопада 2004 року у справі «Правєдная проти Росії» (Pravednaya v. Russia), №. 69529/01, пп. 27-28, та рішення від 6 грудня 2005 року у справі «Попов проти Молдови» № 2 (Popov v. Moldova № 2), № 19960/04, п. 46). Однак, Суд повинен визначити, чи була така процедура застосована у спосіб, сумісний зі статтею 6Конвенції.» (вказане є цитатою рішення ЄСПЛ у справі «Желтяков проти України» (заява №4994/04) від 9.06.2011 року)».

Як вбачається з матеріалів справи, 21.03.2012р. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулись в суд з позовом до ОСОБА_6 , треті особи ОСОБА_8 , ОСОБА_8 , ТзОВ «Ярмарх», ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» про визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного 04 листопада 1999 року, відповідно до якого ОСОБА_11 як продавець продала, а ОСОБА_6 як покупець, купив нежитлове приміщення на АДРЕСА_1 , та про визнання за позивачами права власності на нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 .

У квітні 2017 року ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_1 подано позовну заяву про доповнення підстав позову та зменшення позовних вимог, у якій остаточно просили: визнати недійсним договір купівлі-продажу /гарантійні зобов`язання/ від 04.11.1999, відповідно до пункту 1 якого предметом договору є приміщення майнового комплексу (магазину) загальною площею 1280 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 .

08.06.2012 третя особа без самостійних вимог ОСОБА_8 звернувся до суду із заявою про об`єднання позовів (т.1 а.с. 87), в якій просив постановити ухвалу про об`єднання в одне провадження позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного 04 листопада 1999 року, з його ( ОСОБА_8 ) позовом до ОСОБА_6 аналогічного змісту.

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 10.07.2012 позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_6 за участю третіх осіб ОСОБА_8 , ОСОБА_8 , ОТВП у формі ТзОВ «Ярмарх», ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 04.11.1999 та визнання права власності об`єднано в одне провадження з позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_6 , треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОТВП у формі ТзОВ «Ярмарх», ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 04.11.1999 та визнання права власності. Об`єднаній справі присвоєно номер № 1319/3318/2012.

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 28.09.2012 (т.1 а.с. 206-209) в задоволенні позову ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 відмовлено, в задоволенні позову ОСОБА_12 відмовлено, скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 21.03.2012.

Ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області від 25.02.2013 (т.1 а.с. 233-236) апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, рішення Сихівського районного суду м. Львова від 28.09.2012 залишено без змін.

Ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 20.11.2013 (т.2 а.с. 23-25) касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Сихівського районного суду м. Львова від 28.09.2012 та ухвалу колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області від 25.02.2013 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

31.01.2017 ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів ОСОБА_5 (Т.3 а.с. 189-192).

Ухвалою суду від 19.04.2017 у зв`язку з поданою позивачем ОСОБА_8 заявою залишено без розгляду його позов до ОСОБА_6 , треті особи - ТзОВ «Ярмарх», ОКП ЛОР «БТІ та ЕО», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , про визнання недійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності (Т3 а.с. 238 239).

19.04.2017ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, прийнято позовну заяву ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 від 18.04.2017 про доповнення підстав позову та зменшення позовних вимог (т.3 а.с. 222-224), відповідно, залучено в якості відповідачів по справі ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОТВП у формі ТзОВ «Ярмарх».

Ухвалою суду від 26.06.2017 об`єднано в одне провадження справу за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_8 , ОТВП у формі ТзОВ «Ярмарх», третя особа ОСОБА_5 про визнання договору від 04.11.1999 недійсним із справою № 464/2571/17 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_8 , ОТВП у формі ТзОВ «Ярмарх», треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про визнання договору від 04.11.1999 року недійсним. Об`єднаній справі присвоєно єдиний унікальний номер 464/12837/13-ц.

20.03.2018 ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, прийнято заяву представника позивача ОСОБА_2 від 17.03.2018 про зменшення підстав позову (т.5 а.с. 212).

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 04.03.2019 року заяву представника позивачів ОСОБА_1 про залишення частини позовних вимог без розгляду - задоволено.

Позовну вимогу ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 до ОСОБА_6 , третіх осіб ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , Організації торговельно-виробничих процесів «Ярмарх» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» про визнання договору купівлі-продажу недійсним про визнання за ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 права власності на нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 залишено без розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивачі покликались на те, що вони визнані потерпілими у кримінальній справі №143-2120, порушеній 25.10.2008 за фактом підробки та використання завідомо підробленого документу договору від 04.11.1999 купівлі-продажу нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 . Відповідно до висновків експертиз №№ 2486, 584, 9191/02 встановлено, що підпис від імені ОСОБА_11 на договорі купівлі-продажу від 04.11.1999 виконано не самою ОСОБА_11 , а іншою особою, тобто, договір купівлі-продажу від 04.11.1999 не відповідає вимогам закону та є недійсним відповідно до ст. 48, 224, 225 ЦК УРСР 1963 року.

В позовній заяві від 18 квітня 2017 року ОСОБА_5 просила визнати недійснимдоговір купівлі-продажу /гарантійні зобов`язання/ від 04.11.1999, відповідно до п.1 якого предметом договору є приміщення майнового комплексу /магазину/ загальною площею 1280 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 .

Вважає такий недійсним з підстав невідповідності договору вимогам ч.2 ст. 44 ЦК УРСР 1963р., так як договір не підписано продавцем, вимогам ст. 225 ЦК УРСР 1963р., відповідно до якої право продажу майна належить власнику, а продавець за договором ОСОБА_11 не була власником майна, вимогам ст. 169 ЦК УРСР 1963 р.,ст. 99 Конституції України, ч.1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від19 лютого 1993 року № 15-93«Про систему валютного регулювання і валютного контролю» в редакціях, чинних станом на 04.11.1999, оскільки засобом платежу за договором від 04.11.1999 є долар США.

