Рішення

від 27.01.2023 по справі 709/707/22

ЧОРНОБАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 709/707/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2023року смт Чорнобай

Чорнобаївський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді - Романової О.Г.,

при секретарі судового засідання Данілової О.С.,

за участі:

представника позивача Шамова О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Чорнобай цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 адвоката Шамова Олексія Анатолійовича до Іркліївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області про визнання незаконним та скасування рішення,-

в с т а н о в и в:

02.09.2022 представник позивача ОСОБА_1 адвокат Шамов О.А. звернувся до суду із позовом до Іркліївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області про визнання незаконним та скасування рішення.

Позовні вимоги мотивує тим, що рішенням Кліщинської сільської ради від 13.12.2017 № 24-3/VII пенсіонерці ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку в населеному пункті Кліщинці під належним їй житловим будинком по АДРЕСА_1 . Ділянка має кадастровий номер: 7125183200:01:000:0110, площу 0,2549 га та цільове призначення «для ведення особистого селянського господарства».

Крім того, наказом ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 07.04.2020 гр. ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку за межами населеного пункту (в полі) з кадастровим номером: 7125180800:02:000:1179, площею 1,9519 га та цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства».

06.04.2022 Золотоніським районним відділом поліції ГУНП в Черкаській області внесено до ЄРДР запис № 42022252150000002 за ч. 2 ст. 190 КК України, вказуючи, що ОСОБА_1 отримала для ведення особистого селянського господарства не одну, а дві ділянки, чим порушила вимоги ч. 4 ст. 116 ЗК України.

Він вважає, що приватизація першої земельної ділянки, яка розташована під житловим будинком по АДРЕСА_1 , здійснена з порушенням закону з наступних підстав.

Так, приватизація вищезазначеної земельної ділянки відбулася на підставі таких документів:

-рішення Кліщинської сільської ради від 12.02.2013 № 30-4/VI;

-технічна документація із землеустрою;

-рішення Кліщинської сільської ради від 13.12.2017 № 24-3/VII.

Зазначає про те, що в процедурі приватизації землі громадянин може лише клопотати. Самі по собі його дії не породжують правових наслідків. Для настання наслідків потрібна зворотна реакція у формі рішення від розпорядника землі (сільської ради). Орган місцевого самоврядування оцінює клопотання громадянина на предмет законності та самостійно вирішує чи задовольняти таке клопотання «надавати дозвіл». Розробник документації із землеустрою оцінює технічне завдання від громадянина та самостійно приймає рішення чи розробляти документацію із землеустрою. Після цього, орган місцевого самоврядування оцінює документацію із землеустрою та самостійно вирішує чи затверджувати її та чи передавати землю громадянину у власність.

Вважає, що при ухваленні рішення Кліщинської сільської ради від 13.12.2017 № 24-3/ VII був порушений порядок встановлення цільового призначення земельної ділянки.

Законодавство розрізняє цільове та функціональне призначення ділянок.

Цільове призначення характеризує ділянку з точки зору землеустрою.

Функціональне призначення характеризує земельну ділянку з точки зору архітектури та містобудування.

Присвоєння ділянці певного цільового призначення неможливо, якщо воно суперечить функціональному призначенню цієї ж ділянки. Функціональне призначення ділянки можна дізнатись з головного архітектурного документа будь-якого населеного пункту Генерального плану.

Згідно ч. 1 ст. 20 ЗК України, при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення.

Згідно ч. 3 ст. 20 ЗК України, категорія земель та вид цільового призначення земельної ділянки визначаються в межах відповідного виду функціонального призначення території, передбаченого затвердженим комплексним планом просторового розвитку територіальної громади або генеральним планом населеного пункту.

Як вбачається, з рішення Кліщинської сільської ради від 13.12.2017 № 24-3/ VII, земельну ділянку з кадастровим номером: 7125183200:01:000:0110 віднесено до категорії «землі сільськогосподарського призначення», а в межах цієї категорії встановлено для неї цільове призначення «для ведення особистого селянського господарства».

Відповідно до положень ч. 1 ст. 22 ЗК України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначенні для цих цілей.

Разом з тим, згідно ст. 38 ЗК України, до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

Отже, вказана норма чітко регламентує, що ділянки, які використовуються для розміщення житлової забудови, відносяться до категорії «Землі житлової та громадської забудови».

