Постанова

від 18.01.2023 по справі 192/1487/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/82/23 Справа № 192/1487/20 Суддя у 1-й інстанції - Тітова О. О. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2023 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - Городничої В.С.,

суддів: Свистунової О.В., Петешенкової М.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Гаржи О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АУРІС-АВТО» на рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 30 червня 2021 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АУРІС-АВТО» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кокосадзе Лілія Вячеславівна, про визнання недійсним договору купівлі-продажу, переведення прав покупця та визнання права власності, припинення права власності та скасування запису про право власності,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2020 року ТОВ «АУРІС-АВТО» звернулося до суду із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначило, що 21 квітня 2010 року із ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі за яким в оренду було передано земельну ділянку площею 1,0 га в тому числі рілля - 1,0 га, з кадастровим номером 12:250:815:00:01:081:0013, яка знаходиться на території Василівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, яка належить ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на землю ДП №077601 від 02 березня 2005 року. Договір оренди зареєстровано в Солонянському ДРФ «ЦДЗК» 24 грудня 2010 року. Відповідно до умов договору його укладено на 5 календарних років.

13 лютого 2015 року між позивачем та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду, якою строк дії договору продовжено на 10 років з урахуванням періоду ротації основної сівозміни та визначено, що вона діє з дня її реєстрації. Після закінчення строку договору позивач має переважне право на укладення договору оренди на новий строк. Додаткова угода була зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12 грудня 2015 року, тобто, договір оренди діє до 12 грудня 2025 року з урахуванням ротації культур.

Так, протягом тривалого часу сторони сумлінно виконували взяті зобов`язання, однак, починаючи з 2018 року, ОСОБА_1 почала ухилятись від отримання орендної плати в рамках укладеного договору оренди. Позивач неодноразово письмово звертався до відповідача з метою проведення розрахунків, проте відповіді на направлені листи ТОВ «АУРІС-АВТО» не отримало.

Разом з тим, з моніторингу інформації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27 липня 2020 року позивачу стало відомо про відчуження ОСОБА_1 орендованої земельної ділянки ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського МНО Кокосадзе Л.В. за р.№1283 від 26 червня 2017 року.

У зв`язку з чим, ТОВ «АУРІС-АВТО», з урахуванням уточнень, просило суд:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кокосадзе Л.В. за №1283 від 26 червня 2017 року щодо земельної ділянки загальною площею 1,0 га, в тому числі рілля 1,0 га, з кадастровим номером 1225081500:01:081:0013, яка знаходиться на території Василівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

- перевести на ТОВ «АУРІС-АВТО» права та обов`язки покупця по договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кокосадзе Л.В. за №1283 від 26 червня 2017 року, щодо земельної ділянки загальною площею 1,0 га, в тому числі рілля 1,0 га, з кадастровим номером 1225081500:01:081:0013, яка знаходиться на території Василівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

- визнати право власності на земельну ділянку загальною площею 1,0 га, в тому числі рілля 1,0 га, з кадастровим номером 1225081500:01:081:0013, яка знаходиться на території Василівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області за ТОВ «АУРІС-АВТО»;

- припинити право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку загальною площею 1,0 га, в тому числі рілля 1,0 га, з кадастровим номером 1225081500:01:081:0013, яка знаходиться на території Василівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області;

- визнати недійсним і скасувати запис про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №21114020, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав і їх обтяжень, індексний номер 25874118 від 26 червня 2017 року, та здійснений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кокосадзе Л.В.

Рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 30 червня 2021 року в задоволенні позовних вимог ТОВ «АУРІС-АВТО» відмовлено в повному обсязі. Судові витрати віднесено на рахунок позивача.