Із змістурішення Сихівського районногосуду м.Львова від22червня 2018року вбачається,що судпершої інстанції,задовольняючи позовнівимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,виходив зтого,що, напідставі договорукупівлі-продажу№ 029/93від 15.12.1993товариство покупців,створене працівникамимагазину № НОМЕР_3 структурного підрозділуОТП «Ярмарх»набуло правовласності націлісний майновийкомплекс магазину№ НОМЕР_3 ,про щоФондом комунальногомайна Львівськоїобласної радинародних депутатівбуло виданосвідоцтво провласність ААА№ 394418від 22.02.1994,та ЛьвівськимМБТІ виданореєстраційне посвідчення№ 1459від 12.08.1996.22.12.1994було зареєстрованостатут організаціїторговельно-виробничихпроцесів «Ярмарх»у формітовариства зобмеженою відповідальністю.15.10.1999відбулись збориучасників організаціїторговельно-виробничихпроцесів «Ярмарх»у формітовариства зобмеженою відповідальністю,яким прийняторішення прозаборону директоруздійснювати будь-якевідчуження магазинуза адресою АДРЕСА_1 ,одночасно уповноважено ОСОБА_11 на укладеннядоговору орендиз грудня1999року з ОСОБА_6 або ПП«Бізнес».01.12.1999між організацієюторговельно-виробничихпроцесів «Ярмарх»у формітовариства зобмеженою відповідальністюта ПП«Бізнес» булоукладено договіроренди частинимагазину заадресою АДРЕСА_1 площею 250кв.м.Показами свідка ОСОБА_8 встановлено,що відносиниоренди виниклидійсно з01.12.1999,проте письмоводоговір орендивід 01.12.1999було оформленоу 2000році.Договір відімені орендодавцяскріплений печаткою,на якійпо зовнішньомуколу текст«Україна організаціяторговельно-виробничихпроцесів уформі товаристваз обмеженоювідповідальністю» розміщенийу дварядки.Показами свідка ОСОБА_8 встановлено,що вказанапечатка булавиготовлена навесні2000року,і ТзОВ«Ярмарх» використовуєїї усвоїй діяльностідотепер.З документівзвітності ТзОВ«Ярмарх»,датованих з22.03.1999по 18.01.2000вбачається,що якмінімум до18.01.2000ТзОВ «Ярмарх»використовувало усвоїй діяльностікруглу печаткуна якійпо зовнішньомуколу текст«Україна організаціяторговельно-виробничихпроцесів» розміщенийв одинрядок.Рахунок ТзОВ«Ярмарх» №011від 11травня 2000року скріпленийкруглою печаткоюна якійпо зовнішньомуколу текст«Україна організаціяторговельно-виробничихпроцесів уформі товаристваз обмеженоювідповідальністю» розміщенийу дварядки.Вказані письмовідокази підтверджуютьпокази свідка ОСОБА_8 про те,що печаткаТзОВ «Ярмарх»була зміненанавесні 2000року,а договіроренди від01.12.1999було оформленоу письмовомувигляді лишеу 2000році.Оцінюючи наведенідокази вїх сукупностісуд вважаввстановленим,що круглапечатка ТзОВ«Ярмарх» булазмінена вперіод часуз 18.01.2000по 11.05.2000,а томудоговір орендивід 01.12.1999не мігбути оформленийв письмовійформі раніше18.01.2000.Розпорядженням Сихівськоїрайонної адміністраціїЛьвівської міськоїради №316від 22.04.2005вирішено оформитиправо власностіорганізації торговельно-виробничихпроцесів « ІНФОРМАЦІЯ_4 »у формітовариства зобмеженою відповідальністюна будівлюмагазину на АДРЕСА_5 загальною площею1041,9кв.м.25квітня 2005року міжпродавцем ОТВПу форміТзОВ «Ярмарх»та покупцями ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 було укладенодоговір купівлі-продажубудівлі магазинуза адресою АДРЕСА_1 ,який бувнотаріально посвідченийприватним нотаріусомЛьвівського міськогонотаріального округуЖуромською М.В.за реєстровим№ 1084.На підставіцього договоруза ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 Львівським ОДКБТІта ЕОбуло зареєстрованоза кожнимправо власностіна 1/3будівлі магазинуза адресою АДРЕСА_1 ,про щовидано відповіднівитяги прореєстрацію прававласності нанерухоме майно.18.05.2005відповідачем ОСОБА_6 було поданодо Личаківськогорайонного судум.Львова заявупро змінута збільшенняпозовних вимог,у якійвідповідачами зазначено ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .У вказанійзаяві ОСОБА_6 ,зокрема,просив судвизнати поданийним судудоговір купівлі-продажувід 04.11.1999дійсним,визнати заним правовласності намагазин заадресою АДРЕСА_1 ,та визнатинедійсним договіркупівлі-продажуцього приміщеннявід 25.04.2005,укладений міжТзОВ «Ярмарх»та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .Відповідно довисновку комісійноїсудово-почеркознавчоїекспертизи №2486від 04.10.2004,яка булапризначена судомв межахцивільної справи2-508/07за позовом ОСОБА_6 ,закінченої постановленнямрішення Галицькимрайонним судомм.Львова від14.08.2007,який долученодо матеріалівсправи вякості письмовогодоказу /т.5а.с.120-128/,підпис відімені ОСОБА_11 у договорікупівлі-продажуцілісного майновогокомплексу,укладеному між ОСОБА_11 та ОСОБА_6 04.11.1999,розташований уграфі «Продавець»,виконано не ОСОБА_11 ,а іншоюособою.Відповідно довисновку додатковоїсудово-почеркознавчоїекспертизи №584від 23.02.2005,яка булапризначена судомв межахцивільної справи2-508/07за позовом ОСОБА_6 ,закінченої постановленнямрішення Галицькимрайонним судомм.Львова від14.08.2007,який долученодо матеріалівсправи вякості письмовогодоказу,підпис відімені ОСОБА_11 у графі«Продавець» вдоговорі купівлі-продажуцілісного майновогокомплексу /гарантійнізобов`язання/від 04.11.1999,укладеному відімені ОСОБА_11 та ОСОБА_6 ,виконаний не ОСОБА_11 ,а іншоюособою.Відповідно довисновку повторноїсудово-почеркознавчоїекспертизи №9191/02від 17.11.2006,яка булапризначена судомв межахцивільної справи2-508/07за позовом ОСОБА_6 ,закінченої постановленнямрішення Галицькимрайонним судомм.Львова від14.08.2007,який долученодо матеріалівсправи вякості письмовогодоказу,підпис відімені ОСОБА_11 в договорікупівлі-продажуцілісного майновогокомплексу від04.11.1999,виконаний несамою ОСОБА_11 ,а іншоюособою знаслідуванням підпису ОСОБА_11 .Рішенням Галицькогорайонного судум.Львова від14.08.2007в задоволенніпозову ОСОБА_6 відмовлено.Рішенням апеляційногосуду Львівськоїобласті від24.12.2007рішення Галицькогорайонного судум.Львова від14.08.2007скасовано таухвалено новерішення посуті позовнихвимог ОСОБА_6 .Позов ОСОБА_6 задоволено.Визнано дійснимдоговір купівлі-продажуцілісного майновогокомплексу /гарантійнізобов`язання/від 04листопада 1999року,укладений між ОСОБА_11 ,що діялавід іменіорганізації торгово-виробничихпроцесів уформі ТзОВ«Ярмарх» та ОСОБА_6 пропродаж ОСОБА_6 приміщення майновогокомплексу (магазину)за адресою: АДРЕСА_1 ;Визнано за ОСОБА_6 право власностіна приміщенняцілісного майновогокомплексу (магазину)що по АДРЕСА_1 ;Визнано недійснимдоговір купівлі-продажувід 25квітня 2005року міжорганізацією торгово-виробничихпроцесів уформі ТзОВ«Ярмарх» зоднієї сторони,та ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 здругої сторони,щодо продажубудівлі магазину,що знаходитьсяза адресою АДРЕСА_1 ;Зобов`язано організаціюторгово-виробничихпроцесів уформі ТзОВ«Ярмарх», ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 нечинити перешкод ОСОБА_6 у користуванніприміщенням магазину- АДРЕСА_1 .Ухвалою апеляційногосуду Львівськоїобласті від26лютого 2008року відмовленоу задоволеннізаяви ОСОБА_3 та йогопредставника увиправленні опискив рішенніапеляційного судуЛьвівської областівід 24.12.2007.Ухвалою колегіїсуддів Судовоїпалати вцивільних справахВерховного СудуУкраїни від12травня 2008року відхиленокасаційні скаргивідповідачів ТзОВ«Ярмарх», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,а такожособи,яка небрала участів справі,проте подалакасаційну скаргу,дружини позивача ОСОБА_6 ОСОБА_7 .Рішенням колегіїсуддів Судовоїпалати вцивільних справахВерховного СудуУкраїни від20лютого 2012року задоволеночастково касаційнускаргу ОСОБА_2 .Рішення апеляційногосуду Львівськоїобласті від24.12.2007в частинівизнання дійснимукладеного 04листопада 1999року ОСОБА_6 з організацієюторгово-виробничихпроцесів уформі ТзОВ«Ярмарх» договорукупівлі-продажунежитлового приміщенняпо АДРЕСА_1 ,а такожухвалу колегіїсуддів Судовоїпалати вцивільних справахВерховного СудуУкраїни від12травня 2008року вчастині залишеннябез змінзазначеної частинирішення апеляційногосуду скасовано.У задоволенніпозовної вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,Організації торгово-виробничихпроцесів «Ярмарх»у формітовариства зобмеженою відповідальністю, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,за участютретіх осіб приватногонотаріуса ЛМНОЖуромської М.В.,ОКП ЛОР«БТІ таЕО» провизнання договорудійсним відмовлено.В рештірішення апеляційногосуду Львівськоїобласті від24.12.2007та ухвалуколегії суддівСудової палатив цивільнихсправах ВерховногоСуду Українивід 12травня 2008року залишенобез змін.Із змістурішення апеляційногосуду Львівськоїобласті від24.12.2007,з урахуваннямйого тлумаченняколегією суддівв ухваліапеляційного судуЛьвівської областівід 26лютого 2008року,вбачається,що апеляційнийсуд Львівськоїобласті врішенні від24.12.2007погодився ізвстановленою судомпершої інстанціїобставиною,що згідновисновками судовихекспертиз №2486від 04.10.2004,№ 584від 23.02.2005,№ 9191/02від 17.11.2006підпис відімені ОСОБА_11 у спірномудоговорі купівлі-продажувід 04.11.1999виконано ненею,а іншоюособою.Проте,встановивши щодопідписання ОСОБА_11 спірного договорувід 04.11.1999ті жобставини,які буливстановлені судомпершої інстанції,апеляційний суду рішеннівід 24.12.2007надав їміншу правовуоцінку іприйшов довисновку,що вказанівисновки експертизне можутьбути сприйнятіяк незаперечнийдоказ усправі зурахуванням приписівст.57ЦПК Українита усіхобставин справи.Вказаний висновокапеляційного судуЛьвівської областіщодо правта обов`язківсторін спорустав підставоюдля скасуваннярішення Галицькогорайонного судум.Львова від14.08.2007суду таухвалення новогорішення протилежногозмісту.З урахуваннямнаведеного судпогодився здоводами представникапозивачів проте,що зурахуванням змістурішенняапеляційного судуЛьвівської областівід 24.12.2007тавідповідно доч.4ст.82ЦПК Українидля ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,які бралиучасть усправі №2-508/07,не підлягаєдоказуванню таобставина,що відповіднодовисновку комісійноїсудової почеркознавчоїекспертизи №2486від 04.10.2004підпис відімені ОСОБА_11 у договорікупівлі-продажувід 04.11.1999виконано ненею,а іншоюособою.Крім того,для цихже осібне підлягаєдоказуванню встановленау рішенніапеляційного судуЛьвівської областівід 24.12.2007обставина,що директорТзОВ «Ярмарх» ОСОБА_11 при укладенніспірного договорувід 04.11.1999від іменіТзОВ «Ярмарх»діяла вмежах своїхповноважень директораТзОВ «Ярмарх».Висновком №55/56/57від 31.08.2016комплексної судовоїпочеркознавчої експертизита технічноїекспертизи друкарськихформ іматеріалів документів,яка проведенана підставіухвали судувід 15.08.2014,встановлено,що підписвід імені ОСОБА_11 в договоріпро купівлю-продажцілісного майновогокомплексу /гарантійнізобов`язання/,укладеному 04листопада 1999року між ОСОБА_11 ,директором ОТВПу форміТзОВ «Ярмарх»та ОСОБА_6 ,директором ПП«Бізнес»,розташований вграфі «Продавець»,виконаний не ОСОБА_11 ,а іншоюособою;відтиск круглоїпечатки відімені ОТВПу форміТзОВ «Ярмарх»,який знаходитьсяу договоріпро купівлю-продажцілісного майновогокомплексу /гарантійнізобов`язання/,укладеному 04листопада 1999року між ОСОБА_11 ,директором ОТВПу форміТзОВ «Ярмарх»та ОСОБА_6 ,директором ПП«Бізнес»,нанесений некруглою печаткоюОТВП уформі ТзОВ«Ярмарх»,вільні зразкиякої наданідля дослідження,а іншоюрель`єфною еластичною(гумовою,фотополімерною)друкарською формою;відтиск круглоїпечатки відімені ПП«Бізнес» нанесенийрельєфною еластичною(гумовою,фотополімерною)друкарською формою круглоюпечаткою ПП«Бізнес»,вільні зразкиякої булинадані дляпорівняльного дослідження.Цей відтискміг бутинанесений вперіод березня2003року листопада 2004року.Допитана всудовому засіданні28.11.2017експерт ОСОБА_13 вказаний висновокпідтримала,повідомила суду,що такийвисновок єкатегоричним,до такоговисновку експертиприйшли,дослідивши значнукількість порівняльногоматеріалу,який містиввільні взірціпідписів ОСОБА_11 ,круглих печаток,які використовувалиу своїйдіяльності ТзОВ«Ярмарх» таПП «Бізнес».Оцінюючи всукупностівисновки судовихекспертиз №2486від 04.10.2004,№ 584від 23.02.2005,№ 9191/02від 17.11.2006як письмовідокази,документи звітностіТзОВ «Ярмарх»,датовані з22.03.1999по 18.01.2000,покази свідка ОСОБА_8 ,висновок №55/56/57від 31.08.2016комплексної судовоїпочеркознавчої експертизита технічноїекспертизи друкарськихформ іматеріалів документів,суд прийшовдо переконання,що належнимита допустимимидоказами посправі встановленонаступні обставини:-договір купівлі-продажуцілісного майновогокомплексу /гарантійнізобов`язання/датований 04листопада 1999року,на підписанийдиректором ТзОВ«Ярмарх» тане скріпленийкруглою печаткою,яку використовувалоу своїдіяльності ТзОВ«Ярмарх»;-договір купівлі-продажуцілісного майновогокомплексу /гарантійнізобов`язання/датований 04листопада 1999року,не мігбути укладенийта підписанийсторонами 04.11.1999,оскільки наньому міститьсявідтиск круглоїпечатки,який виконанийне круглоюпечаткою ОТВПу форміТзОВ «Ярмарх»,а іншоюрель`єфною еластичною(гумовою,фотополімерною)друкарською формою,яка зазовнішнім виглядомвідповідає круглійпечатці ОТВПу форміТзОВ «Ярмарх»,що булавиготовлена нераніше 18.01.2000.Рішенням апеляційногосуду Львівськоїобласті від24.12.2007встановлено туобставину,що ОСОБА_11 укладено спірнийдоговір купівлі-продажувід 04.11.1999від іменіТзОВ «Ярмарх»та вмежах наданихустановчими документамиповноважень.