Сільська рада при прийняття свого рішення 13.12.2017 цього не врахувала.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27.12.2019, за адресою: АДРЕСА_1 розташований житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, який належить ОСОБА_1 .

Відповідно до відомостям технічного паспорту вказаний будинок збудований у 1980 році.

Згідно відповіді від 01.07.2022 Департаменту будівництва Черкаської обласної державної адміністрації, «відповідно до генерального плану села Кліщинці Золотоніського району, розробленого інститутом «Укрземпроект» в 1982 році, земельна ділянка по АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 7125183200:01:000:0110, має функціональне призначення житлова та громадська забудова».

Крім того, технічна документація, на підставі якої ухвалене оспорюване рішення є неповною (не завершеною), не містить ряду обов`язкових елементів, тому не могла бути використана в якості підстави для ухвалення оспорюваного рішення.

Зокрема:

- технічна документація розроблена інженером ОСОБА_2 , містить 9 аркушів, на кожному з яких проставлені прізвище та ініціали цього виконавця та визначене місце для його особистого підпису, однак жодного підпису у відведених графах немає (порушення ст. 25 ЗУ «Про землеустрій»);

- технічна документація не містить копію документа, що посвідчує фізичну особу ОСОБА_1 (порушення вимог ст. 55 ЗУ «Про землеустрій»);

- документація не містить довідку, що містить узагальнену інформацію про землі (території) (порушення вимог ст. 55 ЗУ «Про землеустрій»);

- документація, не містить копію правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці (порушення вимог ст. 55 ЗУ «Про землеустрій»);

- документація не містить висновку органу архітектури (порушення ч. 2 ст. 186-1ЗК України);

- документація не містить висновку органу Держгеокадастру (порушення ч. 4 ст. 186-1ЗК України).

Порушення вимог ст.ст. 25, 55 ЗУ «Про землеустрій» не є формальним, оскільки вони мають реальні негативні наслідки.

Отже, при ухваленні рішення від 13.12.2017 № 24-3/VII, Кліщинською сільською радою не враховано суттєві недоліки технічної документації, її невідповідність закону, та невірно визначено категорію земельної ділянки з помилковим віднесенням земель категорії житлової забудови до категорії сільськогосподарських земель.

На його адвокатський запит від 16.05.2022, щодо наявності у відповідача генерального плану селі Кліщинці, надійшла відповідь Іркліївської сільської ради від 17.05.2022, що генеральний план села Кліщинці у відповідача відсутній. Це свідчить про те, що відповідач свої рішення щодо села Кліщинці не узгоджує зі змістом генерального плану, оскільки не має його примірника.

11.07.2022 ОСОБА_1 звернулась до Іркліївської сільської ради з заявою щодо скасування рішення Кліщинської сільської ради від 13.12.2017 з наведених вище підстав.

28.07.2022 відбулась чергова сесія Іркліївської сільської ради, однак заява позивачки на розгляд сесії не виносилась і до цього часу не розглянута, що змушує позивачку звертатись до суду.

На підставі вищевикладеного просить суд визнати незаконним та скасувати рішення Кліщинської сільської ради від 13.12.2017 № 24-3/VII, як ухвалене з порушенням порядку встановлення цільового призначення земельної ділянки. Стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 06.09.2022 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

17.10.2022 до суду надійшов відзив на позовну заяву від Іркліївської сільської ради (а.с. 78-81), в якій відповідач зазначає про те, що позов є безпідставним, необґрунтованим, а тому не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

Саме ОСОБА_1 у написаній заяві/клопотання до Кліщинської сільської ради про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою, клопотала про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,2549 га.

Рішенням Кліщинської сільської ради за № 30-4/VI від 12.02.2013, надано ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою на земельну ділянку площею 0,2549 га, по АДРЕСА_1 .

В подальшому рішенням Кліщинської сільської ради за № 24-3/VII від 13.12.2017, ОСОБА_1 затверджено вищевказану технічну документацію та передано у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер: 7125183200:01:000:0110) площею 0,2549 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1 .

Вищевказане право позивача на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства не порушено та самим позивачем дотримано вимоги необхідні для отримання зазначеної ділянки.