Не погодившись з таким рішенням, ТОВ «АУРІС-АВТО» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить його скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Інші учасники процесу не скористалися своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно з ч.3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а оскаржуване рішення суду скасувати з ухваленням нового судового рішення по суті даного спору, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 1225081500:01:081:0013 розташована на території Василівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, площею 1,0000 га, з цільовим призначенням - ведення особистого селянського господарства, належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку Серії ДП №077601 від 02 березня 2005 року (а.с.22).

21 квітня 2010 року між ОСОБА_1 та ТОВ «АУРІС-АВТО» укладено договір оренди землі відповідно до умов якого ОСОБА_1 передала, а ТОВ «АУРІС-АВТО» прийняло в строкове платне володіння та користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Василівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області та належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, що підтверджує державний акт на право власності на землю серія ДП №0077601 від 02 березня 2005 року.

Об`єктом оренди є земельна ділянка загальною площею 1,0 га, в тому числі рілля -1,0 га, кадастровий номер земельної ділянки 1225081500:01:081:0013.

Строк дії договору складає 5 календарних років з дня набуття їм чинності (у разі укладення договору оренди землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з урахуванням ротації Культур згідно проектом землеустрою). Після закінчення строку договору орендар має переважне право на укладення договору оренди стосовно об`єкту оренди на новий строк (а.с.5-6).

Відповідно до п.28 в) договору оренди ОСОБА_1 зобов`язалась протягом 3-х календарних днів письмово повідомити орендаря про передачу права власності на орендовану ділянку (її частину) третім особам, із зазначенням усіх їх реквізитів.

Відповідно до п.30 з) договору оренди ТОВ «АУРІС-АВТО» має право відповідно до чинного законодавства України у переважному порядку отримати у власність орендовану земельну ділянку.

13 лютого 2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ «АУРІС-АВТО» укладено додаткову угоду до Договору оренди земельної ділянки за умовами якої строк дії договору оренди продовжено на 10 календарних років з дня реєстрації угоди (а.с.7).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 12 грудня 2015 року №4969887 право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1225081500:01:081:0013 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства площею 1 га за договором від 21 квітня 2010 року зареєстровано 12 грудня 2015 року на 10 років з правом пролонгації (а.с.8).

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 27 липня 2020 року за кадастровим номером земельної ділянки 1225081500:01:081:0013 приватним нотаріусом Дніпровського МНО Кокосадзе Л.В. право власності на зазначену земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_2 26 червня 2017 року за договором купівлі-продажу р.№1283 від 26 червня 2017 року. Наявні відомості про реєстрацію іншого речового права права оренди земельної ділянки ТОВ «АУРІС-АВТО» на 10 років, з правом пролонгації. Орендодавець ОСОБА_1 (а.с.9).

Згідно видаткового касового ордеру ОСОБА_1 06 грудня 2017 року отримала 2 400 грн орендної плати за земельний пай (а.с.12).

Позивачем 03 грудня 2018 року, 13 листопада 2019 року та 09 грудня 2019 року на адресу відповідача ОСОБА_1 направлялись листи-повідомлення про необхідність отримання орендної плати за договором оренди від 21 квітня 2010 року. Лист від 13 листопада 2019 року отриманий ОСОБА_1 15 листопада 2019 року, а лист від 09 грудня 2019 року отриманий ОСОБА_1 21 грудня 2019 року (а.с.13-20).

26 червня 2017 року між ОСОБА_3 , яка діяла по довіреності від імені ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 1,0000 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, Солонянський район, Василівська сільська рада, загальнодержавний кадастровий номер земельної ділянки 1225081500:01:081:0013. За умовами договору продаж вчинено за 34 800 грн (а.с.68).

Згідно інформації про зареєстровані речові права від 26 червня 2017 року щодо спірної земельної ділянки з кадастровим номером 1225081500:01:081:0013, власником якої є ОСОБА_1 , 12 грудня 2015 року зареєстровано право оренди ТОВ «АУРІС-АВТО» вказаної земельної ділянки терміном 10 років, з правом пролонгації (а.с.75об-76).