Вказана обставинавідповідно доч.4ст.82ЦПК Україниє встановленоюта непідлягає доказуваннюдля позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 ,проте,відповідно доч.4ст.82ЦПК Україниможе бутиспростована взагальному порядкупри вирішенніпозову ОСОБА_5 ,яка небула учасникомсправи,в межахякої ухваленорішення апеляційногосуду Львівськоїобласті від24.12.2007.Вивчивши спірнийдоговір купівлі-продажувід 04.11.1999суд погодивсяз доводамипозивача ОСОБА_5 про те,що іззмісту оспорюваногодоговору невбачається,що такийбув укладений ОСОБА_11 від іменівідповідача ТзОВ«Ярмарх» тав йогоінтересах.Як вбачаєтьсяз цьогодоговору,сторонами договорузазначені ОСОБА_11 як власникприміщення майновогокомплексу заадресою АДРЕСА_1 ,в подальшомупродавець,та ОСОБА_6 ,в подальшомупокупець.В текстіоспорюваного договорувідсутні посиланняна ОТВПу форміТзОВ «Ярмарх»як насторону договоручи особу,в інтересахякої укладаєтьсядоговір.Перед підписамисторін уграфі «Продавець»вказано ОСОБА_11 ,а вграфі «Покупець»- ОСОБА_6 .Суд погодивсяз доводамипредставника позивача ОСОБА_5 про те,завірення підписівсторін оспорюваногодоговору печаткамиюридичних осіб,керівниками якихвони є,не єдоказом того,що сторонамидоговору євідповідні юридичніособи,а привстановленні того,хто вдійсності єсторонами договору,слід виходитиіз змістудоговору.Відповідно дост.225ЦК УРСР1963р.,яка булачинною станомна 04.11.1999,право продажумайна,крім випадківпримусового продажу,належить власникові.Станом на04.11.1999,що неоспорюється учасникамисправи,приміщення магазинуза адресою АДРЕСА_1 належало відповідачуОТВП уформі ТзОВ«Ярмарх» напідставі договорукупівлі-продажу№ 029/93від 18.12.1993,нотаріально посвідченого1-юЛьвівською держнотконтороюза реєстровим№ 2-5218та актаприймання передачівід 22.02.1994,зареєстрованих ЛьвівськимМБТІ вреєстровій книзі№2за №755,про щовідповідачу ОТВПу форміТзОВ «Ярмарх»було виданореєстраційне посвідчення№ 1453від серпня1996року.Наявними усправі тадослідженими суддоказами безспірновстановив,що спірнийдоговір від04.11.1999,не залежновід тієїобставини,чи такийпідписано стороноюпродавця,укладено відімені фізичноїособи ОСОБА_11 як продавця,тобто укладеновід іменіособи,яка небула власникоммайна,що єпредметом договорукупівлі-продажувід 04.11.1999.Наведене єсамостійною підставоюдля визнанняйого недійснимна підставіст.48ЦК УРСР1963р.,який бувчинним намомент йогоукладення.Отже позов ОСОБА_5 про визнаннянедійсним договорукупівлі-продажувід 04.11.1999на підставіст.48ЦК УРСР1963р.внаслідок йогоневідповідності вимогамст.225ЦК УРСР1963р.є підставнимта підлягаєзадоволенню.Дослідивши спірнийдоговір купівлі-продажувід 04.11.1999суд погодивсяз доводамипозивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про те,що платіжнимзасобом уцьому договорівизначено доларСША,тапередбачено розрахунокміж сторонамисаме вдоларах США,жодного еквівалентув гривніУкраїни незазначено.Відповідно дост.169ЦК УРСР1963р.,яка булачинною станомна 04.11.1999,грошові зобов`язанняповинні бутивиражені іпідлягають оплатів національнійвалюті. Вираження і оплата грошових зобов`язань в іноземній валюті допускається лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Відповідно до ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.Відповіднодо ч.1ст.3Декрету КабінетуМіністрів Українивід 19 лютого 1993 року №15-93 «Про систему валютного регулюванняі валютного контролю» валюта України є єдиним законним засобом платежу на територіїУкраїни. Станом на 04.11.1999 вираження і оплата грошових зобов`язань в іноземній валюті допускалося Законом України від 16 квітня 1991 року №959-XII«Про зовнішньоекономічну діяльність» таЗаконом Українивід 23вересня 1994року №185/94-ВР«Про порядок здійснення розрахунківв іноземній валюті» для зовнішньоекономічних договорів.Вказанаправова позиціявисловлена Верховним Судом України у постановівід 08.02.2017по справі№6-1905цс16.Оскільки спірнийдоговір від04.11.1999неє зовнішньоекономічнимдоговором,то нанього не поширюється дія ЗУ від 16 квітня 1991року №959-XII«Про зовнішньоекономічнудіяльність» тавід 23вересня 1994року №185/94-ВР«Про порядокздійснення розрахунківв іноземнійвалюті».Отже,укладення договорукупівлі-продажувід 04.11.1999,яким передбаченорозрахунок міжсторонами вдоларах США,не відповідаєвимогам законута єнедійсним напідставі ст.48ЦК УРСР.З урахуваннямнаведеного,суд прийшовдо висновку,щоспірний договірвід 04.11.1999,не залежновід тієїобставини,чи такийпідписано стороноюпродавця,не відповідавстаном на04.11.1999вимогамст.169ЦК УРСР1963р.,ст.99Конституції Українита ч.1ст.3Декрету КабінетуМіністрів Українивід 19лютого 1993року №15-93«Про системувалютного регулюванняі валютногоконтролю».Наведене єсамостійною підставоюдля визнанняйого недійснимна підставіст.48ЦК УРСР1963 р.,який був чинним на момент його укладення. Отже позов ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 04.11.1999 на підставі ст. 48 ЦК УРСР 1963 р. внаслідок йогоневідповідності вимогамст.169ЦК УРСР1963р.,ст.99Конституції Українита ч.1ст.3Декрету КабінетуМіністрів Українивід 19лютого 1993року №15-93«Про системувалютного регулюванняі валютногоконтролю» є підставним та підлягає задоволенню.Вирішуючи спір за позовами ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про визнаннянедійсним договору купівлі-продажу від 04.11.1999, суд прийшов до наступнихвисновків. Позов ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу /гарантійнізобов`язання/від 04.11.1999,відповідно доп.1якого предметом договору є приміщення майновогокомплексу (магазину)загальною площею1280кв.м.за адресою АДРЕСА_1 ,підлягаєзадоволенню напідставі ст.48ЦК УРСР 1963 р.внаслідок невідповідності цього договорувимогамст.169ЦК УРСР 1963 р., ст. 99 Конституції Українита ч.1ст.3Декрету КабінетуМіністрів Українивід 19лютого 1993року №15-93«Про системувалютного регулюванняі валютногоконтролю». Позов ОСОБА_4 про визнання недійснимдоговору купівлі-продажу/гарантійнізобов`язання/від 04.11.1999, відповідно до п.1 якого предметомдоговору єприміщення майнового комплексу (магазину) загальною площею 1280 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , підлягає задоволенню на підставі ст. 48 ЦК УРСР 1963 р. внаслідок невідповідностіцього договорувимогам ч.2 ст. 44, ст. 169 ЦК УРСР1963р.,ст.99Конституції Українита ч.1ст.3Декрету КабінетуМіністрів Українивід 19лютого 1993року №15-93«Про системувалютного регулюванняі валютногоконтролю». Позов ОСОБА_3 про визнання недійснимдоговору купівлі-продажу /гарантійні зобов`язання/ від 04.11.1999, відповідно до п.1 якого предметом договору є приміщення майнового комплексу (магазину) загальною площею 1280 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 ,підлягає задоволенню на підставі ст. 48 ЦК УРСР 1963 р. внаслідок невідповідності цього договору вимогам ч.2 ст. 44,ст. 169 ЦК УРСР 1963 р.,ст. 99 Конституції України та ч.1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Позов ОСОБА_5 про визнання недійснимдоговору купівлі-продажу /гарантійні зобов`язання/ від 04.11.1999, відповідно до п.1 якого предметом договору є приміщення майнового комплексу (магазину) загальною площею 1280 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 ,підлягає задоволенню на підставі ст. 48 ЦК УРСР 1963 р. внаслідок невідповідності цього договору вимогам ч.2 ст. 44,ст.ст. 169, 225 ЦК УРСР 1963 р.,ст. 99 Конституції України та ч.1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Суд не погодився з доводами представника відповідача ОСОБА_10 про те, що позивачі не є належними позивачами за заявленими ними позовними вимогами, оскільки позивачі не є стороною договору, не були учасниками ТзОВ «Ярмарх» - продавця за спірним договором, не були власниками спірного приміщення, отже, їх права, свободи чи інтереси укладенням 04.11.1999 спірного договору ніяким чином не порушувались. Вбачається, що за позовом особи, яка не є стороною правочину, оспорюваний правочин може бути визнаний судом недійсним, за наявності підстав, передбачених законом, якщо особа, яка звернулась до суду з таким позовом, доведе, що її права порушені оспорюваним нею правочином, і поновлення цих порушених прав можливе шляхом приведення сторін правочину до попереднього стану. Як вбачається з рішення апеляційного суду Львівської області від 24.12.2007 в частині, залишеній без змін рішенням ВСУ від 20.02.2012, на підставі поданого ОСОБА_6 оспорюваного договору купівлі-продажу /гарантійні зобов`язання/» від 04.11.1999 апеляційним судом Львівської області в порядку, передбаченому ст. 392 ЦК України, визнано право власності ОСОБА_6 на приміщення цілісного майнового комплексу (магазину), що по АДРЕСА_1 , що, у свою чергу, стало єдиною підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу цього ж приміщення від 25 квітня 2005 року, який був укладений між продавцем ОТВП у формі ТзОВ «Ярмарх» та покупцями ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 . Як вбачається із свідоцтва про шлюб НОМЕР_4 від 04.11.1989 на час набуття ОСОБА_2 права власності на 1/3 частку у спільній частковій власності набудівлю магазину літ. А-1 загальною площею 1041,9 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 25.04.2005, він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , ОСОБА_5 надавала ОСОБА_2 згоду на укладення договору купівлі-продажу від 25.04.2005, отже, набута ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 25.04.2005 1/3 частка у будівлі магазину, відповідно до ст. 60 СК України, набула статусу спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_5 . Як вбачається з протоколу загальних зборів ОТВП у формі ТзОВ «Ярмарх» від 28.10.2016 загальними зборами учасників ТзОВ «Ярмарх» прийнято рішення, відповідно до якого увипадку набрання законної сили рішенням суду про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 04.11.1999 та поновлення права власності ОТВП «Ярмарх» у формі ТзОВ на будівлю магазину літ. А-1 загальною площею 1041,9 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , вказану будівлю буде передано у власність ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в рівних частинах по 1/3 за договором купівлі-продажу, з урахуванням того, що ними повністю сплачено вартість будівлі станом на момент укладення договору купівлі-продажу 25.04.2005. Оцінюючи наведене, суд вважав доведеним, що ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 були позбавлені права у спільній частковій власності на приміщення по АДРЕСА_1 внаслідок визнання права власності ОСОБА_6 на це приміщення рішенням апеляційного суду Львівської області від 24.12.2007 на підставі спірного договору купівлі-продажу від 04.11.1999, а, отже, є заінтересованими особами, які, відповідно до ч.3 ст. 215 ЦК України, вправі ставити в судовому порядку питання недійсності договору від 04.11.1999, оскільки приведення сторін договору ОСОБА_6 та ОТВП у формі ТзОВ «Ярмарх» до правового стану, що передував укладенню договору купівлі-продажу від 04.11.1999, призведе, з урахуванням рішення загальних зборів ОТВП у формі ТзОВ «Ярмарх» від 28.10.2016, до поновлення порушених прав ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Вирішуючи питання про застосування строку позовної давності до позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_8 , ОТВП у формі ТзОВ, за участю третьої особи на стороні позивачів ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 від 04.11.1999, суд виходив з наступного. Як вбачається із заяв ОСОБА_6 про застосування позовної давності від 07.06.2012 та від 31.01.2017, останній не заперечує, що ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не знали та не могли знати про існування договору купівлі-продажу від 04.11.1999 до їх залучення у якості відповідачів до справи № 2-508/07, що перебувала на той час на розгляді Личаківського районного суду м. Львова та завершилась постановленням рішення Галицького районного суду м. Львова від 14.08.2007. Позовна заява ОСОБА_6 від 18.05.2005 про збільшення позовних вимог, в якій зазначено відповідачами ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , зареєстрована Личаківським районним судом м. Львова 18.05.2005 за вхідним № 6612. З урахуванням наведено суд прийшов до висновку, що перебіг позовної давності розпочався не раніше 18.05.2005 та закінчився, відповідно, не раніше 19.05.2008. Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_6 про збільшення позовних вимог від 18.05.2005, останнім було заявлено позовну вимогу про визнання договору купівлі-продажу /гарантійні зобов`язання/ від 04.11.1999 дійсним в порядку, передбаченому ст. 47 ЦК УРСР 1963 р., відповідно до якої суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. Суд погодився з доводами представника ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про те, що за таких обставин належним способом захисту порушених прав ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було заперечення позову ОСОБА_6 , а не звернення до суду із зустрічним позовом про визнання договору купівлі-продажу /гарантійні зобов`язання/ від 04.11.1999 недійсним, оскільки сам позивач ОСОБА_6 як сторона спірного договору вважав цей договір нікчемним внаслідок відсутності факту його нотаріального посвідчення, тобто таким, що не породив жодних прав та обов`язків сторін договору. Судом встановив, що до спливу позовної давності 19.05.2008, а саме 24.12.2007набрало законної сили рішення апеляційного суду Львівської області від 24.12.2007, яким було визнано дійсним договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу /гарантійні зобов`язання/ від 04 листопада 1999, укладений між ОСОБА_11 , що діяла від імені організації торгово-виробничих процесів у формі ТзОВ «Ярмарх» та ОСОБА_6 про продаж ОСОБА_6 приміщення майнового комплексу (магазину) за адресою: АДРЕСА_1 . Суд погодився з доводами представника ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про те, що наявність рішенняапеляційного суду Львівської області від 24.12.2007 була об`єктивною перешкодою для звернення до суду з позовом про визнання договорукупівлі-продажу від 04.11.1999 недійсним, оскільки він був визнаний дійсним в судовому порядку, а тому доводити його недійсність було можливо виключно шляхом оскарження рішенняапеляційного суду Львівської області від 24.12.2007. Суд встановив, що рішенням колегії суддів судової палати в цивільних справах ВСУ від 20.02.2012 рішення апеляційного суду Львівської області від 24.12.2007 в частині визнання дійсним укладеного 04.11.1999 ОСОБА_6 з організацією торгово-виробничих процесів у формі ТзОВ «Ярмарх» договору купівлі-продажу нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 , а також ухвалу колегії суддів Судової палати в цивільних справах Верховного Суду України від 12 травня 2008 року в частині залишення без змін зазначеної частини рішення апеляційного суду скасовано. Відмовлено у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_8 , ОСОБА_8 , ОТВП «Ярмарх» у формі ТзОВ, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи приватний нотаріус Журомська М.В., ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» про визнання договору дійсним. В решті рішення апеляційного суду Львівської області від 24.12.2007 та ухвалу колегії суддів судової палати в цивільних справах ВСУ від 12.05.2008 залишено без змін. 21.03.2012 ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 звернулись до Сихівського районного суду м. Львова з позовом до ОСОБА_6 про визнання недійсним договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу /гарантійні зобов`язання/ від 04 листопада 1999 року. З урахуванням наведеного суд вважав встановленим, що ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 з моменту, коли їй стало відомо про порушення їх правдоговором купівлі-продажу цілісного майнового комплексу /гарантійні зобов`язання/ від 04 листопада 1999 року, належно захищали свої права в межах розгляду цивільної справи №2-508/07, та не звернулись до суду в межах позовної давності з позовом про визнання недійсним вищевказаного договору тому, що з 24.12.2007 по 20.02.2012 існувало таке, що набрало законної сили, рішення апеляційного суду Львівської області від 24.12.2007 про визнання спірного договору купівлі-продажу від 04.11.1999 дійсним. Суд встановив, що компетентним судом України 24.12.2007 було допущено судову помилку, яка була виправлена компетентним судом України лише 20.02.2012. За таких обставин суд, з урахуванням практики ЄСПЛ, прийшов до висновку, що слід визнати поважними причини пропущення ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 позовної давності для звернення до суду з позовом про визнання недійснимдоговору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу /гарантійні зобов`язання/ від 04 листопада 1999 року. З урахуванням визнання поважними причин пропущення ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 позовної давності їх права, порушенідоговором купівлі-продажу цілісного майнового комплексу /гарантійні зобов`язання/ від 04 листопада 1999 року, підлягають захисту, відповідно позови ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу /гарантійні зобов`язання/ від 04.11.1999, відповідно до п.1 якого предметом договору є приміщення майнового комплексу (магазину) загальною площею 1280 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , з підстав, зазначених в мотивувальній частині, підлягають задоволенню. У зв`язку з задоволенням позову з відповідача ОСОБА_6 на користь позивача ОСОБА_2 підлягають стягненню судові витрати у розмірі 4236,20 грн. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору та на проведення експертизи. У зв`язку з задоволенням позову з відповідача ОСОБА_6 на користь позивача ОСОБА_5 , підлягають стягненню судові витрати у розмірі 640 грн. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Постанова Львівського апеляційного суду від 10 листопада 2020 року мотивована тим, що згідно Договору купівлі-продажу гарантійні зобов`язання/ від 04.11.1999 року, ОТВП у формі ТзОВ «Ярмарх» в особі ОСОБА_11 продало, а ОСОБА_6 купив приміщення майнового комплексу загальною площею 1280 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 . Також, 25 квітня 2005 року між продавцем ОТВП у формі ТзОВ «Ярмарх» та покупцями ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу будівлі магазину за адресою АДРЕСА_1 , який був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Журомською М.В. за реєстровим № 1084. Окрім цього, що має істотне значення, судовими рішеннями у справі №2-508/07 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , організації торговельно-виробничих процесів «Товариство з обмеженою відповідальністю «Ярмарх», ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , треті особи: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Журомська Майя Вікторівна, Львівське обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» про визнання договору дійсним, визнання права власності на об`єкт нерухомого майна, визнання договору недійсним, усунення перешкод у здійсненні права власності було: «Визнано за ОСОБА_6 право власності на приміщення цілісного майнового комплексу (магазину) що на АДРЕСА_1 . Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 25 квітня 2005 року між організацією торгово-виробничих процесів у формі ТзОВ «Ярмарх» з однієї сторони, та ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з другої сторони, щодо продажу будівлі магазину, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Зобов`язано організацію торгово-виробничих процесів у формі ТзОВ «Ярмарх», ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_6 у користуванні приміщенням магазину - АДРЕСА_1 .» Таке рішення набрало законної сили та є чинним. Так, рішенням Галицького районного суду м. Львова від 14.08.2007 у згаданій справі в задоволенні позову ОСОБА_6 було відмовлено. Однак, рішенням апеляційного суду Львівської області від 24.12.2007 р. рішення Галицького районного суду м. Львова від 14.08.2007 скасовано та ухвалено нове рішення по суті позовних вимог ОСОБА_6 . Позов ОСОБА_6 задоволено. Визнано дійсним договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу /гарантійні зобов`язання/ від 04 листопада 1999 року, укладений між ОСОБА_11 , що діяла від імені організації торгово-виробничих процесів у формі ТзОВ «Ярмарх» та ОСОБА_6 про продаж ОСОБА_6 приміщення майнового комплексу (магазину) за адресою: АДРЕСА_1 ; Визнано за ОСОБА_6 право власності на приміщення цілісного майнового комплексу (магазину) що по АДРЕСА_1 ; Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 25 квітня 2005 року між організацією торгово-виробничих процесів у формі ТзОВ «Ярмарх» з однієї сторони, та ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з другої сторони, щодо продажу будівлі магазину, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ; Зобов`язано організацію торгово-виробничих процесів у формі ТзОВ «Ярмарх», ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_6 у користуванні приміщенням магазину - АДРЕСА_1 . Ухвалою колегії суддів Судової палати в цивільних справах Верховного Суду України від 12 травня 2008 року відхилено касаційні скарги відповідачів ТзОВ «Ярмарх», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , а також особи, яка не брала участі в справі, проте подала касаційну скаргу, дружини позивача ОСОБА_6 ОСОБА_7 . Крім цього, рішенням колегії суддів Судової палати в цивільних справах Верховного Суду України від 20 лютого 2012 року задоволено частково касаційну скаргу ОСОБА_2 .. Рішення апеляційного суду Львівської області від 24.12.2007 в частині визнання дійсним укладеного 04 листопада 1999 року ОСОБА_6 з організацією торгово-виробничих процесів у формі ТзОВ «Ярмарх» договору купівлі-продажу нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 , а також ухвалу колегії суддів Судової палати в цивільних справах Верховного Суду України від 12 травня 2008 року в частині залишення без змін зазначеної частини рішення апеляційного суду скасовано. У задоволенні позовної вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , Організації торгово-виробничих процесів «Ярмарх» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за участю третіх осіб приватного нотаріуса ЛМНО Журомської М.В., ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» про визнання договору дійсним відмовлено. В решті рішення апеляційного суду Львівської області від 24.12.2007 та ухвалу колегії суддів Судової палати в цивільних справах Верховного Суду України від 12 травня 2008 року залишено без змін. Також,ухвалою ВерховногоСуду від25.06.2018року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Апеляційного суду Львівської області від 24 грудня 2007 року у справі запозовом ОСОБА_6 до ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , організації торговельно-виробничих процесів товариство з обмеженою відповідальністю «Ярмарх», ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , треті особи: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Журомська Майя Вікторівна, Львівське обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», про визнання договору дійсним, визнання права власності на об`єкт нерухомого майна, визнання договору недійсним, усунення перешкод у здійсненні права власності з підстав пропуску строку на касаційне оскарження. Крім цього, вказаними судовими рішеннями, зокрема встановлено те, що між ТзОВ «Ярмарх» та ОСОБА_6 4.11.1999 року було укладено оспорюваний договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу /гарантійні зобов`язання/. ОСОБА_6 повністю сплатив обумовлену договором суму та відповідно у його власність перейшло нерухоме майно згідно договору, а саме нежитлове приміщення майнового комплексу (магазину) за адресою: АДРЕСА_1 . Також, судами додатково підтверджено дійсність такого договору купівлі-продажу (хоч і відмовлено у задоволення позовної вимоги про визнання договору дійсним), а, також, підтверджено перехід права власності вказаного нерухомого майна до позивача за договором та визнано його право власності на спірний об`єкт нерухомості у зв`язку із оспорюванням такого права відповідачами. Окрім цього,у зв`язкуіз дійсністюзгаданого договорута переходомправа власностіна спірнемайно допозивача судами,також,визнано недійнимдоговір купівлі-продажу від 25 квітня 2005 року між організацією торгово-виробничих процесів у формі ТзОВ «Ярмарх» з однієї сторони та ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з другої сторони, щодо продажу будівлі магазину, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , а також зобов`язано організацію торгово-виробничих процесів у формі ТзОВ «Ярмарх», ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_6 у користуванні приміщенням магазину АДРЕСА_1 . Таке, судове рішення набрало законної сили, є чинним на даний час та є преюдиційним для даної справи у спорі тими ж сторонами зі схожим предмет спору, тому суд не вправі повторно, ретроспективно здійснювати переоцінку згаданих обставин у даній справі. Зважаючи на те, що судовим рішенням у справі №2-508/07 встановлено дійсністю оспорюваного договору у даній справі; за таким визнано право власності на спірне нерухоме майно за відповідачем ОСОБА_6 , а також визнано недійсним договір купівлі-продажу, за яким позивачі набули право власності на спірне приміщення, при цьому участь у розгляді справи брали по суті ті ж сторони, зокрема, позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , а також таке рішення стосувалось інтересів позивачки ОСОБА_14 (на чому наполягає позивачка) та нею оскаржувалось таке судове рішення у згаданій вище справі та у відкритті касаційного провадження за її скаргою було відмовлено, у суду першої інстанції не було підстав для повторної, ретроспективної переоцінки встановлених судовим рішенням, що набрало законної сили обставин, в порушення ч.4 ст. 82 ЦПК України, задоволення позовних вимог та визнання оспорюваного договору недійсним. Окрім цього, позивачкою ОСОБА_5 , як особою яка вказує на те, що на придбання спірного майна у 2005 році її чоловіком було витрачено спільні кошти їх подружжя, жодним чином не обґрунтовано як саме та які конкретно її права чи інтереси будуть відновлені у випадку задоволення її позовних вимог, враховуючи і той факт, що договір від 25 квітня 2005 року, за яким її чоловік придбав 1/3 частину спірного майна визнаний у судовому порядку недійсним, про що йшлося.