Крім того, норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам визначені у ст. 121 ЗК України. Відповідно до ч. 1 цієї статті громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах не більше 0,25 гектара, в селищах не більше 0,15 гектарів, в містах не більше 0,10 гектарів.

У власність ОСОБА_1 передано 0,2549 га., тобто на 0,0049 га більше, ніж згідно п.п. «г» ч. 1 ст. 121 ЗК України для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах.

Таким чином, якщо б позивачка бажала отримати землю саме для будівництва і обслуговування жилого будинку, нею б у клопотанні зазначалась орієнтовна площа в межах розмірів вказаних у п.п. «г» ч. 1 ст. 121 ЗК України, тобто не більше 0,25 гектара.

Частиною першою статті 22 ЗК України, визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про особисте селянське господарство», особисте селянське господарство це господарська діяльність,яка проводитьсябез створенняюридичної особифізичною особоюіндивідуально абоособами,які перебуваютьу сімейнихчи родиннихвідносинах іспільно проживають,з метоюзадоволення особистихпотреб шляхомвиробництва,переробки іспоживання сільськогосподарськоїпродукції,реалізації їїнадлишків танадання послугз використанняммайна особистогоселянського господарства,у томучислі йу сферісільського зеленоготуризму.

Також, ст. 6 ЗУ «Про особисте селянське господарство», визначено, що до майна,яке використовуєтьсядля веденняособистого селянськогогосподарства,належать земельніділянки,жилі будинки,господарські будівліта споруди,сільськогосподарська техніка,інвентар таобладнання,транспортні засоби,сільськогосподарські тасвійські твариниі птиця,бджолосім`ї,багаторічні насадження,вироблена сільськогосподарськапродукція,продукти їїпереробки таінше майно,набуте увласність членамигосподарства вустановленому законодавствомпорядку.

Аналізуючи вказане вище, встановлено, що до майна, яке використовується для ведення особистого селянського господарства, належать жилі будинки, господарські будівлі, споруди тощо. Отже, фактично законодавець визначив, що житловий будинок входить до майна особистого селянського господарства та де-юро погодив можливість зведення житлового будівництва для власних потреб на земельній ділянці для ведення особистого селянського господарства.

Отже, факт передачі у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, являється законним та обґрунтованим, прийнятим суб`єктом владних повноважень по суті звернення позивача на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Крім того, статтею 257 ЦК України, визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Вважають, що у суду є всі підстави застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності, оскільки ОСОБА_1 набула право власності на земельну ділянку площею 0,2549 га., кадастровий номер: 7125183200:01:000:0110 26.02.2018.

25.10.2022 до суду надійшла відповідь на відзив (а.с. 90-93), відповідно до якої представник позивача адвокат Шамов О.А., акцентує увагу на тому, що дійсно гр. ОСОБА_1 клопотала перед Кліщинською сільською радою щодо надання дозволу на приватизацію земельної ділянки під будинком, при цьому у бланку клопотання вказане цільове призначення земельної ділянки «для ведення особистого селянського господарства».

Однак, розпорядник землі (сільська рада) повинна була відмовити у задоволенні вказаного клопотання у зв`язку із віднесенням земельної ділянки до невідповідної категорії земель.

Зауважує на тому, що орган, що ухвалює рішення, не може перекладати відповідальність за свої дії на заявника.

Посилання відповідача на ст. 6 ЗУ «Про особисте селянське господарство» є помилковим. Вказана норма містить перелік майна, яке може використовуватись у веденні особистого селянського господарства, куди входять і житлові будинки. Проте вказана норма не містить вказівки, що земельним ділянкам під житловими будинками можна встановлювати цільове призначення «для ведення особистого селянського господарства».

Щодо строку позовної давності зазначає, що він не сплив.

Право власності на ділянку позивачка зареєструвала 26.02.2018. Три роки з вказаної дати спливли 26.02.2021. Разом із тим, станом на 26.02.2021 в Україні діяв карантин з метою запобігання поширенню короно вірусної хвороби (COVID-19).

Так, відповідно до Закону № 540-IX від 30.03.2020, який набрав чинності 02.04.2020, під час дії карантину, встановленого Кабміном з метою запобігання поширенню короно вірусної хвороби були продовжені на строк дії такого карантину строки, визначені в т.ч. ст. 257 ЦК України.