Згідно витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна на час укладення оспорюваного договору 26 червня 2017 року щодо спірної земельної ділянки, відомості про заборону відчуження чи іпотеку спірної земельної ділянки у реєстрах відсутні (а.с.76 об.-77).

Заявою від 26 червня 2017 року, наданою представником ОСОБА_1 ОСОБА_3 , при укладенні договору купівлі-продажу підтверджено, що земельна ділянка з кадастровим номером 1225081500:01:081:0013, що є предметом договору купівлі-продажу, набувалась ОСОБА_1 в особисту приватну власність внаслідок приватизації (а.с.79).

Згідно відповіді відділу у Солонянському районі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 22 червня 2021 року земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Солонянської селищної ради (колишня Василівська сільська рада) Солонянського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1225081500:01:081:0013, не відноситься до земель пайового фонду та не підпадає під дію мораторію на відчуження.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 1225081500:01:081:0013 отримана ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства у зв`язку з приватизацією, тобто, вона може бути об`єктом купівлі-продажу або іншого способу відчуження. Водночас, районний суд вважав, що спірна земельна ділянка з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства відповідно до встановлених законом вимог може лише використовуватись ТОВ «АУРІС-АВТО» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що і здійснюється позивачем за договором оренди від 21 квітня 2010 року. При цьому, вказував, що без зміни цільового призначення спірної земельної ділянки ТОВ «АУРІС-АВТО» не могло бути стороною (покупцем) оспорюваного договору купівлі-продажу, укладеного 26 червня 2017 року, адже не наділено суб`єктивним правом бути покупцем земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, враховуючи підприємницький характер діяльності позивача. У зв`язку з чим, посилаючись на недоведеність позивачем того, що укладеним договором купівлі-продажу його цивільні права та інтереси були порушені (не визнані чи оспорені), оскільки не можна порушити (не визнавати чи оспорювати) право, яким особа не наділена, дійшов висновку про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог у повному обсязі.

Втім, колегія суддів не може погодитися в повній мірі з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст.509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.1 ст.526 ЦК України).

В апеляційній скарзі ТОВ «АУРІС-АВТО», як у тому числі й своїй позовній заяві, в обґрунтування права на оспорювання укладеного 26 червня 2017 року договору купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 1,0 га, в тому числі рілля 1,0 га, з кадастровим номером 1225081500:01:081:0013, яка знаходиться на території Василівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, укладеного ОСОБА_1 з ОСОБА_2 , посилається на те, що є орендарем спірної земельної ділянки відповідно до договору оренди землі від 21 квітня 2010 року, зареєстрованого 12 грудня 2015 року. При цьому, стверджує, що Договір оренди чинний та діє до 12 грудня 2025 року, а отже Орендар має переважне право на придбання об`єкту оренди. Однак, письмово його не повідомили про продаж земельної ділянки, не запропонували її придбати за визначеною у договорі ціною, чим порушили його право, тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог.

Так, відповідно до ч.2 ст.777 ЦК України, наймач, який належно виконує свої обов`язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання.

Конституційний Суд України у пункті 3.5 Рішення у справі за конституційним зверненням ПП «Автосервіс» щодо офіційного тлумачення положень ст.ст.177, 760, ч.2 ст.777 ЦК України (справа про переважне право наймача на придбання військового майна), від 10 грудня 2009 року №31-рп/2009 зазначив, що у ст.777 ЦК України визначено два переважних права наймача, який належно виконує свої обов`язки за договором найму, перед іншими особами, а саме: на укладення договору найму на новий строк та на придбання майна у разі його продажу.

Чинне цивільне законодавство не регламентує процедуру реалізації переважного права на викуп об`єкта оренди, передбаченого ч.2 ст.777 ЦК України, а тому відповідно до ч.1 ст.8 ЦК України (аналогія закону) до спірних правовідносин застосовуються положення ст.362 ЦК України, як до подібних за змістом правовідносин, що виникають при реалізації переважного права на купівлю частки у справі спільної часткової власності.