Як вбачається із заяв про перегляд постанови за нововиявленими обставини, проедстаник заявників вважає нововвиявленими обставинами вирок Залізничного районного суду м.Львова 14 травня 2018 року у кримінальній справі № 466/3141/15к та постанову Верховного Суду від 14 липня 2021 року у цивільній справі №2-508/2007 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , організації торговельно-виробничих процесів «Товариство з обмеженою відповідальністю «Ярмарх», ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , треті особи: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Журомська Майя Вікторівна, Львівське обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності на об`єкт нерухомого майна, визнання договору купівлі-продажу недійсним, усунення перешкод у здійсненні права власності.

Як вбачається з матеріалів справи, вироком Залізничного районного суду м.Львова від 14 травня 2018 року у кримінальній справі № 466/3141/15к, ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.358 ч.3 КК України (в редакції КК України від 5.04.2001 року), та призначено покарання у виді обмеження волі строком на 1(один) рік.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 26 листопада 2020 року вирок Залізничного районного суду м. Львова від 14 травня 2018 року відносно ОСОБА_6 залишено без змін, апеляційну скаргу адвоката Юхименко Руслани Іванівни в його інтересах без задоволення.

Постановою Верховного Суду від 23 червня 2021 року вирок Залізничного районного суду м. Львова від 14 травня 2018 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 26 листопада 2020 рокустосовно ОСОБА_6 залишено без зміни, а касаційну скаргу захисника Юхименко Руслани Іванівни без задоволення.