Починаючи з 12.03.2020 в Україні встановлено карантин згідно постанови КМУ № 211 від 11.03.2020. В подальшому, карантин безперервно продовжувався. Зокрема, згідно постанов КМУ № 239 від 25.03.2020, № 291 від 22.04.2020, № 343 від 04.05.2020, № 392 від 20.05.2020, № 500 від 17.06.2020, № 641 від 22.07.2020, № 760 від 26.08.2020, № 956 від 13.10.2020, № 1236 від 09.12.2020 (з подальшими змінами). Запланована дата можливого завершення карантину 31.12.2022.

Крім того, відповідно до ЗУ № 2120-IX від 15.03.2020: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст.ст. 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії». Воєнний стан в Україні введено ЗУ № 2102-ІХ від 24.02.2022, який діє по даний час.

Таким чином, починаючи з 02.04.2020 і по даний час строк позовної давності через карантин та воєнний стан продовжується, тому не спливає.

10.11.2022 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив (а.с. 86-88), в якому відповідачем Іркліївською сільською радою зазначено наступне.

З аргументами викладеними у відповіді на відзив погоджуються тільки щодо строків позовної давності, а щодо інших тверджень зазначають наступне.

Стаття 20 ЗК України викладено в новій редакції із добавленням абзацу першої частини 3 «категорія земель та вид цільового призначення земельної ділянки визначаються в межах відповідного виду функціонального призначення території, передбаченого затвердженим комплексним планом просторового розвитку території генеральної громади або генеральним планом населеного пункту, лише 24.07.202, на підставі ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель» від 17.06.2020 зі змінами.

Отже, при прийнятті рішення від 13.12.2017 № 24-3/VII сільська рада не могла керуватися зазначеним абзацом ч. 3 ст. 20 ЗК України.

Крім того, ч. 1 ст. 20 ЗК України, в редакції на момент прийняття сільською радою оскаржуваного рішення, сільська рада була наділена повноваженнями, щодо віднесення земель до тієї чи іншої категорії.

Позивачем до позовної заяви була додана копія генерального плану с. Кліщинці.

Згідно ч. 10 ст. 17 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» в редакції на момент прийняття оскаржуваного рішення «Генеральні плани населених пунктів та зміни до них розглядаються і затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами на чергових сесіях протягом трьох місяців з дня їх подання».

Тобто, генеральний план населеного пункту, щоб він був чинним, має бути затвердженим черговою сесією сільської ради.

Однак, позивачем на надано підтвердження того, що витяг отриманий від Департаменту будівництва Черкаської ОДА виготовлено з затвердженого та діючого Генерального плану села Кліщинці.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», в редакції на момент прийняття оскаржуваного рішення, визначено, що детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.

У зв`язку із цим необхідно зазначити, що ч. 3 ст. 24 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», визначено, що у разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється».

Тому, прийняття рішення про передачу у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки категорії «Житлова та громадська забудова», суперечило та порушило ч. 3 ст. 24 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності».

23.11.2022 до суду надійшли додаткові пояснення представника позивача адвоката Шамова О.А. (а.с. 114), відповідно до яким останній погодився з тим, що ст. 20 ЗК України станом на 13.12.2017 мала іншу редакцію, але ту саму суть обов`язковість вимог містобудівної діяльності.

Зокрема, ч. 5 ст. 20 ЗК України (в редакції на 13.12.2017) імперативно встановлювала обов`язкове визначення видів використання в межах відповідної категорії з урахуванням містобудівної діяльності.

Згідно ст. 39 ЗК України, використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм.

Крім того, за змістом ч. 2 ст. 25 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», під час розроблення землевпорядної документації є обов`язковим для врахування режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб.

Відповідно до ст. 118 ЗК України, підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою є невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генерального плану населеного пункту.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Шамов О.А. позовні вимоги підтримав повністю та просив задовольнити з підстав зазначених у позові.

В судове засідання представник відповідача Іркліївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області за довіреністю Овечко І. не з`явився, 13.01.2022 сільський голова Писаренко А. надіслав до суду листа, відповідно до якого просить суд відкласти розгляд справи у зв`язку із тим, що Іркліївською сільською радою на адресу Департаменту будівництва Черкаської обласної державної адміністрації, повторно 04.01.2022, направлено лист про надання інформації щодо генерального плану с. Кліщинці, однак на даний час Іркліївська сільська рада відповіді на листи не отримала.