Відповідно до ч.1 ст.362 ЦК України у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів.

Отже, закріплене наведеною нормою правило покликане гарантувати права інших співвласників щодо переважної купівлі частки у праві спільної часткової власності. Водночас, будучи наділеними правом на переважну купівлю частки у праві спільної часткової власності, інші співвласники тим не менш не мають жодних привілей щодо ціни та інших умов, на яких має намір продати свою частку співвласник відчужувач.

Згідно ч.2 ст.362 ЦК України продавець частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає. Якщо інші співвласники відмовилися від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять цього права щодо нерухомого майна протягом одного місяця, а щодо рухомого майна - протягом десяти днів від дня отримання ними повідомлення, продавець має право продати свою частку іншій особі.

Таким чином, для забезпечення здійснення переважного права інших співвласників на купівлю продавець зобов`язаний повідомити інших співвласників про свій намір продати частку. У повідомленні обов`язково має бути визначена ціна, а інші умови продажу мають бути вказані, якщо вони визначаються продавцем, як істотні для укладення даного договору (наприклад, строки розрахунків, форма, у якій співвласник бажає укласти договір на інші умови, досягнення згоди в яких є необхідним для укладення договору).

Зі змісту наведеної норми вбачається, що суб`єктивне право на продаж частки сторонній особі виникає у співвласника з моменту одержання відмови усіх інших співвласників від здійснення переважного права на купівлю або нездійснення ними цього права протягом одного місяця від дня отримання ними повідомлення, якщо предметом договору купівлі-продажу є нерухоме майно, і протягом десяти днів - якщо предметом договору купівлі-продажу є рухоме майно. При цьому, «здійсненням переважного права» слід вважати передання (надіслання) продавцю оферти щодо укладення основного або попереднього договору купівлі-продажу частки.

Якщо власник майна - наймодавець не повідомив наймача про свій намір продати майно, а уклав договір його купівлі-продажу з іншою, третьою особою (як покупцем), то таким чином фактом укладення такого договору порушується право наймача і, відповідно, він має право на захист свого права, в тому числі й у судовому порядку.

У разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред`явити до суду позов про переведення на нього прав та обов`язків покупця. Одночасно позивач зобов`язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець (ч.4 ст.362 ЦК України).

Умовами задоволення позову наймача про переведення на нього прав та обов`язків покупця за договором купівлі-продажу майна, яке він наймає, є наступні обставини: наймач належним чином виконував свої обов`язки за договором найму; власник (наймодавець) продав майно іншій, третій особі, з порушенням переважного права наймача на купівлю цього майна; наймач вніс на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 22 травня 2019 року у справі №201/10030/17 (провадження №61-39220св18).

Водночас, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 червня 2020 року у справі №909/337/19 (провадження №12-35гс20), зазначила, що вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу речі сама по собі не може вважатися ефективним способом захисту порушеного переважного права наймача (орендаря) на придбання такої речі, оскільки в результаті задоволення такої вимоги право такої особи захищене не буде, що змусить наймача (орендаря) звертатися до власника з пропозицією відчуження речі на тих самих умовах, що були передбачені договором купівлі-продажу, який визнаний недійсним, а в разі незгоди власника - до суду із новим позовом.

Отже, належним способом захисту переважного права наймача (орендаря) на купівлю орендованого нерухомого майна, який належним чином виконує свої обов`язки відповідно до умов договору та закону, у разі продажу речі, переданої у найм (оренду), є переведення на наймача (орендаря) прав та обов`язків покупця відповідної речі.

З огляду на викладене, колегія суддів відзначає, що позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного майнового права на придбання земельної ділянки шляхом переходу переважного права покупця за спірним договором купівлі-продажу земельної ділянки, належної ОСОБА_1 на праві приватної власності, отриманої в порядку її приватизації.

