Постанова

від 11.01.2023 по справі 759/10685/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №759/10685/22

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/1138/2023

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2023 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Рейнарт І.М.

суддів Кирилюк Г.М., Семенюк Т.А.

при секретарі Баллі Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Лиштви Юрія Васильовича на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2022 року (суддя Горбенко Н.О.) про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Локо», ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Біловар Ірина Олександрівна, Міністерство юстиції України про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування запису про державну реєстрацію права власності,

встановив:

у вересні 2022 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , посвідченого 3 листопада 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Біловар І.О.; скасування запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності ОСОБА_2 на вищезазначену квартиру, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 3 листопада 2020 року.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що в провадженні Святошинського районного суду м. Києва перебувала цивільна справа №759/11123/18 за його позовом до ТОВ «Фінансова компанія «Локо», ПАТ «КБ «Хрещатик», треті особи: ТОВ «Укрконтролтех» (ТОВ «Проект К»), Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, державний реєстратор - Хмельницький С.Ю. про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності, предметом якого було витребування у ТОВ «Фінансова компанія «Локо» квартири АДРЕСА_1 , та визнання за ним права власності на вказану квартиру. Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 26 липня 2018 року, яка після апеляційного та касаційного провадження набрала законної сили, було накладено арешт на вказану квартиру та в реєстр обтяжень нерухомого майна було внесено обтяження 42383109 від 3 серпня 2018 року №15-11-38.

Позивач зазначав, що 3 листопада 2020 року право власності на зазначену квартиру було змінено на підставі оспорюваного договору купівлі-продажу, посвідченого 3 листопада 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Біловар І.О. В результаті перевірки було встановлено, що в реєстрі обтяжень підставами

для скасування обтяження на вищезазначену квартиру були ухвала Святошинського районного суду м. Києва від 23 серпня 2018 року у цивільній справі №759/11132/18 та лист Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві від 13 лютого 2020 року, серія та номер:6-282/20.

Позивач посилався на те, що у матеріалах цивільної справи №759/11132/18 була відсутня ухвала суду про скасування арешту на квартиру, а ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 23 серпня 2018 року вжиті заходи зустрічного забезпечення позову та зобов`язано його протягом десяти днів внести на депозитний рахунок суду 572 220грн зустрічного забезпечення. Крім того, лист Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві від 13 лютого 2020 року, серія та номер:6-282/20, фактично є відповіддю на адвокатський запит адвоката Мастикаша Ю.І. про не внесення ним коштів для зустрічного забезпечення позову.

Позивач вважав, що хоча вимоги зустрічного забезпечення позову не були ним виконані, що є окремою процесуальною підставою для скасування судом накладеного арешту відповідно до порядку, встановленого ч. 10 ст. 154 ЦПК України, однак клопотання про скасування забезпечення позову судом першої інстанції розглянуто не було, тому на час укладання спірного договору купівлі-продажу квартири, арешт, накладений ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 26 липня 2018 року у справі №759/11132/18, був чинний, проте незважаючи на це державний реєстратор на підставі листа-відповіді на адвокатський запит, який не є правовстановлюючим процесуальним документом для скасування арешту накладеного в судовому порядку, всупереч вимогам, встановлених ч. 10 ст. 154 ЦПК України, скасував арешт на майно.

Позивач зазначав, що 3 червня 2022 року у справі №759/11123/18 ухвалено рішення про задоволення його позовних вимог в повному обсязі.

Посилаючись на положення ст. 203, 234 ЦК України, позивач просив визнати спірний договір недійсним, оскільки ТОВ «Фінансова компанія «Локо» було достеменно відомо про наявність судового провадження у цивільній справі №759/11132/18, де предметом розгляду була зазначена квартира, натомість товариство навмисно здійснило її відчуження на шкоду кредитору та з метою уникнення в подальшому виконання рішення суду.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2022 року позов залишено без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Лиштва Ю.В. просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на те, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про тотожність позовів у цивільних справах №759/10685/22 та №759/2797/21.

Представник позивача стверджує, що позов у справі №759/2797/21 мав обґрунтування недійсності оскаржуваного договору купівлі-продажу з підстав наявності не скасованого арешту на предмет договору - квартиру, натомість позов у даній справі має обґрунтування недійсності правочину з підстав ознак його фраудаторності, а обставина наявності не скасованого арешту у позові була зазначена з метою підтвердження обізнаності сторін правочину про судовий спір за предмет продажу - квартиру, що у свою чергу мало на меті підкреслити умисел щодо ухилення у майбутньому від виконання рішення суду, що завдає шкоду кредитору.

Представник позивача зазначає, що суд першої інстанції залишив поза увагою, що позови мають різні підстави недійсності спірного договору, а тому прийшов до помилкового висновку про тотожність позовів, чим допустив порушення норм процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Бабенко Я.В. просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити в повному обсязі, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість її доводів, та зазначає, що позивач вже звертався

до суду з позовом з тим самим предметом, до тих самих сторін та з тих самих підстав у справі №759/2797/21, у якій рішенням суду першої інстанції від 7 грудня 2022 року у задоволенні позову було відмовлено.