На вищезазначене суд зазначає, що не отримання відповіді на запит не є поважною підставою для неявки в судове засідання представника Іркліївської сільської ради.

Суд звертає увагу на те, що в судові засідання, які були призначені судом на 29.12.2022, 03.01.2023 представник Іркліївської сільської ради також не з`явився.

Так, 29.12.2022 до суду надійшло клопотання сільського голови Іркліївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області Писаренко А. про відкладення розгляду справи в зв`язку із перебуванням представника в іншому судовому засіданні, але жодних доказів участі представника Іркліївської сільської ради в іншому судовому засіданні надано не було (а.с. 130).

Також, 03.01.2023 до суду надійшло клопотання сільського голови Іркліївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області Писаренко А. про відкладення розгляду справи в зв`язку зі станом здоров`я представника та перебуванням останнього на лікуванні, але доказів знаходження на лікуванні представника Іркліївської сільської ради до цього часу надано не було (а.с. 137).

Отже, оцінюючи клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд вважає, що останні мають систематичний характер та направлені відповідачем на затягування розгляду справи, а тому враховуючи, що зазначені Іркліївською сільською радою підстави для відкладення розгляду справи не є поважними, суд вважає за можливе, на підставі ч. 1 ст. 223 ЦПК України, проводити розгляд справи у відсутності представника Іркліївської сільської ради, який був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особамає право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Отже, під час розгляду справи суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Предметом позову, відповідно до змісту позовних вимог, є визнання незаконним та скасування рішення Кліщинської сільської ради від 13.12.2017 № 24-3/VII.

Відповідно до змісту позову підставою позову зазначено ухвалення рішення Кліщинської сільської ради від 13.12.2017 № 24-3/VII з порушенням порядку встановлення цільового призначення земельної ділянки та прийняття рішення на підставі технічної документації, яка не відповідає вимогам ЗУ «Про землеустрій» та ЗК України.

Так, судом встановлено, що рішенням Кліщинської сільської ради від 13.12.2017 № 24-3/VII затверджена технічна документація з землеустрою щодо оформлення документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер: 7125183200:01:000:0110) площею 0,2549 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , та вирішено передати у власність земельну ділянку гр. ОСОБА_1 (а.с. 9).

Наказом ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 07.04.2020 № 23-3466/14-20-СГ затверджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,9519 га у власність для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Васютинської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області. Вирішено надати гр. ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 1,9519 га, в тому числі рілля площею 1,9519 га (кадастровий номер: 7125180800:02:000:1179) із земель сільськогосподарського призначення державної власності із зміною цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану в адміністративних межах Васютинської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області (а.с. 10).

06.04.2022 Золотоніським районним відділом поліції ГУНП в Черкаській області внесено до ЄРДР запис № 42022252150000002 за ч. 2 ст. 190 КК України, вказуючи, що гр. ОСОБА_1 в порушення вимог ч. 4 ст. 116 ЗК України шляхом обману чи зловживання довірою, відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 07.04.2020 № 23-3466/14-20-СГ, отримала у приватну власність земельну ділянку з кадастровим номером: 7125180800:02:000:1179, площею 1,9519 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в адміністративних межах с. Васютинці Іркліївської ОТГ Золотоніського району за межами населеного пункту, не зважаючи на те, що остання вже реалізувала своє право на безоплатне отримання земельної ділянки, шляхом отримання земельної ділянки з кадастровим номером: 7125183200:01:000:0110) площею 0,2549 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , на підставі рішення Кліщинської сільської ради № 24-3/VII від 13.12.2017, завдавши значної шкоди державі (а.с. 11).

Вважаючи, що при ухваленні рішення Кліщинською сільською радою від 13.12.2017 № 24-3/VII було порушено порядок встановлення цільового призначення земельної ділянки та рішення прийнято на підставі технічної документації, яка не відповідає вимогам ЗУ «Про землеустрій» та ЗК України, позивач звернулась до суду із позовом про визнання незаконним та скасування рішення Кліщинської сільської ради від 13.12.2017 № 24-3/VII, зазначаючи, що не вірне встановлення цільового призначення земельної ділянки завдало їй тяжкі наслідки у вигляді кримінального переслідування правоохоронними органами.