Проте, судом першої інстанції не з`ясовані обставини порушення позивачем, як орендарем, свого обов`язку щодо своєчасної та повної сплати орендної плати власнику земельної ділянки ОСОБА_1 , що є обов`язковою підставою для існування у позивача такого переважного права покупця.

Разом з тим, в ході апеляційного розгляду даної справи, колегією суддів встановлено, що ТОВ «АУРІС-АВТО» до позову долучило, зокрема: копію Договору оренди землі, копію Додаткової угоди до Договору оренди земельної ділянки, копію Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, копію Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, копії видаткових касових ордерів ТОВ «АУРІС-АВТО» від 17 серпня 2016 року, від 26 серпня 2016 року, від 06 грудня 2017 року, згідно яких ОСОБА_1 видано орендну плату у грошовому еквіваленті, копії листів-повідомлень від 03 грудня 2018 року, від 13 листопада 2019 року та від 09 грудня 2019 року, адресовані ОСОБА_1 та направлені листами з рекомендованими повідомленнями, у яких вказувалось про необхідність отримання орендної плати за Договором оренди від 21 квітня 2010 року у строк до 31 грудня відповідного року (а.с. 5-20).

З наданих 06 січня 2023 року представником апелянта через канцелярію апеляційного суду додаткових письмових пояснень та доказів колегією суддів також встановлено, що в 2010 році, тобто на момент виникнення спірних правовідносин, на користь ОСОБА_1 було нараховано орендну плату за Договором оренди земельної ділянки від 21 квітня 2010 року, в загальному розмірі 540, 50 грн, з якої утримано податок у розмірі 70, 50 грн та фактично призначено до отримання власником 470, 00 грн, як і в подальшому нараховувалась до виплати орендна плата, з якої утримано податків та військового збору, та фактично призначено до отримання власником в загальному розмірі 700, 40 грн від 29 серпня 2011 року; 700, 40 грн від 11 вересня 2012 року; 839, 80 грн від 11 вересня 2013 року; 1201, 00 грн від 11 вересня 2014 року та 1715, 00 грн від 18 жовтня 2015 року; 1800, 00 грн від 17 серпня 2016 року; 80, 00 грн від 26 серпня 2016 року та 2400, 00 грн від 06 грудня 2017 року, що фактично виплачено ОСОБА_1 та підтверджується видатковими касовими ордерами.

Крім того, належне виконання орендарем умов укладеного з відповідачем ОСОБА_1 договору підтверджено останньою в особистій заяві, переданій до канцелярії суду 17 січня 2023 року, де заявником підтверджено, що позивач протягом усього строку дії договору оренди належним чином виконував свої обов`язки за договором оренди.

З аналізу наведеного, а також враховуючи правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 16 листопада 2022 року по справі №192/1876/20, колегія суддів дійшла висновку про належне виконання ТОВ «АУРІС-АВТО» грошових зобов`язань зі сплати орендної плати ОСОБА_1 за Договором оренди землі від 21 квітня 2010 року, як і внесення на депозитний рахунок Солонянського районного суду Дніпропетровської області 34 800, 00 грн (том 1 а.с.139), на виконання вимог ч.4 ст.362 ЦК України, яка відповідає повній вартості земельної ділянки, визначеної договором купівлі-продажу від 26 червня 2017 року, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Отже, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного майнового права у належний спосіб з доведенням належними та обґрунтованими доказами свого переважного права покупця у договорі купівлі-продажу від 26 червня 2017 року, а тому вказане для колегії суддів є прийнятним та належним до задоволення з визнанням за ТОВ «АУРІС-АВТО» права власності на земельну ділянки площею 1,0 га (кадастровий номер 1225081500:01:081:0013), яка знаходиться на території Василівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги про визнання договору купівлі-продажу, укладеного між відповідачами - недійсним, є недоречними, а тому задоволенню не підлягають.

