Постанова

від 19.04.2023 по справі 709/707/22

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/453/23Головуючий по 1 інстанціїСправа №709/707/22 Категорія: 302000000 Романова О. Г. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2023 рокум. Черкаси

Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Гончар Н.І.,Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л.

секретар Новицька Н.О.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ;

представник позивача адвокат Шамов Олексій Анатолійович;

відповідач Іркліївська сільська рада Золотоніського району Черкаської області;

особа, що подала апеляційну скаргу Іркліївська сільська рада Золотоніського району Черкаської області;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу Іркліївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 16 січня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Іркліївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області про визнання незаконним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що рішенням Кліщинської сільської ради від 13.12.2017 № 24-3/VII їй передано у приватну власність земельну ділянку в населеному пункті Кліщинці під належним їй житловим будинком по АДРЕСА_1 . Ділянка має кадастровий номер: 7125183200:01:000:0110, площу 0,2549 га та цільове призначення «для ведення особистого селянського господарства».

Крім того, наказом ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 07.04.2020 гр. ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку за межами населеного пункту (в полі) з кадастровим номером: 7125180800:02:000:1179, площею 1,9519 га та цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства».

06.04.2022 Золотоніським районним відділом поліції ГУНП в Черкаській області внесено до ЄРДР запис № 42022252150000002 за ч. 2 ст. 190 КК України, вказуючи, що ОСОБА_1 отримала для ведення особистого селянського господарства не одну, а дві ділянки, чим порушила вимоги ч. 4 ст. 116 ЗК України.

Вважає, що приватизація першої земельної ділянки, яка розташована під житловим будинком по АДРЕСА_1 , здійснена з порушенням закону, оскільки при ухваленні рішення Кліщинської сільської ради від 13.12.2017 № 24-3/ VII був порушений порядок встановлення цільового призначення земельної ділянки.

Як вбачається, з рішення Кліщинської сільської ради від 13.12.2017 № 24-3/ VII, земельну ділянку з кадастровим номером: 7125183200:01:000:0110 віднесено до категорії «землі сільськогосподарського призначення», а в межах цієї категорії встановлено для неї цільове призначення «для ведення особистого селянського господарства».

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27.12.2019, за адресою: АДРЕСА_1 розташований житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, який належить ОСОБА_1 .

Відповідно до відомостей технічного паспорту вказаний будинок збудований у 1980 році.

Згідно відповіді від 01.07.2022 Департаменту будівництва Черкаської обласної державної адміністрації, «відповідно до генерального плану села Кліщинці Золотоніського району, розробленого інститутом «Укрземпроект» в 1982 році, земельна ділянка по АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 7125183200:01:000:0110, має функціональне призначення житлова та громадська забудова».

Крім того, технічна документація, на підставі якої ухвалене оспорюване рішення є неповною (не завершеною), не містить ряду обов`язкових елементів, тому не могла бути використана в якості підстави для ухвалення оспорюваного рішення.

Отже, при ухваленні рішення від 13.12.2017 № 24-3/VII, Кліщинською сільською радою не враховано суттєві недоліки технічної документації, її невідповідність закону, та невірно визначено категорію земельної ділянки з помилковим віднесенням земель категорії житлової забудови до категорії сільськогосподарських земель.

11.07.2022 позивач звернулась до Іркліївської сільської ради з заявою щодо скасування рішення Кліщинської сільської ради від 13.12.2017 з наведених вище підстав.

28.07.2022 відбулась чергова сесія Іркліївської сільської ради, однак заява позивача на розгляд сесії не виносилась і до цього часу не розглянута.

На підставі вищевикладеного, ОСОБА_1 просила суд визнати незаконним та скасувати рішення Кліщинської сільської ради від 13.12.2017 № 24-3/VII, як ухвалене з порушенням порядку встановлення цільового призначення земельної ділянки; стягнути з відповідача судові витрати.

Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 16 січня 2023 року позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення Кліщинської сільської ради від 13.12.2017 № 24-3/VII.

Стягнуто з Іркліївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 992,40 грн.