Розглядаючи справу, суд керується нормами матеріального права, які діяли станом на

дату виникнення правовідносин, тобто на дату прийняття рішення Кліщинської сільською радою - 13.12.2017.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:

а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району;

б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара;

в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара;

г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара;

ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара;

д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є власником будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 19).

Відповідно до відомостям зазначеним у технічному паспорті на вищезазначений будинок (а.с. 12-18), за адресою: АДРЕСА_1 розташований житловий будинок А, загальною площею 68,2 кв.м., прибудова а1, літня кухня Б, сарай В, сарай Г, гараж Д, вбиральня З, навіс Л, погріб К, водоколонка №1, огорожа - № 3,4,5. Загальна площа території становить 2549 кв.м. Рік спорудження житлової будови -1980.

Бажаючи приватизувати земельну ділянку, яка знаходиться під житловим будинком позивачка звернулась до Кліщинської сільської ради із заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою на земельну ділянку площею 0,2549 га по АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства.

Вказаний факт не заперечується сторонами, а тому відповідно до положень ч. 1 ст. 82 ЦПК України не підлягає доказуванню.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 20 ЗК України, види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Згідно положень ст. 1 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», генеральний план населеного пункту містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.

Обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивача посилається на те, що сам факт зазначення самою позивачкою у заяві цільове призначення земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства, не свідчить про те, що розпорядник земель (Кліщинська сільська рада) не повинна перевіряти заяву позивача на відповідність вимогам ч. 7 ст. 118 ЗК України, а саме чи відповідає місце розташування ділянки вимогам закону або генерального плану населеного пункту. Крім того, зауважує на тому, що гр. ОСОБА_1 є особою похилого віку та мала намір лише отримати у власність земельну ділянку від своїм будинком, а тому яку форму заяви вона підписує у сільській раді для неї не було суттєве.

Із вищевказаним твердженням суд погоджується з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України, органи державноївлади таоргани місцевогосамоврядування,їх посадовіособи зобов`язанідіяти лишена підставі,в межахповноважень тау спосіб,що передбаченіКонституцією тазаконами України.

Отже, беззаперечно, отримавши заяву гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою на земельну ділянку площею 0,2549 га по АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства Кліщинська сільська рада зобов`язана була перевірити її на відповідність вимогам діючого на той час законодавства.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 22 ЗК України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б)несільськогосподарські угіддя(господарськішляхи іпрогони,полезахисні лісовісмуги таінші захиснінасадження,крім тих,що віднесенідо земельлісогосподарського призначення,землі підгосподарськими будівлямиі дворами,землі підінфраструктурою оптовихринків сільськогосподарськоїпродукції,землі тимчасовоїконсервації тощо)(ч.2ст. 22 ЗК України).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування:

а)громадянам для веденняособистого селянськогогосподарства,садівництва,городництва,сінокосіння тавипасання худоби,ведення товарногосільськогосподарського виробництва,фермерського господарства(ч.3ст. 22 ЗК України).

Стаття 1 ЗУ «Про особисте селянське господарство» дає визначення поняттю «особистого селянського господарства», це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.

Для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше 2,0 гектара, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом (ст. 5 ЗУ «Про особисте селянське господарство»).

Отже, із матеріалів справи, судом не встановлено, що позивачка ОСОБА_1 , на час набуття земельної ділянки у власність, займалась на ній будь-яким видом господарської діяльності індивідуально або з особами, які перебувають з нею у сімейних або родинних відносинах. Крім того, надана останній земельна ділянка становить більше 2,0 га.

Відповідно до положень ст. 38 ЗК України, до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм (ст. 39 ЗК України).

Листом № 100 від 17.05.2022, на запит адвоката, Іркліївська сільська рада повідомила про відсутність генерального плану (чи плану зонування території) с. Кліщинці Золотоніського району Черкаської області. Детальний план території на земельну ділянку, розташовану в АДРЕСА_1 не розроблявся (а.с. 46).