Вказним вироком встановлено, що ОСОБА_6 24.02.2004 подав до Франківського районного суду м. Львова, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Генерала Чупринки, 69, позовну заяву про стягнення боргу з ОСОБА_8 та ОСОБА_8 в розмірі 185 900 грн., а 15.06.2004, з метою підтвердження своїх позовних вимог, подав в судовому засіданні завідомо підроблений договір купівлі-продажу від 04.11.1999р., укладений між директором ОТВП ТзОВ «Ярмарх» Мархевкою Г.М. та директором ПП «Бізнес» ОСОБА_6 , згідно якого ОСОБА_11 виступала як продавець приміщення майнового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 , а ОСОБА_6 як покупець , та в якому підпис від імені продавця виконано не ОСОБА_11 , а іншою особою. Крім того, в подальшому, ОСОБА_6 достовірно знаючи, що договір купівлі- продажу від 04.11.1999, укладений між директором ОТВП ТзОВ «Ярмарх» Мархевкою Г.М. та директором ПП «Бізнес» ОСОБА_6 , є підробленим, розуміючи протиправність своїх дій, усвідомлюючи, що такий договір ніколи не укладався і не міг бути укладеним в 1999 році, продовжуючи свою злочинну діяльність, маючи умисел на подальше використання завідомо підробленого документа, 12.10.2007 повторно подав копію вказаного договору до Сихівського районного суду м. Львова за адресою: м. Львів, вул. Чоловського, 2 в обґрунтування своїх позовних вимог щодо переведення прав покупця на ПП «Бізнес», директором якого на той час був ОСОБА_6 , будівлі магазину, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та визнання недійсним договору купівлі-продажу такої будівлі від 25.04.2005 між ТзОВ «Ярмарх» та фізичними особами ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Вина обвинуваченого підтверджується сукупністю зібраних та досліджених у судовому засіданні доказів по справі. Так, потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що був знайомий із ОСОБА_11 з 1998 року, винаймав в оренду один із магазинів, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 . У 2005 році , вже після смерті ОСОБА_15 , він вирішив придбати магазин, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , тому звернувся з цього приводу до ОСОБА_8 . Той повідомив, що приміщення в оренді. Йому було відомо, що ОСОБА_16 не сплачує кошти за оренду приміщення. Після того був укладений у нотаріуса договір купівлі-продажу приміщення, цена договору - 460000грн. Також йому відомо про судові спори між ОСОБА_17 та синами померлої ОСОБА_18 . На теперішній час він не користується приміщенням по АДРЕСА_1 , яке він купив, по факту ОСОБА_16 користується і володіє зазначеним приміщенням. Свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що він є син померлої ОСОБА_11 , був співвласником ОТВП «Ярмарх» разом з матір`ю, та працював бухгалтером на ТзОВ «Ярмарх», директором якого була його мати , він був обізнаним у всіх справах, якими займалася мати, з нею в нього були добрі стосунки. У 1999 році між ТзОВ «Ярмарх» та директором ПП «Бізнес» ОСОБА_6 був укладений договір оренди приміщення по АДРЕСА_1 . Мати декілька раз позичала гроші в ОСОБА_6 , однак гроші віддавала. Після смерті матері було прийнято рішення підняти вартість за договір оренди приміщення, після цього почалися сварки з ОСОБА_16 , спочатку він сказав, що погано йде бізнес , а потім почались спори в судах . Мати не мала наміру продавати приміщення, оскільки підприємство «Ярмарх» не було прибутковим, але не було і збитковим. Він вважає, що печатка на договорі купівлі-продажу підроблена . Кадик в судових засіданнях висував спочатку вимоги про повернення боргу по розписках, а потім, у 2005 році, він змінив підстави звернення до суду, став вимагати приміщення. На теперішній час приміщення продано іншим особам. Допитаний у якості свідка ОСОБА_19 суду пояснив , що із ОСОБА_11 був знайомий з 1973 року, вона була сусідкою , а він працював у службі по боротьбі з економічною злочинністю, у зв`язку із чим йому було відомо про те, що ОСОБА_11 працює директором ОТВП «Ярмарх», має два магазини. Вона повідомляла йому , що ОСОБА_6 не сплачує їй орендну плату, на що він радив їй звернутись до суду із позовом про звільнення приміщення. Також ОСОБА_11 повідомляла, що не має наміру продавати магазин . Тільки у 2005 році йому стало відомо про начебто укладений договір купівлі-продажу приміщення по АДРЕСА_1 . Вина обвинуваченого ОСОБА_6 підтверджується і іншими належними та допустими доказами, дослідженими судом, а саме -рапортом про виявлення кримінального правопорушення від 11.12.2014; -протоколом зборів учасників ТзОВ «ЯРМАРХ» від 15.10.1999р., згідно до якого погоджено укласти з ОСОБА_6 договір оренди майнового комплексу - магазину за адресою АДРЕСА_1 , площею 1041,9 м2; -висновком комісійної судово-почеркознавчої експертизи №2486 від4.10.2004 року, згідно до якого рукописні тексти розписок від імені ОСОБА_11 від 14.11.2002р., 21.02.2003 року та в договорі купівлі-продажу цілісного майнового комплексу в графі «продавець» виконані не ОСОБА_11 ; - висновком додаткової судово-почеркознавчої експертизи №584 від 23.02.2005року , згідно до якого підпис від імені ОСОБА_11 у графі «Продавець» в договорі купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 4.11.1999 року, укладеному від імені ОСОБА_11 та ОСОБА_6 , виконаний не ОСОБА_11 , а іншою особою; - висновком повторної судово-почеркознавчої експертизи №9191/06 від17.11.2006 р., згідно до якого підпис від імені ОСОБА_11 у графі «Продавець» в договорі купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 4.11.1999 року, укладеному від імені ОСОБА_11 та ОСОБА_6 , виконаний не ОСОБА_11 , а іншою особою; - висновком судово-технічної експертизи реквізитів документів та судово-технічної експертизи друкарських форм №204/235 від 02.02.2009, згідно до якого відтиск круглої печатки від імені ОТВП у формі ТзОВ „ЯРМАРХ", знаходиться у договорі про купівлі-продаж цілісного майнового комплексу(гарантійні зобов`язання), укладеному 04 листопада 1999 року між ОСОБА_11 , директором ОТВП у формі ТзОВ „ЯРМАРХ" та ОСОБА_6 , директором ПП „БІЗНЕС", нанесенийне круглою печаткою ОТВП у формі ТзОВ „ЯРМАРХ",вільні зразки якої надані для дослідження, аіншою рельєфною еластичною (гумовою,толімерною) друкарською формою за допомогою водорозчинної увальної речовини типу штемпельної фарби чи чорнила; - висновком судово-технічної експертизи друкарських форм та судово-почеркознавчої експертизи №530/5331 від 23.02.2009 р.; -висновком повторної судово-почеркознавчої експертизи №2288 від 18.03.2009р., згідно до якого підпис від імені ОСОБА_11 в договорі купівлі-продажу від 4.11.1999р. укладений від імені Мархевки виконаний не ОСОБА_11 , а іншою особою; - висновком судово-технічної експертизи реквізитів документів та судово-технічної експертизи друкарських форм №731/732 від 09.06.2010 , згідно до якого відтиск круглої печатки ПП «Бізнес», який знаходиться в договорі купівлі-продажу цілісного майнового комплексу по АДРЕСА_1 від 4.11.1999 року нанесений в період вересня 2003року -листопада 2004р.; - оригіналом договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу по АДРЕСА_1 від 4.11.1999 року; - копією договору купівлі-продажу будівлі від 25.04.2005 р; - копіями витягів з Єдиного державного реєстру права власності на нерухоме майно; - інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомого майна, згідно якого власником приміщення цілісного майнового комплексу (магазину) по АДРЕСА_1 є ОСОБА_6 ; - копією позовної заяви у цивільній справі №5171/04 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_8 та інших про стягнення боргу.

Окрім цього, з матеріалів справи вбачається, що постановою Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі №2-508/2007 заяву ОСОБА_2 проперегляд рішенняВерховного СудуУкраїни від22лютого 2012року занововиявленими обставинамизадоволено. Рішення ВерховногоСуду Українивід 22лютого 2012року скасовано. Скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення апеляційного суду Львівської області від 24 грудня 2007 року,ухвалу Верховного Суду України від 12 травня 2008 рокускасовано,рішення Галицького районного суду м. Львова від 14 серпня 2007 рокузалишено у силі.

Постанова Верховного Суду від 14 липня 2021 року мотивована тим, що вироком Залізничногорайонного судум.Львова від14травня 2018року усправі №466/3141/15-квстановлено фактпідроблення спірногодоговору купівлі-продажуцілісного майновогокомплексу /гарантійнізобов`язання/від 04листопада 1999року,тому такіобставини доказуваннюне підлягають. Суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_6 , у зв`язку із підробленням спірного договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу /гарантійні зобов`язання/ від 04 листопада 1999 року.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для ухвалення Львівським апеляційним судом постанови від 10.11.2020 року стало рішення апеляційного суду Львівської області від 24.12.2007 року у справ у справі №2-508/07, яким встановлено дійсність оспорюваного договору у даній справі.

Тому, дійсно, підставами для перегляду постанови Львівського апеляційного суду від 10 листопада 2020 року за нововиявленими обставинами слід вважати встановлений вироком вироком Залізничного районного суду м. Львова від 14 травня 2018 року у справі № 466/3141/15-к, залишеним без змін ухвалою Львівського апеляційного суду від 26.11.2020 року, факт підроблення договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу /гарантійні зобов`язання/ від 04 листопада 1999 року та скасування судового рішення, апеляційного судуЛьвівської областівід 24грудня 2007рок у справі №2-508/2007, що стало підставою для ухвалення постанови Львівського апеляційного суду від 10 листопада 2020 року, яка підлягає перегляду.

Зважаючи на вказане, постанову Львівського апеляційного суду від 10 листопада 2020 року слід скасувати.

Відповідно доч.3ст.429ЦПК України, за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може:

1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі;

2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення;

3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

За результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами Верховний Суд може також скасувати судове рішення (судові рішення) повністю або частково і передати справу на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що 16.01.2022 року, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 подав до суду заяву про відмову від позову та закриття провадження у справі.

В заяві просить заяви представників позивачів ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Львівського апеляційного суду від 10 листопада 2020 року задовольнити. Постанову Львівського апеляційного суду від 10 листопада 2020 року скасувати. Прийняти заяву представника позивачів ОСОБА_1 про відмову від позову. Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 22 червня 2018 року визнати не чинним. Закрити провадження у справі.