Рішення суду вмотивовано тим, що Кліщинською сільською радою при наданні ОСОБА_1 дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою та в подальшому її затвердження не були враховані відомості з генерального плану села Кліщинці, а саме те, що функціональне призначення земельної ділянки з кадастровим номером: 7125183200:01:000:0110 житлова та громадська забудова.

В матеріалах справи міститься технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,2549 га гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьому судом зауважено, що на жодному документі технічної документації відсутній підпис інженера-землевпорядника ОСОБА_2 , хоча на кожному аркуші документації проставлене його прізвище та ініціали як виконавця роботи.

Ознайомившись із копією технічної документації, судом звернуто увагу, що остання в порушення вимог п. д) ст. 55 ЗУ «Про землеустрій» не містить копію документа, що посвідчує особу, в порушення п. ґ) ст. 55 ЗУ «Про землеустрій» не містить довідку, що містить узагальнену інформацію про землі (території); в порушення вимог п. є) ст. 55 ЗУ «Про землеустрій» не містить копію правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці.

Також в порушення положень частин 2,4 ст. 186-1 ЗК України технічна документація не містить висновку органу архітектури та органу Держгеокадастру.

Отже суд першої інстанції дійшов висновку, що Кліщинською сільською радою при прийнятті рішення від 13.12.2017 № 24-3/VII не було враховано суттєві недоліки технічної документації, її невідповідність закону та невірно визначено категорію земельної ділянки з помилковим віднесенням земель категорії житлової забудови до категорії сільськогосподарських земель.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Іркліївська сільська рада Золотоніського району Черкаської області подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з недотриманням норм матеріального права, при неповному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що спірна земельна ділянка, згідно з листом Департаменту будівництва Черкаської обласної державної адміністрації від 01.07.2022 року № 453/02-05, відповідно до генерального плану села Кліщинці Золотоніського району, розробленого інститутом «Укрземпроект» в 1982 року, має функціональне призначення житлова громадська забудова, а тому, на думку позивача, сільська рада не мала права надавати її для ведення особистого селянського господарства, чим порушила вимоги статей 19-21 ЗК України.

Водночас, судом не було враховано, що земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 на час прийняття сільською радою оскаржуваного рішення перебувала у комунальній власності сільської ради, а тому сільська рада згідно положень статей 12, 83, частини 1 статті 122 ЗК України мала повноваження розпоряджатися цією земельною ділянкою, у тому числі передавати її у власність для всіх потреб.

Звернуто увагу, що саме ОСОБА_1 вказала у написаній заяві до Кліщинської сільської ради про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,2549 га. При цьому, нею зазначено площу на 0,0049 га більшу, ніж передбачено нормами частини 1 статті 121 ЗК України, що свідчить про її бажання отримати у власність земельну ділянку саме для ведення особистого селянського господарства.

Крім того звернуто увагу, що за позицією ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_3 зазначене рішення сільської ради є незаконним, оскільки вищезгадана земельна ділянка за своїм цільовим призначенням належала до земель житлової та громадської забудови, а сільська рада передала її у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства.

Водночас, сільська рада, приймаючи рішення про надання дозволу ОСОБА_1 на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення вищевказаної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та, в послідуючому, затверджуючи цей проект і передаючи земельну ділянку у власність для позивача, у такий спосіб змінила цільове призначення спірної земельної ділянки, чим дотрималась вимог ст. 20 ЗК України, оскільки така зміна відбулась на підставі вказаних рішень, прийнятих в межах повноважень сільської ради, визначених ст. 122 ЗК України та згідно вищеназваного проекту землеустрою.

Представник ОСОБА_1 адвокат Шамов Олексій Анатолійович подав відзив на апеляційну скаргу та посилаючись на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представника позивача адвоката Шамова О.А., який з`явився в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає наступне.

Належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи інші учасники справи в судове засідання, що відповідно до статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням Кліщинської сільської ради від 13.12.2017 № 24-3/VII затверджена технічна документація із землеустрою щодо оформлення документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер: 7125183200:01:000:0110) площею 0,2549 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , та вирішено передати у власність земельну ділянку гр. ОСОБА_1 (а.с. 9).