Розв`язуючи позовні вимоги ТОВ «АУРІС-АВТО» щодо припинення права власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку та визнання недійсним і скасування запису про право власності останнього на цю земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, колегія суддів відзначає, що такі вимоги задоволенню не підлягають, оскільки ч.1 ст.346 ЦК України таких підстав як перевід переважного права покупця у договорі купівлі-продажу не містить.

Припинення права власності на земельну ділянку передбачено ст.378 ЦК України за рішенням суду, але виключно за наявності підстав встановлених законом, тому визнання права власності за ТОВ «АУРІС-АВТО» само по собі підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому Розділом IV Проведення державної реєстрації прав закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Колегія суддів враховує, що національні суди мають вибирати способи тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (BRUMARESCU v. ROMANIA, № 28342/95, § 61, ЄСПЛ, від 28 жовтня 1999 року).

Cтаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою.

Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть (EAST WEST ALLIANCE LIMITED v. UKRAINE, № 19336/04, § 166-168, ЄСПЛ, від 23 січня 2014 року).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, колегія суддів приймає до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки вони спростовують необґрунтовані висновки суду щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позову.

При цьому, зауважує, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду повному скасуванню із частковим задоволенням позовних вимог.

Як наслідок, колегія суддів вважає необхідним перевести ОСОБА_2 грошові кошти внесені ТОВ «АУРІС-АВТО» на депозитний рахунок Солонянського районного суду платіжним дорученням №143 від 16 березня 2021 року в сумі 34 800, 00 грн, в якості компенсації припинення права власності на земельну ділянку площею 1,0 га, в тому числі рілля 1,0 га, кадастровий номер 1225081500:01:081:0013.

Разом з цим, у відповідності до ст.141 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з відповідачів на користь позивача судовий збір за подання позову до суду з урахуванням уточнених позовних вимог та за подання апеляційної скарги, враховуючи результати її розгляду, у загальному розмірі по 11 140 грн 00 коп. з кожного.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АУРІС-АВТО» задовольнити частково.

Рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 30 червня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АУРІС-АВТО» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кокосадзе Лілія Вячеславівна про визнання недійсним договору купівлі-продажу, переведення прав покупця та визнання права власності, припинення права власності та скасування запису про право власності задовольнити частково.

Перевести з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на Товариство з обмеженою відповідальністю «АУРIС-АВТО» (ЄДРПОУ: 34656832) права та обов`язки покупця у договорі купівлі-продажу, посвідченого 26 червня 2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кокосадзе Лілією Вячеславівною за реєстровим №1283, щодо земельної ділянки загальною площею 1,0 га, в тому числі рілля - 1,0 га, кадастровий номер 1225081500:01:081:0013, яка знаходиться на території Василівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Визнати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «АУРIС-АВТО» (ЄДРПОУ: 34656832) на земельну ділянку загальною площею 1,0 га, в тому числі рілля - 1,0 га, кадастровий номер 1225081500:01:081:0013, яка знаходиться на території Василівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області.

Перевести ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) грошові кошти, внесені Товариством з обмеженою відповідальністю «АУРІС-АВТО» (ЄДРПОУ: 34656832) на депозитний рахунок Солонянського районного суду Дніпропетровської області, згідно платіжного доручення №143 від 16 березня 2021 року, в сумі 34 800 (тридцять чотири тисячі вісімсот) грн 00 коп., в якості компенсації припинення права власності на земельну ділянку загальною площею 1,0 га, в тому числі рілля - 1,0 га, кадастровий номер 1225081500:01:081:0013.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АУРІС-АВТО» (ЄДРПОУ: 34656832) судовий збір у загальному розмірі 11 140 (одинадцять тисяч сто сорок) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АУРІС-АВТО» (ЄДРПОУ: 34656832) судовий збір у загальному розмірі 11 140 (одинадцять тисяч сто сорок) грн 00 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: О.В. Свистунова

М.Ю. Петешенкова