Заява мотивована тим, що уже післязвернення доЛьвівського апеляційногосуду іззаявами проперегляд занововиявленими обставинамипостанови Львівськогоапеляційного судувід 10.11.2020року посправі №464/12837/13цпостановою Львівськогоапеляційного судувід 15.11.2021року посправі №464/11606/13ц(провадження№ 88-ц/811/12/21)переглянуто зааналогічними нововиявленимиобставинами рішенняАпеляційного судуЛьвівської областівід 02.06.2014року.За результатамиперегляду занововиявленими обставинамизазначене рішенняАпеляційного судуЛьвівської областіскасовано таухвалено новесудове рішення,яким залишенобез змінрішення Сихівськогорайонного судум.Львова від04.03.2014року вчастині визнаннянедійсним договорукупівлі-продажувід 04листопада 1999року,укладеного між ОСОБА_11 ,директором ОТВП«Ярмарх» уформі ТзОВта ОСОБА_6 ,директором ПП«Бізнес».Отже,з 15.11.2021року наявнетаке,що набралозаконної сили,рішення судупро визнаннянедійсним договорукупівлі-продажувід 04.11.1999року,який єпредметом позовуу справі№464/12837/13ц.Крім того,16вересня 2022року напідставі постановиВерховного Судувід 14.07.2021року усправі №2-508/2007,яка єоднією іззаявлених підставдля переглядуза нововиявленимиобставинами постановиЛьвівського апеляційногосуду від10.11.2020року,державним реєстраторомприйнято рішенняпро припиненняправа власності ОСОБА_6 на спірнеприміщення магазину,розташованого заадресою АДРЕСА_1 ,та внесенодо ДРРПНМвідповідний запис,про щосвідчить витягз ДРРПНМіндексний номер310058848від 16.09.2022року.Таким чином, станом на сьогодні права позивачів, які були порушені ОСОБА_6 внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення, повністю відновлені, і позивачі втратили інтерес до справи № 464/12837/13ц, оскільки будь-яке рішення у цій справі не тягне за собою жодних додаткових юридичних наслідків з урахуванням наведених вище обставин. Вказує, що правові наслідки прийняття судом відмови від позову та закриття з цієї підстави провадження у справі позивачам відомі та зрозумілі.

Відповідно дост.373ЦПКУкраїни,всудіапеляційної інстанціїпозивачмаєправо відмовитисявідпозову,асторониукласти мировуугодувідповіднодо загальнихправилпроці процесуальнідіїнезалежновід того,хтоподавапеляційну скаргу. Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогамстатей 206,207цього Кодексу, суд постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно визнає не чинним судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі.

Згідно ч.ч.1-3ст.206ЦПК України,позивач можевідмовитися відпозову,а відповідач визнатипозов набудь-якійстадіїпровадження усправі,зазначивши проце взаяві посутісправи абов окремійписьмовій заяві.До ухваленнясудового рішенняу зв`язкуз відмовоюпозивача відпозовуабо визнаннямпозовувідповідачем судроз`яснюєсторонам наслідкивідповідних процесуальнихдій,перевіряє,чи необмежений представниквідповідної сторониу повноваженняхна їхвчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Також, окрім цього, згідно п.4 ч.1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Зважаючи на те, що даною постановою, постанову Львівського апеляційного суду від 10 листопада 2020 року скасовано, однак суд по суті позови не вирішує у зв`язку із надходженням заяви про відмову від позову, підстав для неприйняття такої відмови судом апеляційної інстанції, не встановлено.

Зважаючи навказане,а самете,що позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в особі представника ОСОБА_1 відмовилися від своїх позовів та просили рішення Сихівського районного суду м. Львова від 22 червня 2018 року визнати не чинним та провадження у справі закрити, усвідомлюючи наслідки такої своєї процесуальної дії та свідомо, вільно, бажаючи настання таких, з посиланням на норми закону якими регулюється така процесуальна дія; не встановлення підстав для неприйняття такої відмови від позовів судом апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що відмову позивачів від позовів слід прийняти та відповідно оскаржуване судове рішення визнати не чинним із закриттям провадження у справі.

Що стосується апеляційної скарги ОСОБА_6 на ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 20 грудня 2022 року, то така підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Із змістуоскаржуваної ухваливбачається,що судпершої інстанції,посилаючись,зокрема,на ст.ст. 158,259-261,353ЦПК України задовольняючи клопотанняпро скасуваннязаходів забезпеченняпозову,виходив зтого,що ухвалою Сихівськогорайонного судум.Львовавід 21.03.2012у справі№1319/3318/2012задоволено заяву ОСОБА_2 , ОСОБА_20 та ОСОБА_3 про забезпеченняпозову,вжито заходизабезпечення позову,шляхом накладенняарешту нанежитлове приміщеннябудівлі магазинуліт.А1загальною площею1041,9кв.м,що знаходитьсяза адресою: АДРЕСА_1 ,а такожшляхом заборони ОСОБА_6 таіншим особамвчиняти будь-якідії,спрямовані навідчуження,реєстрацію чиперереєстрацію прававласності нанежитлове приміщеннябудівлі магазинуліт.А1загальною площею1041,9кв.м,що знаходитьсяза адресою: АДРЕСА_1 .Відповідно доухвали Вищогоспеціалізованого судуУкраїни зрозгляду цивільнихі кримінальнихсправ від20.11.2013,касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено,рішення Сихівськогорайонного судум.Львовау справі№1319/3318/2012від 28.09.2012та ухвалуапеляційного судуЛьвівської областівід 25.02.2013скасовано,справу переданона новийрозгляд досуду першоїінстанції.Після надходженняданої цивільноїсправи доСихівського районногосуду м.Львова,такій присвоєнономер 464/12837/13-ц.Відповідно дорішення Сихівськогорайонного судум.Львовавід 22.06.2018визнаноповажними причинипропущення ОСОБА_2 позовної давностідля зверненнядо судуз позовомпро визнаннянедійсним договорукупівлі-продажу,позов ОСОБА_2 задоволено тавизнано недійснимдоговір купівлі-продажу/гарантійнізобов`язання/від 04.11.1999,відповідно допункту 1якого предметомдоговору єприміщення майновогокомплексу (магазину)загальною площею1280кв.м.за адресою АДРЕСА_1 .Визнано поважнимипричини пропущення ОСОБА_3 позовної давностідля зверненнядо судуз позовомпро визнаннянедійсним договорукупівлі-продажу,позов ОСОБА_3 задоволено тавизнано недійснимдоговір купівлі-продажу/гарантійнізобов`язання/від 04.11.1999,відповідно допункту 1якого предметомдоговору єприміщення майновогокомплексу (магазину)загальною площею1280кв.м.за адресою АДРЕСА_1 .Визнано поважнимипричини пропущення ОСОБА_4 позовної давностідля зверненнядо судуз позовомпро визнаннянедійсним договорукупівлі-продажу,позов ОСОБА_4 задоволеног тавизнано недійснимдоговір купівлі-продажу/гарантійнізобов`язання/від 04.11.1999,відповідно допункту 1якого предметомдоговору єприміщення майновогокомплексу (магазину)загальною площею1280кв.м.за адресою АДРЕСА_1 .Окрім цього,позов ОСОБА_5 задоволено,визнано недійснимдоговір купівлі-продажу/гарантійнізобов`язання/від 04.11.1999,відповідно допункту 1якого предметомдоговору єприміщення майновогокомплексу (магазину)загальною площею1280кв.м.за адресою АДРЕСА_1 .Також вирішенопитання судовихвитрат.Постановою Львівськогоапеляційного судувід 10.11.2020,вказане вищерішення Сихівськогорайонного судум.Львоваскасовано таухвалено нове,яким узадоволенні позову ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,Організації торговельно-виробничихпроцесів уформі товаристваз обмеженоювідповідальністю «Ярмарх»,третя особа ОСОБА_5 провизнання договорукупівлі-продажунедійсним тау задоволенніпозову ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,Організації торгівельно-виробничихпроцесів «Ярмарх»у формітовариства зобмеженою відповідальністю,треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 провизнання недійснимдоговору купівлі-продажу відмовлено.Відповідно доухвали ВерховногоСуду від25.01.2022закрито касаційнепровадження уданій справіу зв`язкуз відмовоюпредставника ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 адвокатаМартиневичаО.А.від касаційноїскарги.Суд виходив з того, що з урахуванням повної відмови у задоволенні позовів у даній справі, а також того, що судом при ухваленні судового рішення, яке набрало законної сили, питання заходів забезпечення позову вирішене не було, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання позивачів ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та скасувати заходи забезпечення позову.

З матеріалів справи вбачається, що позивачі ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись в суд із клопотанням, у якому просилискасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 21.03.2012 у справі №464/12837/13-ц, яка на той час мала №1319/3318/2012, у вигляді накладення арешту на нежитлове приміщення будівлі магазину літ.А1 загальною площею 1 041,9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також шляхом заборони ОСОБА_6 та іншим особам вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження, реєстрацію чи перереєстрацію права власності на нежитлове приміщення будівлі магазину літ.А1 загальною площею 1 041,9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування вказаної заяви покликалися на те, що у провадженні Сихівського районного суду м.Львова перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , Організації торговельно-виробничих процесів у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Ярмарх», третя особа ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , Організації торгівельно-виробничих процесів «Ярмарх» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу. У даній справі є такою, що набрала законної сили постанова Львівського апеляційного суду від 10.11.2020, якою скасовано рішення Сихівського районного суду м.Львова від 22.06.2018 про задоволення позову, і прийнято рішення по суті позовних вимог, а саме в задоволенні позовів відмовлено. Вперше у цій справі позов було подано ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у 2012 році і на той час справі було присвоєно номер 1319/3318/2012. Ухвалою від 21.03.2012, постановленою у межах розгляду вказаної справи, застосовано вказані заходи забезпечення позову. Оскільки рішення у даній справі набрало законної сили, а питання щодо скасування заходів забезпечення позову не вирішено, просили клопотання задовольнити.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 152 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Відповідно до змісту п. 2.3.44. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010 року із змінами і доповненнями,раніше визначеному в судовій справі головуючому судді (судді-доповідачу) передаються також заяви про забезпечення позову, доказів.