Наказом ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 07.04.2020 № 23-3466/14-20-СГ затверджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,9519 га у власність для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Васютинської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області. Вирішено надати гр. ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 1,9519 га, в тому числі рілля площею 1,9519 га (кадастровий номер: 7125180800:02:000:1179) із земель сільськогосподарського призначення державної власності із зміною цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану в адміністративних межах Васютинської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області (а.с. 10).

06.04.2022 Золотоніським районним відділом поліції ГУНП в Черкаській області внесено до ЄРДР запис № 42022252150000002 за ч. 2 ст. 190 КК України, вказуючи, що гр. ОСОБА_1 в порушення вимог ч. 4 ст. 116 ЗК України шляхом обману чи зловживання довірою, відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 07.04.2020 № 23-3466/14-20-СГ, отримала у приватну власність земельну ділянку з кадастровим номером: 7125180800:02:000:1179, площею 1,9519 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в адміністративних межах с. Васютинці Іркліївської ОТГ Золотоніського району за межами населеного пункту, не зважаючи на те, що остання вже реалізувала своє право на безоплатне отримання земельної ділянки, шляхом отримання земельної ділянки з кадастровим номером: 7125183200:01:000:0110) площею 0,2549 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , на підставі рішення Кліщинської сільської ради № 24-3/VII від 13.12.2017, завдавши значної шкоди державі (а.с. 11).

ОСОБА_1 є власником будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 19).

Відповідно до відомостей, зазначених у технічному паспорті на вищезазначений будинок (а.с. 12-18), за адресою: АДРЕСА_1 розташований житловий будинок А, загальною площею 68,2 кв.м., прибудова а1, літня кухня Б, сарай В, сарай Г, гараж Д, вбиральня З, навіс Л, погріб К, водоколонка №1, огорожа - № 3,4,5. Загальна площа території становить 2549 кв.м. Рік спорудження житлової будови -1980.

Сторонами не заперечується, що позивач, бажаючи приватизувати земельну ділянку, яка знаходиться під житловим будинком, звернулась до Кліщинської сільської ради із заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою на земельну ділянку площею 0,2549 га по АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства.

Звертаючись до суду із даним позовом, представник позивача вказував на те, що фактично ОСОБА_1 бажала приватизувати земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, водночас помилково у поданій заяві вказала про бажання отримати земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, водночас орган місцевого самоврядування при затвердженні проекту землеустрою та наданні земельної ділянки у власність позивачу не пересвідчився у функціональному призначенні даної території та відповідність проекту землеустрою нормам чинного законодавства.

Відповідно до частин 1, 2 статті 18 ЗК України (тут і далі у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (частина 1 статті 19 ЗК України).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 20 ЗК України, види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 22 ЗК України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо) (ч. 2 ст. 22 ЗК України).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування:

а) громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства (ч. 3 ст. 22 ЗК України).

Стаття 1 ЗУ «Про особисте селянське господарство» дає визначення поняттю «особистого селянського господарства», це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.

Для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше 2,0 гектара, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом (ст. 5 ЗУ «Про особисте селянське господарство»).

Відповідно до положень ст. 38 ЗК України, до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм (ст. 39 ЗК України).

Листом № 100 від 17.05.2022, на запит адвоката, Іркліївська сільська рада повідомила про відсутність генерального плану (чи плану зонування території) с. Кліщинці Золотоніського району Черкаської області. Детальний план території на земельну ділянку, розташовану в АДРЕСА_1 не розроблявся (а.с. 46).

Представником позивача до матеріалів позовної заяви був приєднаний лист Департаменту будівництва Черкаської обласної державної адміністрації від 01.07.2022 № 453/02-05 (а.с. 48-49), відповідно до якого департамент на запит адвоката надав фрагмент генерального плану села Кліщинці Золотоніського району, де відображена вулиця Дружби та будинок АДРЕСА_1 . Також, у вказаному листі, останні інформують, що відповідно до генерального плану села Кліщинці Золотоніського району, розробленого інститутом «Укрземпроект» в 1982 році, земельна ділянка по АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 7125183200:01:000:0110, має функціональне призначення житлова та громадська забудова.