Міністерство юстиції України, будучи належним чином повідомленим про день та час розгляду апеляційної скарги, шляхом направлення судової повістки-повідомлення на офіційні електронні адреси юридичної особи (с.с. 240-241), у судове засідання своїх представників не направило, клопотання про відкладення розгляду справи не подало.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Біловар І.О. про день та час розгляду апеляційної скарги повідомлялася належним чином, шляхом направлення судової повістки-повідомлення на її поштову адресу (с.с.242), однак судова повістка-повідомлення повернулася до апеляційного суду без вручення з відміткою листоноші про вибуття адресата за вказаною адресою (с.с.244).

Згідно ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Біловар І.О. не повідомила апеляційному суду іншу адресу.

Виходячи із зазначених норм процесуального права, Міністерство юстиції України та приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Біловар І.О. про день та час розгляду апеляційної скарги 11 січня 2023 року повідомлені належним чином.

Враховуючи положення ст. 372 ЦПК України, колегія суддів провела судовий розгляд у відсутність вказаних учасників справи та їх представників.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Лиштви Ю.В., який просив задовольнити апеляційну скаргу, представника ОСОБА_2 - адвоката Бабенко Я.В. та представника ТОВ «Фінансова компанія «Локо» - адвоката Оплачка В.О., які просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що наявне рішення Святошинського районного суду міста Києва від 7 грудня 2021 року у справі №759/2797/21, яке не набрало законної сили, між тими самими сторонами, про той самий предмет, з наданням правової оцінки у такому рішенні обставинам та підставам позову, заявленим у даній справі.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з таких підстав.

Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.

Підстави для залишення позову без розгляду вичерпно визначені статтею 257 ЦПК України.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Таким чином, вказана норма процесуального права передбачає право суду залишити позов без розгляду у разі, якщо в провадженні цього чи іншого суду є позов тотожний до позову, який розглядається, тобто співпадають сторони, предмет і підстави позовів.

Позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір.

Аналогічний за змістом висновок зазначений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц.

Як зазначала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року, справа № 908/299/18, підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Дія 97» проти України» від 21 жовтня 2010 року).

З матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду з позовом у лютому 2021 року ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , посвідченого 3 листопада 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Біловар І.О.; скасування запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності ОСОБА_2 на вищезазначену квартиру, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 3 листопада 2020 року. Підставою позову була зазначена ч. 3 ст. 215 ЦК України і позивач посилався на обґрунтування недійсності оскаржуваного договору купівлі-продажу з підстав наявності не скасованого арешту на предмет договору - квартиру.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 7 грудня 2021 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 19 грудня 2022 року, у задоволенні позову відмовлено.

Звертаючись до суду з позовом у вересні 2022 року, ОСОБА_1 просить визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , посвідченого 3 листопада 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Біловар І.О.; скасування запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності ОСОБА_2 на вищезазначену квартиру, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 3 листопада 2020 року, посилаючись на недійсність правочину з підстав ознак його фраудаторності.

Отже, підстава даного позову не є тотожною до тієї, яка вже була предметом судового розгляду.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що підстава позову у даній справі є абсолютно тотожною до тієї, яка була предметом судового розгляду у справі №759/2797/21.

Згідно ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають

значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали про залишення без розгляду позовної заяви у справі, тому ухвала суду підлягає скасуванню з направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Під час перегляду в апеляційному порядку ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2022 року, представник ТОВ «Фінансова компанія «Локо» - адвокат Оплачко В.О. заявив клопотання про стягнення з позивача судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених ТОВ «Фінансова компанія «Локо» під час розгляду апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Лиштви Ю.В. в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України у постанові суду апеляційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша - друга статті 133 ЦПК України).

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У частинах другій, тринадцятій статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року у справі № 530/1731/16-ц зроблено такий висновок «якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».

Аналогічної позиції дотримується і Велика Палата Верховного Суду (постанова від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц).

За таких обставин, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом даної справи у суді апеляційної інстанції, має здійснити той суд, який ухвалить остаточне рішення у справі, враховуючи загальні правила розподілу судових витрат.

Крім того необхідно враховувати, що апеляційна скарга представника позивача підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 367, 374, 379, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лиштви Юрія Васильовича задовольнити.

Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2022 року

скасувати, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Локо», ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Біловар Ірина Олександрівна, Міністерство юстиції України про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування запису про державну реєстрацію права власності, направити до Святошинського районного суду міста Києва для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 25 січня 2023 року.

Суддя-доповідач І.М. Рейнарт

Судді Г.М. Кирилюк

Т.А. Семенюк