Відповідно до вказаних норм, заява про скасування заходівзабезпечення позову повинна передаватись для розгляду судді-доповідачу, яким було проведено розгляд справи, без здійснення автоматизованого розподілу.

До певної міри інші положення у «Засадах використання автоматизованої системи документообігу Сихівського районного суду м.Львова» (п. 2.6 Засад) не можуть собою замінити пряму норму закону та вказаний документ, який розроблений на виконання вимог і згаданого Положення не може суперечити ні згаданому положенню, ані прямій нормі закону. Відповідно положення, які вимогам закону та згаданого положення не відповідають застосовуватись не можуть зважаючи на вищість згаданих нормативно-правових актів, які у випадку суперечності підлягають застосуванню.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема з протоколу автоматичного розподілу судової справи від 24.10.2022 року, заява про скасування заходів забезпечення позову була передана судді Сихівського районного суду м.Львова Теслюку Д.Ю.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що справа перебувала в проваджені іншої головуючої-судді (судді Сихівського районного суду м.Львова Чорної С.З.) та нею і було постановлене рішення у даній справі.

Згідно п.1 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, порушення нормпроцесуального праває обов`язковоюпідставою дляскасування судовогорішення судупершої інстанціїта ухваленнянового судовогорішення,якщо справу розглянуто неповноважним складом суду.

Враховуючи вказане, визначення судді для розгляду заяви про скасування заходів забезпечення позову, а відповідно як наслідок і її розгляд та постановлене за наслідками розгляду судове рішення не слід вважати такими, що здійснені у відповідності до вимог закону та повноважним складом суду.

Тому, оскаржувану ухвалу слід скасувати з постановленням нової ухвали по суті вимог заяви про скасування заходів забезпечення позову.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 21.03.2012 у справі №1319/3318/2012 задоволено заяву ОСОБА_2 , ОСОБА_20 та ОСОБА_3 про забезпечення позову, вжито заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення будівлі магазину літ.А1 загальною площею 1 041,9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також шляхом заборони ОСОБА_6 та іншим особам вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження, реєстрацію чи перереєстрацію права власності на нежитлове приміщення будівлі магазину літ.А1 загальною площею 1 041,9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20.11.2013, касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Сихівського районного суду м.Львова у справі №1319/3318/2012 від 28.09.2012 та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 25.02.2013 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Після надходження даної цивільної справи до Сихівського районного суду м.Львова, такій присвоєно номер 464/12837/13-ц.

Відповідно до рішення Сихівського районного суду м.Львова від 22.06.2018визнано поважними причини пропущення ОСОБА_2 позовної давності для звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу, позов ОСОБА_2 задоволено та визнано недійсним договір купівлі-продажу /гарантійні зобов`язання/ від 04.11.1999, відповідно до пункту 1 якого предметом договору є приміщення майнового комплексу (магазину) загальною площею 1280 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 . Визнано поважними причини пропущення ОСОБА_3 позовної давності для звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу, позов ОСОБА_3 задоволено та визнано недійсним договір купівлі-продажу /гарантійні зобов`язання/ від 04.11.1999, відповідно до пункту 1 якого предметом договору є приміщення майнового комплексу (магазину) загальною площею 1280 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 . Визнано поважними причини пропущення ОСОБА_4 позовної давності для звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу, позов ОСОБА_4 задоволеног та визнано недійсним договір купівлі-продажу /гарантійні зобов`язання/ від 04.11.1999, відповідно до пункту 1 якого предметом договору є приміщення майнового комплексу (магазину) загальною площею 1280 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 . Окрім цього, позов ОСОБА_5 задоволено, визнано недійсним договір купівлі-продажу /гарантійні зобов`язання/ від 04.11.1999, відповідно до пункту 1 якого предметом договору є приміщення майнового комплексу (магазину) загальною площею 1280 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 . Також вирішено питання судових витрат.

Постановою Львівського апеляційного суду від 10.11.2020, вказане вище рішення Сихівського районного суду м.Львова скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , Організації торговельно-виробничих процесів у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Ярмарх», третя особа ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та у задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , Організації торгівельно-виробничих процесів «Ярмарх» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу відмовлено.

Відповідно до ухвали Верховного Суду від 25.01.2022 закрито касаційне провадження у даній справі у зв`язку з відмовою представника ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 адвокатаМартиневича О.А. від касаційної скарги.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150цього Кодексузаходів забезпеченняпозову. Забезпеченняпозову допускаєтьсяяк допред`явлення позову,так іна будь-якійстадії розглядусправи,якщо невжиттятаких заходівможе істотноускладнити чиунеможливити виконаннярішення судуабо ефективнийзахист,або поновленняпорушених чиоспорюваних правабо інтересівпозивача,за захистомяких вінзвернувся абомає намірзвернутися досуду. За заявою сторони у справі, яка передана на розгляд міжнародного комерційного арбітражу, третейського суду, суд може вжити заходів забезпечення позову у порядку та з підстав, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.158 ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п`яти днів з дня надходження його до суду. У разі надання відповідачем до суду документа, що підтверджує здійснене ним забезпечення позову відповідно дочастини четвертоїстатті 156 цього Кодексу, відповідне клопотання відповідача про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, розглядається судом не пізніше наступного дня після надання вказаного документа. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала. Ухвала суду про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, або про відмову в скасуванні забезпечення позову може бути оскаржена. Відмова у скасуванні забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову. У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду. Примірник ухвали про скасування заходів забезпечення позову невідкладно після набрання такою ухвалою законної сили надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також державним та іншим органам, які повинні були та (або) виконували ухвалу про забезпечення позову, для здійснення ними відповідних дій щодо скасування заходів забезпечення позову. Грошові кошти, внесені відповідачем (іншою особою) на рахунок суду з метою забезпечення позову відповідно дочастини четвертоїстатті 156 цього Кодексу, підлягають поверненню відповідачу (іншій особі), який здійснив таке забезпечення, протягом п`яти днів з дня набрання законної сили рішенням суду про повну відмову в позові або ухвалою суду про залишення позову без розгляду або закриття провадження. Заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, скасовуються судом також у разі:

1) неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогамичастини третьоїстатті 152 цього Кодексу;

2) повернення позовної заяви;

3) відмови у відкритті провадження у справі.

Заходи забезпечення позову, вжиті судом у справі, яка передана на розгляд міжнародного комерційного арбітражу, третейського суду, скасовуються у разі відмови у розгляді такої справи або припинення її розгляду міжнародним комерційним арбітражем, третейським судом, ухвалення ними рішення про відмову в задоволенні позову, припинення участі або невчинення особою, за заявою якої забезпечено позов, дій щодо участі в арбітражному, третейському розгляді, або з інших підстав, що свідчать про втрату необхідності у забезпеченні такого позову.

Вказані норми закону вказують на те, що заходи забезпечення вживаються на будь-якій стадії розгляду справи на захист інтересів позивача від потенційно можливого їх порушення у випадку утруднення виконання чи невиконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Відповідно у даному випадку колегія суддів зважає на те, що такі заходи у даній справі вживалися для забезпечення позову та сам позивач (самі позивачі) вправі у будь-який час заявити про скасування таких заходів, зважаючи на те, що такими забезпечено саме його (їх) інтереси на випадок утруднення виконання чи неможливості виконання потенційного рішення про задоволення позову.

Крім цього, слід вказати і про те, що скасування заходів забезпечення позову, які вжиті за заявою позивачів, саме в їх інтересах є в даному випадку прерогативою самих позивачів та вжиті на захист їх інтересів, а не відповідача чи будь-яки інших осіб, про що йшлося.

Зважаючи на вказане, а саме право виключно позивачів, в інтересах яких було вжито заходи забезпечення, розпоряджатися такими заходами та впливати на подальші наслідки, які можуть виникнути у випадку скасування таких заходів, а також те, що даною постановою заяви ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Львівського апеляційного суду від 10 листопада 2020 року задоволено частково, постанову Львівського апеляційного суду від 10 листопада 2020 року скасовано, відмову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в особі їх представника ОСОБА_1 від позовів прийнято, рішення Сихівського районного суду м. Львова від 22 червня 2018 року визнано не чинним та провадження у справі закрито,колегія суддіввважає клопотання ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 проскасування заходівзабезпечення позовуобґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення.

Зважаючи на вказане, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, ухвалу ж суду першої інстанції слід скасувати та постановитинову ухвалу,якою клопотання ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про скасування заходів забезпечення позову слід задовольнити.

Керуючись ст.ст. 423-429, 364, 367, 368, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а :

заяви ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Львівського апеляційного суду від 10 листопада 2020 року задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного суду від 10 листопада 2020 року скасувати.

Відмову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в особі їх представника ОСОБА_1 від позовів прийняти.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 22 червня 2018 року визнати не чинним.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , Організації торговельно-виробничих процесів у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Ярмарх», третя особа: ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та за позовною заявою ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , Організації торгівельно-виробничих процесів «Ярмарх» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу закрити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу Сихівськогорайонного судум.Львова від20грудня 2022року -скасувати тапостановити новуухвалу,якою клопотання ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про скасування заходів забезпечення позову задовольнити.

Скасувати заходизабезпечення позову,вжиті ухвалоюСихівського районногосуду м.Львовавід 21.03.2012рокуу справі №1319/3318/2012 у вигляді накладення арешту на нежитлове приміщення будівлі магазину літ.А1 загальною площею 1 041,9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також шляхом заборони ОСОБА_6 та іншим особам вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження, реєстрацію чи перереєстрацію права власності на нежитлове приміщення будівлі магазину літ.А1 загальною площею 1 041,9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 24 січня 2023 року.

Головуючий: Я.А. Левик

Судді: Ю.Р. Мікуш

М.М. Шандра