Положеннями частини першої статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

За змістом статті 122 ЗК України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або в користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Зокрема, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або в користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до частини третьої статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України (частина восьма статті 118 цього Кодексу).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (частина дев`ята статті 118 ЗК України).

Відповідно до частини 4 статті 24 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» зміна цільового призначення земельної ділянки, яка не відповідає плану зонування території та/або детальному плану території забороняється.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 25 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, є обов`язковим для врахування під час розроблення землевпорядної документації.

Згідно ст. 17 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», генеральний план населеного пункту є одночасно видом містобудівної документації на місцевому рівні та документацією із землеустрою і призначений для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Таким чином, положеннями чинного законодавства на час надання дозволу на розробку проекту землеустрою позивачу, Кліщинська сільська рада повинна була перевірити місце розташування земельної ділянки вимогам генерального плану населеного пункту, та у разі невідповідності відмовити у надані дозволу на розробку проекту землеустрою та його затвердженні.

Отже колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції, що Кліщинською сільською радою при наданні ОСОБА_1 дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою та в подальшому її затвердження не були враховані відомості з генерального плану села Кліщинці, а саме те, що функціональне призначення земельної ділянки з кадастровим номером: 7125183200:01:000:0110 житлова та громадська забудова.

Крім того, слід звернути увагу, що у інформації щодо складу земельних угідь з формою 6-зем наведеній у таблиці 1 технічної документація із землеустрою спірної земельної ділянки (а.с. 30) видно, що із загальної площі, виділеної ОСОБА_1 (0,2549 га), з них 0,1822 га сільськогосподарські землі та 0,0727 га забудовані землі.

При цьому посилання скаржника на ту обставину, що у відповідності до статті 6 Закону України «Про особисте селянське господарство» до майна, яке використовується для ведення особистого селянського господарства, належать, зокрема, і жилі будинки, господарські будівлі та споруди, набуті у власність членами господарства в установленому законодавством порядку, не спростовують висновків суду щодо неврахування органом місцевого самоврядування плану забудови даної місцевості.

Щодо відповідності проекту землеустрою вимогам Закону України «Про землеустрій», колегія суддів зауважує, що відповідач у поданій апеляційній скарзі не наводить мотивів незгоди із судовим рішенням у даній частині.

Водночас, при перевірці даних тверджень позивача, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції у цій частині, оскільки дійсно технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,2549 га гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, за адресою: АДРЕСА_1 , в порушення вимог п. д) ст. 55 ЗУ «Про землеустрій» не містить копію документа, що посвідчує особу, в порушення п. ґ) ст. 55 ЗУ «Про землеустрій» не містить довідку, що містить узагальнену інформацію про землі (території); в порушення вимог п. є) ст. 55 ЗУ «Про землеустрій» не містить копію правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці.

Крім того, в порушення положень ч.ч. 2,4 ст. 186-1 ЗК України технічна документація не містить висновку органу архітектури та органу Держгеокадастру, про що також вірно зазначено судом першої інстанції.

Зважаючи на встановлені у справі обставини справи, колегія суддів вважає, що надання позивачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,2549 га, яка знаходиться в межах Кліщинської сільської ради з функціональним призначенням житлова та громадська забудова, порушено як норми чинного законодавства в сфері земельних правовідносин, так і право позивача на отримання земельної ділянки з функціональним призначенням для ведення особистого селянського господарства в межах норми визначеної статтею 121 ЗК України (2,0 га), що значно перевищує площу їй надану органом місцевого самоврядування для вказаних потреб.

Приходячи до переконання про відхилення апеляційної скарги, колегія суддів бере до уваги положення практики Європейського суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (пункт 32 рішення від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").

Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справах Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції і не вбачає підстав для скасування або зміни даного рішення.

Керуючись статтями 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Іркліївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області залишити без задоволення.

Рішення Чорнобаївськогорайонного судуЧеркаської областівід 16січня 2023рокузалишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, визначених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений 20 квітня 2023 року.

Судді