Представником позивача до матеріалів позовної заяви був приєднаний лист Департаменту будівництва Черкаської обласної державної адміністрації від 01.07.2022 № 453/02-05 (а.с. 48-49), відповідно до якого департамент на запит адвоката надав фрагмент генерального плану села Кліщинці Золотоніського району, де відображена АДРЕСА_1 . Також, у вказаному листі, останні інформують, що відповідно до генерального плану села Кліщинці Золотоніського району, розробленого інститутом «Укрземпроект» в 1982 році, земельна ділянка по АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 7125183200:01:000:0110, має функціональне призначення житлова та громадська забудова.

Судом в судовому засіданні було досліджено викопіювання з генерального плану села Кліщинці Золотоніського району Черкаської області (а.с. 49), на якому розташована земельна ділянка по АДРЕСА_1 .

Також, оглянуті відомості з відкритих даних земельного кадастру України за посиланням - https://kadastr.live/#15.41/49.429609/32.628072 стосовно місця розташування земельної ділянки кадастровий номер: 7125183200:01:000:0110.

Внаслідок чого звертає увагу на наступному.

Забудова вулиці Дружби, яка розташована в с. Кліщинці, як і всього населеного пункту не є хаотичною, має ознаки чіткого архітектурного планування та рівномірної забудови із земельними ділянками переважно однакової площини розташованими поруч.

При цьому, суд звертає увагу на тому, що на земельній кадастровій карті с. Кліщинці наявні земельні ділянки, які перебувають у приватній власності громадян, однак мають різну категорію земель (синім виділені земельні ділянки, які мають категорію земель землі сільськогосподарського призначення, зеленим землі житлової та громадської забудови), хоча останні мають однакову площу земельних ділянок та розташовані по сусідству.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 25 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, є обов`язковим для врахування під час розроблення землевпорядної документації.

Згідно ст. 17 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», генеральний план населеного пункту є одночасно видом містобудівної документації на місцевому рівні та документацією із землеустрою і призначений для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Отже, суд погоджується із твердженням представника позивача про те, що Кліщинською сільською радою при наданні ОСОБА_1 дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою та в подальшому її затвердження не були враховані відомості з генерального плану села Кліщинці, а саме те, що функціональне призначення земельної ділянки з кадастровим номером: 7125183200:01:000:0110 житлова та громадська забудова.

Стосовно того, чи був затверджений генеральний план с. Кліщинці уповноваженим на те органом, суд зауважує на наступному.

Судом був оглянутий екземпляр генерального плану с. Кліщинці у не зменшеному розмірі, який був наданий представнику позивача адвокату Шамову О.А., на запит останнього, Департаментом будівництва Черкаської обласної державної адміністрації, на якому міститься штамп Черкасского обласного отдела по делам строительства и архитектуры (на російській мові) про те, що проект затверджений рішенням № 272 від 26.05.1983 , а отже приходить до висновку, що генеральний план с. Кліщинці затверджений у передбаченому законом порядку, а тому був чинним на час прийняття Кліщинською сільською радою оспорюваного рішення.

Як на одну із підстав для скасування рішення Кліщинської сільської ради від 13.12.2017 № 24-3/VII представник позивача адвокат Шамов О.А. також посилається на те, що технічна документація, на підставі якої ухвалене рішення, є не завершеною, не містить ряду обов`язкових елементів, а тому не могла бути використана в якості основи для його прийняття.

Із вказаним твердженням суд погоджується із наступних підстав.

Так, в матеріалах справи міститься технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,2549 га гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 27-44).

При цьому суд зауважує, що на жодному документі технічної документації відсутній підпис інженера-землевпорядника ОСОБА_2 , хоча на кожному аркуші документації проставлене його прізвище та ініціали як виконавця роботи.

Відповідно до положень ст. 55 ЗУ «Про землеустрій», технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає:

а) завдання на складання технічної документації із землеустрою;

б) пояснювальну записку;

в) рішення Верховної Ради АРК, Ради міністрів АРК, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою (у випадках, передбачених законом);

г) згоду власника земельної ділянки, а для земель державної та комунальної власності органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на відновлення меж земельної ділянки користувачем;

ґ) довідку, що містить узагальнену інформацію про землі (території);

д) копію документа, що посвідчує фізичну особу, або копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань;

е) копію документа, що посвідчує право на земельну ділянку (у разі проведення робіт щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості);

є) копію правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці (за умови, якщо право власності на такі об`єкти зареєстровано);

ж) матеріали польових топографо-геодезичних робіт;

з) план меж земельної ділянки, складений за результатами зйомки, на якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, усі поворотні точки меж земельної ділянки, лінійні проміри між точками на межах земельної ділянки, межі вкраплених земельних ділянок із зазначенням їх власників (користувачів);

и) кадастровий план земельної ділянки;

і) перелік обмежень у використанні земельної ділянки;

ї) у разі необхідності документ, що підтверджує повноваження особи діяти від імені власника (користувача) земельної ділянки при встановленні (відновленні) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

й) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання, що включається до документації із землеустрою після виконання робіт із встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.

Ознайомившись із копією технічної документації, суд зазначає, що остання в порушення вимог п. д) ст. 55 ЗУ «Про землеустрій» не містить копію документа, що посвідчує особу, в порушення п. ґ) ст. 55 ЗУ «Про землеустрій» не містить довідку, що містить узагальнену інформацію про землі (території); в порушення вимог п. є) ст. 55 ЗУ «Про землеустрій» не містить копію правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці.

Також в порушення положень ч.ч. 2,4 ст. 186-1 ЗК України технічна документація не містить висновку органу архітектури та органу Держгеокадастру.

Отже, дослідивши матеріали справи та надавши їм оцінку, суд приходить до висновку, що Кліщинською сільською радою при прийнятті рішення від 13.12.2017 № 24-3/VII не було враховано суттєві недоліки технічної документації, її невідповідність закону та невірно визначено категорію земельної ділянки з помилковим віднесенням земель категорії житлової забудови до категорії сільськогосподарських земель.

Прийняття Кліщинською сільською радою спірного рішення, на думку суду, призвело до суттєвих порушень прав позивача, оскільки остання використала своє одноразове право на приватизацію землі з цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства» та остання потерпала від кримінального переслідування першопричиною якого стало не вірне визначення цільового призначення земельної ділянки, у зв`язку із чим порушене право позивача підлягає судовому захисту у спосіб вірно обраний позивачем.

Відповідно доположень ст.21ЗК України,порушення порядкувстановлення тазміни цільовогопризначення земельє підставоюдля: а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам.

Згідно ч.10ст.59ЗУ «Промісцеве самоврядуванняв Україні», акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідностіКонституціїабо законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про доведеність позивачем своїх позовних вимог та необхідність їх задоволення у обраний позивачем спосіб.

Відповідно до положень ст. 257 ЦК України до позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування застосовується загальна позовна давність тривалістю три роки.

Право власності на земельну ділянку позивачка зареєструвала 26.02.2018, отже трирічний строк позовної давності повинен був сплинути 26.02.2021.

Однак, враховуючи запровадження в країні карантину, а потім воєнного стану, строк позовної давності продовжився до закінчення його дії, а тому не є пропущеним.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивач при подачі позову до суду сплатила судовий збір в розмірі 992,40грн., позовні вимоги задоволені повністю, слід стягнути з відповідача на користь позивача вказану суму судового збору.

Згідно зусталеною практикоюЄвропейського судуз правлюдини,яка відображає принцип,пов`язанийз належнимздійсненням правосуддя,у рішенняхсудів таінших органів з вирішенняспорів маютьбути належнимчином зазначеніпідстави,на якихвони ґрунтуються.Хоча пункт1статті6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свободзобов`язуєсуди обґрунтовуватисвої рішення,його неможна тлумачитияк такий,що вимагає детальноївідповіді накожен аргумент.Міра,до якоїсуд маєвиконати обов`язок щодо обґрунтуваннярішення,може бутирізною залежновід характерурішення (справа «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року).

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 141, 261, 264, 265, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов представника позивача ОСОБА_1 адвоката Шамова Олексія Анатолійовича до Іркліївської сільської ради про визнання незаконним та скасування рішення задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати рішення Кліщинської сільської ради від 13.12.2017 № 24-3/VII.

Стягнути з Іркліївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, вул. Соборності, 2, с. Іркліїв, Золотоніський район Черкаська область, 19950, код ЄДРПОУ: 34177193 на користь ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 судовий збір в розмірі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві гривні сорок копійок).

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складений 26 січня 2023 року.

Суддя О.Г. Романова